СТЕАТОТИЧНА ХВОРОБА ПЕЧІНКИ: ДЕЯКІ АСПЕКТИ СТЕАТОМЕТРІЇ (ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ)

Introduction. The ultrasound hepatic steatometry is not only noninvasive, but also quite promising instrumental method for quantitative assessing and grading hepatic steatosis. However, there are some unclear aspects of this method. Aim. To compare the results of ultrasound hepatic steatometry for the quantitative assessment and grading of hepatic steatosis through a review of the research literature. Materials and methods. Using keywords (hepatic steatosis, ultrasound steatometry, ultrasound attenuation, liver disease, fatty liver disease, FibroScan, CAP score) the research articles were studied for the period 2010–2024 via the internet access service, most of all PubMed search platform. Results. It has been established that there is no generally accepted measurement for hepatic steatosis grades (S1, S2, S3) for FibroScan® (Echosens, France) and other ultrasound devices. At the same time, it was revealed that there is no generally accepted cut off for degrees of steatosis in scientific studies. Controlled attenuation parameter (CAP) for FibroScan® ultrasound apparatus was used to detect and quantify hepatic steatosis. CAP can be measured in dB/m using FibroScan S, M or XL probes with fixed scanning frequency (SF) in MHz. SF is very important for analyzing and comparing the results of different studies because it influences CAP. It is enough to indicate the probe, even without mentioning SF, in a research article to facilitate the understanding and comparison of results from different studies. Most researchers now mention the FibroScan probe used for steatometry, although some articles do not specify the probe. We found some articles about steatometry results (in dB/cm), where it was fulfilled for other ultrasound device without any information about SF in MHz. Although, it is known, that the frequency of waves emitted from ultrasound device during steatometry is very important for next analysis. Therefore, it is necessary to indicate the probe with fixed SF (S, M or XL) for FibroScan® investigation. For other ultrasound devices, the steatometry results should be recorded in units of dB/cm/MHz or dB/cm with the mandatory indication of the ultrasound wave frequency during steatometry in MHz. Conclusions. Taking into account the absence of universally accepted ultrasound cut off for the degrees of hepatic steatosis further studies are needed. They should have the same design with mandatory consideration of the frequency of the ultrasound probe for degrees of liver steatosis evaluation.Вступ. Неінвазивний метод стеатометрії є не тільки інноваційним, а й досить перспективним в дослідженні ступеня стеатозу печінки, однак деякі аспекти у даному дослідженні є остаточно нез’ясованими. Мета. На підставі вивчення літературних даних порівняти ситуацію з проведенням та трактуванням стеатометрії з метою діагностики та визначення ступенів стеатозу печінки за кордоном та в Україні Матеріали та методи. Аналіз літератури проводився за період 2010-2025 рр. за допомогою інтернет-ресурсів за ключовими словами: стеатометрія печінки, стеатоз печінки, ступені стеатозу печінки, коефіцієнт згасання ультразвуку, FibroScan, CAP оцінка, одиниці виміру. Вивчалися джерела літератури як вітчизняні, так і закордонні, насамперед на пошуковому сайті PubMed. Результати. Наведені літературні дані стосовно порогових показників для стеатозу печінки, в тому числі за ступенями (S1, S2, S3) для FibroScan® (Echosens, Франція) та інших ультразвукових пристроїв. В той же час встановлено, що на сьогоднішній день, не існує загальноприйнятих порогових показників, і в публікаціях наукових досліджень, які виконані на ультразвукових апаратах. Контрольований параметр затухання (=згасання) ультразвуку (CAP) для ультразвукового апарату FibroScan® використовувався для виявлення та кількісної оцінки стеатозу печінки. CAP можна виміряти в дБ/м за допомогою FibroScan-датчиків S, M або XL із фіксованою частотою сканування (ЧС) у МГц. ЧС дуже важлива для аналізу та порівняння результатів різних досліджень, оскільки вона впливає на CAP. У науковій статті з метою полегшення розуміння та порівняння результатів різних досліджень на FibroScan-апараті достатньо вказати датчик навіть без написання ЧС. Зараз майже всі дослідники вказують FibroScan-датчик, який використовували для стеатометрії, хоча були знайдені деякі статті без індикації датчика. Крім того, було виявлено декілька статей про результати стеатометрії (у дБ/см) на інших ультразвукових пристроях (не FibroScan®) без будь-якої інформації про ЧС у МГц. Однак, як відомо, частота хвиль, які випромінює ультразвуковий апарат при стеатометрії, дуже важлива для аналізу. Саме тому, для досліджень на FibroScan® необхідно завжди вказувати назву датчика із фіксованою SF (S, M або XL), а для інших ультразвукових апаратів записувати результати стеатометрії в одиницях дБ/см/МГц або дБ/см з обов’язковим зазначенням частоти ультразвукових хвиль у МГц. Висновки. Враховуючи той факт, що на сьогоднішній день не існує загальноприйнятих порогових показників КЗ для визначення ступенів стеатозу печінки (S1, S2, S3) для УЗ-апаратів, необхідні подальші дослідження, які були б виконані за одним дизайном (з обов’язковим врахуванням частоти датчика), і які дозволили б запропонувати єдину шкалу оцінки ступенів стеатозу печінки

ОСОБЛИВОСТІ УПРАВЛІННЯ ПРОЄКТАМИ В ОКРЕМИХ ОРГАНІЗАЦІЯХ, ЩО НАДАЮТЬ СОЦІАЛЬНІ ПОСЛУГИ

Introduction. Project management is a key element that contributes to social service organizations' effective functioning and development. According to the literature, social projects can be funded from various sources, including government grants, private donations, and organizations' revenues. However, to ensure the successful implementation of projects, systematic management and careful planning are required, which is achieved through project management techniques. Aim. The study, which includes quantitative and qualitative analysis methods, was designed to identify the specifics of project management in social services. This research was funded by the University of South Bohemia Grant Agency in České Budjovice, grant number GAJU 052/2019/S "Selected aspects of social services management." Materials and methods. The quantitative analysis included 331 social workers and 396 directors from six regions, using questionnaires. Qualitative data were collected through interviews with 24 directors of social service organizations in South Bohemia, exploring challenges, strategies, and daily project management use. Results. Successful project implementation relies on project managers’ competencies and resource management skills. Statistical analysis confirmed a significant link between managers’ qualifications and project outcomes. Recommendations include investing in project managers’ professional development through training programs, enhancing funding strategies, and diversifying revenue sources. Organizations should explore new funding opportunities, attract sponsors, and engage volunteers to build trust and strengthen their resource base. Conclusions. Project management is critical for success in the social services sector. Effective planning, resource management, and continuous skill development of project managers are key to achieving organizational goals and implementing successful projects.Вступ. Управління проєктами є ключовим елементом, який сприяє ефективному функціонуванню та розвитку організацій, що надають соціальні послуги. Згідно з літературою, соціальні проєкти можуть фінансуватися з різних джерел, включаючи державні гранти, приватні пожертви та доходи організацій. Однак для забезпечення успішного виконання проєктів необхідне систематичне управління та ретельне планування, що досягається завдяки методикам управління проєктами. Мета. Дослідження, яке включає методи кількісного та якісного аналізу, було спрямоване на визначення особливостей управління проєктами у сфері соціальних послуг. Це дослідження було профінансовано Грантовою агенцією Університету Південної Богемії в Чеських Будейовицях, номер гранту GAJU 052/2019/S "Обрані аспекти управління соціальними послугами". Матеріали та методи. Кількісний аналіз охоплював 331 соціального працівника та 396 директорів із шести регіонів за допомогою анкет. Якісні дані були зібрані через інтерв’ю з 24 директорами організацій соціальних послуг у Південній Чехії, які досліджували виклики, стратегії та повсякденне використання управління проєктами. Результати. Успішна реалізація проєктів залежить від компетенцій менеджерів проєктів і їхніх навичок управління ресурсами. Статистичний аналіз підтвердив значний зв’язок між кваліфікацією менеджерів і результатами проєктів. Серед рекомендацій – інвестування в професійний розвиток менеджерів проєктів через програми навчання, вдосконалення стратегій фінансування та диверсифікація джерел доходів. Організаціям рекомендується шукати нові можливості фінансування, залучати спонсорів і волонтерів, щоб зміцнити ресурсну базу і підвищити рівень довіри. Висновки. Управління проєктами є критично важливим для успіху в секторі соціальних послуг. Ефективне планування, управління ресурсами та постійний розвиток навичок менеджерів проєктів є ключовими факторами для досягнення організаційних цілей і успішної реалізації проєктів

ВПЛИВ САРКОПЕНІЇ НА ПІСЛЯОПЕРАЦІЙНІ РЕЗУЛЬТАТИ ВИКОНАННЯ ЕЗОФАГЕКТОМІЇ У ХВОРИХ НА РАК СТРАВОХОДУ: СИСТЕМАТИЧНИЙ ОГЛЯД ТА МЕТААНАЛІЗ

Introduction. Esophageal cancer remains a major global health challenge, ranking among the leading causes of cancer-related mortality. Esophagectomy, a standard treatment for resectable cases, is associated with high rates of postoperative complications, significantly impacting patient outcomes. Among various risk factors, sarcopenia—a condition characterized by decreased skeletal muscle mass and strength—has emerged as a potential predictor of adverse postoperative outcomes. However, its precise influence on esophagectomy-related morbidity and mortality remains unclear, warranting further investigation. Aim. This systematic review and meta-analysis aimed to evaluate the impact of sarcopenia on early postoperative outcomes in patients undergoing esophagectomy for esophageal cancer. Specifically, we assessed the association between sarcopenia and postoperative complications, anastomotic leakage, and mortality. Materials and methods. A systematic literature search was conducted in MedLine and Cochrane Library Central for studies published between January 2020 and September 2024, adhering to PRISMA guidelines. Eligible studies included cohort studies and clinical trials comparing sarcopenic and non-sarcopenic patients undergoing esophagectomy. Data extraction focused on patient demographics, sarcopenia assessment methods, and postoperative outcomes. A meta-analysis was performed using a random-effects model, with results expressed as log odds ratios and 95% confidence intervals (CIs). Heterogeneity was assessed using the I² statistic, and publication bias was evaluated through funnel plot asymmetry tests. Results. A total of 10 studies, encompassing 1,382 patients, met the inclusion criteria. The pooled analysis revealed that sarcopenia was significantly associated with an increased risk of postoperative complications (log odds ratio: 0.725, 95% CI: 0.221 to 1.229; p = 0.005), with moderate heterogeneity (I² = 49.3%). However, no significant association was found between sarcopenia and anastomotic leakage (log odds ratio: -0.376, 95% CI: -1.537 to 0.785; p = 0.525), despite high heterogeneity (I² = 74.1%). Similarly, no significant relationship was observed between sarcopenia and postoperative mortality (log odds ratio: 0.803, 95% CI: -2.200 to 3.806; p = 0.600), with moderate heterogeneity (I² = 63.1%). Conclusions. Sarcopenia significantly increases the risk of postoperative complications in esophageal cancer patients undergoing esophagectomy, underscoring the need for preoperative muscle mass assessment and targeted nutritional or rehabilitation interventions. However, its association with anastomotic leakage and mortality remains inconclusive. Further research with standardized sarcopenia definitions and larger patient cohorts is necessary to refine clinical risk stratification and optimize perioperative care strategies.Вступ. Рак стравоходу залишається серйозною проблемою світової охорони здоров'я, посідаючи одне з перших місць серед причин смертності від раку. Езофагектомія, стандартний метод лікування резектабельних випадків, асоціюється з високим рівнем післяопераційних ускладнень, що суттєво впливає на результати лікування пацієнтів. Серед різних факторів ризику саркопенія – стан, що характеризується зменшенням маси та сили скелетних м'язів – є потенційним предиктором несприятливих післяопераційних результатів. Однак її точний вплив на захворюваність і смертність після езофагектомії залишається нез'ясованим, що вимагає подальших досліджень. Мета. Цей систематичний огляд та мета-аналіз мали на меті оцінити вплив саркопенії на ранні післяопераційні результати, зокрема загальну частоту ускладнень, частоту неспроможностей анастомозу та післяопераційну летальність у пацієнтів з раком стравоходу, які перенесли езофагектомію. Саркопенія, що характеризується зниженням м’язової маси та сили, асоціюється з поганими хірургічними результатами при різних видах раку, однак її роль в езофагектомії для лікування раку стравоходу залишається нез’ясованою. Матеріали та методи. Згідно з керівництвом PRISMA, ми провели комплексний пошук досліджень, опублікованих у період з січня 2020 року по вересень 2024 року в MedLine та Cochrane Library Central. Були включені когортні дослідження та клінічні дослідження, які оцінювали результати у пацієнтів з саркопенією та без неї, які перенесли езофагектомію з приводу раку стравоходу. Були отримані та проаналізовані демографічні дані пацієнтів, визначення саркопенії та післяопераційні результати. Мета-аналіз проводився з використанням моделі випадкових ефектів для врахування гетерогенності, а результати виражалися у вигляді логарифмічного відношення шансів і 95% довірчих інтервалів (ДІ). Упередженість публікацій оцінювали за допомогою тестів на асиметрію funnel plot та розрахунків fail-safe N. Результати. Критеріям включення відповідали 10 досліджень із загальною кількістю 1 382 пацієнтів. Пацієнти з саркопенією мали значно вищий ризик післяопераційних ускладнень із загальним логарифмічним відношенням шансів 0,725 (95% ДI: 0,221 до 1,229; p = 0,005). Аналіз чутливості виявив помірну гетерогенність (I² = 49,3%). Натомість між саркопенією та неспроможністю анастомозу не виявлено значущої асоціації (логарифмічне відношення шансів = -0,376, 95% CI: -1,537 до 0,785; p = 0,525), хоча спостерігалася висока гетерогенність (I² = 74,1%), яка зменшилася після видалення одного аномального дослідження. Результати щодо післяопераційної летальності не виявили значущого зв’язку із саркопенією (логарифмічне відношення шансів = 0,803, 95% CI: -2,200 до 3,806; p = 0,600) та показали помірну гетерогенність (I² = 63,1%). Висновки. Саркопенія є значущим предиктором підвищеного ризику післяопераційних ускладнень у пацієнтів з раком стравоходу, які перенесли езофагектомію, що підкреслює необхідність попередньої оцінки саркопенії та цільових інтервенцій. Хоча асоціацій із неспроможністю анастомозу або післяопераційною летальністю не виявлено, подальші дослідження зі стандартизованими визначеннями саркопенії та більшими вибірками необхідні для уточнення цих результатів

ПОВЕДІНКОВІ ЧИННИКИ РИЗИКУ, АСОЦІЙОВАНІ З СЕКСУАЛЬНИМИ ДИСФУНКЦІЯМИ У ЧОЛОВІКІВ

Introduction. Sexual health is a fundamental part of everyone's physical, mental and social well-being. Despite the considerable interest of scientists in studying the impact of behavioral risk factors on sexual dysfunctions, most of them are fragmented and address specific aspects of the problem. However, comprehensive research on this issue is still lacking. Aim. To analyze the impact of behavioral factors on the sexual dysfunctions in men. Materials and methods. An analytical retrospective epidemiological study of 402 men with sexual dysfunctions and 200 men in the control group was conducted at private health care facilities. The diagnosis of sexual dysfunctions was carried out using standardized questionnaires: International Index of Erectile Function and Premature Ejaculation Diagnostic Tool. Lifestyle factors were studied according to the original author's program. The main group consisted of 232 men (57.7%) with erectile dysfunction, 89 (22.1%) with premature ejaculation, 61 (15.2%) with hypoactive sexual desire disorder and 20 (5.0%) with orgasmic dysfunction. Among the men with erectile dysfunction, 65 (28.0%) had mild, 130 (55.9%) had moderate, and 37 (16.1%) had severe dysfunction. Results. The sexual dysfunctions in men were associated with high-risk alcohol consumption in both frequency (2-4 times per month) and quantity (2-3 standard doses per episode): OR=25.50 (95%CI=13.75-47.27) and 3.34 (2.22-5.02), respectively. The odds of sexual dysfunction significantly increased with harmful alcohol use (2-3 times per week and 4-6 standard doses per episode) to OR=70.83 (95%CI=4.36-1151.73) and 26.45 (6.43-108.79). The sexual dysfunctions were also accompanied with high odds of drug use (52.30; 3.21-853.30), tobacco smoking (10.38; 6.75-15.98), in particular, for more than 5 years (11.73; 6.79-20.27) and more than 10 cigarettes per day (5.96; 2.69-13.19), as well as with physical inactivity (9.39; 6.34-13.91) and irregular eating (4.22; 2.13-8.36) against the background of insufficient (up to 1.5 liters per day) fluid intake (4.30; 3.00-6.16). Conclusions. Preventive counseling and care aimed at correcting individual lifestyles should be a mandatory component of sexual dysfunction management.Вступ. Сексуальне здоров’я є запорукою фізичного, психічного стану та соціального благополуччя кожної людини. Попри значний інтерес з боку науковців до вивчення впливу поведінкових чинників ризику на виникнення сексуальних дисфункцій, більшість з них фрагментовані і стосуються окремих аспектів проблеми. Разом з тим, комплексних досліджень з цього питання все ще недостатньо. Мета. Проаналізувати вплив поведінкових чинників на розвиток сексуальних дисфункцій у чоловіків. Матеріали та методи. На базі закладів охорони здоров’я приватної форми власності провели аналітичне ретроспективне епідеміологічне дослідження 402 чоловіків із сексуальними дисфункціями та 200 чоловіків контрольної групи. Діагностика сексуальних дисфункцій здійснювалась за допомогою уніфікованих опитувальників: Міжнародний індекс еректильної дисфункції та Інструмент для діагностики передчасної еякуляції. Чинники способу життя вивчали за оригінальною авторською програмою. Основну групу склали 232 чоловіка (57,7%) з еректильною дисфункцією, 89 (22,1%) – з передчасною еякуляцією, 61 (15,2%) – з гіпоактивним розладом статевого потягу і 20 (5,0%) з оргазмічною дисфункцією. Серед чоловіків з еректильною дисфункцією 65 (28,0%) мали легкий, 130 (55,9%) – середній і 37 (16,1%) – важкий її ступінь. Результати. Наявність сексуальних дисфункцій у чоловіків асоціювалася із ризикованим вживанням ними алкоголю за частотою (2-4 рази на місяць) і кількістю (2-3 стандартні дози за прийом): OR=25,50 (95%CI=13,75-47,27) та 3,34 (2,22-5,02) відповідно. Шанси порушень сексуальної функції суттєво зростали при небезпечному вживанні алкоголю (2-3 рази в тиждень та 4-6 стандартних доз за один прийом) до OR=70,83 (95%CI=4,36-1151,73) і 26,45 (6,43-108,79). Наявність сексуальних дисфункцій була поєднана і з високими шансами вживання наркотичних речовин (52,30; 3,21-853,30), з курінням тютюну (10,38; 6,75-15,98), зокрема більше 5 років (11,73; 6,79-20,27) та понад 10 сигарет в день (5,96; 2.69-13,19), з гіподинамією (9,39; 6,34-13,91) і нерегулярним харчуванням (4,22; 2,13-8,36) на тлі недостатнього (до 1,5 л в день) вживання рідини (4,30; 3,00-6,16). Висновки. В менеджменті сексуальних дисфункцій обов’язковою складовою повинні бути профілактичні консультації і допомога, спрямована на корекцію індивідуального способу життя

ДІАГНОСТИКА ПОСТ-COVID-19 ПОРУШЕНЬ ФУНКЦІЇ ЕНДОТЕЛІЮ

Introduction. One of the characteristics of COVID-19, caused by the SARS-CoV-2 virus, is the broad, nonspecific nature of the pathological processes that develop in almost all organs and organ systems of the human body. At the same time, the development of endothelial dysfunction has been identified by many investigators as the pathological process that integrates these disorders and is considered the primary pathophysiological mechanism in severe cases. Aim. Post-COVID-19 infection survivors in 2021–2022 (n = 502) underwent a Flow-Mediated Dilation (FMD) test of upper arm occlusion by the brachial artery. Materials and methods. In the non-invasive study, endothelial dysfunction (ED) was induced with a pneumatic cuff, thereby inflicting compression only on the distal circulation with reactive hyperemia. Manifestation of ED was evaluated by the diameter of the brachial artery (BA) being less than 10% compared to the baseline, or vasoconstriction. Results. The patients were divided into four groups by the severity of the disease. Group I (n = 262) comprised home-quarantined patients with mild symptoms (HQM); Group II (n = 183), patients hospitalized with moderate symptoms (HMO); Group III (n = 41), patients hospitalized with severe symptoms who required oxygen therapy (HSV); and Group IV (n = 16), patients in the Intensive Care Unit (ICU) hospitalized with critical symptoms (HCR). In HCR (Group IV), the reaction of the BA diameter on the FMD in 100% of cases was vasoconstriction. In HSV (Group III), 37 (90.2%) patients demonstrated a vasospastic reaction of the BA. In HMO (Group II), vasoconstriction was detected in 23 (12.6%) patients, and 29 (15.9%) patients demonstrated a spastic reaction. In HQM (Group I), 27 (10.3%) patients were detected with vasoconstriction, while in 31 patients (11.83%) a BA spastic reaction was recorded. Conclusions. Endothelium-dependent vasodilation determined by FMD is a practical and affordable method for the detection of endothelial dysfunction in post-COVID-19 patients and allows identification of patients with a higher risk of cardiovascular complications.Вступ. Однією з особливостей COVID-19, спричиненого вірусом SARS-CoV-2, є вражаюча неспецифічність патологічних процесів, які розвиваються практично у всіх органах і системах організму людини. Водночас розвиток ендотеліальної дисфункції багатьма дослідниками визначено як патологічний процес, що об’єднує ці порушення та вважається первинним патофізіологічним механізмом в ускладнених випадках. Мета. Пацієнти, які вижили після інфікування COVID-19 у 2021–2022 роках (n = 502), пройшли тест на потокозалежну вазодилятацію плечової артерії (FMD). Матеріали та методи. У неінвазивному дослідженні ендотеліальної дисфункції (ЕД) її індукували пневматичною манжетою, спричиняючи компресію лише на дистальний кровообіг із появою реактивної гіперемії. Прояв ЕД оцінювали за зміною діаметра плечової артерії (ПА): він був меншим на 10 % порівняно з вихідним рівнем або спостерігалася вазоконстрикція. Результати. Хворих було розподілено на 4 групи за ступенем важкості захворювання. І група (n = 262) — пацієнти на домашньому карантині з легкими симптомами (HQM), II група (n = 183) — госпіталізовані з помірними симптомами (HMO),III група (n = 41) — госпіталізовані з важкими симптомами, які потребували кисневої терапії (HSV),IV група (n = 16) — пацієнти у відділенні інтенсивної терапії (ICU), госпіталізовані з критичними симптомами (HCR). У пацієнтів IV групи реакція діаметра плечової артерії під час тесту FMD у 100 % випадків була вазоконстрикцією. У пацієнтів III групи у 37 (90,2 %) хворих виявлено вазоспастичну реакцію плечової артерії. У хворих II групи вазоконстрикцію виявлено у 23 (12,6 %) пацієнтів, а у 29 (15,9 %) спостерігалася спастична реакція. В І групі у 27 (10,3 %) пацієнтів зафіксовано вазоконстрикцію, а у 31 (11,83 %) — спастичну реакцію на рівні плечової артерії. Висновки. Ендотелійзалежна вазодилятація, що визначалась за допомогою неінвазивного тесту на потокозалежну вазодилятацію плечової артерії (FMD), є практичним і доступним методом виявлення ендотеліальної дисфункції у пост-COVID-19 пацієнтів і дозволяє ідентифікувати хворих із вищим ризиком серцево-судинних ускладнень

РАК ЛЕГЕНЬ В УКРАЇНІ

Introduction. In 2022, 155,239 new cases of cancer and 84,153 deaths were registered in Ukraine. Among them, lung cancer was diagnosed in 18% of men and 1.4% of women. The study aimed to estimate the incidence of lung cancer in Ukraine and the Sumy region from 2014 to 2023 and to compare it with the indicators of the United States and China. Materials and methods. Data from the National Cancer Registry of Ukraine and the Global Cancer Observatory were used to investigate the incidence of lung cancer in Ukraine and worldwide. Statistical analysis was performed in the Stata V.18.0 software environment. Results. In Ukraine, men are 6.3 times more likely to have lung cancer than women. From 2014 to 2019, the incidence in men remained at a stable level. From 2020 to 2023, a rapid decline in morbidity is observed. Compared to 2019, in 2023, the number of incidents in men in Ukraine decreased by 1.5 times, and in the Sumy region, it decreased by 1.7 times. Lung cancer incidence rates among women in Ukraine from 2014 to 2019 were stable. In Sumy region, there was a trend towards an increase in morbidity. Thus, in 2014, compared to 2019, the number of registered cases increased by 41.2%. However, from 2020 to 2023, the morbidity began to decline sharply. Compared to 2019, in 2023, the incidence of lung cancer among women in Ukraine decreased by 1.4 times and in the Sumy region – by 1.9 times. At the time of diagnosis, 38.5±5.07% of patients in Ukraine and 24.2±2.92% in the Sumy region were diagnosed in advanced stages. The highest incidence without a tendency to decrease or increase is observed among Chinese men (an average of 49.2 per 100,000 population). The incidence is lower among men in the USA and Ukraine (an average of 38.2 and 33.7 per 100,000 population, respectively). Among Ukrainian women, the incidence is 5.7 times and 4.2 times lower than in the USA and China. Conclusions. During the period from 2014 to 2019 in Ukraine, the incidence of lung cancer among men and women was at a stable level. From 2020 to 2023, a decrease in morbidity is observed. In Ukraine and Sumy region, the proportion of newly diagnosed patients with stage IV has increased. Compared to the USA and China, the incidence of lung cancer among men and women in Ukraine is lower.Вступ. В Україні в 2022 році було зареєстровано 155 239 нових випадків раку та 84 153 смертей від цього захворювання. Серед них рак легень було діагностовано у 18% чоловіків та 1,4% жінок. Мета. Оцінити захворюваність на рак легень в Україні та Сумській області за період з 2014 по 2023 роки та порівняти її з показниками США та Китаю. Матеріали та методи. Для вивчення захворюваності на рак легень в Україні та світі використовували дані національного канцер-реєстру України та Global Cancer Observatory. Статистичний аналіз виконували в програмному середовищі Stata V.18.0. Результати. В Україні чоловіки хворіють на рак легень у 6,3 рази частіше у порівнянні із жінками. З 2014 по 2019 роки захворюваність у чоловіків залишалася на стабільному рівні. З 2020 по 2023 роки прослідковується стрімке зниження захворюваності. У порівняні з 2019 роком у 2023 році показники по Україні у чоловіків зменшилися в 1,5 разів, а по Сумській області – в 1,7 разів. Показники захворюваності на рак легень серед жінок в Україні з 2014 по 2019 роки були стабільними. На Сумщині спостерігалася тенденція до зростання захворюваності. Так, у 2014 році у порівнянні з 2019 роком кількість зареєстрованих випадків зросла на 41,2%. Проте, з 2020 по 2023 роки показники почали різко знижуватися. У порівнянні з 2019 роком у 2023 році захворюваність на рак легень серед жінок України зменшилася в 1,4 рази, а Сумської області – в 1,9 рази. Близько 38,5±5,07% пацієнтів в Україні та 24,2±2,92% пацієнтів на Сумщині на момент встановлення діагнозу мають метастатичне захворювання. Найвища захворюваність без тенденції до зниження чи зростання спостерігається серед китайських чоловіків (в середньому 49,2 на 100 тис. населення). Серед чоловіків США та України захворюваність нижча (у середньому 38,2 та 33,7 на 100 тис. населення відповідно). Серед жінок України захворюваність у 5,7 разів та 4,2 рази нижче, ніж у США та Китаї. Висновки. За період з 2014 по 2019 роки в Україні захворюваність на рак легень серед чоловіків та жінок перебувала на стабільному рівні. З 2020 по 2023 роки спостерігається зниження захворюваності. В Україні та на Сумщині збільшилася частка пацієнтів з вперше встановленим діагнозом, що мають IV стадію захворювання. У порівнянні з США та Китаєм захворюваність на рак легень серед чоловіків та жінок України є нижчою

ПАТОФІЗІОЛОГІЧНІ МЕХАНІЗМИ РОЗВИТКУ ПОРУШЕНЬ СЛУХУ У ДАЙВЕРІВ

Introduction. Sudden sensorineural hearing loss (SSNHL) is a condition typically characterized by unilateral hearing impairment, with a decrease of at least 30 dB across three or more adjacent frequencies. Patent foramen ovale (PFO) is a common finding in the general population. Under increased hydrostatic pressure, this condition may contribute to sudden hearing loss in divers. Aim. The aim of this study is to investigate the impact of patent foramen ovale on the development of hearing disorders in individuals engaged in diving activities. Materials and methods. The main study group consisted of 59 certified divers, while the control group included 20 healthy volunteers who had never engaged in scuba diving. Inclusion criteria for the main study group were: age between 18 and 55 years and professional certification. Exclusion criteria were: pregnancy; alcohol or drug addiction; psychiatric disorders in the medical history; documented acoustic or barotrauma of the ear; acute inflammatory diseases of the upper respiratory tract, including middle ear pathology at the time of examination. All participants in both groups underwent medical history collection and ear, nose, and throat (ENT) examination, acoustic impedance audiometry, otoacoustic emission testing at distortion product frequencies, and heart ultrasound (echocardiography). Results. The results of otoacoustic emission testing in the diver group exhibited significant deviations from the normal range in the low-frequency domain, with values notably lower than 6 dB. This suggests a potential impact of diving on the early changes in the function of outer hair cells. The presumed pathophysiological mechanism for hearing loss in divers is paradoxical embolism. We hypothesize that in these patients, microembolic processes may lead to ischemic changes, contributing to peripheral auditory system dysfunction. Conclusions. The findings indicate that the presence of patent foramen ovale in divers may be a contributing factor to the development of sensorineural hearing loss. Further studies are needed to better understand the potential risks and mechanisms involved in diving-related auditory disturbances.Вступ. Раптова сенсоневральна приглухуватість – це захворювання, що зазвичай має односторонній характер, характеризується раптовим зниженням слуху принаймні на 30 дБ на 3 і більше суміжних частотах. Незарощене овальне вікно є поширеною знахідкою в загальній популяції. При підвищенні впливу гідростатичного тиску дана патологія може стати причиною раптової втрати слуху у дайверів. Мета. Дослідити вплив незарощеного овального вікна на розвиток порушень слуху у осіб, що займаються дайвінгом. Матеріали та методи. Основна група дослідження – 59 сертифікованих дайверів, контрольна група – 20 осіб, умовно здорові добровольці, особи які ніколи не займались підводним плаванням з додатковим спорядженням. Критеріями включення в основну групу дослідження був вік осіб від 18 до 55 та професійна сертифікація. Критеріями виключення з дослідження були вагітність; алкогольна та наркотична залежність; психічні порушення в анамнезі; наявність зафіксованої аку- чи баротравми вуха в анамнезі; наявність гострих запальних захворювань ЛОР-органів, зокрема патології середнього вуха на момент обстеження. Всім обстежуваним основної та контрольної групи проводився збір анамнезу та огляд ЛОР-органів, акустична імпедансометрія, отоакустична емісія на частоті продуктів спотворення, УЗД серця. Результати. Результати отоакустичної емісії у групі дайверів мають найбільші відхилення від норми у низькочастотному діапазоні, де значення суттєво нижчі за 6 дБ значення, що може вказувати на потенційний вплив занурень на початкові зміни у функції зовнішніх волоскових клітин. Висновки. Передбачуваний патогенетичний механізм розвитку порушень слуху у осіб, що займаються дайвінгом є парадоксальна емболізація. Як патогенез механізму розвитку ішемії, ми припускаємо, що у цих пацієнтів може спостерігатися мікроемболічний генез порушень слуху периферичного відділу слухового аналізатора

ВИБІР ТАКТИКИ ХІРУРГІЧНОГО ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ НА НЕРЕЗЕКТАБЕЛЬНИЙ РАК ГОЛОВКИ ПІДШЛУНКОВОЇ ЗАЛОЗИ

Introduction. Due to the late diagnosis of the pancreatic head cancer, up to 80% of patients are subjected only to palliative surgical treatment to eliminate complications, i.e., obstructive jaundice and stenosis of the duodenum by a tumor, through a hepaticojejunostomy or transpapillary stenting of the common bile duct with self-expanding metal stents (SEMS). The disadvantages of open surgery include a high incidence of postoperative complications and mortality, and those of the transpapillary stenting – obstruction of up to 40% of stents in 6-8 years after implantation. With modern polychemotherapy, the survival rate of patients exceeds a year, when the drainage function of stents is impaired, and surgical bypass functions without complications. Therefore, it is relevant to personalize the choice of treatment for the patients. Aim. To improve the results of palliative surgical treatment of patients with unresectable pancreatic head cancer, complicated by obstructive jaundice, by improving the choice of methods and techniques of surgical interventions. Materials and methods. The randomized prospective study is based on the analysis of the obstructive jaundice treatment outcomes after the Roux hepaticojejunostomy with prophylactic gastrojejunostomy (main group, 53 patients) or transpapillary stenting of the common bile duct with SEMS (study group, 54 patients) were performed. The authors evaluated the effect of multiple organ failure and the Karnofsky index on the choice of patient treatment strategy, on the immediate and remote results, as well as the quality of life of patients in the postoperative period, using the EORTC QLQ-C30 V.3 and EORTC QLQ-PAN26 questionnaires. Results. The use of self-expanding metal stents for internal drainage of the biliary system, compared with open surgery of double bypass reduces the incidence of postoperative complications by 29.9% (χ2=13.7, 95% CI 14.38-44.08, p=0.0002), and mortality by 7. 5% (χ2=4.16, 95% CI - 0.05-17.79, p=0.04). However, the course of the remote postoperative period (from 8 to 11 months) is complicated in 11.1% of cases by acute, in 37.1% by chronic recurrent cholangitis, and in 7.4% of cases an obstructive duodenal obstruction develops, which deteriorates the quality of patients’ lives, and requires re-hospitalization and reconstructive interventions. Conclusions. With a Karnofsky index <80, it is advisable to perform stenting of the common bile duct with SEMS, with a Karnofsky index >80, double biliodigestive and prophylactic gastrodigestive bypass surgery should be performed. When multiorgan dysfunction and cholangitis develop against the obstructive jaundice, the treatment consists of two stages, the first – transpapillary biliary drainage with plastic stents, the second – elective surgical intervention.Вступ. Через пізню діагностику до 80% хворих на рак головки підшлункової залози проводять лише паліативне хірургічне лікування з метою усунення ускладнень: обструктивної жовтяниці та стенозування пухлини дванадцятипалої кишки шляхом операції гепатикоєюностомії або транспапілярним протезуванням загальної жовчної протоки саморозширювальними металевими стентами (СМС). Недоліками відкритих операцій є висока частота післяопераційних ускладнень і летальність, а транспапілярних стентувань – обструкція до 40% стентів через 6-8 років після їх імплантації. При використанні поліхіміотерапії виживаність хворих перебільшує річний термін, коли дренажна функція стентів порушена, а хірургічні шунти функціонують без ускладнень. Тому актуальною є персоніфікація вибору тактики лікування хворих. Мета. Покращити результати паліативного хірургічного лікування хворих на нерезектабельний рак головки підшлункової залози, ускладнений обструктивною жовтяницею, шляхом удосконалення вибору тактики та техніки хірургічних втручань. Матеріали та методи. В рандомізованому проспективному дослідженні проведено аналіз результатів корекції обструктивної жовтяниці шляхом гепатикоєюностомії за Ру із профілактичним гастроєюноанастомозом (основна група, 53 хворих) або транспапілярним протезуванням загальної жовчної протоки СМС (група порівняння, 54 хворих). Оцінено вплив поліорганної дисфункції та індексу Karnofsky на вибір тактики лікування хворих, на безпосередні і віддалені результати та якість життя хворих у післяопераційному періоді за даними анкет EORTC QLQ-C30 V.3 та EORTC QLQ-PAN26. Результати. Використання саморозширювальних металевих стентів для внутрішнього дренування біліарної системи, у порівнянні з відкритими операціями подвійного шунтування, знижує частоту післяопераційних ускладнень на 29,9% (χ2=13.7, 95% ДІ 14.38-44.08, p=0,0002), а летальність ‒ на 7,5% (χ2=4.16, 95% ДІ - 0.05-17.79, p=0,04). Однак, перебіг віддаленого післяопераційного періоду (із 8 по 11 місяці) у 11,1% випадках ускладнюється гострим, у 37,1% – хронічним рецидивуючим холангітом, у 7,4% випадків розвивається обструктивна дуоденальна непрохідність, що погіршує якість життя хворих та вимагає повторної госпіталізації та реконструктивних втручань. Висновки. При індексі Karnofsky <80 доцільно виконувати протезування загальної жовчної протоки СМС, при індексі Karnofsky >80 слід проводити хірургічні операції подвійного біліодигестивного і профілактичного гастродигестивного шунтування. При розвитку на тлі обструктивної жовтяниці поліорганної дисфункції і холангіту лікування проводять у два етапи, на першому – здійснюють транспапілярне дренування біліарної системи пластмасовими стентами, на другому – заплановане хірургічне втручання

АНАЛІЗ РЕЗУЛЬТАТІВ КАТЕТЕР-СПРЯМОВАНОЇ ТРОМБОЛІТИЧНОЇ ТЕРАПІЇ У ПАЦІЄНТІВ ІЗ ТРОМБОЗОМ АРТЕРІЙ НИЖНЬОЇ КІНЦІВКИ З УРАЖЕННЯМ АРТЕРІЙ ВІДТОКУ

Aim. To evaluate the effectiveness of catheter-directed thrombolysis (CDT) in patients with critical lower limb ischemia (CLI) due to thromboembolic arterial occlusions and to study the long-term outcomes of the treatment. Materials and methods. Over 2020-2023, 35 patients (13 females, 22 males, aged 53-75) were studied. A total of 57% of patients had femoro-popliteal and below-the-knee (BTK) thromboclusion, 43% had BTK thrombotic occlusion. The study included 35 patients with acute limb ischemia (ALI) classified as Rutherford Category IIA-IIB: 17 patients (48.6%) in Category IIA and 18 patients (51.4%) in Category IIB. All patients underwent catheter-directed thrombolysis (CDT) after diagnostic arteriography and confirmation of acute lower limb arterial thrombosis (ALLAT) with involvement of the outflow arteries. Results. In most patients, significant ischemia regression, pain relief, and absence of critical haemorrhagic complications were observed. In 93.3% of patients, limb preservation was achieved within 2 months after CDT. Limb preservation was achieved in all 11 (100%) patients. CDT combined with percutaneous transluminal angioplasty (PTA) does not affect the frequency of rethrombosis in the revascularized segment, with a p-value of 0.0185 (statistical significance determined by the one-sided Fisher's exact test). The use of CDT led to a high frequency of revascularization and a reduced risk of recurrent thrombosis. One (20%) of the 5 patients who underwent CDT (catheter-directed thrombolysis) developed lower limb arterial rethrombosis, leading to subsequent amputation. Conclusions. CDT is an effective treatment method for patients with lower limb arterial thrombosis and arterial outflow lesions. It provides a high rate of revascularization, significant symptom relief, and a low risk of complications. Regular monitoring and anticoagulant therapy are essential to maintain treatment effectiveness and prevent recurrences. Optimising the CDT protocol in patients and ensuring close monitoring during treatment are critically important for identifying cases that may require alternative interventions. A key component in preventing rethrombosis is long-term angiographic follow-up after CDT to identify causative stenoses or subocclusions involved in ALLAT progression.Мета. Оцінити ефективність катетер-спрямованої тромболітичної терапії (КСТТ) у пацієнтів із критичною ішемією нижньої кінцівки (КІНК) внаслідок тромбозу артерій нижньої кінцівки та вивчити віддалені результати лікування. Матеріали та методи. У 2020-2023 рр. обстежено 35 пацієнтів (13 жінок, 22 чоловіка, віком 53-75 років). У 57% діагностовано стегново-підколінний та гомілковий артеріальний тромбоз, у 43% – гомілково-педальний. Дослідження включало 35 пацієнтів з КІНК, класифікованою за Rutherford (1997), категорія IIA-IIB: 17 пацієнтів (48,6%) категорії IIA та 18 пацієнтів (51,4%) категорії IIB. Усім пацієнтам після діагностичної артеріографії підтвердили тромбоз артерій нижньої кінцівки із ураженням артерій відтоку, проводили катетер-спрямовану тромболітичну терапію (КСТТ). Результати. У більшості пацієнтів спостерігався значний регрес ішемії, зниження рівня болю та відсутність критичних геморагічних ускладнень. У 93,3% пацієнтів збереження кінцівки досягнуто протягом 2 місяців після КСТТ. КСТТ у поєднанні з ЧТА не впливає на частоту ретромбозів у реваскуляризованому сегменті, із значенням p 0,0185 (статистична значущість визначається однобічним точним критерієм Фішера). Використання КСТТ призвело до високої частоти реваскуляризації та зниження ризику повторного тромбозу. У одного (20%) із 5 пацієнтів, які пройшли КСТТ (катетер-спрямований тромболізис), виник ретротромбоз артерій нижньої кінцівки, що призвело до подальшої ампутації. Висновки. КСТТ є ефективним методом лікування пацієнтів з тромбозом артерій нижніх кінцівок і ураженням артеріального відтоку. Він забезпечує високу швидкість реваскуляризації, значне регресування симптомів і низький ризик ускладнень. Регулярний моніторинг і антикоагулянтна терапія є важливими для підтримки ефективності лікування та запобігання рецидивам. Оптимізація протоколу КСТТ у пацієнтів і забезпечення ретельного моніторингу під час лікування є критичним для виявлення випадків, які можуть потребувати альтернативних втручань. Ключовим компонентом запобігання ретромбозу є віддалене ангіографічне спостереження після проведення КСТТ для виявлення причинних стенозів або субокклюзій, пов’язаних з прогресуванням тромбозу артерій нижньої кінцівки

СТІЙКІСТЬ ТА АДАПТАЦІЙНІСТЬ ВЧИТЕЛІВ ТА СТУДЕНТІВ ПІД ЧАС ВІЙНИ В УКРАЇНІ

Introduction. The article presents the logic and results of the study on the resilience and adaptability of teachers and students in wartime conditions by determining the theoretical and methodological foundations of the study, developing a criterion apparatus and diagnostic tools, and conducting an experimental study within the framework of cooperation with the Luhansk Taras Shevchenko National University, Borys Grinchenko Kyiv Metropolitan University, and Bogomolets National Medical University. Aim. To present the criteria and diagnostic tools for studying the adaptability and resilience of teachers and students and the results of their diagnostics. To substantiate and develop practices for activating and improving (strengthening) the resilience of participants of the educational process in a modern university. Materials and methods. The study used: methods of system-structural, genetic, and definitional analysis; meta-analysis of empirical data from domestic and foreign sources on the outlined issues; diagnostic tools containing standardized methods (Connor–Davidson resilience scale-10), the Questionnaire «Diagnostics of Social and Psychological Adaptation» (SPA) by K. Rogers and R. Diamond; Methodology for assessing coping behavior WCQ (coping test) (R. Lazarus, S. Folkman); Stressful Life Events Scale (T. Holmes, R. Rahe). Results. The results obtained indicate that the average level of resilience and adaptability prevails among teachers and students. Among teachers, 28.54% demonstrate a high level of resilience, while among students, this figure was 11.19%, and 48.98% of teachers and 43.28% of students have a high level of adaptability. Conclusions. The idea of a correlation between adaptability and resilience was confirmed, which made it possible to develop and substantiate a set of practices aimed at activating and improving (strengthening) the resilience of partisipants of the educational process in a modern university.Вступ. У статті представлено логіку і результати дослідження резільєнтності та адаптованості викладачів і студентів в умовах війни шляхом визначення теоретико-методологічних засад дослідження, розробки критеріального апарату та діагностичного інструментарію та проведення експериментального дослідження на базі ДЗ «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка», Київського столичного університету імені Бориса Грінченка та Національного медичного університету імені О. О. Богомольця. Мета. Проаналізувати вітчизняні та світові дослідження щодо сутності феномену адаптивності людини до стресових ситуації загалом та резільєнтності як одного з її вимірів зокрема. Представити критеріальний апарат і діагностичний інструментарій дослідження адаптованості та резільєнтності викладачів і студентів, презентувати результати їх діагностики. Обґрунтувати і розробити практики активізації та удосконалення (посилення) резільєнтності суб’єктів освітнього процесу в сучасному університеті. Mатеріали та методи. Дослідження проводилося на базі трьох ЗВО України: ДЗ «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка», Київського столичного університету імені Бориса Грінченка та Національного медичного університету імені О. О. Богомольця. Учасники відбиралися серед викладачів та студентів на основі попередньо визначених критеріїв включення. В процесі дослідження використано: методи системно-структурного, генетичного та дефініційного аналізу; метааналіз емпіричних даних вітчизняних та зарубіжних джерел з окресленої проблематики; діагностичний інструментарій, що містить стандартизовані методики (Connor–Davidson resilience scale-10), Опитувальник «Діагностика соціально-психологічної адаптації» (СПА) К. Роджерса і Р. Даймонд (в адаптації А. К. Осницького); Методика оцінки копінг-поведінки WCQ (копінг-тест) (Р. Лазарус, С. Фолкмен); Шкала стресогенних життєвих подій (T. Holmes, R. Rahe). Для встановлення кореляційних зв’язків було застосовано аналіз коефіцієнту кореляції Пірсона. Результати. Отримані результати свідчать, що серед викладачів та студентів переважає середній рівень стійкості та адаптованості. Високий рівень стійкості мають 28,54% викладачів і 11,19% студентів, а високий рівень адаптованості – 48,98% викладачів і 43,28% студентів. Висновки. В ході дослідження встановлено, що серед виявлених у суб’єктів освітнього процесу домінуючих копінг-стратегій найбільша частка у припадає: у викладачів – на копінг-стратегію «самоконтроль», а у студентів – на «пошук соціальної підтримки». Було підтверджено думку про кореляцію між адаптованістю та резильєнтністю, що уможливило розроблення й обґрунтування сукупності практик, спрямованих на активізацію та удосконалення (посилення) резільєнтності суб’єктів освітнього процесу в сучасному університеті