Змістове наповнення терміна "епізована драма"

На матеріалі драматургічних творів Х.Д. Граббе "Наполеон, або Сто днів" і Г. Бюхнера "Смерть Дантона" розглянуто засоби епізації драми

Б. Брехт у контексті німецької реалістичної драматургії

У статті розглянуто вплив на Б. Брехта, теоретика і практика епічної драми, національної традиції, пов’язаної із розвитком шекспірівської лінії у німецькій реалістичній драмі, а також новаторське переосмислення Б. Брехтом традиційної жанрової форми історичної хроніки та ролі й призначення пісні у драматичному творі

Тестові завдання для самоконтролю оволодіння студентами закладів вищої освіти спеціальності «Початкова освіта» освітньої компоненти «Виразне читання»

Тестові завдання розроблено для самоконтролю оволодіння студентами вибірковою освітньою компонентою підготовки фахівців першого (бакалаврського) рівня вищої освіти спеціальності «Початкова освіта» «Виразне читання». Тестові завдання розроблено у відповідності з чинними навчальними програмами та побудовано за принципом програмованої перевірки знань з усіх тем курсу, що дозволяє проаналізувати, наскільки повно засвоєний матеріал студентами. Завдання в тестовій формі можуть бути застосовані для реалізації як навчальної, так і контролюючої функцій

Особливості ідіостилю Г. Бюхнера (Peculiarities of G. Buchner`s idiostyle)

Стаття присвячена лінгвокогнітивному дослідженню домінантних концептів у художній картині світу Г. Бюхнера. Продуктивною виявилася методика параметрування ідіостилю, яка спирається на визначення пріоритетів у використанні зображально-виражальних засобів. Це дало змогу описати особливості творчої манери й індивідуально-авторської картини світу Г. Бюхнера, яка втілена в його художніх текстах. (The article is devoted to the linguistic cognitive study of dominant concepts in the artistic picture of the world of G. Buchner. The method of parametrizing idiostyle turned out to be productive, it is based on the identification of priorities in the use of expressive means. It was made possible to describe the features of the creative manner and the individual author’s picture of the world by G. Büchner, embodied in his writings. Addressing this issue is predetermined, on the one side, by the general tendency of the modern linguopoetics to study the semantics of the literary text within the framework of cognitive and discursive approach, and on the other side, by appreciating the dramaturgic discourse as an accomplished model, and its interpretative potential as an open modeling process. The research showed that the specific nature of the author’s picture of the world is determined by the author’s intention, while the character and volume of the units of the text, its composition and speech structure expose the idiosyncrasy of the writer. The question of the role of the subjective factor in the text structuring affects the problems of the language personality and the author as a category of a literary text.

Slobodan Jovanović on revolutionary characters

‒ Предмет овог рада јесте кратак приказ личности револуционара у књизи Вођи Француске револуције, коју је написао Слободан Јовановић. Он, додуше, не даје дефиницију револуције, али излаже све њене битне одлике. Најпре, она је „побуњена гомила“ и „велики покрет маса“. Затим, њој је својствена једна моћна и уверљива идеја која је у стању да овлада народним масама и доведе их до незаустављивог фанатизма. Трећа одлика револуције јесте правни нихилизам, који се нарочито очитовао у суђењу Лују XVI 10. августа 1792. године, што је иначе важећи Устав од 1791. године забрањивао. За такав изузетан подухват, каква је била Француска револуција, били су потребни и изузетни људи, који су били наоружани пророци у Макијавелијевом смислу те речи – пророци нове вере и предводници надмоћне оружане силе, која ће ту нову веру наметнути, не би ли она овладала народом. Ти велики револуционари које је Слободан Јовановић приказао били су Мирабо, Дантон, Димурије и Робеспјер.The subject matter of this article is a short review of revolutionary characters in the book The Leaders of French Revolution, written by Slobodan Jovanović. He did not give the very definition of the revolution as such but exposed all its substantial features. At first, it is a “revolted crowd” and a “big mass movement”. Secondly, its particular feature is a powerful and convincing idea which is able to empower the people and wake in them unstopable fanat icism. The third feature of revolution is legal nihilism, which particularly had been expressed in the trial of Louis XVI on August 1792, which the Constitution of 1791 did not allow. For such an extraordinary enterprise as the French Revolution special men were needed, which in Machiavelli’s sense were armed prophets of a new faith and leaders of a powerful force which could that faith inprint in the souls fo the people. According to Slobodan Jovanović, Mirabeau, Dumourieu, Danton adn Robespiere were great revolutionaries.Научни скупови / Српска академија наука и уметности ; књ. 188. Председништво ; књ. 1

Soviet-period Universal Desktop Calendars ("Vseobshchije nastol’nyje kalendari") of the 1920s as a ‘vehicle of revolution’ in the Russian onomasticon (a list of masculine names)

Inicjatorzy zmian w radzieckim imiennictwie osobowym wykorzystali do rozpowszechnienia swoich pomysłów wielonakładowe i ogólnodostępne podręczne kalendarze powszechne. Artykuł analizuje imiona męskie zalecane do stosowania w ZSRR w latach 1924–29. Autor klasyfikuje nazwy osobowe według źródeł, z których zostały one zaczerpnięte: kalendarze cerkiewne (swiatcy), kalendarze katolickie, mitologia grecka i rzymska, późniejsza literatura światowa i folklor, imiona sławnych ludzi z przeszłości, toponimia, antroponimia słowiańska i nazwy ideologiczne – imiona radzieckie. Prezentację ogólnego stanu propagowanego przez reformatorów imiennictwa uzupełnia omówienie dynamiki jego rozwoju w ciągu pięciu monitorowanych lat z uwzględnieniem corocznych zmian.The officials behind the Soviet onomasticon development campaign chose desktop calendars, a publicly available and widely circulated printed medium, to serve as a vehicle for the propagation of the new revolutionary anthroponomy. The paper looks into the masculine names recommended for general use by Universal Desktop Calendars issued by the State Publishing House in 1924-29. Mimicking the Russian Orthodox Church Calendars, its editors proposed their readers from up to six (in 1924-1926) to three (in 1927 – 1929) masculine names for each day. Based on a comprehensive analysis of the total body of the existing calendar material, the paper proceeds to classify the proper names by their actual source, including: Orthodox Church calendars, Catholic canons, antique mythology, later world literature and folklore sources, celebrated names of the past, toponyms, the Slavic name corpus, and, of course, ideologized sovietisms. The general picture of the sovietisized name list is accompanied with a description of its five-year dynamics reflecting annually introduced modifications.Инициаторы кампании по созданию советского имеслова использовали для распространения нового антропонимикона такую тиражируемую и общедоступную печатную продукцию как календари. В статье исследуются мужские имена собственные, рекомендуемые к использованию в СССР во „Всеобщих настольных календарях”, выпускаемых Государственным издательством в 1924-29 гг. Взяв в качестве образца православные святцы, редакторы издания на каждый день года помещали более или менее развернутый ряд мужских имен – от 6 (в календарях 1924-26 гг.) до 3 (в календарях 1927-29 гг.). На основе анализа всего зафиксированного в календарях материала автор статьи распределяет имена по принадлежности к источникам, из которых они черпались: православные святцы, католические календари, античная мифология, позднейшая мировая литература и фольклор, имена известных людей прошлого, топонимика, славянский именной фонд и, конечно же, идеологизированные имена-советизмы. Представление общей картины обновленного имеслова дополнено освещением динамики его развития на протяжении пяти лет – с учетом ежегодно вносимых в календари изменений

Концептуальні основи дослідження політичної стабільності як стану демократичної політичної системи

Стоцький В. В. Концептуальні основи дослідження політичної стабільності як стану демократичної політичної системи / В. В. Стоцький // Актуальні проблеми політики зб. наук. пр. / редкол.: С. В. Ківалов (голов. ред.), Л. І. Кормич (заст. голов. ред.), М. А. Польовий (відп. секр.) [та ін.] ; НУ «ОЮА», Південноукр. центр гендер. проблем. – Одеса : Фенікс, 2015. – Вип. 56. – С. 98-106.Розглядаються основні підходи до аналізу політичної стабільності в контексті демократичної політичної системи. Наводяться відомі моделі сучасного суспільства, розроблені зарубіжними фахівцями. Розкривається саморганізаціонний потенціал, властивий будь­якій складній динамічній системі, який спрацьовує в екстреній ситуації і забезпечує стабільність політичної системи. Показано, що взаємодія соціального середовища з інституційною системою становить динаміку політичного процесу

Об изучении связи печатной книги и электронной

В условиях социальной коммуникации исследователям невозможно одновременно полно и точно описать преимущества печатной и электронной книги. Это можно сделать только приблизительно. Продвижение вперед и изучение их связи возможно с использованием теории компромисса. По мнению автора, теория компромисса настраивает каждую из сторон на постоянный пересмотр имеющихся результатов и поиск новых научных и практических аргументов связи печатной книги и электронной