ДІАГНОСТИЧНЕ ТА ПРОГНОСТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ВИЗНАЧЕННЯ ІНТЕРФЕРОНУ- ГАММА В СПИННОМОЗКОВІЙ РІДИНІ ПРИ ВІЛ-АСОЦІЙОВАНИХ НЕВРОЛОГІЧНИХ ЗАХВОРЮВАННЯХ

Neurological diseases develop in majority of patients with HIV, lead to high mortality, the predominant part of which is due to opportunistic infections of the central nervous system (CNS ). Interferon-gamma (IFN-γ) is one of the major cytokines that are important for the development of HIV neuropathogenesis.The aim of the study – to investigate changes in the content of IFN-γ in blood and cerebral spinal fluid (CSF) and to investigate its association with the immunological status and viral load of HIV RNA in HIV-associated neurological diseases.Materials and Methods. 48 patients with HIV infection and central nervous system disorders due to opportunistic infections, aged 21 to 54 years old, were examined. In the structure of disorders of the central nervous system, cerebral tuberculosis prevailed – 15 (31.3 %) patients and viral encephalitis (EBV , CMV , HSV ) – 11 (22.9 %) patients. The comparison group consisted of 7 healthy donors of the corresponding age. The content of IFN-γ in the blood and in the CSF was determined by the EL ISA method. Statistica v.6.1® and MedCalс v.11.5.0 (free download) were used for statistical analysis of the results of the study.Results and discussion. Significant differences were found between the content of IFN-γ in CSF, depending on the outcome of the disease – the median of the indicator in lethal cases was three times higher than that in surviving patients – 9.0 (6.0–12.0) pg/ml versus 3.0 (1.0–7.0) pg/ml (p = 0.001 for the U-criterion), that is, the high level of IFN-γ in the cerebrospinal fluid directly correlated with the severity of the patient's condition and unfavorable prognosis (rs = 0.48; p <0.001). Direct correlations were found between the content of IFN-γ in CSF and the viral load of HIV RNA , both in CSF (rs = 0.44; p <0.01) and in blood (rs = 0.46; p <0.01) of patients with HIV-associated neurological diseases. An increase in the concentration of IFN-γ in serum was also associated with a high level of RNA copies (rs = 0.32; p <0.05) and a decrease in the number of CD4 cells (rs = -0.29; p <0.05). According to the results of the RO C analysis, it is determined that the high risk of an unfavorable course of HIV-associated CNS infection is predicted at an IFN-γ concentration in the cerebrospinal fluid of more than 4.0 pg / ml; the area under the RO C curve is AU C = 0.780 ± 0.067 (p <0.001) (sensitivity of the test 89.5 %, specificity – 65.5 %, accuracy – 75.0 %). The high probability of developing cerebral tuberculosis is predicted by increasing the concentration of IFN-γ in the CSF to 9.5 pg/ml and above – the area under the RO C curve AU C = 0.787±0.080 (p = 0.002) (sensitivity of the test 66.7 %, specificity – 90.9 %, diagnostic accuracy – 83.3 %) and the concentration of interferon gamma in the blood of more than 15 pg/ml (AU C = 0.690 ± 0.090 (p = 0.037) (sensitivity of the test 53.3 %, specificity – 84.8 % diagnostic accuracy – 75.0 %).Conclusions. The high content of interferon-gamma in the cerebrospinal fluid is an important criterion for diagnosis of tuberculous lesion of the central nervous system. The increased level of IFN-γ in the cerebrospinal fluid accompanied by lethal outcome may be a predictor of the unfavourable progression of neurological disorders in HIV patients. Taking into account the obtained data of correlation and dispersion analysis, it can be assumed that the definition of IFN-γ in a complex with immunological parameters and viral load of HIV RNA in blood and CSF will increase its diagnostic and predictive value.Неврологические заболевания развиваются у большинства пациентов с ВИЧ, имеют высокую летальность, подавляющее долю которой составляют оппортунистические инфекции ЦНС. Интерферон-гамма (IFN-γ) является одним из главных цитокинов, имеющих важное значение для развития нейропатогенеза ВИЧ.Цель исследования – изучить изменения содержания IFN-γ в крови и спинномозговой жидкости и исследовать его связь с иммунологическим статусом и вирусной нагрузкой ВИЧ РНК при ВИЧ-ассоциированных неврологических заболеваниях.Материалы и методы. Обследовано 48 пациентов с ВИЧ-инфекцией и заболеваниями ЦНС, обусловленными оппортунистическими инфекциями, в возрасте 21–54 лет. В структуре заболеваний ЦНС преобладали церебральный туберкулез – 15 (31,3 %) и вирусные энцефалиты (ЭБВ, ЦМВ, HSV ) – 11 (22,9 %) пациентов. Группу сравнения составили 7 здоровых доноров соответствующего возраста. Содержание IFN-γ в крови и в спинномозговой жидкости (СМЖ) определяли методом ИФА. Для статистической обработки результатов исследования использовали программы Statistica v.6.1® и MedCalс v.11.5.0 (free download).Результаты исследований и их обсуждение. Определены существенные расхождения между содержанием IFN-γ в СМЖ в зависимости от исхода заболевания – медиана показателя в умерших пациентов в три раза превышала таковую у больных, выживших, – 9,0 (6,0–12,0) пг/мл против 3,0 (1,0–7,0) пг/мл (р=0,001 по U-критерию), то есть высокий уровень IFN-γ в ликворе прямо коррелировал с тяжестью состояния больных и неблагоприятным прогнозом (rs=0,48; p<0,001). Установлены прямые взаимосвязи между содержанием IFN-γ в СМЖ и вирусной нагрузкой ВИЧ РНК как в СМЖ (rs=0,44; p<0,01), так и в крови (rs=0,46; p<0,01) пациентов с ВИЧ-ассоциированными неврологическими заболеваниями. Повышение концентрации IFN-γ в сыворотке крови также ассоциировалось с высоким уровнем в крови РНК-копий (rs=0,32; p<0,05) и уменьшением количества клеток CD4 (rs=-0,29; p<0,05). По результатам RO C-анализа определено, что высокий риск неблагоприятного течения ВИЧ-ассоциированной инфекции ЦНС прогнозируется при концентрации IFN-γ в спинномозговой жидкости более 4,0 пг/мл – площадь под RO C-кривой AU C = 0,780±0,067 (р<0,001) (чувствительность теста – 89,5 %, специфичность – 65,5 %, точность – 75,0 %). Высокая вероятность развития церебрального туберкулеза прогнозируется при повышении концентрации IFN-γ в СМР до 9,5 пг/мл и выше – площадь под RO C-кривой AU C=0,787±0,080 (р=0,002) (чувствительность теста – 66,7 %, специфичность – 90,9 %, диагностическая точность – 83,3 %) и концентрации интерферона-гамма в крови более 15 пг/мл (AU C=0,690±0,090 (р=0,037) (чувствительность теста – 53,3 %, специфичность – 84,8 %, диагностическая точность – 75,0 %).Выводы. Высокое содержание интерферона-гамма в спинномозговой жидкости является важным критерием для диагностики туберкулезного поражения ЦНС. Более высокий уровень IFN-γ в спинномозговой жидкости при летальном исходе может быть предиктором неблагоприятного развития неврологических заболеваний у пациентов с ВИЧ. Учитывая полученные данные корреляционного и дисперсионного анализа, можно предположить, что определение IFN-γ в комплексе с иммунологическими показателями и вирусной нагрузкой ВИЧ РНК в крови и СМЖ повысит его диагностическую и прогностическую ценность.Неврологічні захворювання розвиваються у більшості пацієнтів із ВІЛ, мають високу летальність, переважну частку якої складають опортуністичні інфекції ЦНС. Інтерферон-гамма (IFN-γ) є одним із головних цитокінів, які мають важливе значення для розвитку нейропатогенезу ВІЛ.Мета дослідження – вивчити зміни вмісту IFN-γ в крові й спинномозковій рідині та дослідити його зв’язок з імунологічним статусом та вірусним навантаженням ВІЛ РНК при ВІЛ-асоційованих неврологічних захворюваннях.Матеріали і методи. Обстежено 48 пацієнтів із ВІЛ-інфекцією та захворюваннями ЦНС, зумовленими опортуністичними інфекціями, у віці 21–54 роки. В структурі захворювань ЦНС переважали церебральний туберкульоз – 15 (31,3%) і вірусні енцефаліти (ЕБ В, ЦМВ, HSV ) – 11 (22,9 %) пацієнтів. Групу порівняння склали 7 здорових донорів відповідного віку. Вміст IFN-γ в крові та у спинномозковій рідині (СМР) визначали за методом ІФА. Для статистичної обробки результатів дослідження використовували програми Statistica v.6.1® і MedCalс v.11.5.0 (free download).Результати досліджень та їх обговорення. Визначено суттєві розбіжності між вмістом IFN-γ у СМР залежно від наслідку хвороби – медіана показника в померлих пацієнтів втричі перевищувала таку у хворих, які вижили, – 9,0 (6,0–12,0) пг/мл проти 3,0 (1,0–7,0) пг/мл (р=0,001 за U-критерієм), тобто високий рівень IFN-γ у лікворі прямо корелював з тяжкістю стану хворих та несприятливим прогнозом (rs=0,48; p<0,001). Встановлено прямі взаємозв’язки між вмістом IFN-γ у СМР і вірусним навантаженням ВІЛ РНК як у СМР (rs=0,44; p<0,01), так і в крові (rs=0,46; p<0,01) пацієнтів із ВІЛ-асоційованими неврологічними захворюваннями. Підвищення концентрації IFN-γ у сироватці крові також асоціювалось з високим рівнем в крові РНК-копій (rs=0,32; p<0,05) та зменшенням кількості клітин CD4 (rs=-0,29; p<0,05). За результатами RO C-аналізу визначено, що високий ризик несприятливого перебігу ВІЛ-асоційованої інфекції ЦНС прогнозується при концентрації IFN-γ у спинномозковій рідині понад 4,0 пг/мл – площа під RO C-кривою AU C=0,780±0,067 (р<0,001) (чутливість тесту 89,5 %, специфічність – 65,5 %, точність – 75,0 %). Висока імовірність розвитку церебрального туберкульозу прогнозується при підвищенні концентрації IFN-γ у СМР до 9,5 пг/мл і вище – площа під RO C-кривою AU C=0,787±0,080 (р=0,002) (чутливість тесту – 66,7 %, специфічність – 90,9 %, діагностична точність – 83,3 %) та концентрації інтерферону-гамма в крові понад 15 пг/мл (AU =0,690±0,090 (р=0,037) (чутливість тесту – 53,3 %, специфічність – 84,8 %, діагностична точність – 75,0 %).Висновки. Високий вміст інтерферону-гамма у спинномозковій рідині є важливим критерієм для діагностики туберкульозного ураження ЦНС. Більший рівень IFN-γ у спинномозковій рідині при летальному наслідку може бути предиктором несприятливого розвитку неврологічних захворювань у пацієнтів із ВІЛ. Враховуючи отримані дані кореляційного і дисперсійного аналізу, можна припустити, що визначення IFN-γ у комплексі з імунологічними показниками та вірусним навантаженням ВІЛ РНК у крові та СМР підвищить його діагностичну та прогностичну цінність

The level of expression of miR-196a in patients with chronic viral hepatitis C with the first genotype of HCV according to previous experience of antiviral therapy.

The authors present the study of the level of expression of miR-196a in 74 patients with chronic viral hepatitis C with the 1st genotype of HCV, based on previous experience in patients with antiviral therapy regimens containing interferon. The patients were divided into two groups, depending on the previous experience of antiviral therapy with circuits containing interferon – 21 patients who failed after antiviral therapy regimens containing interferon (group 1) and the comparison group (group 2) – 53 naive patients. To study the level of expression of miR-196a (miR-196a), a two-stage study according to the manufacturer's protocol was used. First, total RNA was isolated from the plasma by the method of phenol-chloroform extraction. Futher reverse transcription was performed using a kit for reverse transcription of miR TaqMan® (Applied Biosystems, USA), specific loop primers to achieve mature miRNA, snRNA U6 (as an endogenous control gene), and 10 ng of total RNA. Real-time quantitative PCR was performed using TaqMan® miRNA analysis. In order to optimize the prediction of response to antiviral therapy and the use of optimal treatment regimens for problem patients with treatment failure regimens containing interferon, analysis using ROC curves was used. The average level of expression of miR-196a in patients with chronic hepatitis C was evaluated. In the 1st group of patients it was 0.011 (IQR: 0.002; 0.310) and in the comparison group – 0.346 (IQR: 0.054; 1.239) at p=0.012 by U criterion. The conducted ROC analysis showed that the studied miR-196a could differentiate patients with chronic viral hepatitis C with HCV genotype 1, depending on previous experience of antiviral therapy, namely, patients with treatment failure regimens containing interferons and naive. AUC=0.688 (95% CI 0.570-0.791; p=0.017), J=0.40, Se=57.14%, Sp=83.02%. It gives additional opportunities for correction of therapeutic tactics. Therefore, the level of expression of miR-196a (<-1,75) may be an additional biomarker in the pathogenesis of HCV-infection, which can then be used in the monitoring and treatment of patients. Low expression of miR-196a may be the basis for prescribing more effective direct-acting antiviral therapy to patients and will allow personalizing therapeutic tactics in patients with chronic viral hepatitis C

ВПЛИВ ВІРУСНОГО НАВАНТАЖЕННЯ ВІРУСОМ ІМУНОДЕФІЦИТУ ЛЮДИНИ НА ВИЖИВАННЯ ХВОРИХ ІЗ ВІЛ-ІНФЕКЦІЄЮ ПРОТЯГОМ 5 РОКІВ СПОСТЕРЕЖЕННЯ

Purpose: based on a 5-year follow-up of a cohort of HIV-infected patients who were assigned highly active antiretroviral therapy, to assess the impact of viral load of HIV and CD4 RNA on the beginning of highly active antiretroviral therapy on mortality. Materials and Methods. The analysis of patients was carried out taking into account clinical and laboratory parameters. Mathematical and statistical methods were used: descriptive statistics of quantitative data in groups; correlation analysis (correlation coefficient – rs). Results. All patients received highly active antiretroviral therapy (HAART) for at least 5 years. Immunophenotyping of peripheral blood showed the following results: median (IU, 25–75 percentile) CD4 + level was 186 (90–262) copies / ml, viral load-75.358 (19.091–326.273) RNA HIV copies/ml. Over five years of follow-up, 63 patients died. If we take into account the annual mortality, a large percentage of HIV patients died in the first 12 months of treatment and amounted to 58.73%. Over the next two years, 11.11 % and 14.28 % died annually, respectively. In the fourth year after the start of highly active antiretroviral therapy, 11.11 % of patients died. For the 5th year of the HAART died 4.76 % of patients.Сonclusions. In HIV-infected patients, who were assigned HAART to, there is a certain relationship between the number of t-lymphocytes-helpers and viral load (rs=-0.821; p=0.000) during the 5-year follow-up. The highest accumulated risk of death – 0.1, was found in groups of patients with a greater degree of immunosuppression.Мета: на основі 5-річного спостереження ВІЛ-інфікованих хворих, яким було призначено ВААРТ, оцінити вплив вірусного навантаження ВІЛ РНК та СD4+ на початку високоактивної антиретровірусної терапії на смертність пацієнтів.Матеріали і методи. Аналіз хворих проводили з урахуванням клінічних і лабораторних показників. Використовували описову статистику кількісних даних у групах; кореляційний аналіз.Результати. Всі хворі отримували високоактивну антиретровірусну терапію не менше 5 років. Імунофено­типування периферійної крові показало такі результати: медіана (Ме, 25–75 процентиль) рівня CD4+ склала 186 (90–262) копій/мл, вірусне навантаження – 75,358 (19,091–326,273) ВІЛ РНК копій/мл. За 5 років спостереження померли 63 пацієнти. Найбільший відсоток хворих на ВІЛ-інфекцію померли у перші 12 місяців лікування і склали 58,73 %. Протягом наступних двох років проведення лікування щорічно померли 11,11 та 14,28 % відповідно. На четвертому році після початку ВААРТ померли 11,11 % хворих. За 5 рік проведення ВААРТ померли 4,76 % хворих.Висновки. У ВІЛ-інфікованих хворих, яким було призначено ВААРТ, визначено зв’язок між кількістю Т-лімфоцитів-хелперів та вірусним навантаженням (rs=-0,821; р=0,000) у період 5-річного спостереження. Найбільший нако­пи­чений ризик смерті – 0,1, виявлено у групах пацієнтів із більшим ступенем імуносупресії

АСОЦІАЦІЇ АЛЕЛЕЙ HLA-DRB1 З РОЗВИТКОМ ВІЛ-ІНФЕКЦІЇ ТА КОМОРБІДНІСТЮ У ПАЦІЄНТІВ ЗІ СНІД

The complicated situation with HIV in Ukraine requires an integrated approach to addressing the complex issues of managing.The aim of the study – to investigate association of HLA -DRB 1 alleles with development of HIV infection and comorbidity.Materials and Methods. The study included 70 patients with the fourth clinical stage of HIV infection who were followed on outpatient basis in the departments of the Dnipropetrovsk regional and municipal AIDS centers (Dnipro). Most of the patients were men – 41 (58.6 %). The age of the patients varied from 24 to 61 years and on average it was (38.91±0.87) years. The DRV 1 alleles were typed by the PCR method, variant of sequence-specific primers (PCR-SSP). The study was carried out by sets of "HLA-DNA -TEH" for the typing of DRB 1 genes produced by "DNA -Technology" (RU). Separately were analyzed: tuberculosis (n=26) and cerebral toxoplasmosis (n=23). Other diseases (HIV- encephalopathy, sepsis, generalized candidiasis, herpetic infection CMV chorioretinitis, HIV-cardiomyopathy) were grouped into group of others (n=21). The statistical processing of the research results was conducted using the STAT IST ICA v.6.1® application package.Results and Discussion. In patients with 4th clinical stage of HIV infection, majority of the alleles were DRB 1 * 01 (25.7 %), DRB 1 * 04 (20.0 %), DRB 1 * 07 (27.1 %), DRB 1 * 11 (38.6 %), DRB 1 * 13 (18.6 %), DRB 1 * 15 (18.6 %), DRB 1 * 16 (24.3 %). Alleles of DRB 1 * 02, DRB 1 * 05, DRB 1 * 06, DRB 1 * 09, DRB 1 * 06, DRB 1 * 09, DRB 1 * 18 genes were not detected. There were tendencies established for increase in patients with toxoplasmosis of carriers of alleles DRB 1* 01 (34.8%), DRB 1 * 15 (26.1 %), DRB 1 * 16 (34.8 %) than with other opportunistic diseases – 21.3 % (p=0.254 FET ), 14.9 % (p=0.330 FET) and 19.1 % (p=0.234 FET) respectively. The risk of developing toxoplasmosis among HIV-positive patients with DRB 1 * 13 alleles was significantly lower (p=0.012 FET), and DRB 1 * 16 gene allele carriers were higher than with tuberculosis (p=0.032 FET). A distinctive feature of tuberculosis was the higher frequency of carrier of alleles of DRB 1 * 13 gene (34.8 %) and DRB 1 * 08 (11.5 %) compared with other infections. The DRB 1 * 08 haplotype was detected only in patients with CNS tuberculosis. Lower risk of developing tuberculosis than other diseases (p=0.058) and  toxoplasmosis (p=0.032) was found in patients with DRB 1 * 16 haplotype. Lower levels of CD4 in the 4th clinical stage of HIV were associated with DRB 1 * 11, rs=-0.26; p <0.05, and decrease in the number of CD4 in the dynamics of observation - with DRB 1 * 17 (rs=-0.26; p<0.05). A higher level of HIV RNA was observed in the carriers of the DRB 1 * 04 allele (rs=+0.26; p<0.05). The progressive replication of the virus in the dynamics was associated with the presence of DRB 1 * 03 (rs=+0.42; p<0.001). In the analysis of the dependence of the terms from the definition of HIV status to the development of the 4th clinical stage of HIV, it was determined that patients with variants of the DRB 1 * 01 alleles (rs=+0.29; p<0.05), DRB 1 * 07 (rs=+0.27 ; p<0.05) have a slower development of HIV infection, which can be regarded as a kind of protective effect of these variants of haplotypes. On the contrary, carriers of DRB 1 * 15 alleles (rs=-0.28; p<0.05) were more prone to the rapid development of the disease.Conclusions. The typing of DRV 1 HLA Class II alleles is useful in predicting the development of HIV infection and comorbidity in HIV patients.Сложная ситуация с ВИЧ-инфекцией в Украине требует комплексного подхода к решению сложных вопросов ведения пациентов с ВИЧ/СПИД.Цель исследования – определить ассоциации аллелей HLA -DRB 1 с развитием ВИЧ-инфекции и коморбидностью.Материалы и методы. В исследование было включено 70 пациентов с 4 клинической стадией ВИЧ-инфекции, которые находились на амбулаторном наблюдении в отделениях Днепропетровского областного и городского центров профилактики и борьбы со СПИД (г. Днепр). Большинство больных составили мужчины – 41 (58,6 %). Возраст больных колебался от 24 до 61 года и в среднем составил (38,91±0,87) лет. Типирование DR В1-аллелей проводили методом ПЦР вариантом сиквенсспецифических праймеров (PCR-SSP ) с использованием наборов HLA -ДНК-ТЕХ (ДНК-Технология (RU )). Отдельно проанализированы: туберкулез (n=26) и церебральный токсоплазмоз (n=23), другие заболевания (ВИЧ – энцефалопатия, сепсис, генерализованный кандидоз, герпетическая инфекция, ЦМВ хориоретинит, ВИЧ-кардиомиопатия) были объединены в группу других (n=21). Статистическая обработка результатов исследования проводилась с использованием пакета прикладных программ STAT IST ICA v.6.1®.Результаты исследований и их обсуждение. У больных с 4 клинической стадией ВИЧ-инфекции чаще всего отмечались аллели локусов DRB 1*01 (25,7 %), DRB 1*04 (20,0 %), DRB 1*07 (27,1 %), DRB 1*11 (38,6 %), DRB 1*13 (18,6 %), DRB 1*15 (18,6 %), DRB 1*16 (24,3 %). Аллели генов DRB 1*02, DRB 1*05, DRB 1*06, DRB 1*09, DRB 1*18 не выявлялись ни в одном из случаев. Установлено тенденции к увеличению среди больных с токсоплазмозом носителей аллелей DRB 1*01 (34,8 %), DRB 1*15 (26,1 %), DRB 1*16 (34,8 %), чем при других оппортунистических заболеваниях, – 21,3 % (р=0,254 FET ), 14,9 % (р=0,330 FET ) и 19,1% (р=0,234 FET ) соответственно. Риск развития токсоплазмоза среди ВИЧ-положительных пациентов с аллелями DRB 1*13 был достоверно ниже (р=0,012 FET ), а у носителей аллелей гена DRB 1*16 – выше, чем при туберкулезе (р=0,032 FET ). Отличительной особенностью туберкулеза была большая частота носительства аллелей генов DRB 1*13 (34,8 %) и DRB 1*08 (11,5 %) по сравнению с другими инфекциями. Гаплотип DRB 1*08 оказывался только у больных туберкулезом ЦНС. Меньший риск развития туберкулеза, чем других заболеваний (р=0,058) и токсоплазмоза (р=0,032) определен у пациентов, имели гаплотип DRB 1*16. Более низкое количество CD4 в период 4 клинической стадии ВИЧ была связана с DRB 1*11, rs=-0,26; p<0,05, а снижение уровня CD4 в динамике наблюдения – с DRB 1*17 (rs=-0,26; p<0,05). Наибольший уровень ВИЧ РНК наблюдался у носителей аллеля DRB 1*04 (rs=+0,26; p<0,05). Прогрессирующая репликация вируса в динамике была связана с наличием DRB 1*03 (rs =+0,42; p <0,001). При анализе зависимости срокам от выявления ВИЧ-статуса до развития 4 клинической стадии ВИЧ определено, что пациенты с вариантами аллелей DRB 1*01 (rs=+0,29; p<0,05), DRB 1*07 (rs=+0,27 ; p<0,05) имеют более медленное развитие ВИЧ-инфекции, что можно расценивать как своего рода протекторное действие данных гаплотипов, и, наоборот, носители аллелей DRB 1*15 (rs=-0,28; p <0,05) оказались более привержены к быстрому развитию заболевания.Выводы. Типирование аллелей DR В1-HLA класса II оказалось полезным для прогнозирования развития ВИЧ-инфекции и коморбидности у пациентов с ВИЧ.Складна ситуація з ВІЛ-інфекцією в Україні потребує комплексного підходу до вирішення складних питань ведення пацієнтів із ВІЛ/СНІД.Мета дослідження – визначити асоціації алелей HLA -DRB 1 із розвитком ВІЛ-інфекції та коморбідністю.Матеріали і методи. У дослідження було включено 70 пацієнтів із 4 клінічною стадією ВІЛ-інфекції, які перебували на амбулаторному спостереженні у відділеннях Дніпропетровського обласного та міського центрів профілактики та боротьби зі СНІД (м. Дніпро). Більшість хворих склали чоловіки – 41 (58,6 %). Вік хворих коливався від 24 до 61 року та в середньому був (38,91±0,87) року. Типування DR В1-алелей проводили методом ПЛР варіантом сіквенсспецифічних праймерів (PCR-SSP) з використанням наборів HLA -ДНК-ТЕХ ДНК-Технологія (RU ). Окремо проаналізовано: туберкульоз (n=26) і церебральний токсоплазмоз (n=23), інші захворювання (ВІЛ – енцефалопатія, сепсис, генералізований кандидоз, герпетична інфекція, ЦМВ хоріоретиніт, ВІЛ-кардіоміопатія) були об’єднані в групу інших (n=21). Статистичну обробку результатів дослідження проводили з використанням пакета прикладних програм STAT IST ICA v.6.1®.Результати досліджень та їх обговорення. У хворих з 4 клінічною стадією ВІЛ-інфекції найчастіше відзначали алелі локусів DRB 1*01 (25,7 %), DRB 1*04 (20,0 %), DRB 1*07 (27,1 %), DRB 1*11 (38,6 %), DRB 1*13 (18,6 %), DRB 1*15 (18,6 %), DRB 1*16 (24,3 %). Алелі генів DRB 1*02, DRB 1*05, DRB 1*06, DRB 1*09, DRB 1*18 не виявлялись в жодному випадку. Встановлено тенденції до збільшення серед хворих із токсоплазмозом носіїв алелів DRB 1*01 (34,8 %), DRB 1*15 (26,1 %), DRB 1*16 (34,8 %), ніж при інших опортуністичних захворюваннях, 21,3 % (р=0,254 FET ), 14,9 % (р=0,330 FET) і 19,1 % (р=0,234 FET) відповідно. Ризик розвитку токсоплазмозу серед ВІЛ-позитивних пацієнтів з алелями DRB 1*13 був вірогідно нижче (р=0,012 FET), а у носіїв алелів генів DRB 1*16 – вище, ніж при туберкульозі (р=0,032 FET ). Відмітною особливістю туберкульозу була більша частота носійства алелів гена DRB 1*13 (34,8 %) та DRB 1*08 (11,5 %) порівняно з іншими інфекціями. Гаплотип DRB 1*08 виявлявся лише у хворих на туберкульоз ЦНС. Менший ризик розвитку туберкульозу, ніж інших захворювань (р=0,058) та токсоплазмозу (р=0,032) визначено у пацієнтів, які мали гаплотип DRB 1*16. Більш низька кількість CD4 в період 4 клінічної стадії ВІЛ була пов’язана з DRB 1*11, rs=-0,26; p<0,05, а зниження рівня CD4 в динаміці спостереження – з DRB 1*17 (rs=-0,26; p<0,05). Найбільший рівень ВІЛ РНК спостерігався у носіїв алелів DRB 1*04 (rs=+0,26; p<0,05). Прогресуюча реплікація вірусу в динаміці була пов’язана з наявністю DRB 1*03 ( rs= +0,42; p<0,001). При аналізі залежності термінів від виявлення ВІЛ-статусу до розвитку 4 клінічної стадії ВІЛ визначено, що пацієнти з варіантами алелів DRB 1*01 (rs=+0,29; p<0,05), DRB 1*07 (rs=+0,27; p<0,05) мають більш повільний розвиток ВІЛ-інфекції, що можна розцінювати як свого роду протекторну дію даних гаплотипів, навпаки, носії алелів DRB 1*15 (rs=-0,28; p<0,05) виявились більш прихильні до швидкого розвитку захворювання.Висновки. Типування алелів DR В1 HLA -класу II виявилось корисним для прогнозування розвитку ВІЛ-інфекції та коморбідності у пацієнтів із ВІЛ

Morphological characteristics of brain lesions in HIV infection.

Currently, diseases of the central nervous system are a common cause of death of patients with HIV infection. The article presents results of retrospective analysis of etiotropic structure of 186 lethal cases and typical pathological changes of brain tissue of patients aged 21 to 61 years who had confirmed diagnosis of HIV and died of diseases associated with CNS damage in the Municipal infectious hospital in the city ofDnepr(Ukraine) in the period from 2011 to 2016. The most common causes of death in patients with HIV infection and CNS infection were cerebral tuberculosis (75.0%) including co-infection (n = 35) and meningoencephalitis that developed as a result of yeast fungal (15.6%). In the study of neuropathological processes in the autopsy material of the brain tissue of patients with HIV, various multifocal and diffuse morphological changes have been identified that can be presented in this work in the form of 4 groups: 1) Multiple nonspecific changes associated with both direct action of HIV and co-factors : infection, inflammation, hypoxia, etc., 2) Viral-induced vasculitis with hemorrhages, 3) Subacute aseptic encephalitis, 4) HIV-associated opportunistic infections. General pathomorphological changes in brain tissue are revealed that can cause similarities of clinical manifestations, can complicate differential diagnosis of cerebral lesions of various etiologies, and lead to a divergence of pre and postmortal diagnoses

Measles (lecture)

The article provides comprehensive review of different aspects of measles. Definition of disease, historical overview, measles in the world epidemiology and in the countries bordering Ukraine over the recent years, particularities of measles epidemiology in Ukraine are given in details. Etiology of measles virus including known genomic structure and viral proteins list, genetic changeability of the virus. Particularities of measles epidemiological process are discussed, criteria of determination of morbidity level and contagiosity of the given disease are outlined. Detailed pathogenesis of measles in different periods of disease is provided, reciprocal influence of the disease and vitamin A metabolism is given. Particularities of humoral and cellular immunological response, including those in early-aged and in patients with immune deficiency are described. Possibility of development of subacute sclerosing panencephalitis is pointed out; currently accepted causes of this complication development, its immunological and virological particularities are summarized. Pathogenetic mecha­nisms of rash development, com­plications as well as morphological changes in different organs and systems are given. The article gives both international and different clinical classifications of measles. Clinical manifestations of typical and atypical measles course are described in details by syndromes and according to disease periods. Particularities of measles course at different premorbid conditions are described. The article provides colored photos which illustrate clinical mani­festations of measles manifestation on the skin and mucosa at different disease periods

Main characteristics and prognosis of development of HIV epidemic in Dnipropetrovsk region.

The epidemiological situation on HIV infection in Ukraine remains complicated due to high morbidity and mortality, which requires a comprehensive study of this problem. Purpose of work: to clarify the main patterns and characteristics of prevalence of HIV infection in Dnipropetrovsk region and develop a forecast for changes in the main epidemic indicators. The study was based on reports from the Public Health Center of the Ministry of Health of Ukraine and Dnipropetrovsk Regional Center for AIDS Prevention and Control. (2005-2017). To determine the main trends of development and forecasting the epidemiological situation, methods of analysis of time series with the calculation of chain growth rates and regression analysis were used. Analysis of the number of newly registered cases of HIV infection and AIDS over a 13-year period (2005-2017) showed an increase in figures for HIV by 1.5 times,  for AIDS - by 2.4 times in Ukraine and in Dnipropetrovsk region – by 1.9 times and 3.0 times, respectively. A significant prevalence of HIV/AIDS incidence rate in Dnipropetrovsk region as compared with national indicators in some years of the study and on average over the entire observation period was determined – 92.8±4.2 cases of HIV infection per 100 thousand and 45.2±5.2 cases of AIDS per 100 thousand in the region versus 41.0±1.4 and 16.1±1.6 per 100 thousand of the population in Ukraine (p<0.001). According to prognostic algorithms, in Dnipropetrovsk region until 2020, the annual AIDS incidence rate is expected to increase to 80.7±2.56 cases per 100 thousand people; AIDS mortality to 33.7±0.99 per 100 thousand people, which also predicts an increase in the incidence and mortality associated with opportunistic infections. A calculated forecast of HIV incidence rates and newly registered AIDS cases in Ukraine and the region for the coming years may be useful for predicting the number of opportunistic infections and calculating the needs for hospitalization and treatment of HIV/AIDS patients

ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ ПРОВЕДЕННЯ АНТИРЕТРОВІРУСНОЇ ТЕРАПІЇ У ХВОРИХ НА ВІЛ-ІНФЕКЦІЮ

Research objective based on observations of CHOGORDS of HIV patients over 5 years (2010-2015), which was assigned to ART, to assess the effectiveness of designated schemes and identify additional factors and deficiencies that may affect the results of the ART.Materials and methods observations under our supervision in Dnipropetrovsk region AIDS Centre was 450 patients who was appointed ART in 2010. Surveillance conducted over 5 years.Results and discussion. The analysis on the basis of observation and monitoring 450 patients for HIV in Dnipropetrovsk region AIDS Centre, which has been assigned to antiretroviral therapy (art) in 2010 year over 5 years. Identified additional factors and deficiencies that might affect the results ART.Conclusions. Majority patients beginning therapy up to 5 years of diagnosis of HIV infection, of which 51% in stage of AIDS, indicating that certain weaknesses in identifying patients for HIV infection at the early stages of the disease, which can lead to progression of disease and mortality from opportunistic diseases and AIDS.Проведений аналіз на основі спостереження та моніторингу 450 хворих на ВІЛ-інфекцію у Дніпропетровському обласному центрі СНІДу, яким було призначено антиретровірусну терапію (АРТ) у 2010 році, на протязі 5 років. Виявлені додаткові фактори та недоліки які можуть впливати на результати АРТ.Матеріали і методи. Під нашим спостереженням в Дніпропетровському обласному центрі СНІДу перебувало 450 хворих, яким була призначена АРТ в 2010р. Спостереження проводилося протягом 5 років.Результати та обговорення. Проведений аналіз на основі спостереження і моніторингу 450 хворих на ВІЛ-інфекцію в Дніпропетровському обласному центрі СНІДу, яким було призначено антиретровірусну терапію (АРТ) в 2010 році, протягом 5 років. Виявлено додаткові чинники і недоліки, які можуть впливати на результати АРТ.Висновки. Більшість хворих початок терапію в терміни до 5 років встановлення діагнозу ВІЛ-інфекція, з яких 51% в стадії СНІД, що свідчить про певні недоліки щодо виявлення хворих на ВІЛ-інфекцію на перших стадіях захворювання, що може призводить до прогресування хвороби і смертності від проявів опортуністичних хвороб та СНІДу

АНАЛІЗ ЗМІН СИРОВАТКОВОГО БЕТА-2-МІКРОГЛОБУЛІНУ ТА ПОКАЗНИКІВ ГЕМАТОЛОГІЧНОГО ПРОФІЛЮ У ПАЦІЄНТІВ ІЗ ВІЛ-АСОЦІЙОВАНИМИ НЕВРОЛОГІЧНИМИ ЗАХВОРЮВАННЯМИ

Patients with the fourth clinical stage of HIV infection with neurological involvement present with tendency to increase the level of serum beta-2-microglobulin (MG ) and to show significant differences in the main indicators of the hematological and immunological profile in comparison with the group of patients without involvement of the nervous system.The aim of the study – to determine the level of 2-microglobulin and its relation to the main hematological and immunological parameters in patients of the fourth clinical stage of HIV infection in the presence or absence of diseases of the central nervous system.divided into two groups: the first group consisted of 38 patients with clinical-relevant diseases other than neurological, the second group consisted of 39 patients who had HIV-associated neurological diseases. The control group consisted of 15 healthy donors, of corresponding sex and age distribution. Determination of beta-2-microglobulin was performed by EL ISA with standard test systems (US Ave). The statistical processing of the results was carried out using the licensed software product STAT IST ICA v.6.1®.Results and Discussion. A significant difference has been established for both markers of the immune status and hemogram indices. Among those who had neurological diseases (group 2), leucopenia was determined at 3.88 ± 0.27 g/L versus 5.07 ± 0.27 g/L (p <0.01), the mean number of platelets was 1.2 times lower (р <0.05), and the ESR index is more than 2.7 times higher (р <0.001) than in patients of the fourth clinical stage of HIV without neurological diseases (group 1). Relative and absolute number of T-lymphocytes of helpers (TL ) in patients of the group 2 was 1.9 and 3 times less than corresponding parameters in patients of the group 1 (p <0.001). Significant differences were shown in the number of lymphocytes (p <0.001) and T-lymphocytes (p <0.01). The mean viral load (VL ) of HIV RNA in patients of the group 2 (Log10 VL – 5.02 copies/ml) exceeded the index of the group 1 by more than an order of magnitude – 3.90 copeis/ml (p <0.01). The study of the marker of immune activation of в2-MG revealed a steady tendency to increase the level of this protein in patients with HIV infection in the presence of neurological diseases (p <0.05 compared to the group of patients without neurological diseases). Based on the results of the correlation analysis in patients with the fourth clinical stage of HIV infection, regardless of the presence of neurological diseases, reliable connections between the level of в2-MG and VL and immunological and hematological parameters were found. Thus, the level of this protein directly correlated with ESR (rs = 0.42, p <0.001) and the indicator of VL RNA of HIV (rs = 0.23, p <0.05). The increase in the level of β2-MG was associated with a decrease in the absolute number of TL (rs = –0.40, p <0.001) and TLH (rs = -0.39, p <0.001), the total number of lymphocytes (rs = -0.43; p <0.001) and the relative amount of TL C in the blood serum (rs = -0.36, p <0.01). More expressive were correlations in patients with HIV associated neurological diseases.Conclusions. Patients with HIV-associated neurological diseases have significant differences in all major indicators of the hematological and immunological profile compared with the group of patients without diseases of the nervous system. The tendency to increase the level of serum β2-MG in the presence of neurological diseases in parallel with significant changes in immunological and hematological parameters can be used for the prognostic model of the development of IV-associated neurological diseases.Пациенты 4 клинической стадии ВИЧ-инфекции с неврологическими заболеваниями имеют тенденцию к увеличению уровня сывороточного бета-2-микроглобулина (β2 -МГ) и значительные отличия основных показателей гематологического и иммунологического профиля по сравнению с группой пациентов без заболеваний нервной системы.Цель исследования – определить уровень β2-микроглобулина и его связь с основными гематологическими и иммунологическими показателями у пациентов 4 клинической стадии ВИЧ-инфекции при наличии и отсутствии заболеваний центральной нервной системы.Материалы и методы. В исследование включено 77 пациентов с 4 клинической стадией ВИЧ-инфекции в возрасте от 20 до 56 лет, разделенные на две группы: первую группу составили 38 пациентов с характерными для соответствующей клинической стадии заболеваниями, кроме неврологических, вторую группу – 39 пациентов, которые имели ВИЧ-ассоциированные неврологические заболевания. Группу контроля составили 15 здоровых доноров, соответствующего пола и возраста. Определение β2-микроглобулина проводилось методом ИФА со стандартными тест-системами (пр. США ). Статистическую обработку результатов проводили с помощью лицензионного программного продукта STAT IST ICA v.6.1®.Результаты исследований и их обсуждение. Установлено значительное отличие как маркеров иммунного статуса, так и показателей гемограммы. Среди тех, кто имел неврологические заболевания (вторая группа), определялась лейкопения на уровне (3,88±0,27) г/л против (5,07±0,27) г/л (р<0,01), среднее количество тромбоцитов было ниже в 1,2 раза (р<0,05), а показатель СОЭ – более чем в 2,7 раза (р<0,001) выше, чем у пациентов 4 клинической стадии ВИЧ без неврологических заболеваний (первая группа). Относительное и абсолютное количество Т-лимфоцитов хелперов (ТЛ) у пациентов второй группы было в 1,9 и 3 раза меньше соответствующих показателей у пациентов первой группы (р<0,001). Существенные различия имело количество лимфоцитов (р<0,001) и Т-лимфоцитов (р<0,01). Средний показатель вирусной нагрузки (ВН) РНК ВИЧ у больных второй группы (Log10 ВН – 5,02 коп/мл) превышал показатель первой группы более чем на порядок – 3,90 коп/мл (р<0,01 ). Исследование маркера иммунной активации β2-МГ выявило устойчивую тенденцию к увеличению уровня этого белка у пациентов с ВИЧ-инфекцией при наличии неврологических заболеваний (р<0,05 по сравнению с группой пациентов без неврологических заболеваний). По результатам корреляционного анализа у пациентов с 4 клинической стадией ВИЧ-инфекции, независимо от наличия неврологических заболеваний, обнаружены достоверные связи между уровнем β2-МГ и ВН и иммунологическими и гематологическими показателями. Так, уровень этого белка прямо коррелировал с СОЭ (rs=0,42; р<0,001) и показателем ВН РНК ВИЧ (rs=0,23; р<0,05). Рост уровня β2-МГ был связан со снижением абсолютного количества ТЛ (rs=-0,40; р<0,001) и ТЛХ (rs=-0,39; р<0,001), общего числа лимфоцитов (rs=-0,43; р<0,001) и относительного количества ТЛХ в сыворотке крови (rs=-0,36; р<0,01). Более выразительными были корреляции у пациентов с ВИЧ-ассоциированными неврологическими заболеваниями.Выводы. Пациенты с ВИЧ-ассоциированными неврологическими заболеваниями имеют существенные различия всех основных показателей гематологического и иммунологического профиля по сравнению с группой пациентов без заболеваний нервной системы. Тенденция к увеличению уровня сывороточного β2-МГ при наличии неврологических заболеваний параллельно со значительными изменениями иммунологических и гематологических показателей может быть использована для прогностической модели развития ВИЧ-ассоциированных неврологических заболеваний.Пацієнти 4 клінічної стадії ВІЛ-інфекції із неврологічними захворюваннями мають тенденцію до збільшення рівня сироваткового β2-мікроглобуліну (β2 – МГ) та значні відмінності основних показників гематологічного та імунологічного профілю порівняно з групою пацієнтів без захворювань нервової системи.Мета дослідження – визначити рівень β2-мікроглобуліну та його зв’язок з основними гематологічними та імунологічними показниками у пацієнтів 4 клінічної стадії ВІЛ-інфекції при наявності та відсутності захворювань центральної нервової системи.Матеріали і методи. У дослідження включено 77 пацієнтів із 4 клінічною стадією ВІЛ-інфекції віком від 20 до 56 років, яких поділили на дві групи: першу групу склали 38 пацієнтів із характерними для відповідної клінічної стадії захворюваннями, окрім неврологічних, другу – 39 пацієнтів, які мали ВІЛ-асоційовані неврологічні захворювання. Групу контролю становили 15 здорових донорів відповідної статі та віку. Визначення β2-мікроглобуліну проводилось за методом ІФА зі стандартними тестсистемами (вир. США ). Статистичну обробку результатів проводили за допомогою ліцензійного програмного продукту STAT IST ICA v.6.1®.Результати досліджень та їх обговорення. Встановлено значну відмінність між маркерами імунного статусу та показниками гемограми. Серед тих, хто мав неврологічні захворювання (друга група), визначалась лейкопенія на рівні (3,88±0,27) Г/л проти (5,07±0,27) Г/л (р<0,01), середня кількість тромбоцитів була нижче в 1,2 раза (р<0,05), а показник ШОЕ – більшим у 2,7 раза (р<0,001), ніж у пацієнтів 4 клінічної стадії ВІЛ без неврологічних захворювань (перша група). Відносна та абсолютна кількість Т-лімфоцитів хелперів (ТЛ) у пацієнтів другої групи була у 1,9 і 3 раза меншою за відповідні показники у хворих першої групи (р<0,001). Суттєві відмінності мала загальна кількість лімфоцитів (р<0,001) і Т-лімфоцитів (р<0,01). Середній показник вірусного навантаження (ВН) РНК ВІЛ у хворих другої групи (Log10 ВН – 5,02 коп/мл) перевищував показник першої групи більше, ніж на порядок – 3,90 коп/мл (р<0,01). Дослідження маркера імунної активації β2-МГ виявило стійку тенденцію до збільшення рівня цього білка у пацієнтів із ВІЛ-інфекцією при наявності неврологічних захворювань (р<0,05 порівняно з групою пацієнтів без неврологічних захворювань). За результатами кореляційного аналізу, в пацієнтів із 4 клінічною стадією ВІЛ-інфекції, незалежно від наявності неврологічних захворювань, виявлено достовірні зв’язки між рівнем β2-МГ та ВН і імунологічними та гематологічними показниками. Так, рівень цього білка прямо корелював з ШОЕ (rs=0,42; р<0,001) та показником ВН РНК ВІЛ (rs=0,23; р<0,05). Зростання рівня β2-МГ було пов’язане зі зниженням абсолютної кількості ТЛ (rs=-0,40; р<0,001) і ТЛХ (rs=-0,39; р<0,001), загального числа лімфоцитів (rs=-0,43; р<0,001) і відносної кількості ТЛХ у сироватці крові (rs=-0,36; р<0,01). Більш виразними були кореляції у пацієнтів із ВІЛ-асоційованими неврологічними захворюваннями.Висновки. Пацієнти з ВІЛ-асоційованими неврологічними захворюваннями, мають суттєві відмінності всіх основних показників гематологічного та імунологічного профілю порівняно з групою пацієнтів без захворювань нервової системи. Тенденція до збільшення рівня сироваткового β2-МГ при наявності неврологічних захворювань паралельно зі значними змінами імунологічних та гематологічних показників може бути використана для прогностичної моделі розвитку ВІЛ-асоційованих неврологічних захворювань

МЕТОДОЛОГІЯ ПРОВЕДЕННЯ ЗАНЯТЬ ЛІКАРІВ-ІНТЕРНІВ ЗА ТЕМАТИКОЮ «ВІЛ-ІНФЕКЦІЯ» НА ОСНОВІ ІНТЕРАКТИВНИХ МЕТОДІВ НАВЧАННЯ

The aim of the study – teaching theme “HIV infection” on the basis of interactive teaching methods for positive inuence on practical material adoption, interest, satisfaction with education and quality of internship doctors’ training model development.The main body. The proposed model of interactive learning is developed in accordance with a typical training program for internship doctors in infectious diseases and includes the methodology of such interactive methods of learning, as the work in small groups; discussion; interviews; training with the usage of business and role-playing; self-creation of students’ questionnaire; tour and work in the laboratory; case-studies.The model is composed of an example of internship doctors studying of topics section of typical training programs related to HIV, which is one of the most urgent problems of modern infectology. The methodology includes lectures, workshops, seminars and independent training of intern. The number of hours in a model is designed for the specialty “Infectious diseases”. There are two stages of internship doctors’ training provided: introduction and main part, implementation of inter-professional project. The introduction part of implementation of inter-professional project includes lectures, workshops with different types of participation of internship doctors (work in small groups, discussion group, training using role-playing and business games, preparation by the interns of questions (questionnaire prepared by the group) and conducting interviews with patients at the Center of AIDS management and prevention, analysis of the received responses, and the role and business game “doctor-patient”, tour to the lab, working in small groups, “case studies”), independent work on regulation documentations about organizing and conducting of voluntary counseling and testing.The main part of tasks performance of inter-professional project involves the following specialists such as social medicine specialists, AIDS center specialists, medical psychologist, TB specialist, neurologist, oncologist, dermatologist and a representative of the public foundation “Way of Life” – one of the patients of AIDS Center. Internship doctors are the active participants of the project and part of the team. At this stage, a number of problems is solved, the main among which is a collaborative work of specialists team in providing skilled care to patients with HIV.Conclusion.The interactive method of learning is most relevant in the present conditions of teaching, providing highly trained specialists able to integrate theoretical knowledge and practical skills in the whole system, have new technologies skills.Мета роботи – підвищення зацікавленості, задоволення процесом навчання лікарів-інтернів та покращення якості підготовки лікарів-спеціалістів.Основна частина. Запропонована нами модель інтерактивного навчання розроблена відповідно до типової програми підготовки лікарів-інтернів з інфекційних хвороб та включає в методологію проведення такі інтерактивні методи проведення занять, як і робота в малих групах; дискусія; проведення інтерв’ю; тренінг із використанням ділової та рольової гри; самостійне складання студентами опитувальника; екскурсія та робота в лабораторії; case-навчання. Модель складена на прикладі вивчення інтернами тем розділу навчальної типової програми, що стосуються ВІЛ-інфекції, яка є одною з найбільш актуальних проблем сучасної інфектології. Методологія включає лекції, практичні заняття, семінари та самостійну підготовку інтерна. Кількість годин у моделі розрахована для спеціальності “Інфекційні хвороби”. Запропоновані два етапи підготовки інтернів: вхідний та головний етап – виконання міжпрофесійного проекту. Вхідний етап виконання міжпрофесійного проекту включає лекції, проведення практичних занять з різними видами участі лікарів-інтернів (роботу в малих групах; дискусію в групі; тренінг із використанням рольової та ділової гри; підготовку інтернами запитань (опитувальник, підготовлений у групі) та проведення інтерв’ю з пацієнтами Центру боротьби та профілактики зі СНІД, аналіз отриманих відповідей; рольову та ділову гру: “лікар–пацієнт”; екскурсію в лабораторію; роботу в малих групах, “case studies”), самостійну роботу з нормативними документами з організації та проведення добровільного консультування і тестування.До головного етапу виконання завдань міжпрофесійного проекту залучені такі спеціалісти: фахівці соціальної медицини, СНІД-центру, медичний психолог, фтизіатр, невролог, онколог, дерматовенеролог, а також представник суспільного фонду “Дорога життя” – один із пацієнтів центру СНІД. Лікар-інтерн є активним учасником проекту та входить до складу команди. На цьому етапі вирішується ряд завдань, головним із яких є сумісна робота команди фахівців у наданні кваліфікованої допомоги пацієнтам з ВІЛ.Висновок. Інтерактивна методика навчання є найбільш актуальною в сучасних умовах викладання, які передбачають підготовку висококваліфікованих спеціалістів, здатних інтегрувати теоретичні знання і практичні уміння в цілісну систему, володіти новими технологіями