Complications associated with the treatment of chronic limb-threatening ischemia

The aim of the work is to review current national and foreign specialized literature on various complications associated with the treatment of chronic limb-threatening ischemia. Atherosclerotic lesion of the lower limb arteries is the most common cause of tissue perfusion deficiency of the lower limbs and can lead to their loss. A radical method of treatment for chronic limb-threatening ischemia (CLTI) remains revascularization. Despite the modern possibilities of surgical treatment and many years of experience in such treatment, the percentage of surgical complications is still substantial. The level of providing qualitative care to patients with CLTI consists in the successful correction of the mentioned complications. That is why the analysis of this problem is an urgent issue of modern angiosurgery. Conclusions. Most complications after surgical treatment of atherosclerotic lower limb lesions could cause both a limb loss and a severe systemic disorder development in general. The presented data of the professional literature review of clinical and experimental studies justify the need for an early management of complications associated with surgical treatment of chronic limb-threatening ischemia. It would contribute not only to the limb preservation, but also prevent the occurrence of severe general somatic complications

ДОСЛІДЖЕННЯ ВМІСТУ АКТИВНИХ МЕТАБОЛІТІВ НІТРОГЕН (ІІ) ОКСИДУ (NO) В КРОВІ ПРИ ХРОНІЧНОМУ ГАСТРИТІ У КУРЦІВ ЧОЛОВІЧОЇ СТАТТІ, ЯКІ ПРОТЯГОМ ТРИВАЛОГО ЧАСУ ПЕРЕБУВАЮТЬ У НЕСПРИЯТЛИВОМУ ПСИХОЕМОЦІЙНОМУ СЕРЕДОВИЩІ

On the territory of our state there are 183 penitentiary institutions and remand prisons, which contain 56638 people. Being in an unfavorable psycho-emotional environment in conditions of prolonged isolation contributes to the abuse of tobacco by men. Smoking causes numerous diseases in the smoker and his environment, depletion of adaptation mechanisms, damage to the endothelium, increase the acidity of gastric juice and the like. The aim of the study – to determine the concentration of active metabolites of nitric oxide as a marker of endothelial dysfunction in men held in the centers of State Criminal Investigation Service, with chronic gastritis during prolonged smoking. Materials and Methods. A survey was conducted of convicted men with a smoking history of more than 5 pack-years and an index of smoking severity of more than 4 points. The group 1 (control) included men without concomitant somatic pathology and bad habits. The group 2 – smokers without pathology of the gastrointestinal tract. The group 3 consisted of smokers with chronic gastritis. Results and Discussion. Smokers with experience had a decrease in the concentration of active metabolites of nitric oxide in the blood compared with the control group. Smokers with chronic gastritis show a further decrease in the concentration of nitric oxide, which may indicate a progression of endothelial dysfunction. Conclusions. Long-term tobacco smoking in chronic gastritis leads to a decrease in the concentration of active metabolites of nitric oxide in the blood and contributes to the development of endothelial dysfunction.На территории нашего государства находятся 183 учреждения исполнения наказаний и следственных изоляторов, в которых содержатся 56 638 человек. Пребывание в неблагоприятной психоэмоциональной среде в условиях длительной изоляции способствует злоупотреблению мужчинами табакокурением, что вызывает многочисленные заболевания у курильщика и его окружения, истощение адаптационных механизмов, повреждение эндотелия, повышение кислотности желудочного сока и тому подобное. Цель исследования – определить концентрацию активных метаболитов оксида азота как маркера эндотелиальной дисфункции у мужчин, содержащихся в учреждениях Государственной уголовно-исполнительной службы (ГУИС), с хроническим гастритом при длительном табакокурении. Материалы и методы. Проведено обследование осужденных мужчин со стажем табакокурения более 5 пачко-лет и индексом его тяжести более 4 баллов. Первую (контрольную) группу составили мужчины без сопутствующей соматической патологии и вредных привычек. Вторую группу – курильщики без патологии со стороны желудочно-кишечного тракта. Третью группу – курильщики с хроническим гастритом. Результаты исследований и их обсуждение. У курильщиков со стажем отмечается снижение концентрации активных метаболитов оксида азота в крови по сравнению с группой контроля. У курильщиков с хроническим гастритом отмечается дальнейшее уменьшение концентрации оксида азота, что может свидетельствовать о прогрессировании эндотелиальной дисфункции. Выводы. Длительное табакокурение при хроническом гастрите приводит к снижению в крови концентрации активных метаболитов оксида азота и способствует развитию эндотелиальной дисфункции.На території нашої держави розташовано 183 установи виконання покарань та слідчі ізолятори, у яких утримують 56 638 осіб. Перебування у несприятливому психоемоційному середовищі в умовах тривалої ізоляції сприяють зловживанню чоловіками тютюнокурінням, що спричиняє численні захворювання в курця та його оточення, виснаження адаптаційних механізмів, ушкодження ендотелію, підвищення кислотності шлункового соку тощо. Мета дослідження – визначити концентрацію активних метаболітів нітроген (ІІ) оксиду як маркера ендотеліальної дисфункції у чоловіків, яких утримують у закладах Державної кримінальної виконавчої служби, із хронічним гастритом за умови тривалого тютюнокуріння. Матеріали і методи. Проведено обстеження засуджених чоловіків зі стажем тютюнокуріння понад 5 пачко-років та індексом його тяжкості понад 4 бали. Першу (контрольну) групу склали чоловіки без супутньої соматичної патології та шкідливих звичок. Другу – курці без патології з боку шлунково-кишкового тракту. Третю групу – курці з хронічним гастритом. Результати досліджень та їх обговорення. У курців зі стажем відмічають зниження концентрації активних метаболітів нітроген (ІІ) оксиду в крові порівняно з групою контролю. В курців із хронічним гастритом зазначено подальше зменшення концентрації нітроген (ІІ) оксиду, що може свідчити про прогресування ендотеліальної дисфункції. Висновки. Тривале тютюнокуріння при хронічному гастриті зумовлює зниження в крові концентрації активних метаболітів нітроген (ІІ) оксиду та сприяє розвитку ендотеліальної дисфункції

Структурні зміни печінкової тканини в умовах змодельованого холестазу і після його ліквідації

The introduction in the practice of minimally invasive surgical technologies has signifi cantly reduced the incidence of complicationsin patients with obstructive jaundice. However, there are important morphological changes of the liver after decompressionof the bile duct and restore the functional state of the organ. Studies were performed on 56 white rats, which carried thecommon bile duct ligation for modeling obstructive jaundice. For microscopic examination after 3, 24, 48 and 72 hours afterdecompression of biliary tract, took a piece of liver. The histological preparations stained with hematoxylin and eosin by conventionalmethods. Experimental obstructive jaundice (OJ) is accompanied by morphological changes in liver tissue, whichare dystrophic-destructive nature and the direct depend on its duration. However, if OJ lasted 3 days or 7 days, the maximumnumber of affected liver cells was observed 24 hours after decompression in the future their number gradually decreased. WhenOJ duration of 14 days, even after the restoration of the passage of bile, hepatic parenchyma destructive changes continued toprogress, the intensity of from 3 to 72 hours signifi cantly increased.Впровадження у хірургічну практику малоінвазивних технологій дозволило суттєво знизити частоту ускладнень у хво-рих на обтураційну жовтяницю. Однак актуальними є морфофункціональні зрушення печінки після декомпресії жов-чних проток та відновлення функціонального стану органа. Дослідження виконано на 56 білих щурах, яким здійснювалиперев’язку загальної жовчної протоки для моделювання обтураційної жовтяниці. Для мікроскопічного дослідженнячерез 3, 24, 48 і 72 год з моменту декомпресії жовчовивідних шляхів брали фрагмент печінки. Гістологічні препаратизабарвлювали гематоксиліном та еозином за загальноприйнятими методиками. Експериментальна обтураційна жов-тяниця (ОЖ) супроводжується морфологічними змінами тканини печінки, які мають дистрофічно-деструктивний ха-рактер та напряму залежать від її тривалості. При цьому, якщо ОЖ тривала 3 доби або 7 діб, максимальна кількістьуражених печінкових клітин спостерігалася через 24 год після декомпресії, в подальшому їх кількість поступово змен-шувалася. При ОЖ тривалістю 14 діб, навіть після відновлення пасажу жовчі, деструктивні зміни печінкової паренхімипродовжували прогресувати, інтенсивність їх з 3 до 72 год суттєво зростала

СТАН ТОНКОГО КИШЕЧНИКА У ЩУРІВ ІЗ ХРОНІЧНИМ ЕНТЕРОКОЛІТОМ НА ФОНІ СТРЕПТОЗОТОЦИНОВОГО ДІАБЕТУ: ПАТОБІОХІМІЧНІ ДАНІ

The purpose of our study was to establish the morphological changes of the small intestine wall of animals with diabetes mellitus, chronic enterocolitis and their combination, and to justify the mechanism of their development.Materials and methods. The study was conducted on 48 white non-linear male rats in accordance with the principles of the European Convention for the Protection of Laboratories. Diabetes mellitus was modeled by a single intraperitoneal administration of streptozotocin to animals aged 2 months, (Sigma Aldrich, USA, at a dose of 60 mg/kg of body weight). Chronic enterocolitis was induced by a free access of animals to 1.0% solution of carrageenan in drinking water for 1 month.Research results. In the histological examination of the small intestine walls of animals with diabetes were observed significant structural changes. It was noted shortening and flattening the villi of the mucous membrane, indicating their atrophy, while crypt elongation, their depth increased.There were marked manifestations of the inflammatory process in chronic enterocolitis in rats - widespread infiltration of the mucous membrane and submucosal layer by neutrophilic leukocytes with admixture of lymphocytes, histiocytes, eosinophils.Experimental animals with chronic enterocolitis on the background of diabetes suffered from a complex pathogenic effect of hyperglycemia and carrageenan, therefore, structural-functional changes of the small intestine were characterized by a large polymorphism.Conclusions. The analysis of the data gives possibility to conclude that in diabetes mellitus against hyperproduction of free oxygen radicals, structural changes in the small intestine wall of white rats are characterized by the prevalence of dystrophic processes, which can be considered like morphological reflection of enteropathy. In animals with chronic enterocolitis, high concentrations of the tumor necrosis factor determine the morphological picture of inflammation. In chronic enterocolitis combined with diabetes, there is a combination of signs of enteropathy and enteritis with the maximum values of the indicators of free oxygen radicals and tumor necrosis factor alpha and the degree of severity of pathological changes was higher than in the isolated models of these pathological states.Целью нашего исследования было установить морфологические изменения стенки тонкой кишки животных с сахарным диабетом, хроническим энтероколитом и их сочетанием и обосновать механизм их развития.Материалы и методы. Исследование проведено на 36 белых нелинейных самцах-крысах с соблюдением принципов Европейской конвенции по защите лабораторных животных. Сахарный диабет моделировали путем однократного внутрибрюшинного введения животным стрептозотоцина (Sigma Aldrich, США, в дозе 60 мг/кг массы тела). Хронический энтероколит был воссоздан путем свободного доступа животных к 1,0 % водному раствору каррагинана в течение 1 месяца.Результаты исследований. При гистологическом исследовании стенки тонкого кишечника животных с сахарным диабетом наблюдались существенные структурные изменения. Отмечалось укорочение и уплощение ворсинок слизистой оболочки, что свидетельствует об их атрофии, в то же время крипты удлинялись, глубина их увеличивалась.При хроническом энтероколите у крыс наблюдались выраженные проявления воспалительного процесса – распространенная инфильтрация слизистой оболочки и подслизистого слоя нейтрофильными лейкоцитами с примесью лимфоцитов, гистиоцитов, эозинофилов.Подопытные животные с хроническим энтероколитом на фоне сахарного диабета испытывали комплексное патогенное действие гипергликемии и каррагинана, поэтому структурно-функциональные изменения тонкой кишки у них характеризовались большим полиморфизмом.Выводы. Анализ приведенных выше данных позволяет сделать вывод, что при сахарном диабете на фоне гиперпродукции активных форм кислорода структурные изменения стенки тонкого кишечника белых крыс характеризуются преобладанием дистрофических процессов, которые можно считать морфологическим отражением энтеропатии. У животных с хроническим энтероколитом высокие концентрации фактора некроза опухолей-альфа обусловливают морфологическую картину воспаления. При хроническом энтероколите на фоне стретозотоцинового диабета наблюдается сочетание признаков энтеропатии и энтерита с максимальными значениями показателей активных форм кислорода и фактора некроза опухолей-альфа, при этом степень выраженности патологических изменений была выше, чем при изолированном моделировании указанных патологических состояний.Метою нашого дослідження було встановити морфологічні зміни стінки тонкої кишки тварин з цукровим діабетом, хронічним ентероколітом та їх поєднанням й обгрунтувати механізм їх розвитку.Матеріал і методи. Дослідження проведено на 36 білих нелінійних самцях-щурах з дотриманням принципів Європейської конвенції із захисту лабораторних тварин. Цукровий діабет моделювали шляхом однократного внутрішньоочеревинного введення тваринам стрептозотоцину (Sigma Aldrich, США, в дозі 60 мг/кг маси тіла). Хронічний ентероколіт був відтворений  шляхом вільного доступу тварин до 1,0 % розчину карагінану у питній воді протягом 1 місяця.Результати. При гістологічному дослідженні стінки тонкого кишечника тварин з цукровим діабетом спостерігалися істотні структурні зміни. Відмічалося вкорочення і сплощення ворсинок слизової оболонки, що свідчить про їх атрофію, в той же час крипти видовжувались, глибина їх збільшувалася.При хронічному ентероколіті у щурів спостерігали виражені прояви запального процесу – поширену інфільтрацію слизової оболонки та підслизового шару нейтрофільними лейкоцитами з домішками лімфоцитів, гістіоцитів, еозинофілів.Піддослідні тварини з хронічним ентероколітом на тлі цукрового діабету зазнавали комплексної патогенної дії гіперглікемії та карагінану, тому структурно-функціональні зміни тонкого кишечника у них характеризувалися більшим поліморфізмом.Висновки. Аналіз наведених вище даних дає підстави зробити висновок, що при цукровому діабеті на фоні гіперпродукції активних форм оксигену структурні зміни стінки тонкого кишечника білих щурів характеризуються превалюванням дистрофічних процесів, які можна вважати морфологічним відображенням ентеропатії. У тварин з хронічним ентероколітом високі концентрації фактора некрозу пухлин-альфа зумовлюють морфологічну картину запалення. При хронічному ентероколіті на фоні стрептозотоцинового діабету спостерігається поєднання ознак ентеропатії та ентериту з максимальними значеннями показників активних форм оксигену і фактора некрозу пухлин-альфа, при цьому ступінь вираженості патологічних змін був вищим, ніж при ізольованому моделюванні вказаних патологічних станів

Сімейна кістозна гіпоплазія легень: клінічне спостереження

This publication describes the case of cystic hypoplasia of the lungs in full-blood brothers. Singularity of observation is that despite the fact that all family members continued to have chronic obstructive pulmonary diseases, cystic hypoplasia was detected in native brothers in adulthood by accidental X-ray examination and CT in the period of exacerbation of the disease. The case described indirectly indicates the possible role of heredity in the development of cystic hypoplasia of the lungs and exacerbates the attention of family doctors on the expediency of a thorough examination, including computer tomography, for all family members if the presence of chronic lung diseases in the family.В публикации описан случай кистозной гипоплазии легких у родных братьев. Специфичность наблюдения заключается в том, что все члены семьи длительно болеют хроническими обструктивными заболеваниями легких, кистозная гипоплазия обнаружена у родных братьев в зрелом возрасте случайно при рентгенологическом обследовании и компьютерной томографии в период обострения болезни. Описанный случай косвенно свидетельствует о возможной роли наследственности в развитии кистозной гипоплазии легких и заостряет внимание семейных врачей на целесообразности тщательного обследования, включая компьютерную томографию, всех родственников при наличии в семье хронических заболеваний легких.У публікації описано випадок кістозної гіпоплазії легень у рідних братів. Специфічність спостереження полягає в тому, що всі члени родини тривало хворіють на хронічні обструктивні захворювання легень, кістозну гіпоплазію виявили в рідних братів у зрілому віці випадково при рентгенологічному обстеженні та комп’ютерній томографії в період загострення хвороби. Описаний випадок опосередковано свідчить про можливу роль спадковості у розвитку кістозної гіпоплазії легень та загострює увагу сімейних лікарів на доцільності ретельного обстеження, включно із комп’ютерною томографією, всіх членів родини при наявності в сім’ї хронічних захворювань легень

ЛЕЙОМІОСАРКОМА МАТКИ (ВИПАДОК ІЗ ПРАКТИКИ)

Summary. Among malignant tumors of uterus leiomyosarcoma is met in 1 – 1,3% of cases. The main method of its diagnosis is histological investigation of operative material. Herewith difficulties in differential diagnosis with its benign counterpart – leiomyoma – are often met. In this published work we describe the clinical case of uterine leiomyosarcoma in 51-year old female, represent anamnesis and clinical data in details, as well as describe dynamics of the disease development.  The main attention is payed to the key microscopic criteria of the leiomyosarcoma of the uterus. At its histological investigation there were found significant manifestations of smooth muscles remodeling. Nuclei of the myocytes had signs of deformity, were largely increased and hyperchromic, which all together indicated the difference between blood supply and cells proliferation inside the tumor. Nuclei polymorphism was observed diffusely, not focally. Besides there were pathological mitosis, necrosis, hemorrhages. This case from practice stresses out the difficulties of uterus leiomyosarcoma and myoma histological verification for practicing pathomorphologists. Резюме. Среди злокачественных новообразований матки лейомиосаркома встречается в 1-1,3% случаев. Чаще всего эту опухоль обнаруживают при изучении операционного материала, поэтому именно гистологическое исследование является основным методом диагностики лейомиосаркомы матки. При этом часто возникают трудности в дифференциации этой опухоли и ее доброкачественного аналога – миомы. В публикации описан случай лейомиосаркомы матки у женщины в возрасте 51 г. Подробно отображены анамнестические и клинические данные, описана динамика развития заболевания. Основное внимание сосредоточено на особенностях микроскопической диагностики лейомиосаркомы матки. Так, при гистологическом исследовании операционного материала выявлены существенные признаки ремоделирования гладких мышц миометрия. Ядра миоцитов имели уродливый вид, увеличивались в размерах, становились гиперхромными, что является индикатором дистрофических процессов в результате несоответствия между кровоснабжением и пролиферацией клеток в злокачественной опухоли. Полиморфизм ядер наблюдался диффузно, а не очагово. Кроме того визуализировались патологические митозы, некрозы, кровоизлияния. Описанный случай из практики акцентирует внимание патоморфологов на трудностях гистологической верификации лейомиосаркомы и миомы матки.Резюме. Серед злоякісних пухлин матки лейоміосаркома зустрічається в 1-1,3 % випадків. Найчастіше цю пухлину виявляють при дослідженні операційного матеріалу, тому саме гістологічне дослідження є основним методом діагностики лейоміосаркоми матки. При цьому часто виникають труднощі у диференціації цієї пухлини та її доброякісного аналога – лейоміоми. У публікації описаний випадок лейоміосаркоми матки у жінки віком 51 р. Детально репрезентовані анамнестичні та клінічні дані, описано динаміку розвитку захворювання. Основну увагу зосереджено на критеріях мікроскопічної діагностики лейоміосаркоми матки. Так, при гістологічному дослідженні операційного матеріалу виявлено суттєві прояви ремоделювання гладких м’язів міометрію. Ядра міоцитів мали ознаки виродливості, набували великих розмірів, ставали гіперхромними, що є індикатором дистрофічних процесів внаслідок невідповідності між кровопостачанням і проліферацією клітин у злоякісній пухлині. Поліморфізм ядер спостерігався дифузно, а не осередково. Окрім того візуалізувалися патологічні мітози, некрози, крововиливи. Описаний випадок із практики акцентує увагу патоморфологів на труднощах гістологічної верифікації лейоміосаркоми і міоми матки

Клінічний випадок лікування інфікованої рани стегна з ураженням синтетичного судинного протеза

The aim of the study: to learn the clinical case of complicated infected postoperative wound of patient’s thigh after the reconstruction of the distal anastomosis of bifurcation alloprosthesis and analyze the results of treatment with V.A.C. therapy.The article presents the clinical case of infected wound of patient’s thigh after reconstruction of distal anastomotic pseudoaneurysm three years after the aorto- bifemoral graft placement. Approach to treatment of complicated postoperative wound combined systemic antibiotic therapy with local vacuum-assisted wound therapy. The pathogens and selected targeted antibiotic therapy was verified on the basis of wound culture results for pathogenic microflora with sensitivity to antibiotics. Local clinical effect of vacuum-assisted therapy was detected in adequate drainage of content of complicated infected wound. The use of such combination therapy for the given patient enabled to achieve positive dynamics of surgical site infection with complete elimination of the nidus of infection in seven weeks. The abovementioned combination therapy is an effective comprehensive approach to healing postoperative wounds. Long-term follow-up of the patient for six months confirmed the absence of wound infection and signs of pseudoaneurysm.Цель работы: исследование клинического случая осложненной инфицированной послеоперационной раны бедра у больного после реконструкции дистального анастомоза бифуркационного аллопротеза и анализ результатов ее лечения с применением ВАК-терапии.В статье представлен клинический случай инфицированной раны бедра у больного после реконструкции псевдоаневризмы дистального анастомоза через три года после бифуркационного аорто-бедренного протезирования. Стратегия лечения осложненной послеоперационной раны заключалась в сочетании системной антибиотикотерапии с локальной вакуум-ассистированной терапией раны. На основании результатов посева содержимого раны на патогенную микрофлору с определением чувствительности к антибиотикам были верифицированы возбудители и подобрана целевая антибактериальная терапия. Локальный клинический эффект вакуум-ассистованой терапии оказывался в адекватном дренировании содержания осложненной инфицированной раны. Применение данного лечебного комплекса в описанного пациента позволило достичь положительной динамики инфекции области хирургического вмешательства с окончательной ликвидацией инфекционного очага через семь недель. Вышеупомянутое комбинированное лечение является эффективным комплексным способом заживления послеоперационной раны. Отдаленное наблюдение пациента в течение шести месяцев подтвердило отсутствие инфекции раны и признаков псевдоаневризмы.Мета роботи: було дослідження клінічного випадку ускладненої інфікованої післяопераційної рани стегна у хворого після реконструкції дистального анастомозу біфуркаційного алопротеза та аналіз результатів її лікування із застосуванням ВАК-терапії.У статті представлено клінічний випадок інфікованої рани стегна у хворого після реконструкції псевдоаневризми дистального анастомозу через три роки після біфуркаційного аорто-стегнового протезування. Стратегія лікування ускладненої післяопераційної рани полягала у поєднанні системної антибіотикотерапії із локальною вакуум-асистованою терапією рани. На підставі результатів посіву вмісту рани на патогенну мікрофлору із визначенням чутливості до антибіотиків було верифіковано збудники та підібрану цільову антибактеріальну терапію. Локальний клінічний ефект вакуум-асистованої терапії виявлявся в адекватному дренуванні вмісту ускладненої інфікованої рани. Застосування даного лікувального комплексу в описаного пацієнта дозволило досягти позитивної динаміки інфекції ділянки хірургічного втручання із остаточною ліквідацією інфекційного осередку через сім тижнів. Вищезгадане комбіноване лікування є ефективним комплексним способом загоєння післяопераційної рани. Віддалене спостереження пацієнта протягом шести місяців підтвердило відсутність інфекції рани та ознак псевдоаневризми

Vacuum-assisted therapy for patients with diabetes mellitus and chronic foot ulcers

ДИАБЕТ САХАРНЫЙСАХАРНАЯ БОЛЕЗНЬДИАБЕТИЧЕСКИЕ ОСЛОЖНЕНИЯДИАБЕТА ОСЛОЖНЕНИЯХРОНИЧЕСКИЕ РАНЫ СТОПЫ /МИКРОБ /ТЕРДИАБЕТИЧЕСКАЯ СТОПА /МИКРОБ /ТЕРЯЗВА СТОПЫ ДИАБЕТИЧЕСКАЯ /МИКРОБ /ТЕРВАКУУМ-АССИСТИРОВАННАЯ ТЕРАПИЯБАКТЕРИАЛЬНАЯ НАГРУЗКАБАКТЕРИИЦель. Определить бактериальную нагрузку ран при использовании вакуум-ассистированной терапии у пациентов с сахарным диабетом и хроническими ранами стопы. Материал и методы. Объектом исследования были пациенты с сахарным диабетом, у которых имелись хронические поверхностные (кожа, подкожная клетчатка) раны стопы с проявлениями легкой инфекции согласно классификации для определения наличия и тяжести инфекции IWGDF/IDSA. Критериями исключения были следующие: онкопатология, тяжелая сопутствующая патология, поражения костно-суставного аппарата. Пациенты лечились амбулаторно и не получали системную антибиотикотерапию. Проводилась терапия ран отрицательным давлением – 125 mm Hg в постоянном режиме. Первый этап работы выполнялся для определения уровня бактериальной нагрузки ран до и после 3 суток вакуум-ассистированной терапии (группа из 10 пациентов). Вторая группа (10 пациентов) была отобрана для определения динамики изменений бактериальной нагрузки ран после каждых 24 часов вакуум-ассистированной терапии, наблюдение проводилось на протяжении 96 часов экспозиции повязки. Уровень бактериальной нагрузки контролировали по изменениям показателя колониеобразующих единиц в грамме ткани (КОЕ/г) биопсийного материала из ран. Результаты. Средняя бактериальная нагрузка ран у пациентов первой группы после 3 суток терапии составляла 8,11±1,27 lg КОЕ/г, что на 31,9% превышало исходный уровень (р<0,05). При исследовании материала из ран пациентов второй группы установлено увеличение средней бактериальной нагрузки ран через 24, 48, 72 и 96 часов после начала терапии, на 10,8%, 16,4%, 38,9% и 58,6% соответственно (р<0,05). Заключение. Использование вакуум-ассистированной терапии у пациентов с сахарным диабетом и хроническими ранами стопы с проявлениями инфекции не обеспечивает необходимого контроля уровня бактериальной нагрузки, поэтому метод необходимо применять в комплексе с системной антибиотикотерапией.истированной терапии у пациентов с сахарным диабетом и хроническими ранами стопы.Objective. To determine the bacterial load of wounds at the application of vacuum-assisted therapy for patients with diabetes mellitus and chronic foot ulcers. Methods. The object of the research was patients with diabetes mellitus with chronic superficial (skin, subcutaneous tissues) wounds of the foot with the signs of mild infection according to the classification for determination of presence and severity of infection of IWGDF/IDSA. Oncopathology, heavy concomitant pathology and lesions of the osteoarticular apparatus were the criteria of exception. Patients were treated as out-patients and did not get system antibiotic therapy. Therapy of wounds was conducted by negative pressure – 125 mm Hg in the continuous mode. The first stage of work was conducted to find out the level of the bacterial load of wounds before and 3 days after the vacuum-assisted therapy (the group was of 10 patients). The second group (10 patients) was selected to determine the dynamics of changes of the wound bioburden level after every 24 hours of vacuum-assisted therapy, the observation was performed during 96 hours of the bandage exposure. The level of the bacterial load was controlled according to the changes of index of colony-forming units in the gram of tissue (CFU/g) of the wound biopsy material. Results. The average bioburden level of wounds for the 1st group patients after the removal of bandage was 8.11±1.27 lg CFU/g, this exceeds the initial level by 31.9 % (р<0.05). The investigation of the material from the wounds of the 2nd group patients established a considerable increase of the average bioburden level of wounds in 24, 48, 72 and 96 hours after the beginning of the therapy, 10.8 %, 16.4 %, 38.9 % and 58.6 % accordingly (р<0.05). Conclusions. In patients with diabetes mellitus and chronic wounds of the foot with signs of infection, vacuum-assisted therapy does not provide essential control of the bioburden level and should be used in combination with systemic antibiotic therapy

Оценка эффективных доз при проведении баллонной пластики пищевода у детей

Interventional examinations are associated with high levels of patient exposure per examination, which makes it particularly important to monitor individual patient doses and to assess radiation risks. The aim of this study was the assessment of effective doses for fluoroscopy-guided balloon dilatation of benign esophageal strictures, whichwasperformedonpediatricpatientsaged 1 to 2 yearsatthe Departmentof Radiosurgical Methodsof Diagnosis and Treatment of St. Petersburg State Pediatric Medical University. Patient exposure patterns were basedonourowndatacollection.    Thecalculationofeffectiveandorgandosesofpatientsnormalizedbythevalue of the dose area product measured during the study was carried out using PCXMC 2.0 software. The conversion coefficients from the dose area product to the effective dose were calculated using tissue weighting coefficients from the ICRP Publications 60 and 103 their values were 10.7 and 11.7 µSv/cGy cm2, respectively. The results of verification of the method indicated that the use of inappropriate conversion coefficients leads to an almost double underestimation of children’s effective doses. Differences in the values of conversion coefficients are significant and are explained by differences in voltage, source to image distance, and irradiation field size. A simplified model of patient exposure was proposed, which is described by a single irradiation field. The assessment of effective doses using multi-field and single-field irradiation model shows comparable results, which allows using the differentiated approach to the assessment of radiation doses of patients.Интервенционные исследования связаны с высокими уровнями облучения пациентов, что обусловливает повышенное внимание к контролю доз пациентов, а также оценки радиационных рисков и вероятности развития детерминированных эффектов. Целью данного исследования являлась оценка эффективных доз при проведении интервенционных исследований на примере баллонной пластики пищевода, которую выполняли педиатрическим пациентам в возрасте от 1 до 2 лет на базе отделения рентгенохирургических методов диагностики и лечения Санкт-Петербургского государственного педиатрического медицинского университета. Модели облучения пациентов были разработаны на основе собственных данных. Расчет эффективных и органных доз пациентов, нормированных на значение произведения дозы на площадь, измеренного в ходе исследования, проводился с помощью программного обеспечения PCXMC 2.0. Значения коэффициентов перехода от произведения дозы на площадь к эффективной дозе, определенные с использованием тканевых взвешивающих коэффициентов из Публикаций МКРЗ 60 и 103, составили 10,7 и 11,7 мкЗв/сГр х см2 соответственно. Результаты верификации метода оценки эффективных доз на примере баллонной пластики пищевода показали, что использование несоответствующих коэффициентов перехода может приводить к недооценке эффективных доз детей в несколько раз. Различия в значениях коэффициентов перехода от произведения дозы на площадь к эффективной дозе значительны и объясняются разницей в исходных параметрах используемого ангиографического аппарата, используемых параметрах напряжения, расстояния источник – приемник и размера поля облучения на самом пациенте. Для конкретной рассмотренной процедуры была предложена упрощенная модель облучения пациентов, описываемая одним полем облучения. Оценка эффективных доз с использованием многопольной и однопольной модели показала сопоставимые результаты, что позволяет в похожих случаях использовать дифференцированный подход к оценке доз облучения пациентов

Treatment response assessment of breast masses on dynamic contrastâ enhanced magnetic resonance scans using fuzzy câ means clustering and level set segmentation

Peer Reviewedhttp://deepblue.lib.umich.edu/bitstream/2027.42/134958/1/mp8101.pd