Evolution and models for skewed parton distributions

We discuss the structure of the ``forward visible'' (FW) parts of double and skewed distributions related to usual distributions through reduction relations. We use factorized models for double distributions (DDs) f(x, alpha) in which one factor coincides with the usual (forward) parton distribution and another specifies the profile characterizing the spread of the longitudinal momentum transfer. The model DDs are used to construct skewed parton distributions (SPDs). For small skewedness, the FW parts of SPDs H(x, xi) can be obtained by averaging forward parton densities f(x- xi alpha) with the weight rho (alpha) coinciding with the profile function of the double distribution f(x, alpha) at small x. We show that if the x^n moments f_n (alpha) of DDs have the asymptotic (1-alpha^2)^{n+1} profile, then the alpha-profile of f (x,alpha) for small x is completely determined by small-x behavior of the usual parton distribution. We demonstrate that, for small xi, the model with asymptotic profiles for f_n (alpha) is equivalent to that proposed recently by Shuvaev et al., in which the Gegenbauer moments of SPDs do not depend on xi. We perform a numerical investigation of the evolution patterns of SPDs and gave interpretation of the results of these studies within the formalism of double distributions.Comment: 24 pages, Latex, 12 figure

Power-Law Wave Functions and Generalized Parton Distributions for Pion

We propose a model for generalized parton distributions of the pion based on the power-law ansatz for the effective light-cone wave function.Comment: 27 pages, Latex; Revised and Extended Version, to be published in Phys. Rev.

Plasma measurements conducted in the vincinity of Venus on the spacecraft VENERA-4

Plasma flux measurements in vicinity of Venus by charged particle traps on Venera-4 spacecraf

Comparison of Certain Results of Simultaneous Measurements of Solar Wind Characteristics on Spacecrafts ''Venera-3'' and ''Pioneer-6''

Ion concentration, ion velocity, and other solar wind characteristics measured simultaneously aboard spacecraf

Signs of crossing by the moon of the earth's magnetosphere tail according to data of charged particle traps on the first artificial satellite of the moon /Luna-10/

Space probe charged particle data evidence for moon crossing of Earth magnetospheric tai

Синтез 7-арил-6,7-дигідротетразоло[1,5-a]піримідин-5(4H)-онів

Arylmethyliden derivatives of 2,2-dimethyl-1,3-dioxane-4,6-dione; Meldrum`s acid; 6,7-dihydro-7-aryltetrazolo [1,5-a]pyrimidin-5(4H)-ones; synthesis; pharmacological activityCyclocondensations of 1H-tetrazol-5-amine with methylcinnamates, arylmethyliden malonic acids and arylmethyliden derivatives of 2,2-dimethyl-1,3-dioxane-4,6-dione (Meldrum`s acid) proceed regioselectively and lead to formation of 7-aryl-6,7-dyhidrotetrazolo[1,5-a]pyrimidin-5(4H)-ones. The direction of cyclization corresponds to the interaction of the carbon atom in β-position of the unsaturated carbonyl compounds with the endocyclic nitrogen atom and the carbonyl group with amino group in the aminoazole molecule. Compounds of the isomeric structure in any of the experiments have been not identified. The structures and composition of the newly synthesized tetrazolo[1,5-a]pyrimidin-5(4H)-ones have been confirmed by elemental analysis, infrared spectroscopy (IR), nuclear magnetic resonance on protones (1H NMR) and mass spectra data. Virtual screening of 7-aryl-6,7-dihydrotetrazolo[1,5-a]pyrimidin-5(4H)-ones carried out using the PASS programme for 780 types of the pharmacological action has demonstrated that it is expedient to test these compounds by their analgesic and anti-inflammatory activity, as well as as potential agents for the treatment of heart failure.Циклоконденсации 1Н-тетразол-5-амина с метилциннаматами, арилметилиденмалоновыми кислотами и арилметилиденпроизводными 2,2-диметил-1,3-диоксан-4,6-диона (кислоты Мельдрума) происходят региоселективно и приводят к образованию 7-арил-6,7-дигидротетразоло[1,5-a]пиримидин- 5(4Н)-онов. Направленность формирования пиримидинового кольца соответствует взаимодействию атома углерода, находящегося в β-положении ненасыщенного карбонильного соединения, с эндоциклическим атомом азота, а карбонильной группы – с аминогруппой в молекуле аминоазола. Соединения изомерного строения ни в одном из экспериментов не выявлены. Состав и строение впервые синтезированных тетразоло[1,5-a]пиримидин-5(4Н)-онов доказаны при помощи элементного анализа, инфракрасной спектроскопии (ИК), ядерного магнитного резонанса на протонах (ЯМР 1Н) и массспектрометрии. Виртуальный скрининг полученных 7-арил-6,7-дигидротетразоло[1,5-a]пиримидин-5(4Н)-онов, проведенный с использованием программы PASS по 780 видам фармакологического действия, показал, что эти соединения целесообразно тестировать по показателям анальгетической и противовоспалительной активности, а также как потенциальные средства для лечения сердечной недостаточности.Циклоконденсації 1Н-тетразол-5-аміну з метилцинаматами, арилметиліденмалоновими кислотами та арилметиліденпохідними 2,2-диметил-1,3-діоксан-4,6-діону (кислоти Мельдрума) відбуваються регіоселективно та приводять до утворення 7-арил-6,7-дигідротетразоло[1,5-a]піримідин-5(4Н)-онів.Направленість формування піримідинового кільця відповідає взаємодії атома карбону у β-положенні ненасиченої карбонільної сполуки з ендоциклічним атомом нітрогену, а карбонільної групи – з аміногрупою в молекулі аміноазолу. Сполук ізомерної будови в жодному з експериментів не виявлено. Склад та будову вперше синтезованих тетразоло[1,5-a]піримідин-5(4Н)-онів доведено за допомогою елементного аналізу, інфрачервоної спектроскопії (ІЧ), ядерного магнітного резонансу на протонах (ЯМР 1Н) та мас-спектрометрії. Віртуальний скринінг 7-арил-6,7-дигідротетразоло[1,5-a]піримідин-5(4Н)-онів, проведений із використанням програми PASS за 780 видами фармакологічної дії, засвідчив, що ці сполуки доцільно тестувати за показниками аналгетичної активності, а також як потенційні засоби для лікування серцевої недостатності

Non-local anomaly of the axial-vector current for bound states

We demonstrate that the amplitude $<\rho\gamma|\partial_\nu (\bar q\gamma_\nu \gamma_5 q)|0>$ does not vanish in the limit of zero quark masses. This represents a new kind of violation of the classical equation of motion for the axial current and should be interpreted as the axial anomaly for bound states. The anomaly emerges in spite of the fact that the one loop integrals are ultraviolet-finite as guaranteed by the presence of the bound-state wave function. As a result, the amplitude behaves like $\sim 1/p^2$ in the limit of a large momentum $p$ of the current. This is to be compared with the amplitude $$ which remains finite in the limit $p^2\to\infty$. The observed effect leads to the modification of the classical equation of motion of the axial-vector current in terms of the non-local operator and can be formulated as a non-local axial anomaly for bound states.Comment: revtex, 4 pages, numerical value for $\kappa$ in Eq. (19) is corrected, Eqs. (22) and (23) are modified. New references added. Results remain unchange

DVCS amplitude at tree level: Transversality, twist-3, and factorization

We study the virtual Compton amplitude in the generalized Bjorken region (q^2 -> Infinity, t small) in QCD by means of a light-cone expansion of the product of e.m. currents in string operators in coordinate space. Electromagnetic gauge invariance (transversality) is maintained by including in addition to the twist-2 operators 'kinematical' twist-3 operators which appear as total derivatives of twist-2 operators. The non-forward matrix elements of the elementary twist-2 operators are parametrized in terms of two-variable spectral functions (double distributions), from which twist-2 and 3 skewed distributions are obtained through reduction formulas. Our approach is equivalent to a Wandzura-Wilczek type approximation for the twist-3 skewed distributions. The resulting Compton amplitude is manifestly transverse up to terms of order t/q^2. We find that in this approximation the tensor amplitude for longitudinal polarization of the virtual photon is finite, while the one for transverse polarization contains a divergence already at tree level. However, this divergence has zero projection on the polarization vector of the final photon, so that the physical helicity amplitudes are finite.Comment: 34 pages, revtex, 1 eps figure included using epsf. Misprints corrected, one reference adde

Доміно-реакції ізатинів з 5-амінопіразолами та 2,2-диметил-1,3-діоксан-4,6-діоном

Aim. To determine the direction of the interaction of isatins with 5-amino-pyrazoles and 2,2-dimethyl-1,3-dioxane-4,6-dione under different conditions.Results and discussion. The domino-reactions of isatins, 5-aminopyrazoles and 2,2-dimethyl-1,3-dioxane-4,6-dione (Meldrum’s acid) in the alcoholic medium are completed by formation of a mixture of pyrazolo[3,4-b]pyridine-4-spiroindolinones and 3-(5-aminopyrazol-3-yl)-3-hydroxy-2-oxindolines with the predominant content of spiro compounds. 3-(5-Aminopyrazol-4-yl)-3-hydroxy-2-oxindolines may turn into pyrazolo[3,4-b]pyridine-4-spiroindolinones very slowly only as a result of retrograde fragmentation to isatin and aminopyrazole in the presence of Meldrum’s acid.Experimental part. The mixtures of pyrazolo[3,4-b]pyridine-4-spiroindolinones and 3-(5-aminopyrazol-3-yl)-3-hydroxy-2-oxindolines separated by crystallization were obtained by boiling in methanol of the equimolar quantity of isatins, 5-aminopyrazoles and Meldrum’s acids. The yield for spiro compounds is 26-82 %, and for 3-(5-aminopyrazole-3-yl)-3-hydroxy-2-oxindolines it is 5-23 %. The transformation of the latter into the spiro compound in the presence of Meldrum’s acid occurs with prolonged boiling in the alcoholic medium and is accompanied with extremely low yields. The structure of all compounds synthesized has been proven by 1H NMR, mass spectra and elemental analysis.Conclusions. It has been found that in the three-component reactions of isatins, 5-aminopyrazoles and 2,2-dimethyl-1,3-dioxane-4,6-dione there are two competing directions of the interaction of isatin with nucleophiles. One of them is the nucleophilic addition of the C4 reaction center of aminopyrazole to the carbonyl group of isatin, which results in 3-(5-aminopyrazol-4-yl)-3-hydroxy-2-oxidolines. Another one is the Knoevenagel condensation of isatin with dioxane-4,6-dione – a domino process that starts formation of the predominant reaction products – pyrazolo[3,4-b]pyridine-4-spiroindolinones.Цель работы – установить направленность взаимодействия изатинов с 5-аминопиразолами и 2,2-диметил-1,3-диоксан-4,6-дионом в разных условиях.Результаты и их обсуждение. Домино-реакции изатинов, 5-аминопиразолов и 2,2-диметил-1,3-диоксан-4,6-диона (кислоты Мельдрума) в спиртовой среде завершаются образованием смесей пиразоло[3,4-b]пиридин-4-спироиндолинонов и 3-(5-аминопиразол-3-ил)-3-гидрокси-2-оксиндолинов с преобладающим содержанием спиро-соединений. 3-(5-Аминопиразол-4-ил)-3-гидрокси-2-оксиндолины лишь в результате ретрораспада на исходные изатин и аминопиразол в присутствии кислоты Мельдрума могут очень медленно с низкими выходами превращаться в пиразоло[3,4-b]пиридин-4-спироиндолиноны.Экспериментальная часть. Кипячением в метаноле эквимольных количеств изатинов, 5-аминопиразолов и кислоты Мельдрума получены смеси пиразоло[3,4-b]пиридин-4-спироиндолинонов и 3-(5-аминопиразол-3-ил)-3-гидрокси-2-оксиндолинов, которые разделены кристаллизацией. Выход спиро-соединений составляет 26-82 %, а 3-(5-аминопиразол-3-ил)-3-гидрокси-2-оксиндолинов – 5-23 %. Превращение последних в присутствии кислоты Мельдрума в спиро-соединения происходит при длительном кипячении в спиртовой среде и сопровождается крайне низкими выходами. Строение и состав всех синтезированных соединений доказаны данными ЯМР 1Н, масс-спектров и элементным анализом.Выводы. Установлено, что в трехкомпонентных реакциях изатинов, 5-аминопиразолов и 2,2-диметил-1,3-диоксан-4,6-диона реализуются два конкурирующих направления взаимодействия изатина с нуклеофилами. Одно из них – нуклеофильное присоединение С4 реакционного центра аминопиразола к карбонильной группе изатина приводит к 3-(5-аминопиразол-4-ил)-3-гидрокси-2-оксиндолинам. А второе – конденсация изатина с диоксан-4,6-дионом по Кневенагелю инициирует домино-процесс, который завершается образованием основных продуктов реакции – пиразоло[3,4-b]пиридин-4-спироиндолинонов.Мета роботи – встановити направленість взаємодії ізатинів з 5-амінопіразолами та 2,2-диметил-1,3-діоксан-4,6-діоном у різних умовах.Результати та їх обговорення. Доміно-реакції ізатинів, 5-амінопіразолів та 2,2-диметил-1,3-діоксан-4,6-діону (кислоти Мельдрума) у спиртовому середовищі завершуються утворенням суміші піразоло[3,4-b]піридин-4-спіроіндолінонів та 3-(5-амінопіразол-3-іл)-3-гідрокси-2-оксіндолінів з переважним вмістом спіро-сполук. 3-(5-Амінопіразол-4-іл)-3-гідрокси-2-оксіндоліни лише в результаті ретророзпаду на вихідні ізатин та амінопіразол у присутності кислоти Мельдрума можуть дуже повільно з низькими виходами перетворюватися на піразоло[3,4-b]піридин-4-спіроіндолінони.Експериментальна частина. Кип’ятінням у метанолі еквімольних кількостей ізатинів, 5-амінопіразолів та кислоти Мельдрума одержано суміші піразоло[3,4-b]піридин-4-спіроіндолінонів та 3-(5-амінопіразол-3-іл)-3-гідрокси-2-оксіндолінів, які розділені кристалізацією. Вихід спіро-сполук складає 26-82 %, а 3-(5-амінопіразол-3-іл)-3-гідрокси-2-оксіндолінів – 5-23 %. Перетворення останніх у присутності кислоти Мельдрума на спіро-сполуки відбувається при тривалому кип’ятінні у спиртовому середовищі і супроводжується вкрай низькими виходами. Структуру і склад усіх синтезованих сполук доведено даними ЯМР 1Н, мас-спектрів і елементним аналізом.Висновки. Встановлено, що у трикомпонентних реакціях ізатинів, 5-амінопіразолів і 2,2-диметил-1,3-діоксан-4,6-діону реалізуються два конкуруючих напрямки взаємодії ізатину з нуклеофілами. Один з них – нуклеофільне приєднання С4 реакційного центра амінопіразолу до карбонільної групи ізатину приводить до 3-(5-амінопіразол-4-іл)-3-гідрокси-2-оксіндолінів. А інший – конденсація ізатину з діоксан-4,6-діоном за Кньовенагелем започатковує доміно-процес, який завершується утворенням переважних продуктів реакції – піразоло[3,4-b]піридин-4-спіроіндолінонів