L-band ATS 5/Orion/S. S. Manhattan marine navigation and communication experiment Final report

L-band signals relayed by synchronous satellite for navigation and data communicatio

Tolerance as a factor of value system formation within process of cross-cultural communication

Cross­cultural communication relates to particular phenomenon in two or more cultures and has an additional value for communicative competence comparison of different cultures representatives. The realization of communicative competence capacity is culturally conditioned, in addition, it also caused by unique individual experience of person. Intercultural communication became one of the most urgent issues of humanity in modern society. Study of intercultural communication becomes increasingly important in recent years due to globalization. Features of intercultural communication are studied within the sciences such as philosophy, linguistics, cultural studies, psychology, sociology, anthropology, ethnology, cybernetics, and an interdisciplinary process. Intercultural communication as a social phenomenon was called to the practical needs of the postwar world, reinforced by ideological interest, which of the early twentieth century was formed in academia and in the public mind for the different cultures and languages. The study of intercultural communication is a result of rapid economic development of many countries and regions, revolutionary changes in technology associated with this globalization of economic activity. On the level of historical evolutionary approach to the development of complex systems tolerance phenomenon could not be reduced to everyday perspective of tolerance. Tolerance is works as cultural norm and as a civilization principle. A key feature of tolerance as long as multiculturalism is support of complex systems diversity. Tolerance also provides a right of each individual to be a different personality. The concept of tolerance is understood as a norm that provides a balance opposing sides and the possibility of dialogue of various world views, religions and cultures. Initial thesis that each person is a unique individual and unlike the others, is characterized by different manifestations of their own individuality, is the basis for the establishment of tolerance as a positive and respectful attitude. Together outlined elements of culture form the cross­cultural communication, its main feature is the ability to see common in cultures of countries, as well as the period in which there is confusion or conflict of cultures, there are contradictions between their representatives. Cross­cultural competence is defined as the integral quality of the individual, which includes knowledge about the features of other cultures, ability to interpret cultural information, experience of communicative activity. Within that perspective cross­cultural communication could be defined as a set of analytical and strategic skills that increase interpretive field during intercultural communication

Аксіологічний зміст міжкультурної комунікації у сучасному трансформаційному суспільстві

The history of philosophical thought directly deals with value judgments, with the desire to identify the most significant for humans. For a long time axiological perspective was part of philosophy, considered as one of the parties of philosophical wisdom. In the course of addressing this issue in a general sense good as that person has to make sense, outlined the different approaches. The basic axiology problem is to study the possible existence of values in the structure of life in general and their relationship to the subject a reality. The modern world is unthinkable outside information, communication, and communication of information as a result of the explosion were powerful communication flows with extraordinary rapidity changing the world and man himself. Man is not just interested in the truth, which would imagine the object as it is in itself, and the value of the object for a man to meet its needs, a person evaluates the facts of their lives according to their value. Expansion of intercultural contacts causes the crisis, destructive phenomenon, world view transformation, innovative research in every culture. The interaction of cultures creates a need for reassessment of intercultural contacts and their own cultural identity based on the ideas of intercultural tolerance and adequate perception of cultural differences that appear in the circumstances necessary preconditions for effective relationships between cultures and understanding between their carriers. It is important to remember that the philosophical understanding of cross-cultural communication is formed from an awareness of the uniqueness and originality of each culture. In this regard, especially important is the formation of cross-cultural communication skills, allowing the individual to find in another culture is not so much what sets of different cultures from one another, and so much that unites them. Social Development led to the growth of transformation processes in the cultural human environment. Creating a common code causes simplification and generalizationof reality, which contributes to inadequate perceptions of reality. That is why personal development in the context of world culture is so important as well as developing abilities to represent native culture and country in terms of intercultural communication, the development of communicative cultural identity, mutual enrichment of cultural values as a factor in strengthening mutual understanding in the process of intercultural communication. The main aim of intercultural contact is to develop person ability for successful intercultural communication. This ability arises only when various aspects of intercultural contacts are filled with cultural-specific content, reflecting individual belonging to a particular ethnic group, region, society as a whole. Modern sociocultural processes create new opportunities, types and forms of communication for members of different cultures, the main condition for the effectiveness of which is understanding, dialogue interaction, tolerant attitude to cultural communication partners. Історія філософської думки безпосередньо має справу з оціночними судженнями, із прагненням виявити найбільш значуще для людини. Довгий час аксіологічна проблематика була частиною філософського знання, розглядалась як одна із сторін філософської мудрості. У ході вирішення цього питання у загальному розумінні блага як того, що має для людини сенс, були окреслені різні підходи. Базовою для аксіології є проблема обґрунтування можливості існування цінностей у структурі буття в цілому та їх зв’язків із предметною реальністю. Сучасний світ немислимий поза межами інформації, спілкування та комунікації, внаслідок інформаційного вибуху з’явилися потужні комунікаційні потоки, які з надзвичайною швидкістю змінюють світ і саму людину. Людину цікавить не просто істина, яка б уявляла об’єкт таким, яким він є сам по собі, а значення об’єкта для людини, для задоволення його потреб, людина оцінює факти свого життя за їхнім значенням, реалізує ціннісне ставлення до світу. Розширення міжкультурних контактів спричиняє кризи, деструктивні явища, трансформації світогляду, інноваційні пошуки у кожній культурі. Взаємодія культур породжує необхідність переоцінки міжкультурних контактів і власної культурної ідентичності на основі ідей міжкультурної толерантності, адекватного сприйняття культурних відмінностей, що виступають у даних обставинах необхідними передумовамиефективних взаємовідносин між культурами і взаєморозуміння між їх носіями. Важливо не забувати, що філософське розуміння процесу міжкультурної комунікації формується з усвідомлення унікальності й самобутності кожної культури. У зв’язку з цим особливо актуальним є формування навиків міжкультурної комунікації, що дозволяє індивіду знайти в іншій культурі не стільки те, що відрізняє представників різних культур один від одного, а стільки те, що поєднує їх. Суспільний розвиток, ущільнення простору буття привело до росту трансформаційних процесів у культурному середовищі проживання людини. Створення загальних кодів приводить спрощення і генералізації реальності, що сприяє формуванню неадекватного уявленя про дійсність. Саме тому важливим є розвиток особистості у контексті світової культури, формування вмінь представляти рідну культуру і країну в умовах міжкультурної комунікації, розвиток комунікативної культури особистості, взаємне збагачення культурними цінностями як фактор укріплення взаєморозуміння у процесі міжкультурної комунікації. Головною метою міжкультурних контактів є формування в особи здатності до успішної міжкультурної комунікації. Ця здатність виникає лише тоді, коли різні аспекти міжкультурних контактів наповнюються культурно-специфічним змістом, що відображає належність особистості до певного етносу, регіону проживання, суспільства в цілому. Сучасні соціокультурні процеси створюють нові можливості, види і форми спілкування для представників різних культур, головною умовою ефективності яких є взаєморозуміння, діалогова взаємодія, толерантне відношення до культури партнерів по комунікації. Все це потребує підвищення ефективності детермінантів розвитку міжкультурної комунікації, необхідної для сумісної комунікації і співпраці з носіями інших культур.Історія філософської думки безпосередньо має справу з оціночними судженнями, із прагненням виявити найбільш значуще для людини. Довгий час аксіологічна проблематика була частиною філософського знання, розглядалась як одна із сторін філософської мудрості. У ході вирішення цього питання у загальному розумінні блага як того, що має для людини сенс, були окреслені різні підходи. Базовою для аксіології є проблема обґрунтування можливості існування цінностей у структурі буття в цілому та їх зв’язків із предметною реальністю. Сучасний світ немислимий поза межами інформації, спілкування та комунікації, внаслідок інформаційного вибуху з’явилися потужні комунікаційні потоки, які з надзвичайною швидкістю змінюють світ і саму людину. Людину цікавить не просто істина, яка б уявляла об’єкт таким, яким він є сам по собі, а значення об’єкта для людини, для задоволення його потреб, людина оцінює факти свого життя за їхнім значенням, реалізує ціннісне ставлення до світу. Розширення міжкультурних контактів спричиняє кризи, деструктивні явища, трансформації світогляду, інноваційні пошуки у кожній культурі. Взаємодія культур породжує необхідність переоцінки міжкультурних контактів і власної культурної ідентичності на основі ідей міжкультурної толерантності, адекватного сприйняття культурних відмінностей, що виступають у даних обставинах необхідними передумовамиефективних взаємовідносин між культурами і взаєморозуміння між їх носіями. Важливо не забувати, що філософське розуміння процесу міжкультурної комунікації формується з усвідомлення унікальності й самобутності кожної культури. У зв’язку з цим особливо актуальним є формування навиків міжкультурної комунікації, що дозволяє індивіду знайти в іншій культурі не стільки те, що відрізняє представників різних культур один від одного, а стільки те, що поєднує їх. Суспільний розвиток, ущільнення простору буття привело до росту трансформаційних процесів у культурному середовищі проживання людини. Створення загальних кодів приводить спрощення і генералізації реальності, що сприяє формуванню неадекватного уявленя про дійсність. Саме тому важливим є розвиток особистості у контексті світової культури, формування вмінь представляти рідну культуру і країну в умовах міжкультурної комунікації, розвиток комунікативної культури особистості, взаємне збагачення культурними цінностями як фактор укріплення взаєморозуміння у процесі міжкультурної комунікації. Головною метою міжкультурних контактів є формування в особи здатності до успішної міжкультурної комунікації. Ця здатність виникає лише тоді, коли різні аспекти міжкультурних контактів наповнюються культурно-специфічним змістом, що відображає належність особистості до певного етносу, регіону проживання, суспільства в цілому. Сучасні соціокультурні процеси створюють нові можливості, види і форми спілкування для представників різних культур, головною умовою ефективності яких є взаєморозуміння, діалогова взаємодія, толерантне відношення до культури партнерів по комунікації. Все це потребує підвищення ефективності детермінантів розвитку міжкультурної комунікації, необхідної для сумісної комунікації і співпраці з носіями інших культур

Толерантність як чинник формування ціннісних систем у процесах кроскультурної комунікації

Cross­cultural communication relates to particular phenomenon in two or more cultures and has an additional value for communicative competence comparison of different cultures representatives. The realization of communicative competence capacity is culturally conditioned, in addition, it also caused by unique individual experience of person. Intercultural communication became one of the most urgent issues of humanity in modern society. Study of intercultural communication becomes increasingly important in recent years due to globalization. Features of intercultural communication are studied within the sciences such as philosophy, linguistics, cultural studies, psychology, sociology, anthropology, ethnology, cybernetics, and an interdisciplinary process. Intercultural communication as a social phenomenon was called to the practical needs of the postwar world, reinforced by ideological interest, which of the early twentieth century was formed in academia and in the public mind for the different cultures and languages. The study of intercultural communication is a result of rapid economic development of many countries and regions, revolutionary changes in technology associated with this globalization of economic activity. On the level of historical evolutionary approach to the development of complex systems tolerance phenomenon could not be reduced to everyday perspective of tolerance. Tolerance is works as cultural norm and as a civilization principle. A key feature of tolerance as long as multiculturalism is support of complex systems diversity. Tolerance also provides a right of each individual to be a different personality. The concept of tolerance is understood as a norm that provides a balance opposing sides and the possibility of dialogue of various world views, religions and cultures. Initial thesis that each person is a unique individual and unlike the others, is characterized by different manifestations of their own individuality, is the basis for the establishment of tolerance as a positive and respectful attitude. Together outlined elements of culture form the cross­cultural communication, its main feature is the ability to see common in cultures of countries, as well as the period in which there is confusion or conflict of cultures, there are contradictions between their representatives. Cross­cultural competence is defined as the integral quality of the individual, which includes knowledge about the features of other cultures, ability to interpret cultural information, experience of communicative activity. Within that perspective cross­cultural communication could be defined as a set of analytical and strategic skills that increase interpretive field during intercultural communication.Кроскультурна комунікація стосується певного конкретного феномена в двох або більше культурах і має додаткове значення у порівнянні комунікативної компетенції представників різних культур. Реалізація здатності розвитку комунікативної компетентності є культурно зумовленою, окрім цього, вона спричинена й унікальним індивідуальним досвідом кожної людини. При комунікації, що є процесом обміну повідомленнями, постійно відбувається відтворення змісту, оскільки він не збігається навіть у людей, що володіють однією мовою й виступають представниками однієї культури. Відповідно, за наявності різних культур та мов комунікація ускладнюється. Питання дослідження комунікативних процесів увійшли до найбільш актуальних проблем людства в сучасному суспільстві. Саме вивчення питань міжкультурної комунікації останнім часом набувають все більшого значення у зв’язку з процесами глобалізації. Особливості міжкультурної комунікації вивчаються в межах таких наук, як філософія, лінгвістика, культурологія, психологія, соціологія, антропологія, етнологія, кібернетика, а також на міждисциплінарному рівні. Міжкультурна комунікація як суспільний феномен була покликана практичними потребами післявоєнного світу, що підкріплювався ідеологічним інтересом, який з початку ХХ століття формувався в науковому середовищі, а також у суспільній свідомості стосовно різноманітних культур і мов. Вивчення міжкультурної комунікації відбувається внаслідок бурхливого економічного розвитку багатьох країн та регіонів, революційних змін у технології, пов’язаній із цим глобалізації економічної діяльності. У площині історико­еволюційного підходу до розвитку складних систем феномен толерантності в жодному разі не варто зводити чи редукціонувати до повсякденного розуміння її лише як терпимості. Толерантність функціонує як норма культури, як цивілізаційна норма, що реалізовує свої функції. Ключовою функцією толерантності, а також поліетнічності та полікультурності виступає підтримка різноманіття складних систем. Толерантність також забезпечує право кожної індивідуальної особистості бути іншою, несхожою. Поняття толерантності розуміється як норма, що забезпечує баланс протидіючих сторін, а також можливість діалогу та накопичення згоди різноманітних світобачень, релігій, культур. Теза про те, що кожна особистість є індивідуально неповторною та несхожою на інших, характеризується відмінними проявами власної індивідуальності, є підґрунтям для становлення толерантності як позитивного та шанобливого ставлення. У сукупності окреслені елементи культури формують крос­культурну комунікацію, головною особливістю якої є здатність побачити спільне в культурах країн, а також той відрізок, на якому відбувається непорозуміння або конфлікт культур, виникають суперечності між їхніми представниками. Крос­культурна компетентність визначається як інтегральна якість особистості, до складу якої входять знання про особливості іншої культури, уміння інтерпретувати іншокультурну інформацію, досвід комунікативної діяльності. У межах окреслених проблем крос­культурна комунікація визначається як сукупність аналітичних і стратегічних здібностей, що збільшують інтерпретаційне поле суб’єкта під час міжкультурного спілкування.Кроскультурна комунікація стосується певного конкретного феномена в двох або більше культурах і має додаткове значення у порівнянні комунікативної компетенції представників різних культур. Реалізація здатності розвитку комунікативної компетентності є культурно зумовленою, окрім цього, вона спричинена й унікальним індивідуальним досвідом кожної людини. При комунікації, що є процесом обміну повідомленнями, постійно відбувається відтворення змісту, оскільки він не збігається навіть у людей, що володіють однією мовою й виступають представниками однієї культури. Відповідно, за наявності різних культур та мов комунікація ускладнюється. Питання дослідження комунікативних процесів увійшли до найбільш актуальних проблем людства в сучасному суспільстві. Саме вивчення питань міжкультурної комунікації останнім часом набувають все більшого значення у зв’язку з процесами глобалізації. Особливості міжкультурної комунікації вивчаються в межах таких наук, як філософія, лінгвістика, культурологія, психологія, соціологія, антропологія, етнологія, кібернетика, а також на міждисциплінарному рівні. Міжкультурна комунікація як суспільний феномен була покликана практичними потребами післявоєнного світу, що підкріплювався ідеологічним інтересом, який з початку ХХ століття формувався в науковому середовищі, а також у суспільній свідомості стосовно різноманітних культур і мов. Вивчення міжкультурної комунікації відбувається внаслідок бурхливого економічного розвитку багатьох країн та регіонів, революційних змін у технології, пов’язаній із цим глобалізації економічної діяльності. У площині історико­еволюційного підходу до розвитку складних систем феномен толерантності в жодному разі не варто зводити чи редукціонувати до повсякденного розуміння її лише як терпимості. Толерантність функціонує як норма культури, як цивілізаційна норма, що реалізовує свої функції. Ключовою функцією толерантності, а також поліетнічності та полікультурності виступає підтримка різноманіття складних систем. Толерантність також забезпечує право кожної індивідуальної особистості бути іншою, несхожою. Поняття толерантності розуміється як норма, що забезпечує баланс протидіючих сторін, а також можливість діалогу та накопичення згоди різноманітних світобачень, релігій, культур. Теза про те, що кожна особистість є індивідуально неповторною та несхожою на інших, характеризується відмінними проявами власної індивідуальності, є підґрунтям для становлення толерантності як позитивного та шанобливого ставлення. У сукупності окреслені елементи культури формують крос­культурну комунікацію, головною особливістю якої є здатність побачити спільне в культурах країн, а також той відрізок, на якому відбувається непорозуміння або конфлікт культур, виникають суперечності між їхніми представниками. Крос­культурна компетентність визначається як інтегральна якість особистості, до складу якої входять знання про особливості іншої культури, уміння інтерпретувати іншокультурну інформацію, досвід комунікативної діяльності. У межах окреслених проблем крос­культурна комунікація визначається як сукупність аналітичних і стратегічних здібностей, що збільшують інтерпретаційне поле суб’єкта під час міжкультурного спілкування

Discovery of serum biomarkers for pancreatic adenocarcinoma using proteomic analysis

Background and aims:The serum/plasma proteome was explored for biomarkers to improve the diagnostic ability of CA19-9 in pancreatic adenocarcinoma (PC).Methods:A Training Set of serum samples from 20 resectable and 18 stage IV PC patients, 54 disease controls (DCs) and 68 healthy volunteers (HVs) were analysed by surface-enhanced laser desorption and ionisation time-of-flight mass spectrometry (SELDI-TOF MS). The resulting protein panel was validated on 40 resectable PC, 21 DC and 19 HV plasma samples (Validation-1 Set) and further by ELISA on 33 resectable PC, 28 DC and 18 HV serum samples (Validation-2 Set). Diagnostic panels were derived using binary logistic regression incorporating internal cross-validation followed by receiver operating characteristic (ROC) analysis.Results:A seven-protein panel from the training set PC vs DC and from PC vs HV samples gave the ROC area under the curve (AUC) of 0.90 and 0.90 compared with 0.87 and 0.91 for CA19-9. The AUC was greater (0.97 and 0.99, P0.05) when CA19-9 was added to the panels and confirmed on the validation-1 samples. A simplified panel of apolipoprotein C-I (ApoC-I), apolipoprotein A-II (ApoA-II) and CA19-9 was tested on the validation-2 set by ELISA, in which the ROC AUC was greater than that of CA19-9 alone for PC vs DC (0.90 vs 0.84) and for PC vs HV (0.96 vs 0.90).Conclusions:A simplified diagnostic panel of CA19-9, ApoC-I and ApoA-II improves the diagnostic ability of CA19-9 alone and may have clinical utility

Establishing glycaemic control with continuous subcutaneous insulin infusion in children and adolescents with type 1 diabetes: experience of the PedPump Study in 17 countries

AIMS/HYPOTHESIS: To assess the use of paediatric continuous subcutaneous infusion (CSII) under real-life conditions by analysing data recorded for up to 90 days and relating them to outcome. METHODS: Pump programming data from patients aged 0-18 years treated with CSII in 30 centres from 16 European countries and Israel were recorded during routine clinical visits. HbA(1c) was measured centrally. RESULTS: A total of 1,041 patients (age: 11.8 +/- 4.2 years; diabetes duration: 6.0 +/- 3.6 years; average CSII duration: 2.0 +/- 1.3 years; HbA(1c): 8.0 +/- 1.3% [means +/- SD]) participated. Glycaemic control was better in preschool (n = 142; 7.5 +/- 0.9%) and pre-adolescent (6-11 years, n = 321; 7.7 +/- 1.0%) children than in adolescent patients (12-18 years, n = 578; 8.3 +/- 1.4%). There was a significant negative correlation between HbA(1c) and daily bolus number, but not between HbA(1c) and total daily insulin dose. The use of 7.5%. The incidence of severe hypoglycaemia and ketoacidosis was 6.63 and 6.26 events per 100 patient-years, respectively. CONCLUSIONS/INTERPRETATION: This large paediatric survey of CSII shows that glycaemic targets can be frequently achieved, particularly in young children, and the incidence of acute complications is low. Adequate substitution of basal and prandial insulin is associated with a better HbA(1c)