РОЛЬ АНГІОСОМНОЇ ТЕОРІЇ ПРИ ПРОВЕДЕННІ ТРАНСКУТАННОЇ ОКСИМЕТРІЇ ЯК МЕТОДУ ДІАГНОСТИКИ ІШЕМІЧНИХ УРАЖЕНЬ СТОПИ ПРИ ЦУКРОВОМУ ДІАБЕТІ

Abstract

Introduction. Diabetic foot syndrome (DFS) is a severe complication of diabetes mellitus associated with microcirculatory impairment and a high risk of amputation. Transcutaneous oxygen tension (TcpO₂) is widely used to assess ischemia, but its accuracy depends on proper electrode placement. Standard protocols do not consider the angiosome structure of the foot, which may affect perfusion assessment and healing prediction. Aim. To evaluate the relationship between TcpO₂ levels and ulcer location in the ischemic form of DFS, considering angiosome theory, and to identify optimal sites for electrode placement. Materials and methods. Eighty patients with ischemic DFS (mean age 63.4 ± 7.3 years) were examined. Lesion severity was assessed using the WIFI and SINBAD scales. TcpO₂ was measured with the PeriFlux 5000 system at 43–45 °C. Patients were divided into an experimental group (angiosome-oriented electrode placement; n = 50) and a control group using standard positioning (n = 30). Results and discussion. Ulcers were most frequently located in the interdigital spaces (17%), first (28%) and fifth (20%) metatarsophalangeal joints, and on the lateral (20%) and medial (15%) heel surfaces. In all angiosomes, TcpO₂ values were lower in the experimental group. Interdigital spaces showed 32 ± 5 mmHg versus 36 ± 3; the first metatarsophalangeal joint — 33 ± 7 versus 50 ± 8; the fifth — 31 ± 6 versus 49 ± 8 mmHg. Heel regions also demonstrated lower perfusion: lateral — 31 ± 5 versus 46 ± 6, medial — 36 ± 4 versus 45 ± 2 mmHg. These findings demonstrate that tissue oxygenation strongly depends on ulcer location and confirm the diagnostic value of angiosome-oriented electrode positioning. Conclusions. Angiosome-based electrode placement improves the accuracy of perfusion assessment in ischemic DFS. The most pronounced differences between groups were observed in plantar angiosomes (first and fifth metatarsophalangeal joints, lateral heel), supporting the need to consider angiosome structure for early detection of critical ischemia and improved wound-healing prediction.Вступ. Синдром діабетичної стопи (СДС) є тяжким ускладненням цукрового діабету й супроводжується порушенням мікроциркуляції та високим ризиком ампутацій. Транскутанне визначення напруги кисню (TcpO₂) застосовується для оцінки ішемії, але інформативність залежить від коректного розміщення електродів, тоді як стандартні методики не враховують ангіосомну будову стопи. Це може впливати на точність визначення перфузії та прогнозування загоєння. Мета. Встановити взаємозв’язок між рівнем TcpO₂ і локалізацією виразкових дефектів при ішемічній формі СДС з урахуванням ангіосомної теорії та визначити оптимальні ділянки для позиціонування електродів. Матеріали та методи. Обстежено 80 пацієнтів із ішемічною формою СДС (63,4 ± 7,3 року). Ступінь ураження оцінювали за шкалами WIFI і SINBAD. TcpO₂ вимірювали системою PeriFlux 5000 при 43–45 °C. Пацієнтів поділено на експериментальну групу (ангіосомно-орієнтоване розміщення електродів; n = 50) та контрольну групу зі стандартною методикою (n = 30). Результати та обговорення. Виразки найчастіше локалізувалися у міжпальцевих проміжках (17%), у ділянках І (28%) та V (20%) плюсне-фалангових суглобів, на латеральній (20 %) і медіальній (15%) поверхнях п’яти. У всіх ангіосомах експериментальної групи показники TcpO₂ були нижчими, ніж у контрольній. Зокрема, міжпальцеві проміжки — 32 ± 5 мм рт. ст. проти 36 ± 3; І плюсне-фаланговий суглоб — 33 ± 7 проти 50 ± 8; V — 31 ± 6 проти 49 ± 8 мм рт. ст. У п’ятковій зоні також відзначено зниження: латеральна поверхня — 31 ± 5 проти 46 ± 6, медіальна — 36 ± 4 проти 45 ± 2 мм рт. ст. Отримані результати свідчать про суттєву залежність рівня тканинної оксигенації від зони ураження та підтверджують, що ангіосомне позиціонування електродів дозволяє точніше ідентифікувати ділянки гіпоперфузії. Висновки. Ангіосомно-орієнтоване розміщення електродів забезпечує більш точну оцінку перфузії у пацієнтів із ішемічною формою СДС. Найбільші відмінності між групами зафіксовані в підошвових ангіосомах (І та V плюсне-фалангові суглоби, латеральна поверхня п’яти), що підтверджує необхідність урахування ангіосомної структури для своєчасного виявлення критичної ішемії та покращення прогнозування загоєння ран