THE PHENOMENON OF FOREIGN LANGUAGE EDUCATION IN THE MODERN SCIENTIFIC DISCOURSE

SAVCHUK Borys – PhD hab. (History), Professor of Pedagogy & Education Management of Bogdan Stuparyk Department, Vasyl Stefanyk Precarpathian National University, 57 Shevchenko Str., Ivano-Frankivsk, 76018, UkraineE-mail address: [email protected] ORCID: https://orcid.org/0000-0003-2256-0845 ResearcherID: https://publons.com/researcher/2903385/boris-savchuk/HARAPKO Liubov – Postgraduate student of English Philology and Teaching Methods of Foreign Languages Department, Mukachevo State University; lecturer of English, Pedagogical College, Mukachevo State University, 59 Komenskyi Str., Mukachevo, 89600, UkraineE-mail address: [email protected]: https://orcid.org/0000-0001-6401-301XResearcherID: https://publons.com/researcher/3471381/lyuba-harapko/To cite this article: Savchuk, B., & Harapko, L. (2020). The phenomenon of foreign language education in the modern scientific discourse. Human Studies. Series of Pedagogy, 10/42, 11‒24. doi: https://doi.org/10.24919/2413-2039.10/42.198796  Article historyReceived: December 15, 2019Received in revised form: January 11, 2019 Accepted: March 11, 2020Available online: April 28, 2020Journal homepage:http://lssp.dspu.edu.ua/p-ISSN 2313-2094e-ISSN 2413-2039© 2020 The Authors. Human studies. Series of Pedagogy published by Drohobych Ivan Franko State Pedagogical University & Open Journal Systems. This is an open access article under the CC BY-NC-SA 4.0 license (http://creativecommons.org/licenses/by-nc-sa/4.0/). The article analyzes the modern scientific discourse on understanding the phenomenon of foreign language education. An interpretation of concepts and terms defining the modern terminology of foreign language learning, such as “bilingualism”, “multilingualism”, “multicultural education”, “bilingual education”, “mother tongue”, “foreign language”, “second language”, “Foreign language”, etc. is generalized.It has been found that the authorship of the term “foreign language education” belongs to E. Passov, who introduced it into scientific circulation in the second half of the 1990s in the context of actualizing the personality-oriented education paradigm. The linguist argued that this term should replace the notion of “learning a foreign language”, because modern people must learn not only the language of a particular people and country, but also their culture. It is shown that the term “foreign language culture” is to some extent artificially internalized into the theory and practice of the Ukrainian pedagogical science, since its correspondence in the formulation of “foreign language education” has not been found in the English language literature. Instead, it includes the term “language education” to refer to the theory and practice of acquisition of a second or foreign language.The contribution of Ukrainian and foreign teachers and linguists to the development of the theoretical and methodological aspects of foreign language culture has been determined. The main interpretations of this phenomenon in the pedagogical literature have been presented. It is shown that the term “foreign language education” has become widely used in the Ukrainian pedagogical science, in particular it is actively used in the works on its development in Ukraine and foreign countries. The definition of the foreign language education as a specifically organized pedagogical process of teaching, upbringing and development of the student’s personality on the basis of the content and means of the discipline “foreign language” has been suggested. Based on the analysis of pedagogical and linguistic literature, the essential characteristics of the phenomenon of “foreign language education” in the aspects of its integrity, axiological orientation, instrumentality, effectiveness and efficiency have been demonstrated. The following basic structural components of the foreign language education have been distinguished and characterized: epistemological (knowledge of the country’s culture and languages); educational (language knowledge and skills as a means of communication); developmental (the psychological and mental characteristics of native speakers and the cultural values of a particular country); educational (the pedagogical content of a foreign-language culture, concerning its moral, ethical, aesthetic and other aspects).Acknowledgments. We express our sincere thanks to the staff of Pedagogy & Education Management of Bohdan Stuparyk Department of Vasyl Stefanyk Precarpathian National University.Funding. The authors received no financial support for the research, authorship, and/or publication of this article.No potential conflict of interest was reported by the authors.САВЧУК Борис – доктор історичних наук, професор кафедри педагогіки та освітнього менеджменту імені Богдана Ступарика, Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, вул. Шевченка, 57, Івано-Франківськ, 76018, УкраїнаE-mail address: [email protected] ORCID: https://orcid.org/0000-0003-2256-0845 ResearcherID: https://publons.com/researcher/2903385/boris-savchuk/ГАРАПКО Любов – аспірант кафедри англійської філології та методики викладання іноземних мов, Мукачівський державний університет; викладач іноземної мови, Гуманітарно-педагогічний коледж Мукачівського державного університету, вул. Я. Коменського, 59, Мукачево, 89600, Україна E-mail address: [email protected]: https://orcid.org/0000-0001-6401-301XResearcherID: https://publons.com/researcher/3471381/lyuba-harapko/To cite this article: Savchuk, B., & Harapko, L. (2020). The phenomenon of foreign language education in the modern scientific discourse. Human Studies. Series of Pedagogy, 10/42, 11‒24. doi: https://doi.org/10.24919/2413-2039.10/42.198796  Article historyReceived: December 15, 2019Received in revised form: January 11, 2019 Accepted: March 11, 2020Available online: April 28, 2020Journal homepage:http://lssp.dspu.edu.ua/p-ISSN 2313-2094e-ISSN 2413-2039© 2020 The Authors. Human studies. Series of Pedagogy published by Drohobych Ivan Franko State Pedagogical University & Open Journal Systems. This is an open access article under the CC BY-NC-SA 4.0 license (http://creativecommons.org/licenses/by-nc-sa/4.0/). У статті здійснено аналіз сучасного наукового дискурсу щодо осмислення феномену іншомовної освіти. Узагальнено трактування понять і термінів, що визначають сучасну терміносистему навчання іноземної мови: “білінгвізм”, “багатомовність”, “полікультурна освіта”, “двомовна освіта”, “багатомовна освіта”, “рідна мова”, “іноземна мова”, “друга мова”, “чужа мова” та ін.З’ясовано, що авторство терміна “іншомовна освіта” належить Є. Пассову, який увів його до наукового обігу в другій половині 90-х рр. ХХ ст. у контексті актуалізації особистісно орієнтованої парадигми освіти. Вчений-лінгвіст доводив, що цей термін має замінити поняття “навчання іноземної мові”, бо сучасна людина повинна вивчати не лише мову певного народу і країни, але й культуру. Показано, що термін “іншомовна культура” певною мірою штучно інтеріоризований у теорію і практику української педагогічної науки, адже в англомовній літературі не виявлено його відповідника у формулюванні “foreign language education”. Натомість у ній фігурує термін “language education” для позначення теорії і практики набуття другої мови або іноземної мови. Визначено внесок українських і зарубіжних учених – педагогів і лінгвістів – у розробку теоретико-методологічних аспектів іншомовної культури. Представлено відображення у науково-педагогічній літературі основних інтерпретацій цього феномену. Показано, що термін “іншомовна освіта” став загальновживаним в українській педагогічній науці, зокрема активно використовується у працях про її розвиток в України та зарубіжних країнах. Запропоновано визначення іншомовної освіти як спеціально організованого педагогічного процесу навчання, виховання і розвитку особистості здобувача освіти на основі змісту і засобами навчальної дисципліни “іноземна мова”. Виходячи з аналізу педагогічної та лінгвістичної літератури, розкрито сутнісні характеристики феномену “іншомовна освіта” в аспектах її цілісності, аксіологічної спрямованості, інструментальності, дієвості і результативності. Виокремлено і схарактеризовано основні структурні компоненти іншомовної освіти: гносеологічний (знання культури і мови країни); навчальний (мовні знання і вміння як засоби спілкування); розвивальний (психологічні, ментальні характеристики носіїв мови і культурних цінностей певної країни); виховний (педагогічний зміст іншомовної культури, що стосується її морально-етичних, естетичних, інших аспектів)

ПРОСВІТНИЦЬКО-КОНСУЛЬТАТИВНА ДІЯЛЬНІСТЬ УКРАЇНСЬКИХ ЛІКАРІВ ЩОДО ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖЕННЯ ДІТЕЙ ТА ЮНАЦТВА В ГАЛИЧИНІ (перша третина ХХ ст.)

The article deals with educational activity of Ukrainian associations regarding formation of knowledge on the basics of hygiene, training of healthy lifestyle for children and adults, and prevention of accidents and spread of various diseases, including tuberculosis. In the early twentieth century, under conditions of foreign states domination and political oppression of the Ukrainian people, national public associations of Halychyna («Narodna Licznytsia», Ukrainian Hygienic Association, Ukrainian Medical Association, «Vidrodzhennia» and others) created a public system of health care for population of the region, thus offsetting gaps in the social policy of Austria-Hungary and Poland.В статье раскрыта просветительская деятельность украинских обществ по воспитанию здорового образа жизни личности. В начале ХХ в. в условиях національно-политического гнета отечественные врачи и студенты-медики, которые принадлежали к «Народной личнице», Украинскому гигиеническому обществу, Украинскому врачебному обществу, «Видродженню» и др., создали общественную систему медицинской опеки населения края, таким образом компенсировали пробелы в социальной политике Австро-Венгрии и Польши.У статті розкрито просвітницьку діяльність українських товариств щодо виховання здорового способу життя особистості. На початку ХХ ст. за умов чужих держав і політичного гніту вітчизняні лікарі та студенти-медики, які належали до «Народної лічниці», Українського гігієнічного товариства, Українського лікарського товариства, «Відродження» та ін., створили громадську систему медичної опіки населення краю, у такий спосіб компенсуючи прогалини в соціальній політиці Австро-Угорщини та Польщі

ВПЛИВ РЕФОРМАТОРСЬКОЇ ПЕДАГОГІКИ НА РОЗВИТОК ТЕОРІЇ І ПРАКТИКИ НАВЧАННЯ І ВИХОВАННЯ В УКРАЇНІ У ПЕРШІЙ ТРЕТИНІ ХХ ст.: ІСТОРІОГРАФІЯ ПРОБЛЕМИ

The article analyzes the current native research about the impact of foreign reformed pedagogy in development of theory and practice of teaching and education in Ukraine in the first third of the twentieth century. On the basis of theses, monographs, article materials were found the main tendencies, achievements, gaps and prospects for further study of the problem.Key words: reformed pedagogy, historiography of Ukrainian pedagogy, professional teacher training.У статті проаналізовано сучасні вітчизняні наукові дослідження про вплив зарубіжної реформаторської педагогіки на розвиток теорії і практики навчання та виховання в Україні першої третини ХХ ст. На основі аналізу дисертаційних, монографічних, статейних матеріалів виявлено основні тенденції, здобутки, прогалини та перспективи подальшого вивчення цієї проблеми.Ключові слова: реформаторська педагогіка, історіографія української педагогічної науки, професійна підготовка вчителя

FORMATION OF YOUNGER PUPILS' SUSTAINABLE INTEREST TO TAKE PHYSICAL CULTURE IN OUTDOOR EDUCATION INSTITUTIONS

The results of the study and the data of Ukrainian and foreign scientists showed that children are passively involved in physical activity. School lessons of physical culture lose their priority among the preferences of students. The interests of younger students in physical education contradict with the curriculum. Physical development has a declarative and situational nature, since only about 20% of children engage in motor activity in the morning. In view of this, the author developed a method of forming a sustainable interest in physical education and sports during the extracurricular institution, which has been introduced from 2017 to the present at the University of Gifted Child (UGC), which operates at the Vasyl Stefanyk Precarpathian National University (Ukraine). Here, they have created a special educational, development and leisure environment of health-conscious content. The study confirmed the hypothesis that the effectiveness of this process is provided by a number of conditions: students have knowledge of physical culture and sports, health, well-known fellow countrymen; practical activity of children; valuable attitude of younger students to physical education, motivation for healthy lifestyle, emotional satisfaction from exercise, physical activity, sports, active rest; highly professional teaching staff who are well-known athletes, creative students; innovative methods and forms of learning, etc. It is proved that if significant attention is paid to the cognitive and value components, then it is possible to generate more intense interest in physical culture in childre

Formation of Cognitive Flexibility as a Basic Competence of the Future Teachers’ Multicultural Personality

The article presents the results of research work on the formation of cognitive flexibility (CF) as an essential competence of the future teachers’ multicultural personality. It has been shown that various branches of knowledge (psychology, philosophy, clinical medicine, pedagogy, and others) contribute to the scientific and theoretical substantiation of CF, which is included in the TOP-10 most requested competencies in the XXI century. Based on the analysis of the essence and nature of the future teachers’ multicultural personality, the hypothesis that the competence of CF should become a vital component of personal development was put forward. To test this hypothesis, a pedagogical experiment was organised, which covered 33 future teachers studying "Educational, Pedagogical Sciences" at the Precarpathian National University (Ivano-Frankivsk, Ukraine). The experiment was conducted in four stages: on the first preparatory stage, a defined program of experimental activities was made; on the second statement stage, the diagnosis of future teachers’ CF levels was set on the basis of the developed prognostic tools (the Questionnaire Cognitive flexibility was created to define the main features of CF as a component of multicultural competence of the future teacher, tests); on the third formative stage the approbation of our methodology for the formation of CF was carried out, which had no analogues in modern education and pedagogy (this was implemented on the basis of our own special course "Cognitive flexibility and multicultural competence of the future teacher", which was held as a training seminar); on the fourth control stage the results of the experiment were determined. They showed that the indicators of CF formation of future teachers at a high level increased from 9.1% to 41.5% (4.7 times), at the medium level they decreased from 63.6% to 53% (1.2 times). At the low level, they changed from 27% to 5.5% (4.9 times) according to four defined criteria (cognitive abilities, adaptive abilities, flexibility of thinking, and emotional flexibility). This proves the effectiveness of the authors’ methodology for the formation of CF as a basic competence of the multicultural personality of the future teacher. It can be widely used in the training of specialists in various specialities

Розвиток християнської моралі дітей в українському дошкіллі на початку ХХ століття

Formation of the spiritual world of the child is an important problem of today. One of the factors which drive this complex process is Christian ethics. The task of modern education is to restore Christian ideals, moral and ethical foundations, and adapt them to contemporary reality and to those current challenges of pedagogical education. The principle of Christian humanism, in the light of which the child itself has the greatest value, is the main principle of Christian education, which in turn is the pedagogy of love to the child.The article analyzes the development of Christian ethics of children in the Ukrainian preschool of Galicia in the early XX century. The contribution of the Ukrainian Greek Catholic Church (UGCC), Metropolitan Andrey Sheptytsky, priest and teacher Yulian Dzerovych, women’s monastic congregations, educational and public figures in the process of education and upbringing of children, their physical and moral development, spiritual formation, development of patriotic aspirations, is disclosed. The activity of Ukrainian public organizations in this field is outlined. The organizational structure of the Ukrainian public preschool is characterized. The authors argue for a close connection between national and Christian (religious) education in the Ukrainian preschool. The child received basics of religious and ethical education from the mother in early childhood (teaching prayers for children, first explanation of Christ and the saints, teaching behavior in the church, etc.); then it was expanded and deepened by a tutor who was to teach prayers, carols, and to preach about the mercy and good that the Lord professed. Through the prism of their experiences and feelings, the children learned the basics of Christian truth.Формування духовного світу особистості дитини – важлива проблема сьогодення. Одним із чинників цього складного процесу є християнська мораль. У статті проаналізовано розвиток християнської моралі дітей в українському дошкіллі Галичини на початку ХХ століття. Розкрито внесок Української греко-католицької церкви (УГКЦ), митрополита Андрея Шептицького, священика і педагога Юліана Дзеровича, жіночих чернечих згромаджень, освітніх і громадських діячів у процес навчання та виховання дітей, їхній фізичний та моральний розвиток, формування духовності, виховання патріотичних почуттів. Показано діяльність українських громадських товариства в цій царині. Схарактеризовано організаційну структуру українського громадського дошкілля. Автори стверджують про тісний зв’язок національного та християнського (релігійного) виховання в українському дошкіллі. Початки релігійно-етичного виховання дитина отримувала від матері в ранньому дитинстві (вивчення дитячих молитов, перші пояснення про Христа та святих, навчання поведінки в церкві тощо), потім розширювала, поглиблювала вихователька, навчаючи молитов, колядок, дитячих оповідань релігійного жанру, розповідаючи про добро та милосердя, які сповідував Господь. Крізь призму своїх переживань, почуттів дитина пізнавала основи християнської правди

ПРОСВІТНИЦЬКО-КОНСУЛЬТАТИВНА ДІЯЛЬНІСТЬ УКРАЇНСЬКИХ ЛІКАРІВ ЩОДО ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖЕННЯ ДІТЕЙ ТА ЮНАЦТВА В ГАЛИЧИНІ (перша третина ХХ ст.)

The article deals with educational activity of Ukrainian associations regarding formation of knowledge on the basics of hygiene, training of healthy lifestyle for children and adults, and prevention of accidents and spread of various diseases, including tuberculosis. In the early twentieth century, under conditions of foreign states domination and political oppression of the Ukrainian people, national public associations of Halychyna («Narodna Licznytsia», Ukrainian Hygienic Association, Ukrainian Medical Association, «Vidrodzhennia» and others) created a public system of health care for population of the region, thus offsetting gaps in the social policy of Austria-Hungary and Poland.В статье раскрыта просветительская деятельность украинских обществ по воспитанию здорового образа жизни личности. В начале ХХ в. в условиях національно-политического гнета отечественные врачи и студенты-медики, которые принадлежали к «Народной личнице», Украинскому гигиеническому обществу, Украинскому врачебному обществу, «Видродженню» и др., создали общественную систему медицинской опеки населения края, таким образом компенсировали пробелы в социальной политике Австро-Венгрии и Польши.У статті розкрито просвітницьку діяльність українських товариств щодо виховання здорового способу життя особистості. На початку ХХ ст. за умов чужих держав і політичного гніту вітчизняні лікарі та студенти-медики, які належали до «Народної лічниці», Українського гігієнічного товариства, Українського лікарського товариства, «Відродження» та ін., створили громадську систему медичної опіки населення краю, у такий спосіб компенсуючи прогалини в соціальній політиці Австро-Угорщини та Польщі

THE PHENOMENON OF FOREIGN LANGUAGE EDUCATION IN THE MODERN SCIENTIFIC DISCOURSE

SAVCHUK Borys – PhD hab. (History), Professor of Pedagogy & Education Management of Bogdan Stuparyk Department, Vasyl Stefanyk Precarpathian National University, 57 Shevchenko Str., Ivano-Frankivsk, 76018, UkraineE-mail address: [email protected] ORCID: https://orcid.org/0000-0003-2256-0845 ResearcherID: https://publons.com/researcher/2903385/boris-savchuk/HARAPKO Liubov – Postgraduate student of English Philology and Teaching Methods of Foreign Languages Department, Mukachevo State University; lecturer of English, Pedagogical College, Mukachevo State University, 59 Komenskyi Str., Mukachevo, 89600, UkraineE-mail address: [email protected]: https://orcid.org/0000-0001-6401-301XResearcherID: https://publons.com/researcher/3471381/lyuba-harapko/To cite this article: Savchuk, B., & Harapko, L. (2020). The phenomenon of foreign language education in the modern scientific discourse. Human Studies. Series of Pedagogy, 10/42, 11‒24. doi: https://doi.org/10.24919/2413-2039.10/42.198796  Article historyReceived: December 15, 2019Received in revised form: January 11, 2019 Accepted: March 11, 2020Available online: April 28, 2020Journal homepage:http://lssp.dspu.edu.ua/p-ISSN 2313-2094e-ISSN 2413-2039© 2020 The Authors. Human studies. Series of Pedagogy published by Drohobych Ivan Franko State Pedagogical University & Open Journal Systems. This is an open access article under the CC BY-NC-SA 4.0 license (http://creativecommons.org/licenses/by-nc-sa/4.0/). The article analyzes the modern scientific discourse on understanding the phenomenon of foreign language education. An interpretation of concepts and terms defining the modern terminology of foreign language learning, such as “bilingualism”, “multilingualism”, “multicultural education”, “bilingual education”, “mother tongue”, “foreign language”, “second language”, “Foreign language”, etc. is generalized.It has been found that the authorship of the term “foreign language education” belongs to E. Passov, who introduced it into scientific circulation in the second half of the 1990s in the context of actualizing the personality-oriented education paradigm. The linguist argued that this term should replace the notion of “learning a foreign language”, because modern people must learn not only the language of a particular people and country, but also their culture. It is shown that the term “foreign language culture” is to some extent artificially internalized into the theory and practice of the Ukrainian pedagogical science, since its correspondence in the formulation of “foreign language education” has not been found in the English language literature. Instead, it includes the term “language education” to refer to the theory and practice of acquisition of a second or foreign language.The contribution of Ukrainian and foreign teachers and linguists to the development of the theoretical and methodological aspects of foreign language culture has been determined. The main interpretations of this phenomenon in the pedagogical literature have been presented. It is shown that the term “foreign language education” has become widely used in the Ukrainian pedagogical science, in particular it is actively used in the works on its development in Ukraine and foreign countries. The definition of the foreign language education as a specifically organized pedagogical process of teaching, upbringing and development of the student’s personality on the basis of the content and means of the discipline “foreign language” has been suggested. Based on the analysis of pedagogical and linguistic literature, the essential characteristics of the phenomenon of “foreign language education” in the aspects of its integrity, axiological orientation, instrumentality, effectiveness and efficiency have been demonstrated. The following basic structural components of the foreign language education have been distinguished and characterized: epistemological (knowledge of the country’s culture and languages); educational (language knowledge and skills as a means of communication); developmental (the psychological and mental characteristics of native speakers and the cultural values of a particular country); educational (the pedagogical content of a foreign-language culture, concerning its moral, ethical, aesthetic and other aspects).Acknowledgments. We express our sincere thanks to the staff of Pedagogy & Education Management of Bohdan Stuparyk Department of Vasyl Stefanyk Precarpathian National University.Funding. The authors received no financial support for the research, authorship, and/or publication of this article.No potential conflict of interest was reported by the authors.САВЧУК Борис – доктор історичних наук, професор кафедри педагогіки та освітнього менеджменту імені Богдана Ступарика, Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, вул. Шевченка, 57, Івано-Франківськ, 76018, УкраїнаE-mail address: [email protected] ORCID: https://orcid.org/0000-0003-2256-0845 ResearcherID: https://publons.com/researcher/2903385/boris-savchuk/ГАРАПКО Любов – аспірант кафедри англійської філології та методики викладання іноземних мов, Мукачівський державний університет; викладач іноземної мови, Гуманітарно-педагогічний коледж Мукачівського державного університету, вул. Я. Коменського, 59, Мукачево, 89600, Україна E-mail address: [email protected]: https://orcid.org/0000-0001-6401-301XResearcherID: https://publons.com/researcher/3471381/lyuba-harapko/To cite this article: Savchuk, B., & Harapko, L. (2020). The phenomenon of foreign language education in the modern scientific discourse. Human Studies. Series of Pedagogy, 10/42, 11‒24. doi: https://doi.org/10.24919/2413-2039.10/42.198796  Article historyReceived: December 15, 2019Received in revised form: January 11, 2019 Accepted: March 11, 2020Available online: April 28, 2020Journal homepage:http://lssp.dspu.edu.ua/p-ISSN 2313-2094e-ISSN 2413-2039© 2020 The Authors. Human studies. Series of Pedagogy published by Drohobych Ivan Franko State Pedagogical University & Open Journal Systems. This is an open access article under the CC BY-NC-SA 4.0 license (http://creativecommons.org/licenses/by-nc-sa/4.0/). У статті здійснено аналіз сучасного наукового дискурсу щодо осмислення феномену іншомовної освіти. Узагальнено трактування понять і термінів, що визначають сучасну терміносистему навчання іноземної мови: “білінгвізм”, “багатомовність”, “полікультурна освіта”, “двомовна освіта”, “багатомовна освіта”, “рідна мова”, “іноземна мова”, “друга мова”, “чужа мова” та ін.З’ясовано, що авторство терміна “іншомовна освіта” належить Є. Пассову, який увів його до наукового обігу в другій половині 90-х рр. ХХ ст. у контексті актуалізації особистісно орієнтованої парадигми освіти. Вчений-лінгвіст доводив, що цей термін має замінити поняття “навчання іноземної мові”, бо сучасна людина повинна вивчати не лише мову певного народу і країни, але й культуру. Показано, що термін “іншомовна культура” певною мірою штучно інтеріоризований у теорію і практику української педагогічної науки, адже в англомовній літературі не виявлено його відповідника у формулюванні “foreign language education”. Натомість у ній фігурує термін “language education” для позначення теорії і практики набуття другої мови або іноземної мови. Визначено внесок українських і зарубіжних учених – педагогів і лінгвістів – у розробку теоретико-методологічних аспектів іншомовної культури. Представлено відображення у науково-педагогічній літературі основних інтерпретацій цього феномену. Показано, що термін “іншомовна освіта” став загальновживаним в українській педагогічній науці, зокрема активно використовується у працях про її розвиток в України та зарубіжних країнах. Запропоновано визначення іншомовної освіти як спеціально організованого педагогічного процесу навчання, виховання і розвитку особистості здобувача освіти на основі змісту і засобами навчальної дисципліни “іноземна мова”. Виходячи з аналізу педагогічної та лінгвістичної літератури, розкрито сутнісні характеристики феномену “іншомовна освіта” в аспектах її цілісності, аксіологічної спрямованості, інструментальності, дієвості і результативності. Виокремлено і схарактеризовано основні структурні компоненти іншомовної освіти: гносеологічний (знання культури і мови країни); навчальний (мовні знання і вміння як засоби спілкування); розвивальний (психологічні, ментальні характеристики носіїв мови і культурних цінностей певної країни); виховний (педагогічний зміст іншомовної культури, що стосується її морально-етичних, естетичних, інших аспектів)

NECROPOLISES OF THE AUSTRRO-HUNGARIAN ARMY IN PRECARPATHIAN DURING WORLD WAR I

The purpose of the research is to find out the location, the place and the state of conservation of the burials of the soldiers of the Austro-Hungarian army on the territory of Precarpathian (Ivano-Frankivsk Region) during the period of World War I. The methodology of the research is based on the principles of historicism, systematic and scientific approaches, objectivity, the use of general scientific (analysis, synthesis, generalization) and special-historical (historical-genetic, historical-typological, historical-systematic) methods. The novelty is the classification and the substantive analysis of the military necropolises of the Austro-Hungarian army according to certain groups have been carried out; the changes in their architectonics (quantity, character of the location, etc.) that have taken place over the centuries have been determined; the process of the natural burial of the fallen soldiers of the Austro-Hungarian and other armies in the individual and group burials and in the separate sections of urban, rural, parish cemeteries at the initial stage of the war has been reconstructed; etc. Conclusions. Thus, according to the developed model of the study, the graves at the military cemeteries in the above mentioned territory in 1914 – 1918 and the civilian cemeteries on the grounds of the belonging of the soldiers to the rival armies and the nationality of the soldiers are classified into two main groups: 1) common to the servicemen of the Austro-Hungarian and Russian armies; 2) separate, where the Austro-Hungarian Army soldiers are buried. Among them there were predominant the individual and group burials, scattered on the fields, the private farmsteads, along the roads, and also the separate sections in the urban and rural cemeteries. As a result of the changes (transferring, reburial, a natural and conscious destruction, etc.) that took place over the next decades, at the beginning of the twenty-first century there were almost no graves outside the cemetery, but in different conditions the separate military necropolises were preserved in the urban and rural cemeteries, many of them in a miserable condition.  These necropolises require a special protection from the state. Up to date is the preparation of the generalized fundamental works on the military necropolises of Ukraine on the basis of the results integration of the relevant regional studies.

ВПЛИВ РЕФОРМАТОРСЬКОЇ ПЕДАГОГІКИ НА РОЗВИТОК ТЕОРІЇ І ПРАКТИКИ НАВЧАННЯ І ВИХОВАННЯ В УКРАЇНІ У ПЕРШІЙ ТРЕТИНІ ХХ ст.: ІСТОРІОГРАФІЯ ПРОБЛЕМИ

The article analyzes the current native research about the impact of foreign reformed pedagogy in development of theory and practice of teaching and education in Ukraine in the first third of the twentieth century. On the basis of theses, monographs, article materials were found the main tendencies, achievements, gaps and prospects for further study of the problem.Key words: reformed pedagogy, historiography of Ukrainian pedagogy, professional teacher training.У статті проаналізовано сучасні вітчизняні наукові дослідження про вплив зарубіжної реформаторської педагогіки на розвиток теорії і практики навчання та виховання в Україні першої третини ХХ ст. На основі аналізу дисертаційних, монографічних, статейних матеріалів виявлено основні тенденції, здобутки, прогалини та перспективи подальшого вивчення цієї проблеми.Ключові слова: реформаторська педагогіка, історіографія української педагогічної науки, професійна підготовка вчителя