The vertex coordinates of the Galaxy's stellar systems according to the Gaia DR3 catalogue

We present the results of determining the coordinates of the vertices of various stellar systems, the centroids of which are located in the Galactic plane. To do this, the positions, parallaxes, proper motions, and radial velocities of red giants and subgiants contained in the $Gaia$~DR3 catalogue have been used. When determining the components of the deformation velocity tensors in local coordinate systems, we found the coordinates of the vertices of the stellar systems under study. It turned out that there is a complex dependence of vertex deviations $l_{xy}$ in Galactocentric cylindrical ($R, \theta$) and Galactic rectangular ($X,Y$) coordinates. Based on the approach proposed in this paper, heliocentric distances to vertices have been determined for the first time. The results obtained show that in addition to the fact that the angular coordinates of the Galactic center and the vertices of stellar systems do not coincide, their heliocentric distances do not coincide as well. This presumably indicates that there are structures in the Galaxy that noticeably affect its axisymmetry.Comment: 10 pages, 14 figures, 1 table

Idasanutlin and navitoclax induce synergistic apoptotic cell death in T-cell acute lymphoblastic leukemia

T-cell acute lymphoblastic leukemia (T-ALL) is an aggressive hematologic malignancy in which activating mutations in the Notch pathway are thought to contribute to transformation, in part, by activating c-Myc. Increased c-Myc expression induces oncogenic stress that can trigger apoptosis through the MDM2-p53 tumor suppressor pathway. Since the great majority of T-ALL cases carry inactivating mutations upstream in this pathway but maintain wildtype MDM2 and TP53, we hypothesized that T-ALL would be selectively sensitive to MDM2 inhibition. Treatment with idasanutlin, an MDM2 inhibitor, induced only modest apoptosis in T-ALL cells but upregulated the pro-apoptotic BH3 domain genes BAX and BBC3, prompting us to evaluate the combination of idasanutlin with BH3 mimetics. Combination treatment with idasanutlin and navitoclax, a potent Bcl-2/Bcl-xL inhibitor, induces more consistent and potent synergistic killing of T-ALL PDX lines in vitro than venetoclax, a Bcl-2 specific inhibitor. Moreover, a marked synergic response to combination treatment with idasanutlin and navitoclax was seen in vivo in all four T-ALL xenografts tested, with a significant increase in overall survival in the combination treatment group. Collectively, these preclinical data show that the combination of idasanutlin and navitoclax is highly active in T-ALL and may merit consideration in the clinical setting

Differences of craniotype distribution and types of face among apparently healthy men from different regions of Ukraine

Established peculiarities of craniotype distribution and types of face in somatically healthy men depend on regional affiliation. In all regions of Ukraine, markedly greater brachycephaly percentage was found, indicating the trend towards brachycephalisation and prevalence of men with narrow and very narrow face, which confirms gracilisation. The study showed a small number of regional differences in the distribution of specific types of the skull and face, indicating that the population of Ukraine is very homogeneous in anthropological composition and none of the presented Ukrainian regional types is beyond anthropological type, common to people in general

Endonasal orbitotomy as a first treatment for posttraumatic intraorbital hemorrhages in patients with frontal basilar trauma

Background: Intraorbital hemorrhages are one of the most dangerous complications of frontal bone trauma and frontal and orbital trauma because of the close and intricate anatomical relationships among the cranial cavity, orbit, nose and paranasal sinuses. Failure to solve the problem promptly will inevitably lead to disability. Effective treatment requires a multidisciplinary surgical team including a neurosurgeon, otorhinolaryngologist, ophthalmologist and a maxillofacial surgeon. Purpose: To assess the efficacy of endonasal endoscopic transethmoidal orbitotomy (TEO) and transcutaneous orbitotomy (TCO) in patients with post-traumatic intraorbital hemorrhages. Material and Methods: Fifteen patients (9 men and 6 women) with retrobulbar hematoma were included in this study. Patient age ranged from 33 years to 65 years. Of the 15 patients, 8 received endonasal endoscopic TEO and 7, TCO. Preoperatively, each patient underwent an eye examination, ultrasonography of the orbit, and spiral computed tomography of the paranasal and periorbital sinuses. Postoperative examinations were performed at 7 days and 1 month. Exophthalmos was assessed using a Hertel’s exophthalmosmeter (ALMAS YZ9). Sivtsev-Golovin charts were used to assess visual acuity. Statistical analyses were conducted using Microsoft Excel and Statistica (StatSoft, Tulsa, OK, USA) software. Results: The preoperative exophthalmos was 18.5 ± 2.12 mm in patients scheduled for TEO and 16.9 ± 1.78 mm in those scheduled for TCO. On day 7 after surgery (the day of discharge), exophthalmos reduced to 6.4 ± 0.77 mm in patients undergoing TEO (p < 0.0005) and 8.8 ± 0.94 mm in those undergoing TCO (p < 0.005). The preoperative visual acuity (VA) was 0.07 ± 0.03 in patients scheduled for TEO and 0.09 ± 0.05 mm in those scheduled for TCO. On day 7, mean VA improved to 0.81 ± 0.12 (p < 0.00005) in patients undergoing TEO, and to 0.56 ± 0.34 in those undergoing TCO. The two groups showed practically the same pattern of a longitudinal decrease in chemosis. Diplopia in upward and downward gaze and any restriction in ocular motility disappeared in patients undergoing TEO by the day of discharge (day 7), which was 4-5 days earlier than in patients undergoing TCO, with a postoperative period 4.25 ± 0.75 days longer (p<0.05) in the latter patients. At one month, mean VA improved to 0.89 ± 0.08 (p < 0.00005) in patients of the TEO group, and to 0.75 ± 0.15 (p < 0.005) in patients of the TCO group. Conclusion: Endonasal endoscopic transethmoidal orbitotomy was significantly more advantageous than transcutaneous orbitotomy, with a faster recovery, particularly, shorter postoperative period, faster restoration of visual acuity and ocular motility, minimum trauma to soft orbital tissues, and no external damage to facial skin

Лікування хворих з аденофлегмонами щелепно-лицевої ділянки препаратами із сорбційними та протеолітичними властивостями

Treatment of purulent-inflammatory diseases is one of the most pressing problems of surgical dentistry and is provided by the use of various drugs, among which the leading place is occupied by antiseptics, antibiotics, detoxifiers, drugs with a sorption mechanism of action, including Gelevinum, Regencur. The aim of the study – given the modern approach to the local treatment of purulent-necrotic wounds, it is advisable to use a drug that would exhibit simultaneous sorption, detoxification and prolonged proteolytic action. Materials and Methods. The composition containing a protein-fixing sorbent polysorb (not less than 96%), crystalline trypsin and antiseptic ethonium, which, in addition, acts as a stabilizer of proteolytic activity. Clinical data and leukocytosis index were used to evaluate the effectiveness of the composition. The research results were processed statistically. Results and Discussion. By the trials on 48 patients with adenophlegmons of the maxillofacial region it was shown that using of composition Lysetox, which consists of polysorb, trypsin and aethonium, increases the treatment efficiency. The sickliness and tissue infiltration around wound disappear 2 days earlier. The inflammatory contracture of the lower jaw and the hyperemia of skin disappear one day earlier. Normalization of amount of the peripheral blood leukocytes and complete debridement of the wound occur 2 days earlier. Conclusions. A study has demonstrated that including of the composition Lysetox into the treatment accelerates the debridement and the detoxication of suppurative wound.Лечение гнойно-воспалительных заболеваний является одной из наиболее актуальных проблем хирургической стоматологии и обеспечивается применением различных лекарственных средств, среди которых ведущее место занимают антисептики, антибиотики, детоксицирующие средства, препараты с сорбционным механизмом действия, среди которых «Гелевин», «Регенкур». Цель исследования – учитывая современный подход к местному лечению гнойно-некротических ран, целесообразно применение лекарственного средства, которое бы проявляло одновременно сорбционное, детоксицирующее и пролонгированное протеолитическое действия. Материалы и методы. В работе использована композиция, содержащая билокфиксирующий сорбент полисорб (не менее 96 %), кристаллический трипсин и антисептик этоний, который, кроме того, выполняет функцию стабилизатора протеолитической активности. Для оценки эффективности применения композиции использовали клинические данные и показатель лейкоцитоза. Результаты исследований обрабатывали статистически. Результаты исследований и их обсуждение. Результаты наблюдений за 48 больными с аденофлегмонами челюстно-лицевой области показали, что применение композиции «Лизетокс», которая содержит полисорб, трипсин и этоний, повышает эффективность лечения: на 2-е сутки раньше исчезает боль и инфильтрация тканей вокруг раны, на сутки быстрее проходит воспалительная контрактура нижней челюсти и гиперемия кожи. Нормализация количества лейкоцитов периферической крови и полное очищение раны происходит на 2-е сутки быстрее. Выводы. Включение композиции «Лизетокс» в комплекс лечения ускоряет очищение и детоксикацию гнойной раны.Лікування гнійно-запальних захворювань є однією з найбільш актуальних проблем хірургічної стоматології і забезпечується застосуванням різноманітних лікарських засобів, серед яких провідне місце займають антисептики, антибіотики, детоксикуючі засоби, препарати з сорбційним механізмом дії, серед яких «Гелевин», «Регенкур». Мета дослідження – враховуючи сучасний підхід до місцевого лікування гнійно-некротичних ран, доцільно застосовувати лікарський засіб, який би виявляв одночасно сорбційну, детоксикуючу та пролонговану протеолітичну дії. Матеріали і методи. В роботі використано композицію, яка містить білокфіксуючий сорбент полісорб (не менше 96 %), кристалічний трипсин та антисептик етоній, який, крім того, виконує функцію стабілізатора протеолітичної активності. Для оцінки ефективності застосування композиції використовували клінічні дані та показник лейкоцитозу. Результати досліджень обробляли статистично. Результати досліджень та їх обговорення. Результати&nbsp; спостережень на 48 хворих з аденофлегмонами щелепно-лицевої ділянки показали, що застовування композиції «Лізетокс», яка містить полісорб, трипсин та етоній, підвищує ефективність лікування: на 2 доби раніше зникає біль та інфільтрація тканин навколо рани, на добу швидше проходить запальна контрактура нижньої щелепи та гіперемія шкіри. Нормалізація кількості лейкоцитів периферійної крові та повне очищення рани відбувається на 2 доби швидше. Висновки. Включення композиції «Лізетокс» у комплекс лікування пришвидшує очищення та детоксикацію гнійної рани

Biological Evaluation of Medical Devices in the Form of Suppositories for Rectal and Vaginal Use

Проблематика. Програми доклінічного вивчення безпеки продуктів у системі охорони здоров’я залежать від регуляторного статусу досліджуваних продуктів. Класифікування таких продуктів, зокрема супозиторіїв для ректального та вагінального застосування, є критичним етапом для розробки тактики їх біологічного оцінювання. Актуальними для біомедицини залишаються питання адаптації методів біологічного оцінювання медичних виробів на основі комбінації біологічно активних речовин, а також оцінки результатів такого оцінювання. Мета. Здійснити обґрунтування регуляторного статусу та біологічне оцінювання медичних виробів у формі вагінальних супозиторіїв на основі октенідину дигідрохлориду (“Продексин”) та у формі ректальних супозиторіїв на основі екстрактів рослин Saw palmetto, Levisticum officinale і Calendula officinalis (“Правенор”). Методика реалізації. Біологічне оцінювання проводили згідно з вимогами стандартів серії ISO 10993 за допомогою біологічних тест-систем in vitro та in vivo (цитотоксичність у культурі клітин та у МТТ-тесті, сенсибілізуюча та подразнювальна дія на мурчаків). Результати. Цитотоксичність (СС50) екстракту медичного виробу “Продексин” на культурі клітин Vero становила 8,35 мкг/мл у перерахунку на октенідину дигідрохлорид та 416,65 мкг/мл у перерахунку на декспантенол. Медичній виріб “Правенор” виявився нетоксичним на культурі клітин Vero. За результатами МТТ-тесту СС50 для октенідину дигідрохлориду становила 1,67 мкг/мл, декспантенолу – 83,33 мкг/мл. СС50 у перерахунку на активні інгредієнти медичного виробу “Правенор” становила 50 мг/мл для екстракту ягід карликової пальми (Saw palmetto), 16,67 мг/мл для екстракту коренів любистку лікарського (Levisticum officinale), 16,67 мг/мл для екстракту квіток нагідок лікарських (Calendula officinalis). Для медичних виробів не було виявлено сенсибілі­зуючої та шкіроподразнювальної дії на мурчаків. Висновки. Біологічне оцінювання медичних виробів у формі ректальних супозиторіїв “Правенор” і вагінальних супозиторіїв “Продексин”, проведене із використанням біологічних систем in vitro та in vivo, засвідчило прийнятний рівень безпечності цієї продукції. При визначенні цитотоксичності МТТ-тест виявився у 5 разів чутливішим порівняно з методом на основі культури клітин Vero.Background. Programs of preclinical safety studies of the health care products depend on the regulatory status of the investigated products. The classification of such products, in particular suppositories for rectal and vaginal use, is a critical step of developing tactics for their biological evaluation. Adaptation of biological evaluation methods for the medical devices based on the combination of biologically active substances, as well as evaluation of the results of such studies is urgent task of biomedicine. Objective. To substantiate the regulatory status and to carry out a biological evaluation of medical devices in the form of vaginal suppositories based on octenidine dihydrochloride ("Prodexyn") and in the form of rectal suppositories based on Saw palmetto, Levisticum officinale and Calendula officinalis extracts ("Pravenor"). Methods. Biological evaluation was conducted according to the requirements of ISO 10993 standards using in vitro and in vivo biological test systems (cytotoxicity in cell culture and the MTT test, sensitizing and irritating effect in guinea pigs). Results. The cytotoxicity (СС50) of the medical device "Prodexyn" extract in Vero cell culture was 8.35 μg/ml calculated as octenidine dihydrochloride and 416.65 μg/ml calculated as dexpanthenol. "Pravenor" medical device was found to be non-toxic in Vero cell culture. According to the results of MMT assay CC50 for octenidine dihydrochloride was 1.67 μg/ml, and 83.33 μg/ml – for dexpanthenol. CC50 indicators calculated for the different active ingredients of the medical device "Pravenor" were the following: 50 mg/ml for the dwarf palm berries extract (Saw palmetto), 16.67 mg/ml for the lovage roots extract (Levisticum officinale), and 16.67 mg/ml for the calendula flowers extract (Calendula officinalis). No sensitizing or skin irritating effects were observed in guinea pigs. Conclusions. Biological evaluation of medical devices in the form of rectal suppositories "Pravenor" and vaginal suppositories "Prodexyn" performed using in vitro and in vivo biological systems. It was demonstrated an acceptable level of safety of the products. The MTT test was 5 times more sensitive than the Vero cell culture method in determination of cytotoxicity

Preoperative preparation of infected wounds of superficial tissues, using the method of hyperbaric oxygenation with the ozone-containing mixture

Preoperative preparation of infected wounds of superficial tissues, using the method of hyperbaric oxygenation with the ozone-containing mixtur

Distance learning: opportunities and challenges in quarantine.

The urgent introduction of distance education into the learning process due to the COVID-19 pandemic has become a spontaneous experiment, requiring urgent decisions, effective mechanisms to implement into the educational process and analysis of ongoing educational process. The possibilities of modern digital technologies made it possible to quickly set up the information component of education and to controle student’s knowledge. A detailed analysis of the communication between the faculty members of the department among themselves and analysis of the features of teaching and self-education of students in the field of medical radiology and oncology based on answers and comments with using Google classroom, Socrative, Messenger Telegram, etc. was made. Issues of communicative interaction between faculty members and students, psychological aspects of distance communication, language of instruction, logistics of distance education and methodological problems are described in details. It has been suggested that distance education may be equally effective for theoretical subjects in full-time study form, but when studying clinical disciplines, the priority should be given to traditional methods of teaching, involving student's bedside training. Taking into account technical possibilities and high risk of development of extreme and emergency situations, it is suggested to introduce permanent readiness for distance education, to create all – Ukrainian distance imitation service of patients’ follow-up. The importance of using the state language in training as the basis for mastering the professional Ukrainian and English language as the basis for mastering international medical experience is indicated