Удосконалення хірургічної тактики міні-інвазивного лікування гострих абсцесів печінки

The article adduces the experience of treatment of 48 patients with acute liver abscesses. All patients were operated usingmini-invasive ultrasound technology under control. The results of surgical treatment changed from active to more restrained.Number of complications was 13.8 %, mortality of 2 %. Thus, mini-invasive intervention is not only appropriate, but shouldbe used with the severity of the disease, age of patients, presence of comorbidities; their effectiveness and the advantage overtraditional is evident.У статті наведено досвід лікування 48 хворих із гострими абсцесами печінки. Всі пацієнти були оперовані шляхом ви-користання міні-інвазивних технологій під контролем ультразвуку. Представлено результати зміненої хірургічної так-тики від активної до більш стриманішої. Кількість ускладнень склала 13,8 %, летальність – 2 %. Отже, міні-інвазивнівтручання не тільки доцільно, але й необхідно використовувати з урахуванням тяжкості захворювання, віку хворих,наявності супутньої патології; їх ефективність і перевага перед традиційними є очевидною

Імунний дисбаланс у патогенезі абдомінального сепсису при деструктивному панкреатиті

Abdominal sepsis is an actual question and often leads to deaths patients in surgical units and ICU. The theory of immune disbalance is in the base of pathogenesis of abdominal sepsis. Today all parts of the immunological pathogenesis are not strictly determined. The results of treatment of 247 patients with severe pancreatitis were analyzed and main immunological parameters were investigated. There was established that severe pancreatitis promotes secondary immune insufficiency  on T-suppressor type. The immune-regulatory index can be taken as the marker of systemic inflammatory response progression.Абдомінальний сепсис є актуальною проблемою і частою причиною смерті пацієнтів хірургічних відділень та відділень інтенсивної терапії. В основі патогенетичної характеристики абдомінального сепсису лежить теорія імунного дисбалансу. Не всі ланки імунопатогенезу на сьогодні вивчені чітко. Проведено оцінку лікування 247 хворих із деструктивним панкреатитом та досліджено основні імунологічні показники. В результаті роботи було підтверджено розвиток імунологічного дисбалансу, формування вторинного імунодефіциту за Т-супресорним типом. Маркером декомпенсації системної запальної реакції можна вважати імунорегуляторний індекс

Ризики лапароскопічної холецистектомії у хворих на жовчнокам’яну хворобу на тлі ішемічної хвороби серця

Жовчнокам’яна хвороба стає глобальною про-блемою в усьому світі, частота її сягає 10–15 % усьо-го дорослого населення. Помітним проривом у ви-рішенні цієї проблеми стало відкриття в 90-ті ро-ки минулого сторіччя можливості лапароскопічнихвтручань, передусім лапароскопічної холецистек-томії, яка вже стала її “золотим стандартом”. Вод-ночас виконання лапароскопічної холецистектоміїпов’язано з вимушеним накладанням пневмоперито-неуму (карбоксиперитонеуму), який негативно впли-ває на стан серцево-судинної системи і становитьскладну проблему у хворих з ішемічною хворобоюсерця, стає суттєвим операційно-анестезіологічнимризиком у таких пацієнтів. Як відомо з літературнихджерел та й з нашого досвіду, люди похилого віку зжовчнокам’яною хворобою та супутньою кардіоло-гічною патологією потребують хірургічного лікуван-ня в 4 рази частіше, ніж інша частина населення.Жовчнокам’яна хвороба стає глобальною про-блемою в усьому світі, частота її сягає 10–15 % усьо-го дорослого населення. Помітним проривом у ви-рішенні цієї проблеми стало відкриття в 90-ті ро-ки минулого сторіччя можливості лапароскопічнихвтручань, передусім лапароскопічної холецистек-томії, яка вже стала її “золотим стандартом”. Вод-ночас виконання лапароскопічної холецистектоміїпов’язано з вимушеним накладанням пневмоперито-неуму (карбоксиперитонеуму), який негативно впли-ває на стан серцево-судинної системи і становитьскладну проблему у хворих з ішемічною хворобоюсерця, стає суттєвим операційно-анестезіологічнимризиком у таких пацієнтів. Як відомо з літературнихджерел та й з нашого досвіду, люди похилого віку зжовчнокам’яною хворобою та супутньою кардіоло-гічною патологією потребують хірургічного лікуван-ня в 4 рази частіше, ніж інша частина населення

Проблеми пізньої діагностики первинного гіперпаратиреозу

The aim of the work: to study the timeliness and quality of diagnosis of primary hyperparathyroidism (PHPT) in the region, to identify deficiencies and to develop measures to improve the diagnostic algorithm.Materials and Methods. A retrospective analysis of the medical records of 64 patients operated on the basis of the Kryvyi Rih Clinical Hospital on PHPT was conducted. The anamnesis and clinical manifestations of the disease, results of additional examinations (ultrasound, laboratory blood and urine tests, X-ray data of the bone carcass), results of surgical treatment were analyzed.Results and Discussion. The paper presents a retrospective analysis of diagnostic efficacy in 64 patients operated for primary hyperparathyroidism (PHPT). Malosymptomatic or asymptomatic forms of PHPT were detected in 32.9 % of patients with thyroid gland pathology (thyroid gland). In 43 (67.1 %) patients with visceropathic clinical manifestations of PHPT, its presence was established with additional targeted screening, which was more often conducted in the hospital departments of a clinical hospital during their hospitalization due to complications of the disease. Surgical treatment of PHPT in most cases is performed in manifested its forms, when the formation of invalidating complications. The most frequent manifestations of PHPT are mixed forms with the predominance of bone marrow and kidney lesions. The clinical cases of patients with a delayed diagnosis of manifested forms of PHPT are presented. It is noted that the reason for this provision is the low level of primary link doctors’ knowledge and adjacent specialties in the questions of PHPT diagnostics.Цель работы: изучить своевременность и качество диагностики первичного гиперпаратиреоза (ПГПТ) в регионе, определить недостатки и разработать меры улучшения диагностического алгоритма.Материалы и методы. Проведен ретроспективный анализ медицинской документации 64 пациентов, перенесших операцию на базе клинической больницы Кривого Рога по поводу ПГПТ. Проанализированы анамнез и клинические проявления заболевания, результаты дополнительных обследований (УЗИ, лабораторные исследования крови и мочи, рентгенологические данные костного каркаса), результаты хирургического лечения.Результаты исследований и их обсуждение. В работе представлен ретроспективный анализ эффективности диагностики у 64 пациентов оперированных по поводу первичного гиперпаратиреоза. У 32,9 % пациентов с патологией щитовидной железы (ЩЖ) выявлено малосимптомные или бессимптомные формы ПГПТ. У 67,1 % пациентов с висцеропатическими клиническими проявлениями ПГПТ его наличие установлено при дополнительном целенаправленном обследовании, которое чаще проводилось в стационарных отделениях клинической больницы при их госпитализации по поводу осложнений заболевания. Хирургическое лечение ПГПТ в большинстве случаев выполняется при манифестных его формах, когда формируются инвалидизирующие осложнения. Наиболее частыми манифестными проявлениями ПГПТ являются смешанные формы с преобладанием поражений костного каркаса и почек. Приведены клинические случаи пациентов с запоздалой диагностикой манифестных форм ПГПТ. Отмечено, что причиной такого положения является низкий уровень осведомленности врачей первичного звена и смежных специальностей в вопросах диагностики ПГПТ.Мета роботи: вивчити своєчасність і якість діагностики первинного гіперпаратиреозу (ПГПТ) у регіоні, визначити недоліки та розробити заходи покращення діагностичного алгоритму.Матеріали і методи. Проведено ретроспективний аналіз медичної документації 64 пацієнтів, прооперованих на базі клінічної лікарні Кривого Рогу з приводу ПГПТ. Проаналізовано анамнез та клінічні прояви захворювання, результати додаткових обстежень (УЗД, лабораторні дослідження крові і сечі, рентгенологічні данні кісткового каркасу), результати хірургічного лікування.Результати досліджень та їх обговорення. У роботі представлено ретроспективний аналіз ефективності діагностики у 64 пацієнтів оперованих з приводу первинного гіперпаратиреозу. У 32,9 % пацієнтів із патологією щитоподібної залози (ЩЗ) виявлено малосимптомні або безсимптомні форми ПГПТ. У 43 (67,1 %) пацієнтів із вісцеропатичними клінічними проявами ПГПТ його наявність встановлено при додатковому цілеспрямованому обстеженні, яке частіше проводилось у стаціонарних відділеннях клінічної лікарні при їх госпіталізації з приводу ускладнень захворювання. Хірургічне лікування ПГПТ у більшості випадків виконують при його маніфестних формах, коли формуються інвалідизуючі ускладнення. Найчастіше маніфестними проявами ПГПТ є змішані форми з перевагою уражень кісткового каркасу та нирок. Наведено клінічні випадки пацієнтів із запізнілою діагностикою маніфестних форм ПГПТ. Причиною такого стану є низький рівень обізнаності лікарів первинної ланки та суміжних спеціальностей в питаннях діагностики ПГПТ

Individual-active form of training of surgeons in their postgraduate education.

Training physicians at the courses not only should increase their general level of education in the specialty, but also provide opportunities for self-improvement through in-depth analysis of their practical activities and introduction of modern techniques and technologies into their own surgical practice. To implement this approach, we have improved the well-known methodology for conducting seminar sessions - the "round table". The main actors in individual seminars were the most experienced doctors. Each of them, if desired, chose the topic of the lesson, which best suited his specialization and work experience. The material was presented in the form of a presentation and consisted of the following main parts: introduction, theoretical and practical parts and conclusions. The most valuable was the practical part, in which the speaker presented his own results of diagnosis and treatment of the pathology that was being considered. Obligatory in this part of the presentation was the section "complications and mortality." The speaker analyzes the new methods of treatment he introduced personally, gives examples from his own practice and demonstrates data of laboratory, radiation, endoscopic diagnostics, photos and video materials. All doctors take part in the discussion. The teacher places the main accents and outlines the ways of further development of science in one or another direction. All 144 listeners who took part in this positively evaluated the innovation. At the same time, 106 (75%) of listeners defined positively the role of the teacher as a moderator of the educational process, and 119 (82,6%) indicated an increase in the motivational component. The fact of obtaining new knowledge and its practical importance was noted by 84 (58,3%) of the listeners. Comparative analysis of the traditional and proposed methods showed the advantage of the latter: 87,4% of positive responses to test assignments based on the proposed method of teaching, versus 71,3% for traditional ones. Thus, the improved “round table” method used has allowed to significantly improve the level of professional training of doctors and to increase the motivational component of lifelong learning

Individual-active form of training of surgeons in their postgraduate education.

Training physicians at the courses not only should increase their general level of education in the specialty, but also provide opportunities for self-improvement through in-depth analysis of their practical activities and introduction of modern techniques and technologies into their own surgical practice. To implement this approach, we have improved the well-known methodology for conducting seminar sessions - the "round table". The main actors in individual seminars were the most experienced doctors. Each of them, if desired, chose the topic of the lesson, which best suited his specialization and work experience. The material was presented in the form of a presentation and consisted of the following main parts: introduction, theoretical and practical parts and conclusions. The most valuable was the practical part, in which the speaker presented his own results of diagnosis and treatment of the pathology that was being considered. Obligatory in this part of the presentation was the section "complications and mortality." The speaker analyzes the new methods of treatment he introduced personally, gives examples from his own practice and demonstrates data of laboratory, radiation, endoscopic diagnostics, photos and video materials. All doctors take part in the discussion. The teacher places the main accents and outlines the ways of further development of science in one or another direction. All 144 listeners who took part in this positively evaluated the innovation. At the same time, 106 (75%) of listeners defined positively the role of the teacher as a moderator of the educational process, and 119 (82,6%) indicated an increase in the motivational component. The fact of obtaining new knowledge and its practical importance was noted by 84 (58,3%) of the listeners. Comparative analysis of the traditional and proposed methods showed the advantage of the latter: 87,4% of positive responses to test assignments based on the proposed method of teaching, versus 71,3% for traditional ones. Thus, the improved “round table” method used has allowed to significantly improve the level of professional training of doctors and to increase the motivational component of lifelong learning

Випадок успішного консервативного лікування шлункової нориці як одного з багатьох ускладнень виразкової хвороби дванадцятипалої кишки

The publication is based on the clinical examination of the patient M. during last six years. In 2010 46 years old patient was sent to the Center of acute pancreatitis with the diagnosis of severe acute pancreatitis. The patient was operated after 12 hours of the admission on the perforated duodenal ulcer with widespread peritonitis against the background of ulcerative stenosis of the duodenum. Suturing ulcers with superposition of anterior gastroenteroanastomosis was perfomed. Systematic treatment was not recieved. In February 2016, he entered the surgical department with a phlegmon of the anterior abdominal wall, the case of which was the penetrarion of ulcers of gastroenteroanastomosis into the anterior abdominal wall. By opening the phlegmon a gastric fistula was opened, which was closed against a background of intensive anti-inflammatory therapy and the use of large doses of pentacrasole.In April 2016 the operation of resection of the stomac and Roux gastroenteroanastomosis were perfomed. Later the patient suffered three episodes of bleeding, they were stoped conservatively.At the end of 2016 there were difficulties in swallowing food, stenosis in the oesophagus was diagnosed. It was treated in the thoracic department using bouginage and permeability was restored. Inspection in April 2017 – the patient has satisfactory condition, swallow­ing is free. At the FGD in the field of gastroenteroanastomosis recurrent u lcer was found.The patient was offered hospital treatment in the department of gastroenterology and the examination for Zollinger-Ellison syndrome.В публикации приведено клиническое наблюдение одного пациента М. в течение последних шести лет. В 2010 г. пациент М., 46 лет был направлен в центр острого панкреатита с предположительным диагнозом острый тяжелый панкреатит, а через 12 ч после поступлення прооперирован по поводу перфоративной язвы двенадцатиперстной кишки с распространенным перитонитом на фоне язвенного стеноза двенадцатиперстной кишки. Выполнено ушивание язвы с наложением впереди- ободочного гастроэнтероанастомоза. Систематического лечения не получал. В феврале 2016 г. поступил в хирургическое отделение с флегмоной передней брюшной стенки, причиной которой была пенетрация язвы гастроэнтероанастомоза в переднюю брюшную стенку. После вскрытия флегмоны открылся желудочный свищ, который закрылся на фоне интенсивной противовоспалительной терапии и применением больших доз пантапразола.В апреле месяце 2016 г. проведена резекция желудка и гастроэнтероанастомоз по Ру. В последующем перенес три эпизода кровотечений, которые купировали консервативно.В конце 2016 г. появились затруднения при глотании пищи, диагностирован стеноз нижней части пищевода, лечился в торакальном отделении посредством бужированиия, проходимость восстановлена. Повторно осмотрен в апреле 2017 г., состояние удовлетворительное, глотание свободное. На ФГДС в области гастроэнтероанастомоза рецидивная язва.Больному предложено стационарное лечение в отделении гастроэнтерологии и обследование на предмет синдрома Золлингера– Эллисона.У публікації наведено клінічне спостереження одного пацієнта М. протягом останніх шести років. У 2010 р. пацієнт М., 46 років був направлений в центр гострого панкреатиту з підозрою на гострий тяжкий панкреатит, а через 12 год після госпіталізації прооперований з приводу перфоративної виразки дванадцатипалої кишки з поширеним перитонітом на тлі ви­разкового стенозу дванадцатипалої кишки. Виконано ушивання виразки з накладанням попереду-ободового гастроентероанастомозу. Систематичного лікування не отримував. У лютому 2016 р. госпіталізований в хірургічне відділення з флегмоною передньої черевної стінки, причиною якої була пенетрація виразки гастроентероанастомозу в передню черевну стінку. Після розкриття флегмони відкрилася шлункова нориця, яка закрилася на тлі інтенсивної протизапальної терапії і приймання мак­симальних доз пантапразолу.У квітні 2016 р. виконано резекцію шлунка і гастроентероанастомоз за Ру. В подальшому було три епізоди кровотеч, які усували консервативно.У кінці 2016 р. з'явилися труднощі при ковтанні їжі, діагностовано стеноз нижньої третини стравоходу, пройшов курс лікування в торакальному відділенні за допомогою бужування, прохідність відновлена. Повторно оглянутий в квітні 2017 р., стан задовільний, ковтання вільне. На ФГДС у ділянці гастроентероанастомозу рецидивна виразка.Хворому запропоновано стаціонарне лікування у відділенні гастроентерології та обстеження з підозрою на синдром Золлінгера–Еллісона

Імунологічні можливості діагностики та прогнозування розвитку асептичних та інфікованих місцевих ускладнень гострого панкреатиту

 The aim. To substantiate the possibility of diagnosis and prediction of aseptic and infected local complications of acute pancreatitis (AP) by determining the level of immunoglobulins of class G.Materials and methods. 30 patients with AP (oedematous and necrotic form) were examined. The control group consisted of patients scheduled for inguinal hernia, varicose vein and breast fibroadenoma surgery (n = 10). Laboratory and immunological studies were carried out three times: the 1st study – upon admission; the 2nd – on the 7th day; the 3 – on the 14th day. An enzyme-linked immunoglobulin analysis of IgG subclasses (G1, G2, G3, G4) was performed in the main study group.Results. Median survival time is 12 days (95 % CI 2.0–28.0) among all examined patients. This time decreases in immunoglobulins deficiency and is 10 days (95 % CI 10.0–71.0) in total IgG level decrease. When comparing groups with a lower level of immunoglobulins and normal, this trend is reflected in all subclasses, and a statistically significant difference between them is detected for IgG4. There is a significant difference (p = 0.049) in Kaplan-Mayer's curves in terms of reducing survival without complications in patients with low IgG4 level (median survival 2.0 days, 95 % CI 1.0–17.0) compared to normal and high its level (Me = 28.0; 95 % CI 10.0–7.0).Survival without complications of the examined patients increases statistically significantly with an increase in the total level of immunoglobulins – RR = 0.91 (95 % CI 0.11–0.98). The probability of complication in and after hospitalization for a patient with GP is lower with the most increase in IgG4 – RR = 0.02 (95 % CI 0.001–0.650). Consequently, the higher level of immunoglobulins in patients, the less the risk of getting complications. Patients with low IgG4 level are more likely to develop complications than patients with normal or elevated IgG4 level. That is, the level of subclass IgG4 can be considered as a diagnostic criterion of complications development and one of their occurrence predictors.Conclusions. Definition of IgG dynamics in patients with AP provides new opportunities for predicting the development of local complications of AP. The level of IgG4 may serve as an additional diagnostic criterion for the local AP complications development. Цель работы – обосновать возможность диагностики и прогнозирования асептических и инфицированных местных осложнений острого панкреатита путем определения уровня иммуноглобулинов класса G.Материалы и методы. Обследовали 30 пациентов с острым панкреатитом (отечная и некротическая формы). Группу контроля составили пациенты, госпитализированные для проведения планового оперативного вмешательства по поводу паховой грыжи, варикозной болезни и фиброаденомы молочной железы (n = 10). Лабораторные и иммунологические исследования проводили трижды: при поступлении, на 7 и 14 сутки. Проведен иммуноферментный анализ субклассов IgG (G1, G2, G3, G4) в основной группе исследования.Результаты. Медиана выживаемости без осложнений среди всех обследованных составляет 12 дней (95 % ДИ 2,0–28,0). При дефиците иммуноглобулинов это время уменьшается и составляет при снижении уровня общего IgG 10 дней (95 % ДИ 10,0–71,0). При сравнении групп с пониженным уровнем иммуноглобулинов по сравнению с нормальными показателями такая тенденция прослеживается для всех субклассов, а статистически значимое различие между ними установлено по IgG4. Отмечено достоверное (p = 0,049) расхождение кривых Каплана–Майера в сторону уменьшения выживаемости без осложнений у пациентов с низким уровнем IgG4 (медиана выживаемости – 2,0 дня, 95 % ДИ 1,0–17,0) по сравнению с его нормальным и высоким уровнем (Ме = 28,0; 95 % ДИ 10,0–71,0).Выживаемость без осложнений обследованных больных статистически значимо повышается при увеличении общего уровня иммуноглобулинов: ОР = 0,91 (95 % ДИ 0,11–0,98). Вероятность получить осложнения при и после госпитализации для больного ОП меньше при повышении в наибольшей степени уровня IgG4: ОР = 0,02 (95 % ДИ 0,001–0,650). Следовательно, чем выше уровень иммуноглобулинов у больных, тем меньше риск осложнений. Пациенты с низким уровнем IgG4 имеют больше шансов развития осложнений, чем пациенты с нормальным или повышенным уровнем IgG4. То есть уровень субкласса IgG4 можно считать диагностическим критерием развития осложнений и рассматривать как один из предикторов их возникновения.Выводы. Определение IgG в динамике у больных ОП предоставляет новые возможности для прогнозирования развития местных осложнений ОП. Уровень IgG4 может служить дополнительным диагностическим критерием развития местных осложнений ОП.  Мета роботи – обґрунтувати можливість діагностики та прогнозування асептичних, інфікованих місцевих ускладнень гострого панкреатиту шляхом визначення рівня імуноглобулінів класу G.Матеріали та методи. Обстежили 30 пацієнтів із гострим панкреатитом (набрякова та некротична форми). Групу контролю утворили пацієнти, госпіталізовані для здійснення планового оперативного втручання з приводу пахової кили, варикозної хвороби та фіброаденоми молочної залози (n = 10). Лабораторні та імунологічні дослідження виконували тричі: при надходженні, на 7 та 14 добу. Здійснили імуноферментний аналіз субкласів IgG (G1, G2, G3, G4) в основній групі дослідження.Результати. Медіана виживаності, що характеризує момент часу, до якого доживає половина хворих без ускладнень, становить серед усіх обстежених 12 днів (95 % ДІ 2,0–28,0). При дефіциті імуноглобулінів цей час зменшується та становить при зниженні рівня загального IgG 10 днів (95 % ДІ 10,0–71,0). Зіставляючи групи зі зниженим рівнем імуноглобулінів порівняно з нормальними показниками, така тенденція простежується для усіх субкласів, а статистично значущу різницю між ними встановили за IgG4. Виявили вірогідне (p = 0,049) розходження кривих Каплана–Майєра в бік зменшення виживання без ускладнень у пацієнтів із низьким рівнем IgG4 (медіана виживаності – 2,0 дні, 95 %ДІ 1,0–17,0) порівняно з його нормальним і високим рівнями (Ме = 28,0; 95 % ДІ 10,0–71,0).Виживаність без ускладнень обстежених хворих статистично значущо підвищується за умови збільшення загального рівня імуноглобулінів: ВР = 0,91 (95 % ДІ 0,11–0,98). Імовірність отримати ускладнення під час та після госпіталізації для хворого на ГП менша при підвищенні найбільшою мірою рівня IgG4: ВР = 0,02 (95 % ДІ 0,001–0,650). Отже, чим вищий рівень імуноглобулінів у хворих, тим менший ризик отримати ускладнення. Пацієнти з низьким рівнем IgG4 мають більше шансів розвитку ускладнень, ніж пацієнти з нормальним чи підвищеним рівнем IgG4. Тобто рівень субкласу IgG4 можна вважати діагностичним критерієм розвитку ускладнень і розглядати як один із предикторів їх виникнення.Висновки. Визначення IgG у динаміці у хворих на ГП дає нові можливості для прогнозування розвитку місцевих ускладнень ГП. Рівень IgG4 може бути додатковим діагностичним критерієм розвитку місцевих ускладнень ГП.