New AMS 14C dates track the arrival and spread of broomcorn millet cultivation and agricultural change in prehistoric Europe

Broomcorn millet (Panicum miliaceum L.) is not one of the founder crops domesticated in Southwest Asia in the early Holocene, but was domesticated in northeast China by 6000 bc. In Europe, millet was reported in Early Neolithic contexts formed by 6000 bc, but recent radiocarbon dating of a dozen 'early' grains cast doubt on these claims. Archaeobotanical evidence reveals that millet was common in Europe from the 2nd millennium bc, when major societal and economic transformations took place in the Bronze Age. We conducted an extensive programme of AMS-dating of charred broomcorn millet grains from 75 prehistoric sites in Europe. Our Bayesian model reveals that millet cultivation began in Europe at the earliest during the sixteenth century bc, and spread rapidly during the fifteenth/fourteenth centuries bc. Broomcorn millet succeeds in exceptionally wide range of growing conditions and completes its lifecycle in less than three summer months. Offering an additional harvest and thus surplus food/fodder, it likely was a transformative innovation in European prehistoric agriculture previously based mainly on (winter) cropping of wheat and barley. We provide a new, high-resolution chronological framework for this key agricultural development that likely contributed to far-reaching changes in lifestyle in late 2nd millennium bc Europe

Real Burials or Ceno­taphs? A Study of the Mysterious Under-mound Funerary Constructions of the Trzciniec Cultural Circle

This article presents a recently recognized type of Trzciniec Cultural Circe (TCC) funerary structure, which over the last decade has been excavated in the cemeteries of Bukivna, Nieciecz Włościańska, and has also been identified during the study of archival material from Komariv. These constructions are characterized by the placement of stones in the corners and along the sides of a rectangular plan. Due to the lack of skeletal remains, these structures are sometimes interpreted as symbolic graves (cenotaphs). Based on multidisciplinary methods, including radiocarbon, geochemical and geological analyzes, excavation, as well as study of archival documentation, the authors can state these features occurred in different enclaves of the TCC and were an important component of the funeral rite during the classical stage of the development of this cultural formation. Their form, structure, location, and inventory also indicate that these unique features probably played an important and universal role in the varied and multidimensional TCC funeral ceremonies.Стаття має на меті представити комплексний аналіз поховальних споруд, виявлених нещодавно у курганах тшинецького культурного кола. Ці об’єкти мають прямокутну форму, а камені розташовані зазвичай в кутах, посередині боків або вздовж стін, створюючи унікальні конструкції з чітко окресленими внутрішніми просторами. Однак функція цих об’єктів не зрозуміла до кінця. Малі розміри об’єктів ускладнюють їхню фіксацію із використанням традиційних методів розкопок. Більшість із цих об’єктів було виявлено протягом останнього десятиліття, коли для археологів стали доступні нові методи документації та інструменти для досліджень. Ці споруди відомі лише з курганних могильників, також у їхньому контексті були задокументовані залишки кремації in situ. Їхня поява підтверджує різноманітність та складність поховальних обрядів жителів тшинецького культурного кола. На сьогодні відомо вісім конструкцій цього типу. Чотири із них (курган 1/I/2010 — об’єкт 3; курган 7/I/2014 — об’єкти 6 і 7; курган 2/I/2010/2012 — об’єкт 1) були зафіксовані на могильнику у Буківні під час польсько-української експедиції, у якій брали участь науковці з Університету ім. А. Міцкевича у Познані, Національної академії наук України в Києві та Прикарпатського університету ім. В . Стефаника в Івано-Франківську. Вивчення архівних матеріалів розкопок довоєнного часу, проведених Т. Сулімирським та Й. Грабовським у Комарові, дало змогу виявити ще три потенційні кенотафи (курган 34 — об’єкти A та B; курган 45 — об’єкт 1). Одну споруду цього типу (поховання 2) також було розкопано у Nieciecz Włościańska у північно-східному анклаві тшинецького культурного кола під час нещодавніх рятівних досліджень. Завдяки радіовуглецевому аналізу авторами встановлено хронологію цих об’єктів. Отримані радіовуглецеві дати свідчать про те, що досліджувані об’єкти були споруджені під час класичного етапу розвитку тшинецького культурного кола, що відноситься до 18—16 ст. до н. е. Це також підтверджено археологічним матеріалом, знайденим в межах цих об’єктів. Аналіз функції та символіки цих об’єктів свідчить про те, що вони могли виконувати роль поховань. Про це також свідчить геохімічний аналіз зразків ґрунту з могильника у Буківні. Однак через брак остеологічного матеріалу для більшості із цих об’єктів, цей аспект залишається овіяним таємницею і вимагає додаткових досліджень. Незважаючи на це, форма, розташування в курганах та поховальний інвентар цих об’єктів свідчать про те, що вони відігравали важливу роль у поховальних обрядах населення тшинецького культурного кола

Genetic continuity, isolation, and gene flow in Stone Age Central and Eastern Europe

Abstract The genomic landscape of Stone Age Europe was shaped by multiple migratory waves and population replacements, but different regions do not all show similar patterns. To refine our understanding of the population dynamics before and after the dawn of the Neolithic, we generated and analyzed genomic sequence data from human remains of 56 individuals from the Mesolithic, Neolithic, and Eneolithic across Central and Eastern Europe. We found that Mesolithic European populations formed a geographically widespread isolation-by-distance zone ranging from Central Europe to Siberia, which was already established 10,000 years ago. We found contrasting patterns of population continuity during the Neolithic transition: people around the lower Dnipro Valley region, Ukraine, showed continuity over 4000 years, from the Mesolithic to the end of the Neolithic, in contrast to almost all other parts of Europe where population turnover drove this cultural change, including vast areas of Central Europe and around the Danube River

Widespread horse-based mobility arose around 2,200 BCE in Eurasia

This is the author accepted manuscript. The final version is available from Nature Research via the DOI in this recordData availability:All collapsed and paired-end sequence data for samples sequenced in this study are available in compressed FASTQ format through the European Nucleotide Archive under accession number PRJEB71445, together with rescaled and trimmed bam sequence alignments against the nuclear horse reference genomes. Previously published ancient data used in this study are available under accession numbers PRJEB7537, PRJEB10098, PRJEB10854, PRJEB22390, PRJEB31613, and PRJEB44430, and detailed in Supplementary Table 1. The genomes of 78 modern horses, publicly available, were also accessed as indicated in their corresponding original publications, and in Supplementary Table 1.Code availability: The software to calculate generation time changes based on the recombination clock is available without restriction on Bitbucket (https://bitbucket.org/plibradosanz/generationtime/src/master/) and Zenodo (10.5281/zenodo.10842666; https://zenodo.org/records/10842666)Horses revolutionized human history with fast mobility. However, the timeline between their domestication and widespread integration as a means of transportation remains contentious. Here we assemble a large collection of 475 ancient horse genomes to assess the period when these animals were first reshaped by human agency in Eurasia. We find that reproductive control of the modern domestic lineage emerged ~2,200 BCE (Before Common Era), through close kin mating and shortened generation times. Reproductive control emerged following a severe domestication bottleneck starting no earlier than ~2,700 BCE, and coincided with a sudden expansion across Eurasia that ultimately resulted in the replacement of nearly every local horse lineage. This expansion marked the rise of widespread horse-based mobility in human history, which refutes the commonly-held narrative of large horse herds accompanying the massive migration of steppe peoples across Europe ~3,000 BCE and earlier. Finally, we detect significantly shortened generation times at Botai ~3,500 BCE, a settlement from Central Asia associated with corrals and a subsistence economy centered on horses. This supports local horse husbandry before the rise of modern domestic bloodlines.Arts and Humanities Research Council (AHRC