Футбол как актант мифологических сценариев (на материале современной украинской и польской литературы)

У статті проаналізовано варіанти міфосценаріїв початку, кінця, ініціації в художніх творах сучасних українських і польських письменників про футбол. Поліваріативні міфосценарії є семіотичними конструктами міфологемно-міфомоделевого типу. Серед ключових міфологем виокремлюємо "каштан", "стовп", "тунель". Домінантними міфологічними моделями є гідроморфна, танатоморфна, вегетативна, техногенна.The article analyzes the options of myth-scenarios of beginning, end, initiation in works about football of modern Ukrainian and Polish writers. Multivariate myth-scenarios are semiotic constructs of mythologem-mythomodel type. Among the key myths distinguishes „chestnut”, „pillar”, „tunnel”. Dominant mythological models are hydromorphic, tanatomorf, vegetative, manmade.В статье проанализированы варианты мифосценариев начала, конца, инициации в художественных произведених современных украинских и польских писателей о футболе. Поливариативные мифосценарии являются семиотическими конструктами мифологемно-мифомоделевого типа. Среди ключевых мифологем выделяем „каштан”, „столб”, „туннель”. Доминатные мифологические модели – гидроморфная, танатоморфная, веге- тативная, техногенная

Болгарське Відродження як «місце пам’яті»

У статті аналізуються основні положення концепції «lieux de mémoire» («місць пам’яті»), простежується її критична рефлексія, досліджується її застосування для вивчення пам’яті у національних та наднаціональних контекстах. Застосовуючи положення П. Нора про матеріальний, символічний і функціональний змісти «місць пам’яті» та тезу Ф. Б. Шенка щодо плинності значень, які спільнота асоціює з ключовими образами спільного для її членів минулого, автор розглядає Болгарське Відродження як історіографічний образ, феномен комеморативної політики та чільний елемент національної історичної міфології. В статье анализируются основные положения концепции «lieux de mémoire» («мест памяти»), прослеживается ее критическая рефлексия, исследуется ее употребление для изучения памяти в национальных и наднациональных контекстах. Используя положение П. Нора о материальном, символическом и функциональном содержании «мест памяти» и тезис Ф. Б. Шенка об изменчивости значений, которые сообщество ассоциирует с ключевыми образами общего для его членов прошлого, автор рассматривает Болгарское Возрождение как историографический образ, феномен комеморативной политики и главный элемент национальной исторической мифологии. The article analyzes the main arguments put forward with the conception of the «lieux de mémoire» («sites of memory»). It traces the critical reflection of this conception and explores its use for the study of memory in the national and supranational contexts. Using P. Nora’s point about material, symbolic and functional content of the «sites of memory» and F. B. Schenk’s thesis concerning the changeability of meanings that community associates with the key images of the past treated as common for its members, the author considers the Bulgarian Revival as a historiographical image, the phenomenon of commemorative policy and the chief element of the national historical mythology

Memory studies: концептуальные основы исследования

Статтю присвячено змісту основних понять історії пам’яті, таких як «пам’ять», «колективна пам’ять», «ідентичність» тощо. Автор аналізує історію виникнення головних методологічних засад цього напряму досліджень, базованих на соціологічному підході до вивчення пам’яті, а також вплив психоаналітичній традиції.The article considers main terms of memory studies, such as «memory», «collective memory», «identity» etc. The author analyses development of main methodological principles of a given area based on the sociological approach to the memory studies, and influence of psychoanalytical tradition.Статья посвящена содержанию основных понятий истории памяти, таких как «память», «коллективная память», «идентичность». Автор анализирует историю возникновения основных методологических принципов этого направления исследований, которые базируются на социологическом подходе к изучению памяти, а также влияние психоаналитической традиции

Трансгрессия в романе Людмилы Улицкой «Лестница Якова»

The status of the boundary that separates and connects the different spheres of existence and the possibility of crossing this boundary (transgression) are the subject of many studies in different fields of the humanities. Transgression is also closely linked to the question of the relationship between reality and fiction; consequently, it can be considered as one of the fundamental problems of literary theory.It is exactly the incompleteness and theoretical openness of the literary work and the permeability of reality and fiction that the motto of L. Ulitskaya’s novel Jacob’s Ladder takes as its theme, thus directing the reader’s attention to the acts of crossing boundaries in the work.In this paper, I examine the various sources of transgression; on the one hand, in the course of the heroine’s life, and on the other hand, in relation to the different semiotic systems that open up within the plot.Особый статус границы, разделяющей и в то же время связывающей разные сферы бытия, а также возможность ее пересечения – трансгрессия – осмысляется в разных областях гуманитарных наук. Трансгрессия тесно связана и с вопросом о взаимоотношениях действительности и фикции, поэтому ее можно рассматривать как одну из основных проблем теории литературы.В эпиграфе к роману Людмилы Улицкой «Лестница Якова» актуализируется тема незавершенности, принципиальной открытости литературного произведения, проницаемости границы между фикцией и действительностью. Эпиграф, таким образом, привлекает внимание читателя к взаимоотношению вымысла и действительности в произведении Улицкой. В статье рассматриваются разные формы трансгрессии, включая как биографию главной героини, так и разные семиотические системы внутри сюжета. Transgresija Liudmilos Ulickajos romane „Jokūbo kopėčios“ Specifinis ribos, skiriančios, kartu jungiančios bei kertančios skirtingas būties sferas, statusas – transgresija – aptariamas įvairiose humanitarinės minties srityse, taip pat ir filosofiniuose Georges Bataille ir Michel Foucault veikaluose, semiotiniuose Jurijaus Lotmano tyrimuose. Transgresija glaudžiai susijusi ir su klausimais apie tikrovės ir fikcijos sąryšį, todėl į ją galima pažvelgti kaip į vieną svarbiausią literatūros teorijos problemų. Liudmilos Ulickajos romano „Jokūbo kopėčios“ epigrafas aktualizuoja literatūros kūrinio nebaigtumo, principinio atvirumo, tarpusavyje prasiskverbiančių fikcijos ir tikrovės ribų problemą. Taip romano epigrafu atkreipiamas skaitytojo dėmesys į L. Ulickajos kūryboje plėtojamą prasimanymo ir tikrovės temą. Straipsnyje tyrinėjamos įvairios transgresijos formos, tarp kurių ir pagrindinės personažės biografija, ir skirtingos semiotinės siužeto sistemos

Постмодерністська трансформація історичної пам'яті

Формування постмодерністського мислення є актуальним для відродження української культури, визволення її від панування ідеологічних кліше, стереотипів. У статті здійснено аналіз конфігурації історичної пам’яті у контексті постмодерністської парадигми.Forming of post-modernist thought is topical for the revival of the Ukrainian culture,its liberation from the domination of the ideological cliche, stereotypes. In the article the analysis of the configuration of historical memory has been carried out in the context of post-modernist paradigm

Социологическая трактовка отношения к прошлому

В статье рассматриваются теоретические проблемы отношения к прошлому. Показана проблематизация истории и прошлого в современном украинском обществе. Исследуются проблемы памяти, коллективной памяти, социальной памяти, исторической памяти. Смена типов памяти соотносится с изменениями актуальной модели социального времени, отказом от революционной модели. Рассматриваются три типа (практическое, утилитарное прошлое; зафиксированное прошлое и сконструированное прошлое). В отношении к прошлому акцентируются не только значения и символы, приписываемые отдельным событиям и персонажам, но и технологии символизации.The article is devoted to the theoretical problems of attitude towards the past. The author demonstrates the problematization of the history and the past in contemporary Ukrainian society. The problems of “memory”, "collective memory", "social memory"and "historical memory" are examined. Change of types of memory is associated with the changes of the actual model of social time and the abandonment of the revolutionary model. Three types of the past –the practical, utilitarian past; the fixed past and the designed past - are discussed. Not only the values and symbols attributed to the particular events and characters but as well the technologies of symbolization are studied.Подготовка данной публикации осуществлена при поддержке программы "Переосмысляя социальное время и пространство: национальная, региональная и локальная парадигмы в преподавании Восточной и Центральной Европы", международный научный семинар Львовского научно-исследовательского центра "Общество пограничья: история и современность". Львовская область, июль 2007 г

How to manage the unknown past: places of memory and places of playing

В данной статье приводится и анализируется аргументация различных авторов как в пользу сохранения памяти о травмирующем прошлом, так и в пользу ее уничтожения. Раскрываются причины и последствия создания мест памяти и мест забвения. Кроме того, рассмотрение примеров управления памятью о нацистских лагерях в Германии, Украине и России позволяет приблизиться к решению этического вопроса о долге памяти или формировании единства через забытье.The given article presents and analyzes the argumentation provided by various scholars concerning the issue of saving the memory of challenging past or eliminating it. The causes and consequences of creating lieux de memoire and lieux de amnesie are revealed. Moreover, the study of Germany, Ukraine and Russia cases of dealing with the memory of Nazi concentration camps allows to approach the solution for an ethical question of the duty of memory or forming unity and identity through forgetting

Polish-ukraine discussion on events in the folk in the years of the second world war: gifts and difficulties

Однією з найпроблемніших сторінок польсько-української спільної історії є міжнаціональні взаємини українців і поляків періоду Другої світової війни, що відомі широкому загалу, як "Волинська трагедія". В останні роки між Україною та Республікою Польща виникає чимало суперечок з приводу оцінки причин та перебігу міжнаціонального конфлікту на Волині 1943-1944 років, підрахунку кількості жертв політичних спекуляцій і негативно впливає на сучасні міжнародні взаємини. Пошук шляхів щодо трансформації історичної пам’яті українців та поляків, згладження міжнаціональних протиріч, полягає у різнобічному незаангажованому висвітлені усіх аспектів проблеми та подоланні негативних суспільно-історичних стереотипів, що мають місце в обох суспільствах.The interethnic relations between Ukrainians and Poles in the period of the Second World War, known to the general public as "Volyn tragedy", is one of the most problematic pages of the joint Polish-Ukrainian history. In recent years there has been a lot of controversy between Ukraine and the Republic of Poland over the assessment of the causes and development of the inter-ethnic conflict in Volyn in 1943-1944, calculation of the number of victims of the conflict and the issues of interpretating the events of common history. The problem in question has become the subject of political speculations and negatively affects modern interethnic relations. The search for the ways to transform the historical memory of Ukrainians and Poles and to eliminate interethnic contradictions implies the multifaceted, unbiased elucidation of all aspects of the problem and surmounting the negative socio-historical stereotypes that occur in both societies

Постмодернізм у зарубіжній та українській літературі: на матеріалі романів Дж. Фаулза «Жінка французького лейтенанта» та Ю. Андруховича «Дванадцять обручів»

Метою даної статті є компаративістський аналіз постмодерністських особливостей романів Джона Фаулза «Жінка французького лейтенанта» і Ю. Андруховича «12 обручів». Новизна подібного дослідження полягає в спробі виявити специфіку українського літературного постмодернізму в контексті його європейського зразка, порівнявши принципи організації творів вітчизняного та англійського авторів