Поєднання практичної і самостійної роботи студентів як один із методів підвищення ефективності засвоєння знань з хірургії

The aim of the work: to establish the effectiveness of complementing practical and independent work of students using sources of scientific literature and internet sources in the course of studies at the Department of Surgery.Цель работы: установить эффективность взаимодополнения практической и самостоятельной работы студентов с использованием источников научной литературы и интернет-источников в процессе аудиторных занятий на кафедре хирургии.Мета роботи: встановити ефективність взаємодоповнення практичної і самостійної роботи студентів із використанням джерел наукової літератури та інтернет-джерел у процесі аудиторних занять на кафедрі хірургії

ПРОФІЛАКТИКА РЕПЕРФУЗІЙНО-РЕОКСИГЕНАЦІЙНОГО СИНДРОМУ У ПАЦІЄНТІВ ІЗ ХРОНІЧНОЮ КРИТИЧНОЮ ІШЕМІЄЮ НИЖНІХ КІНЦІВОК ШЛЯХОМ КОРЕКЦІЇ КИСЛОТНО-ОСНОВНОГО СТАНУ КРОВІ

Surgical treatment of chronic arterial insufficiency consists in reconstructive interventions on the main arterial bed of the lower extremities. Not enough attention is paid to disruption of acid-base balance in reoxygenation of the ischemic limb in the treatment of reperfusion-reoxygenation syndrome. The aim – to improve the effectiveness of prevention of reperfusion-reoxygenation syndrome in patients with chronic critical ischemia of lower extremities by correction of acid-base balance of the blood. Material and Methods. The study was performed in a total of 79 patients with atherosclerotic lesions of the aorto/iliac-femoral segment. Assessment of acid-base balance of blood was performed on a microgas analyzer ABL – 330 “Radiometer” and “Stat ProfAile ultrac”. Thirty patients at high risk of developing RRS were operated after preop care supplemented by the medication to correct acid-base balance (Trometamol). Results and Discussion. The pH level of venous blood of the ischemic lower extremity in patients with stage IIB of CAI is in the range that corresponds to compensated, with stage IIIA – subcompensated, with stage IIIB-IV – decompensated metabolic acidosis. A noticeable, compared with the control group, decrease in H CO2 and SBC was found. The content of SBC is 1.4 times lower (p<0.05), and H CO3 – 1.3 (р<0.05) times lower compared to healthy individuals. The most significant changes in AAB are observed in patients with stage IIIB-IV CAI. The use of Trometamol makes it possible to increase partial pressure P CO2 and T CO2 in blood, pH up to 7.21 units, and 1.6 times (p<0.05) increase of the contents of SBC in venous blood and 1.4 times (p<0,05) of H CO3 contents. Conclusions. Correction of acid-alkaline balance is necessary for the prevention of reperfusion injury during revascularization of the arterial bed of the lower extremities in patients with CAI.Хирургическое лечение хронической артериальной недостаточности заключается в проведении реконструктивних вмешательств на магистральном артериальном русле нижних конечностей. Нарушениям кислотно-щелочного баланса при реоксигенации ишемизированной конечности не предоставляется достаточного внимания при лечении реперфузионно-реоксигенационного синдрома. Цель – повысить эффективность предупреждения реперфузионно-реоксигенационного синдрома у пациентов с хронической критической ишемией нижних конечностей путем медикаментозной коррекции кислотно-щелочного баланса крови. Материал и методы. Исследование проводилось на 79 пациентах с атеросклеротическим поражением аорто-подвздошно-бедренного сегмента. Оценку кислотно-щелочного баланса крови проводили на микрогазоанализаторах АВL-330 "Radiometer" и "Stat ProfАile ultrac". 30 пациентов с высоким риском развития РРС были прооперированы после проведения подготовки, дополненной препаратом для коррекции кислотно-щелочного баланса крови (Трометамол). Результаты исследования. рН венозной крови ишемизированной нижней конечности у пациентов с IIБ стадией ХАН находится в пределах, соответствующих компенсированному, с IIIA стадией – cубкомпенсированному, с IIIВ – IV стадией – декомпенсированному метаболическому ацидозу. У них установлено заметное, по сравнению с контрольной группой, снижение Н СО3 и SBC. При этом содержание SBC было ниже в 1,4 (р<0,05) раза, а Н СО3 – в 1,3 (р<0,05) раза по сравнению с здоровыми лицами. Наиболее существенные изменения КЛБ наблюдаются у пациентов с IIIВ – IV стадией ХАН. Использование Трометамола дает возможность уже накануне оперативного вмешательства повысить рН до уровня 7,21 ед., парциальное давление Р СО2 и содержание в крови Т СО2, увеличить в 1,6 раза (р<0,05) содержание в венозной крови SBC и в 1,4 раза (р<0,05) содержание H CO3. Выводы. Корекция кислотно-щелочного баланса является необходимым условием предупреждения реперфузионного повреждения при реваскуляризации артериального русла нижних конечностей у пациентов с ХАН.Хірургічне лікування хронічної артеріальної недостатності полягає в проведенні реконструктивних втручань на магістральному артеріальному руслі нижніх кінцівок. Порушенням кислотно-лужного балансу при реоксигенації ішемізованої кінцівки не надається достатньої уваги при лікуванні реперфузійно-реоксигенаційного синдрому. Мета – покращити ефективність запобігання реперфузійно-реоксигенаційному синдрому в пацієнтів із хронічною критичною ішемією нижніх кінцівок шляхом медикаментозної корекції кислотно-лужного балансу крові. Матеріал і методи. Дослідження проводили загалом у 79 пацієнтів із атеросклеротичним ураженням аорто-клубово-стегнового сегмента. Оцінку кислотно-лужного балансу крові проводили на мікрогазоаналізаторі АВL-330 "Radiometer" та "Stat ProfАile ultrac". 30 пацієнтів із високим ризиком розвитку РРС були прооперовані після проведення підготовки, доповненої препаратом для корекції кислотно-лужного балансу крові (Трометамол). Результати. Рівень рН венозної крові ішемізованої нижньої кінцівки у пацієнтів із ІІБ стадією ХАН знаходиться в межах, що відповідає компенсованому, із ІІІА стадією – cубкомпенсованому, із ІІІБ – ІV стадією – декомпенсованому метаболічному ацидозу. У них встановлено помітне, порівняно з контрольною групою, зниження Н СО3 і SBC. При цьому вміст SBC нижчий у 1,4 (р<0,05) раза, а Н СО3 – у 1,3 (р<0,05) раза, порівняно зі здоровими особами. Найсуттєвіші зміни КЛБ спостерігаються у пацієнтів із ІІІБ – ІV стадією ХАН. Використання Трометамолу дає можливість вже напередодні оперативного втручання підвищити рН до рівня 7,21 од., парціальний тиск Р СО2 та вміст в крові Т СО2, збільшити у 1,6 раза (р<0,05) вміст у венозній крові SBC та у 1,4 раза (р<0,05) вміст H CO3. Висновки. Корекція кислотно-лужного балансу є необхідною умовою запобігання реперфузійному пошкодженню при реваскуляризації артеріального русла нижніх кінцівок у пацієнтів із ХАН

ХАРАКТЕР ТА ОСОБЛИВОСТІ МОРФОЛОГІЧНИХ ЗМІН У ПІДНЕБІННИХ МИГДАЛИКАХ У ХВОРИХ НА ХРОНІЧНИЙ ТОНЗИЛІТ ЗАЛЕЖНО ВІД РІВНЯ АПОПТОЗУ ЛІМФОЦИТІВ

When comparing the state of apoptosis and necrosis in lymphocytes of palatine tonsils and peripheral blood by morphological researches results in patients with chronic tonsillitis established the dependence of morphological changes from the state of apoptosis.The aim of the study. Set the level of apoptosis and its relation with necrosis in the lymphocytes and neutrophils of the palatine tonsils homogenate and in the peripheral blood of patients with chronic tonsillitis and to compare the obtained data with the results of morphological studies.Material and methods. The examination of patients with chronic tonsillitis after tonsillectomy with the definition of the state of apoptosis and necrosis in lymphocytes and neutrophils of the homogenate of the palatine tonsils and in peripheral blood on flow cytofluorometer has been performed. In addition, all patients were given morphological examination of palatine tonsils removed.Results of the research and their discussion. At chronic tonsillitis in lymphocytes apoptosis prevails over necrosis. This predominance is characteristic for bacterial damage of the tonsils, unlike the viral, where it is manifested in neutrophils. And the multiplicity of this predominance correlates with morphological changes in the tonsils itself. As the pathomorphological changes increase, multiplicity also increases ratio of apoptosis/necrosis. So, at a ratio of 2-3 times the pathomorphological picture is represented only by moderate vascular reactions in the form of increased vascularization with an increase in the number and enlargement of the lumen of small arteries and arterioles with simultaneous decrease bandwidth of arteries of medium caliber. This is along with the morphological state of the mucous membrane, connective tissue capsule and follicles gives reasons to believe that the disease is still in the stage of compensation and subject to conservative treatment. At a ratio of apoptosis/necrosis 4-6 were registered vascular changes of a divination nature. They were joined by morphological changes in the form of thickening of the mucous membrane, thickening of connective tissue capsule and decrease the size of the follicles and their enlightenment, which together with the phenomena of metaplasia and hyperkeratosis of the epithelium of the mucous membrane can be a confirmation of subcompensation of pathological the process. Detected with the multiplicity of the ratio of apoptosis/necrosis in 7 times and more morphological changes in the form of further degradation of the epithelium of the mucosa, proliferation of the connective tissue both in the capsule and its penetration into parenchyma with pronounced perivascular sclerosis, destructive changes with a macrophage reaction in considerably reduced in size lymphoid follicles, and the presence of clusters of protein detritus and the corresponding vascular reactions are the signs of decompensation of the disease and the need for its surgical treatment.Conclusions. At a ratio of apoptosis/necrosis in lymphocytes of a homogenate of palatine tonsils and peripheral blood equal 2-4 the morphological changes in the tonsils themselves correspond to the disease in the stage of compensation, at a ratio of 4-6 according to morphological studies, the process can be considered as subcompensated and at a ratio of 7 and more - decompensated.При сопоставлении состояния апоптоза и некроза в лимфоцитах небных миндалин и периферической крови по результатам морфологических исследований у больных хроническим тонзиллитом установлена зависимость морфологических изменений от состояния апоптоза.Цель исследования – установить уровень апоптоза и его соотношение с некрозом в лимфоцитах и нейтрофилах гомогената небных миндалин и в периферической крови больных хроническим тонзиллитом и сопоставить полученные данные с результатами морфологических исследований.Материал и методы. Проведено обследование больных хроническим тонзиллитом после тонзиллэктомии с определением состояния апоптоза и некроза в лимфоцитах и нейтрофилах гомогената небной миндалины и  в периферической крови на проточном цитофлуориметре. Кроме того, всем пациентам проводилось морфологическое исследование удаленных небных миндалин.Результаты. При хроническом тонзиллите в лимфоцитах апоптоз преобладает над некрозом. Такое преобладание характерно для бактериального поражения миндалин, в отличие от вирусного, при котором оно проявляется в нейтрофилах. Причем кратность этого преобладания коррелирует с морфологическими изменениями в самых миндалинах. По мере нарастания патоморфологических изменений нарастает и кратность соотношения апоптоз/некроз. При соотношении, кратном 2–3, патоморфологическая картина представлена лишь умеренными сосудистыми реакциями в виде усиления васкуляризации с увеличением количества и расширением просвета мелких артерий и артериол с одновременным снижением пропускной способности артерий среднего калибра. Это, вместе с морфологическим состоянием слизистой оболочки, соединительнотканной капсулы и фолликулов дает основания считать, что заболевание еще находится в стадии компенсации и подлежит консервативному лечению. При соотношении апоптоз/некроз кратном 4–6 были зарегистрированы сосудистые изменения дилатационного характера. К ним присоединялись морфологические изменения в виде истончения слизистой оболочки, утолщения соединительнотканной капсулы и уменьшения размеров фолликулов с их просветлением, что, вместе с явлениями метаплазии и гиперкератоза эпителия слизистой оболочки, может быть подтверждением субкомпенсации патологического процесса.Обнаруженные при кратности соотношения апоптоз / некроз в 7 раз и более морфологические изменения в виде дальнейшей деградации эпителия слизистой, пролиферации соединительной ткани как в капсуле, так и проникновение ее в паренхиму вместе с выраженным периваскулярным склерозом, деструктивными изменениями с макрофагальной реакцией в значительно уменьшенных по размерам лимфоидных фолликулах, наличием скоплений белкового детрита и соответствующими сосудистыми реакциями являются признаками декомпенсации заболевания и необходимости его оперативного лечения.Выводы. При соотношении апоптоз/некроз в лимфоцитах гомогената небных миндалин и периферической крови кратном 2–4 морфологические изменения в самых миндалинах соответствуют заболеванию в стадии компенсации, при соотношении 4–6 по данным морфологических исследований процесс можно считать субкомпенсированным и при соотношении 7 и более – декомпенсированным.При зіставленні стану апоптозу і некрозу в лімфоцитах піднебінних мигдаликів і периферійної крові за результатами морфологічних досліджень у хворих на хронічний тонзиліт встановлено залежність морфологічних змін від стану апоптозу.Мета дослідження – встановити рівень апоптозу і його співвідношення з некрозом у лімфоцитах і нейтрофілах гомогенату піднебінних мигдаликів та у периферійній крові хворих на хронічний тонзиліт і зіставити отримані дані з результатами морфологічних досліджень.Матеріал і методи. Проведено обстеження хворих на хронічний тонзиліт після тонзилектомії з визначенням стану апоптозу і некрозу в лімфоцитах та нейтрофілах гомогенату піднебінного мигдалика і у периферійній крові на проточному цитофлюориметрі. Крім того, всім пацієнтам проводилося морфологічне дослідження видалених піднебінних мигдаликів.Результати. При хронічному тонзиліті в лімфоцитах апоптоз переважає над некрозом. Таке переважання характерне для бактерійного ураження мигдаликів, на відміну від вірусного, при якому воно проявляється у нейтрофілах. Причому кратність цього переважання корелює із морфологічними змінами у самих мигдаликах.По мірі наростання патоморфологічних змін наростає і кратність співвідношення апоптоз/некроз. При співвідношенні, кратному 2–3, патоморфологічна картина представлена лише помірними судинними реакціями у вигляді посилення васкуляризації із збільшенням кількості та розширенням просвіту дрібних артерій і артеріол з одночасним зниженням пропускної спроможності артерій середнього калібру. Це, разом із морфологічним станом слизової оболонки, сполучнотканинної капсули і фолікулів дає підстави вважати, що захворювання ще перебуває у стадії компенсації і підлягає консервативному лікуванню.При співвідношенні апоптоз/некроз, кратному 4–6, були зареєстровані судинні зміни дилатаційного характеру. До них приєднувалися морфологічні зміни у вигляді стоншання слизової оболонки, потовщення сполучнотканинної капсули і зменшення розмірів фолікулів та їх просвітлення, що, разом із явищами метаплазії і гіперкератозу епітелію слизової оболонки, може бути підтвердженням субкомпенсації патологічного процесу.Виявлені ж при кратності співвідношення апоптоз/некроз в 7 разів і більше морфологічні зміни у вигляді подальшої деградації епітелію слизової, проліферації сполучної тканини як у капсулі, так і проникнення її у паренхіму разом із вираженим периваскулярним склерозом, деструктивними змінами із макрофагальною реакцією у значно зменшених за розмірами лімфоїдних фолікулах, наявністю скупчень білкового детриту та відповідними судинними реакціями є ознаками декомпенсації захворювання і необхідності його оперативного лікування.Висновки. При співвідношенні апоптоз/некроз у лімфоцитах гомогенату піднебінних мигдаликів і периферійній крові, кратному 2–4, морфологічні зміни у самих мигдаликах відповідають захворюванню у стадії компенсації, при співвідношенні 4–6 за даними морфологічних досліджень процес можна вважати субкомпенсованим і при співвідношенні 7 і більше – декомпенсованим

Про оцінку ймовірності переповнення буферу для мереж зв’язку

In recent years, a large number of research of telecommunications traffic have been conducted. It was found that traffic has a number of specific properties that distinguish it from ordinary traffic. Namely: it has the properties of self-similarity, multifractality, long-term dependence and distribution of the amount of load coming from one source. At present, many other models of traffic with self-similarity properties and so on have been built in other researched works on this topic. Such models are investigated in this paper, which considers traffic in telecommunications networks, the probability of overflow traffic buffer. Statistical models are built to analyze traffic in telecommunications networks, in particular to research the probability of buffer overflow for communication networks. The article presents the results of the analysis of processes in telecommunication networks, in particular traffic; research of possibilities of representation of real processes in the form of random processes on the basis of use of statistical simulation model; the necessary mathematical and statistical models are selected and analyzed; software-implemented models using the Matlab environment; visual graphs for comparison of the received data are given; the analysis of the received models is carried out. Pages of the article in the issue: 64 - 69 Language of the article: UkrainianУ даній статті досліджується трафік у телекомунікаційних мережах, ймовірність переповнення буфера трафіку. Для цього у роботі проаналізовано процеси у телекомунікаційних мережах, зокрема залежності трафіку; проведено дослідження можливостей представлення реальних процесів у вигляді випадкових процесів на основі використання статистичного імітаційного моделювання; підібрано та проаналізовано необхідні математичні, статистичні моделі; програмно реалізовано дані моделі за допомогою середовища Matlab; побудовано необхідні графіки для порівняння отриманих даних; проведено аналіз отриманих моделей

Використання сучасних інформаційно-комунікаційних технологій як додаткове унаочнення на кафедрі анатомії людини

The aim of the work: to establish the effectiveness of using the capabilities of modern touch-based interactive tables with the appropriate software as an additional training aid for the study of human anatomy.Цель работы: установить эффективность использования возможностей современных сенсорных интерактивных столов с соответствующим программным обеспечением в качестве дополнительного учебного пособия при изучении анатомии человека.Мета роботи: встановити ефективність використання можливостей сучасних сенсорних інтерактивних столів із відповідним програмним забезпеченням як додаткового навчального посібника при вивченні анатомії людини

ВПЛИВ ЗАГАЛЬНОГО ЗНЕВОДНЕННЯ НА СТРУКТУРНУ РЕОРГАНІЗАЦІЮ ЛЕГЕНЬ У ЩУРІВ

The problem of the effect of general dehydration on the organism today is becoming increasingly relevant in medical science. Due to significant changes in the socio-economic, ecological conditions of people living on the planet, frequent cataclysms, and an increase in the temperature of the environment, there is a shortage of potable water. Especially it becomes noticeable at high physical activity. The aim of the study – to identify the structural changes in the lungs of rats with a general dehydration of varying degrees of gravity and give them a quantitative characteristic. Materials and Methods. Experiments were carried out on 30 white laboratory mature male rats with body weight of 160–180 g and age 2.5–3 months. Among them, 6 animals were in a control group; another 24 rats of general dehydration were modeled by feeding dry oats without access to water for 3, 6 and 10 days (total dehydration of the lungs, medium and severe degrees, respectively). The research was carried out using histological, morphometric and statistical techniques. Results and Discussion. The results of the study show that a total dehydration in the lung parenchyma and their bloodstream gradually developing certain morphological changes, the nature and intensity of which depends on the duration of dehydration, and hence its degree. Due to limitations of water for one day, there are no significant changes in the lungs, although even in such a period of observation, signs of increased blood supply and ventilation function of the lungs can be observed. However, starting from the third day and until the end of the experiment in the 10-day period, in the process of gradual dehydration of the body there is loss of body mass, which is accompanied by a gradual thawing of interalveolar partitions, a decrease in the thickness of multi-row blinking epithelium of the mucous membrane of the bronchi with simultaneous decrease in diameter and area of ​​the transverse section of the lumen alveoli, which ultimately leads to the formation of lesions and alternating of areas of emphysema with the areas of dystelectasis, and – the disturbance of the lung ventilation function. Conclusions. Morphological changes in the lungs with total dehydration (reduction in the mass of the lungs, the thickness of interalveolar partitions, the thickness of multi-row blinking epithelium of the bronchi, diameter and area of the alveoli) may form the basis of violation of their respiratory function.Проблема влияния общей дегидратации на организм на сегодняшний день приобретает все большую актуальность в медицинской науке. Вследствие существенных изменений социально-экономических, экологических условий проживания людей на всей планете, частых катаклизмов, повышение температуры внешней среды возникает дефицит питьевой воды. Особенно это становится ощутимым при повышенной физической нагрузке. Цель исследования – установить особенности структурных изменений в легких крыс при общем обезвоживании различной степени тяжести и дать им количественную характеристику. Материалы и методы. Эксперименты проведены на 30 белых лабораторных половозрелых крысах-самцах массой тела 160–180 г и возрастом 2,5–3 месяца. Из них 6 животных составили контрольную группу, другим 24 крысам общую дегидратацию моделировали путем кормления сухим овсом без доступа к воде в течение 3; 6 и 10 суток (общее обезвоживание легкой, средней и тяжелой степеней соответственно). Исследования проводили с использованием гистологических, морфометрических и статистических методик. Результаты исследований и их обсуждение. Результаты проведенного исследования свидетельствуют, что при общем обезвоживании организма постепенно в паренхиме легких и их кровеносном русле развиваются определенные морфофункциональные изменения, характер и интенсивность которых зависят от продолжительности обезвоживания, а значит его степени. При ограничении воды продолжительностью в одни сутки существенных изменений в легких не происходит, хотя даже и в такой срок эксперимента можно наблюдать признаки усиления кровоснабжения и вентиляционной функции легких. Однако начиная с 3-х суток и до завершения эксперимента в 10-дневный срок, в процессе постепенного обезвоживания организма происходит потеря массы органа, которая сопровождается постепенным истончением межальвеолярных перегородок, уменьшением толщины многорядного мерцательного эпителия слизистой оболочки бронхов с одновременным уменьшением диаметра и площади поперечного сечения просвета альвеол, что в конечном итоге приводит к формированию и чередованию очагов эмфиземы с очагами дисателектазов, а значит, нарушений вентиляционной функции легких. Выводы. Морфологические изменения в легких при общем обезвоживании (уменьшение массы легких, толщины межальвеолярных перегородок, толщины многорядного мерцательного эпителия бронхов, диаметра и площади альвеол) могут составлять основу нарушения их респираторной функции.Проблема впливу загальної дегідратації на організм сьогодні набуває все більшої актуальності у медичній науці. Унаслідок суттєвих змін соціально-економічних, екологічних умов проживання людей на усій планеті, частих катаклізмів, підвищення температури наколишнього середовища виникає дефіцит у питній воді. Особливо це відчутно при підвищеному фізичному навантаженні. Мета дослідження – встановити особливості структурних змін у легенях щурів при загальному зневодненні різного ступеня тяжкості та дати їм кількісну характеристику. Матеріали і методи. Експерименти проведено на 30 білих лабораторних статевозрілих щурах-самцях масою тіла 160–180 г і віком 2,5–3 місяці. З них 6 тварин склали контрольну групу, іншим 24 щурам загальну дегідратацію моделювали шляхом годування сухим вівсом без доступу до води протягом 3; 6 і 10 діб (загальне зневоднення легкого, середнього і тяжкого ступенів відповідно). Дослідження проводили з використанням гістологічних, морфометричних та статистичних методик. Результати досліджень та їх обговорення. Результати проведеного дослідження свідчать, що при загальному зневодненні організму поступово у паренхімі легень і їх кровоносне русло розвиваються певні морфофункціональні зміни, характер й інтенсивність яких залежать від тривалості зневоднення, а значить, і його ступеня. Через обмеження у воді довше, ніж одну добу, суттєвих змін у легенях не відбувається, хоча навіть у такий термін можна спостерігати ознаки посилення кровопостачання та вентиляційної функції легень. Однак починаючи з 3-ї доби і до завершення експерименту в 10-денний термін, у процесі поступового зневоднення організму відбувається втрата маси органа, яка супроводжується поступовим потоншенням міжальвеолярних перегородок, зменшенням товщини багаторядного миготливого епітелію слизової оболонки бронхів з одночасним зниженням діаметра і площі поперечного перерізу просвіту альвеол, що у кінцевому результаті призводить до формування та чергування вогнищ емфіземи із вогнищами дисателектазів, а значить, порушень у ветиляційній функції легень. Висновки. Морфологічні зміни у легенях при загальному зневодненні (зменшення маси легень, товщини міжальвеолярних перегородок, товщини багаторядного миготливого епітелію бронхів, діаметра і площі альвеол) можуть складати основу порушення їх респіраторної функції

ОСОБЛИВОСТІ МОРФОФУНКЦІОНАЛЬНОЇ ПЕРЕБУДОВИ КРОВОНОСНИХ СУДИН НИРОК ЗА УМОВ ГОСТРОГО ОТРУЄННЯ АЦЕТИЛСАЛІЦИЛОВОЮ КИСЛОТОЮ

Як відомо, нирки відіграють в організмі важливу дезінтоксикаційну роль. Усі отруйні речовини, що потрапляють в організм, виводяться з нього в основному трьома шляхами: фільтрацією, екскрецією та секрецією. Однією із таких речовин є ацетилсаліцилова кислота. Її токсична дія у великих дозах і при помилковому застосуванні може спричиняти важкі отруєння, нерідко з летальними наслідками. Тим більше, що поширеність аспіриновмісних знеболювальних продуктів, які наявні майже у кожному домогосподарстві, робить їх загальндоступними джерелами ненавмисного та суїцидального прийому. Зокрема, використання саліцилатів продовжує бути досить частою причиною отруєння у дітей і підлітків. Мета дослідження – установити особливості морфофункціональної перебудови кровоносних судин нирок за умов гострого отруєння ацетилсаліциловою кислотою тяжкого ступеня та їх кількісна характеристика. Матеріали і методи. Експерименти проведено на 24 білих лабораторних статевозрілих щурах-самцях. З них 12 тварин склали контрольну групу, іншим 12 тваринам одноразово внутрішньошлунково вводили ацетилсаліцилову кислоту з розрахунку 500 мг на 1 кг маси тіла для моделювання тяжкого ступеня токсичності. Дослідження проводили з використанням ін’єкційних, рентгенангіографічних, гістологічних, морфометричних і статистичних методик. Результати досліджень та їх обговорення. Встановлено, що при тяжкому ступені гострого отруєння ацетилсаліциловою кислотою у нирках виникають виражені морфофункціональні ознаки розладів органного кровообігу, що проявляються значним застійним венозним повнокровʼям. У відповідь на це артеріальний відділ кровоносного русла рефлекторно реагує підвищенням тонусу міжчасточкових артерій та артеріол зі зменшенням їх пропускної здатності, що може бути захисною реакцією для попередження гемодинамічного перевантаження гемомікроциркуляторної ланки й у науковій літературі описують як рефлекс Китаєва. При цьому одночасно спостерігають компенсаторне розширення просвіту зі збільшенням ємності дугових і міжчасткових артерій. Виявлені судинні реакції можуть бути причиною розвитку функціональних і дистрофічних змін у структурних компонентах паренхіми органа як морфологічного підґрунтя ниркової недостатності, що цілком узгоджується із сучасними уявленнями про механізми розвитку органної дисфункції. Висновки. При тяжкому ступені гострого отруєння ацетилсаліциловою кислотою у нирках щурів виникають виражені морфофункціональні ознаки розладів органного кровообігу, які полягають у застійному венозному повнокров’ї, рефлекторному підвищенні тонусу міжчасточкових артерій та артеріол і компенсаторному розширенні просвіту дугових та міжчасткових артерій. Виявлені судинні реакції можуть бути причиною розвитку функціональних і дистрофічних змін у структурних компонентах паренхіми органа як морфологічного підґрунтя ниркової недостатності

Клініко-лабораторна характеристика хворих на облітеруючий атеросклероз артерій нижніх кінцівок при IIIA-Б – IV ступені хронічної артеріальної недостатності і ризику розвитку реперфузійно-реоксигенаційного синдрому

The aim of the work: to study the clinical and laboratory characteristics of patients with obliterating atherosclerosis of major arteries at CAI ІІIA-B – IV stages in order to develop a system of prevention and treatment of reperfusion-reoxygenative syndrome development. Matherials and Methods. The basis of the work is the analysis of complex examination and surgical treatment of 119 patients with obliterating atherosclerosis of aorta and trunk arteries of the lower extremities. Two groups of patients were distinguished. Group 1 consisted of 63 people with atherosclerotic lesions of the aorta and major arteries, CAI of IIIA-B –IV stages, group 2 – of 56 people with atherosclerotic lesion of major arteries, CAI of III-B-IV stages, which suspected possible development of reperfusion-reoxygenative syndrome after the revascularization of the major arteries of the lower extremities. Results and Discussion. Patients from the group 2 of the study are characterized by long and high degree of chronic arterial insufficiency, severe inability of the collateral system of the lower extremity, high level of inflammatory response, expressed leukocyte index of intoxication, leukocyte shift index, high phagocytic activity of neutrophils, monocytes and their oxidative ability, activity of all groups of cytokines, increased activity of nonspecific proteinases and their inhibitors, increased activity of components of prooxidant-antioxidant system that not only activates the free radical mechanism, but also potentiates the processes of tissue damage, severe growing endothelial dysfunction.Цель работы: изучить клинико-лабораторную характеристику больных на облитерирующий атеросклероз магистральных артерий при ХАН ША-Б - IV ст. с целью разработки системы профилактики и лечения развития реперфузионно-реоксигенационного синдрома. Материалы и методы. В основе работы состоит анализ комплексного обследования и хирургического лечения 119 больных на облитерирующий атеросклероз аорты и магистральных артерий нижних конечностей. Выделены две группы пациентов. Первая группа насчитывала 63 человека с атеросклеротическим поражением аорты и магистральных артерий, ХАН ІІІА-Б – IV ст., вторая группа насчитывала 56 человек с атеросклеротическим поражением магистральных артерий, ХАН ІІІА-Б – IV ст., у которых заподозрили возможное развитие реперфузионно-реоксигенационного синдрома после реваскуляризации магистральных артерий нижних конечностей. Результаты исследований и их обсуждение. Больные второй группы исследования характеризируются длительной и высокой степенью хронической артериальной недостаточности, выраженной неспособностью коллатеральной системы нижней конечности, высоким уровнем воспалительного ответа, выраженным лейкоцитарными индексом интоксикации, индексом сдвига лейкоцитов, высокой фагоцитарной активностью нейтрофилов, моноцитов и их оксидативной способностью, активностью всех групп цитокинов, повышенной активностью неспецифических протеиназ и их ингибиторов, повышенной активностью компонентов прооксидантно-антиоксидантной системы, которая не только активирует свободно-радикальные механизмы, но и потенциирует процессы повреждения тканей, выраженной нарастающей эндотелиальной дисфункцией.Мета роботи: Вивчити клініко-лабораторну характеристику хворих на облітеруючий атеросклероз магістральних артерій при  ХАН ІІІА-Б – ІV ст. із метою розпрацювання системи профілактики та лікування розвитку реперфузійно-реоксигенаційного синдрому. Матеріали і методи. В основу роботи покладено аналіз комплексного обстеження та хірургічного лікування 119 хворих на облітеруючий атеросклероз аорти та магістральних артерій нижніх кінцівок. Виділено дві групи пацієнтів. Перша група налічувала 63 особи із атеросклеротичним ураженням аорти та магістральних артерій, ХАН ІІІА-Б – ІV ст., друга група налічувала 56 осіб із атеросклеротичним ураженням магістральних артерій, ХАН ІІІА-Б – ІV ст., у яких запідозрено можливий розвиток реперфузійно-реоксигенаційного синдрому після реваскуляризації магістральних артерій нижніх кінцівок. Результати досліджень та їх обговорення. Хворі з другої групи дослідження характеризуються тривалим і високим ступенем хронічної артеріальної недостатності, вираженою неспроможністю колатеральної системи нижньої кінцівки, високим рівнем запальної відповіді, вираженим лейкоцитарним індексом інтоксикації, індексом зсуву лейкоцитів, високою фагоцитарною активністю нейтрофілів, моноцитів та їх оксидативною здатністю, активністю всіх груп цитокінів, підвищеною активністю неспецифічних протеїназ та їх інгібіторів, підвищеною активністю компонентів прооксидантно-антиоксидантної системи, яка не тільки активує вільнорадикальні механізми, але й потенціює процеси ушкодження тканин,  вираженою наростаючою ендотеліальною дисфункцією

ВПЛИВ МЕДИКАМЕНТОЗНОЇ КОРЕКЦІЇ ГІПОТИРЕОЗУ НА СТАН СТРУКТУРНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ЯЄЧОК ЩУРІВ ПІСЛЯ ТИРЕОЇДЕКТОМІЇ

The question of finding effective approaches to the medical correction of hypothyroidism and their morphofunctional justification continues to be one of the current issues of modern medical science.The aim of the study – to give a comparative morphofunctional characteristic of the effectiveness of monotherapy with L-thyroxin and its combination with thiotriazoline for the correction of post-thyroidectomy hypothyroidism.Materials and Methods. Experiments were carried out on mature white laboratory male rats. The mass of testicles has been established, with father observational microscopy studied of the morphological features of their structure, determined the number of convoluted seminal canals in one field of vision and the following morphometric parameters: the thickness of the protein shell, the thickness of the spermatogenic epithelium. The functional activity of the testicles was carried out by deducting the index of spermatogenesis, functional state of the vessels was carried out according to the the Wagovert index value.Results and Discussion. After thyroidectomy in the gonads of male rats, significant organ-related circulatory disorders were detected, which in the early stages were manifested by pronounced venous and moderate arterial hypertension with the simultaneous development of interstitial edema. Subsequently, the arteries of the organ reacted with a decrease of their throughput due to the narrowing of the lumen of small arteries and arterioles, which caused dystrophic changes in both the stroma and parenchyma of the organ. Trophic disorders were accompanied by the desertification of seminal tubules as a result of a quick decrease in spermatogenic epithelium cells quantity, their fibrous transformation and subsequent growth of the connective tissue in the interstitial one. The revealed structural changes are a consequence of both the direct influence of hypothyroidism on the state of their structural components, and indirectly due to violation of the organ blood flow. The use of monotherapy with L-thyroxine in the postoperative period only partly prevents the development of detected morphofunctional changes.Conclusions. More effective is the combined use of L-thyroxin with thiotriazolinum.Вопрос поиска эффективных подходов к медикаментозной коррекции гипотиреоза и их морфофункциональное обоснование продолжает оставаться одним из актуальных вопросов современной медицинской науки.Цель исследования – дать сравнительную морфофункциональную характеристику эффективности применения монотерапии L-тироксином и его комбинации с тиотриазолином для коррекции посттиреоидектомического гипотиреоза.Материалы и методы. Эксперименты проведены на половозрелых белых лабораторных крысах-самцах. Определяли массу яичек, при обзорной микроскопии изучали морфологические особенности их строения, определяли количество извитых семенных канальцев в одном поле зрения и следующие морфометрические показатели: толщину белковой оболочки, толщину сперматогенного эпителия. Оценку функциональной активности яичек проводили путем вычисления индекса спермаогенеза, оценку функционального состояния сосудов проводили за величиной индекса Вогенворта.Результаты исследований и их обсуждение. После тиреоидэктомии в половых железах крыс-самцов были выявлены значительные нарушения органного кровообращения, которые на ранних стадиях проявлялись выраженным венозным и умеренным артериальным полнокровием с одновременным развитием интерстициального отека. В дальнейшем артериальный отдел органного кровеносного русла реагировал уменьшением своей пропускной способности за счет сужения просвета мелких артерий и артериол, на фоне которых развивались и прогрессировали дистрофические изменения как в строме, так и в паренхиме органа. Трофические расстройства сопровождались опустошением семенных канальцев вследствие резкого уменьшения в них клеток сперматогенного эпителия, их фиброзной трансформацией и последующим разрастанием соединительной ткани в интерстиции. Выявленные структурные изменения являются следствием как непосредственного влияния гипотиреоза на состояние их структурных компонентов, так и опосредованного вследствие нарушения органного кровотока. Применение монотерапии L-тироксином в послеоперационном периоде только частично предупреждает развитие выявленных морфофункциональных изменений.Выводы. Среди исследуемых препаратов более эффективным в условиях эксперимента является комплексное сочетанное применение L-тироксина с тиотриазолином.Питання пошуку ефективних підходів до медикаментозної корекції гіпотиреозу і їх морфофункціональне обґрунтування продовжує залишатися одним із актуальних питань сучасної медичної науки.Мета дослідження – дати порівняльну морфофункціональну характеристику ефективності застосування монотерапії L-тироксином і його комбінації з тіотриазоліном для корекції посттиреоїдектомічного гіпотиреозу.Матеріали і методи. Експерименти проведено на статевозрілих білих лабораторних щурах-самцях. Визначали масу яєчок, при оглядовій мікроскопії вивчали морфологічні особливості їх будови, визначили кількість звивистих сім’яних канальців у одному полі зору та наступні морфометричні показники: товщини білкової оболонки, сперматогенного епітелію. Оцінку функціональної активності яєчок проводили шляхом вирахування індексу сперматогенезу, оцінку функціонального стану судин проводили за величиною індексу Вогенворта.Результати досліджень та їх обговорення. Після тиреоїдектомії у статевих залозах щурів-самців було виявлено значні розлади органного кровообігу, які на ранніх стадіях проявлялися вираженим венозним і помірним артеріальним повнокров’ям з одночасним розвитком інтерстиційного набряку. В подальшому артеріальний відділ органного кровоносного русла реагував зменшенням своєї пропускної здатності за рахунок звуження просвіту дрібних артерій і артеріол, на тлі яких розвивалися і прогресували дистрофічні зміни як у стромі, так і в паренхімі органа. Трофічні розлади супроводжувалися спустошенням сім’яних канальців унаслідок різкого зменшення у них клітин сперматогенного епітелію, їх фіброзною трансформацією та наступним розростанням сполучної тканини в інтерстиції. Виявлені структурні зміни є наслідком як безпосереднього впливу гіпотиреозу на стан їх структурних компонентів, так і опосередкованого через порушення органного кровотоку. Застосування монотерапії L-тироксином у післяопераційному періоді лише частково попереджає розвиток виявлених морфофункціональних змін.Висновки. Серед досліджених препаратів найбільшу ефективність в умовах експерименту проявило комплексне поєднане застосування L-тироксину з тіотриазоліном