Nurse Practitioners\u27 Experiences with Role Transition: Supporting the Learning Curve Through Preceptorship

The nurse practitioner (NP) role transition is difficult and ill-supported before and after graduation. Although preceptorships are essential in supporting a NP\u27s role transition, there is a paucity of data on student and novice NPs\u27 experiences with their role transition and how it is supported through preceptorships. The purpose of this hermeneutic phenomenological study was to understand and describe the meaning of NPs\u27 role transition experiences while in a preceptorship before and after graduation. Schlossberg\u27s transition theory and the cognitive apprenticeship models were used to guide the exploration of concepts of role transition and preceptorship. One face-to-face, 3 Skype, and 12 phone interviews were conducted with NPs who were currently practicing in the NP role (\u3e3 months but \u3c5 years) in those states that require collaborative practice agreement. Transcribed interviews were coded using Van Manen\u27s analysis strategies. Findings suggested that NPs\u27 difficult transition to practice was related to their preceptorship support in NP school and in NP work settings. The data showed ill-supported preceptorships when in NP programs. Lack of preceptorships after the graduation was accompanied by employers\u27 expecting novice NPs to function at an expert level, frequently with minimal guidance. Understanding how NPs transition to practice and how their role transition is supported through preceptorships can be used to inform NP educators and organizations that hire NPs of the changes needed to strengthen NPs\u27 role transition. These findings may promote positive social change by guiding stakeholders to improve the NP role transition, which could, in turn, increase NPs\u27 autonomy, retention, and job satisfaction

Gene targeting in melanoma therapy: exploiting of surface markers and specific promoters

One of the problems of gene therapy of melanoma is effective expression of therapeutic gene in tumor cells and their metastases but not in normal cells. In this review, we will consider a two-step approach to a highly specific gene therapy. At the first step, therapeutic genes are delivered specifically to tumor cells using cell surface markers of melanoma cells as targets. At the second step, a specific expression of the therapeutic genes in tumor cells is ensured. Surface markers of melanoma cells were analyzed as potential targets for therapeutic treatment. Criteria for choosing the most promising targets are proposed. The use of specific melanoma promoters allows to further increase the specificity of treatment via transcriptional control of therapeutic gene expression in melanoma cells.Одной из проблем генной терапии злокачественной меланомы является целенаправленная экспрессия терапевтического гена в опухолевых клетках и их метастазах при минимизации ее в нормальных клетках. В обзоре рассмотрен двухэтапный подход к высокоспецифичной терапии. На первом этапе осуществляется адресная доставка терапевтических генов в опухолевые клетки с использованием в качестве мишени поверхностных маркеров меланомных клеток, на втором – обеспечивается специфичность экспрессии генов в опухолевых клетках. Проведен анализ поверхностных маркеров меланомных клеток с точки зрения применения их как мишеней для терапевтического воздействия. Предложены критерии выбора наиболее перспективных мишеней. Использование промоторов, активных только в меланомных клетках, позволяет еще больше увеличить специфичность воздействия за счет контроля транскрипции терапевтических генов в таких клетках.Однією з проблем генної терапії злоякісної меланоми є цілеспрямована експресія терапевтичного гена в пухлинних клітинах і їхніх метастазах за мінімізації її у нормальних клітинах. В огляді розглянуто двоетапний підхід до високоспецифічної терапії. На першому етапі здійснюється адресна доставка терапевтичних генів у пухлинні клітини з використанням як мішені поверхневих маркерів меланомних клітин, на другому – забезпечується специфічність експресії генів у пухлинних клітинах. Проведено аналіз поверхневих маркерів меланомних клітин з точки зору застосування їх як мішеней для терапевтичної дії. Запропоновано критерії вибору найперспективніших мішеней. Використання промоторів, активних лише в меланомних клітинах, дозволяє збільшити специфічність дії за рахунок контролю транскрипції терапевтичних генів у таких клітинах

Cancer–stroma interactions as a target for cancer treatment.

During tumor evolution, cancer cells use the tumor-stroma crosstalk to reorganize the microenvironment for maximum robustness of tumor. The success of immune checkpoint therapy generates a new cancer therapy paradigm: an effective cancer treatment should not aim to influence the individual components of super complex intracellular interactomes (molecular targeting), but rather to disrupt the intercellular interactions between cancer and stromal cells, thus breaking the tumor as a whole. In this minireview we consider cancer associated fibroblasts (CAF) and their interactions with cancer cells as a promising direction for cancer therapy.В ході еволюції пухлини ракові клітини використовують взаємодії пухлина-строма для реорганізації мікрооточення для досягнення максимальної стійкості пухлини. Успіх терапії з використанням імунних контрольних точок запропонував нову парадигму лікування раку: для перемоги раку, слід відмовитися від спроб його лікування, націлюючись лише на ракові, або тільки на стромальні клітини, або на компоненти складних внутрішньоклітинних взаємодій. Замість цього потрібно докладати зусиль для руйнування пухлини в цілому, розірвавши взаємодії між її частинами, зокрема, шляхом впливу на прямі контакти між власне раковими і стромальних клітинами пухлини. У цьому міні-огляді ми розглянемо можливість використання пухлина-асоційованих фібробластів (ОАФ) і їхню взаємодію з раковими клітинами як перспективний напрям терапії раку.В ходе эволюции опухоли раковые клетки используют взаимодействия опухоль-строма для реорганизации микроокружения с целью достижения максимальной устойчивости опухоли. Успех терапии с использованием иммунных контрольных точек породил новую парадигму лечения рака: для того, чтобы победить рак, следует отказаться от попыток его лечения, нацеливаясь только на раковые, или только на стромальные клетки, или на компоненты сложных внутриклеточных взаимодействий. Вместо этого нужно предпринимать усилия для разрушения опухоли в целом, разорвав взаимодействия между ее частями, в частности, путем воздействия на прямые контакты между собственно раковыми и стромальными клетками опухоли. В этом мини-обзоре мы рассмотрим возможность использования опухоль-ассоциированных фибробластов (ОАФ) и их взаимодействий с раковыми клетками в качестве перспективного направления терапии рака