Особливості забур’янення проса прутоподібного залежно від густоти посівів

Purpose. To study the competitive relationship between the plants of switchgrass (Раnісum virgatum L.) and weeds as affected by the plant density under the conditions of the Right Bank Forest-Steppe of Ukraine.Methods. Field, laboratory.Results. The following species of weeds were found in switchgrass crops: Chenopodium album, Galinsoga parviflora, Persicaria lapathifola, Amaranthus retroflexus, Xanthium strumarium, Melandrium album, Thlaspi arvense, Sinapis arvensis, Echinichloa crus-galli and Setaria glauca. At the time of accounting, the highest weed density (plant/m2) was found in the variants with plant density (plants/m2) of 50 and 100. In particular, the number of annual cereal weeds in these variants was 57.9 and 35.8, Thlaspi arvense 23.6 and 10.4, Amaranthus retroflexus 22.4 and 10.7, Galinsoga parviflora 21.7 and 9.1, Sinapis arvensis 21.4 and 9.9, Chenopodium album 18.5 and 9.9, Persicaria lapathifola 9.8 and 5.3, respectively. The total number of weeds in the variant with a density of 50 was 188.2, which is 34% more compared to the variant where switchgrass density was 200. Under conditions of joint vegetation with weeds, switchgrass fomed rather insignificant vegetative mass. In particular, for the switchgrass density of 50, only 23.0 g of crop mass per m2 was recorded, whereas the weeds generally formed the maximum experimental values of 2288.8 g/m2. For the cultivation of switchgrass at a density of 100, its green mass was 34.0 g/m2, while that weeds was 1088.7 g/m2, which is 2.1 times less compared to the previous variant. For the density of 150, switchgrass  green mass was 58.0 g/m2, and the maximum density (200) 73.0 g/m2. In these variants, biomass of weeds decreased to 780.1 and 569.8 g/m2, respectively.Conclusions. The intensity of weed dry mass accumulation in switchgrass stands drastically decreased with increasing the density of switchgrass in the experiment from 50 to 100 plants per m2. At the same time, full dominance of switchgrass in the stands in the first year of vegetation, even at the plant densities of 150 and 200 plants per m2, was not observed. In particular, the maximum weed density generally formed a dry mass of 254.8 g/m2, while the plants of switchgrass formed only 35.6 g/m2.Цель. Изучить конкурентные взаимоотношения между растениями проса прутьевидного (Раnісum virgatum L.) и сорняков в зависимости от густоты посевов культуры в условиях Правобережной Лесостепи Украины.Методы. Полевые, лабораторные.Результаты. В посевах проса прутьевидного присутствовали такие виды сорняков: марь белая, галинсога мелкоцветная, горчак шероховатый, щирица обыкновенная, дурнишник обыкновенный, дрема белая, ярутка полевая, горчица полевая, просо петушиное и щетинник сизый. На время проведения учетов наивысший уровень засоренности обнаружено в вариантах с густотой растений культуры 50 и 100 шт./м2. В частности, численность однолетних злаковых сорняков в этих вариантах составляла 57,9 и 35,8 шт./м2, ярутки полевой – 23,6 и 10,4, щирицы обыкновенной  – 22,4 и 10,7, галинсоги мелкоцветной – 21,7 и 9,1, горчицы полевой – 21,4 и 9,9, мари белой – 18,5 и 9,9, горца шероховатого – 9,8 и 5,3 шт./м2 соответственно. Общее количество сорняков в варианте с густотой 50 шт./м2составляло 188,2 шт./м2, что на 34 % больше по сравнению с вариантом, где плотность растений проса прутьевидного была в пределах 200 шт./м2. При совместной вегетации с сорняками растения проса прутьевидного формировали весьма незначительную вегетативную массу. Так, при густоте растений культуры 50 шт./м2 образовалось всего 23,0 г/м2, тогда как сорняки в целом формировали максимальные по опыту показатели – 2288,8 г/м2. При выращивании растений проса прутьевидного с плотностью 100 шт./м2 они формировали 34,0 г/м2, тогда как сорняки – 1088,7 г/м2, что в 2,1 раза меньше по сравнению с предыдущим вариантом. При густоте растений проса 150 шт./м2 сформировалось 58,0 г/м2, а при максимальной в опыте густоте (200 шт./м2) – 73,0 г/м2 его вегетативной массы. На этих же вариантах опыта биомасса сорняков уменьшилась до уровня 780,1 и 569,8 г/м2 соответственно.Выводы. Интенсивность накопления сухой массы растениями сорняков в посевах резко уменьшалась при увеличении густоты растений проса прутьевидного в опыте с 50 до 100 шт./м2. В то же время, полного доминирования растений культуры в посевах в первый год вегетации, даже при их густоте 150 и 200 шт./м2, не наблюдалось. Так, при максимальной плотности сорняки в целом формировали сухой массы 254,8 г/м2, тогда как растения проса прутьевидного – лишь 35,6 г/м2.Мета. Вивчити конкурентні взаємовідносини між рослинами проса прутоподібного (Раnісum virgatum L.) та бур’янів залежно від густоти посівів культури в умовах Правобережного Лісостепу України.Методи. Польові, лабораторні.Результати. У посівах проса прутоподібного були присутні такі види бур’янів: лобода біла, незабутниця дрібноквіткова, гірчак шорсткий, щириця звичайна, нетреба звичайна, куколиця біла, талабан польовий, гірчиця польова, просо півняче та мишій сизий. На час проведення обліків найвищий рівень забур’янення виявлено у варіантах з густотою рослин культури 50 та 100 шт./м2. Зокрема, чисельність однорічних злакових бур’янів у цих варіантах становила 57,9 і 35,8 шт./м2, талабану польового – 23,6 і 10,4, щириці звичайної – 22,4 і 10,7, незбутниці дрібноквіткової – 21,7 і 9,1, гірчиці польової – 21,4 і 9,9, лободи білої – 18,5 і 9,9, гірчака шорсткого – 9,8 і 5,3 шт./м2 відповідно. Загальна кількість бур’янів у варіанті з густотою 50 шт./м2 становила 188,2 шт./м2, що на 34 % більше порівняно з варіантом, де густота рослин проса прутоподібного була в межах 200 шт./м2. За умови спільної вегетації з бур’янами рослини проса прутоподібного формували досить незначну вегетативну масу. Зокрема, за густоти рослин культури 50 шт./м2 утворювалося всього 23,0 г/м2, тоді як бур’яни загалом формували максимальні по досліду показники – 2288,8 г/м2. За вирощування рослин проса прутоподібного з густотою 100 шт./м2 вони формували 34,0 г/м2, тим часом як бур’яни – 1088,7 г/м2, що у 2,1 раза менше порівняно з попереднім варіантом. За густоти рослин проса 150 шт./м2 сформувалося 58,0 г/м2, а за максимальної по досліду густоти (200 шт./м2) – 73,0 г/м2 його вегетативної маси. На цих же варіантах досліду біомаса бур’янів зменшилась до рівня 780,1 та 569,8 г/м2 відповідно.Висновки. Інтенсивність накопичення сухої маси рослинами бур’янів у посівах різко зменшувалася за збільшення густоти рослин проса прутоподібного в досліді з 50 до 100 шт./м2. Водночас, повного домінування рослин культури в посівах у перший рік вегетації, навіть за їх густоти 150 та 200 шт./м2, не спостерігалось. Зокрема, за максимальної густоти бур’яни загалом формували сухої маси 254,8 г/м2, тоді як рослини проса прутоподібного – лише 35,6 г/м2

"Push it!" or "Hold it!"? A comparison of nicotine-avoidance training and nicotine-inhibition training in smokers motivated to quit

Rationale: Recently, experimental paradigms have been developed to strengthen automatic avoidance or inhibitory responses for smoking cues. However, these procedures have not yet been directly compared regarding their effectiveness and mechanisms of action. Objective: This study compared the effects of avoidance vs. inhibitory training as an add-on to a brief smoking cessation intervention. The standard Approach-Avoidance-Task (AAT) was adapted for both training types and control conditions. Methods: One hundred twenty-four smokers attended behavioral counseling for smoking cessation and were thereafter randomized to one of four training conditions: avoidance-AAT, sham-avoidance-AAT, inhibition-AAT, sham-inhibition-AAT. During a 2-week training period including five training sessions, smokers in the avoidance-AAT trained to implicitly avoid all smoking-related cues, while smokers in the inhibition-AAT trained to implicitly inhibit behavioral response to smoking cues. During sham training, no such contingencies appeared. Self-report and behavioral data were assessed before and after training. Cigarette smoking and nicotine dependence were also assessed at 4- and 12-week follow-ups. Results: At posttest, avoidance training was more effective in reducing daily smoking than inhibition training. However, this difference was no longer evident in follow-up assessments. All training conditions improved other smoking- and health-related outcomes. Neither training changed smoking-related approach biases or associations, but approach biases for smoking-unrelated pictures increased and Stroop interference decreased in all conditions. Smoking devaluation was also comparable in all groups. Conclusions: Avoidance training might be slightly more effective in reducing smoking than inhibitory training. Overall, however, all four training types yielded equivalent therapy and training effects. Hence, a clear preference for one type of training remains premature