Трудове законодавство і продуктивність праці в Нігерії

This Paper has discussed the various employment laws in the country and the inherent defects in them that have impacted negatively on staff productivity. The Paper came against the background of the low productive output of the Nigerian worker that has adversely affected the growth of the national economy and created room for fraud and corruption in the public service as well as the private sector. The Paper has found that aside of defective labour laws, the mentality of Nigerian courts to labour disputes, the negative attitude of Nigerian workers and poor work ethics, and the poor conditions of service in the labour sector all contribute to low output and productivity. Therefore, the Paper has suggested ways that these negative trends can be reversed among them, the amendment of the extant industrial laws and improvement of the working conditions of the Nigerian employee. В статье рассмотрены различные законодательные акты, касающиеся проблем занятости в Нигерии, а также присущие им недостатки, которые отрицательно сказываются на производительности труда работников. Определены способы устранения этих негативных тенденций путем внесения поправок в законы, касающиеся производственной сферы, а также  улучшения условий труда.У статті розглянуто різноманітні законодавчі акти, що стосуються проблем зайнятості в Нігерії, а також властиві їм недоліки, які негативно позначаються на продуктивності праці працівників. Зазначені чинники негативно впливають на національну економіку, створюють можливості для шахрайства та корупції як у державному, так і в приватному секторах. Установлено, що недосконале трудове законодавство, неналежний рівень компетентності нігерійських судів при розгляді трудових спорів, негативне ставлення до них самих працівників, погані умови праці в промисловому секторі є причиною низької якості продукції і продуктивності праці. Запропоновано способи усунення цих негативних тенденцій, зокрема шляхом унесення поправок до законодавчих актів щодо промисловості, а також поліпшення умов праці.

Медіація як альтернативний спосіб вирішення публічно-правових спорів

The article deals with the problems of mediation in administrative legal proceedings. It is alleged that it is an effective alternative way of disputes settling. The authors pay attention on the problems that arise in mediation applying. The authors analyze the positive foreign experience on this issue. Proposals for improving domestic legislation are provided there.Статья посвящена исследованию института медиации в административном судопроизводстве. Это действенный альтернативный способ решения споров. Указано на проблемные вопросы, которые возникают в процессе медиации. Авторами проанализирован положительный зарубежный опыт по данному вопросу. Предоставляются соответствующие предложения по совершенствованию отечественного законодательства.Стаття присвячена дослідженню інституту медіації в адміністративному судочинстві. У зв’язку з внесенням змін до процесуальних кодексів аналіз новел, які є у Кодексі адміністративного судочинства України, на даний час є актуальним завданням. Однією із таких новел є інститут медіації, який викликає зацікавленість як серед теоретиків, так і практиків.Медіація – це альтернативний спосіб вирішення справ, який широко використовується в провідних країнах-членах Європейського Союзу. У зв’язку з прагненням України стати повноправним членом Європейського Союзу вивчення позитивного досвіду провідних європейських держав є доцільним. Виникає необхідність приведення чинного законодавства до стандартів провідних європейських держав. Такі зміни необхідні і у сфері судочинства, зокрема адміністративного. Першочерговим завданням для демократичної країни є забезпечення справедливого правосуддя. Один зі способів врегулювання спорів – судова медіація, яка забезпечує швидке вирішення спору без судового розгляду.Варто зазначити, що судова медіація є досить дієвим альтернативним способом вирішення спорів. Автори зосередили свою увагу на дослідженні механізму впровадження медіації в адміністративне судочинство, вивченні позитивного європейського досвіду з даного питання з метою усунення прогалин у вітчизняному законодавстві.У статті констатовано, що медіація була відома ще римському та грецькому праву. Першою країною на європейському континенті, яка почала використовувати медіацію, стала Велика Британія. Автори роблять пропозицію щодо створення Національного інституту вирішення спорів.Значення медіації полягає у тому, що, з одного боку, вона розвантажить адміністративні суди, з іншого – даний інститут надасть змогу швидко вирішити справу без участі суду і тим самим зекономити час та кошти. Медіатор шукає компромісне взаємовигідне рішення між сторонами та вживає всі заходи щодо запобігання виникнення конфлікту в майбутньому. Переможця не існує, оскільки рішення у справі має задовольнити обидві сторони.Процесуальне законодавство, а саме глава 4 Кодексу адміністративного судочинства, визначає порядок врегулювання спору за участі судді. Якщо спір не вдалося врегулювати, то повторна медіація не допускається.Автори спростовують думку про те, що часто публічно-правові спори вважають немедіабельними і обґрунтовують свою позицію.Позитивним наслідком медіації є і те, що рішення, яке прийняте за її наслідками, має бути виконане у найкоротші строки, бо воно є компромісним. На практиці рішення суду виконуються тривалий час або взагалі не виконуються, тому перевагою медіації є те, що рішення, прийняті за її наслідками виконуються стовідсотково.Незважаючи на позитивні моменти запровадження даного інституту в Україні, автори вказують і на проблемні питання, які виникають при застосуванні медіації.У статті проаналізовано позитивний іноземний досвід з даного питання. Надаються відповідні пропозиції щодо удосконалення вітчизняного законодавства.Медіація є прогресом в українському правосудді. Її метою є забезпечення доступу громадян до правосуддя, покращення якості судових рішень, розвантаження судів

Про тролінг авторських прав у рамках цивільного законодавства

The paper analyses copyright trolling in the scope of illegitimate compensation claims for a breach of the author’s economic rights, i.e. where: 1) no infringement of economic rights has occurred, or 2) the action has been brought before the wrong authorities, or 3) the claimant has no title to bring the action before the court. It was noted that the use of copyrighted works requires the consent of the owner of economic rights, or such a use as an exception is possible in the form of permissible use. If a work is used under a contract or the law, no infringement occurs. It outlines cases of a breach of the author’s economic rights in the Polish law and the protection measures available to the entitled party in the event of an infringement. In particular, according to Art. 79 of the Copyright Law, the injured party may generally demand that the person who infringed upon the economic rights (the offender): 1) ceases the infringement; 2) removes the effects of the infringement 3) redresses the damage: under general conditions or by paying double the amount due if the owner had consented to the use; 4) renders the obtained benefits. A copyright troll calls the recipient to redress the damage by paying an appropriate sum, which is the owner’s right in the event of an infringement. Copyright troll falsely relying on the fact of infringement, while acts to obtain undue benefits. Furthermore, it discusses the term of “copyright trolling” and its scope. A significant conclusion is that copyright trolling is an action of exploiting copyright infringement and the related protection measures to obtain material gain (extort money). The paper offers an assessment of the phenomenon in the framework of civil law, focusing primarily on the legal basis for the return of the performance / redressing the damage. The basis for the return is provided by regulations on unjust enrichment. It is observed that the circumstances of copyright trolling allow for claiming infringement upon personal interests, such as privacy, peace, the right not to be disturbed, the inviolability of the home. This work aims to contribute to the growing body of literature on copyright trolling. The author especially hopes to initiate an informed discussion based on research, which could have the additional benefit of educating the public on the subject.Анализируется троллинг авторских прав в рамках неправомерных требований о возмещении вреда за нарушение экономических прав автора, то есть когда: 1) не произошло нарушения экономических прав, или 2) иск подан против неправильных органов власти, или 3) истец не имеет права на предъявление иска в суд. Изложены случаи нарушения экономических прав автора в польском законодательстве и меры защиты, доступные правомочной стороне в случае нарушения. Кроме того, обсуждается термин «авторскийтроллинг» и его область применения, предлагается оценка этого явления в рамках гражданского законодательства, акцентируя внимание прежде всего на правовой основе возвращения выполнения / возмещения вреда. Отмечается, что обстоятельства троллинга авторских прав позволяют заявить о нарушениях в интересах личных интересов. Статьянаправлена на то, чтобы способствовать росту литературы о троллинге авторских прав. Автор надеется начать осознанную дискуссию на основе исследований, которая могла бы иметь дополнительную пользу в образовании общественности по этому вопросу.У статті аналізується тролінг авторських прав у межах неправомірних вимог про відшкодування шкоди за порушення економічних прав автора, тобто коли: 1) не відбулося порушення економічних прав, або 2) позов подано проти неправильних органів влади, або 3) позивач не має права на пред'явлення позову до суду. Було зазначено, що для використання захищених авторським правом творів потрібна згода власника господарських прав, або таке використання як виняток можливе у формі дозволеного використання. Якщо твір використовується за контрактом або законом, порушення не відбувається. У ньому викладені випадки порушення економічних прав автора в польському законодавстві та заходи захисту, доступні правомочній стороні у разі порушення. Зокрема, згідно зі ст. 79 Закону про авторське право, потерпіла сторона може взагалі вимагати від особи, яка порушила економічні права (правопорушник): 1) припинити порушення; 2) усуває наслідки порушення; 3) відшкодовує шкоду: за загальних умов або шляхом сплати подвійної суми, якщо власник дав згоду на використання; 4) надає отримані переваги. Авторський троль закликає одержувача відшкодувати шкоду, сплативши відповідну суму, що є правом власника у разі порушення. Авторський троль помилково покладається на факт порушення, одночасно діючи для отримання невиправданих вигод.Крім того, вона обговорює термін "авторське тролінг" та його сферу застосування. Важливим висновком є те, що тролінг за авторським правом - це дія з метою порушення авторських прав та пов'язаних із цим заходів захисту для отримання матеріальної вигоди (вимагання грошей). У статті пропонується оцінка явища в рамках цивільного законодавства, зосереджуючись насамперед на правовій основі для повернення результатів / відшкодування шкоди. Підставою для повернення є нормативні акти про безпідставне збагачення. Зазначається, що обставини тролінгу авторських прав дозволяють заявити про порушення в інтересах особистих інтересів, такі як приватність, мир, право не турбувати, недоторканість будинку. Ця робота спрямована на те, щоб сприяти зростанню літератури про тролінг авторських прав. Автор особливо сподівається розпочати усвідомлену дискусію на основі досліджень, яка могла б мати додаткову користь в освіті громадськості з цього питання

Міжнародно-правове регулювання прав осіб з інвалідністю: проблеми становлення та розвитку

At the level of international legal regulation disability policy is currently one of the priority areas. However, such attention to the international legal protection of the rights of persons with disabilities has not always been the case, as the problems of persons with disabilities have long remained unnoticed by the international community. Rare attempts to improve the situation with persons with disabilities were usually limited to medical protection and integration into the labor market, while the task of their full and actual involvement in public life was not even set. The article analyzes the preconditions, reasons and features of the evolution of the system of international legal protection of the rights of persons with disabilities, as well as examines the transformation of approaches to defining the concept of "disability" at the level of international law. The article defines the main stages of the formation of international cooperation in the field of protection of the rights of persons with disabilities. The article presents the results of the analysis of international legal documents on disability policy for the period from the beginning of the twentieth century to 2020.На уровне международно-правового регулирования политика в сфере инвалидности в настоящее время является одним из приоритетных направлений. Однако такое внимание к международно-правовому обеспечению прав лиц с инвалидностью было далеко не всегда, поскольку проблемы лиц с инвалидностью долгий период оставались незамеченными международным сообществом. Единичные попытки определенным образом улучшить положение людей с инвалидностью сводились обычно к медицинской защите и интеграции на рынке труда, тогда как задачи по их полноценному и фактическому привлечению к общественной жизни даже не ставились. В статье анализируются предпосылки, причины и особенности эволюции системы международно-правовой защиты прав лиц с инвалидностью, а также исследуется трансформация подходов к определению понятия «инвалидность» на уровне международного права. Рассматриваются основные этапы становления международного сотрудничества в сфере защиты прав лиц с инвалидностью. Приводятся результаты анализа международно-правовых документов по политике в сфере инвалидности за период от начала ХХ по 2020 г.На рівні міжнародно-правового регулювання політика у сфері інвалідності наразі є одним із пріоритетних напрямків. Однак така увага до міжнародно-правового забезпечення прав осіб з інвалідністю була далеко не завжди, проблеми осіб з інвалідністю тривалий час залишалися непоміченими міжнародною спільнотою. Поодинокі спроби певним чином покращити становище осіб з інвалідністю зводилися зазвичай до медичного захисту та інтеграції на ринку праці, тоді як завдання щодо їх повноцінного і фактичного залучення до суспільного життя навіть не ставилося. У статті окреслено передумови, причини і особливості еволюції системи міжнародно-правового захисту прав осіб з інвалідністю, а також досліджено трансформацію підходів  до визначення поняття «інвалідність» на рівні міжнародного права. Розглянуто основні етапи становлення міжнародного співробітництва у сфері захисту прав осіб з інвалідністю. Подано результати аналізу міжнародно-правових документів щодо політики в сфері інвалідності за період від початку ХХ ст. до 2020 р

Економічний вплив організованої злочинності на державну безпеку

Organised crime is changing and becoming increasingly diverse in its methods, group structures and impact on society. This article aims to research, on the one hand, the impact of organized crime on state’s economy, on the other hand – to analyse the possible legal and economic measures tackling and preventing organized crime activities. The article contains results of the analysis of international, regional and national legal acts and the secondary analysis of statistical data of European Union agencies and international organizations. The author used a variety of methods: from selection and analysis of primary and secondary sources to descriptive, comparative and synthesis methods. Such analysis required multitudinous, broad and diverse base of empirical data, which were collected from the international, regional, national organizations and agencies, as well as scientific, operational and theoretical reports related to the issue of organised crime and impact of this phenomenon to the state and the society.Организованная преступность меняется и становится все более разнообразной по своим методам, групповым структурам и влиянием на общество. Целью публикации является исследование, с одной стороны, влияния организованной преступности на экономику государства, с другой – анализ возможных правовых и экономических мер по преодолению и предотвращению такой деятельности. Статья содержит результаты анализа международных, региональных и национальных правовых актов и вторичного анализа статистических данных органов Европейского Союза и международных организаций. Автор использовал различные методы: от отбора и анализа первичных и вторичных источников до описательных, сравнительных и методов синтеза. Такой анализ проведен на многонациональной, разнообразной базе эмпирических данных, полученной от международных, региональных, национальных организаций и ведомств, а также с научных, оперативных и теоретических докладов, связанных с проблемой организованной преступности и влиянием этого явления на государство и общество.Організована злочинність змінюється й стає все більш різноманітною за своїми методами, груповими структурами та впливом на суспільство. Метою публікації є аналіз, з одного боку, впливу організованої злочинності на економіку держави, з іншого – можливих правових й економічних заходів щодо її подолання та запобігання організованій злочинній діяльності. Стаття містить результати вивчення міжнародних, регіональних та національних правових актів та вторинного аналізу статистичних даних органів Європейського Союзу та міжнародних організацій. Автор використовував різноманітні методи: від відбору та аналізу первинних та вторинних джерел до описових, порівняльних та методів синтезу. Такий аналіз було здійснено на багатонаціональній різноманітній базі емпіричних даних, які містилися у міжнародних, регіональних, національних організаціях та відомствах, а також результатах наукових, оперативних та теоретичних доповідей, пов'язаних з проблемою організованої злочинності та впливом цього явища на державу та суспільство

Порушення законів та звичаїв війни за військовим правом: порівняльний аналіз міжнародного та українського законодавства

This paper addresses the question of the criminalization of war crimes, which are compared at the international and internal legislative level under military law. Considering current threats to the international legal order and security system, justice and defence sector actors, military lawyers and research fellows in military law are faced with the problems of the concept of responsibility for the most serious crimes in the world. The adoption of the Rome Statute of the International Criminal Court in 1998 raises the question of the internal legislation validity. The states Parties to International Criminal Court should revise the established conceptual approaches of responsibility for war crimes. The comparative analysis was made of the core and international military law.Рассматривается вопрос криминализации военных преступлений, ответственнось за которые предусмотрена военным правом на международном и государственном уровнях. Вследствие текущих угроз международному правопорядку и безопасности система правосудия и правоохранительные органы, военные юристы и ученые области военного права сталкиваются с проблемами концепции ответственности за наиболее тяжкие преступления в мире. Принятие Римского статута Международного уголовного суда в 1998 г. ставит вопрос актуальности внутреннего законодательства его государств. Все они должны пересмотреть установленные концептуальные подходы к ответственности за военные и другие международные преступления. Украина не завершила ратификацию Римского статута международного уголовного суда, однако признала его юрисдикцию путем направления декларации в порядке п. 3 ст. 12 Римского статута. Это означает, что на сегодня государство активно сотрудничает с Международным уголовным судом в вопросах привлечения к ответственности за международные преступления (военные и преступления против человечности). Такое сотрудничество является частью целостной концепции переходного правосудия, которая должна стать путем к восстановлению суверенитета и безопасности Украины, реинтеграции временно оккупированных территорий частей Донецкой и Луганской областей, Автономной Республики Крым. В этих условиях требует решения вопрос гармонизации внутреннего законодательства Украины с положениями международного права по урегулированию вооруженного конфликта. Сравнительный анализ был проведен между внутригосударственным и международным военным правом.Розглядається питання криміналізації воєнних злочинів, закріплення відповідальності за які відбувається у військовому праві на міжнародному та державному рівнях. Через поточні загрози міжнародному правопорядку та системі безпеки перед системою правосуддя та правоохоронними органами, військовими юристами та науковцями галузі військового права постають проблеми відповідальності за найтяжчі злочини у світі. Прийняття Римського статуту Міжнародного кримінального суду в 1998 р. порушує питання актуальності внутрішнього законодавства його держав. Усі вони повинні переглянути встановлені концептуальні підходи до відповідальності за воєнні та інші міжнародні злочини. Україна не завершила ратифікацію Римського статуту міжнародного кримінального суду. Однак вона визнала його юрисдикцію шляхом подання декларації у порядку п. 3 ст. 12 Римського статуту. Це означає, що сьогодні держава активно співпрацює з Міжнародним кримінальним судом у питаннях притягнення до відповідальності за міжнародні злочини (воєнні та злочини проти людяності). Така співпраця є частиною цілісної концепції перехідного правосуддя, що має стати шляхом до відновлення суверенітету і безпеки України, реінтеграції тимчасово окупованих територій частин Донецької та Луганської областей, Автономної Республіки Крим. У цих умовах потребує вирішення питання гармонізації внутрішнього законодавства України з положеннями міжнародного права щодо врегулювання збройного конфлікту. Порівняльний аналіз було здійснено між внутрішньодержавним та міжнародним військовим правом

Окремі проблеми надання правової допомоги у судах України у цивільному процесі в сучасних умовах

Modern legal and judicial practice is constantly faced with problems of shortage of judges and as a result there is a big amount of unresolved cases in civil proceedings. This trend is observed from year to year. This problem is closely related to the fact that due to the insufficient number of judges in some courts of Ukraine, the process of providing legal aid by different groups of subjects is significantly complicated due to the actual impossibility of implementing proceedings in a particular court. Moreover, in Ukraine there are cases when there are no judges in the courts who have the power to administer justice. In this regard, in this research, the author is trying to examine the situation of legal aid cases in civil proceedings, taking into account statistics on the number of judges in Ukraine and the number of civil cases considered by courts in recent years. It is seemed that providing a legal aid in civil proceedings depends not only on the professional skills of the representative. It depends on the legal environment where it is provided. This is due to the fact that, for example, due to the absence of judges in a particular court, a lawyer cannot provide other types of legal aid, except drawing up and filing a statement of claim. For example, this may be the case in a family case where persons have filed a lawsuit for divorce at the place of residence, but due to the absence of judges in court, the case cannot be considered. Because of this: 1) representatives (including lawyers) cannot provide the legal aid in the court proceedings; 2) the parties in such case will have to wait a long time, when a judge will be appointed to the case. In recent years, legal aid in the civil process of Ukraine has become increasingly in demand. For the full implementation of legal aid in civil cases in Ukraine, it is necessary that persons who provide it, constantly further training, improve professional skills and abilities.Современная юридическая и судебная практика постоянно соприкасается с проблемами нехватки судейских кадров. Такая тенденция наблюдается из года в год. Эта проблема тесно связана с тем, что из-за недостатка судей в некоторых судах Украины значительно усложняется процесс оказания помощи со стороны разного круга субъектов в связи с фактической невозможностью осуществления судопроизводства в конкретном суде. Автор делает попытку исследовать состояние дел относительно предоставления правовой помощи в порядке гражданского судопроизводства, учитывая статистические данные по количеству судей в Украине и количества рассматриваемых гражданских дел судами в последние годы. Предоставление правовой помощи в гражданском процессе во многом зависит не только от профессионального мастерства представителя. Это существенно зависит и от юридической среды, где она предоставляется. Это объясняется тем, например, что из-за отсутствия судей в определенном суде адвокат не может предоставить другие виды правовой помощи, кроме составления и подачи искового заявления. К примеру, ситуация в семейном деле, когда лица подали в суд иск о расторжении брака по месту жительства, но из-за отсутствия судей в суде дело не может быть рассмотрено. Из-за этого: 1) представители (в том числе адвокаты) не могут оказать правовую помощь в судебном процессе; 2) сторонам в таком деле придется ждать немалое время, когда все же будет назначен судья на дело. Для полноценной правовой помощи по гражданским делам в Украине важно, чтобы субъекты ее предоставления постоянно повышали свою квалификацию, профессиональные навыки и умения.Сьогодні залишається значною кількість нерозглянутих справ у порядку цивільного судочинства через нестачу суддівських кадрів в Україні. З огляду на недостатню кількість суддів в деяких судах України значно ускладнється процес надання правової допомоги з боку різного кола суб’єктів через фактичну неможливість здійснення судочинства у конкретному суді. Непоодинокі випадки коли в судах взагалі немає суддів, які мали б повноваження на здійснення правосуддя. У статті зроблена спроба вивчити стан справ щодо надання правової допомоги у порядку цивільного судочинства враховуючи статистичні дані щодо кількості суддів в Україні та числа розглянутих цивільних справ судами протягом останніх років. Надання правової допомоги у цивільному процесі багато в чому залежить не тільки від професійної майстерності представника, а й від юридичного середовища, де вона надається. Приміром, через брак суддів у певному суді адвокат не може надати інші види правової допомоги, крім складення та подання позовної заяви. Через це: 1) представники (в тому числі адвокати) не можуть надати правову допомогу у судовому процесі; 2) сторонам у такій справі доведеться чекати чималий час, коли все ж таки буде призначений суддя на справу. Наголошено, що для повноцінної реалізації правової допомоги у цивільних справах в Україні важливо, щоб суб’єкти її надання постійно підвищували свою кваліфікацію, професійні навички та вміння

Правовий захист національних інтересів Німеччини у сфері екологічної безпеки: еволюція підходів

It is widely recognised that climate change is having malign effects on human life. Climate change is a global issue, but the political action necessary to address it is inevitably local and national as well as international. The security dilemma is one of the most important theoretical ideas in international relations. The content of security policy is evolving because "security" is a social structure, the content and structure of which is constantly changing depending on the transformation of existing and the emergence of new threats and challenges (climate change, destruction of the ozone layer, desertification, fresh water shortages, etc. - the list of current environmental problems in the XXI century is increasingly supplemented by new threats. Scholars, policy-makers, and activists have proposed broadening use of the concept security beyond its traditional military focus to take into account environmental threats that seriously jeopardize human well-being. This paper explores how ecological and climate problems have fundamentally changed the way we think about security. The non-physical security, diversification of threats, and the salience of identity are key effects of globalization in the security realm. These security effects translate into certain behavioral tendencies in a Germany foreign policy that have thus far not been studied in the literature. The claim that environmental factors should be integrated into the concept of security was first made in the early 1980s.  In the late twentieth - early twenty-first century the concept of security has been expanded and applied to address many of the most important issues of international relations theory and security policy. Environmental issues are not only to be treated as non-military threats to the security of societies, but can also work to promote cooperation and peace-building. In modern conditions, the ability of the state system to respond to environmental hazards is criticized, and therefore fundamentally different management structures are proposed as a replacement for it. Therefore, targeted climate protection policies at the international and regional levels, as well as at the national and local levels, are needed to effectively address environmental and climate threats and challenges. Germany positions itself as a regional and world leader in the field of environmental protection and climate. The idea of ​​caring for the environment is gradually becoming an essential element of the value system, legal culture and national identity of German society and the state, which it not only promotes both in the European Communities / European Union and beyond, but also consistently protects. Within the framework of the EU environmental policy, there is room for independent national action by the German government. This guarantees Germany a free choice of national strategies in promoting environmental policy.Изменение климата – это глобальная проблема и политические действия, необходимые для ее разрешения, носят как локальный и национальный, так и международный характер. Дилемма безопасности – одна из важнейших теоретических идей в международных отношениях. Содержание политики безопасности эволюционирует, поскольку «безопасность» – это социальная конструкция, содержание и структура которой постоянно меняется в зависимости от трансформации существующих и появления новых угроз и вызовов (изменение климата, разрушение озонового слоя, опустынивание, нехватка пресной воды и др. – перечень актуальных экологических проблем в XXI в. все чаще дополняется новыми угрозами). Ученые, политики и активисты предлагают расширить использование концепции безопасности за пределы ее традиционной военной направленности, чтобы учесть экологические угрозы, которые серьезно угрожают благосостоянию людей. В статье исследуется, как экологические и климатические проблемы принципиально изменили наш взгляд на безопасность. Нефизическая безопасность, диверсификация угроз и выделение личности являются ключевыми эффектами глобализации в сфере безопасности. Эти эффекты безопасности превращаются в определенные поведенческие тенденции во внешней политике Германии, до сих пор не изучались в отечественной литературе. ФРГ позиционирует себя как региональный и мировой лидер в сфере защиты окружающей среды и климата. Идея заботы об окружающей среде становится непременным элементом системы ценностей, правовой культуры и национальной идентичности немецкого общества и государства, которое она не только продвигает как в Европейских сообществах / Европейском Союзе, так и за его пределами, но и последовательно защищает. В рамках законодательной базы экологической политики ЕС сохраняется место для независимых национальных действий немецкого правительства. Это гарантирует ФРГ свободный выбор национальных стратегий при продвижении экологической политики.Зміна клімату – це глобальна проблема, але політичні дії, які необхідні для її розв’язання, носять як локальний і національний, так і міжнародний характер. Дилема безпеки – одна з найважливіших теоретичних ідей у міжнародних відносинах. Зміст політики безпеки еволюціонує, оскільки «безпека» – це соціальна конструкція, зміст і структура якої постійно змінюється залежно від трансформації існуючих і появи нових загроз та викликів (зміна клімату, руйнування озонового шару, засухи, нестача прісної води тощо – перелік поточних екологічних проблем в ХХІ ст. все частіше доповнюється новими загрозами). Науковці, політики та активісти пропонують розширити використання концепції безпеки за межі її традиційної військової спрямованості, щоб врахувати екологічні загрози, які серйозно загрожують добробуту людей. У статті досліджено, як екологічні і кліматичні проблеми принципово змінюють наш погляд на безпеку. Нефізична безпека, диверсифікація загроз та виокремлення особистості є ключовими ефектами глобалізації у сфері безпеки. Ці ефекти безпеки перетворюються на певні поведінкові тенденції у зовнішній політиці Німеччини, які досі не вивчались у вітчизняній літературі. Твердження про те, що чинники навколишнього середовища повинні бути інтегровані у концепцію безпеки, вперше озвучене на початку 1980-х років. Наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст. концепція безпеки була розширена і застосовується для вирішення багатьох найважливіших питань теорії міжнародних відносин та політики безпеки. Екологічні проблеми слід не лише розглядати як невійськові загрози безпеці суспільств, але вони також можуть сприяти співпраці та побудові миру. У сучасних умовах піддається критиці здатність державної системи реагувати на екологічну небезпеку, а тому запропоновано принципово різні структури управління як заміну їй. Для ефективної протидії екологічним і кліматичним загрозам та викликам потрібна цілеспрямована політика з питань захисту клімату як на міжнародному та регіональному, так і на національному та місцевому рівнях. ФРН позиціонує себе як регіональний і світовий лідер у сфері захисту навколишнього середовища і клімату. Ідея турботи про навколишнє середовище поступово стає неодмінним елементом системи цінностей, правової культури і національної ідентичності німецького суспільства і держави, яку остання не лише просуває як в Європейських співтовариствах/ Європейському Союзі, так і за його межами, але й послідовно захищає. У рамках законодавчої бази екологічної політики ЄС зберігається місце для незалежних національних дій німецького уряду. Це гарантує ФРН вільний вибір національних стратегій при просуванні екологічної політики

Локальна робота з патентами: порівняльно-правове дослідження патентного права

This study analyzes the implementation mechanism of local working patents from both European and Indonesian perspectives, using normative research methods and secondary data obtained from library research. The implementation of Patent Act Number 13 of 2016 has faced criticism from various parties, including patent holders who find it complicated and difficult to comply with the local working patent provisions. The Ministry of Law and Human Rights has issued regulations to facilitate patent holders who are unable to implement Article 20 by allowing them to request patent postponement. However, the Job Creation Act No. 11 of 2022 has made it easier for patent holders to fulfill their obligations regarding local working patents. The Directorate General of Intellectual Property (DGIP) is responsible for monitoring, evaluating, and reporting on intellectual property protection. However, rules and procedures related to monitoring mechanisms, especially those related to implementing local working patents, have not been fully regulated by the DGIP Office.У роботі проаналізовано механізм імплементації європейських місцевих робочих патентів та, з індонезійської точки зор,у з використанням нормативних методів дослідження і вторинних даних, отриманих на основі аналізу наукових публікацій. Наголошено, що імплементація Патентного закону № 13 від 2016 р. зазнала критики з боку різних сторін, включаючи власників патентів, які вважають, що дотримання місцевих положень про робочі патенти є складним і важким завданням. Міністерство юстиції та прав людини видало підзаконні акти, що полегшують життя власникам патентів, які не можуть виконати статтю 20, дозволивши їм просити про відтермінування дії патенту. Однак Закон про створення робочих місць № 11 від 2022 р. спростив для власників патентів виконання їхніх зобов’язань щодо місцевих робочих патентів. Генеральний директорат інтелектуальної власності (DGIP) відповідає за моніторинг, оцінку та звітність у сфері захисту інтелектуальної власності. Однак правила і процедури, пов’язані з механізмами моніторингу, особливо ті, що стосуються впровадження місцевих робочих патентів, не були повністю врегульовані Офісом DGIP

Принцип рівності у прецедентному праві Конституційної Ради Франції: що змінюється після десяти років фактичного застосування?

In France, the principle of equality has its source in a set of at least fifteen articlesbelonging to one of the three constitutional texts that form the “constitutional block”. Because of this privileged place, which is incomparable with regard to other fundamental rights and freedoms, the principle of equality figured in almost a half of the decisions pronounced by the Constitutional Council from its creation till 2010, when the ex post review – called “procedure of QPC” – began to be implemented in France. Despite the relevant statistics, the constitutional judges’ activity in this field was marked by voluntary self-restraint. The object of this study is to analyse if in the first ten years of QPC procedure implementation their approach has changed in order to strengthen the protection of the litigants’ rights and what are the technics of control they use in order to realise such changes.Во Франции принцип равенства основан на не менее чем пятнадцати статьях, относящихся к одному из трех конституционных текстов, которые составляют «конституционный блок». Из-за этого привилегированного места, которое несопоставимо с другими основными правами и свободами, принцип равенства фигурировал почти в половине решений, вынесенных Конституционным Советом с момента его создания до 2010 г., когда пересмотр ex post – так называемая «процедураQPC» – начали внедряться во Франции. Несмотря на соответствующие статистические данные, деятельность конституционных судей в этой области была отмечена добровольным сдержанием. Целью данного исследования является анализ того, изменился ли их подход в первые десять лет внедрения процедуры QPC для усиления защиты прав сторон и какие методы контроля они используют для реализации таких изменений.У Франції принцип рівності закладено не менше ніж у п'ятнадцяти статтях, що відносяться до одного з трьох конституційних текстів, які складають «конституційний блок». Через це привілейоване місце, яке відрізняється від інших основними правами і свободами, принцип рівності фігурував майже в половині рішень, винесених Конституційною Радою з моменту її створення аж до 2010 р., коли перегляд ex post – так звана «процедура QPC» – почав впроваджуватись у Франції. Незважаючи на відповідні статистичні дані, діяльності конституційних суддів у цій сфері була притаманнадобровільною стриманістю. Метою даного дослідження є аналіз того, чи змінився їх підхід у перші десять років упровадження процедури QPC для посилення захисту прав сторін і які методи контролю вони використовують для реалізації таких змін.Це дослідження виявило кілька важливих моментів. Зі статистичної точки зору, принцип рівності посідає набагато важливіше місце в рамках подальшого огляду, ніж той, що був до його введення. У деяких спеціальних галузях, таких, як, наприклад, податкове законодавство, у 73 % запитів, отриманих Конституційною Радою, законодавчі положення оскаржуються щодо їх відповідності принципу рівності. У 92 % випадків рішення за процедурою оскарження ґрунтуються на висновку про невідповідність або часткове дотримання принципу рівності. Водночас за результатами проведеного аналізу зроблено висновок, що найбільш суттєвою зміною стало поступове посилення контролю за дотриманням принципу рівності, навіть якщо Конституційна Рада відмовляється визнати його таким. Але це не заважало їй нав'язувати свою позицію, коли це було необхідним для ефективного захисту основних прав і свобод, що в кінцевому рахунку могло бути запорукою успіху