Деструктивний характер релігійного вчення Саїда Кутба

В результаті дослідження книги Кутба «Віхи на шляху до Аллаха» було виділено та проаналізовано п’ять свідчень того, що вчення Саїда Кутба є деструктивним. По-перше, це вчення спрямоване на досягнення світового панування військовим шляхом. По-друге, воно розпалює ненависть щодо величезних мас людей за релігійною ознакою. По-третє, воно виправдовує релігійні війни. По-четверте, вчення Кутба агітує за встановлення тоталітарного суспільства. По-п’яте, дане вчення пропонує техніки підготовки релігійних екстремістів. Виявлено, що головним засобом досягнення своїх цілей Кутб проголошує наступальний військовий джихад. Причому, на його думку, цей джихад має вестися як стосовно всіх не мусульманських держав, так і всіх сучасних йому мусульманських держав, оскільки, на переконання Кутба, там живуть «несправжні мусульмани». Встановлено три причини неспроможності вчення С. Кутба. По-перше, це вчення засноване на маніпуляціях, наведенні вирваних з контексту цитат Корану та видавані бажаного за дійсне. По-друге, дане вчення оголошує війну всьому світові, що невідворотно призведе до поразки спроб його втілення у життя. По-третє, воно прагне примусити людей ХХІ століття жити у суворій відповідності до норм життя VII століття, що є утопією

Религиозные конфликты в европе первых десятилетий ХХI в .: цивилизационный аспект

Застосування концепту «виклику та відповіді» А. Тойнбі до аналізу специфіки сучасної міграції мусульманського населення в Європу дозволило обґрунтувати, що дана специфіка є «відповіддю» стосовно «виклику» попередньої колонізації мусульманських країн європейськими метрополіями. Було встановлено, що складовими цієї «відповіді» є, по-перше, масовий характер міграції мусульманського населення на європейські терени; по-друге, надвисокі темпи зростання мусульманського населення в Європі як запорука майбутнього домінування; по-третє, хвиля насилля, в тому числі релігійного тероризму, яка не вщухає останні десятиліття. З’ясовано, що поява всередині європейських країн анклавів Ісламської цивілізації створює конфліктогенні осередки всередині Західної цивілізації. Також було показано, що за підсумками перших двох десятиліть ХХІ століття в Європі стали наявними всі елементи для розгортання масштабного цивілізаційно-релігійного конфлікту, зокрема, діють не лише релігійні терористи ісламістського спрямування, але і з’явились терористи, котрі спрямовують свої дії щодо представників Ісламської цивілізації, а також у країнах Європи активно поширюється ісламофобія. Отже, конфліктна ситуація, яка склалася в сучасній Європі у сфері стосунків представників Західної та Ісламської цивілізації потребує негайних пошуків засобів свого вирішення.In the first decades of the 21st century in Europe there is a real outbreak of conflicts, which is based on religious issues. These events require a thorough understanding, as they can lead to catastrophic consequences. One of the methodological tools for this reflection can be a civilization analysis approach that can effectively help to understand the essence of religious conflicts in modern Europe. The study applied Arnold Toynbee’s concept ‘Challenge and response’ to the current situation of Muslim migration to Europe. As a result we demonstrated that this situation is the ‘response’ to the ‘challenge’ of the previous colonisation of Muslim countries by the European states. We found three components of this ‘response’. Firstly, there is the mass character of the migration of the Muslim population to European lands. Secondly, we mean fertility of the Muslim population in Europe as a background of future domination. Thirdly, there is a wave of violence in many lands with Muslim population during the last decades. Moreover, we argue that an emergence of enclaves of Islamic civilization within the European countries creates conflictogenic centres in the Western civilization. We reveal a mechanism of increasing the number of religious fanatics among Muslim migrants. Feeling the impossibility of providing the Islamic-style political and legal conditions of life in Europe, representatives of Islamic civilization are looking for compensation in the subjective spiritual sphere of Muslim religion, where positions of radical Islam are strong. This process is activated, firstly, by the fact that religion is one of the main means of self-identification for any migrants; secondly, by the fact of disappointment in secular government of Western society. We showed that all elements for appearing a massive civilization conflict are available in Europe in the first two decades of the 21st century. In particular, there are not only religious terrorists of Islamist orientation, but terrorists who direct their actions towards representatives of Islamic civilization act too. Islamophobia that is widely spread in Europe now could be a trigger of flaming this conflict up. Consequently, we state that the conflict situation that has developed in the modern Europe in the field of relations between the representatives of Western and Islamic civilizations requires immediate search for solutions.Применение концепции «вызова и ответа» А. Тойнби к анализу специфики современной миграции мусульманского населения в Европу позволило обосновать, что данная специфика является «ответом» относительно «вызова» предшествующей колонизации мусульманских стран европейскими метрополиями. Было установлено, что составляющими этого «ответа» являются, во-первых, массовый характер миграции мусульманского населения на европейские земли; во-вторых, чрезвычайно высокие темпы роста мусульманского населения в Европе как залог будущего доминирования; в-третьих, волна насилия, в том числе религиозного терроризма, которая не утихает последние десятилетия. Установлено, что появление внутри европейских стран анклавов Исламской цивилизации создаёт конфликтогенные очаги внутри Западной цивилизации. Также было показано, что по итогам первых двух десятилетий ХХІ века в Европе наличествуют все элементы для разворачивания масштабного цивилизационно-религиозного конфликта, в частности, действуют не только исламистские террористы, но и проявились террористы, которые направляют свои действия на представителей Исламской цивилизации, а также в странах Европы активно распространяется исламофобия. Таким образом, конфликтная ситуация, которая сложилась в современной Европе в сфере отношений представителей Западной и Исламской цивилизации требует немедленных поисков средств для своего решения

Етика істини в епоху техногенної цивілізації та інформаційного суспільства

The technological civilization and information society give a lot of advantages to a modern man in various fields. However, at the same time, we do not see a decrease in hostility and injustice in the society. Moreover, technological progress has led to the fact that human civilization is on the verge of a serious challenge caused by environmental disasters and opportunity for unprecedented disastrous consequences of the World War III. In these circumstances, the search for the causes of the current crisis is actual as well as the development of concepts that can contribute to overcoming this crisis. One of the most promising theories in this context is the ethics of truth. In modern civilization the issue of the importance of truth is shifted to the periphery of the intellectual discourse. Modern civilization uses only substitutes of the issue. Veracity in science together with popular opinions in the field of information circulating are such substitutes of truth. However, these substitutes do not fully reflect the true contents of the truth issue. The truth is not confined to the veracity of a celebrity’s opinion. Analyzing the theories by H. Jonas, В. Hübner, V. Stepin and T. Voronina, the study argues that the processes of losing of the meaning of life are intensifying in the modern civilization. We argue that a lack of a proper attention in modern civilization to the issue of truth inevitably stimulates processes of diluting the meaning of human life. Based on the theories by G. Hegel, H.-G. Gadamer and J. Neidleman T. Osborne, the study demonstrates that without thinking about the issue of the truth one cannot come near to the transcendent, and thus, his life could not be convincingly endowed with meaning, fullness and a purpose of existence. Understanding the issue of truth is especially important in conditions of the modern civilization, because our civilization is facing the possibility of self-destruction as a result of its unscrupulous using of capabilities of destructive technologies. In order to survive, humanity has to try and find the purpose and meaning of its existence, which lie beyond the selfish needs and short-term benefits. The possibility of this depends on human understanding the importance of the ethics of truth. It is important to develop H. Jonas’ ideas about human responsibility for future of the mankind by the idea of responsibility for meaningfulness of human future. Stimulating public interest for the truth can not only warn against return in the future to a situation when the civilization is on the verge of death, but also endue the human existence with fullness.В ходе анализа теорий Х. Йонаса, Б. Хюбнера, В. Степина и Т. Ворониной аргументируется, что в современной цивилизации прогрессируют процессы выхолащивания смысла человеческой жизни, что чревато проблемами, которые угрожают самому существованию человечества. Опираясь на теории Г. Гегеля, Х.-Г. Гадамера, а также Дж. Нейдлмана и Т. Озборна, продемонстрировано, что актуализация в современном обществе вопросов этики истины способна помочь наделить жизнь современного человека смыслом и целью существования и оказать содействие борьбе с наличествующими деструктивными тенденциями современной цивилизации. Показано, что теория Х. Йонаса об ответственности человека за существование человечества может быть дополнена идеей ответственности человека за осмысленность своего существования. Эта идея, как было аргументировано, способна не только предостеречь от возврата в будущем к ситуации пребывания цивилизации на краю гибели, к которому неизбежно приводит игнорирование истины в пользу ее бессодержательных субститутов, но способна также наделить существование человека полнотой и осмысленностью.У процесі аналізу теорій Г. Йонаса, Б. Хюбнера, В. Стьопіна і Т. Вороніної аргументовано, що в сучасній цивілізації прогресують процеси вихолощування смислу людського життя, що веде до проблем, які погрожують існуванню людства. Спираючись на теорії  Г. Геґеля,  Г.- Ґ. Ґадамера, а також Дж. Нейдлмана і Т. Озборна, продемонстровано, що актуалізація у сучасному суспільстві питань етики істини здатна допомогти наділити життя сучасної людини  смислом і метою існування та допомогти у боротьбі з наявними деструктивними  тенденціями сучасної цивілізації. Показано, що теорія Г. Йонаса щодо відповідальності людини за існування людства може бути доповнена ідеєю відповідальності людини за осмисленість свого існування. Ця ідея, як було  аргументовано,  здатна не тільки застерегти від повернення у майбутньому до ситуації перебування цивілізації на межі загибелі, до чого невідворотно призводить ігнорування істини на користь її беззмістовних субститутів, але й здатна також наділити існування людини повнотою та осмисленістю

HUMAN IMAGE IN CLASSICAL ISLAM AND SUFISM: PHILOSOPHICAL ANALYSIS

Purpose. The study aims to obtaine data about the human image in Islam through thought of the respective visions of both the classical directions of the Muslim religion and the attitudes of Islamic mysticism (Sufism). Achievement of this goal involves the application of methods such as philosophical analysis, comparative method, phenomenology, as well as the consistent solution of the following tasks: a) to analyze the main manifestations of anthropological ideas in Islam; b) to comprehend the specificity of Muslim ideas about a human in comparison with the corresponding Christian teaching; c) to consider disagreements between the interpretation of the essence and tasks of a human in the classical Islam and Sufism. Theoretical basis. The author proceedes from the unsatisfactory nature of the superficial interpretation of the human image in Islam, according to which a human is often expounded as a «slave of Allah», neglecting the multidimensionality of the metaphysical status of a human in Islam, as well as the polyparadigmality of the human image in various Islam directons. Originality. The author refines the human image in Islam in two aspects: first – in the aspect of his conceptual content and secondly – in the aspect of his paradigmatic diversity. Conclusions. The widespread beliefs among the researchers concerning the anthropological component of Islam are not sufficiently substantiated, since they often do not take into account the ambiguity and multidimensionality of the ideas of the Muslim religion towards a human. As it has been shown, the general Muslim ideas about the metaphysical status of a human include two dimensions – a human is interpreted as «the slave of Allah», as well as "the vicegerent of Allah". Within this perception of the human nature there are two various paradigms for interpreting the sphere of preferential fulfillment of a human's duties as the slave and the vicegerent. The first one is used by the classical Islam, it was called the externalistic paradigm. The internalistic paradigm is used by Sufism. The author presents that the theme of the human image in Islam is still not sufficiently studied and it requires further research. The comprehension of the existing in Salafist and Shiite varieties of Islam concerning the human nature interpretation and their essence and tasks are the most productive areas of such further research

Идеи Алена Бадью о причинах возникновения зла

Встановлено, що, на переконання Алена Бадью, зло проявляє себе в ході здійснення суб’єктом того чи іншого процесу істини, як антипод істини, як перешкода її здійснення. За словами Алена Бадью, зло – це переривання істини під тиском особливих чи особистісних інтересів. З’ясовано, що, за класифікацією Бадью, породжувати істини здатні чотири родові процедури –  політичне винайдення, поема, матема та любов. За теорією Алена Бадью, у процесу істини є три основні виміри, кожному з яких відповідає своє «ім’я» чи «фігура» зла. Перший вимір – це подія, яка примушує з’явитися «щось інше», ніж поточні ситуації, думки чи застиглі знання. В рамках даного виміру зло проявляє себе як «личина чи терор», що полягає в тому, аби стверджувати, що стан, який передував виникненню вищеназваної події, був чимось цінним. Другий вимір – це вірність, яка полягає в тому, щоб слідувати «імперативу події». В рамках даного виміру зло виступає як «зрада» і полягає в тому, що не збережено вірність. Третій вимір  – це власне істина,  яка вибудовує  вірність. У цьому вимірі зло виступає як «катастрофа» і полягає в  абсолютизації сили істини.Alain Badiou’s philosophical views study is an important philosophical task. This author is one of the most profound philosophers of our time. Especially important is the study of Badiou’s ideas which helps to determine grounds of destructive phenomena in contemporary society. There is a number of researchers who are interested in Badiou’s philosophy. For instance, Kathleen R. Kesson, James G. Henderson, Oliver Marchart, Hollis Phelps, Viktor Okorokov, Vitaliy Kosyhin, Svitlana Solovyova, and others. However, the researchers usually do not pay big attention to the study of Badiou’s ideas about causes of evil. This article is aimed at the analysis and explication of such ideas. It has been proved that Badiou describes the idea that evil manifests itself as an obstacle in processes of the truth. Badiou considers that there are subjects of evil in society. According to Alain Badiou, the subjects of evil interrupt processes of the truth by their own personal interests. It has been shown in the article that Badiou believes in the existence of four procedures that produce the truth. It is politics, poem, math and love. In politics, the goodness is equality. In arts, it exemplifies the invention of new forms. In science, the goodness constitutes free thought. In love, the good means the understanding of the needs of other person. Badiou considers that a process of the truth has three dimensions. The event that caused the creation of something new is the first dimension of the process of the truth. At this dimension evil appears as ‘mask or terror.’ This kind of evil tries to prove that the new one is not better then the old one. According to Badiou, fidelity to the event is the second dimension of a process of the truth. In this dimension evil appears as ‘betrayal.’  The truth’s strictly speaking is the third dimension of a process of the truth. In this dimension evil appears as ‘catastrophe.’ This kind of evil tries to identify the truth with a certain total power. Effective fight with the evil, by the opinion of A. Badiou, can only be based on that particular kind of truth, which is trying to discredit a particular kind of evil. According to Alain Badiou, the universal ideas like the ideas of human rights would be powerless to fight evil. The best mean for such fighting is to remain faithful to the truth.Установлено, что, по убеждению Алена Бадью, зло проявляет себя  в ходе осуществления субъектом того или иного процесса истины, в качестве антипода истины, в качестве препятствия ее осуществления. По словам А. Бадью, зло–это прерывание истины под давлением особенных или личностных интересов. Выяснено, что, за классификацией Бадью, порождать истины способны четыре родовые процедуры – политическое изобретение, поэма, матема и любовь. По теории Алена Бадью, у процесса истины есть три основных измерения, каждому из которых соответствует свое «имя» или «фигура» зла. Первое измерение – это событие, которое заставляет появиться «нечто новое», по сравнению с текущей ситуацией, мыслью или знанием. В рамках данного измерения зло проявляет себя как «личина или террор», что состоит в том, чтобы утверждать, что состояние, которое предшествует возникновению вышеназванной истины, было чем-то ценным. Второе измерение – это верность, которая состоит в том, чтобы следовать «императиву события». В рамках данного измерения зло выступает в качестве «предательства» и состоит в том, что не сохраняется верность. Третье измерение – это собственно истина, которая выстраивает верность. В этом измерении зло выступает как «катастрофа» и состоит в абсолютизации силы истины

Luminescent and optical characteristics of Zinc Sulfide thin films produced by close-spaced vacuum sublimation

The luminescent and optical characteristics of ZnS thin films produced by close-spaced vacuum sublimation technique (CSVS) were investigated in this work. Luminescent and optical investigations allowed determining the fluorescence centers of native defects and uncontrolled impurities

ОБРАЗ ЛЮДИНИ В КЛАСИЧНОМУ ІСЛАМІ ТА СУФІЗМІ: ФІЛОСОФСЬКИЙ АНАЛІЗ

Purpose. The study aims to obtaine data about the human image in Islam through thought of the respective visions of both the classical directions of the Muslim religion and the attitudes of Islamic mysticism (Sufism). Achievement of this goal involves the application of methods such as philosophical analysis, comparative method, phenomenology, as well as the consistent solution of the following tasks: a) to analyze the main manifestations of anthropological ideas in Islam; b) to comprehend the specificity of Muslim ideas about a human in comparison with the corresponding Christian teaching; c) to consider disagreements between the interpretation of the essence and tasks of a human in the classical Islam and Sufism. Theoretical basis. The author proceedes from the unsatisfactory nature of the superficial interpretation of the human image in Islam, according to which a human is often expounded as a «slave of Allah», neglecting the multidimensionality of the metaphysical status of a human in Islam, as well as the polyparadigmality of the human image in various Islam directons. Originality. The author refines the human image in Islam in two aspects: first – in the aspect of his conceptual content and secondly – in the aspect of his paradigmatic diversity. Conclusions. The widespread beliefs among the researchers concerning the anthropological component of Islam are not sufficiently substantiated, since they often do not take into account the ambiguity and multidimensionality of the ideas of the Muslim religion towards a human. As it has been shown, the general Muslim ideas about the metaphysical status of a human include two dimensions – a human is interpreted as «the slave of Allah», as well as "the vicegerent of Allah". Within this perception of the human nature there are two various paradigms for interpreting the sphere of preferential fulfillment of a human's duties as the slave and the vicegerent. The first one is used by the classical Islam, it was called the externalistic paradigm. The internalistic paradigm is used by Sufism. The author presents that the theme of the human image in Islam is still not sufficiently studied and it requires further research. The comprehension of the existing in Salafist and Shiite varieties of Islam concerning the human nature interpretation and their essence and tasks are the most productive areas of such further research.Цель. Исследование направлено на получение данных об образе человека в исламе посредством осмысления соответствующих представлений как классических направлений мусульманской религии, так и установок мистического направления ислама – суфизма. Достижение данной цели предусматривает применение таких методов, как философский анализ, компаративный метод, феноменологию, а также последовательное решение следующих задач: а) проанализировать основные манифестации антропологических представлений ислама; б) осмыслить специфику мусульманских идей о человеке по сравнению с соответствующим христианским учением; в) рассмотреть разногласия между толкованием сущности и задач человека в классическом исламе и суфизме. Теоретический базис. Автор исходит из неудовлетворительности поверхностного толкования проблемы образа человека в исламе, которое часто трактует человека исключительно как «раба Аллаха», упуская из виду двухмерность метафизического статуса человека в исламе, а также полипарадигмальнисть образа человека в разных направлениях ислама. Научная новизна. Автором уточнён образ человека в исламе в двух аспектах: во-первых, в аспекте его концептуального содержания, а во-вторых, в аспекте его парадигмального разнообразия. Выводы. Распространённые среди исследователей представления об антропологической компоненте ислама недостаточно основательны, поскольку часто они не учитывают неоднозначность и многомерность идей мусульманской религии относительно человека. Как было показано, общеисламские представления о метафизическом статусе человека включают в себя два измерения – человек толкуется как «раб Аллаха», а также как «наместник Аллаха». В рамках этого восприятия сущности человека имеются различные парадигмы толкования сферы преимущественного выполнения обязанностей человека как раба и наместника – экстерналистская (классический ислам) и интерналистская (суфизм). Было показано, что тема образа человека в исламе все еще недостаточно изучена и требует дальнейших исследований. Наиболее продуктивными направлениями этой дальнейшей исследовательской работы является осмысление имеющихся в салафистской и шиитской разновидностях ислама представлений о человеке, его сущности и задачах.Мета. Дослідження спрямовано на отримання даних стосовно образу людини в ісламі в процесі осмислення відповідних уявлень як класичних напрямків мусульманської релігії, так і настанов ісламського містицизму (суфізм). Досягнення цієї мети передбачає застосування таких методів, як філософський аналіз, компаративний метод, феноменологію, а також послідовне розв’язання таких задач: а) проаналізувати основні маніфестації антропологічних уявлень ісламу; б) осмислити специфіку мусульманських ідей про людину порівняно з відповідним християнським вченням; в) розглянути розбіжності між тлумаченням сутності та завдань людини в класичному ісламі та суфізмі. Теоретичний базис. Автор виходить із незадовільності поверхового тлумачення образу людини в ісламі, згідно з яким людина часто тлумачиться виключно як «раб Аллаха», упускаючи з уваги багатовимірність метафізичного статусу людини в ісламі, а також поліпарадигмальність образу людини в різних напрямках ісламу. Наукова новизна. Автором уточнений образ людини в ісламі в двох аспектах: по-перше, в аспекті його концептуального змісту, а по-друге, в аспекті його парадигмального різноманіття. Висновки. Поширені серед дослідників уявлення щодо антропологічної компоненти ісламу є недостатньо ґрунтовними, адже часто вони не враховують неоднозначність та багатовимірність ідей мусульманської релігії щодо людини. Як було показано, загальноісламські уявлення про метафізичний статус людини включають в себе два виміри – людина тлумачиться як «раб Аллаха», а також, як «намісник Аллаха». В межах цього сприйняття сутності людини наявні різні парадигми тлумачення сфери переважного виконання обов’язків людини як раба та намісника – екстерналістська (класичний іслам) та інтерналістська (суфізм). Було показано, що тема образу людини в ісламі все ще недостатньо вивчена та потребує подальших досліджень. Найбільш продуктивними напрямками цієї подальшої дослідницької роботи є осмислення наявних в салафістських та шиїтських різновидах ісламу уявлень про людину, її сутність та завдання