ПРОБЛЕМА НОРМУВАННЯ ІНСЕКТИЦИДІВ НА ПОВЕРХНІ ШКІРИ ДЛЯ ПРОГНОЗУВАННЯ РИЗИКУ ВИНИКНЕННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ШКІРНОЇ ПАТОЛОГІЇ У СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПРАЦІВНИКІВ

Aim. To establish insecticide surface skin exposure standards and predict the risk of occupational skin pathology in agricultural workers to develop preventive measures against diseases caused by dermal pesticide exposure. Materials and methods. A field experiment was conducted in accordance with the latest requirements of the European Food Safety Authority (2022), and risk assessment was performed following the Recommendations approved by the Ministry of Health of Ukraine (Order No. 324 dated 13.05.2009) under different pesticide application methods: boom, fan airblast, pre-planting, aerial, and knapsack spraying. A total of 27 field experiment series were conducted, and air samples from the working area (n=68) as well as dermal exposure levels (n=68) were analyzed for each worker engaged in various pesticide application methods. The quantitative determination of pesticide content was carried out using gas-liquid chromatography and high-performance liquid chromatography. Statistical analysis of the results was performed using the licensed statistical software packages MedStat v.5.2 (Copyright © 2003-2019) and Python 3.11; for data storage – Microsoft® Excel® for Microsoft 365 MSO. Results. The presence of insecticide contamination was predominantly detected on gloves worn by operators during the preparation of working solutions. No direct contamination of the skin surface was identified, with only residual traces found on workers' protective clothing. A comparison of the exposure dose from percutaneous absorption during technological operations under different application methods, the acceptable dermal exposure level of insecticides for workers (DE AOEL), the allowable percutaneous dose for occupational groups (ADderm), and hazard coefficients for percutaneous absorption (HCderm) revealed significant differences in dermal exposure between different application methods, whereas no significant differences were observed within the same method. Conclusions. When comparing hazard coefficients for percutaneous absorption calculated using different models, no significant differences were found between the risks assessed using DE AOEL and ADderm for individual technological operations across different application methods, except for knapsack spraying operators. The risk calculated using ADderm was significantly lower compared to the risk estimated with DE AOEL.Мета. Встановлення нормативів інсектицидів на поверхні шкіри та прогнозування ризику виникнення професійної шкірної патології у сільськогосподарських працівників для розробки заходів профілактики захворювань, зумовлених дермальним впливом пестицидів. Матеріали та методи. Натурний експеримент виконано відповідно до новітніх вимог (European Food Safety Authority (2022)), а оцінку ризиків виконано згідно Рекомендацій (Затв. МОЗ України № 324 від 13.05.2009) за різних способів обприскування: штангової, вентиляторної, передпосадкової, авіаційної, ранцевої обробок. Виконано 27 серій натурних експериментів та проаналізовано повітря робочої зони (n=68), дермальна експозиція (n=68) для кожного працівника при різних способах застосування пестицидів. Кількісне визначення вмісту пестицидів проводили методами газорідинної і високоефективної рідинної хроматографії. Статистичну обробку результатів проводили з використанням пакету ліцензійних статистичних програм MedStat v.5.2 (Copyright © 2003-2019) та Python 3.11; для зберігання даних – Microsoft® Excel® для Microsoft 365 MSO. Результати. Встановлено наявне забруднення інсектицидами переважно рукавичок у заправників при приготуванні робочих розчинів. Не виявлено забруднення поверхні шкіри, лише присутні залишки на поверхні спецодягу працівників. Порівняння експозиційної дози при перкутанному впливі під час виконання технологічних операцій за різних способів обробки, допустимого рівня впливу інсектициду на шкіру працівників (ДЕ ДРВП) та допустимої перкутанної дози для професійних контингентів (ДДшк) й коефіцієнтів небезпечності при перкутанному надходженні (КНшк) показало, що дермальна експозиція під час виконання окремих технологічних операцій різними способами обробки мала достовірну відмінність між способами обробки, проте відсутньою у межах одного способу. Висновки. Під час порівняння коефіцієнтів небезпечності при перкутанному надходженні, розрахованих за різними моделями, не було виявлено достовірної розбіжності між ризиками, що розраховані за ДЕ ДРВП та ДДшк для окремих технологічних операцій різних способів обробки, окрім як для оператора ранцевої обробки: ризик, що розрахований за ДДшк, є достовірно нижчим порівняно із ризиком при ДЕ ДРВП

ДОСВІД РЕКОНСТРУКТИВНО-ВІДНОВЛЮВАЛЬНИХ ОПЕРАЦІЙ ПРИ МНОЖИННИХ ПЕРЕЛОМАХ РЕБЕР

Aim. To analyze the effectiveness of operative and conservative treatment of patients with multiple rib fractures. Materials and methods. A retrospective study was conducted on 450 inpatients from 2020 to 2024, who were treated in the polytrauma department of the Communal Non-Commercial Enterprise “Kyiv City Clinical Hospital No. 17” (CNCE “KCCH No. 17”) with a diagnosis of multiple rib fractures. The patients were divided into two study groups. The first group (main group, 46 patients), hospitalized with multiple rib fractures, underwent reconstructive and restorative surgery. The second group (control group, 51 patients), hospitalized with multiple rib fractures, received conservative treatment. The methods used in the study included clinical (anamnesis, analysis of medical records, clinical examination) and instrumental (multislice spiral computed tomography). The study used statistical, analytical methods and the method of empirical research. To determine the difference in the indicators of the compared groups, the Chi-square test was used, to check the distribution for normality, the D’Agostino-Pearson test, the Wilcoxon W-test were used. The difference was considered statistically significant at a p-value < 0,05. The median (M) and standard deviation (SD) were also determined. Results. Reconstructive and restorative surgeries were performed on 46 patients. The study showed that the main victims were patients aged 45 to 59 years in both groups – 43,48% and 31,37%, respectively. Among the reasons that led to the trauma of patients, catatrauma should be highlighted – 42,3% of all cases. It was reliably proven that the development of pneumonia is significantly lower in the main group – 8,7% than in the comparison group – 50,98% (p<0,001). In both groups, injuries to the upper bones were most common, occurring in 21 (45,6%) and 17 (33,3%) patients in the main group and the comparison group, respectively. According to calculations, patients in the control group had a significantly longer duration of treatment compared to the main group – 13,5±1,09 versus 18±2,82 days (p<0,001), a longer duration of stay in the ICU compared to the main group – 32±63,61 versus 184±52,27 hours (p<0,001), a longer duration of stay on mechanical ventilation compared to the main group – 26±49,6 versus 187±56,27 hours (p<0,001). Conclusions. Reconstructive and restorative surgeries for chest wall skeleton disorders are extremely necessary, as they allow to improve the treatment outcomes of patients with this pathology.Мета. Провести аналіз ефективності оперативного та консервативного лікування пацієнтів з множинними переломами ребер. Матеріали та методи. Було ретроспективно досліджено 450 стаціонарних хворих за період з 2020 по 2024 роки, які проходили лікування у відділенні політравми Комунального некомерційного підприємства «Київська міська клінічна лікарня №17» (КНП «КМКЛ №17») з діагнозом множинні переломи ребер. Пацієнти були розподілені на дві групи дослідження. Перша група (основна, 46 пацієнтів) – госпіталізовані з діагнозом множинні переломи ребер, яким виконувались реконструктивно-відновлювальні операції. Друга група (контрольна група, 51 пацієнт) – госпіталізовані з діагнозом множинні переломи ребер, які лікувались консервативно. Методи, що використовувались в дослідженні – клінічні (анамнестичний, аналіз медичної документації, клінічне обстеження), інструментальні (мультиспіральна комп’ютерна томографія). В дослідженні були використані статистичні, аналітичні методи та метод емпіричного дослідження. Для визначення різниці показників порівнюваних груп хі-квадрат, для перевірки розподілу на нормальність використано критерій Д’Агостіно-Пірсона, W-критерій Вілкоксона. Достовірною прийнято різницю при значенні похибки р=<0,05. Також було визначено медіану (М) і стандартне відхилення (SD). Результати. Реконструктивно-відновлювальні операції були проведені 46 пацієнтам. Доведено, що основними постраждалими були пацієнти від 45 до 59 років в обох групах – 43,48% та 31,37% відповідно. Серед причин, що призводили до травми пацієнтів слід виділити кататравму – 42,3% всіх випадків. Достовірно доведено, що розвиток пневмонії суттєво менший в основній групі – 8,7%, ніж в групі порівняння – 50,98% (р<0,001). В обох групах найчастіше зустрічались травми верхніх кісток – у 21 (45,6%) та у 17 (33,3%) пацієнтів у основній групі та групі порівняння відповідно. За результатами дослідження, у пацієнтів контрольної групи спостерігалась достовірно вища тривалість лікування у порівнянні з основною групою – 13,5±1,09 проти 18±2,82 дні (p<0,001), довша тривалість перебування у відділенні реанімації та інтенсивної терапії у порівнянні з основною групою – 32±63,61 проти 184±52,27 год. (p<0,001), довша тривалість перебування на апараті штучної вентиляції легень у порівнянні з основною групою – 26±49,6 проти 187±56,27 год. (p<0,001). Висновки. Реконструктивно-відновлювальні операції при множинних переломах ребер є вкрай необхідними, бо дозволяють покращити результати лікування пацієнтів з даною патологією

МЕТАБОЛІТНИЙ КОМПЛЕКС ЛАКТОБАКТЕРІЙ ЩОДО ІНФІКОВАНИХ МУЛЬТИРЕЗИСТЕНТНИМ ШТАМОМ LELLIOTTIA AMNIGENA РАН В УМОВАХ IN VIVO

Aim. To study the antimicrobial activity of lactobacilli metabolites in order to create alternative antimicrobial agents with multifunctional activity. Materials and methods. Skin wounds infected with a multiresistant strain of Lelliottia amnigena were modeled on 12 guinea pigs, divided into 4 groups of 3 animals each. A 0.9% sodium chloride solution was applied to the control group, ciprofloxacin (A, Ananta Medicare, Great Britain) or a metabolite complex (L I, obtained by cultivating Lactobacillus rhamnosus GG microbial cells in their own ultrasonic disintegrates) to the therapeutic group, to the preventive and therapeutic group (Р) – additionally (before infection) a metabolic complex. Results and discussion. Lower indicators of the number of microbial cells of L. amnigena were established in the prophylactic-treatment group (P) compared to the treatment groups (А and L I) (by ~ 4.2 times; p=0.04) on the eighth day of the study. There was no significant difference in wound seeding between ML and ciprofloxacin (p=0.1). The healing speed of experimental wounds exceeded the control wounds by 3.9–4.8 times. According to the planimetric indicators, there was also a decrease in wounds in groups P (0.3±0.03 cm²; p=0.03), A (0.67±0.1 cm2; p=0.03), L I (0, 9±0.2 cm²; p=0.005) relative to K (1.8±0.2 cm²) on the eighth day of the experiment. A faster reparative effect was established in group P compared to group A (р=0.01). Complete healing of infected wounds in group P occurred on the 11th day, which confirms the effectiveness of additional preliminary prophylactic application of ML. Conclusions. The effectiveness of lactobacilli metabolites obtained by the author's method without the use of nutrient media was not inferior to that of the antibiotic. This indicates the possibility of promising application of ML for the construction of alternative antimicrobial agents of the new generation.Мета. Вивчити протимікробну активність метаболітів лактобактерій для створення альтернативних протимікробних засобів з поліфункціональною активністю. Матеріали та методи. Інфіковані мультирезистентним штамом Lelliottia amnigena шкірні рани моделювали на 12 морських свинках, розподілених на 4 групи по 3 тварини. До контрольної групи застосовували 0,9 % розчин натрію хлориду, лікувальних – ципрофлоксацин (А, Ananta Medicare, Великобританія) або метаболітний комплекс (Л I, отримували шляхом культивування мікробних клітин Lactobacillus rhamnosus GG у власних ультразвукових дезінтегратах), профілактично-лікувальної (Р) – додатково (перед інфікуванням) метаболітний комплекс. Результати. Нижчі показники кількості мікробних клітин L. amnigena встановлені в профілактично-лікувальній групі (Р) порівняно з лікувальними групами (А та Л I) (в ~ 4,2 разів; p=0,04) на восьму добу дослідження. Достовірної різниці щодо обсіменіння ран між МL та ципрофлоксацином не встановлено (р=0,1). Швидкість загоєння дослідних ран перебільшувала контрольні в 3,9 – 4,8 разів. За планіметричними показниками також відбувалося зменшення ран в групах Р (0,3±0,03 cm²; p=0,03), А (0,67±0,1 cm2; p=0,03), Л I (0,9±0,2 cm²; p=0,005) відносно К (1,8±0,2 cm²) на восьму добу експерименту. Швидший репаративний ефект встановлено в групі Р у порівнянні з А (р=0,01). Повне загоєння інфікованих ран в групі Р відбувалося на 11 добу, що підтверджує ефективність додаткового попереднього профілактичного нанесення МL. Висновки. Ефективність метаболітів лактобактерій, отриманих за авторським способом без використання живильних середовищ, не поступалася антибіотику. Це вказує на можливість перспективного застосування МL для конструювання альтернативних протимікробних засобів нового покоління

ХІРУРГІЧНА ПРОФІЛАКТИКА ТРОМБОЗУ ЗОНИ АРТЕРІАЛЬНОЇ РЕКОНСТРУКЦІЇ У ХВОРИХ НА ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ ІЗ ЗАГРОЗЛИВОЮ ІШЕМІЄЮ НИЖНЬОЇ КІНЦІВКИ

Introduction. Arterial disease of the lower extremities usually affects the femoral-popliteal segment and includes a number of clinical manifestations that are associated with a decrease in the patients' functional capacity and their quality of life. Aim. To study the effectiveness and evaluate the results of repeated and thrombotic-preventive operations in diabetic patients with threatening lower limb ischemia and to develop a diagnostic algorithm by clearly structuring the indications for performing operations to prevent thrombosis in the arterial reconstruction zone. Materials and methods. Results of surgical treatment of 110 patients with diabetes mellitus and threatening lower limb ischemia and stenotic-occlusive lesions of the popliteal-tibial segment, who underwent open, endovascular and hybrid reconstructive operations on the arteries of the lower limbs in order to improve blood supply and eliminate the phenomena of threatening lower limb ischemia. Results. The results of operations that prevent thrombosis are significantly (p<0.05) better than the results of repeated operations. Preventive thrombosis operations are aimed not only at preventing thrombosis in the arterial reconstruction zone but also at significantly improving clinical outcomes (p<0.05). Given the significant percentage of amputations after repeated reconstructive operations (25 % after 1 year), we proposed a protocol for examining patients after the primary operation, taking into account the presence of risk factors for systemic obstructive arterial lesions and thrombosis of the arterial circulation and in the inflow and outflow tracts. Conclusions. Thus, preventive surgery, to a much greater extent than repeated surgery, prolongs the time of limb preservation and improves the quality of life of operated patients. Taking into account the risk factors for thrombosis of the arterial reconstruction zone according to the developed algorithm allows for timely examination of patients from the high-risk group and timely raising the question of performing surgical intervention that prevents thrombosis of the arterial reconstruction zone. Based on the developed diagnostic algorithm, indications for performing thrombosis-preventive operations were formulated.Вступ. Захворювання артерій нижніх кінцівок зазвичай вражає стегново-підколінний сегмент і охоплює низку клінічних проявів, котрі пов’язані зі зниженням функціональної здатності пацієнтів та їх якості життя. Мета. Дослідження ефективності та проведення оцінки результатів повторних та попереджуючих тромбоз операцій у пацієнтів з цукровим діабетом та загрозливою ішемією нижньої кінцівки і розробка діагностичного алгоритму шляхом чіткої структуризації показань до виконання операцій попереджуючих тромбоз зони артеріальної реконструкції. Матеріали та методи. Результати хірургічного лікування 110 пацієнтів з цукровим діабетом і загрозливою ішемією нижньої кінцівки та стенотично-оклюзійним ураженням артерій підколінно-гомілкового сегмента, яким було проведено відкриті, ендоваскулярні або гібридні реконструктивні хірургічні втручання на артеріях нижніх кінцівок з метою відновлення кровопостачання та ліквідації явищ загрозливої ішемії нижньої кінцівки. Результати. Результати операцій, які запобігають тромбозу достовірно (р<0,05) ефективніші аніж результати повторних оперативних втручань. Попереджуючі тромбоз операції направлені не лише на профілактику тромбозу зони артеріальної реконструкції, та достовірно (р<0,05) призводять до клінічного поліпшення. Зважаючи на значний відсоток ампутацій кінцівок після проведених повторних реконструктивних операцій (25% через 1 рік), нами обґрунтовано доцільність використання протоколу обстеження пацієнтів після проведеного первинного оперативного втручання з урахуванням наявності у таких пацієнтів факторів ризику розвитку стенотично-оклюзійних уражень і тромбозу зони артеріальної реконструкції в шляхах припливу і відтоку. Висновки. Отже, попереджуюча операція в значно більшій мірі, ніж повторна, подовжує час збереження кінцівки і покращує якість життя оперованих хворих. Урахування факторів ризику тромбозу зони артеріальної реконструкції згідно розробленого алгоритму дозволяє своєчасно здійснювати відповідні обстеження у хворих з групи високого ризику та вчасно проводити оперативні втручання, котрі попереджують тромбоз зони артеріальної реконструкції. На підставі розробленого діагностичного алгоритму сформульовані показання до виконання попереджуючих тромбоз операцій

РЕАБІЛІТАЦІЯ ДІТЕЙ З РОЗЛАДАМИ СЕНСОРНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ ТА ВПЛИВ ТЕРАПЕВТИЧНИХ ІГОР

Introduction. The use of therapeutic games, modern technologies and an interdisciplinary approach constitutes a promising direction that has the potential to enhance the efficacy of therapy and facilitate the successful integration of children with sensory integration disorders (SID) into the social environment. Aim. The aim of this study is to evaluate the effectiveness of therapeutic games in the rehabilitation of children with SID and to identify their impact on the development of psychomotor and sociocognitive skills. The use of therapeutic games emerges as a promising approach with the potential to significantly enhance the quality of life for children with SID, thereby facilitating their successful social and educational integration. Materials and methods. The psychomotor skills of the participants were assessed using standardised testing methods, including the Bruininks-Oseretsky Motor Competence Test (BOT-2) and the Peabody Fine Motor Scale (PDMS-2). The assessment of sociocognitive skills was conducted using standardised methods and observations, such as the Adaptive Behavior Assessment Scale (ABAS-3) and the Conners Attention and Academic Rating Survey (CAARS). Results. The diagnosis of sensory integration disorders is a complex process that involves taking a medical history, observing the child’s behavior in various situations, and administering standardized tests. Results of the Bruininks-Ausseret Test (BOT-2) showed significant improvement in coordination and fine motor skills in 26 (86.67%) participants after the intervention. According to the The Vineland Adaptive Behavior Scale (VABS), 21 (70%) children demonstrated improvement in social interaction after the intervention. Reduced anxiety and improved mood were recorded in 18 (60%) participants using the Conners Attention and Academic Rating Survey (CAARS). Conclusions. 1. Effectiveness of therapeutic games. 2. Confirmation of the importance of an individualized approach. 3. The significance of an interdisciplinary approach.Вступ. Використання терапевтичних ігор, сучасних технологій та міждисциплінарного підходу є перспективними напрямами, що можуть значно покращити результати терапії та забезпечити успішну інтеграцію дітей з розладами сенсорної інтеграції (РСІ) у соціальне середовище. Мета. Метою цього дослідження є оцінка ефективності терапевтичних ігор у реабілітації дітей з РСІ та виявлення їх впливу на розвиток психомоторних і соціокогнітивних навичок. Використання терапевтичних ігор є перспективним методом, який може значно підвищити якість життя дітей з РСІ, сприяти їхньому успішному соціальному та освітньому інтегруванню. Матеріали та методи. Для оцінки психомоторних навичок застосовувались стандартизовані тестові методики Бруїнінкса-Осеретського тест моторної компетентності (BOT-2), шкала розвитку дрібної моторики Пібоді (PDMS-2), оцінка соціокогнітивних навичок здійснювалась за допомогою стандартизованих методик та спостережень таких як Шкала соціальної взаємодії Вінона (VABS), шкали оцінки адаптивної поведінки (ABAS-3), опитувальник оцінки навчальної діяльності та уваги Коннерса (CAARS). Результати. Діагностика розладів сенсорної інтеграції є комплексним процесом, що передбачає збір анамнезу, спостереження за поведінкою дитини в різних ситуаціях та застосування стандартизованих тестів. Результати тесту Бруїнінкса-Осеретського (BOT-2) показали значне покращення у координації та дрібній моториці у 26 (86,67%) учасників після втручання. За результатами Шкали соціальної взаємодії Вінона (VABS), 21 (70%) дітей продемонстрували покращення у соціальній взаємодії після втручання. Зниження рівня тривожності та покращення настрою було зафіксовано у 18 (60%) учасників за допомогою Опитувальника оцінки навчальної діяльності та уваги Коннерса (CAARS). Висновки. 1. Ефективність терапевтичних ігор. 2. Підтвердження значимості індивідуалізованого підходу. 3. Важливість міждисциплінарного підходу

МОДЕЛЬ ПРОГНОЗУВАННЯ ХРОНІЧНОЇ СЕРЦЕВОЇ НЕДОСТАТНОСТІ У ПАЦІЄНТІВ ІЗ ЦУКРОВИМ ДІАБЕТОМ 2 ТИПУ

Introduction. One of the common adverse complications that may occur in patients with type 2 diabetes mellitus (T2DM) after acute myocardial infarction (AMI) is the development and progression of chronic heart failure (CHF). Currently, it remains relevant to study biomarkers of energy homeostasis that are involved in the pathogenesis of CHF in T2DM patients. Aim. To predict the development of CHF in patients with T2DM using a generalized linear mixed model (GLMM). Materials and methods. A total of 74 patients with T2DM were examined after ST-segment elevation AMI (STEMI). Serum concentrations of adropin, fatty acid binding protein 4 (FABP4) and C1q/TNF-related protein 3 (CTRP3) were measured using enzyme-linked immunosorbent assays. Fasting blood glucose levels were determined by the glucose oxidase method. Serum high-density lipoprotein (HDL) levels were analyzed by the peroxidase enzymatic method. Low-density lipoprotein (LDL) levels were estimated by the Friedewald formula. The GLMM was applied to construct a predictive model of CHF in patients with T2DM. Results. The study has revealed decreased serum adropin and CTRP3 levels and increased FABP4 levels in T2DM patients after STEMI. A predictive model of CHF development in patients with T2DM has been developed. The fixed effects of the model were represented by two univariate (adropin and CTRP3 on day 1) and two bivariate indicators (adropin and FABP4 on day 10, glucose on day 1 and 10), as well as the random effects were represented by five univariate indicators (acute heart failure, diastolic blood pressure on day 1, heart rate on day 10, LDL on day 1 and HDL on day 1). The accuracy of predicting the occurrence of NYHA functional class II within a year in patients with T2DM was 61.5%, while that of NYHA functional class III was 89.6%. The overall accuracy of the model was 79.7%. Conclusions. Thus, the level of adropin on day 1 has been found to be a strong negative prognostic factor, while the combined effect of the adropin and FABP4 levels on day 10 – a positive prognostic factor. The combined effect of blood glucose levels on day 1 and 10, as well as a negative effect of CTRP3 concentration on day 1 has been shown. The option of using energy metabolism biomarkers in the model has indicated the importance of studying these parameters in T2DM patients.Вступ. Однією із частих несприятливих ускладнень, що може бути у хворих із цукровим діабетом (ЦД) 2 типу на тлі перенесеного гострого інфаркту міокарда (ГІМ) є розвиток та прогресування хронічної серцевої недостатності (ХСН). Нині залишається актуальним вивчення біомаркерів енергетичного гомеостазу, які беруть участь у патогенезі розвитку ХСН у хворих із ЦД 2 типу. Мета. Спрогнозувати розвиток ХСН у хворих із ЦД 2 типу за допомогою узагальненої лінійної змішаної моделі (GLMM). Матеріали та методи. Обстежено 74 хворих із ЦД 2 типу після перенесеного ГІМ із елевацією сегменту ST. Вміст адропіну, білку, що зв’язує жирні кислоти 4 (FABP 4) і C1q/TNF-зв’язуючий білок 3 (CTRP3) виявлено за допомогою імуноферментного методу. Рівень глюкози в крові визначався глюкооксидантним методом натщесерце. Рівень ліпопротеїдів високої щільності (ЛПВЩ) сироватки крові аналізували пероксидазним ферментативним методом. Вміст ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ) оцінювали за формулою Фрідевальда. Для побудови прогностичної моделі ХСН у хворих із ЦД 2 типу застосували GLMM. Результати. У дослідженні визначено зниження рівнів адропіну і CTRP 3 та збільшення вмісту FABP 4 у хворих із ЦД 2 типу після STEMI. Розроблена прогностична модель розвитку ХСН у хворих із ЦД 2 типу. Фіксовані ефекти моделі наведені двома однофакторними (адропін та CTRP 3 на 1 добу) та двома двофакторними показниками (адропін і FABP 4 на 10 добу, глюкоза на 1 і 10 добу), а випадкові ефекти – п’ятьма однофакторними показниками (гостра серцева недостатність, діастолічний артеріальний тиск на 1 добу, пульс на 10 добу, ЛПНЩ на 1 добу та ЛПВЩ на 1 добу). Точність передбачення виникнення протягом року ІІ функціонального класу за NYHA у хворих із ЦД 2 типу склала 61,5%, тоді як передбачення ІІІ функціонального класу за NYHA – 89,6%. Загальна точність моделі становила 79,7%. Висновки. Отже, рівень адропіну на 1 добу виступає сильним негативним прогностичним фактором, а спільний вплив рівнів адропіну і FABP 4 на 10 добу – позитивним прогностичним фактором. Спільний вплив рівнів глюкози в крові на 1 і 10 добу, а також вміст CTRP 3 на 1 добу – дають негативний ефект. Застосування у моделі біомаркерів енергетичного обміну вказує на важливість вивчення їх у хворих із ЦД 2 типу

ЕНДОСКОПІЧНА ТРИВЕНТРИКУЛОЦИСТЕРНОСТОМІЯ У ЛІКУВАННІ НОРМОТЕНЗИВНОЇ ГІДРОЦЕФАЛІЇ. КЛІНІЧНИЙ ВИПАДОК

Introduction. Normotensive hydrocephalus is an abnormal accumulation of cerebrospinal fluid in the ventricles of the brain. This causes an increase in the enlargement of the ventricles and an increase in intracranial pressure. Finally, this will cause gait impairment, decreased cognitive function, and urinary incontinence. Normal pressure hydrocephalus is a potentially clinically reversible disease. For this purpose, ventriculoperitoneal shunt is used. However, ventriculoperitoneal shunting has a high rate of complications. An alternative to ventriculoperitoneal shunting is endoscopic third ventriculostomy. Aim. To determine the possibility and evaluate the results of treatment of normotensive hydrocephalus using endoscopic third ventriculostomy. Materials and methods. At the preoperative stage, the patient underwent the following: a review of complaints and medical history, a neurological examination, a Tap test or lumbar puncture test with a large volume, and an MRI of the brain with intravenous contrast. In the postoperative period, a control MRI of the brain was performed with intravenous enhancement using the CSF Drive mode. The level of cognitive-amnestic disorders was assessed using the Montreal Cognitive Scale at both the pre- and postoperative stages. Results. Based on the clinical and anamnestic data, as well as the results of neuroimaging and instrumental diagnostic methods, the patient was diagnosed with normotensive hydrocephalus. The operation performed was an endoscopic third ventriculostomy using an endoscopic, frontal, transcortical approach on the right. In the early postoperative period, the patient experienced partial regression of preoperative symptoms, with gradual complete regression occurring 4 years after the operation. Conclusions. Endoscopic third ventriculostomy can be used in the treatment of normotensive hydrocephalus because it leads to complete regression of symptoms and can be offered as an alternative to ventriculoperitoneal shunting.Вступ. Нормотензивна гідроцефалія – аномальне скупчення спинномозкової рідини в шлуночках головного мозку, що спричиняє її збільшення та підвищення сили тиску на мозкову речовину і призводить до таких змін як: порушення ходи, зниження когнітивних функцій, нетримання сечі. Гідроцефалія нормального тиску є клінічно потенційно зворотнім станом. З цією метою застосовують венрикулоперитонеальне шунтування. Однак вентрикулоперитонеальне шунтування має високу частоту ускладнень. Альтернативою вентрикулоперитонеального шунтування є ендоскопічна тривентрикулоцистерностомія. Мета. Визначити можливість та оцінити результати лікування нормотензивної гідроцефалії за допомогою проведення ендоскопічної тривентрикулоцистерностомії. Матеріали та методи. Хворій на доопераційному етапі проведено збір скарг та анамнезу, неврологічний огляд, Tap test або поперековий пункційний тест з великим об’ємом та МРТ головного мозку з в/в контрастуванням з режимом CSF Drive. В післяопераційному періоді проводилися контрольні МРТ головного мозку з в/в контрастуванням з режимом CSF Drive. Рівень когнітивно-амнестичних порушень оцінювався за допомогою Монреальської когнітивної шкали на до- та післяопераційному етапах. Результати. Згідно клініко-анамнестичних даних та результатів нейровізуалізаційних та інструментальних методів дослідження хворій встановлено діагноз – нормотензивна гідроцефалія. Проведено операцію – ендоскопічну тривентрикулоцистерностомію. Ендоскопічний, фронтальний, транскортикальний доступ праворуч. В ранньому післяопераційному періоді хвора відмічає частковий регрес доопераційної симтоматики з поступовим повним її регресом через 4 роки після операції. Висновки. Ендоскопічна тривентрикулоцистерностомія може використовуватися при лікуванні нормотензивної гідроцефалії, оскільки призводить до повного регресу симптоматики та може бути запропонована як альтернатива вентрикулоперитонеальному шунтуванню

ВИВЧЕННЯ РОЛІ МІКРОБІОТИ КИШКІВНИКА У ПАЦІЄНТІВ З РОЗСІЯНИМ СКЛЕРОЗОМ В УКРАЇНСЬКІЙ ПОПУЛЯЦІЇ: ПОПЕРЕЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

Introduction. Multiple sclerosis (MS) is an inflammatory disorder characterized by demyelination in the central nervous system (CNS), linked to both genetic predispositions and environmental influences. Gut microbiota can be considered as an environmental factor that plays a role in MS disease. Aim. The study aims to assess enterotype and microbiota composition in multiple sclerosis patients and a control group in the Ukrainian population, as well as to identify factors influencing their formation and role in disease pathogenesis. Materials and methods. A total of 33 subjects, from which 28 diagnosed with multiple sclerosis (MS) and 5 healthy volunteers participated in this single-center cross-sectional study. Data were collected from stool samples obtained from participants, medical records and neurological exam during 2025. Microbiome analysis was performed via 16S rRNA gene sequencing on the Illumina MiSeq platform. Results. The MS and control cohorts had comparable demographic characteristics. The median age was 33 (IQR: 31-37). In this study we investigated the impact of gut microbiota on adults with multiple sclerosis in Ukraine and found that enterotype has potential moderate-strong association with MS, and were significantly related to treatment status. The association among enterotype distribution and treatment status was with large effect (Cramér’s V = 0.41), indicating relationship between microbiome changes and DMT therapy. In our study MS patients also had an increased level of the phylum Proteobacteria (d=-0,36) and decreased levels for Bacteroidetes (d=0.27) and Firmicutes (d=0.44) compared to healthy controls. Kruskal-Wallis H test showed that Firmicutes (H = 12.262, p = 0.016) and Proteobacteria (H = 10.18, p = 0.037) differ significantly between control group, group without treatment and preventive therapy groups. Other phyla do not show statistically significant differences. Conclusions. This study demonstrates that gut microbiota composition in MS patients differs from that of healthy controls, with enterotype distribution potentially influenced by disease-modifying therapies. Increased levels of proinflammatory phylum have been identified in the MS cohort, so further studies on genus and species level is needed.Вступ. Розсіяний склероз (РС) — це аутоімунне демієлінізуюче захворювання центральної нервової системи (ЦНС) розвиток якого пов’язаний як з генетичною схильністю, так і з впливом навколишнього середовища. Мікробіоту кишечника можна розглядати як фактор навколишнього середовища, який може відігравати важливу роль у патогенезі розсіяного склерозу. Мета. Дослідження спрямоване на визначення ентеротипу та складу мікробіоти у дорослих пацієнтів з розсіяним склерозом та групі контролю в українській популяції з визначенням факторів, що впливають на їх формування та ролі в патогенезі захворювання. Матеріали та методи. В одноцентровому поперечному дослідженні взяло участь 33 учасники, серед яких 28 пацієнтів з діагнозом розсіяний склероз (РС) і 5 здорових добровольців. Дані були зібрані зі зразків стулу, наданих учасниками, і медичних записів та неврологічного огляду протягом 2025 року. Аналіз мікробіоти кишківника проводився за допомогою секвенування гена 16S рРНК на платформі Illumina MiSeq. Результати. Група дослідження та група контролю мали порівнянні демографічні характеристики. Середній вік становив 33 роки (IQR: 31-37). У цьому дослідженні ми вивчали вплив кишкової мікробіоти на дорослих із розсіяним склерозом в Україні та виявили, що ентеротип має потенційний помірний або сильний зв’язок із РС і достовірно пов’язаний з хворобо-модифікуючою терапією (ХМТ). Виявлено великий ефект (V Крамера = 0,41) зв’язку між ентеротипом та ХМТ. У нашому дослідженні виявлено, що пацієнти з РС мали підвищений рівень бактерій типу Proteobacteria (d=-0,36) і знижений рівень Bacteroidetes (d=0,27) і Firmicutes (0,44) порівняно із групою контролю. Критерій Kruskal-Wallis H показав, що Firmicutes (H = 12,262, p = 0,016) і Proteobacteria (H = 10,18, p = 0,037) значно відрізняються між контрольною групою, групою без лікування та групами профілактичної терапії. Інші типи не виявляють статистично значущих відмінностей. Висновки. Це дослідження демонструє, що склад мікробіоти кишечника у хворих на РС відрізняється від складу здорової контрольної групи, причому на розподіл ентеротипів потенційно може впливати хворобо-модифікуюча терапія. Підвищені рівні прозапального типу Proteobacteria були виявлені в групі РС, тому необхідні подальші дослідження на рівні роду та виду

РЕФЛЕКСИВНИЙ КОМПОНЕНТ РЕАЛІЗАЦІЇ ТРАВМА-ІНФОРМОВАНОГО ПІДХОДУ ДО НАВЧАННЯ ЯК ЗАСІБ ПРОФІЛАКТИКИ РОЗВИТКУ ВТОМИ У СТУДЕНТІВ ПІД ЧАС ВИРОБНИЧОЇ ПРАКТИКИ

Introduction. The article examines the practical aspect of implementing trauma-informed learning with an emphasis on reflection as a preventive tool. Experimentally cases of the emergence of prerequisites for the premature appearance of fatigue in students during industrial practice are identified and ways to prevent this process are specified. Aim. To summarize data on the state of use of reflection during students’ education, in particular during their field practicum; to investigate reflection as a preventive tool for the development of fatigue; to identify cases of premature appearance of fatigue in students during field practicum using reflection. Materials and methods. The methods of theoretical analysis of scientific sources and the method of generalization of empirical data were used. Students studying at a higher education institution under martial law were involved in the pedagogical experiment. The total number of students is 1800 people. Results. It has been established that reflection is an indispensable attribute of the learning process. Reflecting at different stages of learning, students acquire knowledge, skills, expand experience, learn to solve professional problems, evaluate results, plan further directions of educational activity, etc. The reflection process varies in the number of participants (individual, group), time of implementation (reflection during action, reflection deferred in time), purpose (reflection of the action being performed; reflection of the action to be performed; reflection to determine behavior, tactics, strategy). It has been established that reflection is not used as a preventive tool. Conclusions. The effectiveness of using reflection during student training as a preventive measure for the development of fatigue has been experimentally proven. It has been established that the emergence of prerequisites for the premature appearance of a feeling of fatigue is stopped if, during training, students are given the opportunity to choose and implement the following types of communication with the lecturer: 1) communication for phased control of intermediate results of task performance; 2) communication to determine the sequence of actions to overcome intellectual difficulties that the student cannot overcome by making multiple attempts; 3) ongoing communication, during which the lecturer directs the student’s actions.Вступ. У статті розглядається практичний аспект реалізації травма-інформованого навчання з акцентом на рефлексії як на профілактичному заході. Експериментально виявлено випадки зародження передумов для передчасної появи у студентів відчуття втоми під час проходження виробничої практики та конкретизовано способи запобігання цьому процесу. Мета. Узагальнити дані про стан використання рефлексії під час навчання студентів, зокрема під час виробничої практики; дослідити рефлексію як профілактичний засіб розвитку втоми; з використанням рефлексії виявити випадки передчасної появи у студентів відчуття втоми під час проходження виробничої практики. Матеріали та методи. Використано методи теоретичного аналізу наукових джерел та метод узагальнення емпіричних даних. До педагогічного експерименту були залучені студенти, які навчаються у вищому навчальному закладі в умовах воєнного стану. Загальна кількість студентів – 1800 осіб. Результати. Встановлено, що рефлексія – неодмінний атрибут процесу навчання. Рефлексуючи на різних етапах навчання, студенти набувають знань, умінь, розширюють досвід, навчаються вирішувати професійні проблеми, оцінюють результати, планують подальші напрями навчальної діяльності тощо. Процес рефлексії різнитися кількістю учасників (індивідуальна, групова), часом здійснення (рефлексія під час дії, рефлексія відтермінована в часі), метою (рефлексія дії, яка виконується; рефлексія дії, яка буде виконуватися; рефлексія для визначення поведінки, тактики, стратегії). Встановлено, що рефлексія не використовується як профілактичний засіб. Висновки. Експериментально доведено ефективність використання рефлексії під час навчання студентів як профілактичного засобу розвитку втоми. Встановлено, що зародження передумов для передчасної появи відчуття втоми зупиняється, якщо під час навчання студентам надається можливість обирати та реалізувати такі види спілкування з викладачем: 1) спілкування для поетапного контролю проміжних результатів виконання завдання; 2) спілкування для визначення послідовності дій з подолання інтелектуального утруднення, яке студент не може подолати, здійснюючи багаторазові спроби; 3) поточне спілкування, під час якого викладач спрямовує дії студента

СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО ЛІКУВАННЯ ПЕРЕЛОМІВ ДОВГИХ ТРУБЧАСТИХ КІСТОК

Introduction. Fractures of long tubular bones remain among the most prevalent musculoskeletal injuries, accounting for over 30% of all skeletal fractures. In modern clinical practice, surgical treatment is increasingly preferred over conservative methods due to its superior clinical outcomes, safety profile, and reduced period of work incapacity. International evidence supports the advantages of operative approaches, particularly in diaphyseal fractures of the femur, tibia, and humerus. Materials and methods. This study employed comparative, systematic, and analytical methods. We analyzed data from international multicenter trials (e.g., SPRINT, NICE, AO Foundation), clinical guidelines from six countries, and empirical economic modeling under Ukrainian healthcare conditions. The comparison included treatment duration, complication rates, fixation stability, length of disability, direct and indirect costs, and rehabilitation needs. Results. Surgical management demonstrated a significantly higher union rate (90–95% within 3–4 months), lower complication rates (3–5%), and a notably shorter period of immobilization and work disability (approximately 30 days). In contrast, conservative treatment was associated with higher nonunion rates (15–20%) and extended disability durations exceeding 60 days. Although initial operative costs were 25–30% higher, total expenditures, including rehabilitation and indirect costs, were 15–25% lower. In accordance with European clinical standards, intramedullary osteosynthesis is considered the treatment of choice in over 80% of cases. Conclusions. The findings confirm the clinical and economic superiority of surgical treatment for fractures of long tubular bones. The implementation of operative techniques in secondary-level healthcare facilities in Ukraine could enhance care quality, reduce long-term disability, and improve resource allocation. Further research should focus on the establishment of national treatment registries, analysis of clinical outcomes, and development of optimized rehabilitation strategies.Вступ. Переломи довгих трубчастих кісток є однією з найпоширеніших форм травматичних ушкоджень, що становлять понад 30% від загальної кількості переломів опорно-рухового апарату. У клінічній практиці спостерігається тенденція до переваги хірургічного лікування, що зумовлено його високою клінічною ефективністю, безпечністю та скороченням періоду втрати працездатності. Міжнародний досвід демонструє значні переваги оперативних методів над консервативною терапією при діафізарних переломах стегнової, великогомілкової та плечової кісток. Матеріали та методи. У дослідженні застосовано метод порівняльного аналізу, системного підходу та аналітичний метод. Узагальнено дані міжнародних багатоцентрових досліджень (SPRINT, NICE, AO Foundation), клінічних протоколів із шести країн Європи та Північної Америки, а також проведено емпіричні економічні розрахунки на основі українських умов. Порівняння здійснено за параметрами: тривалість лікування, частота ускладнень, репозитивна стабільність, тривалість непрацездатності, економічні витрати та потреба в реабілітації. Результати. Хірургічне лікування довгих трубчастих кісток забезпечує більш високу частоту зрощення (90–95% протягом 3–4 місяців), меншу ймовірність ускладнень (до 3–5%) та значно коротший період іммобілізації й втрати працездатності (до 30 днів). У порівнянні, при консервативному лікуванні частота незрощення сягала 15–20%, а тривалість втрати працездатності — понад 60 днів. Економічний аналіз продемонстрував, що прямі витрати на хірургічне лікування вищі на 25–30%, проте сумарні витрати (з урахуванням реабілітації, повторних втручань, соціальних втрат) нижчі на 15–25%. За європейськими стандартами, інтрамедулярний остеосинтез визнається методом вибору у понад 80% випадків. Висновки. Отримані результати свідчать про клінічну та економічну доцільність хірургічного лікування переломів довгих трубчастих кісток. Упровадження оперативних методик у заклади охорони здоров’я, зокрема вторинного рівня в Україні, дозволить підвищити якість допомоги, зменшити тривалість інвалідизації та оптимізувати медичні витрати. Подальші дослідження мають бути спрямовані на створення реєстрів, аналіз результатів лікування в національному контексті та удосконалення підходів до реабілітації