Winnipeg Quality of Life Project Phase One Report

This project addresses the lack of neighbourhood statistical data and survey information on the quality of life in the inner city available to community groups. Many organizations and individuals in Winnipeg’s inner city are working to enhance individual quality of life in the inner city and to raise the standard of living. However, there is no adequate way, at this time, to measure change occurring in neighbourhoods. Inner city organizations and larger governmental and non-governmental organizations collect data useful to measure outcomes of specific programs and general social trends; unfortunately these data and the survey instruments used are not standardized between organizations. It is difficult to use these data when measuring the community-wide impacts of programs, perceptions of residents, and the social or economic progress of neighbourhoods and communities

Electron-beam and AFM domain writing in the relaxor ferroelectric SBN

This work was supported by the Russian Foundation for Basic Researches (projects Nos. 16-29-11777ofi-m and 16-0200439a)

Algebraic Theory of Promise Constraint Satisfaction Problems, First Steps

What makes a computational problem easy (e.g., in P, that is, solvable in polynomial time) or hard (e.g., NP-hard)? This fundamental question now has a satisfactory answer for a quite broad class of computational problems, so called fixed-template constraint satisfaction problems (CSPs) -- it has turned out that their complexity is captured by a certain specific form of symmetry. This paper explains an extension of this theory to a much broader class of computational problems, the promise CSPs, which includes relaxed versions of CSPs such as the problem of finding a 137-coloring of a 3-colorable graph

ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ РЕМОДЕЛЮВАННЯ М’ЯЗІВ ЯЗИКА У ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИХ ТВАРИН ПРИ ДЕСКВАМАТИВНОМУ ГЛОСИТІ

SUMMARY. Desquamative glossitis is an inflammatory and dystrophic lesion of the mucosa of the tongue, which is localized mainly on the back and sides of this organ. Most often this pathology is found in diseases of the gastrointestinal tract and the hematopoetic system. Desquamative glossitis as an independent pathology is often found, and its diagnosis is not easy. The aim – to study the age-old features of the remodeling of the muscle of the tongue at desquamative glossitis. Material and Methods. The complex of morphological methods examined the tongue muscles of 60 laboratory mature white male rats, which were divided into 4 groups. The group 1 consisted of 15 8-month-old animals that were under normal vivarium conditions, group 2 – 15 the same 24-month-old rats, group 3 –  15 8-month-old animals with simulated desquamative glossitis, group 4 – 15 24-month-old rats with desquamative glossitis. The microtomy sections of the tongue were stained with hematoxylin-eosin, for van Gizon, Mallory, and toluidine blue. The diameter of muscle fibers, their nuclei, nuclear-cytoplasmic ratios in these structures, relative volumes of stroma, muscle, stromal-myocyte ratio, relative volume of damaged muscle fibers were Mmorphometrically determined. Histological preparations were also investigated in polarized light. Quantitative indicators were processed statistically. Results. It was established that desquamative glossitis in laboratory white male rats, in addition to remodeling of the structures of the mucosa, leads to the morphological reorganization of the muscles of the tongue, which is characterized by moderate atrophy, a violation of tissue and cellular structural homeostasis, an increase in the relative volume of damaged muscle fibers, dystrophy, necrobiosis and contracture damage, infiltration and sclerosis. The degree of remodeling of the muscles of the tongue dominated the upper longitudinal muscle and old animal. The latter was confirmed by the relative volumes of damaged muscle fibers, which in young rats was equal (12.40±0.15) %, and in the old – (19.60±0.18) % (p <0.001). Conclusions. Desquamative glossitis in laboratory white male rats, in addition to remodeling the structures of the mucosa, leads to a morphological alteration of the muscles of the tongue, which is characterized by moderate atrophy, a violation of tissue and cellular structural homeostasis, an increase in the relative volume of damaged muscle fibers, dystrophy, necrobiosis and contractal damage to them. The degree of remodeling of the muscles of the tongue was dominated by the upper longitudinal muscle of the tongue and in the experimental animals of the older age group.РЕЗЮМЕ. Десквамативный глоссит – это воспалительно-дистрофическое поражение слизистой оболочки языка, которое локализуется преимущественно на спинке и боковых поверхностях названного органа. Наиболее часто указанная патология встречается при заболеваниях желудочно-кишечного тракта и кроветворной системы. Десквамативный глоссит как самостоятельная патология случается нередко, а его диагностика нелегкая. Цель – изучение возрастных особенностей ремоделирования мышц языка при десквамативном глоссите. Материал и методы. Комплексом морфологических методов исследованы мышцы языка 60 лабораторных поло­возрелых белых крыс-самцов, которые были поделены на четыре группы. 1-я группа насчитывала 15 8-месячных животных, которые находились в обычных условиях вивария, 2-я – 15 аналогичных 24-месячных крыс, 3-я – 15 8-месячных животных со смоделированным десквамативным глосситом, 4-я – 15 24-месячных крыс с такой же смоделированной патологией. Микротомные срезы языка окрашивали гематоксилином-эозином, по Ван Гизон, Маллори, толуидиновым синим. Морфометрически определяли диаметр мышечных волокон, их ядер, ядерно-цитоплазматические соотношения в этих структурах, относительные объемы стромы, мышц, стромально-миоцитарные соотношения, относительный объем поврежденных мышечных волокон. Гистологические препараты исследовали также в поляризованном свете. Количественные показатели обрабатывали статистически. Результаты. Установлено, что десквамативный глоссит у лабораторных белых крыс-самцов, кроме ремоде­лирования структур слизистой оболочки, приводит к морфологической перестройке мышц языка, которая харак­теризуется умеренной атрофией, нарушением тканевого и клеточного структурных гомеостазов, ростом относи­тельного объема поврежденных мышечных волокон, дистрофией, некробиозом и контрактурными повреждениями, инфильтрацией и склерозированием. Степень ремоделирования мышц языка доминировала в верхней продольной мышце и у старых экспериментальных животных. Последнее подтверждалось относительными объемами поврежденных мышечных волокон, который у молодых крыс достигал (12,40±0,15) %, у старых – (19,60±0,18) % (р<0,001). Выводы. Десквамативный глоссит у лабораторных белых крыс-самцов, кроме ремоделирования структур слизистой оболочки, приводит к морфологической перестройке мышц языка, которая характеризуется умеренной атрофией, нарушениями тканевого и клеточного структурных гомеостазов, увеличением относительного объема поврежденных мышечных волокон, дистрофией, некробиозом и контрактурными их повреждениями. Степень повреждения мышц языка доминировала в верхней продольной мышце языка и у старых экспериментальных животных.РЕЗЮМЕ. Десквамативний глосит – це запально-дистрофічне ураження слизових оболонки язика, яке локалізується переважно на спинці та бічних поверхнях вказаного органа. Найчастіше ця патологія трапляється при захворюваннях шлунково-кишкового тракту та кровотворної системи. Десквамативний глосит як самостійна патологія виявляється нерідко, а його діагностика нелегка. Мета – вивчити вікові особливості ремоделювання м’язів язика при десквамативному глоситі. Матеріал і методи. Комплексом морфологічних методів досліджені м’язи язика 60 лабораторних статево­зрілих білих щурів-самців, які були поділені на 4-и групи. 1-а група нараховувала 15 8-місячних тварин, які знаходилися у звичайних умовах віварію, 2-а – 15 аналогічних 24-місячних щурів, 3-я – 15 8-місячних тварин із змодельованим десквамативним глоситом, 4-а – 15 24-місячних щурів із десквамативним глоситом. Мікротомні зрізи язика фарбували гематоксиліном-еозином, за Ван Гізон, Маллорі, толуїдиновим синім. Морфометрично визначали діаметр м’язових волокон, їх ядер, ядерно-цитоплазматичні відношення у цих структурах, відносні об’єми строми, м’язів, стромально-міоцитарні відношення, відносний об’єм пошкоджених м’язових волокон. Гістологічні препарати досліджували також у поляризованому світлі. Кількісні показники обробляли статистично. Результати. Встановлено, що десквамативний глосит у лабораторних білих щурів-самців, крім ремоделювання структур слизової оболонки, призводить до морфологічної перебудови м’язів язика, яка характеризується помірною атрофією, порушенням тканинного та клітинного структурних гомеостазів, зростанням відносного об’єму пошкоджених м’язових волокон, дистрофією, некробіозом та їх контрактурними пошкодженнями, інфільтрацією і склерозуванням. Ступінь ремоделювання м’язів язика домінував у верхньому поздовжньому м’язі та у дослідних тварин старшої вікової групи. Останнє підтверджувалося відносними об’ємами пошкоджених м’язових волокон, який у молодих щурів дорівнював (12,40±0,15) %, а у старих – (19,60±0,18) % (р<0,001). Висновки. Десквамативний глосит у лабораторних білих щурів-самців, крім ремоделювання структур слизової оболонки, призводить до морфологічної перебудови м’язів язика, яка характеризується помірною атрофією, порушенням тканинного та клітинного структурних гомеостазів, зростанням відносного об’єму пошкоджених м’язових волокон, дистрофією, некробіозом та їх контрактурними пошкодженнями. Ступінь ремоделювання м’язів язика домінував у верхньому поздовжньому м’язі язика та у експериментальних тварин старшої вікової групи

ВІКОВІ ЗМІНИ ПРООКСИДАНТНО-ОКСИДАНТНОГО БАЛАНСУ В СЛИЗОВІЙ ОБОЛОНЦІ ЯЗИКА ПРИ ДЕСКВАМАТИВНОМУ ГЛОСИТІ

Introduction. Desquamative glossitis is an inflammatory and dystrophic affect of mucosa of the tongue, which is most common in diseases of the gastrointestinal tract and the hematopoietic system. Desquamative glossitis as an independent pathology is often found, and to diagnose it is not easy. The aim of the study – to learn the changes in the prooxidant-oxidant balance and the structures of the mucosa of the tongue at desquamative glossitis. Research Methods. Biochemical and morphological methods investigated 60 white male rats, which had been divided into 4 groups. The group 1 consisted of 15 experimental animals at the age of 8 months, 2 – 15 rats at the age of 24 months, 3 – 15 animals aged 8 months with desquamative glossitis, 4 – 15 rats at the age of 24 months with desquamative glossitis. Desquamative glossitis was modeled by the creation of burns of the tongue with acetic acid. Two weeks after the beginning of the experiment, euthanasia of experimental animals was performed by bloodletting under conditions of thiopental anesthesia. The pieces of the tongue were cut, which were fixed in a 10 % neutral formalin solution, carried out through increasing concentrations of ethyl alcohol and filled with paraffin. Microscopic sections 5–7 μm thick after de-paraffinization stained hematoxylin-eosin, van Gizon, Mallory, Weigert, toluidine blue. The height of epithelial cells, the diameter of their nuclei, nucleo-cytoplasmic ratios in these cells, and the relative volume of damaged epithelial cells were determined morphometrically. In the homogenates of the mucosa of the tongue of experimental animals, the activity of superoxide dismutase, catalase, ceruloplasmin, the content of diene conjugates and active products of thiobarbituric acid was determined. A correlation analysis was carried out between biochemical and morphometrical indices with the definition of correlation coefficient. Quantitative values ​​were processed statistically. Results and Discussion. The analysis of the obtained data shows that the processes of lipoperoxidation, antioxidant protection of the body with desquamative glossitis significantly changed. Thus, SOD activity in young animals with simulated pathology was statistically significantly (p<0.001) decreased by 18.3 %, and in older rats – by 25.5 %. The activity of catalase at desquamative glossitis in young animals decreased by 18.2 % (p<0.001), in old rats – by 30.2 %, the activity of ceruloplasmin was 13.8 % and 18.9 %, respectively (p<0.001). The content of diene conjugates under the conditions of the model experiment in young animals was statistically significantly (p<0.001) increased by 87.5 %, and in the older rats 2.9 times, the concentration active products of thiobarbituric acid increased accordingly by 54.5 % (p<0.001) and 1.9 times (p<0.001). Modulated pathology led to the morphological rearrangement of the mucosa of the tongue, which was adequately confirmed by the morphometric parameters of its structures. In young experimental animals, the height of the epithelial cells of the tongue mucosa decreased by 8.0 % (p<0.001), in the 24-month-old rats – by 12.1 % (p<0.001) and the diameter of their nuclea, respectively, by 6.06 % and 8.8 % (p<0.001), nuclear-cytoplasmic ratios in these cells respectively increased by 6.3 % and 7.8 % (p<0.01). At desquamative glossitis, the relative volume of damaged epithelial cells of the tongue mucosa in experimental animals in the younger age group was increased by 12.3 times (p<0.001), and in 24-month-old rats in 13.7 times (p<0.001). Conclusions. The data obtained as a result of the study show that lipoperoxidation and antioxidant protection play an important role in the adaptive-compensatory processes of the tongue with desquamative glossitis. 2. The degree of morphological changes in the tissues of the tongue with desquamative glossitis, lipoperoxidation and antioxidant protection depends on the age of the experimental animals.Вступление. Десквамативный глоссит (ДГ) – это воспалительно-дистрофическое поражение слизистой оболочки языка, которое чаще всего встречается при заболеваниях желудочно-кишечного тракта и кроветворной системы. Как самостоятельную патологию десквамативный глоссит выявляют нередко, и диагностировать его нелегко. Цель исследования – изучить изменения прооксидантно-оксидантного баланса и структур слизис­той оболочки языка при десквамативном глоссите. Методы исследования. Биохимическими и морфологическими методами исследовано 60 белых крыс-самцов, которых разделили на 4 группы: 1-я насчитывала 15 экспериментальных животных в возрасте 8 месяцев; 2-я – 15 крыс в возрасте 24 месяца; 3-я – 15 животных в возрасте 8 месяцев с ДГ; 4-я – 15 крыс в возрасте 24 месяца с указанной смоделированной патологией. Десквамативный глоссит моделировали, вызывая ожоги языка уксусной кислотой. Через 2 недели от начала опыта осуществляли эвтаназию животных путем кровопускания в условиях тиопенталового наркоза. Вырезали кусочки языка, которые фиксировали в 10 % нейтральном растворе формалина, проводили через этиловые спирты возрастающей концентрации и заливали парафином. Микротомные срезы толщиной 5–7 мкм после депарафинизации окрашивали гематоксилин-эозином, по Ван-Гизон, Маллори, Вейгерту, толуидиновым синим. Морфометрически определяли высоту покровных эпителиоцитов, диаметр их ядер, ядерно-цитоплазматические отношения в этих клетках и относительный объем поврежденных эпителиоцитов. В гомогенатах слизистой оболочки языка животных определяли активность супероксиддисмутазы, каталазы, церулоплазмина, содержание диеновых конъюгатов и активных продуктов тиобарбитуровой кислоты. Проводили корреляционный анализ между биохимическими и гистостереометрическими показателями с определением коэффициента корреляции. Количественные величины обрабатывали статистически. Результаты и обсуждение. Процессы липопероксидации, антиоксидантной защиты организма при ДГ существенно изменялись. Так, активность супероксиддисмутазы у молодых животных при смоделированной патологии статистически достоверно (р<0,001) снижалась на 18,3 %, а у крыс старшей возрастной группы – на 25,5 %, активность каталазы – на 18,2 и 30,2 % соответственно (р<0,001), активность церулоплазмина – на 13,8 и 18,9 % соответственно (р<0,001). В условиях смоделированного эксперимента содержание диеновых конъюгатов у молодых животных статистически достоверно (р<0,001) увеличилось на 87,5 %, а у крыс старшей возрастной группы – в 2,9 раза, концентрация активных продуктов тиобарбитуровой кислоты возросла, соответственно, на 54,5 % (р<0,001) и в 1,9 раза (р<0,001). Смоделированная патология приводила к морфологической перестройке слизистой оболочки языка, что адекватно подтверждалось морфометрическими параметрами ее структур. У молодых животных в данных экспериментальных условиях наблюдали уменьшение высоты эпителиоцитов слизистой оболочки языка на 8,0 % (р<0,001), у 24-месячных крыс – на 12,1 % (р<0,001), а диаметра их ядер – на 6,06 и 8,8 % соответственно (р<0,001). Ядерно-цитоплазматические отношения в этих клетках увеличились, соответственно, на 6,3 и 7,8 % (р<0,01). При ДГ относительный объем поврежденных эпителиоцитов слизистой оболочки языка у экспериментальных животных младшей возрастной группы увеличился в 12,3 раза (р<0,001), а у 24-месячных крыс – в 13,7 раза (р<0,001). Выводы. Липопероксидация и антиоксидантная защита играют важную роль в адаптационно-компенсаторных процессах языка при десквамативном глоссите. Степень морфологических изменений в тканях языка при этой патологии, показатели липопероксидации и антиоксидантной защиты зависят от возраста экспериментальных животных.Вступ. Десквамативний глосит (ДГ) – це запально-дистрофічне ураження слизової оболонки язика, яке найчастіше трапляється при захворюваннях шлунково-кишкового тракту і кровотворної системи. Як самостійну патологію десквамативний глосит виявляють нерідко, і діагностувати його нелегко. Мета дослідження – вивчити зміни прооксидантно-оксидантного балансу та структур слизової оболонки язика при десквамативному глоситі. Методи дослідження. Біохімічними та морфологічними методами досліджено 60 білих щурів-самців, яких поділили на 4 групи: 1-ша нараховувала 15 експериментальних тварин віком 8 місяців; 2-га – 15 щурів віком 24 місяці; 3-тя – 15 тварин віком 8 місяців з ДГ; 4-та – 15 щурів віком 24 місяці із вказаною змодельованою патологією. Десквамативний глосит моделювали, викликаючи опіки язика оцтовою кислотою. Через 2 тижні від початку досліду здійснювали евтаназію тварин шляхом кровопускання за умов тіопенталового наркозу. Вирізали шматочки язика, які фіксували в 10 % нейтральному розчині формаліну, проводили через етилові спирти зростаючої концентрації та заливали парафіном. Мікротомні зрізи товщиною 5–7 мкм після депарафінізації фарбували гематоксилін-еозином, за Ван-Гізон, Маллорі, Вейгертом, толуїдиновим синім. Морфометрично визначали висоту покривних епітеліоцитів, діаметр їх ядер, ядерно-цитоплазматичні відношення в цих клітинах і відносний об’єм пошкоджених епітеліоцитів. У гомогенатах слизової оболонки язика дослідних тварин визначали активність супероксиддисмутази, каталази, церулоплазміну, вміст дієнових кон’югатів та активних продуктів тіобарбітурової кислоти. Проводили кореляційний аналіз між біохімічними та гістостереометричними показниками з визначенням коефіцієнта кореляції. Кількісні величини обробляли статистично. Результати й обговорення. Процеси ліпопероксидації, антиоксидантного захисту організму при ДГ суттєво змінювалися. Так, активність супероксиддисмутази в молодих тварин при змодельованій патології статистично достовірно (р<0,001) знизилася на 18,3 %, а в щурів старшої вікової групи – на 25,5 %, активність каталази – на 18,2 і 30,2 % відповідно (р<0,001), активність церулоплазміну – на 13,8 та 18,9 % відповідно (р<0,001). За умов змодельованого експерименту вміст дієнових кон’югатів у молодих тварин статистично достовірно (р<0,001) збільшився на 87,5 %, а в щурів старшої вікової групи – у 2,9 раза, концентрація активних продуктів тіобарбітурової кислоти зросла, відповідно, на 54,5 % (р<0,001) та в 1,9 раза (р<0,001). Змодельована патологія призводила до морфологічної перебудови слизової оболонки язика, що адекватно підтверджувалося морфометричними параметрами її структур. У молодих тварин за даних експериментальних умов спостерігали зменшення висоти епітеліоцитів слизової оболонки язика на 8,0 % (р<0,001), у 24-місячних щурів – на 12,1 % (р<0,001), а діаметра їх ядер – на 6,06 та 8,8 % відповідно (р<0,001). Ядерно-цитоплазматичні відношення в цих клітинах збільшилися, відповідно, на 6,3 та 7,8 % (р<0,01). При ДГ відносний об’єм пошкоджених епітеліоцитів слизової оболонки язика в експериментальних тварин молодшої вікової групи збільшився у 12,3 раза (р<0,001), а у 24-місячних щурів – у 13,7 раза (р<0,001). Висновки. Ліпопероксидація та антиоксидантний захист відіграють важливу роль у адаптаційно-компенсаторних процесах язика при десквамативному глоситі. Ступінь морфологічних змін у тканинах язика при цій патології, показники ліпопероксидації та антиоксидантного захисту залежать від віку експериментальних тварин

ОСОБЛИВОСТІ СТРУКТУРНОЇ ПЕРЕБУДОВИ АРТЕРІЙ ЯЗИКА ПРИ ДЕСКВАМАТИВНОМУ ГЛОСИТІ

Desquamative glossitis is often found in the clinic, and its diagnosis is not easy. At glossitis the structure of the tongue is changing and the important role of arterial bed plays in it which in this pathology is not investigated enough. The aim of the study – to learn morphometric age characteristics of structural reconstruction arteries of the tongue at desquamative glossitis. Materials and Methods. The research was conducted on 60 sexually mature male rats, which were divided into 4 groups. The group 1 consisted of 15 intact animals at the age of 8 months, group 2 – 15 rats at the age of 24 months, and group 3 – 15 animals aged 8 months with desquamative glossitis, group 4 – 15 animals aged 24 months with desquamative glossitis. Euthanasia of animals was carried out by bloodletting in conditions of thiopental anesthesia 2 weeks after the beginning of the experiment. Histological micropreparations were made from the tongue. The morphometry of the arteries of the middle (51-128 μm) and small (26-50 μm) calibers was conducted, measuring external, internal diameters, thickness of the media and adventitia, height of endothelial cells, diameter of their nuclei, determining the Kernogan index, the relative volume of damaged endothelial cells. Quantitative indicators were processed statistically. Results and Discussion. It was found that the arteries of the small caliber of the tongue at desquamative glossitis changed in a greater degree compared with the arteries of the middle caliber. The average diameter of the arteries of the middle caliber in the group 3 of rats decreased by 8.8 %, and in the group 4 – by 11.9 % (p <0.001), the thickness of the media increased by 7.8 % and 8.2 % (p <0.001), and the thickness of adventitia – by 25.6 % and 68.1 % (p <0.001). The Kernogan index of small caliber arteries at desquamative glossitis decreased by 21.6 % in the observations of the group 3, and in the experimental animals of the older age group by 26.7 % (p <0.001). The narrowing of the lumen of these arteries, the thickening of their walls, the pronounced reduction of the Kernogan index showed a significant decrease in the throughput of the examined vessels and deterioration of the blood supply to the organ. At desquamative glossitis, the height of the endothelial cells of the artery of the tongue of small caliber in animals of group 3 decreased by 4.6 %, and in the group 4 of rats – by 5.6 % (p <0.01). The diameter of the nuclei of the studied cells in these experimental conditions was almost unchanged, but they were violated by nuclear-cytoplasmic relations. Thus, in the group 3 of observations, the indicated morphometric parameter increased by 8.9 %, in the group 4 – by 12.6 % (p <0.05). It should be noted that changes in the nuclear-cytoplasmic relations in the endothelial cells of the arteries indicated a violation of structural cellular homeostasis. In the group 3 of observations, the relative volume of damaged endothelial cells with a significant statistically difference (p <0.001) increased by 6.6 times, and in the group 4 – by 7.36 times (p <0.001). The performed researches and the received results testify that desquamative glossitis leads to the expressed structural reconstruction of tongue arteries, which is characterized by thickening of their walls, narrowing of lumen, decrease in bandwidth, violation of cellular structural homeostasis and increase of relative volumes of damaged endothelial cells. More pronounced structural changes at desquamative glossitis were found in small caliber tongue arteries and in animals of the older age group. Conclusions. Desquamative glossitis in laboratory white male rats is accompanied by pronounced structural rearrangement of the arteries of the tongue, characterized by thickening of their walls, narrowing of the lumen, decreased vascular capacity, cellular structural homeostasis, endothelial cell damage, endothelial dysfunction, and stroke of blood supply to the organ. More pronounced structural changes at descquamative gloslitis are detected in small caliber tongue arteries and in experimental animals of the older age group.Десквамативный глоссит часто встречается в клинике, а его диагностика нелегкая. При нём меняется структура языка и важная роль при этом отводится его артериальному руслу, которое при указанной патологии исследовано недостаточно. Цель исследования – морфометрически изучить возрастные особенности структурной перестройки артерий языка при десквамативном глоссите. Материал и методы. Исследования проведены на 60 половозрелых крысах-самцах, которые были разделены на 4 группы. Первая группа насчитывала 15 интактных животных возрастом 8 месяцев, вторая – 15 крыс в возрасте 24 месяца, третья – 15 животных в возрасте 8 месяцев с десквамативным глосситом, четвёртая – 15 24-месячных крыс с десквамативным глосситом. Эвтаназия животных осуществлялась кровопусканием в условиях тиопенталового наркоза через 2 недели от начала опыта. С языка изготавливали гистологические микропрепараты. Проводили морфометрию артерий среднего (51–125 мкм) и мелкого (26–50 мкм) калибров, при которой измеряли внешний, внутренний диаметры, толщины медии и адвентиции, высоту эндотелиоцитов, диаметр их ядер, определяли индекс Керногана, ядерно-цитоплазматические отношения в эндотелиоцитах, относительный объем поврежденных эндотелиоцитов. Количественные показатели обрабатывали статистически. Результаты исследований и их обсуждение. Выявлено, что артерии мелкого калибра языка при десквамативном глоссите изменялись в большей степени по сравнению с артериями среднего калибра. Внутренний диаметр артерий мелкого калибра в третьей группе крыс уменьшился на 8,8 %, а в четвертой группе – на 11,9 % (р<0,001), толщина медии соответственно возросла на 7,8 и 8,2 % (р<0,001), а толщина адвентиции – на 25,6 и 68,1 % (р<0,001). Индекс Керногана артерий мелкого калибра при десквамативном глоссите в наблюдениях третьей группы уменьшился на 21,6 %, а в опытных животных старшей возрастной группы – на 26,7 % (р<0,001). Сужение просвета артерий, утолщение их стенки, выраженное уменьшение индекса Керногана свидетельствовали о существенном снижении пропускной способности исследуемых сосудов и ухудшении кровоснабжения органа. При десквамативном глоссите высота эндотелиоцитов артерий языка мелкого калибра у животных третьей группы уменьшилась на 4,6 %, а в четвертой группе крыс – на 5,6 % (р<0,01). Диаметры ядер исследуемых клеток в данных экспериментальных условиях почти не изменялись, однако нарушались в них ядерно-цитоплазматические отношения. У третьей группе наблюдений указанный морфометрический параметр вырос на 8,9 %, четвертой группе – на 12,6 % (р<0,05). Необходимо отметить, что изменения ядерно-цитоплазматических отношений в эндотелиоцитах артерий свидетельствовали о нарушении структурного клеточного гомеостаза. В третьей группе наблюдений относительный объем поврежденных эндотелиоцитов с выраженной статистически достоверной разницей (р<0,001) вырос в 6,6 раза, а в четвертой группе – в 7,36 раза (р<0,001). Проведенные исследования и полученные результаты свидетельствуют, что десквамативный глоссит приводит к выраженной структурной перестройки артерий языка, которая характеризуется утолщением их стенки, сужением просвета, снижением пропускной способности, нарушением клеточного структурного гомеостаза и ростом относительных объемов поврежденных эндотелиоцитов. Более выраженные структурные изменения при десквамативном глоссите обнаружены в артериях мелкого калибра языка и у животных старшей возрастной группы. Выводы. Десквамативный глоссит в лабораторных белых крыс-самцов сопровождается выраженной структурной перестройкой артерий языка, которая характеризуется утолщением их стенки, сужением просвета, снижением пропускной способности сосудов, нарушением клеточного структурного гомеостаза, повреждением эндотелиоцитов, эндотелиальной дисфункцией, ухудшением кровоснабжения органа. Более выраженные структурные изменения при десквамативном глосcитe обнаружены в артериях языка мелкого калибра и в опытных животных старшей возрастной группы.Десквамативний глосит нерідко зустрічається у клініці, а його діагностика нелегка. При ньому змінюється структура язика і важливу роль при цьому відіграє його артеріальне русло, яке при вказаній патології досліджено недостатньо. Мета дослідження – морфометрично вивчити вікові особливості структурної перебудови артерій язика при десквамативному глоситі. Матеріали і методи. Дослідження проведено на 60 статевозрілих щурах-самцях, яких поділили на 4 групи: перша нараховувала 15 інтактних тварин віком 8 місяців, друга – 15 щурів віком 24 місяці, третя – 15 тварин віком 8 місяців із десквамативним глоситом; четверта – 15 24-місячних щурів із десквамативним глоситом. Евтаназію тварин здійснювали кровопусканням в умовах тіопенталового наркозу через 2 тижні від початку досліду. З язика виготовляли гістологічні мікропрепарати. Проводили морфометрію артерій середнього (51–128 мкм) та дрібного (26–50 мкм) калібрів, при якій вимірювали зовнішній, внутрішній діаметри, товщини медії та адвентиції, висоту ендотеліоцитів, діаметр їх ядер, визначали індекс Керногана, ядерно-цитоплазматичні відношення в ендотеліоцитах, відносний об’єм ушкоджених ендотеліоцитів. Кількісні показники обробляли статистично. Результати досліджень та їх обговорення. Встановлено, що артерії дрібного калібру язика при десквамативному глоситі змінювалися у більшому ступені порівняно з артеріями середнього калібру. Внутрішній діаметр артерій дрібного калібру в третій групі щурів зменшився на 8,8 %, а у четвертій групі – на 11,9 % (р<0,001), товщина медії відповідно зросла на 7,8 та 8,2 % (р<0,001), а товщина адвентиції – на 25,6 і 68,1 % (р<0,001). Індекс Керногана артерій дрібного калібру при десквамативному глоситі у спостереженнях третьої групи зменшився на 21,6 %, а у дослідних тварин старшої вікової групи – на 26,7 % (р<0,001). Звуження просвіту даних артерій, потовщення їх стінки, виражене зменшення індексу Керногана свідчили про суттєве зниження пропускної здатності досліджуваних судин та погіршання кровопостачання органа. При десквамативному глоситі висота ендотеліоцитів артерій язика дрібного калібру в тварин третьої групи зменшилася на 4,6 %, а в четвертій групі щурів – на 5,6 % (р<0,01). Діаметри ядер досліджуваних клітин у даних експериментальних умовах майже не змінювалися, проте порушувалися у них ядерно-цитоплазматичні відношення. Так, у третій групі спостережень вказаний морфометричний параметр зріс на 8,9 %, четвертій групі – на 12,6 % (р<0,05). Необхідно зазначити, що зміни ядерно-цитоплазматичних відношень в ендотеліоцитах артерій свідчили про порушення структурного клітинного гомеостазу. В третій групі спостережень відносний об’єм ушкоджених ендотеліоцитів із вираженою статистично достовірною різницею (р<0,001) зріс у 6,6 раза, а в четвертій групі – у 7,36 раза (р<0,001). Проведені дослідження та отримані результати свідчать, що десквамативний глосит призводить до вираженої структурної перебудови артерій язика, яка характеризується потовщенням їх стінки, звуженням просвіту, зниженням пропускної здатності, порушенням клітинного структурного гомеостазу та зростанням відносних об’ємів ушкоджених ендотеліоцитів. Більш виражені структурні зміни при десквамативному глоситі виявлені в артеріях дрібного калібру язика та у тварин старшої вікової групи. Висновки. Десквамативний глосит у лабораторних білих щурів-самців супроводжується вираженою структурною перебудовою артерій язика, яка характеризується потовщенням їх стінки, звуженням просвіту, зниженням пропускної здатності судин, порушенням клітинного структурного гомеостазу, ушкодженням ендотеліоцитів, ендотеліальною дисфункцією, погіршанням кровопостачання органа. Більш виражені структурні зміни при десквамативному глоситі виявлені в артеріях язика дрібного калібру та в дослідних тварин старшої вікової групи

МОРФОМЕТРИЧНА ОЦІНКА СТРУКТУРНОЇ ПЕРЕБУДОВИ ВЕНОЗНОГО РУСЛА ЯЗИКА ПРИ ДЕСКВАМАТИВНОМУ ГЛОСИТІ

Desquamative glossitis, as an independent pathology, is often diagnosed, and its diagnosis is not easy. In the morphogenesis of desquamative glossitis, an important role belongs to the venous vessels of the tongue, which is not sufficiently investigated for this disease. The aim – to study the morphogenesis of the venous bed of the tongue with desquamative glossitis using quantitative morphological methods. Material and Methods. Morphometric study of the venous bed of the tongue of 30 white male rats, which were divided into 2 groups. The grouр 1 consisted of 15 intact animals, 2 – 15 rats with desquamative glossitis. The indicated pathology was modeled by the creation of burns of the tongue by the application of acetic acid. Euthanasia of experimental animals was carried out by bloodletting under conditions of thiopental anesthesia two weeks after the beginning of the experiment. The tongue was cut into pieces, which were fixed in a 10 % neutral formalin solution after were made through ethyl alcohol of increasing concentration and filled with paraffin. Microtomy sections 5–7 μm thick after deparaffinization stained hematoxylin-eosin, van Gizon, Mallory, Weigert, toluidine blue. On histological micropreparations, morphometry of the venous structures of the tongue was performed, in which the diameter of the capillary venules, venules, venous vessels, the height of the endothelial cells, their nuclei, nuclear-cytoplasmic ratios in these cells, and the relative volumes of damaged endothelial cells were determined. Morphometric parameters of venous vessels were processed statistically. Results and Discussion. It was established that desquamative glossitis led to the structural rearrangement of the venous bed of the tongue. The diameter of the capillary venules increased by 14.2 %, venules – by 16.7 %, and veins – by 13.6 % compared to control parameters. The height of endothelial cells of venous vessels at desquamative glossitis decreased by 4.25 %, and the diameter of their nuclei was 4.1 %, and the nuclear-cytoplasmic ratio increased by 5.3 %, indicating a violation of structural cellular homeostasis. The relative volume of damaged endothelial cells in the venous bed increased by 17.4 times. Optically, in the micropreparations of the tongue, vascular disorders were observed, characterized by plethora of mainly venous vessels, perivasal edema, stasis in the venous part of the hemomycocirculatory bed, and the cells of diapedeous hemorrhages. There were also dystrophic, necrosis changes in epithelial cells, myocytes, endothelial cells, stromal structures, infiltrative and sclerotic processes. The contours of the walls of the venous vessels are fuzzy, there was an alternation of swollen sclerotic, hypertrophied and groinous areas. These changes led to a violation of venous outflow, deposition of blood in the veins, which led to an increase in resistance to its movement and to disturbance of drainage of venous blood. The revealed structural changes indicated the presence of a vein-arterial reaction, aimed at maintaining a complete blood supply to the investigated organ. The contours of the veins with uneven lumen, varicose enlargement, sucking, twisting. There were also narrowed areas of veins with gated walls. The above mentioned shows that the simulated pathology leads to a pronounced structural rearrangement of the venous bed of the tongue, that is to the structural-functional changes of all parts of its venous drainage system. Conclusion. Modified desquamative glossitis leads to the remodeling of the venous bed of the tongue, which is characterized by pronounced enlargement and pluripotency of venous vessels, a violation of their venous drainage function, dystrophic, necrosis, infiltrative and sclerotic processes in the organ examined.Десквамативный глоссит, как самостоятельная патология, случается нередко, а его диагностика довольно сложна. В морфогенезе десквамативного глоссита важная роль принадлежит венозному руслу языка, которое при этом заболевании исследовано недостаточно. Цель – количественными морфологическими методами изучить морфогенез венозного русла языка при десквамативном глоссите. Материал и методы. Морфометрически исследовано венозное русло языка 30 белых крыс-самцов, которые были поделены на две группы. Первая группа насчитывала 15 интактных животных, вторая – 15 крыс с десквамативным глосситом, который моделировали созданием ожогов языка путем нанесения уксусной кислоты. Через 2 недели от начала опыта осуществляли эвтаназию экспериментальных животных кровопусканием в условиях тиопенталового наркоза. Из языка вырезали кусочки, которые фиксировали в 10 % нейтральном растворе формалина, проводили через этиловые спирты возрастающей концентрации и заливали парафином. Микротомные срезы толщиной 5–7 мкм после депарафинизации окрашивали гематоксилином-эозином, по ван-Гизон, Маллори, Вейгерту, толуидиновым синим. На гистологических микропрепаратах проводили морфометрию венозных структур языка, при которой определяли диаметр закапиллярных венул, венул, венозных сосудов, высоту эндотелиоцитов, их ядер, ядерно-цитоплазматические соотношения в этих клетках, относительные объемы поврежденных эндотелиоцитов. Морфометрические параметры венозных сосудов обрабатывали статистически. Результаты. Установлено, что десквамативный глоссит приводил к структурной перестройке венозного русла языка. При этом диаметр закапилярних венул увеличился на 14,2 %, венул – на 16,7 %, а вен – на 13,6 %, по сравнению с контрольными параметрами. Высота эндотелиоцитов венозных сосудов при десквамативном глоссите уменьшилась на 4,25 %, а диаметр их ядер – на 4,1 %, ядерно-цитоплазматические соотношения возросли на 5,3 %, что свидетельствовало о нарушении структурного клеточного гомеостаза. Относительный объем поврежденных эндотелиоцитов в венозном русле увеличился в 17,4 раза. Светооптически в микропрепаратах языка наблюдались сосудистые расстройства, которые характеризовались полнокровием преимущественно венозных сосудов, перивазальным отеком, стазами в венозной части гемомикроциркуляторного русла, очагами диапедезных кровоизлияний. Отмечались также дистрофические, некробиотические изменения эпителиоцитов, миоцитов, эндотелиоцитов, стромальных структур, инфильтративные и склеротические процессы. Контуры стенок венозных сосудов нечеткие, имело место чередование набухших склеротических, гипертрофированных и истонченных участков. Эти изменения приводили к нарушению венозного оттока, депонированию крови в венах, что осложнялось ростом сопротивления ее движению и нарушением дренажа венозной крови. Выявленные структурные изменения указывали на наличие вено-артериальной реакции, направленной на сохранение полноценного кровоснабжения исследуемого органа. Контуры вен с неравномерным просветом, варикозным расширением, саккуляциями, извитые. Встречались также суженные участки вен с гиализованимы стенками. Приведенное выше свидетельствует, что смоделированная патология приводит к выраженной структурной перестройке венозного русла языка, то есть к структурно-функциональным изменениям всех звеньев его венозной дренажной системы. Вывод. Смоделированный десквамативный глоссит приводит к ремоделированию венозного русла языка, которое характеризуется расширением и полнокровием венозных сосудов, нарушением их венозной дренажной функции, дистрофическими, некробиотическими, инфильтративными и склеротическими процессами в исследуемом органе.Десквамативний глосит, як самостійна патологія, трапляється нерідко, а його діагностика доволі складна. У морфогенезі десквамативного глоситу важлива роль належить венозному руслу язика, яке при цьому захворюванні досліджене недостатньо. Мета – кількісними морфологічними методами вивчити морфогенез венозного русла язика при десквамативному глоситі. Матеріал і методи. Морфометрично досліджували венозне русло язика 30 білих щурів-самців, які були поділені на 2 групи. 1 група нараховувала 15 інтактних тварин, 2 – 15 щурів з десквамативним глоситом, який моделювали створенням опіків язика шляхом нанесення оцтової кислоти. Через 2 тижні від початку досліду здійснювали евтаназію експериментальних тварин кровопусканням в умовах тіопенталового наркозу. Із язика вирізали шматочки, які фіксували у 10 % нейтральному розчині формаліну і проводили через етилові спирти зростаючої концентрації та заливали парафіном. Мікротомні зрізи завтовшки 5–7 мкм після депарафінізації фарбували гематоксиліном-еозином, за ван-Гізон, Маллорі, Вейгертом, толуїдиновим синім. На гістологічних мікропрепаратах проводили морфометрію венозних структур язика, при якій визначали діаметр закапілярних венул, венул, венозних судин, висоту ендотеліоцитів, їх ядер, ядерно-цитоплазматичні відношення у цих клітинах, відносні об’єми пошкоджених ендотеліоцитів. Морфометричні параметри венозних судин обробляли статистично. Результати. Встановлено, що десквамативний глосит призводив до структурної перебудови венозного русла язика. При цьому діаметр закапілярних венул збільшився на 14,2 %, венул – на 16,7 % , а вен – на 13,6 %, порівняно з контрольними параметрами. Висота ендотеліоцитів венозних судин при десквамативному глоситі зменшилася на 4,25 %, а діаметр їх ядер – на 4,1 %, ядерно-цитоплазматичні відношення зросли на 5,3 %, що свідчить про порушення структурного клітинного гомеостазу. Відносний об’єм пошкоджених ендотеліоцитів у венозному руслі збільшився у 17,4 раза. Світлооптично в мікропрепаратах язика спостерігалися судинні розлади, що характеризувалися повнокров’ям переважно венозних судин, перивазальним набряком, стазами у венозній частині гемомікроциркуляторного русла, осередками діапедезних крововиливів. Відмічалися також дистрофічні, некробіотичні зміни епітеліоцитів, міоцитів, ендотеліоцитів, стромальних структур, інфільтративні та склеротичні процеси. Контури стінок венозних судин нечіткі, мало місце чергування набряклих склеротичних, гіпертрофованих та стоншених ділянок. Ці зміни призводили до порушення венозного відтоку, депонування крові у венах, що призводило до зростання опору її руху та до порушення дренажу венозної крові. Виявлені структурні зміни вказували на наявність вено-артеріальної реакції, спрямованої на збереження повноцінного кровопостачання досліджуваного органа. Контури вен з нерівномірним просвітом, варикозним розширенням, саккуляціями, звивисті, покручені. Виявлено також звужені ділянки вен з гіалізованими стінками. Наведене вище свідчить, що змодельована патологія призводить до вираженої структурної перебудови венозного русла язика, тобто до структурно-функціональних змін всіх ланок його венозної дренажної системи. Висновoк. Змодельований десквамативний глосит призводить до ремоделювання венозного русла язика, яке характеризується вираженим розширенням та повнокров’ям венозних судин, порушенням їх венозної дренажної функції, дистрофічними, некробіотичними, інфільтративними та склеротичними процесами у досліджуваному органі

Limits on muon-neutrino to tau-neutrino oscillations induced by a sterile neutrino state obtained by OPERA at the CNGS beam

The OPERA experiment, exposed to the CERN to Gran Sasso $\nu_\mu$ beam, collected data from 2008 to 2012. Four oscillated $\nu_\tau$ Charged Current interaction candidates have been detected in appearance mode, which are consistent with $\nu_\mu \to \nu_\tau$ oscillations at the atmospheric $\Delta m^2$ within the "standard" three-neutrino framework. In this paper, the OPERA $\nu_\tau$ appearance results are used to derive limits on the mixing parameters of a massive sterile neutrino.Comment: 11 pages, 4 figures; reference to Planck result updated in the Introduction. Submitted to JHE