Nematic fluid at a hard wall in the mean field approximation

In the framework of a field theoretical approach we study Maier-Saupe nematogenic fluid in contact with a hard wall. The pair interaction potential of the considered model consists of an isotropic and an anisotropic Yukawa terms. In the mean field approximation the contact theorem is proved. For the case of the nematic director being oriented perpendicular to the wall, analytical expressions for the density and order parameter profiles are obtained. It is shown that in a certain thermodynamic region the nematic fluid near the interface can be more diluted and less orientationally ordered than in the bulk region.Comment: 6 pages, 1 figur

Земельне оподаткування як інструмент забезпечення сталого розвитку сільських територій в умовах децентралізації

The article considers land taxation as one of the tools to ensure the sustainable development of rural areas in the context of decentralization. Included land tax and rent for land plots of state and communal property and a single tax for agricultural producers as land tax payments has been proposed. It was found that the land fee is the second-largest source of tax revenues to local budgets. It was revealed that during 2009–2020 there is a tendency to increase revenues from land fees to local budgets of Ukraine. Emphasis is placed on the fact that there is an increase in rent payments by legal entities and individuals in parallel with a decrease in its share in the payment for land, which is caused by an increase in land tax revenues during the analyzed period by 4.5 times. It was found that the largest amounts of revenues from land fees are payments from legal entities (86–88 % of the total revenues). It was found that the number of revenues from land tax and rent for land plots of state and communal property paid by individuals increased 4.5 times, and the number of revenues from similar taxes from legal entities increased 3.6 times. As a result of the study, attention is focused on the fact that since 2015 the payment for land has been transferred from the status of a national tax to a local one. It is proved that to tax the regulation of agricultural land use and promotes the development of agriculture and rural areas in 1998, a fixed agricultural tax was introduced. It was found that the number of receipts of the single tax paid by agricultural producers in 2015 increased 17 times compared to 2014. The sharp increase is caused by the introduction of the annual indexation of the tax base for agricultural enterprises, and a threefold increase in tax rates is justified. To achieve the goals of sustainable development of rural areas, it is proposed to carry out such measures as the application of increasing coefficients for irrational use of agricultural lands, provision of benefits for organic agricultural producers, implementation of the full inventory of agricultural lands, improvement of normative monetary valuation of land use for land and/or the single tax of the fourth group for the implementation of measures for the protection and reproduction of land resources, which will increase employment in rural areas, overcome poverty, develop social infrastructure, ensure the livelihood of rural residents, food, economic and environmental security, reduce destructive effects on the environment, protection and reproduction of natural resource potential.У статті розглянуто земельне оподаткування як один із інструментів забезпечення сталого розвитку сільських територій в умовах децентралізації. Запропоновано до земельних податкових платежів віднести земельний податок та орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності та єдиний податок для сільськогосподарських товаровиробників. Виявлено, що плата за землю є другим за обсягом джерело податкових надходжень до місцевих бюджетів. Виявлено, що впродовж 2009–2020 рр. спостерігається тенденція зростання надходжень плати за землю до місцевих бюджетів України. Акцентовано увагу на тому, що спостерігається збільшення обсягів сплати орендної плати юридичними та фізичними особами паралельно зі зменшенням її частки у складі плати за землю, що спричинено збільшенням надходжень до бюджетів земельного податку впродовж аналізованого періоду у 4,5 рази. Виявлено, що найбільші обсяги надходжень плати за землю становлять платежі від юридичних осіб (86–88 % від загальної суми надходжень). Виявлено, що обсяги надходжень земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, сплачених фізичними особами, зросли у 4,5 рази, а розмір надходжень аналогічних податків від юридичних осіб – у 3,6 рази. В результаті дослідження акцентовано увагу на тому, що з 2015 р. плату за землю переведено із статусу загальнодержавного податку у місцевий. Доведено, що з метою податкового регулювання сільськогосподарського землекористування та сприяння розвитку сільського господарства й сільських територій у 1998 р. введено фіксований сільськогосподарський податок. Виявлено, що сума надходжень єдиного податку, сплаченого сільськогосподарськими товаровиробниками, у 2015 р. зросла у 17 разів, порівняно з 2014 р. Обґрунтовано, що різке зростання спричинене запровадженням щорічної індексації бази оподаткування для сільгосппідприємств та збільшенням втричі ставок податку. Запропоновано для досягнення цілей сталого розвитку сільських територій проведення таких заходів, як: застосування підвищувальних коефіцієнтів за нераціональне використання земель сільськогосподарського призначення, надання пільг для органічних сільськогосподарських товаровиробників, здійснення повної інвентаризації земель сільськогосподарського призначення, вдосконалення нормативної грошової оцінки земель, забезпечення цільового використання надходжень від плати за землю та/або єдиного податку четвертої групи на здійснення заходів з охорони та відтворення земельних ресурсів, що сприятиме підвищенню рівня зайнятості на селі, подоланню бідності, розвитку соціальної інфраструктури, забезпеченню життєдіяльності сільських жителів, дотриманню продовольчої, економічної та екологічної безпеки, зменшенню деструктивного впливу на довкілля, охороні та відтворенню природоресурсного потенціалу

МЕДИКАМЕНТОЗНЕ ЛІКУВАННЯ ПЕРВИННОГО ГІПЕРАЛЬДОСТЕРОНІЗМУ: (огляд літератури)

Drug and surgical treatment is successfully used in the treatment of primary hyperaldosteronism (PHA), depending on the clinical form of the disease and options for excessive autonomous secretion of aldosterone. Each treatment has its own indications and contraindications. The paper deals with the issues of drug treatment of PHA and individual features of its implementation. The aim of the study – to learn modern approaches to the goals, tasks and indications for the use of drug treatment of PHA. Materials and Methods. Data from the world literature on the problem of drug treatment of PHA to clarify modern approaches to determining its volume, effectiveness evaluation was material for the work. Results and Discussion. It was established that the recommendation of choice is mineralocorticoid receptor antagonists spironolactone and eplerenone. However, in more than 50 % of cases, monotherapy with these drugs is ineffective. The questions of expediency and necessity of combination of these drugs with other medicines, in particular with potassium and thiazide diuretics, blockers of sodium and calcium channels, ACE – I and angiotensin receptors are considered. Attention is paid to the peculiarities of treatment of family forms of PHA types I–IV and the assessment of the adequacy of the treatment used. Conclusions. Drug treatment of PHA should be clearly individualized, depending on the clinical form and severity of PHA, the features of functional and structural changes in the target organs and systems of the body.В лечении первичного гиперальдостеронизма (ПГА) в зависимости от клинической формы заболевания и вариантов чрезмерной автономной секреции альдостерона с успехом применяют медикаментозное и хирургическое лечение. Каждый из методов лечения имеет свои показания и противопоказания. В работе рассмотрены вопросы медикаментозного лечения ПГА и индивидуальные особенности его проведения. Цель – изучение современных подходов к целям, задачам и показаниям к применению медикаментозного лечения ПГА. Материал и методы. Материалом для работы были данные мировой литературы по проблеме медикаментозного лечения ПГА для выяснения современных подходов к определению его объема, оценки эффективности. Результаты. Установлено, что рекомендациями выбора являются антагонисты минералокортикоидных рецепторов спиронолактон и эплеренон. Однако в более чем в 50% случаев монотерапия этими препаратами неэффективна. Рассмотрены вопросы целесообразности и необходимости комбинации этих препаратов с другими медикаментозными средствами, в частности с калийсохраняющими и тиазидными диуретиками, блокаторами натриевых и кальциевых каналов, АПФ – I и ангиотензиновых рецепторов. Обращено внимание на особенности лечения семейных форм ПГА I – IV типов и оценку адекватности применяемого лечения. Выводы. Медикаментозное лечение ПГА должно быть четко индивидуализированным в зависимости от клинической формы и тяжести течения ПГА, особенностей функциональных и структурных изменений в органах-мишенях и системах организма.У лікуванні первинного гіперальдостеронізму (ПГА) в залежності від клінічної форми захворювання і варіантів надмірної автономної секреції альдостерону з успіхом застосовують медикаментозне і хірургічне лікування. Кожен з методів лікування має свої показання і протипоказання. У роботі розглянуті питання медикаментозного лікування ПГА і індивідуальні особливості його проведення. Мета – вивчення сучасних підходів до цілей, завдань і показань до застосування медикаментозного лікування ПГА. Матеріал і методи. Матеріалом для роботи були дані світової літератури із проблеми медикаментозного лікування ПГА для з’ясування сучасних підходів до визначення його об’єму, оцінки ефективності. Результати. Встановлено, що рекомендацією вибору є антагоністи мінералокортикоїдних рецепторів спіронолактон і еплеренон. Однак у більше ніж у 50 % випадків монотерапія цими препаратами неефективна. Розглянуті питання доцільності і необхідності комбінації цих препаратів з іншими медикаментозними середниками, зокрема з калійзберігаючими і тіазидними діуретиками, блокаторами натрієвих і кальцієвих каналів, АПФ – I та ангіотензинових рецепторів. Звернута увага на особливості лікування сімейних форм ПГА I – IV типів та оцінку адекватності застосовуваного лікування. Висновки. Медикаментозне лікування ПГА повинно бути чітко індивідуалізованим в залежності від клінічної форми і тяжкості перебігу ПГА, особливостей функціональних і структурних змін в органах-мішенях і системах організму

Short- and long-range contributions to equilibrium and transport properties of solid electrolytes

Конденсированные ионные системы описаны в рамках комбинированного подхода, который учитывает как дальние, так и ближние взаимодействия. Короткодействующее взаимодействие выражается через средние потенциалы и дальнодействующее взаимодействие рассматривается с точки зрения потенциалов экранирования

Oscillating Yukawa fluid at a hard wall: field theory description *

International audienc

Оценка эффективности первичной анальгезирующего и последующей комбинированной МЕТ–терапии в лечении почечных колик

Ниркова коліка – гострий патологічний симптомокомплекс, який, незважаючи на всі досягнення ме- дицини, має постійну частоту в популяції людей - близько 12%. Цей стан характеризується вира- женим раптовим больовим нападом, який викликає значне страждання пацієнта. Отже важливим є пошук найефективніших та найбезпечніших методів аналгезії та пошук шляхів корекції обструкції сечових шляхів, таких як причини виникнення болю. Метою дослідження була оцінка вираженості аналгетичної та комбінованої літоерадикативної терапії для покращення лікування пацієнтів з го- стрим нападом ниркової коліки. Для цього були проведені клінічні дослідження на 228 пацієнтах, до- ставлених в приймальне відділення з діагнозом ниркова коліка. На першому етапі було сформовано 3 групи, у яких визначали ефективність фармакологічного менеджменту первинної аналгезії. На другому етапі обстежено 96 хворих, розподілених на 2 групи та визначено ефективність літоера- дикативної у моно-варіанті та у комбінації зі спазмолітиками. За отриманими результатами на- шого дослідження встановлено, що при первинній аналгетичній терапії ниркової коліки перевагу мають препарати групи не стероїдних протизапальних препаратів над групою опіоїдів, що прояв- ляється сильнішим аналгетичним ефектом та меншою вираженістю побічних реакцій. Диклофенак показав найкращі результати у зменшенні больового синдрому, переважаючі інші препарати на 5– 7%. При оцінці ефективності комбінованої літоерадикативної терапії, отримані дані свідчать про збільшення шансів самовідходження конкрементів на 11% у групі, яка додатково у лікуванні отри- мувала дротаверин, а отже зменшення кількості хворих, які потребували подальшої операції. Та- кож у цій групі на 6–7% було встановлено зменшення больового синдрому. Підсумовуючи отримані дані, можна рекомендувати використання для первинної аналгезії при нирковій коліці диклофенаку у дозі 75 мг, а при проведенні літоерадикативної терапії комбінувати α–блокатори та спазмолітики, що призведе до покращення клінічних результатів у пацієнтівПочечная колика – острый патологический симптомокомплекс, который несмотря на все достижения медицины имеет постоянную частоту в популяции людей - около 12%. Это состояние характеризуется выраженным внезапным болевым приступом, который вызывает значительное страдание пациента. Очень важным является поиск эффективных и безопасных методов аналгезии и поиск путей коррекции обструкции мочевых путей, таких как причины возникновения боли. Целью исследования была оценка выраженности анальгезирующей и комбинированной литоэрадикативной терапии для улучшения лечения пациентов с острым приступом почечной колики. Для этого были проведены клинические исследования на 228 пациентах, доставленных в приемное отделение с диагнозом почечная колика. На первом этапе было сформировано 3 группы в которых определяли эффективность фармакологического менеджмента первичной аналгезии. На втором этапе обследовано 96 больных, распределенных на 2 группы и определена эффективность литоэрадикативной терапии в моноварианте и в сочетании со спазмолитиками. По полученным результатам нашего исследования установлено, что при первичной анальгетической терапии почечной колики преимущество имеют препараты группы нестероидных противовоспалительных средств над группой опиоидов, что проявляется более сильным анальгетическим эффектом и меньшей выраженностью побочных реакций. Диклофенак показал лучшие результаты в уменьшении болевого синдрома, превосходя другие препараты на 5–7%. При оценке эффективности комбинированной литоэрадикативной терапии, полученные данные свидетельствуют об увеличении шансов самоотхождения конкрементов на 11% в группе, которая дополнительно в лечении получала дротаверин, а, следовательно, уменьшение количества больных, нуждающихся в дальнейшей операции. Также в этой группе на 6–7% было установлено уменьшение болевого синдрома. Суммируя полученные данные, можно рекомендовать использование для первичной аналгезии при почечной колике диклофенака в дозе 75 мг, а при проведении литоэрадикативной терапии комбинировать α–блокаторы и спазмолитики, что приведет к улучшению клинических результатов у пациентов.Renal colic is an acute pathological symptom complex, which, despite all the achievements of medicine, demonstrates constant occurrence rate of about 12% in the human population. This condition is characterized by a pronounced sudden pain attack, which causes significant suffering to the patient. Therefore, the search for effective and safe methods of analgesia and the search for ways to correct urinary obstruction as a cause of pain are of great clinical importance. The aim of the study was to assess the effectiveness of analgesic and combined lithoeradicative therapy to improve the management of patients with acute attack of renal colic. The clinical study included 228 individuals admitted to the hospital with a diagnosis of renal colic. At the first stage, they were divided into three groups to assess the effectiveness of the pharmacological management of primary analgesia. At the second stage, 96 patients were examined, and then divided into 2 subgroups in order to assess the effectiveness of medical expulsive therapy in its mono–variant and in combination with spasmolytics. The results obtained demonstrated that during the primary analgesic therapy of renal colic, non–steroidal anti–inflammatory drugs have advantages over the opioid group that is manifested by a stronger analgesic effect and less severe adverse reactions. Diclofenac showed the best results in pain relief, superior to other drugs by 5–7%. When evaluating the effectiveness of combined medical expulsive therapy, the data obtained indicate an increase in the chances of calculi passage by 11% in the group, which received drotaverine additionally to the therapeutic scheme, and, consequently, a decrease in the number of patients requiring further surgery. This group also demonstrated a pain reduction by 6–7%. Summarizing the data obtained, we can recommend the administration of diclofenac in a dose of 75 mg for primary analgesia of renal colic, and when conducting medical expulsive therapy, combine α–blockers and spasmolytics should be applied. This will lead to improved clinical results in patients with renal colic

X-Ray guided endovascular surgeries to restore blood flow through the arteries of lower limbs in patients with diabetes mellitus

Мета дослідження: вивчити результати застосування ренгенендоваскулярних методів лікування оклюзивних уражень периферичних артерій нижніх кінцівок у хворих на цукровий діабет. Провели аналіз 93 медичних карток стаціонарних хворих на цукровий діабет, які протягом 2013-2014 років знаходилися у відділенні хірургії судин Полтавської обласної клінічної лікарні з приводу атеросклеротичного ураження артерій нижніх кінцівок. Серед пацієнтів було 78 (83,9%) чоловіків та 15 (16,1%) жінок. Середній вік цих осіб складав 65,2 ± 4,92 років. Пацієнти були розподілені на дві групи. У першу групу включені 48 (51,6%) хворих, яким на фоні проведення консервативного лікування застосовувалися балонні ангіопластики та стентування підколінної, гомілкових артерій та у другу – 45 (48,4%) пацієнтів, які отримували загальноприйняте консервативне лікування. Хворим обох груп проведені додаткові обстеження з визначенням плече-гомілкового індексу, сатурації кисню на пальцях ішемічної кінцівки та місцевої температури. Контрольний огляд пацієнтів здійснений протягом 150-180 днів після виписки із стаціонару. Запропоновані методи обстеження є простими у виконанні, а одержані результати мають об’єктивний характер у оцінці стану периферичного кровообігу в нижніх кінцівках. При цьому відмічається значне покращання кровообігу у периферичних артеріях нижніх кінцівок у хворих на цукровий діабет при виконанні ендоваскулярних операцій у порівнянні з консервативними методами лікування, як у ранньому так і у віддаленому періодах спостереження, що дозволяє рекомендувати частіше застосовувати даний метод відновлення кровотокуу таких пацієнтів;Цель исследования. Изучить результаты применения ренгенэндоваскулярних методов лечения окклюзионных поражений периферических артерий нижних конечностей у больных сахарным диабетом. Материалы и методы исследования. Провели анализ 93 медицинских карточек стационарных больных сахарным диабетом, которые в течение 2013-2014 годов находились в отделении хирургии сосудов Полтавской областной клинической больницы по поводу атеросклеротического поражения артерий нижних конечностей. Среди пациентов было 78 (83,9%) мужчин и 15 (16,1%) женщин. Средний возраст этих лиц составлял 65,2 ± 4,92 лет. Пациенты были разделены на две группы. В первую группу включены 48 (51,6%) больных, которым на фоне проведения консервативного лечения применялись баллонная ангиопластика и стентирование подколенной, берцовых артерий и во вторую - 45 (48,4%) пациентов, получавших общепринятое консервативное лечение. Больным обеих групп проведены дополнительные обследования с определением плечо-берцового индекса, сатурации кислорода на пальцах ишемической конечности и местной температуры. Контрольный осмотр пациентов осуществлен в течение 150-180 дней после выписки из стационара. Результаты и их обсуждение. Предложенные методы обследования являются простыми в исполнении, а полученные результаты носят объективный характер в оценке состояния периферического кровообращения в нижних конечностях. При этом отмечается значительное улучшение кровообращения в периферических артериях нижних конечностей у больных сахарным диабетом при выполнении эндоваскулярных операций по сравнению с консервативными методами лечения, как в раннем так и в отдаленном периодах наблюдения, что позволяет рекомендовать чаще применять данный метод восстановления кровотока у таких пациентов;The purpose of the study was to examine the results of X-ray guided endovascular treatment of occlusal affections of peripheral arterial in the lower extremities in diabetic patients. Materials and methods. 93 medical records of patients with diabetes who underwent a course of treatment for arterial lesions in the lower extremities at the Department of Vascular Surgery, the Poltava Regional Clinical Hospital for 2013-2014 were carefully analyzed. There were 93 patients, 78 (83.9%) males and 15 (16.1%) femals. The average age of the individuals was 65,2 ± 4,92 years. Patients were divided into two groups. The first group included 48 (51.6%) patients, who underwent balloon angioplasty and stenting of popliteal, tibial arteries alongside with conservative treatment, and the second group involves 45 (48.4%) patients who received conventional conservative treatment only. examined additionally to define of the shoulder-tibial index, oxygen saturation in fingers of ischemic limb and local temperature. Control examination of the patients was carried out within 150-180 days after discharge from the hospital. Results and discussion. The methods of examination proposed are simple-to-use, and the results are objective in the assessment of peripheral blood circulation in the lower extremities. At the same time there is a significant improvement of blood circulation in the peripheral arteries of the lower extremities in diabetic patients when subjected to endovascular operations compared with conservative methods of treatment, both in the early and in the late period of follow-up that allows us to recommend this method of restoring blood flow in these patients more often

Comparative analysis of results of surgical treatment for chronic paraproctitis, high anal fistulas depending on the method used

Актуальність. Більше, ніж у 30% хворих на хронічний парапроктит виявляються саме складні форми цієї патології. Найчастіше вони ускладнюються недостатністю зовнішнього сфінктера за рахунок деформації анального каналу та рубцевими змінами м’язів, що стискують задній прохід. Недостатність анального сфінктера спостерігається у 4,9-33% хворих, а виконання повторних операцій з приводу рецидивів нориць прямої кишки часто супроводжуються розвитком елементів нейрогенної та моторної інконтиненції внаслідок великої травми затульного апарату. Мета роботи. Провести порівняльний аналіз результатів хірургічного лікування хронічного парапроктиту між традиційним та запропонованим методами оперативного лікування. Об’єкти та методи. В даному експерименті приймали участь 58 пацієнтів з екстрасфінктерними норицями прямої кишки різного ступеню складності, які були прооперовані за двома методами: 1 група – 32 пацієнта, прооперовані за допомогою лігатурного методу; друга група складалась з 26 пацієнтів прооперованих за новим методом з використанням препарату «Тахокомб». Результати. Ранні післяопераційні ускладнення відмічені у 37,5% хворих першої клінічної групи, і у 15,4% в другій групі. Також, через півроку спостережень, значення тиску в анальному каналі в проекції внутрішнього сфінктера в спокої у ІІ групі перевищили такі у хворих прооперованих за традиційним методом. У 6 хворих (18,8%), що прооперовані традиційним методом, протягом 6 місяців розвинувся рецидив нориць, у 11 (34,4 %) були отримані задовільні функціональні результати, і у 15 (46,8%) - добрі функціональні результати. В другій клінічній групі у 16 пацієнтів (61,5%) отримано добрий результат; у 8 (30,7%) - задовільний і лише у 1 хворого (5,9%) виявлено рецидив захворювання. Результати лікування оцінені через 3, 6, 12 і 18 місяців, а мінімальні терміни моніторингу хворих статистично оброблених груп склали більше року. Висновки. Таким чином, отримані добрі та задовільні віддалені результати лікування високих ректальних нориць у хворих другої клінічної групи, яким виконувалась операція за новим методом з використанням препарату Тахокомб, дозволяють рекомендувати розроблений метод для широкого застосування в клінічній практиці при екстра- та транссфінктерних норицях 3-4 ступеню тяжкості.Более чем у 30% больных хроническим парапроктитом обнаруживаются именно сложные формы этой патологии. Чаще всего они осложняются недостаточностью наружного сфинктера за счет деформации анального канала и рубцовых изменений мышц, сжимающих задний проход. Недостаточность анального сфинктера наблюдается у 4,9-33% больных, а выполнение повторных операций по поводу рецидивов свищей прямой кишки часто сопровождаются развитием элементов нейрогенной и моторной инконтиненции вследствие массивной травмы запирательного аппарата. Цель работы. Провести сравнительный анализ результатов хирургического лечения хронического парапроктита между традиционным и предложенным методами оперативного лечения. Объекты и методы. В данном эксперименте принимали участие 58 пациентов с экстрасфинктерными свищами прямой кишки разной степени сложности, которые были прооперированы двумя методами: 1 группа - 32 пациента, прооперированные с помощью лигатурного метода; вторая группа состояла из 26 пациентов, прооперированных по новому методу с использованием препарата «Тахокомб». Результаты. Ранние послеоперационные осложнения отмечены у 37,5% больных первой клинической группы, и у 15,4% во второй группе. Также, через полгода наблюдений, значения давления в анальном канале в проекции внутреннего сфинктера в покое во II группе превысили таковые у больных, прооперированных традиционным методом. У 6 больных (18,8%), прооперированных традиционным методом, в течение 6 сяцев развился рецидив свищей, у 11 (34,4%) были получены удовлетворительные функциональные результаты, и у 15 (46,8%) - хорошие функциональные результаты. Во второй клинической группе у 16 пациентов (61,5%) получен хороший результат; у 8 (30,7%) - удовлетворительный и лишь у 1 больного (5,9%) выявлен рецидив заболевания. Результаты лечения оценены через 3, 6, 12 и 18 месяцев, а минимальные сроки мониторинга больных статистически обработанных групп составили более года. Выводы. Таким образом, полученные хорошие и удовлетворительные отдаленные результаты лечения высоких параректальных свищей у больных второй клинической группы, которые были оперированы по новому методу с использованием препарата Тахокомб, позволяют рекомендовать разработанный метод для широкого применения в клинической практике при экстра- и транссфинктерных свищах 3-4 степени тяжести.More than 30% of patients with chronic paraproctitis are found out to present complex forms of this pathology. They are often complicated with the external sphincter incontinence due to the deformation of the anal canal and cicatricial changes in the anal constrictors. The deficiency of the anal sphincter is observed in 4.9-33% of patients, and recurrent operations on the rectum are often accompanied by the development of elements of neurogenic and motor incontinence resulted from the massive sphincter trauma. Objective. To conduct a comparative analysis of the results of surgical treatment for chronic paraproctitis between standard method of surgical treatment and a method we proposed. Objects and methods. 58 patients with extrasphincteric anal fistulas of varying degrees of severity operated on by applying two methods were involved into this study: the group 1 included 32 patients who were operated on by using the Seton method; the second group consisted of 26 patients who were operated on by using the new method with applying “Tachocomb” preparation. Results. Early postoperative complications were noted in 37.5% of patients in the first clinical group, and 15.4% in the second group. In six months of follow-up period, the pressure values in the internal sphincter at rest in the second group exceeded those in the patients operated on by using the standard technique. 6 patients (18.8%) operated by using the standard method the recurrence of fistula was observed in 6 months following the operation; 11 (34.4%) patients demonstrated satisfactory results, and 15 (46.8%) were found to have good functional results. In the second clinical group, 16 patients (61.5%) were found to have good results; 8 people (30.7%) had satisfactory results and only 1 patient (5.9%) had fistula recurrence. The results of treatment were evaluated in 3, 6, 12 and 18 months following the operations, and the minimum terms of patients’ monitoring were more than one year. Conclusions. Thus, the good and satisfactory long-term results of treatment for high rectal fistulas in patients of the second clinical grpup operated on by applying the newly developed method with «Tachocomb» allow us to recommend the method to widely implement into the clinical practice for patients with extra- and trans-sphincteric fistulas of the 3rd - 4th degrees of severity