Content of malondialdehyde and activity of enzyme glutathione-S-transferase in the leaves of emmer wheat under the action of herbicide and plant growth regulator

ArticleThe article presents the results of vegetation experiment on the influence of different rates of herbicide Prima Forte 195 – 2-ethylhexyl ether 2.4-D + aminopyralid + florasulam (0.5; 0.6 and 0.7 L ha-1 ) under different application methods of plant growth regulator of a natural origin Wuxal BIO Vita (Ascophyllum nodosum extract + microelements) on the content of malondialdehyde (MDA) as an important indicator of the intensity of peroxide oxidation of lipids in plants and on the activity of enzyme glutathione-S-transferase (GST) in the leaves of emmer wheat. Experimental scheme included 16 experimental variants: 1 – without application of preparations and pre-sowing treatment of seeds (control); 2, 3, 4 – Prima Forte 195, applied to vegetative plants at the rates 0.5, 0.6 and 0.7 L ha-1 ; 5 – Wuxal BIO Vita at the rate of 1.0 L ha-1 , applied to vegetative plants; 6, 7, 8 – Prima Forte 195 at the rates of 0.5, 0.6 and 0.7 L ha-1 in tank mixtures with Wuxal BIO Vita at the rate of 1.0 L ha-1 , sprayed on vegetative plants; 9 – pre-sowing treatment of seeds with Wuxal BIO Vita at the rate of 1.0 L t -1 (background); 10, 11, 12 – Prima forte 195, applied to vegetative plants at the rates of 0.5, 0.6 and 0.7 L ha-1 at the background of pre-sowing treatment of seeds with Wuxal BIO Vita at the rate of 1.0 L t -1 ; 13 – Wuxal BIO Vita at the rate of 1.0 L ha-1 (applied to vegetative plants, treated before sowing with Wuxal BIO Vita at the rate of 1.0 L t -1 ); 14, 15, 16 – Prima Forte 195 at the rates of 0.5, 0.6 and 0.7 L ha-1 respectively, in tank mixture with Wuxal BІО Vita at the rate of 1.0 L ha -1 – spraying of plants and pre-sowing treatment of seeds with Wuxal BІО Vita 1.0 L t -1 . It has been found that under the application of Prima Forte 195 the redox state in the leaves of emmer wheat increased considerably in the direction of increasing the content of MDA. It has also been proved that herbicide Prima Forte 195 and its mixtures with plant growth regulator (PGR) Wuxal BIO Vita caused the changes in the activity of enzyme glutathione-S-transferase, which slightly increased in the initial period in the variants of integrated application of herbicide and plant growth regulator. However, later the GST activity in the variants of integrated application of herbicide and PGR decreased, which indicates stabilization and a positive influence of integrated application of preparations on the detoxification processes in the crops of emmer wheat

МЕТОДОЛОГІЯ ОРГАНІЗАЦІЇ КЛІНІЧНИХ ВИПРОБУВАНЬ ЕФЕКТИВНОСТІ ТА БЕЗПЕЧНОСТІ КИТАЙСЬКОЇ ОБРАЗНОЇ МЕДИЦИНИ В КОНТЕКСТІ ДОКАЗОВОЇ МЕДИЦИНИ

The article is devoted to the substantiation of the relevance of the development of a methodology for organizing clinical trials of the effectiveness and safety of Chinese figurative medicine in the context of evidence-based medicine. The paper considers the strategy of organizing and conducting clinical trials of Chinese figurative medicine. An information system for conducting clinical tests of Chinese figurative medicine has been developed.Статья посвящена обоснованию актуальности разработки методологии организации клинических испытаний эффективности и безопасности китайской образной медицины в контексте доказательной медицины. В работе рассмотрены стратегии организации и проведения клинических испытаний китайской образной медицины. Разработана информационная система обеспечения проведения клинических испытаний китайской образной медицины.Стаття присвячена обґрунтуванню актуальності розробки методології організації клінічних випробувань ефективності та безпечності китайської образної медицини в контексті доказової медицини. У роботі розглянуто стратегію організації та проведення клінічних випробовувань китайської образної медицини. Розроблено інформаційну систему забезпечення проведення клінічних випробовувань китайської образної медицини

Фізично-топологічне моделювання кремнієвого/арсенідгалієвого транзистора Шотткі субмікронної технології ВІС

In this paper described researched essentials and physical mechanisms of MESFET on epitaxy layers of GaAs with monocrystalline silicon wafer. Conducted computer modeling of MESFET with p-channel: distributions of potential, volumetric charge, current in channel and its characteristics. Based on conducted modeling discovered new effect in MESFET, shielding of volumetric charge, which sufficiently influences on current distribution in channel.В даній статті описані досліджені основи і фізичні механізми, арсенідгалієвих ПТШ на моно-Si-підкладках на бар’єрі Шотткі. Проведено комп’ютерне моделювання ПТШ з p-каналом: розподілів потенціалу, об’ємного заряду, струму в каналі та його характеристик. На основі проведеного моделювання відкрито новий ефект в ПТШ, а саме екранування об’ємного заряду, що суттєво впливає на струмовий розподіл в каналі

ЗАСТОСУВАННЯ КІБЕРФІЗИЧНИХ БІОСЕНСОРНИХ ТА ІМУНОСЕНСОРНИХ СИСТЕМ

Background. The artical reviews the cyber-physical biosensor and immunosensory systems, which are the new generation of information-measuring systems with the use in the design of biological materials, which ensures their high selectivity. It is considered the following types of cyberphysical biosensory and immunosensory systems: electrochemical; optical on the basis of silicon oxide, quartz and glass; on the basis of nanomaterials; genetically coded or synthetic fluorescent; microbial, developed using synthetic biology and genetic engineering. Materials and methods. It is carried out the classification of the studied systems for relatively sensitive elements and the possibility of using different modes of physico-chemical transformation of the measuring quantity. Methods of manufacturing electrochemical cyberphysical biosensory and immunosensory methods are considered. Separately presented methods of manufacturing, by modifying the surface of metallic and carbon electrodes using biomaterials such as enzymes, antibodies or DNA. Results. In the article, the studied systems are compared in terms of technology, specificity, detection threshold, analysis duration, cost and portability. Optical research systems, which realize their actions with the help of immobilizers and can be made of gold, carbon-based materials, quartz or glass, are presented. The most important directions of use of cyberphysical biosensor and immunosensory systems in clinics and diagnostic institutions are described, in particular, for monitoring of blood glucose levels in patients with diabetes, as well as for the development of new drugs, biopsy and biomedicine. It is labeled cyberphysical biosensor and immunosensory systems using genetic coding or synthetic fluorescence have been considered, which made it possible to study biological processes, including various molecular transformations within cells. The advantages of visualizing in vivo with the help of small molecule systems are described in order to better understand the cellular activity and mechanism of action of DNA, RNA and microRNA. Cellular biosensor and immunosensory systems that can be used to monitor the biochemical oxygen demand, environmental toxicity, to detect pesticides and heavy metals, and to monitor environmental efficiency in electricity generation are described. Conclusions. The studied systems of silicon-based nanomaterials have the highest potential in terms of application for bivamisalizatsii, biosensor analysis and treatment of oncological diseases. The creation of high sensitive miniature devices requires the development of various micro and nano-cyberphysical biosensor and immunosensory platforms with the use of integrated technologies that use electrochemical or optical bioelectronic principles with a combination of biomolecules or biological materials, polymers and nanomaterials.В работе представлен обзор киберфизических биосенсорных и иммуносенсорных систем, являющихся новым поколением информационно-измерительных систем с использованием в конструкции биологических материалов, что обеспечивает их высокую селективность. Проведена классификация исследуемых систем в отношении чувствительных элементов и возможности использования различных режимов физико-химического преобразования измеряемой величины. Рассмотрены следующие виды киберфизических биосенсорных и иммуносенсорных систем: электрохимические; оптические; на основе оксида кремния, кварца и стекла; на основе наноматериалов; генетически кодированные или синтетические флуоресцентные; микробные, разработанные при помощи синтетической биологии и генетической инженерии. Проведено сравнение исследуемых систем по технологии, специфичности, порогу обнаружения, продолжительности анализа, стоимости и портативности. Рассмотрены методы изготовления электрохимических киберфизических биосенсорных и иммуносенсорных систем. Отдельно представлены методы изготовления, путем модифицирования поверхности металлических и углеродных электродов с использованием биоматериалов, таких как ферменты, антитела или ДНК. Представлены оптические исследуемые системы, которые реализуют свое действие при помощи иммобилайзеров и могут изготавливаться из золота, материалов на основе углерода, кварца или стекла. Описаны наиболее важные направления использования киберфизических биосенсорных и иммуносенсорных систем в лечебных и диагностических заведениях, в частности, для мониторинга уровня глюкозы в крови пациентов с сахарным диабетом, а также для разработки новых лекарственных средств, биозондирования и биомедицины. Сделан вывод, что исследуемые системы из наноматериалов на основании оксида кремния обладают наиболее высоким потенциалом по применению для биовизуализации, биосенсорного анализа и лечения онкологических заболеваний. Рассмотрены меченные киберфизичические биосенсорные и иммуносенсорные системы с использованием генетического кодирования или синтетической флуоресценции, что позволило изучать биологические процессы, в том числе, различные молекулярные превращения внутри клеток. Приведены преимущества визуализации in vivo при помощи исследуемых систем малых молекул с целью лучшего понимания клеточной активности и механизма действия ДНК, РНК и микро-РНК. Описаны клеточные биосенсорные и имуносенсорные системы, которые можно применять для мониторинга биохимической потребности в кислороде, токсичности в окружающей среде, для выявления пестицидов и тяжелых металлов, наблюдения за экологической эффективностью при производстве электроэнергии. Сделан вывод, что для создания высокочувствительных миниатюрных устройств требуется разработка различных микро- и нано-киберфизических биосенсорных и им-муносенсорних платформ с привлечением интегрированных технологий, использующих электрохимический или оптический биоэлектронные принципы с комбинацией биомолекул или биологических материалов, полимеров и наноматериалов.У роботі проведено огляд кіберфізичних біосенсорних та імуносенсорних систем, що є новим поколінням інформаційно-вимірювальних систем із використанням у конструкції біологічних матеріалів, які забезпечують їх високу селективність. Проведена класифікація досліджуваних систем відносно чутливих елементів і можливості використанням різних режимів фізико-хімічного перетворення вимірювальної величини. Розглянуто такі види кіберфізичних біосенсорних та імуносенсорних систем: електрохімічні; оптичні; на основі оксиду кремнію, кварцу та скла; на основі наноматеріалів; генетично кодовані або синтетичні флуоресцентні; мікробні, розроблені за допомогою синтетичної біології та генетичної інженерії. Досліджувані системи порівняно за технологією, специфічністю, порогом виявлення, тривалістю аналізу, вартістю та портативністю. Розглянуто методи виготовлення електрохімічних кіберфізичних біосенсорних та імуносенсорних систем. Окремо представлено методи виготовлення, шляхом модифікування поверхні металевих і вуглецевих електродів із використанням біоматеріалів, таких як ферменти, антитіла або ДНК. Представлено оптичні досліджувані системи, що реалізуть свою дію за допомогою іммобілайзерів і можуть виготовлятися із золота, матеріалів на основі вуглецю, кварцу або скла. Описано найбільш важливі напрями використання кіберфізичних біосенсорних та імуносенсорних систем у лікувальних і діагностичних закладах, зокрема для моніторингу рівня глюкози в крові пацієнтів із цукровим діабетом, а також для розроблення нових лікарських засобів, біозондування та біомедицини. Зроблено висновок, що досліджувані системи з наноматеріалів на основі оксиду кремнію володіють найбільш високим потенціалом щодо застосування для біовізуалізаціі, біосенсорного аналізу та лікування онкологічнх захворювань. Розглянуто мічені кіберфізичні біосенсорні та імуносенсорні системи з використанням генетичного кодування або синтетичної флуоресценції, що дало змогу вивчати біологічні процеси, в тому числі, різні молекулярні перетворення всередині клітин. Наведено переваги візуалізації in vivo за допомогою досліджуваних систем малих молекул з метою кращого розуміння клітинної активності та механізму дії ДНК, РНК та мікро-РНК. Описано клітинні біосенсорні та імуносенсорні системи, що можна застосовувати для моніторингу біохімічної потреби в кисні, токсичності в навколишньому середовищі, для виявлення пестицидів і важких металів, спостереженні за екологічною ефективністю при виробництві електроенергії. Зроблено висновок, що для створення високочутливих мініатюрних пристроїв потрібне розроблення різних мікро- і нано-кіберфізичних біосенсорних та імуносенсорних платформ із залученням інтегрованих технологій, які використовують електрохімічний або оптичний біоелектронні принципи з комбінацією біомолекул або біологічних матеріалів, полімерів і наноматеріалів

ПЕРСПЕКТИВИ РОЗРОБКИ І ЗАСТОСУВАННЯ БІОСЕНСОРІВ ТА ІМУНОСЕНСОРІВ ІЗ ДІАГНОСТИЧНОЮ МЕТОЮ У КЛІНІЧНІЙ МЕДИЦИНІ

The complexity of biological methods of analysis is that substances of defined organic compounds, are in complex, multi-component solutions and mixtures. It is clear that traditional methods of physical and chemical analysis does not solve many current problems. Modern development of electronic technology, in particular, biomedical, has set the priority tasks of creating high-precision primary transformers (sensory elements) for systems of sensitive and selective rapid-analysis of liquid agents for the presence of diagnostic-important substances. Currently, described biosensors for determination of biological and abiotical substances in a variety of environments. Modern biosensor designs are quite compact devices that combine the biological test element and the physico-chemical analyzer. In this article the main types, principles of work and prospects of use of biosensors and immunosensors for diagnostic purposes in clinical practice were highlighted. The aim of the study – to conduct an analysis of modern foreign literature on types of biosensors and their promise of application as an express diagnostic method in clinical medicine. Materials and Methods. Bibliosemantic and analytical methods were used in the study. Results and Discussion. During the research, the review and analysis of the latest data of foreign scientific medical literature on the types, principles of work, development and application of biosensors and immunosensors in clinical medicine was conducted. Biosensors include a biological recognition component, for example, bioassay, microorganism, enzyme, receptor, nucleic acid, or antibody in close contact with the transducer. Depending on the method of transmitting the signal (transducer type), the biosensors can be divided into such main groups: optical, mass, thermal, electrochemical, electrochemiluminescent, piezoelectric, based on the surface plasmon resonance. In addition, all biosensors can be divided into two large groups: with direct detection and with the indirect detection of the analyte. The interest in electrochemical biosensors with the use of inexpensive disposable consumables has led to the development of fine and thick-film technology in the production of biosensors of various types. The most promising among the biosensors for clinical diagnosis are sensors and methods based on the use of immune reactions, which are called immunosensors. Conclusions. In recent decades, research on the development of methods and sensors that can be applied practically anywhere is being conducted as an express diagnostic method in clinical medicine. The best way to do this is to use portable, fast and sensitive biosensor technology with the ability to interpret results immediately. Biosensors and immunosensors, due to their high specificity and sensitivity, allow detecting a wide spectrum of analytes in samples with a complex matrix (saliva, blood, serum, lymph, urine) with minimal sample preparation.Сложность биологических методов анализа заключается в том, что вещества, которые определяются, являются органическими соединениями, находятся в сложных, многокомпонентных растворах и смесях. Отсюда видимо, что традиционные методы физико-химического анализа не позволяют решать многие актуальные проблемы. Современное развитие электронной техники, в частности биомедицинской, поставило первоочередной задачей создать высокоточные первичные преобразователи (сенсорные элементы) для систем чувствительного и селективного экспресс-анализа жидких сред на наличие диагностически важных веществ. В настоящее время описаны биосенсоры для определения веществ биологического и абиотического происхождения в самых разнообразных средах. Современные конструкции биосенсоров является весьма компактными устройствами, которые сочетают биологический тестирующий элемент и физико-химический анализатор. В статье отражены основные виды, принципы работы и перспективы использования биосенсоров и иммуносенсора с диагностической целью в клинической практике. Цель исследования – провести анализ современной зарубежной литературы по видам биосенсоров и перспективы их применения как экспресс-метода диагностики в клинической медицине. Материалы и методы. В исследовании применены библиосемантичный и аналитический методы. Результаты исследования и их обсуждение. Во время выполнения исследования был проведен обзор и анализ последних данных зарубежной научно-медицинской литературы по видам, принципам работы, разработки и возможностей применения биосенсоров и иммуносенсоров в клинической медицине. Биосенсоры включают в себя компонент биологического распознавания, например биоткань, микроорганизм, фермент, рецептор, нуклеиновую кислоту, или антитело в тесном контакте с трансдьюсером. В зависимости от способа передачи сигнала (вида трансдьюсера), биосенсоры могут быть разделены на такие основные группы: на следующие основные группы: оптические, массовые, тепловые, электрохимические, электрохемилюминесцентный, пьезоэлектрические, на основе поверхностного плазменного резонанса. Кроме того, все биосенсоры можно разделить на две большие группы: с прямым обнаружением и с непрямым обнаружением аналита. Интерес к электрохимическим биодатчикам с использованием недорогих одноразовых расходных материалов привел к применению развития тонко- и толстопленочной технологии в производстве биосенсоров различных типов. Наиболее перспективными среди биосенсоров для клинической диагностики являются сенсоры и методы, в основе которых лежит использование иммунореакции, которые называются иммуносенсорами. Выводы. В последние десятилетия проводятся исследования по разработке методов и сенсоров, которые могут быть применены практически в любом месте как экспресс-метод диагностики в клинической медицине. Наилучше для этой цели подходят портативные, быстрые и чувствительные биосенсорные технологии с возможностью немедленной интерпретации результатов. Биосенсоры и иммуносенсоры, благодаря их высокой специфичности и чувствительности, позволяют обнаруживать широкий спектр аналитов в образцах со сложной матрицей (слюна, кровь, сыворотка, лимфа, моча) с минимальной пробоподготовкой.Складність біологічних методів аналізу полягає в тому, що речовини, які визначають, є органічними сполуками, перебувають у складних, багатокомпонентних розчинах і сумішах. Звідси очевидно, що традиційні методи фізико-хімічного аналізу не дозволяють вирішувати багато актуальних проблем. Сучасний розвиток електронної техніки, зокрема біомедичної, поставив першочерговим завданням створити високоточні первинні перетворювачі (сенсорні елементи) для систем чутливого і селективного експрес-аналізу рідких середовищ на наявність діагностично важливих речовин. У даний час описано біосенсори для визначення речовин біологічного й абіотичного походжень у найрізноманітніших середовищах. Сучасні конструкції біосенсорів є досить компактними пристроями, які поєднують біологічний тестуючий елемент і фізико-хімічний аналізатор. У статті висвітлено основні види, принципи роботи та перспективи використання біосенсорів та імуносенсорів з діагностичною метою в клінічній практиці. Мета дослідження – провести аналіз сучасної зарубіжної літератури щодо видів біосенсорів та перспективи їх застосування як експрес-методу діагностики в клінічній медицині. Матеріали та методи. У дослідженні застосовано бібліосемантичний та аналітичний методи. Результати досліджень та їх обговорення. Під час виконання дослідження було проведено огляд та аналіз останніх даних зарубіжної науково-медичної літератури щодо видів, принципів роботи, розробки та можливостей застосування біосенсорів та імуносенсорів у клінічній медицині. Біосенсори включають в себе компонент біологічного розпізнавання, наприклад біотканину, мікроорганізм, фермент, рецептор, нуклеїнову кислоту, або антитіло в тісному контакті з трансдьюсером. Залежно від способу передачі сигналу (виду трансдьюсера), біосенсори можуть бути розділені на такі основні групи: оптичні, масові, теплові, електрохімічні, електрохемілюмінесцентні, п’єзоелектричні, на основі поверхневого плазмового резонансу. Крім того, всі біосенсори можна розділити на дві великі групи: з прямим виявленням і з непрямим виявленням аналіту. Інтерес до електрохімічних біодатчиків з використанням недорогих одноразових витратних матеріалів привів до застосування розвитку тонко- і товстоплівкових технології у виробництві біосенсорів різних типів. Найперспективнішими серед біосенсорів для клінічної діагностики є сенсори і методи, в основі яких лежить використання імунореакцій, які називають імуносенсорами. Висновки. В останні десятиліття проводять дослідження з розробки методів і сенсорів, які можуть бути застосовані практично в будь-якому місці як експрес-метод діагностики в клінічній медицині. Найкраще для цієї мети підходять портативні, швидкі й чутливі біосенсорні технології з можливістю негайної інтерпретації результатів. Біосенсори та імуносенсори, завдяки їх високій специфічності та чутливості, дозволяють виявляти широкий спектр аналітів у зразках зі складною матрицею (слина, кров, сироватка, лімфа, сеча) з мінімальною пробопідготовкою

Diminishing benefits of urban living for children and adolescents’ growth and development

Optimal growth and development in childhood and adolescence is crucial for lifelong health and well-being1–6. Here we used data from 2,325 population-based studies, with measurements of height and weight from 71 million participants, to report the height and body-mass index (BMI) of children and adolescents aged 5–19 years on the basis of rural and urban place of residence in 200 countries and territories from 1990 to 2020. In 1990, children and adolescents residing in cities were taller than their rural counterparts in all but a few high-income countries. By 2020, the urban height advantage became smaller in most countries, and in many high-income western countries it reversed into a small urban-based disadvantage. The exception was for boys in most countries in sub-Saharan Africa and in some countries in Oceania, south Asia and the region of central Asia, Middle East and north Africa. In these countries, successive cohorts of boys from rural places either did not gain height or possibly became shorter, and hence fell further behind their urban peers. The difference between the age-standardized mean BMI of children in urban and rural areas was <1.1 kg m–2 in the vast majority of countries. Within this small range, BMI increased slightly more in cities than in rural areas, except in south Asia, sub-Saharan Africa and some countries in central and eastern Europe. Our results show that in much of the world, the growth and developmental advantages of living in cities have diminished in the twenty-first century, whereas in much of sub-Saharan Africa they have amplified

Injecting drug use and hepatitis C virus infection independently increase biomarkers of inflammatory disease risk which are incompletely restored by curative direct-acting antiviral therapy

BackgroundHepatitis C virus (HCV) infections are more prevalent in people who inject drugs (PWID) who often experience additional health risks. HCV induces inflammation and immune alterations that contribute to hepatic and non-hepatic morbidities. It remains unclear whether curative direct acting antiviral (DAA) therapy completely reverses immune alterations in PWID.MethodsPlasma biomarkers of immune activation associated with chronic disease risk were measured in HCV-seronegative (n=24) and HCV RNA+ (n=32) PWID at baseline and longitudinally after DAA therapy. Adjusted generalised estimating equations were used to assess longitudinal changes in biomarker levels. Comparisons between community controls (n=29) and HCV-seronegative PWID were made using adjusted multiple regression modelling.ResultsHCV-seronegative PWID exhibited significantly increased levels of inflammatory biomarkers including soluble (s) TNF-RII, IL-6, sCD14 and sCD163 and the diabetes index HbA1c as compared to community controls. CXCL10, sTNF-RII, vascular cell adhesion molecule-1 and lipopolysaccharide binding protein (LBP) were additionally elevated in PWID with viremic HCV infection as compared to HCV- PWID. Whilst curative DAA therapy reversed some biomarkers, others including LBP and sTNF-RII remained elevated 48 weeks after HCV cure.ConclusionElevated levels of inflammatory and chronic disease biomarkers in PWID suggest an increased risk of chronic morbidities such as diabetes and cardiovascular disease. HCV infection in PWID poses an additional disease burden, amplified by the incomplete reversal of immune dysfunction following DAA therapy. These findings highlight the need for heightened clinical surveillance of PWID for chronic inflammatory diseases, particularly those with a history of HCV infection

Worldwide trends in hypertension prevalence and progress in treatment and control from 1990 to 2019: a pooled analysis of 1201 population-representative studies with 104 million participants

Background Hypertension can be detected at the primary health-care level and low-cost treatments can effectively control hypertension. We aimed to measure the prevalence of hypertension and progress in its detection, treatment, and control from 1990 to 2019 for 200 countries and territories. Methods We used data from 1990 to 2019 on people aged 30–79 years from population-representative studies with measurement of blood pressure and data on blood pressure treatment. We defined hypertension as having systolic blood pressure 140 mm Hg or greater, diastolic blood pressure 90 mm Hg or greater, or taking medication for hypertension. We applied a Bayesian hierarchical model to estimate the prevalence of hypertension and the proportion of people with hypertension who had a previous diagnosis (detection), who were taking medication for hypertension (treatment), and whose hypertension was controlled to below 140/90 mm Hg (control). The model allowed for trends over time to be non-linear and to vary by age. Findings The number of people aged 30–79 years with hypertension doubled from 1990 to 2019, from 331 (95% credible interval 306–359) million women and 317 (292–344) million men in 1990 to 626 (584–668) million women and 652 (604–698) million men in 2019, despite stable global age-standardised prevalence. In 2019, age-standardised hypertension prevalence was lowest in Canada and Peru for both men and women; in Taiwan, South Korea, Japan, and some countries in western Europe including Switzerland, Spain, and the UK for women; and in several low-income and middle-income countries such as Eritrea, Bangladesh, Ethiopia, and Solomon Islands for men. Hypertension prevalence surpassed 50% for women in two countries and men in nine countries, in central and eastern Europe, central Asia, Oceania, and Latin America. Globally, 59% (55–62) of women and 49% (46–52) of men with hypertension reported a previous diagnosis of hypertension in 2019, and 47% (43–51) of women and 38% (35–41) of men were treated. Control rates among people with hypertension in 2019 were 23% (20–27) for women and 18% (16–21) for men. In 2019, treatment and control rates were highest in South Korea, Canada, and Iceland (treatment >70%; control >50%), followed by the USA, Costa Rica, Germany, Portugal, and Taiwan. Treatment rates were less than 25% for women and less than 20% for men in Nepal, Indonesia, and some countries in sub-Saharan Africa and Oceania. Control rates were below 10% for women and men in these countries and for men in some countries in north Africa, central and south Asia, and eastern Europe. Treatment and control rates have improved in most countries since 1990, but we found little change in most countries in sub-Saharan Africa and Oceania. Improvements were largest in high-income countries, central Europe, and some upper-middle-income and recently high-income countries including Costa Rica, Taiwan, Kazakhstan, South Africa, Brazil, Chile, Turkey, and Iran. Interpretation Improvements in the detection, treatment, and control of hypertension have varied substantially across countries, with some middle-income countries now outperforming most high-income nations. The dual approach of reducing hypertension prevalence through primary prevention and enhancing its treatment and control is achievable not only in high-income countries but also in low-income and middle-income settings. Funding WHO

Worldwide trends in hypertension prevalence and progress in treatment and control from 1990 to 2019: a pooled analysis of 1201 population-representative studies with 104 million participants

Background: Hypertension can be detected at the primary health-care level and low-cost treatments can effectively control hypertension. We aimed to measure the prevalence of hypertension and progress in its detection, treatment, and control from 1990 to 2019 for 200 countries and territories.Methods: We used data from 1990 to 2019 on people aged 30-79 years from population-representative studies with measurement of blood pressure and data on blood pressure treatment. We defined hypertension as having systolic blood pressure 140 mm Hg or greater, diastolic blood pressure 90 mm Hg or greater, or taking medication for hypertension. We applied a Bayesian hierarchical model to estimate the prevalence of hypertension and the proportion of people with hypertension who had a previous diagnosis (detection), who were taking medication for hypertension (treatment), and whose hypertension was controlled to below 140/90 mm Hg (control). The model allowed for trends over time to be non-linear and to vary by age.Findings: The number of people aged 30-79 years with hypertension doubled from 1990 to 2019, from 331 (95% credible interval 306-359) million women and 317 (292-344) million men in 1990 to 626 (584-668) million women and 652 (604-698) million men in 2019, despite stable global age-standardised prevalence. In 2019, age-standardised hypertension prevalence was lowest in Canada and Peru for both men and women; in Taiwan, South Korea, Japan, and some countries in western Europe including Switzerland, Spain, and the UK for women; and in several low-income and middle-income countries such as Eritrea, Bangladesh, Ethiopia, and Solomon Islands for men. Hypertension prevalence surpassed 50% for women in two countries and men in nine countries, in central and eastern Europe, central Asia, Oceania, and Latin America. Globally, 59% (55-62) of women and 49% (46-52) of men with hypertension reported a previous diagnosis of hypertension in 2019, and 47% (43-51) of women and 38% (35-41) of men were treated. Control rates among people with hypertension in 2019 were 23% (20-27) for women and 18% (16-21) for men. In 2019, treatment and control rates were highest in South Korea, Canada, and Iceland (treatment >70%; control >50%), followed by the USA, Costa Rica, Germany, Portugal, and Taiwan. Treatment rates were less than 25% for women and less than 20% for men in Nepal, Indonesia, and some countries in sub-Saharan Africa and Oceania. Control rates were below 10% for women and men in these countries and for men in some countries in north Africa, central and south Asia, and eastern Europe. Treatment and control rates have improved in most countries since 1990, but we found little change in most countries in sub-Saharan Africa and Oceania. Improvements were largest in high-income countries, central Europe, and some upper-middle-income and recently high-income countries including Costa Rica, Taiwan, Kazakhstan, South Africa, Brazil, Chile, Turkey, and Iran.Interpretation: Improvements in the detection, treatment, and control of hypertension have varied substantially across countries, with some middle-income countries now outperforming most high-income nations. The dual approach of reducing hypertension prevalence through primary prevention and enhancing its treatment and control is achievable not only in high-income countries but also in low-income and middle-income settings.Copyright (C) 2021 World Health Organization; licensee Elsevier.</p