The Experimental overactive bladder modelling

An experimental study was conducted, which resulted in the development of a hyperactive urinary bladder model. Animals of the main group administered once daily for 14 days i.p. 0.3 ml of the hombiotensin, containing 0.45 mg of reserpine. This model development is confirmed by histological studies results. Morphological changes that arose in reproduction of the model of hyperactive bladder are determined by the following stages. Namely: compensatory hypertrophy of the wall with degenerative changes in smooth myocytes, disturbances of intercellular bonds due to the increase of immature collagen type 3 and type 4 in the early stages of observation (14 days), eventually leads to the depletion of adaptive capabilities with subsequent decompensation and sclerosis of the bladder wall at a late end of the experiment (28 days). The obtained model meets the requirements for qualitative indicators in the study of morphological changes in hyperactive urinary bladder model and can be used as a basis in the preclinical stage of research

Перспективи розвитку медичної освіти студентів-іноземців під час вивчення загальної хірургії та підвищення ефективності засвоєння базових теоретичних знань і практичних навичок

Перспективи розвитку медичної освіти студентів-іноземців під час вивчення загальної хірургії та підвищення ефективності засвоєння базових теоретичних знань і практичних навичо

Cognitive impairment restoration in patients suffered with stroke during the post-COVID period

Frequency of vascular complications, including strokes, in patients suffered from COVID-19 infection is known to be increased up to 8 times, especially compared with influenza. The purpose: to investigate the fundamental mechanisms of brain ischemia in the patients with mnestic dysfunctions who previously underwent COVID-19 through pharmacocorrection via Phenibut (γ-amino-β-phenylbutyric acid hydrochloride) and magnetic therapy in the early recovery period of ischemic stroke. The authors describe the possibilities of cognitive rehabilitation for people who have had ischemic stroke in the post-COVID period. Considering that the presence of mnestic dysfunctions has a negative impact on the process of rehabilitation of cerebral accidents, the fundamental mechanisms of brain ischemia in patients with mnestic dysfunctions in the early recovery period in patients who have undergone COVID-19 have been studied through pharmacocorrection via Phenibut (γ-amino- β-phenylbutyric acid hydrochloride) and magnetic therapy. 46 patients aged 40 to 60 years were examined. A comparative study of three randomized clinical groups of patients with separate and complex use of Phenibut and magnetic stimulation. The effectiveness of the proposed therapy in restoring executive functions was established on the basis of indicators of the MMSE scale, the test for the study of frontal dysfunction – FAB, regression of depressive symptoms and is characterized by a decrease in the score on the GDS scale. The authors conclude that mnestic disorders are a functional "target" in cerebral ischemia in the postCOVID period, which requires close attention in relation to pharmacocorrection methods and comprehensive rehabilitation and further research, including the elucidate the pathogenetic mechanisms of cerebral ischemia

НЕПРЯМА РЕВАСКУЛЯРИЗАЦІЯ ПРИ ДІАБЕТИЧНІЙ МІКРОАНГІОПАТІЇ – ВІД ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИХ МОДЕЛЕЙ ДО КЛІНІЧНОГО ЗАСТОСУВАННЯ

Introduction. Indirect revascularization in diabetic microangiopathy is considered as a promising direction for the treatment and prevention of complications of diabetes, but the theoretical background of this approach is insufficiently elaborated. The aim of the study – to evaluate the effectiveness of combined indirect revascularization in rats with microangiopathy of the extremities on the background of experimental streptozocin diabetes. Research Methods. Experimental studies were carried out in a chronic experiment on 100 Wistar rats wei­ghing 180–250 g. After administration of streptozocin, animals with increased resistance to pancreatotropic toxicity were excluded from the experiment according to the criterion of the absence of hyperglycemia, after which they were bred for 6 weeks 2 animals for morphological studies. At week 7, another 10 animals were removed from the experiment to evaluate the effectiveness of the experimental model. Three experimental groups were formed from the remai­ning animals (n = 60). Group I (control) – rats with streptozotocin-induced angiopathy without treatment (n=10); group 2 – rats with streptozotocin-induced angiopathy, were given pentoxifylline (100 mg/kg ip for 10 days) for therapeutic purposes (n=25); group 3 – rats with streptozotocin-induced angiopathy, which together with the treatment were injected with platelet-rich plasma (in the right hind limb, once, with a volume of 0.2 ml, linearly, retrograde, from two points) and pentoxifylline (100 mg/kg intraperitoneally within 10 days) (n=25). 4 weeks after the start of the experimental therapy, 5 animals were removed from the experiment. The duration of the experiment was 110 days. Results and Discussion. It was shown that in experimental streptozocin diabetes at 8 weeks in animals, micro­angiopathy of the extremities develops. It is proved that the isolated administration of pentoxifylline in the terms of revascularizing activity is inferior to combination therapy. Combined therapy with pentoxifylline and plasmofilling leads to a decrease in perivascular edema and an increase in effective vascular volume mainly due to a decrease in the intensity of inflammatory manifestations. Conclusion. The feasibility of the clinical use of a combination of pentoxifylline and plasma enriched with platelets in the treatment of manifestations of diabetic microangiopathy as a means of indirect revascularization is discussed.Вступление. Непрямую реваскуляризацию при диабетической микроангиопатии рассматривают как перспективное направление лечения и профилактики осложнений сахарного диабета, однако теоретические основы этого подхода недостаточно обработано. Цель исследования – оценить эффективность комбинированной непрямой реваскуляризации у крыс с микроангиопатией конечностей на фоне экспериментального стрептозотоцинового диабета. Методы исследования. Исследование было выполнено в условиях хронического эксперимента на 100 крысах линии Вистар массой 180–250 г. После введения стрептозотоцина из эксперимента исключали животных с повышенной резистентностью к панкреатотропному токсическому действию по критерию отсутствия гипергликемии, после чего в течение 6-ти недель выводили по 2 животных для выполнения морфологических исследований. На 7-й неделе из эксперимента вывели еще 10 крыс для оценки эффективности экспериментальной модели. Из оставшихся животных (n=60) сформировали три экспериментальные группы: 1-я (контрольная) – крысы с стрептозотоцининдуцированной ангиопатией без лечения (n=10); 2-я – крысы с стрептозотоцининдуцированной ангиопатией, которым с лечебной целью вводили пентоксифиллин (100 мг/кг внутрибрюшно ежедневно в течение 10-ти дней) (n=25); 3-я – крысы с стрептозотоцининдуцированной ангиопатией, которым с лечебной целью совместно вводили плазму, обогащенную тромбоцитами (в правую заднюю конечность, однократно, объемом 0,2 мл, линейно, ретроградно, из двух точек), и пентоксифиллин (100 мг/кг внутрибрюшно ежедневно в течение 10-ти дней) (n=25). Через 4 недели после начала экспериментальной терапии из эксперимента выводили по 5 животных. Общая его длительность составила 110 дней. Результаты и обсуждение. При экспериментальном стрептозотоциновом диабете на 8-й неделе у животных развинулась микроангиопатия конечностей. Изолированное введение пентоксифиллина по реваскуляризирующей активности уступало комбинированной терапии. Комбинированная терапия с применением пентоксифиллина и плазмофилина привела к уменьшению периваскулярного отека и увеличению эффективного васкулярного объема преимущественно за счет снижения интенсивности воспалительных проявлений. Вывод. Обсуждается вопрос относительно целесообразности клинического использования при лечении проявлений диабетической микроангиопатии комбинации пентоксифиллина и плазмы, обогащенной тромбоцитами, как средства непрямой реваскуляризации.Вступ. Непряму реваскуляризацію при діабетичній мікроангіопатії розглядають як перспективний напрямок лікування та профілактики ускладнень цукрового діабету, проте теоретичне підґрунтя цього підходу недостатньо опрацьовано. Мета дослідження – оцінити ефективність комбінованої непрямої реваскуляризації в щурів з мікроангіопатією кінцівок на тлі експериментального стрептозотоцинового діабету. Методи дослідження. Дослідження було виконано за умов хронічного експерименту на 100 щурах лінії Вістар масою 180–250 г. Після введення стрептозотоцину з експерименту виключали тварин з підвищеною резистентністю до панкреатотропної токсичної дії за критерієм відсутності гіперглікемії, після чого впродовж 6-ти тижнів виводили по 2 тварини для виконання морфологічних досліджень. На 7-му тижні з експерименту вивели ще 10 щурів для оцінки ефективності експериментальної моделі. З решти тварин (n=60) сформували три експериментальні групи: 1-ша (контрольна) – щури зі стрептозотоцин­індукованою ангіопатією без лікування (n=10); 2-га – щури зі стрептозотоциніндукованою ангіопатією, яким з лікувальною метою вводили пентоксифілін (100 мг/кг внутрішньочеревно щоденно протягом 10-ти днів) (n=25); 3-тя – щури зі стрептозотоциніндукованою ангіопатією, яким з лікувальною метою сумісно вводили плазму, збагачену тромбоцитами (в праву задню кінцівку, одноразово, обʼємом 0,2 мл, лінійно, ретроградно, з двох точок), та пентоксифілін (100 мг/кг внутрішньочеревно щоденно протягом 10-ти днів) (n=25). Через 4 тижні після початку експериментальної терапії з експерименту виводили по 5 тварин. Загальна його тривалість становила 110 днів. Результати й обговорення. При експериментальному стрептозотоциновому діабеті на 8-му тижні у тварин розвинулася мікроангіопатія кінцівок. Ізольоване введення пентоксифіліну за реваскуляризуючою активністю поступалося комбінованій терапії. Комбінована терапія із застосуванням пентоксифіліну та плазмофіліну призвела до зменшення периваскулярного набряку і збільшення ефективного васкулярного обʼєму переважно за рахунок зниження інтенсивності запальних проявів. Висновок. Обговорюється питання щодо доцільності клінічного використання при лікуванні проявів діабетичної мікроангіопатії комбінації пентоксифіліну та плазми, збагаченої тромбоцитами, як засобу непрямої реваскуляризації

The experimental modelling of stress urinary incontinence

The stress urinary incontinence (SUI), especially in women, constitutes most frequent complication of urogynecological diseases. Adequate and a stable reproducible model of SUI in white laboratory rats was created, using bilateral ligature of pudendal nerves. This guarantees a stable signs of SUI, which had progressed while the experiment duration enhanced. In accordance to the urodynamical investigations data, the leak pressure of the urine first drop in operated laboratory animals was registered; results of histological and morphometric investigations had witnessed about the ureter's diameter enhancement and the muscles tone lowering. In accordance to the investigation data, the ureter's and its sphincter denervation was stable, and the model application had permitted to obtain stable reproducible results. The received model meets the requirements for qualitative indicators in the study of morphological changes in hyperactive urinary bladder model and can be used as a basis in the preclinical stage of research. The results of pathomorphological studies with revealed target organ, taking into account the anatomic-functional orientation of action, form the basis for further clarification of the mechanisms of occurrence and determination of the SUI recurrence

Integration of theoretical and clinical disciplines teaching as one of factors of medical knowledge efficacy

The article discusses the problem of medical students theoretical knowledge improvement that will significantly improve their clinical knowledge. The main factors that determine medical students’ positive motivation to study are considered. The authors prove that both theoretical and clinical disciplines teaching integration is possible as a result of complex approach to students teaching that will result in students’ knowledge survival on the higher courses. Leading role belongs to the theoretical departments which workers by writing textbooks and manuals, creating teaching multimedia programmes, using exact control and students' knowledge evaluation will provide the necessary motivational component of students’ further teaching on clinical departments. The integrated approach contributes to future profession single picture formation, motivates students to theoretical and clinical disciplines deep study. The future doctors teaching process reforming at Odessa National Medical University General and Clinical Pathological Physiology Department is given as an example.Authors guesses that new methodical methods of working with students in the practical work introduction, the change in the technology of teaching, the modification of the educational process, the approximation of theoretical knowledge to the patient's bed, the greater students interest in the positive end-goal - a correct diagnosis and cure of the patient - will allow to optimize the educational process and improve the quality of students’ training

Pathogenetic background of regulative peptides use in experimental chronic stress complex therapy

Антистресова ефективність даларгіну була досліджена у щурів в умовах відтворення моделі хронічного стресу. Хронічний стрес сприяє посиленню агресивної поведінки щурів, зниженню маси стрес-реалізуючих органів і збільшенню маси лімфопоетичних органів. У даних експериментальних умовах зазначалося розширення кіркового і мозкового шарів надниркових залоз. Застосування даларгіну у щурів з хронічним стресом сприяло нормалізації вищезазначених ефектів. Отримані дані обговорюються з точки зору експериментального обґрунтування доцільності тестування клінічних ефектів даларгіну у фармакологічній корекції стрес-індукованих компонентів соматичних захворювань.Dalargin antistress efficacy was investigated in rats in condition of chronic stress modelling. Chronic stress was shown to increase the rats’ aggressive behaviour as well as stress-responsible organs weight decreasing and lymphopoetic organs weight increasing. This condition was followed by the suprarenal glands cortical and cerebral layers width increasing also. Dalargin using in rats with chronic stress modelling resulted in the mentioned effects normalization. The data obtained are discussed from the point of view of dalargin recommendations to be involved into the stress-induced components of the somatic diseases complex pharmacological correction

Єдність патофізіологічних механізмів травматичного та ішемічного ушкодження внутрішніх органів

Для з’ясування патофізіологічних механізмів травматичного та ішемічного ураження внутрішніх органів (ТІУВО) досліджено особливості вивільнення прозапальних цитокінів, синтезу оксиду азоту (NO) та функціональна активність процесів ліпопероксидації та антирадикального захисту в еритроцитах щурів за умов відтворення механічної черепно-мозкової травми, ішемічного інсульту та гострого панкреатиту. Встановлено, що перебіг моделей ТІУВО є подібним та характеризується вивільненням фактора некрозу пухлини-альфа та інтерлейкіну-1-бета, підсиленням синтезу NO, а також інтенсифікацією процесів перекисного окислення ліпідів (ПОЛ) та пригніченням ферментативної ланки системи антиоксидантного захисту в еритроцитах крові. Застосування за модельних умов ронколейкіну виявилося позитивним з точки зору відновлення функціональної активності системи ПОЛ-антиоксидантний захист в еритроцитах. Отримані дані свідчать про формування патологічної дезінтеграції нервової та імунної системи за умов ТІУВО, а також про залучення до їх патофізіологічних механізмів еритроцитів, дисбаланс процесів ліпопероксидації в яких також вважається додатковим патофізіологічним ланцюгом досліджуваних моделей. Автори вважають, що виявлені захисні ефекти ронколейкіну є експериментальним обґрунтуванням доцільності тестування його клінічних ефектів за умов досліджуваних патологічних станів

Вплив фармакокорекції на патофізіологічні особливості морфофункціональних змін нижніх сечовивідних шляхів за наявності експериментального гіперактивного сечового міхура

Мета. Дослідження відновних процесів у нижніх сечовивідних шляхах під впливом фармакокорекції та визначення найбільш перспективної моделі лікування експериментального гіперактивного сечового міхура (ГАСМ). Матеріали і методи. Експериментальні дослідження проведені на 120 статевозрілих білих щурах-самицях, яким моделювали ГАСМ. Після створення моделі ГАСМ тварин розподілили на чотири групи. Тварин трьох груп, крім 4-ї, у свою чергу розподілили на три підгрупи кожну, і в кожній підгрупі застосовували фармакокорекцію в різних комбінаціях. Гістологічні дослідження сечового міхура та уретри проводили після виведення тварин з експерименту через 14 та 28 діб. Результати. Під впливом фармакокорекції, проведеної у всіх групах тварин, знижувалась детрузорна гіперактивність сечового міхура. У групі тварин, яким застосовували спазмекс, прояви атонії були менш вираженими, ніж у групі тварин, яким вводили мірабегрон. Мірабегрон у комбінації з іншими препаратами значно знижував тонус детрузора у тварин усіх трьох підгруп. У тварин, яким вводили тестостерон та естрадіол спостерігали менш виражені прояви атонії детрузора, ніж у тварин, у яких фоновим препаратом був мірабегрон. Тонус детрузора відновився майже до рівня фізіологічної норми у всіх підгрупах тварин, яким вводили кверцетин в комбінації з іншими препаратами. Висновки. Спазмолітичні препарати значно знижують тонус детрузора, проте спричиняють перерозтягнення стінки сечового міхура. Найбільш вдало на гіперактивність детрузора сечового міхура впливала комбінація кверцетину зі статевими гормонами, відновлюючи фізіологічний стан органа

УЛЬТРАСТРУКТУРНІ ЗМІНИ СКЕЛЕТНИХ М’ЯЗІВ ЗАДНІХ КІНЦІВОК ЩУРІВ ПРИ ГОСТРІЙ ІШЕМІЇ, ВИКЛИКАНІЙ НАКЛАДАННЯМ АРТЕРІАЛЬНОГО ТУРНІКЕТА

Summary. Arterial tourniquets are widely used in clinical practice for angio- and arthroplasty, and by the injury of the limbs their using is often occurring according to vital indications. Restoring the blood supply to the limb after the removal of the tourniquet can cause ischemic-reperfusion lesions of both the primary ischemic tissues and distant tissues and organs. However, the ultrastructural changes of soft tissues at the local level by the ischemia-reperfusion are in need of deeper study today. The aim of the study – to establish the ultrastructural changes of skeletal muscles of the hind limbs of the rats with acute ischemia and subsequent reperfusion caused by the arterial tourniquet application. Materials and Methods. The electron microscopic examination of the skeletal muscles of the hind limbs of 12 rats under experimental acute ischemia and subsequent reperfusion was performed. Acute ischemia was caused by application of SWAT rubber bands on the hind limbs of animals, 5–6 mm width, at the inguinal fold level within 2 hours under thiopental anesthesia, and reperfusion was modeled by removing the tourniquet. The examination of muscle tissue samples was carried out at the Department of Histology and Embryology I. Horbachevsky Ternopil National Medical University by using an electron microscope PEM-125K. Results and Discussion. Electron microscopy of the skeletal muscles of the hind limbs of rats revealed an edema of the sarcoplasm of the myosymplast, hypertrophy and edema of mitochondria, their uneven placement with accumulation under the sarcolemma, the damage of their outer membrane, a partial defragmentation and destruction of the mitochondrial cristae, an autolysis of some mitochondria, defibering of myofilaments of the myofibrils. Changes in the shape, size and spatial orientation of Z-disks were observed, sarcomeres were not always clearly visualized, there were the signs of dilation of the tubules of the sarcoplasmic reticulum. Groups of phagosomes were observed around the nuclei of myofibrils, the nuclei of the myosymplast had an irregular shape, were osmophilic and picnotically altered. Ultrastructural changes were observed already within two hours after the removal of the tourniquet and were most pronounced after one day after the removal of the tourniquet. In the late reperfusion period, there was a reverse development of pathological changes. Conclusions. The ultrastructural disorders of lesioned by ischemia-reperfusion muscular tissue of the hind limbs reached maximal expression in rats one day after the removal of the tourniquet, what confirms the development in experimental animals of the ischemic-reperfusion syndrome. In the later reperfusion period, there was a reverse development of pathological changes.Резюме. Артеріальні турнікети широко застосовують у клінічній практиці при ангіо- та артропластиках, а при пораненнях кінцівки їх використання нерідко відбувається за життєвими показаннями. Відновлення кровопостачання кінцівки після зняття турнікета може викликати ішемічно-реперфузійні ураження як первинно ішемізованих тканин, так і у віддалених тканинах та органах. Проте на сьогодні потребують глибшого вивчення ультраструктурні зміни м’яких тканин на місцевому рівні при ішемії-реперфузії. Мета дослідження – вивчити ультраструктурні зміни скелетних м’язів задніх кінцівок щурів при гострій ішемії та наступній реперфузії, викликаній накладанням артеріального турнікета. Матеріали і методи. Проведено електронно-мікроскопічне дослідження скелетних м’язів задніх кінцівок 12 щурів за умов експериментальної гострої ішемії і наступної реперфузії. Гостру ішемію викликали шляхом накладання на задні кінцівки тварин гумових джгутів SWAT шириною 5–6 мм, на рівні пахвинної складки протягом 2 год під тіопентал-натрієвим знеболюванням, а реперфузію моделювали шляхом зняття турнікета. Дослідження зразків м’язової тканини проводилося на кафедрі гістології та ембріології Тернопільського національного медичного університету імені І. Я. Горбачевського МОЗ України за допомогою електронного мікроскопа ПЕМ–125К. Результати. При електронній мікроскопії скелетних м’язів задніх кінцівок щурів виявляли набряк саркоплазми міосимпласта, гіпертрофію та набряк мітохондрій, нерівномірне їх розміщення зі скупченням під сарколемою, ушкодження їх зовнішньої оболонки, часткова дефрагментація та деструкція мітохондріальних крист, аутолізис окремих мітохондрій, розволокнення міофіламентів міофібрил. Спостерігали зміни форми, розмірів та просторової орієнтації Z-дисків, саркомери не завжди чітко візуалізувалися, наявні ознаки розширення канальців саркоплазматичної сітки. Навколо ядер міофібрил спостерігали групи фагосом, ядра міосимпласта мали неправильну форму, були осміофільними і пікнотично зміненими. Ультраструктурні зміни спостерігались вже через 2 год після зняття турнікета і були найбільше вираженими через 1 добу. У пізньому реперфузійному періоді відбувався зворотний розвиток патологічних змін. Висновки. Ультраструктурні порушення ушкодженої ішемією-реперфузією м’язової тканини задніх кінцівок щурів досягали максимального вираження у щурів через 1 добу після зняття турнікета, що підтверджує розвиток у експериментальних тварин ішемічно-реперфузійного синдрому. В пізньому реперфузійному періоді відбувався зворотний розвиток патологічних змін