ЧУТЛИВІСТЬ ДО АНТИБІОТИКІВ ПЛІВКОУТВОРЮВАЛЬНОЇ МІКРОФЛОРИ ВОГНЕПАЛЬНИХ РАН

Currently it is unclear whether direct correlation between biofilm formation and antibiotic resistance exist. In this study, we examined the relationship between antibiotic resistance and biofilm formation in clinical isolates.Thirteen isolates were collected from gunshot wounds during 2014. Biofilm-forming capacities were evaluated using the crystal violet staining method. The minimum inhibitory concentration (MIC), minimum bactericidal concentration (MBC) and minimum biofilm eradication concentration (MBEC) to amikacin, ceftriaxone, сefaperazon/clavulanic acid, ciprofloxacin, meronem, gatifloxacin, and levofloxacin were evaluated using micro dilution assays.Susceptible in planktonic strains showed high resistance in form of biofilm. The MBEC of tested antibiotics for biofilmforming strains exeeded 500mcg/ml and was more than a hundred times higher than clinically attainable concentration. However, the correlation between the studied properties of A. baumannii strains was diverse: for meronem (r = –0,62), for cefoperazone with clavulanic acid (r = +0,62), for amikacin (r = +0,84). P. aeruginosa strains showed contradictory relation between biofilm forming and resistance. Results from this study imply that biofilm formation and antibiotic resistance acts as a separate mechanism for bacteria to get better survival, especially in isolates with weak resistance level.Biofilm formation and antibiotic resistance acts as a separate mechanism for bacteria to get better survival, especially in isolates with weak resistance level.Натепер залишається неясним, чи існує прямий зв’язок між формуванням біологічної плівки і резистентністю до антибіотиків мікроорганізмів. У даному дослідженні ми прагнули вивчити взаємозв’язок між цими властивостями у клінічних ізолятів бактерій.Мікроорганізми були виділені з вогнепальних поранень протягом 2014 р. Здатність до формування біоплівок визначали методом фарбування кристалічним фіолетовим. МБсК, МБцК, мінімальну концентрацію, що приводить до ерадикації біоплівки (МЕбК), амікацину, цефтріаксону, цефоперазон/сульбактаму, ципрофлоксацину, меропенему, гатефлоксацину, левофлоксацину визначали методом серійних розведень.Штами, що виявляли чутливість до антибіотиків у планктонній формі, показали високу стійкість при формуванні біоплівки. МЕбК антибіотиків для штамів, що сформували біоплівку, сягала понад 500 мгк/мл, що в сотні разів перевищує клінічно досяжні концентрації. Кореляційний зв’язок між стійкістю до антибіотиків і здатністю до біоплівкоутворення штамів A. baumannii був різнобічним: для меронему r = –0,62, для цефоперазону з клавулановою кислотою r = +0,62, для амікацину r = +0,84. Штами P. aeruginosa також виявили різноспрямований зв’язок між досліджуваними властивостями. Можна припустити, що формування біоплівки і стійкість до антибіотиків діють як окремі механізми, що забезпечують краще виживання бактерій, особливо ізолятів зі слабким рівнем резистентності до антибіотиків

‘Hot’ and ‘white’ spots of lichen diversity of the Ukrainian plains (after geobotanical subprovinces and administrative oblasts)

Podolian-Middle-Dnieper geobotanical subprovince of Forest-Steppe zone and the belts of Artemisia-Gramineae Steppes and grass-Stipeta-Festuca Steppes of Priazov Black Sea Steppe subprovince of Steppe zone are the most well studied among twelve geobotanical subprovinces of the Ukrainian plains, while the lack of information on lichen species diversity found to be in Middle Russian subprovince of Forest zone and belt of grass-Stipeta-Festuca Steppes of Middle-Don Steppe subprovince of Steppe zone of this territory. Among twenty three administrative oblasts of the Ukrainian plains situated in twelve geobotanic subprovinces of three zones the highest lichen species diversity is found in Kherson oblast of the belt of Artemisia-Gramineae Steppes (464 species), Mykolaiv oblasts of the belt of grass-Stipeta-Festuca Steppes of Priazov Black Sea Steppe subprovince (389 species) of Steppe zone, as well as in Kharkiv oblast of Middle Russian subprovince (332 species) of Forest-Steppe zone of the Ukrainian plains on the basis of the Fourth checklist of lichen-forming and lichenicolous fungi including 2,106 of the total Ukrainian lichens. The lower lichen diversity is hitherto recorded from Rightbank Polessian subprovince (the highest species diversity 296 species in Zhytomyr oblast) and Baltic Forest subprovince (281 species in Lviv oblast) in Forest zone of the Ukrainian plains as well as Podolian-Middle-Dnieper subprovince (287 species in Khmelnytsk oblast) of the Forest-Steppe zone of territory mentioned. Insufficient level of data on lichen diversity is recorded for Middle Russian and Podolian-Bessarabian Forest subprovinces of the Forest zone, as well as the belt of grass-Stipeta-Festuca Steppes of Middle-Don Steppe subprovince and the belt of Stipeta-Festuca Steppes of Priazov Black Sea Steppe subprovince of Steppe zone. The same rather lower level of data on lichen diversity is found in Ivano-Frankivsk, Chernivtsi, Chernihiv, Vinnytsia and Sumy of Forest and Forest-Steppe zones; in Poltava and Kharkiv, as well as Cherkasy, Kirovograd, Mykolaiv and Donetsk oblasts in Forest-Steppe and Steppe zones; in Odessa, Kherson and Dnipropetrovsk oblasts of Steppe zone, as well as Zhytomyr oblasts in Podolian-Middle-Dnieper subprovince of Forest-Steppe zone. List of the rarest taxa of the regionally unique group (hitherto known from single or a few localities) proposed as candidates for including to Red Regional lists of 22 oblasts of the Ukrainian plains as far the whole nature protection activity in Ukraine is provided

Динаміка показників гепатодепресивного синдрому у хворих з механічною жовтяницею пухлинного ґенезу після ендоскопічної і лапароскопічної паліативної декомпресії загальної жовчної протоки

The aim of the work: to find out the dynamics of indicators of hepatodepressive syndrome in patients with mechanical jaundice of tumor genesis after endoscopic and laparoscopic palliative decompression of the common bile duct. Materials and Methods. Under observation, between 2011 and 2017 there were 48 patients who, as a result of a comprehensive examination, found incurable tumors against a background of severe mechanical jaundice. All patients performed palliative decompression of the common bile duct: 30 patients – using endoscopic methods; 18 patients – using laparoscopic hepaticojejunostomy. Each subgroup was randomized according to age, sex, duration of the jaundice, and the basic biochemical parameters identified before surgery. Patients were observed for 6 months after decompression. Before surgery, as well as 1, 7 and 14 days, as well as 3 and 6 months in patients, the markers of hepatodepressive syndrome: prothrombin time, total protein and serum albumin values ​​were determined according to well-known methods. Results and Discussion. Laparoscopic decompression of the common bile duct by forming hepaticojejunostomy in comparison with endoscopic methods is accompanied by a rapid restoration of the functional state of the liver, which is manifested by a constant decrease in prothrombin time of INR and an increase in serum total protein and albumin contents in 3-6 months after decompression. On the background of endoscopic decompression in this period, the prothrombin time and the INRs are statistically significantly higher, the serum total protein and albumin content is lower compared to laparoscopic decompression. 3-6 months after intervention under endoscopic decompression, hepatodepressive symptoms are significantly deteriorating, which is associated with the development of 30% of patients with complications.Цель работы: выяснить динамику показателей гепатодепрессивного синдрома у больных с механической желтухой опухолевого генеза после эндоскопической и лапароскопической паллиативной декомпрессии общего желчного протока. Материалы и методы. Под наблюдением в период с 2011 по 2017 г. находилось 48 пациентов, у которых в результате комплексного обследования обнаружили инкурабельные опухоли на фоне выраженной механической желтухи. Всем больным выполнена паллиативная декомпрессия общего желчного протока: 30 пациентов – с применением эндоскопических методов; 18 пациентов – с использованием лапароскопической гепатикоеюностомии. Каждую подгруппу рандомизировали по возрасту, полу, длительности желтушной периода и основным биохимическим показателям, определенными до операции. Пациентов наблюдали в течение 6 мес. после декомпрессии. До операции, а через 1, 7 и 14 суток, а также 3 и 6 мес. у пациентов определяли маркеры гепатодепрессивного синдрома: протромбиновое время, содержание общего белка и альбумина в сыворотке крови по общеизвестным методам. Результаты исследований и их обсуждение. Лапароскопическая декомпрессия общего желчного протока путем формирования гепатикоеюноанастомоза по сравнению с эндоскопическими методами сопровождается быстрым восстановлением функционального состояния печени, проявляется постоянным снижением протромбинового времени, индекса INR и увеличением содержания в сыворотке крови общего белка и альбумина через 3–6 месяцев после декомпрессии. На фоне эндоскопической декомпрессии в этот период протромбиновое время и индекс INR статистически достоверно больше, содержание в сыворотке крови общего белка и альбумина – меньше, по сравнению с лапароскопической декомпрессией. Через 3–6 мес. после вмешательства в условиях эндоскопической декомпрессии показатели гепатодепресивного синдрома существенно ухудшаются, что связано с развитием в 30 % пациентов осложнений.Мета роботи з’ясувати динаміку показників гепатодепресивного синдрому у хворих із механічною жовтяницею пухлинного генезу після ендоскопічної і лапароскопічної паліативної декомпресії загальної жовчної протоки. Матеріали і методи. Під спостереженням в період з 2011 до 2017 р. перебували 48 пацієнтів, в яких внаслідок комплексного обстеження виявили інкурабельні пухлини на тлі вираженої механічної жовтяниці. Усім хворим виконано паліативну декомпресію загальної жовчної протоки: 30 пацієнтів – із застосуванням ендоскопічних методів; 18 пацієнтів – із використанням лапароскопічної гепатикоєюностомії. Кожну підгрупу рандомізували за віком, статтю, тривалістю жовтяничного періоду та основними біохімічними показниками, визначеними до операції. Пацієнти перебували під спостереженням протягом 6 міс. після декомпресії. До операції, через 1, 7 і 14 діб, а також 3 і 6 міс. у пацієнтів визначали маркери гепатодепресивного синдрому: протромбіновий час, вміст загального білка й альбумінів у сироватці крові за загальновідомими методами. Результати досліджень та їх обговорення. Лапароскопічна декомпресія загальної жовчної протоки шляхом формування гепатикоєюноанастомозу порівняно з ендоскопічними методами супроводжується швидшим відновленням функціонального стану печінки, що проявляється сталим зниженням протромбінового часу індексу INR і збільшенням вмісту в сироватці крові загального білка та альбумінів через 3–6 міс. після декомпресії. На тлі ендоскопічної декомпресії в цей період протромбіновий час і індекс INR статистично вірогідно більші, вміст у сироватці крові загального білка і альбумінів – менший, порівняно з лапароскопічною декомпресією. Через 3-6 міс. після втручання за умов ендоскопічної декомпресії показники гепатодепресивного синдрому суттєво погіршуються, що пов’язано з розвитком у 30 % пацієнтів ускладнень

Міні-інвазивні транспапілярні втручання в ургентній аб-домінальній хірургії

Results of endoscopic treatment of 2305 patients with common bile duct stones and periampullary tumors for a 6 year period were studied. There were 1690 transpapillary interventions in patients with choledocholithiasis, and 615 endoscopic operations in patients with periampullary malignancy. Complications of endoscopic operations in patients with choledocholithiasis occurred in 7.5 % patients, and in patients with periampullary malignancy occurred in 11.7 % cases. Endoscopic transpapillary interventions were performed as a matter of urgency to treat suppurative cholangitis and obstructive jaundice.Изучены результаты эндоскопического лечения 2305 больных с холедохолитиазом и иктерогеннимы опухолями периампулярнои зоны, находившихся на лечении в отделе лапароскопической хирургии и холелитиаза с 2010 до 2016 г.. Из них малоинвазивные транспапилярни вмешательства при холедохолитиазе выполнено в 1690 больных, при периампулярних опухолях - в 615 пациентов. Осложнения после эндоскопических вмешательств по поводу холедохолитиаза возникли в 7,5% больных, при периампулярних опухолях - в 11,7% пациентов. Все транспапилярни вмешательства выполняли в ургентной порядке с целью ликвидации явлений гнойного холангита и обтурационной желтухи.Вивчено результати ендоскопічного лікування 2305 хворих з холедохолітіазом та іктерогенними пухлинами періампулярної зони, що перебували на лікуванні у відділі лапароскопічної хірургії та холелітіазу з 2010 до 2016 р. З них малоінвазивні транспапілярні втручання при холедохолітіазі виконано у 1690 хворих, при періампулярних пухлинах – у 615 пацієнтів. Ускладнення після ендоскопічних втручань з приводу холедохолітіазу виникли у 7,5 % хворих, при періампулярних пухлинах – у 11,7 % пацієнтів. Усі транспапілярні втручання виконували в ургентному порядку з метою ліквідації явищ гнійного холангіту та обтураційної жовтяниці

The first enumeration of members of the Teloschistaceae (lichen-forming Ascomycetes) status of which confirmed by three gene phylogeny

The first enumeration of members of the Teloschistaceae status of which hitherto confirmed by three gene phylogeny based on nrITS, nrLSU and mtSSU sequences is provided. The enumeration includes also taxa for which minimum two nuclear (nrITS or/and nrLSU) and mitochondrial DNA sequences hitherto available with references to publications where they are published. The enumeration including 590 species is alphabetically arranged after 115 accepted generic names within five subfamilies, i.e.: Xanthorioideae (271 species), Caloplacoideae (217 species), Teloschistoideae (69 species), Brownlielloideae (23 species), and Ikaerioideae (10 species). Accepted names are provided in bold and in italics, while synonymous names previously included in the genera Caloplaca, Xanthoria or Teloschistes as well as some taxa of the genera Polycauliona, Gyalolechia, Dufourea are provided in italics only. Recently described or combined taxa within genera segregated aft er molecular phylogeny data are briefly discussed. Six new combinations are proposed for the following taxa: Huriella osseophila (for Squamulea osseophila Søchting et Bungartz), Huriella phyllidizans (for Caloplaca phyllidizans Wetmore), Loekoeslaszloa catillarioides (for Caloplaca catillarioides Arup et van den Boom), Pyrenodesmia areolata (for Caloplaca cerina var. areolata Zahlbr.), Pyrenodesmia emilii (for Caloplaca emilii Vondrák, Khodos., Cl. Roux et V. Wirth), Pyrenodesmia fuscoatroides (for Caloplaca fuscoatroides J. Steiner). Position of taxa hitherto identified only on the basis of ITS phylogeny, or on incomplete set of gene sequences are briefly discussed too

Динаміка показників гепатодепресивного, цитолітичного і холестатичного синдромів та частота ускладнень у хворих із механічною жовтяницею пухлинного генезу після ендоскопічної і лапароскопічної передопераційної декомпресії загальної жовчної протоки

The aim of the work: to find out the dynamics of indicators of hepatodepressive, cytolytic and cholestatic syndromes, as well as the frequency of complications in patients with mechanical jaundice of tumor genesis after endoscopic and laparoscopic preoperative decompression of the common bile duct. Materials and Methods. The basis of the work is the analysis of histories of diseases of 60 patients with tumors of the biolipanceratoduodenal zone with a mechanical jaundice syndrome that was treated at the State Medical Service "National Institute of Surgery and Transplantology named after O. Shalimov" NAMS of Ukraine from 2011 to 2017. The bile duct as the first – the preparatory stage with subsequent radical surgical intervention with laparotomic access. In the first group, endoscopic decompression of the biliary tract was performed, the catheter was retrograded through a large duodenal papilla. In the second group, they performed laparoscopic cholecystectomy, and then the catheter was initiated concurrently through the bladder duct. Additionally, through the right hypochondrium drained the bed of the gall bladder. The main surgical intervention was performed not earlier than after 14 days. All patients underwent general clinical, special, laboratory and instrumental methods of examination. Before the operation, as well as in 3, 7 and 14 days in blood serum of patients, known markers of gepatodepressive, cytolytic and cholestatic syndromes were determined: total bilirubin content, alanine aminotransferase (ALT) activity, alkaline phosphatase (LF), prothrombin time, as well as the frequency of complications in the remote postoperative period. Results and Discussion. In all patients with obstructive cholestasis of tumor origin at the time of hospitalization there was an increase in indicators – markers of hepatodepressive, cytolytic and cholestatic syndromes. In the course of decompression, the activity of serum ALT and LF significantly decreased to 14 days, the content of total bilirubin decreased, as well as the amount of prothrombin time that did not reach the level of the generally accepted norm. For most of the studied cholestasis markers, the effectiveness of both methods of decompression of the common bile duct was practically the same, however, the amount of prothrombin time after laparoscopic decompression in 14 days was significantly lower. In the remote postoperative period after the laparoscopic decompression, the incidence of complications was 5.33 times lower than after endoscopic intervention, which allows for the advent of a wider introduction of laparoscopic technologies for the purpose of decompression of the biliary tract as a first step before the radical removal of the tumors of the bialiopancreatoduodenal zone.Цель работы: выяснить динамику показателей гепатодепрессивного, цитолитического и холестатического синдромов, а также частоту осложнений у больных с механической желтухой опухолевого генеза после эндоскопической и лапароскопической предоперационной декомпрессии общего желчного протока. Материалы и методы. В основу работы положен анализ историй болезней 60 больных с опухолями билиопанкреатодуоденальной зоны с синдромом механической желтухи, которые находились на лечении в ГУ “Национальный институт хирургии и трансплантологии имени А. А. Шалимова” АМН Украины с 2011 по 2017 г. Всем пациентам выполнена декомпрессия общего желчного протока как первый  подготовительный этап с последующим радикальным оперативным вмешательством с лапаротомного доступа. В первой группе выполняли эндоскопическую декомпрессию желчных путей, заводя катетер ретроградно через большой дуоденальный сосочек. Во второй группе лапароскопически выполняли холецистэктомию, а дальше катетер заводили антеградно через пузырный проток. Дополнительно через правое подреберье дренировали ложе желчного пузыря. Основное оперативное вмешательство выполняли не ранее, чем через 14 суток. Всем пациентам выполняли общеклинические, специальные, лабораторные и инструментальные методы обследования. До операции, а также через 3, 7 и 14 суток у пациентов в сыворотке крови общеизвестными методами определяли маркеры гепатодепрессивного, цитолитического и холестатического синдромов: содержание общего билирубина, активность аланинаминотрансферазы (АЛТ), щелочной фосфатазы (ЛФ), протромбиновое время, а также частоту осложнений в отдаленном послеоперационном периоде. Результаты иссследований и их обсуждение. У всех пациентов с обтурационным холестазом опухолевого происхождения на время госпитализации отмечали увеличение показателей – маркеров гепатодепрессивного, цитолитического и холестатического синдромов. В ходе выполнения декомпрессии, независимо от способа, до 14 суток существенно падала активность в сыворотке крови АЛТ и ЛФ, снижалось содержание общего билирубина, а также величина ПВ, не достигали уровня общепринятой нормы. По большинству исследуемых маркеров холестаза эффективность обоих методов декомпрессии общего желчного протока была практически одинаковой, однако величина ПВ после лапароскопической декомпрессии через 14 дней была существенно меньше. В отдаленном послеоперационном периоде после лапароскопической декомпрессии частота осложнений была в 5,33 раза меньше, чем после эндоскопического вмешательства, что позволяет рекомендовать широкое внедрение лапароскопических технологий с целью декомпрессии желчных путей как первого этапа перед радикальным удалением опухолей билиопанкреатодуоденальной зоны.Мета роботи: з’ясувати динаміку показників гепатодепресивного, цитолітичного і холестатичного синдромів, а також частоту ускладнень у хворих із механічною жовтяницею пухлинного ґенезу після ендоскопічної і лапароскопічної передопераційної декомпресії загальної жовчної протоки. Матеріали і методи. В основу роботи покладено аналіз історій хвороб 60 хворих на пухлини біліопанкреатодуоденальної зони з синдромом механічної жовтяниці, які перебували на лікуванні в ДУ “Національний інститут хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова” НАМН України з 2011 до 2017 р. Усім пацієнтам проведено декомпресію загальної жовчної протоки як перший – підготовчий етап, з подальшим радикальним операційним втручанням із лапаротомного доступу. У першій групі виконували ендоскопічну декомпресію жовчних шляхів, заводячи катетер ретроградно через великий дуоденальний сосочок. У другій групі лапароскопічно виконували холецистектомію, а далі катетер заводили антеградно через міхурну протоку. Додатково через праве підребер’я дренували ложе жовчного міхура. Основне операційне втручання виконували не раніше, ніж через 14 діб. Всім пацієнтам виконували загальноклінічні, спеціальні, лабораторні та інструментальні методи обстеження. До операції, а також через 3, 7 і 14 діб у пацієнтів у сироватці крові за загальновідомими методами визначали маркери гепатодепресивного, цитолітичного і холестатичного синдромів: вміст загального білірубіну, активність аланінамінотрансферази (АлАТ), лужної фосфатази (ЛФ), протромбіновий час, а також частоту ускладнень у віддаленому післяопераційному періоді. Результати досліджень та їх обговорення. У всіх пацієнтів з обтураційним холестазом пухлинного походження на момент госпіталізації спостерігали збільшення показників – маркерів гепатодепресивного, цитолітичного і холестатичного синдромів. У ході виконання декомпресії, незалежно від способу, до 14 доби суттєво спадала активність у сироватці крові АлАТ та ЛФ, знижувався вміст загального білірубіну, а також величина протромбінового часу, які не досягали рівня загальноприйнятої норми. За більшістю досліджуваних маркерів холестазу ефективність обох методів декомпресії загальної жовчної протоки була практично однакова, однак величина протромбінового часу після лапароскопічної декомпресії через 14 діб була істотно менша. У віддаленому післяопераційному періоді після  лапароскопічної декомпресії частота ускладнень була у 5,33 раза менша, ніж після ендоскопічного втручання, що дозволяє рекомендувати ширше впровадження лапароскопічних технологій з метою декомпресії жовчних шляхів як першого етапу перед радикальним видалення пухлин біліопанкреатодуоденальної зони

Психодидактичні детермінанти розвитку дітей дошкільного віку

The article analyzes the state and trends of the problem of the development of children of preschool age. As a research task, the authors present the results of questionnaires of parents of preschool-age children. The foreign experience of pre-school education is described. The psychodidactic contradictions and perspectives of the development of preschool-age children are outlined. According to scientists, modern preschool education in the context of globalization changes should be reoriented to the development of the child’s personality as the main resource, which determines the progressive movement of society. A modern high-tech world puts the child in front of the child’s demands of the level of his education, development and upbringing. Consequently, the study of the psychodidactic determinants of the development of a child of preschool age, which provides a complete psycho-physical and personal development and psychological readiness for studying at school, is relevant. The article analyzes the indicators of the cognitive and extracognitive development of the child, in accordance with the most well-known systems of early education, and determines the factors of influence (determinants) of the mental development of a child of preschool age. For conducting scientific researches, the authors used methods of analysis of normative and scientific literature, statistical, system analysis and generalizations, results of their own empirical studies, materials of questionnaires, method of factor-criterion modeling of spheres of mental development of a child, created on the basis of qualimetric evaluation, etc. It has been established that pre-school education should ensure the harmonious development of the child’s personality, his physical and mental health, to form mechanisms for social adaptation and creative implementation in a living environment in the community of children and adults through the creation of early education technologies that include a balanced mix of development cognitive and noncognitive spheres of the child. In order to achieve the tasks, innovative pedagogical technologies such as modern systems of early development are widely used, the main purpose of which, according to their authors, is the development of cognitive, emotional and noncognitive abilities of the child. Having examined the main (most popular) early-developmental systems of skills formation in cognitive and non-cognitive spheres, one can conclude that there is a need for comprehensive (systemic) approaches to the development of a child’s early developmental technology, since none of the systems considered alone can provide a harmonious balanced development of preschoolers in cognitive (ability to read, write, read, analyze text, perform creative tasks, etc.) and non-cognitive (social, emotional, ability to play storyline games, with independence, etc.) spheres. After all, if loads are lacking, then mental development stops, and excessive tension and absolute comfort lead to a stop of the development of the psyche, self-awareness, therefore, only a balanced approach will allow to get a positive result.У статті проаналізовано стан і тенденції проблеми розвитку дітей дошкільного віку. Як дослідницьке завдання автори представляють результати анкетування батьків дітей дошкільного віку. Описано зарубіжний досвід дошкільної освіти. Окреслено психодидактичні суперечності та перспективи розвитку дітей дошкільного віку. На думку вчених, сучасна дошкільна освіта в умовах глобалізаційних змін має бути орієнтована на розвиток особистості дитини як основного ресурсу, що визначає прогресивний рух суспільства. Сучасний високотехнологічний світ ставить дитину перед вимогами щодо рівня її освіти, розвитку та виховання. Отже, вивчення психодидактичних детермінант розвитку дитини дошкільного віку, що забезпечує повноцінний психофізичний та особистісний розвиток і психологічну готовність до навчання в школі, є актуальним. У статті проаналізовано показники когнітивного та позакогнітивного розвитку дитини відповідно до найбільш відомих систем раннього навчання та визначено чинники впливу (детермінанти) психічного розвитку дитини дошкільного віку. Для проведення наукових досліджень автори використовували методи аналізу нормативної та наукової літератури, статистичний, системний аналіз та узагальнення, результати власних емпіричних досліджень, матеріали анкетування, метод факторно-критеріального моделювання сфер психічного розвитку дитини, створеного на основі кваліметричного оцінювання тощо. Встановлено, що дошкільна освіта має забезпечувати гармонійний розвиток особистості дитини, її фізичне та психічне здоров’я, формувати механізми соціальної адаптації та творчої реалізації у життєвому середовищі, серед дітей та дорослих шляхом створення технологій раннього навчання, які включають збалансований поєднання розвитку когнітивної та некогнітивної сфер дитини. Для досягнення поставлених завдань широко використовуються інноваційні педагогічні технології, такі як сучасні системи раннього розвитку, основною метою яких, на думку їх авторів, є розвиток пізнавальних, емоційних та непізнавальних здібностей дитини. Дослідивши основні (найпопулярніші) системи раннього розвитку навичок формування навичок когнітивної та некогнітивної сфер, можна зробити висновок про необхідність комплексних (системних) підходів до розвитку технології раннього розвитку дитини, оскільки кожна з них як система може забезпечити гармонійний збалансований розвиток дошкільнят у пізнавальному (вміння читати, писати, читати, аналізувати текст, виконувати творчі завдання тощо) та непізнавальному (соціальному, емоційному, здатності грати в сюжетні ігри, з незалежністю та ін.) сфери. Адже якщо навантажень бракує, то розумовий розвиток припиняється, а надмірне напруження та абсолютний комфорт призводять до зупинки розвитку психіки, самосвідомості, тож тільки збалансований підхід дасть змогу отримати позитивний результат

Теорія та практика менеджменту безпеки

У збірнику подано тези доповідей та виступів учасників Міжнародної науково-практичної конференції, присвяченої питанням теорії менеджменту безпеки, безпеки особистості, прикладним аспектам забезпечення соціальної, екологічної, економічної безпеки підприємств, питанням механізму забезпечення соціоекологоекономічної безпеки регіону, проблемам забезпечення національної безпеки