Кримінологічна система України: ознаки, поняття, структура

The relevance of the article lies in the study of a specific and underexplored systemic object in criminological science – the criminological system of Ukraine. The research findings are based on both empirical and theoretical levels of scientific cognition. The research methodology includes the dialectical method, the systems method, and a number of general scientific methods. The purpose of the article is to examine the essence and structure of the criminological system of Ukraine to broaden the understanding of complexity as an integral systemic attribute. The paper identifies several essential features of the criminological system of Ukraine, such as integrity, complexity, hierarchy, interaction, dynamism, complication, emergence, nonlinearity, openness, and purposiveness. It is emphasized that the feature of complexity reflects both the quantitative and qualitative parameters of the criminological system. Complexity enables the comprehension of the content and completeness of such a systemic formation. Taking into account the identified characteristic properties of the criminological system, the concept of the criminological system of Ukraine is developed in both broad and narrow senses. The structure of the criminological system of Ukraine is proposed, which consists of the following complexes (levels): criminological doctrine, criminological legislation, criminological policy, criminological worldview, criminology as an academic discipline, and criminological activity. It is substantiated that the criminological system makes it possible to expand the epistemological boundaries of the scientific interpretation of complexity, which has not only an external-system (interdisciplinary) but also an internal-system expression. The significance of the criminological system of Ukraine is highlighted for criminological science as well as for the theory and practice of crime prevention. The article also outlines promising directions for further scientific inquiry into the problem of complexity in general and the criminological system in particular.Актуальність статті полягає у вивченні специфічного та малодослідженого у кримінологічній науці системного обʼєкту, яким є кримінологічна система України. Результати дослідження спираються на емпіричний та теоретичний рівні наукового пізнання. Методологію дослідження становлять діалектичний метод, системний метод та низка загальнонаукових методів. Мета статті полягає у дослідженні сутності та будови кримінологічної системи України для розширення розуміння комплексності як невід’ємного системного атрибуту. У статті запропоновано низку істотних ознак кримінологічної системи України. Такими є: цілісність, комплексність, ієрархічність, інтеракція, динамічність, складність, емерджентність, нелінійність, відкритий характер, цілеспрямованість. Наголошено, що ознака комплексності відбиває кількісні та якісні параметри кримінологічної системи. Завдяки комплексності можна пізнати зміст й повноту такого системного утворення. З урахуванням указаних характерних властивостей кримінологічної системи розроблено її поняття у широкому та вузькому розумінні. Запропоновано будову кримінологічної системи України. Вона складається з таких комплексів (рівнів), як: кримінологічна доктрина, кримінологічне законодавство, кримінологічна політика, кримінологічний світогляд, кримінологія як навчальна дисципліна, кримінологічна діяльність. Обґрунтовано, що завдяки кримінологічній системі можна розширити гносеологічні кордони наукової інтерпретації комплексності. Остання має не лише зовнішньосистемне (міждисциплінарне), а й внутрішньосистемне вираження. Виділено значення кримінологічної системи України для кримінологічної науки та теорії й практики запобігання злочинності. Намічено перспективні напрями подальших наукових розвідок як проблеми комплексності загалом, так й кримінологічної системи, зокрема

Принцип незалежності судової влади у світлі практики Суду ЄС та ЄСПЛ: досвід Польщі

This article examines the principle of judicial independence through the lens of the case law of the Court of Justice of the European Union and the European Court of Human Rights, using the judicial reforms in the Republic of Poland as a case study. The aim of the research is to identify and systematise the differences in the approaches adopted by the European courts in assessing violations of judicial independence, as well as to analyse the methods of legal interpretation applied in the relevant judgments. The study provides a detailed review of the texts of key judgments of the Court of Justice of the European Union and the European Court of Human Rights concerning judicial appointments, guarantees of judicial independence, institutional autonomy of judicial bodies, and the right to effective judicial protection. It demonstrates that the CJEU focuses primarily on the functional dimension of judicial independence in the context of the application of European Union law and compliance with the requirements of Article 19(1) TEU, whereas the ECtHR adopts a broader, systemic approach by assessing judicial independence as an integral element of the right to a fair trial under Article 6 of the European Convention on Human Rights. Particular attention is paid to differences in the standard of review, the depth of institutional analysis, and the role of the national constitutional context in the case law of both courts. The article argues that these divergences lead to different legal consequences for the Member State concerned and affect the effectiveness of the protection of judicial independence at the European level. It is concluded that a comparative analysis of the case law of the CJEU and the ECtHR not only allows for a deeper understanding of the nature of contemporary threats to judicial independence, but also reveals both the limits and the potential of European mechanisms for safeguarding the rule of law in the context of constitutional transformations within Member States.У статті досліджується принцип незалежності судової влади крізь призму практики Суду Європейського Союзу та Європейського суду з прав людини на прикладі судової реформи в Республіці Польща. Метою дослідження є виявлення та систематизація відмінностей у підходах європейських судів до оцінки порушень незалежності суду, а також аналіз методів правового тлумачення, які вони застосовують у відповідних рішеннях. У роботі здійснено детальний перегляд текстів ключових рішень Суду ЄС та ЄСПЛ, присвячених питанням призначення суддів, гарантіям їхньої незалежності, інституційній автономії судових органів та ефективному судовому захисту. Показано, що Суд ЄС зосереджується переважно на функціональному аспекті незалежності судів у контексті застосування права Європейського Союзу та дотримання вимог статті 19(1) Договору про ЄС, тоді як ЄСПЛ формує ширший, системний підхід, оцінюючи незалежність судової влади як складову права на справедливий суд відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Особливу увагу приділено різниці у стандарті доказування, глибині інституційного аналізу та ролі національного конституційного контексту у практиці обох судів. У статті обґрунтовується теза про те, що ці відмінності зумовлюють неоднакові правові наслідки для держави-члена та впливають на ефективність захисту принципу незалежності судової влади на європейському рівні. Зроблено висновок, що порівняльний аналіз практики Суду ЄС та ЄСПЛ не лише дозволяє глибше зрозуміти природу сучасних загроз незалежності судової влади, але й виявляє межі та потенціал європейських механізмів захисту верховенства права в умовах конституційних трансформацій у державах-членах

Конституція як фундаментальна основа адміністративно-правового статусу громадян в умовах дії правового режиму воєнного стану

The research topic is highly relevant given that Ukraine has been enduring a full-scale war unleashed by the Russian Federation for nearly four years, during which the issue of safeguarding citizens’ rights and freedoms under the legal regime of martial law has acquired particular significance. Despite the fact that the Law of Ukraine “On the Legal Regime of Martial Law” was adopted as early as 2000 (in its first version), and that martial law was introduced in the country on 24 February 2022, there is currently a lack of comprehensive scholarly research on the impact of the Constitution of Ukraine - whose provisions determine the procedure for introducing martial law and the conditions under which citizens’ rights may be restricted—on the rights and obligations of citizens, as well as on the justification of these constitutional norms. The purpose of this article is to analyse the provisions of the Constitution of Ukraine in terms of their impact on the administrative and legal status of citizens during the period of martial law. The study employs general scientific and special research methods, including the formal-logical method, the dialectical method, systems analysis, and the dogmatic method. The article provides a definition of the “administrative and legal status of citizens” and carries out a systemic analysis of the provisions of the Constitution of Ukraine. In particular, it examines the conditions for the introduction of the martial law regime and the related provisions of the Law of Ukraine “On the Legal Regime of Martial Law” concerning restrictions on citizens’ rights during martial law. Special attention is paid to the justification of these norms in the context of their compliance with international legal instruments and to the expediency of their application, taking into account the conclusions set out in the decisions of the Constitutional Court of Ukraine. The article concludes that the majority of restrictions enshrined in the measures of the martial law regime are unjustified and that, during wartime, citizens’ rights may be restricted only to a minimal extent and solely within active combat zones or in border areas adjacent to the Russian Federation. It is noted that the Constitution of Ukraine allows for the introduction of a martial law regime not only during wartime but also under conditions that do not pose a threat to the life and health of citizens, which may result in unjustified restrictions of citizens’ rights. Based on the findings of the study, it is proposed to introduce amendments to the Constitution of Ukraine that would eliminate the possibility of unjustified imposition of martial law and the introduction of restrictions on citizens’ rights in the absence of armed aggression against Ukraine, and that would permit restrictions only on those rights and freedoms explicitly specified in the text of the Constitution (rather than on those that are not subject to restriction).Тематика дослідження є актуальною з огляду на те, що в Україні вже майже чотири роки триває повномасштабна війна розв’язана рф і питання забезпечення прав і свобод громадян під час дії в країні воєнного стану набуває особливого значення. Незважаючи на те, що закон України «Про правовий режим воєнного стану» було прийнято ще в 2000 році (в першій редакції), що воєнний стан в країні було введено 24.02.2022р., на цей час  відсутні  ґрунтовні  наукові  дослідження щодо впливу Конституції України, норми якої визначають порядок введення воєнного стану і умови за яких обмежуються права громадян, на права і обов’язки громадян та обґрунтованості цих норм.  Метою статті є аналіз положень Конституції України в аспекті їх впливу на адміністративно-правовий статус громадян під час дії воєнного стану. Під час дослідження використовувались загальнонаукові і спеціальні методи  наукових досліджень: формально-логічний,  діалектичиний, системного  аналізу і догматичний. В статті дається  визначення «адміністративно-правового статусу громадян», здійснено системний аналіз норм Конституції України, зокрема проаналізовано  умови введення режиму воєнного стану, та пов’язаних з ними норм закону «Про правовий режим воєнного стану» щодо обмеження прав громадян під час дії воєнного стану, зокрема розглянуто питання щодо обґрунтованості цих норм в контексті їх відповідності міжнародним правовим актам та доцільності їх застосування з урахуванням висновків, викладених в рішеннях Конституційного Суду України. Зроблено висновок, що більшість обмежень, які зафіксовані в заходах режиму воєнного стану є необґрунтованими і що під час війни права громадян можуть мінімально обмежуватись і тільки в зоні бойових дій або в прикордонних з рф районах. Зазначається, що Конституція України дозволяє вводити  режим  воєнного  стану не тільки під час війни, але і за умов, які не створюють небезпеку життю і здоров’ю громадян, що може призвести до безпідставного обмеження  прав  громадян. За  результатами  дослідження  запропоновано внести зміни до Конституції України, які  виключають  можливість  безпідставного  введення  режиму  воєнного  стану та запровадження обмежень прав громадян у разі відсутності збройної агресії проти України і допускають обмеження тільки  визначених в тексті Конституції прав і свобод громадян (а не тих які не можуть обмежуватись)

Гарантування цифрових й інформаційних прав в Україні: конституційно-правові аспекти запровадження інституту омбудсмана

The relevance of this study is determined by the need to improve mechanisms for the protection of digital and informational rights in Ukraine, driven by global societal digitalization and the intensification of armed aggression by the russian federation. The aim of the research is to conduct a systematic analysis of the issues surrounding the safeguarding of digital and informational rights, to substantiate the necessity of establishing the institution of the Ombudsman of the Verkhovna Rada of Ukraine for Digital and Informational Human Rights, and to develop conceptual proposals regarding its functioning. The research employs comparative-legal methods (examining national and international legislation), historical-legal analysis, formal-logical reasoning, and methods of analysis and synthesis. The study identifies gaps in the current system for protecting digital and informational rights, particularly the lack of adequate parliamentary oversight and the insufficiency of mechanisms for responding to violations, and proposes a conceptual framework for the ombudsman institution. Prospects for further research include developing mechanisms for interaction between the commissioner and other state institutions, as well as determining effective tools to evaluate the efficiency of activities in the field of digital and informational rights protection.Актуальність дослідження визначається необхідністю удосконалення механізмів захисту цифрових й інформаційних прав в Україні, зумовлених глобальною діджиталізацією суспільства й загостренням збройної агресії російської федерації. Метою роботи є виконання системного аналізу проблематики забезпечення цифрових й інформаційних прав, обґрунтування доцільності створення інституту Уповноваженого Верховної Ради України з цифрових й інформаційних прав людини та розробка концептуальних пропозицій щодо його функціонування. Методи дослідження включають: порівняльно-правовий (в аспекті співвіднесення національного та міжнародного законодавства), історико-правовий, формально-логічний, метод аналізу й синтезу. За результатами дослідження було зроблено висновки про наявність прогалин у чинній системі забезпечення цифрових й інформаційних прав, зокрема відсутність належного парламентського контролю й недосконалість механізмів реагування на їх порушення, й запропоновано концепцію інституту діджитал-омбудсмана. Перспективи подальших досліджень полягають у розробці механізмів взаємодії такого омбудсмана з іншими державними інститутами та визначенні ефективних інструментів оцінки результативності його діяльності у сфері захисту відповідних прав

Класифікація та характеристика питань, що розглядаються й вирішуються при виконанні судових рішень у кримінальному провадженні

The study of issues that are considered and resolved during the execution of court decisions in criminal proceedings, and in particular the features of their classification and the characteristics of their varieties according to various criteria, is important both for the science of criminal procedure and for the practice of law enforcement. After all, a correct understanding of the legal nature of the varieties of such issues allows for the proper and effective implementation of criminal procedural activities at the stage of execution of court decisions, and therefore contributes to a faster achievement of the goal of criminal proceedings in general and the fulfillment of its tasks in particular. The purpose of the article is a critical analysis of approaches to the classification of issues that are resolved during the execution of court decisions, which take place in the domestic scientific literature, and the expression of the author's position on dividing them into varieties according to various criteria and the characteristics of individual ones. In the work, thanks to the use of a system of scientific knowledge methods, this goal was achieved. The results of the study consist in expressing support for the scientific position on the need to distinguish two stages of the stage of execution of court decisions: first, the appeal of the court decision for execution; second, consideration and resolution of issues related to the execution of court decisions. Based on the analysis of the regulatory regulation of both stages of the stage of execution of court decisions and law enforcement practice, it is concluded that the second stage is the main content of this stage. In addition, the work has classified the issues that are considered and resolved at the stage of execution of court decisions according to various criteria, and characterized the legal nature of some of them. In the study, for the first time in the domestic criminal procedural doctrine, the possibility of dividing issues according to a number of different criteria has been proposed, in particular: depending on the nature of the circumstances that determine their resolution; on the behavior of the convicted person, which determines the resolution of certain issues; on the legal nature of the issues that arise; on the presence of a direct connection with achieving the goal of punishment. The greatest research attention was paid to the classification and characterization of issues considered and resolved in the execution of court decisions, depending on the nature of the impact of judicial control activities on the court's decisions (on corrective and concretizing and the allocation of corrective and concretizing judicial control) and depending on the form of the impact of judicial control activities on the rights of persons to whom they relate (law-enforcing and law-restricting and the definition of law-enforcing and law-restricting judicial control).Дослідження питань, які розглядаються та вирішуються при виконанні судових рішень у кримінальному провадженні, й зокрема особливостей їх класифікації та характеристика їх різновидів за різними критеріями, є важливим як для науки кримінального процесу, так і для практики правозастосування. Адже правильне розуміння правової природи різновидів таких питань дає можливість належного та ефективного здійснення кримінальної процесуальної діяльності в стадії виконання судових рішень, а отже, сприяє швидшому досягненню мети кримінального провадження загалом та виконанню його завдань зокрема. Метою статті є критичний аналіз підходів до класифікації питань, які вирішуються при виконанні судових рішень, що мають місце у вітчизняній науковій літературі, та висловлення авторської позиції щодо поділу їх на різновиди за різними критеріями й характеристика окремих із них. У роботі завдяки використанню системи методів наукового пізнання зазначеної мети було досягнуто. Результати дослідження полягають у висловленні підтримки наукової позиції про необхідність виокремлення двох етапів стадії виконання судових рішень: перший – звернення судового рішення до виконання; другий – розгляд і вирішення питань, пов’язаних із виконанням судових рішень. На підставі аналізу нормативного регулювання обох етапів стадії виконання судових рішень та правозастосовної практики зроблено висновок, що другий етап є основним змістом цієї стадії. Крім того, в роботі здійснено класифікацію питань, які розглядаються та вирішуються в стадії виконання судових рішень, за різними критеріями, та охарактеризовано правову природу окремих із них. У проведеному дослідженні вперше у вітчизняній кримінальній процесуальній доктрині запропоновано можливість поділу питань за низкою різних критеріїв, зокрема: залежно від характеру обставин, які зумовлюють їх вирішення; від поведінки засудженого, що зумовлює вирішення певних питань; від правової природи питань, що виникають; від наявності безпосереднього зв’язку з досягненням мети покарання. Значну увагу зосереджено на класифікації й характеристиці питань, що розглядаються і вирішуються при виконанні судових рішень, залежно від сутності впливу судово-контрольної діяльності на рішення суду (на корегуючі та конкретизуючі й виокремлення корегуючого та конкретизуючого судового контролю) та залежно від форми впливу судово-контрольної діяльності на права осіб, яких вони стосуються (правозабезпечувальні та правообмежувальні й визначення правозабезпечувального та правообмежувального судового контролю)

Проблематика судової економічної експертизи криптовалют і нових фінансових інструментів

The article highlights the relevance and problematic issues of initiating judicial economic expertise of cryptocurrencies, its procedures and regulations. The novelty of the research is related to the rapid spread of modern financial products that can be used for various purposes (in particular, criminal or illegal). In general terms, the content of the main technological concepts in this field of knowledge (blockchain and cryptocurrency) is outlined, without understanding which it is impossible to formulate the basic concepts on which forensic economic expertise is based. The purpose of the study is to justify the need to establish a new subtype — forensic economic expertise of cryptocurrencies and new financial instruments, outline their main tasks and tools, and identify the obstacles that prevent the separation and formation of this type of expert research. To achieve the research objective, the main theoretical methods commonly used in this field of research were employed (formal-logical, normative, philosophical-legal, comparative-legal methods). It is emphasized that clarification and legislative regulation at the national and international levels require the determination of the legal status of cryptocurrencies and other modern financial instruments. The urgent need to develop a conceptual framework for a new field of knowledge, to define the main methodological approaches to conducting this type of research, as well as the content and features of the implementation of training programs for specialists in this field, is emphasized. The conclusions indicate that in the process of digital transformation of the economy, forensic economic examination of cryptocurrencies will become increasingly important for ensuring justice and protecting the economic interests of both the state and individual citizens.У статті висвітлено актуальність і проблемні питання започаткування судової економічної експертизи криптовалют, її процедур і регламентів. Новизна дослідження пов’язана зі стрімким поширенням сучасних фінансових продуктів, які можуть бути використані з різною метою (зокрема, зі злочинною або протиправною). У загальному вигляді окреслено зміст основних технологічних понять у цій галузі знань (блокчейн і криптовалюта), без розуміння яких неможливо сформулювати вихідні поняття, на яких ґрунтуються судові економічні експертизи. Метою дослідження є обґрунтування необхідності започаткування нового підвиду — судових економічних експертиз криптовалют і нових фінансових інструментів, окреслити їх головні завдання та інструменти, а також визначити перепони, що стають на заваді виокремлення і формування цього виду експертних досліджень. Для досягнення мети дослідження було використано основні теоретичні методи, використовувані зазвичай для цієї галузі досліджень (формально-логічний, нормативний, філософсько-правовий, порівняльно-правовий методи). Підкреслено, що уточнення і законодавчого врегулювання на національному та міжнародному рівнях потребують визначення правового статусу криптовалют та інших сучасних фінансових інструментів. Наголошено на нагальній потребі розроблення понятійного апарату нової галузі знань, визначення основних методологічних підходів до проведення такого виду досліджень, а також змісту й особливостей впровадження програм підготовки фахівців у зазначеній галузі. У висновках зазначено, що у процесі цифрової трансформації економіки судово-економічна експертиза криптовалют набуватиме дедалі більшого значення для забезпечення справедливості та охорони економічних інтересів як держави, так і окремих громадян

Проблема розробки універсального визначення приватної військової та охоронної діяльності

The article provides a comprehensive study of the problem of the lack of a unified and generally accepted definition of private military and security activities in the system of international and national law, which negatively affects the effectiveness of legal regulation in the field of security. It analyzes the evolution of scientific approaches to understanding private military and security activities, as well as the provisions of international legal acts, regional documents, and the legislation of individual states that regulate the activities of private military and security companies. The key common and distinctive characteristics of such companies are identified, in particular with regard to the nature of the services provided, the degree of use of armed force, the level of state control, and the legal status of personnel. Particular attention is paid to the reasons for terminological uncertainty, among which the diversity of functional models of private military and security activities, the lack of a unified international legal approach, and the political sensitivity of the issue of delegating state functions in the use of force to private entities are highlighted. The article examines the problems of distinguishing between the concepts of «private military activity», «private security activity», «mercenary activity», and «military support services», which is of fundamental importance for determining the scope of rights and obligations of the relevant entities. The article also analyzes the legal, security, and ethical challenges associated with the activities of private military and security companies, in particular the issue of responsibility for violations of international humanitarian law and human rights, mechanisms for holding the personnel of such companies accountable, as well as issues of transparency, accountability, and democratic civilian control. It justifies the need to develop a universal definition of private military and security activities as a conceptual basis for improving national legislation, harmonizing international legal standards, and creating an effective system of international control in the field of security privatization.У статті здійснено комплексне дослідження проблеми відсутності уніфікованого та загальноприйнятого визначення приватної військової та охоронної діяльності в системі міжнародного та національного права, що негативно впливає на ефективність правового регулювання у сфері безпеки. Проаналізовано еволюцію наукових підходів до розуміння приватної військової та охоронної діяльності, а також положення міжнародно-правових актів, регіональних документів і законодавства окремих держав, які регламентують діяльність приватних військових і охоронних компаній. Виявлено ключові спільні та відмінні характеристики таких компаній, зокрема щодо характеру наданих послуг, ступеня застосування збройної сили, рівня державного контролю та правового статусу персоналу. Особливу увагу приділено причинам термінологічної невизначеності, серед яких виокремлено різноманіття функціональних моделей приватної військової та охоронної діяльності, відсутність єдиного міжнародного правового підходу, а також політичну чутливість питання делегування державних функцій у сфері застосування сили приватним суб’єктам. Досліджуються проблеми розмежування понять «приватна військова діяльність», «приватна охоронна діяльність», «найманство» та «військові допоміжні послуги», що має принципове значення для визначення обсягу прав і обов’язків відповідних суб’єктів. У статті також проаналізовано правові, безпекові та етичні виклики, пов’язані з діяльністю приватних військових і охоронних компаній, зокрема питання відповідальності за порушення міжнародного гуманітарного права та прав людини, механізми притягнення до відповідальності персоналу таких компаній, а також проблеми прозорості, підзвітності та демократичного цивільного контролю. Обґрунтовується необхідність формування універсального визначення приватної військової та охоронної діяльності як концептуальної основи для вдосконалення національного законодавства, гармонізації міжнародно-правових стандартів та створення ефективної системи міжнародного контролю у сфері приватизації безпеки

Вплив обмеження трудових прав на адміністративно- правовий статус громадян в умовах дії правового режиму воєнного стану. Актуальні питання

 Abstract  The topic of this research is particularly relevant in view of the limited number of comprehensive studies devoted to ensuring the rights of citizens, especially labor rights, under the legal regime of martial law. The purpose of the article is to analyze the provisions of the Law of Ukraine “On the Legal Regime of Martial Law,” the Law of Ukraine “On the Organization of Labor Relations under Martial Law,” and other regulatory legal acts of the state in terms of their impact on the administrative and legal status of citizens during the period of martial law. In the course of the research, both general scientific and special methods of scientific cognition were employed, including the axiomatic method, the dialectical method, the method of system analysis, the dogmatic method, and the formal-logical method. The study examines the application of such a measure of the martial law regime as compulsory labor service. A systematic analysis of the provisions of the Law of Ukraine “On the Organization of Labor Relations under Martial Law” was carried out, in particular regarding the issue of restrictions on the labor rights of citizens arising from the application of this Law and their compliance with the provisions of the Constitution of Ukraine as well as international legal acts ratified by Ukraine that establish fundamental human and civil rights. The study also analyzes the conditions and factors under which citizens’ labor rights may be restricted. It is concluded that the implementation of the provisions of the Law “On the Organization of Labor Relations under Martial Law,” as well as the measures introduced under the martial law regime, significantly restricts the labor rights of citizens and disrupts the balance of interests between employees and employers in favor of employers. It is further argued that the provisions of this law should be applied only with the consent of the employee. The study concludes that the freedom of will of an employee must not be violated even under the conditions of martial law. Consequently, the Law of Ukraine “On the Organization of Labor Relations under Martial Law” requires substantial amendments. In particular, it is proposed to remove from the text of the law those provisions that allow employers to undertake certain actions without the employee’s consent or that enable the coercive enforcement of employers’ orders or may compel an employee to resign.Анотація Тема наукового дослідження є актуальною з огляду на обмаль  ґрунтовних досліджень забезпечення прав громадян, зокрема трудових прав в умовах дії правового режиму воєнного стану, Мета статті – аналіз положень Закону України «Про правовий режим воєнного стану», закону України «Про організацію трудових відносин  в умовах воєнного стану», інших нормативно-правових актів держави в аспекті їх впливу на адміністративно-правовий статус громадян під час  дії воєнного стану. Під час дослідження було використано  спеціальні та загальнонаукові методи наукового пізнання, зокрема: аксіоматичний, діалектичний, системного аналізу, догматичний, формально-логічний. Було досліджено  застосування такого заходу правового режиму воєнного стану, як трудова повинність. Здійснено системний аналіз норм Закону України « Про організацію трудових відносин  в умовах воєнного стану», зокрема розглянуто питання обмеження трудових прав  громадян у разі     застосування норм цього Закону та їх відповідності положенням Конституції України та міжнародних правових актів, ратифікованих Україною, якими встановлено основоположні права людини і громадянина. Проаналізовано умови і фактори, за яких обмежуються  трудові права громадян. Зроблено висновок, що реалізація норм закону «Про організацію трудових відносин  в умовах воєнного стану»,, заходів правового режиму воєнного стану суттєво обмежує трудові права громадян, порушує баланс інтересів працівника та роботодавця на користь роботодавця, і що норми закону можуть застосовуватись тільки за умови згоди працівника.  Резюмується, що свобода волі працівника не може порушуватись навіть в умовах воєнного стану, Закон України «Про організацію трудових відносин  в умовах воєнного стану» потребує суттєвих змін і запропоновано виключити з тексту Закону норми, якими передбачено здійснення певних дій роботодавцем без згоди працівника і які допускають примусове виконання наказів роботодавця або можуть примушувати працівника до звільнення

Ефективність моніторингу дотримання верховенства права Європейською Комісією

The relevance of this article lies in demonstration of the problematic aspects of the rule of law monitoring in the European Union by means of analysis and critics of the European Commission’s activities concerning monitoring the adherence to the rule of law value by the member states of the EU. The goal of the article is the demonstration of the results of the research thesis concerning peculiarities of the rule of law value oversight within the internal politics of the EU and acquaintance of the scientific community with the problematic aspects of practical realization of the rule of law value and some possible ways of their resolution. During the research formal legal method has been used during the analysis of the content of the report materials provided by the European Commission and Council of the European Union, as well as Court of Justice of the European Union decisions, with the help of which the genuine results of the EU institutions’ monitoring of the legal activities of the governing bodies of the member states of the EU have been established. Methods of structural and logical analysis and synthesis have been used to distinguish the contradiction between the structural elements of the EU institutions’ reports and the conclusions, provided as a result of state of the rule of law monitoring in some of the EU member states. Legal comparative method has made it possible to reveal the inconsistency in the European Commission’s approach towards the value of rule of law implementation oversight in EU member states’ legal orders by means of direct comparison of the rule of law reports contents. As a result of the research, a conclusion about the incompetence and inconsistency of the European Commission in a row of situations concerning the oversight of the value of rule of law has been drawn, and a new conceptual approach, which implies the revision of the existing approaches towards member states values adherence evaluation has been suggested. The problematic aspects and suggested approaches, that have been distinguished, are at the basis of formation of the new vision of the European Commission’s role in the EU values implementation, which can become a subject for future research.Актуальність статті полягає у демонстрації проблематичних аспектів моніторингу верховенства права в Європейському Союзі шляхом аналізу та критики діяльності Європейської Комісії щодо моніторингу дотримання цієї цінності державами-членами ЄС. Метою статті є демонстрація специфіки нагляду за верховенством права у внутрішніх політиках ЄС та ознайомлення наукового співтовариства із проблемними аспектами практичної реалізації цінності верховенства права та потенційними шляхами їх вирішення. Для аналізу змісту звітних матеріалів Європейської Комісії та Ради ЄС, а також рішень Суду справедливості ЄС було використано формально-юридичний метод, за допомогою якого вдалося встановити результати моніторингу діяльності органів державної влади держав-членів ЄС інституціями ЄС. Методи структурного та логічного аналізу та синтезу було використано для відзначення суперечності між структурними елементами звітів інституцій ЄС та їх змістом із висновків щодо моніторингу стану верховенства права в деяких державах-членах ЄС. Порівняльно-правовий метод дозволив виявити непослідовність підходу Європейської Комісії до нагляду за імплементацією верховенства права в правопорядках держав-членів шляхом прямого порівняння положень звітів з питань верховенства права. В результаті дослідження зроблено висновок про некомпетентність та непослідовність Європейської Комісії в ряді ситуацій, що стосуються нагляду за дотриманням верховенства права та запропоновано новий концептуальний підхід, що передбачає перегляд існуючих підходів до оцінювання дотримання державами-членами ЄС цієї цінності. Виокремлені проблемні аспекти та запропоновані підходи є основою для формування нового бачення ролі Європейської Комісії у процесі впровадження цінностей ЄС, що може стати предметом подальших досліджень

Стандарти відповідальності за антиконкурентні узгоджені дії: європейський досвід та українські реалії

The relevance of the study arises from differences in standards of liability for concerted anticompetitive actions under the law of Ukraine and the law of the European Union. National practice primarily focuses on establishing coordinated conduct between undertakings. The economic context and market effects are assessed to a limited extent. The European approach requires evaluation of the nature of the restriction of competition, market structure, actual or potential effects on competition, and proportionality of sanctions. These differences affect evidentiary standards and the determination of liability. The purpose of the article is to define contemporary standards of liability for concerted anticompetitive actions based on European practice and to formulate proposals for their application in national enforcement. The research methods include comparative legal analysis, formal legal interpretation, systemic analysis, and economic and legal assessment of market effects. Decisions of competition authorities and court practice were examined. The study establishes that the European standard of liability is based on the assessment of restriction of competition in light of the economic context and the role of each participant. It is demonstrated that national practice insufficiently accounts for market effects and the individual contribution of the undertaking. The article substantiates the need for a differentiated standard of proof depending on the type of conduct, market characteristics, and degree of impact on competition. Further research should focus on developing methodologies for economic analysis and criteria for individualizing sanctions.Актуальність дослідження зумовлена відмінністю стандартів відповідальності за антиконкурентні узгоджені дії у праві України та праві Європейського Союзу. Національна практика переважно зосереджена на встановленні факту погодженості поведінки суб’єктів господарювання. Економічний контекст і ринкові наслідки аналізуються обмежено. Європейський підхід передбачає оцінку характеру обмеження конкуренції, структури ринку, потенційного або реального впливу на конкуренцію та пропорційності санкцій. Така різниця впливає на стандарти доказування і визначення розміру відповідальності. Метою статті є визначення сучасних стандартів відповідальності за антиконкурентні узгоджені дії на основі європейської практики та формування пропозицій щодо їх застосування у національному правозастосуванні. Методи дослідження включають порівняльно-правовий аналіз, формально-юридичний підхід, системний аналіз та економіко-правову оцінку ринкових ефектів. Проаналізовано рішення органів конкурентного контролю та судову практику. Встановлено, що європейський стандарт відповідальності базується на оцінці обмеження конкуренції з урахуванням економічного контексту та ролі кожного учасника. Доведено, що національна практика недостатньо враховує ринкові наслідки та індивідуальний внесок суб’єкта у порушення. Обґрунтовано необхідність диференційованого стандарту доведення залежно від виду узгоджених дій, характеристик ринку та ступеня впливу на конкуренцію. Перспективи подальших досліджень пов’язані з розробленням методик економічного аналізу та критеріїв індивідуалізації санкцій