Experience of Social Interaction of a Future Specialist as a Unified Basis for Continuous Education

The implementation of the competency-based approach in a multi-level education system has posed the problem of continuity of its levels. The search for common grounds in choosing the content and results of education has intensified. The scientific interest in the student’s experience has grown, as the basic basis for the formation of competencies. Experience is an extremely general category in the scientific apparatus of many sciences, such as philosophy, sociology, psychology, pedagogy, and understanding of its essential properties determines the choice of the content of education. Increasingly, the experience of human behavior in a changing society is becoming the subject of research by educators. Educational standards for training specialists in the sociogenic sphere contain a capacious block of social competencies formed in the educational process at the meta-subject and subject levels. The difficulty of ensuring the systemic integrity of the content of education, which includes individual, disparate elements of activity reflected in the social competencies of a future specialist, determines the theoretical and experimental search for an effective educational construct that maximally covers the content of these competencies and the ways of its formation. The genesis of the concept of social interaction indicates the progressive movement of scientific ideas from a socially insignificant and little studied phenomenon to its dominant role in the formation and development of social reality. In most psychological and pedagogical concepts, experience is considered as a passive result of activity, which determines its static structure. The dynamic structure of the experience of social interaction is formed by the value-semantic, thought-activity and expressive-activity components. Subjectivity, co-existence, and reflexivity are proposed as the through lines of its enrichment for all levels of education. The results of the study can serve as a theoretical basis for designing the enrichment of the experience of social interaction of students at different levels of education

The Effect of Iron-Containing Powders on Chemical Compositions of Oils

The effect of a composite material based on micron iron powder, modified with cobalt and nickel ions on the composition of oils with different contents of heteroatoms and resin-asphaltene components (a mixture of West Siberian light oils and Usinskaya heavy oil) is studied. It is shown using analytical methods, including elemental and structural group analysis, GC-MS, IR and {1}H-NMR - spectroscopy that a composite based on micron sized iron powder modified with cobalt and nickel ions could be used for pretreatment of hydrocarbon feedstock with high content of heteroatom components. It is found out during treatment of the mixture of light West Siberian oil that its qualitative composition remains virtually invariable. Heavy oil treatment from the Usinskoye oil field using composite results in a decreased concentration of nitrogen and organic sulfur compounds

УПРАВЛІНСЬКА КУЛЬТУРА ЛЮДСЬКИХ ВІДНОСИН

The purpose of the work is a theory and methodology analysis of administrative culture of human relations in the epoch of industrial which will be instrumental in enriching of science new knowledges about the cultures of management in the context of development of civilization. Methodological basis of research is dialectical principle of cognition, sociocultural and historical approaches of the systems, fundamental positions of theory and history of management culture. The scientific and interdisciplinary methods of research are used: analysis and synthesis, induction and deduction, comparison, formalization. The scientific novelty of the got results consists in an exposure and generalization of features of administrative culture of human relations of industrial society. Conclusions. As a result of research found out such the features of administrative culture of human relations of epoch of industrial, as: at first, waiver of engineering approach to the management, at which a man was part of production line; secondly, in a counterbalance to mechanistic conception of «economic man» which reacts only on incentives of wages, conception of «social man», which assumes that, went out on the first plan, except for a financial benefit, a worker aspires to satisfaction of moral necessities; thirdly, the main object of attention is a worker as personality and that is why to each individual approach is needed; fourthly, any formal organization with the officially set rules and orders is necessarily complemented informal organization, based on the moral aspects of co-operation; fifthly, transition vid hard regulation to democratization of management, humane relationships with inferiors, to respect of their idea, group decision-making; knot, consideration of management as to the process of co-operation of people, the tasks of which are taken to the study of relations of interpersonalities; seven, account of emotional factor and interests of worker, and also options of groups and traditions.Цель работы – теоретико-методологический анализ управленческой культуры человеческих отношений в эпоху индустриализма, что будет способствовать обогащению науки новыми знаниями о культуре менеджмента в контексте развития цивилизации. Методологической основой исследования является диалектический принцип познания, системный, социокультурный и исторический подходы, фундаментальные положения теории и истории культуры управления. Использованы общенаучные и междисциплинарные методы исследования: анализ и синтез, индукция и дедукция, сравнение, формализация. Научная новизна полученных результатов заключается в выявлении и обобщении особенностей управленческой культуры человеческих отношений индустриального общества. Выводы. В результате исследования выявлены такие особенностей управленческой культуры человеческих отношений эпохи индустриализма, как: во-первых, отказ от инженерного подхода к управлению, при котором человек был частью производственной линии; во-вторых, в противовес механистической концепции «экономического человека», который реагирует только на материальные стимулы, на первый план вышла концепция «социального человека», который допускает, что, кроме материальной выгоды, работник стремится к удовлетворению моральных потребностей; в-третьих, главным объектом внимания является работник как личность и поэтому к каждому нужен индивидуальный подход; в-четвертых, любая формальная организация с официально установленными правилами и порядками обязательно дополняется неформальной организацией, основанной на моральных аспектах взаимодействия; в-пятых, переход от жесткой регламентации к демократизации управления, гуманным отношениям с подчиненными, уважению их мнений, группового принятия решений; в-шестых, рассмотрение менеджмента как процесса взаимодействия людей, задачи которого сводятся к изучению межличностных отношений; в-седьмых, учет эмоционального фактора и интересов работника, а также групповых установок и традиций.Мета роботи – теоретико-методологічний аналіз управлінської культури людських відносин в епоху індустріалізму, що сприятиме збагаченню науки новими знаннями про культури менеджменту в контексті розвитку цивілізації. Методологічною основою дослідження є діалектичний принцип пізнання, системний, соціокультурний та історичний підходи, фундаментальні положення теорії й історії культури управління. Використано загальнонаукові й міждисциплінарні методи дослідження: аналіз і синтез, індукція і дедукція, порівняння, формалізація. Наукова новизна одержаних результатів полягає у виявленні й узагальненні особливостей управлінської культури людських відносин індустріального суспільства. Висновки. У результаті дослідження виявлено такі особливостей управлінської культури людських відносин епохи індустріалізму, як: по-перше, відмова від інженерного підходу до управління, при якому людина була частиною виробничої лінії; по-друге, на противагу механістичній концепції «економічної людини», яка реагує тільки на матеріальні стимули, на перший план вийшла концепція «соціальної людини», яка припускає, що, крім матеріальної вигоди, працівник прагне до задоволення моральних потреб; по-третє, головним об’єктом уваги є працівник як особистість й тому до кожного потрібен індивідуальний підхід; по-четверте, будь-яка формальна організація з офіційно встановленими правилами й порядками обов’язково доповнюється неформальною організацією, заснованою на моральних аспектах взаємодії; по-п’яте, перехід від жорсткої регламентації до демократизації управління, гуманних відносин з підлеглими, повазі їхньої думки, групового прийняття рішень; по-шосте, розгляд менеджменту як процесу взаємодії людей, завдання якого зводяться до вивчення міжособистісних відносин; по-сьоме, врахування емоційного чинника та інтересів працівника, а також групових установок і традицій

КУЛЬТУРА УПРАВЛІННЯ СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ

Purpose of the article is theoretical analysis and generalization of the peculiarities of the culture of the management of Ancient Greece, which will contribute to the enrichment of cultural science with new knowledge about the formation and development of a culture of management at the stage of the birth of European civilization. Methodology. The methodological basis of the study is the dialectical principle of cognition, systemic, civilization, sociocultural, activity, historical approaches, fundamental provisions of the theory and history of society, its culture and management. General scientific and interdisciplinary research methods are used: analysis and synthesis, induction and deduction, comparison, generalization, formalization. Scientific novelty of the obtained results is the discovery and systematic generalization of the features of the management culture in Ancient Greece. Conclusions. Entirely new and most significant achievement of ancient Greek management culture is the invention of a democratic system of governance, in which: first, the single state authorities are replaced by collective; secondly, members of joint management bodies are relatively equal in law; and thirdly, decisions are made by the will of the majority; fourthly, public authorities are elected; fifth, the independence of power control; sixth, desacralization of power; Seventh, the division of power into executive, legislative, judicial and authority. The first form of democratic governance was the aristocratic democracy, which included the power of the tribal nobility, which, on a democratic basis, formed the highest collective bodies of state power and governance. With the aggravation of the struggle between the aristocracy and the free population and the implementation of a series of reforms, the following forms of democratic organization and governance emerged: politics – the power and management of wealthy citizens, and popular democracy – the power of all free citizens. It was proved that the most balanced was political, and the expansion of freedom led to the redistribution of property, conflicts, wars, and the weakening of the state. Ancient contribution to the development of the theory, methodology and culture of management was made by ancient Greek philosophers Socrates, Xenophon, Plato, and Aristotle, forming some prerequisites for modern scientific management. Цель работы – теоретический анализ и обобщение особенностей культуры управления Древней Греции, способствующие обогащению культурологической науки новыми знаниями о становлении и развитии культуры менеджмента на этапе зарождения европейской цивилизации. Методологической основой исследования является диалектический принцип познания, системный, цивилизационный, социо-культурный, деятельностный, исторический подходы, фундаментальные положения теории, истории общества, его культуры и управления. Использованы общенаучные и междисциплинарные методы исследования: анализ и синтез, индукция и дедукция, сравнение, обобщение, формализация. Научная новизна исследования заключается в выявлении и системном обобщении особенностей культуры менеджмента в Древней Греции. Выводы. Абсолютно новым и наиболее значимым достижением древнегреческой культуры менеджмента является изобретение демократической системы управления, при которой: во-первых, единоличные органы управления государством замещаются коллективными; во-вторых, у членов коллективных органов управления относительно равные права; в-третьих, решения принимаются по воле большинства; в-четвертых, органы государственной власти избираются; в-пятых, независимость контроля власти; в-шестых, десакрализация власти; в-седьмых, разделение властей на исполнительную, законодательную, судебную и контрольную. Первичной формой демократического управления была аристократическая демократия, которая предусматривала власть родоплеменной знати, на демократических началах формировала высшие коллективные органы государственной власти и управления. С обострением борьбы между аристократией и свободным населением и проведением ряда реформ возникали такие формы демократического устройства и управления, как полития – власть и управление среднезажиточных граждан, и народная демократия – власть всех свободных граждан. Доказано, что наиболее сбалансированной была полития, а расширение демократии приводило к перераспределению собственности, конфликтам, войнам и ослаблению государства. Существенный вклад в развитие теории, методологии и культуры управления осуществили древнегреческие философы Сократ, Ксенофонт, Платон и Аристотель, сформировав некоторые предпосылки современного научного менеджмента.Мета роботи – теоретичний аналіз й узагальнення особливостей культури управління Стародавньої Греції, що сприятиме збагаченню культурологічної науки новими знаннями про становлення й розвиток культури менеджменту на етапі зародження європейської цивілізації. Методологічною основою дослідження є діалектичний принцип пізнання, системний, цивілізаційний, соціокультурний, діяльнісний, історичний підходи, фундаментальні положення теорії й історії суспільства, його культури та управління. Використано загальнонаукові й міждисциплінарні методи дослідження: аналіз і синтез, індукція й дедукція, порівняння, узагальнення, формалізація. Наукова новизна одержаних результатів полягає у виявленні та системному узагальненні особливостей культури менеджменту в Стародавній Греції. Висновки. Абсолютно новим і найвагомішим здобутком давньогрецької культури менеджменту є винайдення демократичної системи управління, за якої, по-перше, одноосібні органи управління державою заміщаються колективними; по-друге, у членів колективних органів управління відносно рівні права; по-третє, рішення ухвалюються за волею більшості; по-четверте, органи державної влади обираються; по-п’яте, незалежність контролю влади; по-шосте, десакралізація влади; по-сьоме, поділ влади на виконавчу, законодавчу, судову та контрольну. Первинною формою демократичного управління була аристократична демократія, що передбачала владу родоплемінної знаті, яка на демократичних засадах формувала вищі колективні органи державної влади й управління. Із загостренням боротьби між аристократією й вільним населенням та з проведенням низки реформ виникали такі форми демократичного устрою й управління, як політія – влада та управління середньозаможних громадян, і народна демократія – влада всіх вільних громадян. Доведено, що найбільш збалансованою була політія, а розширення демократії призводило до перерозподілу власності, конфліктів, воєн й ослаблення держави. Істотний внесок у розвиток теорії, методології та культури управління здійснили давньогрецькі філософи Сократ, Ксенофонт, Платон і Арістотель, сформувавши деякі передумови сучасного наукового менеджменту

КУЛЬТУРА І МИСТЕЦТВО УПРАВЛІННЯ ЯК ОСНОВА СУЧАСНОЇ ФІЛОСОФІЇ МЕНЕДЖМЕНТУ

The purpose of the work is to substantiate the modern philosophy of management on the basis of culture and art of management as an irrational aspect of management, which in combination with the traditional (rational) approach will provide an opportunity for a holistic vision of the object of management and ensure the adequacy of managerial actions. The methodological basis of the study is the dialectical principle of cognition and the systematic approach, the fundamental provisions of the theory of organizations and management. General scientific, managerial and interdisciplinary research methods are used: analysis, synthesis, induction, deduction, modeling, sociocultural. The scientific novelty of the results is to use an integrated approach to explaining the management process, which, unlike the traditional one, takes into account an irrational component. Conclusions. Management in the context of global restructuring of the world becomes extremely complex, sophisticated process. Under these conditions, traditional management, as science with the abstract- logical method, revealed a number of shortcomings. From the point of view of managers, using purely rational methods, a significant part of the control object, which can not be formalized, falls out. The consequences of using such a purely scientific approach are incomplete vision by the managers of the object of management, incorrect assessment of situations and inadequacy of managerial actions. An integral approach, which takes into account irrational factors and by means of the parallel inclusion of the abstract-logical and emotional intelligence of the manager, provides the integrity of the perception of the control object. The management process is seen as an act of existential choice, and the manager's activity is directed at conscious production and realization of meanings.Цель работы – обоснование современной философии менеджмента на основе культуры и искусства управления как иррационального аспекта менеджмента, что в сочетании с традиционным (рациональным) подходом даст возможность целостного видения объекта управления и обеспечит адекватность управленческих действий. Методологической основой исследования является диалектический принцип познания и системный подход, фундаментальные положения теории организаций и менеджмента. Использованы общенаучные, управленческие и междисциплинарные методы исследования: анализ, синтез, индукция, дедукция, моделирование, социокультурный. Научная новизна исследования заключается в применении интегрального подхода к объяснению процесса управления, что, в отличие от традиционного, учитывает иррациональную составляющую. Выводы. Управление в условиях глобального переустройства мира становится чрезвычайно сложным, софистифицированным процессом. В этих условиях традиционный менеджмент, как наука с абстрактно-логическим методом, проявил ряд недостатков. С поля зрения менеджеров, которые пользуются сугубо рациональными методами, выпадает значительная часть объекта управления, которая не поддается формализации. Последствиями использования такого научного подхода является неполное видение менеджерами объекта управления, неправильная оценка ситуации и неадекватность управленческих действий. Предлагается интегральный подход, учитывающий иррациональные факторы и путем параллельного включения абстрактно-логического и эмоционального интеллектов менеджера обеспечивающий целостность восприятия объекта управления. Процесс управления рассматривается как акт экзистенциального вы- бора, а деятельность менеджера направлена на сознательное продуцирование и реализацию смыслов.Мета статті – обґрунтування сучасної філософії менеджменту на основі культури і мистецтва управління як ірраціонального аспекту менеджменту, що у поєднанні з традиційним (раціональним) підходом уможливить цілісне бачення об’єкта управління і забезпечить адекватність управлінських дій. Методологічною основою дослідження є діалектичний принцип пізнання і системний підхід, фундаментальні положення теорії організацій та менеджменту. Використано загальнонаукові, управлінські й міждисциплінарні методи дослідження: аналіз, синтез, індукція, дедукція, моделювання, соціокультурний. Наукова новизна одержаних результатів полягає у застосуванні інтегрального підходу до пояснення процесу управління, що, на відміну від традиційного, враховує ірраціональну складову. Висновки. Управління в умовах глобальної перебудови світу стає надзвичайно складним, софістифікованим процесом. У цих умовах традиційний менеджмент, як наука з абстрактно-логічним методом, проявив низку недоліків. З поля зору менеджерів, які користуються суто раціональними методами, випадає значна частина об’єкта управління, яка не піддається формалізації. Наслідками використання такого наукового підходу є неповне бачення менеджерами об’єкта управління, неправильна оцінка ситуацій і неадекватність управлінських дій. Пропонується інтегральний підхід, який враховує ірра- ціональні чинники та шляхом паралельного включення абстрактно-логічного й емоційного інтелектів менеджера забезпечує цілісність сприйняття об’єкта управління. Процес управління розглядається як акт екзистенціального вибору, а діяльність менеджера спрямовується на свідоме продукування і реалізацію смислів

АДМІНІСТРАТИВНА КУЛЬТУРА МЕНЕДЖМЕНТУ В ЕПОХУ ІНДУСТРІАЛЬНОГО СУСПІЛЬСТВА

The purpose of the article is a theoretical analysis of the administrative culture of management which will be instrumental in enriching of humanitarian science new knowledge about becoming and development of a culture of management in the epoch of industrial society. Methodology of research is the dialectical principle of cognition, sociocultural and historical approaches of the systems, fundamental positions of theory and history of management culture. The scientific and interdisciplinary methods of research are used: analysis and synthesis, induction and deduction, comparison and formalization. The scientific novelty of the got results consists of exposure and generalization of features of the culture of administrative management of epoch of industrialism. Conclusions. In accordance with this culture, the organization is examined as an integral social organism, where every component takes strictly outlined place and functions which harmonious coordination is between. A man in the process of labor behaves rationally how requires a plan, and a manager executes the functions of system inspector. There are six functions in an organization: technical, commercial, financial, insurance, registration, administrative. To manage – means to provide their action. Administration – it only one of them. She is the sphere of activity of top management and includes such elements: foresight, organization, bossing, coordinating, control. Works of representatives of the theory of culture of administrative management lie in the basis of modern culture and art of management. They are united by aspiring to the creation of the code of universal principles on the basis of which it is possible it would be to make the best administrative decisions. It is fourteen principles H. Fayol, ten principles of L. Gulick, three principles of J. Mooney and A. Reiley, and also a vault of synthetic rules of L. Urwick, which integrate all these principles. Today they are examined as fundamental bases of the art of management.Цель работы – теоретический анализ административной культуры менеджмента, что будет способствовать обогащению гуманитарной науки новыми знаниями о становлении и развитии культуры управления в эпоху индустриального общества. Методологической основой исследования является диалектический принцип познания, системный, социокультурный и исторический подходы, фундаментальные положения теории и истории культуры управления. Использованы общенаучные и междисциплинарные методы исследования: анализ и синтез, индукция и дедукция, сравнение и формализация. Научная новизна полученных результатов заключается в выявлении и обобщении особенностей культуры административного менеджмента эпохи индустриализма. Выводы. В соответствии с этой культурой организация рассматривается как целостный социальный организм, где каждая компонента имеет строго очерченное место и функции, между которыми происходит гармоничная координация. Человек в процессе труда ведет себя рационально так, как требует план, а менеджер выполняет функции системного контролера. В организации существует шесть функций: техническая, коммерческая, финансовая, страховая, учетная, административная. Управлять – значит обеспечивать их действие. Администрирование – это лишь одна из них. Она является сферой деятельности высшего руководства и включает такие элементы: предвидение, организация, распорядительство, координирование, контроль. Работы представителей теории культуры административного менеджмента лежат в основе современной культуры и искусства управления. Их объединяет стремление к созданию кодекса универсальных принципов, на основании которых можно было бы принимать наилучшие управленческие решения. Это четырнадцать принципов А. Файоля, десять принципов Л. Гулика, три принципа Дж. Муни и А. Рейли, а также свод синтетических правил Л. Урвика, которые интегрируют все эти принципы. Сегодня они рассматриваются как фундаментальные основы искусства менеджмента.Мета роботи – теоретичний аналіз адміністративної культури менеджменту, що сприятиме збагаченню гуманітарної науки новими знаннями про становлення й розвиток культури управління в епоху індустріального суспільства. Методологічною основою дослідження є діалектичний принцип пізнання, системний, соціокультурний та історичний підходи, фундаментальні положення теорії й історії культури управління. Використано загальнонаукові й міждисциплінарні методи дослідження: аналіз і синтез, індукція й дедукція, порівняння та формалізація. Наукова новизна одержаних результатів полягає у виявленні й узагальненні особливостей культури адміністративного менеджменту епохи індустріалізму. Висновки. Відповідно до цієї культури організація розглядається як цілісний соціальний організм, де кожна компонента має строго окреслене місце й функції, між якими відбувається гармонійна координація. Людина в процесі праці поводиться раціонально так, як вимагає план, а менеджер виконує функції системного контролера. В організації існує шість функцій: технічна, комерційна, фінансова, страхова, облікова, адміністративна. Управляти – означає забезпечувати їхню дію. Адміністрування – це лише одна з них. Вона є сферою діяльності вищого керівництва і включає такі елементи: передбачення, організаці, розпорядництво, координування, контроль. Роботи представників теорії культури адміністративного менеджменту лежать в основі сучасної культури і мистецтва управління. Їх об’єднує прагнення до створення кодексу універсальних принципів, на підставі яких можна було б приймати найкращі управлінські рішення. Це чотирнадцять принципів А. Файоля, десять принципів Л. Гулика, три принципи Дж. Муні і А. Рейлі, а також звід синтетичних правил Л. Урвіка, які інтегрують всі ці принципи. Сьогодні вони розглядаються як фундаментальні основи мистецтва менеджменту

СТАНОВЛЕННЯ КУЛЬТУРИ МЕНЕДЖИЕНТУ В СТАРОДАВНЬОМУ КИТАЇ

The purpose of the article is theoretical analysis and generalization of the features of the management culture of Ancient China, which will contribute to the enrichment of the humanities science with new knowledge about the formation of a culture of governance at the stage of the birth of Eastern civilization. Methodology. The methodological basis of the study is the dialectical principle of cognition, systemic, civilization, sociocultural, activity, historical approaches, major provisions of the theory and history of society, its culture and management. The general scientific and interdisciplinary methods of research are used: analysis and synthesis, induction and deduction, comparison, generalization, formalization. The scientific novelty of the results is to identify and generalize the features of the management culture in ancient China. Conclusions. The main achievement of the management culture in this country is the creation of a harmoniously balanced structure of power and management, based on the sacred explanation of the world picture about the alternation of the polar forces "Yin" and "Yang", whose balance and harmony allow maintaining stability and order in society. The main concepts that have been formed in ancient China and have significantly influenced the further development of Chinese theory, culture and art of management are Confucianism, Moiseism, Legislation, and Tao-ism. Confucianism treats governance through the prism of a family, where relations between rulers and subjects are presented as a family, and management is carried out by noblemen with the help of moral norms of conduct and rituals, and not strict laws. Moise focuses on the paramilitary organization of society, which involves rigor, clarity, diligence on the basis of global coercion, condemnation of aristocracy, the use of not only customs but laws in the name of justice. The legislation offers the concept of a police department based on a system of very rigid laws and harsh punishments. Establishing Taoism in management is a refrain from current actions that go against self-development.Цель работы – теоретический анализ и обобщение особенностей культуры менеджмента Древнего Китая. Методологической основой исследования является диалектический принцип познания, системный, цивилизационный, социокультурный, деятельностный, исторический подходы, фундаментальные положения теории истории общества, его культуры и управления. Использованы общенаучные и междисциплинарные методы исследования: анализ и синтез, индукция и дедукция, сравнение, обобщение, формализация. Научная новизна исследования заключается в выявлении и обобщении особенностей культуры менеджмента в Древнем Китае. Выводы. Основным достижением культуры менеджмента в этой стране является создание гармонично сбалансированной структуры власти и управления, основанной на сакральном объяснении картины мира о чередовании полярных сил "Инь" и "Ян", баланс и гармония которых позволяют поддерживать равновесие и упорядоченность в обществе. Главными концепциями, которые были сформированы в Древнем Китае и оказали большое влияние на дальнейшее развитие китайской теории, культуры и искусства менеджмента, является конфуцианство, моизм, легизм и даосизм. Конфуцианство трактует управление через призму семьи, где отношения правящих и подданных представлены как семейные, а управление осуществляется благородными мужами с помощью нравственных норм поведения и ритуалов, а не жестких законов. Моизм ориентирует на военизированную организацию общества, предполагает строгость, четкость, исполнительность на основе глобального принуждения, осуждение аристократизма, использование не только обычаев, но и законов во имя справедливости. Легизм предлагает концепцию полицейского управления, основанного на системе очень жестких законов и суровых наказаний. Установкой даосизма в управлении является воздержание от активных действий, которые идут вразрез с саморазвитиемМета роботи – теоретичний аналіз і узагальнення особливостей культури менеджменту Стародавнього Китаю. Методологічною основою дослідження є діалектичний принцип пізнання, системний, цивілізаційний, соціокультурний, діяльнісний, історичний підходи, фундаментальні положення теорії й історії суспільства, його культури та управління. Використано загальнонаукові й міждисциплінарні методи дослідження: аналіз і синтез, індукція і дедукція, порівняння, узагальнення, формалізація. Наукова новизна одержаних результатів полягає виявленні та узагальненні особливостей культури менеджменту в Стародавньому Китаї. Висновки. Основним здобутком культури менеджменту в цій країні є створення гармонійно збалансованої структури влади й управ-ління, що базується на сакральному поясненні картини світу через чергування полярних сил "Інь" і "Ян", баланс і гармонія яких дозволяють підтримувати рівновагу і впорядкованість в суспільстві. Головними концепціями, що були сформовані в Стародавньому Китаї і вплинули на подальший розвиток китайської теорії, культури та мистецтва менеджменту, є конфуціанство, моїзм, легізм і даосизм. Конфуціанство трактує управління крізь призму сім’ї, де відносини правлячих і підданих представлені як сімейні, а управління здійснюється благород-ними мужами за допомогою моральних норм поведінки та ритуалів, а не жорстких законів. Моїзм орієнтує на воєнізовану організацію суспільства, що передбачає строгість, чіткість, старанність на основі глобального примусу, засудження аристократизму, використання не тільки звичаїв, а й законів в ім’я справедливості. Легізм пропонує концепцію поліцейського управління, заснованого на системі дуже жорстких законів і суворих пока-рань. Установкою даосизму в управлінні є утримання від активних дій, які йдуть врозріз із саморозвитком

Constructing Temporal Networks of OSS Programming Language Ecosystems

One of the primary factors that encourage developers to contribute to open source software (OSS) projects is the collaborative nature of OSS development. However, the collaborative structure of these communities largely remains unclear, partly due to the enormous scale of data to be gathered, processed, and analyzed. In this work, we utilize the World Of Code dataset, which contains commit activity data for millions of OSS projects, to build collaboration networks for ten popular programming language ecosystems, containing in total over 290M commits across over 18M projects. We build a collaboration graph representation for each language ecosystem, having authors and projects as nodes, which enables various forms of social network analysis on the scale of language ecosystems. Moreover, we capture the information on the ecosystems' evolution by slicing each network into 30 historical snapshots. Additionally, we calculate multiple collaboration metrics that characterize the ecosystems' states. We make the resulting dataset publicly available, including the constructed graphs and the pipeline enabling the analysis of more ecosystems.Comment: Accepted to SANER 202

ПРОБЛЕМА ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ ДО СІМЕЙНОГО ЖИТТЯ ТА ВІДПОВІДАЛЬНОГО БАТЬКІВСТВА У МОЛОДІ

У статті розглядаються проблеми формування у сучасної молоді уявлення до створення власної родини та готовності до відповідального батьківства. Процеси становлення молодих сімей зараз у більшості випадків проходить у складних і суперечливих умовах, які характеризуються зміною суспільних відносин та появою нових цінностей. Розглянуто шляхи вирішення цієї проблеми, запропоновано заходи щодо її попередження через особливості підготовки молодого покоління до створення сім'ї. Підготовка до майбутньої сімейного життя завжди була одним з головних завдань, не менш важливим, ніж підготовка до праці. Є сім’ї, які на власному прикладі, відповідним вихованням здатні прищепити своїм дітям сімейні цінності, сформувати в них відповідальне ставлення до шлюбу та батьківства. Проте глобальні трансформаційні процеси, що відбуваються фактично в усьому суспільстві, обумовлюють необхідність розроблення і запровадження спеціальних програм і заходів, які спрямовані на підготовку молоді до створення сім’ї та відповідального батьківства. Підготовка підростаючого покоління до сімейного життя є невід'ємною частиною виховання. Усвідомлене батьківство є складною, динамічною структурою, яка включає батьківські установки, батьківську відповідальність, педагогічні знання і уміння батьків, стиль сімейного виховання. Зв'язок компонентів між собою здійснюється через пересічення їх складових елементів: когнітивного, емоційного і поведінкового аспектів, які є критеріями реалізації цих компонентів. Сумарним виразом всіх компонентів і найбільш доступним для зовнішнього спостереження, є стиль сімейного виховання. Від якості реалізації цього аспекту багато в чому залежить соціалізація підростаючого покоління,  якість і благополуччя майбутніх сімей. В цілому за результатами аналізу та спостережень дослідження показує позитивні зміни у формуванні готовності молоді до сімейного життя після впровадження в одній із загальноосвітніх шкіл програми підготовки молоді до подружнього життя. У викладеному матеріалі реалізовано намічені завдання, в ході експерименту підтверджено основні теоретичні положення й доведено гіпотезу дослідження