Bibliographic research for the extraction of lignin from Bamboo byproducts

Treballs Finals de Grau de Química, Facultat de Química, Universitat de Barcelona, Any: 2020, Tutors: Mònica Martínez López, José Antonio Padilla SánchezBamboo is a renewable raw material used in many applications from building materials to value-added chemicals. It is chemically rich in lignocellulosic biomass, principally lignin, which is a natural glue in cell walls. This compound makes bamboo by-products, generated from its processing, to be used as potential raw material for developing lignin-based adhesives. Even though, there are no described industrial extraction processes of lignin from bamboo, it has been reported the use of several different methods on a laboratory scale research which showed great results. In addition, lignin is an amorphous natural polymer structurally dependant on the extraction method, thus, it must be characterized to evaluate its subsequent use by different characterization techniques (e.g. FT-IR, NMR, UV, GPC, TGA, DSC). Also, adhesive testing is necessary for evaluating adhesion properties onto different material

Сучасні підходи до лікування гострої емпієми плеври (огляд літератури)

Acute pleural empyema (АРЕ) remains one of the most complex diseases that not only thoracic surgeons face every year, but also physicians and general practitioners. Despite modern pharmacology success and surgical techniques rapid development, the results of APE treatment usually remain unsatisfactory. This may be associated with improper treatment and late diagnosis of pneumonia complications. The drainage of the pleural cavity was considered to be standard in APE surgical treatment for many years. But in situations when the patient has APE with multiple chambers, each of them had to be drained separately, which creates additional difficulties for both the surgeon and the patient. In recent years, various types of videocorticoscopic surgeries (VCS) have been widely used in the world, including APE treatment. However, discussions on the correct tactics of using VCS in the APE treatment continue. Also, the issues of combating APE complications remain relevant. In their treatment there is no common opinion of specialists. Therefore, the aim of our work was to analyze modern domestic and foreign literature concerning APE treatment using videothoracoscopic minimally invasive technologies.VCS allow successfully combining the possibilities of closed and open surgical interventions in thoracic surgery. The undoubted VCS advantages are also blood loss reduction and time needed to perform intervention itself. If there is no opportunity to perform a fully closed VCS, it can be supplemented with a mini thoracotomy. Analysis of this technique usage experience indicates much wider possibility of intrapleural manipulations. The implementation of VCS in APE allows to achieve the inpatient treatment term reduction and to reduce the percentage of process chronicity cases. Severe complications of APE, such as residual cavities and pleuro-pulmonary fistulas, require an individual approach to every patient. Vacuum therapy could be a modern and promising method for APE residual cavities treatment.Острая эмпиема плевры (ОЭП) остается одним из самых сложных заболеваний, с которым ежегодно сталкиваются не только торакальные хирурги, но и терапевты и врачи общей практики. Несмотря на успехи современной фармакологии и стремительное развитие хирургических методик, результаты лечения ОЭП часто остаются неудовлетворительными. Это часто связано и с неправильным лечением и поздней диагностикой осложнений пневмонии. Стандартом хирургического лечения ОЭП много лет считали дренирование плевральной полости. Но в ситуациях, когда у больного имеется многоосумкованная ОЭП приходилось дренировать каждое осумкование отдельно, что создает дополнительные трудности как для хирурга, так и для больного. В последние годы широкое распространение в мире получили различные виды видеоторакоскопических операций (ВТО), в том числе и при лечении ОЭП. Однако продолжают вестись дискуссии о правильной тактике использования ВТО при ОЭП. Также остаются актуальными вопросы борьбы с осложнениями ОЭП, в лечении которых нет единого мнения специалистов. Поэтому целью нашей работы был анализ современной отечественной и зарубежной литературы по тактике лечения больных ОЭП с использованием современных видеоторакоскопических малоинвазивных технологий. ВТО позволяют успешно сочетать в себе возможности закрытых и открытых оперативных вмешательств в торакальной хирургии. Безусловным преимуществом ВТО также является уменьшение кровопотери и времени, необходимого на выполнение самого вмешательства. При невозможности выполнить полностью закрытую ВТО можно дополнить ее мини-торакотомией.Анализ опыта применения такой методики свидетельствует о значительно более широких возможностях интраплевральных манипуляций. Выполнение ВТО при ОЭП позволяет добиться сокращения срока стационарного лечения и снизить процент случаев хронизации процесса. Тяжелые осложнения ОЭП, например остаточные полости и плевро-легочные свищи, требуют индивидуального подхода к каждому больному. Современным и перспективным методом борьбы с остаточными полостями при ОЭП является вакуум-терапия.Гостра емпієма плеври (ГЕП) є одним із найскладніших захворювань, з яким щорічно стикаються не тільки торакальні хірурги, а й терапевти та лікарі загальної практики. Незважаючи на успіхи сучасної фармакології та стрімкий розвиток хірургічних методик, результати лікування ГЕП часто незадовільні. Це пов’язано й з неправильним лікуванням та пізньою діагностикою ускладнень пневмонії. Стандартом хірургічного лікування ГЕП багато років вважали дренування плевральної порожнини. Але у ситуаціях, коли у хворого наявна багатоосумкована ГЕП доводилося дренувати кожне осумкування окремо, що створює додаткові труднощі як для хірурга, так і для хворого. В останні роки широкого розповсюдження у світі набули різні види відеоторакоскопічних операцій (ВТО), у тому числі й при лікуванні ГЕП. Однак тривають дискусії щодо правильної тактики використання ВТО при ГЕП. Також залишаються актуальними питання боротьби з ускладненнями ГЕП, в лікуванні яких немає єдиної думки фахівців. Отже, метою нашої роботи був аналіз сучасної вітчизняної та зарубіжної літератури щодо тактики лікування хворих на ГЕП із використанням сучасних відеоторакоскопічних малоінвазивних технологій.ВТО дозволяють успішно поєднувати можливості закритих та відкритих операційних втручань у торакальній хірургії. Безумовною перевагою ВТО також є зменшення крововтрати та часу, необхідного на виконання власне втручання. Якщо неможливо виконати повністю закриту ВТО, доцільно доповнити її мініторакотомією.  Аналіз досвіду застосування такої методики свідчить про значно ширші можливості інтраплевральних маніпуляцій. Виконання ВТО при ГЕП дозволяє досягти скорочення терміну стаціонарного лікування та знизити процент випадків хронізації процесу. Тяжкі ускладнення ГЕП, наприклад, залишкові порожнини та плевро-легеневі нориці, потребують індивідуального підходу до кожного хворого. Сучасним і перспективним методом боротьби із залишковими порожнинами при ГЕП є вакуум-терапія

The use of anticoagulants in chronic kidney disease: Common point of view of cardiologists and nephrologists

In patients diagnosed with chronic kidney disease (CKD), atrial fibrillation (AF) is associated withan increased risk of thromboembolism and stroke. Moreover, patients with CKD — especially those inend-stage renal disease — also present an increased risk of bleeding. Oral anticoagulation is the mosteffective form of thromboprophylaxis in patients with AF and an increased risk of stroke. However, theunderuse of these drugs was observed, mainly due to safety reasons and restricted evidence on efficacy.Much evidence suggests that non-vitamin K-dependent oral anticoagulant agents significantly reducethe risk of stroke, intracranial hemorrhage, and mortality, with lower to similar major bleeding ratescompared with vitamin K antagonists, such as warfarin, in normal renal function subjects. Thus, theyare currently recommended for that group of patients. However, their metabolism is largely dependenton the kidneys for elimination, and current knowledge in this area is limited due to patients witha decreased glomerular filtration rate are usually excluded from clinical trials. The present review articlefocuses on currently available data on oral anticoagulants in patients with moderate to advancedchronic kidney disease and those with end stage renal disease

Peripheral Ulcerative Keratitis Associated with Autoimmune Diseases

Peripheral ulcerative keratitis (PUK) is a destructive inflammatory disease of the juxtalimbal cornea associated with crescent-shaped corneal stromal thinning, epithelial defect, and inflammatory corneal infiltrate. Inflammation of other adjacent tissues, particularly the sclera, is seen quite frequently. Predilection of the peripheral cornea for PUK is explained by its anatomical and physiological characteristics. Both cell-mediated and humoral immunity, in conjunction with the corneal tissue-destroying action of metalloproteinases (MMPs), are implicated in the pathogenesis of PUK. Nearly half of all cases of noninfectious PUK are associated with connective tissue diseases (rheumatoid arthritis (RA) is the most frequent underlying disease) and vasculitis (mostly granulomatous with polyangiitis (GPA)). It is important to determine the etiology and exclude conditions that could mimic PUK e.g., marginal keratitis or Terrien’s marginal degeneration (TMD). Therapy should comprise the attenuation of ophthalmic inflammation, but the underlying disease should be treated as a priority. For autoimmune diseases, it is crucial to work closely with internist/rheumatologist to determine an effective immunomodulatory therapeutic approach. PUK is also known to be a potentially devastating and vision-threatening condition that may lead to corneal melting and perforation, requiring surgical intervention. This chapter provides a comprehensive update of current knowledge and therapeutic methods

Можливості малоінвазивних відеоасистованих операцій у хірургії легень та плеври

An analysis of the video-assisted thoracoscopic (VATS) operations in 203 patients with various surgical pathology of lungs andpleura is presented. As a result of using VATS surgical interventions 200 patients were discharged from hospital. The lethal outcomeoccurred in 3 (1.5 %) patients with IV stage lung cancer. Complications after VATS operations noted in 17 (8.4 %) patients. VATSoperations can successfully combine the possibilities of closed and open surgical interventions in surgery of the lungs and pleura,and execution mini thoracotomy not signifi cantly complicate the postoperative period and does not affect the length of stay ofpatients in hospital. Also it should be noted that the VATS surgical techniques can signifi cantly reduce the invasiveness of surgicalinterventions in acute pleural empyema and reduce the number of patients with the transition to the chronic form.Наведено аналіз застосування відеоасистованих торакоскопічних (ВАТС) операцій у 203 хворих із різною хірургічноюпатологією легень та плеври. У результаті проведених за допомогою ВАТС операційних втручань 200 хворих було ви-писано із стаціонару. Летальний результат відзначено у 3 (1,5 %) пацієнтів, хворих на рак легені IV стадії. Ускладнен-ня після проведення ВАТС операцій відзначено в 17 (8,4 %) хворих. ВАТС операції дозволяють успішно поєднуватиможливості закритих і відкритих операційних втручань у хірургії легень та плеври, а виконання міні-торакотоміїістотно не ускладнює перебіг післяопераційного періоду і не впливає на терміни перебування хворих у стаціонарі. Та-кож необхідно відзначити, що ВАТС хірургічні технології дозволяють істотно зменшити травматичність хірургічнихвтручань при гострій емпіємі плеври та знизити кількість хворих із переходом у хронічну форму

Improving the ablastic capacity of intravitreal chemotherapy for retinoblastoma

Background: Intravitreally (IV) administered cytostatics are believed to be a promising local chemotherapy for retinoblastoma (RB) because this approach enables the highest level of chemotherapeutic agent after its direct injection into the ocular cavity. Intravitreal administration is, however, invasive. Among the factors that prevent the wide use of intravitreal chemotherapy (IVitC) for RB is the risk of intraocular complications. In addition, exteriorization of the intraocular tumor may occur through the injection channel or extrabulbar tumor spread may occur. Purpose: To develop a technique of IVitC for intraocular RB to improve its ablastic capacity through the prevention of extrabulbar tumor spread. Material and Methods: An ablastic technique of IVitC was developed at the Department of Pediatric Eye Disorders, the Filatov institute, and used to perform 253 IV injections in 30 children (37 eyes) with T1 to T3 retinoblastoma. Results: The advantages of the newly developed IVitC technique are as follows: achieving ocular hypotony without additional paracentesis; preventing reflux from the vitreous cavity by displacing the conjunctiva above the intravitreal entry point and forming an obliquely perpendicular injection channel; treating the site of scleral puncture with cotton swab tamponade and applying antibiotic solution subconjunctivally; preventing an infection of the vitreous and scleral thinning in repeat IVitC. There were no perioperative or postoperative complications. In addition, there were no signs of extrabulbar tumor spread during follow-up after IVitC. The number of IV injections per eye ranged from 1 to 13. Conclusion: An improved ablastic capacity of the developed IVitC technique was achieved by reducing (a) reflux from the vitreous through a number of above manipulations and (b) traumatic effect of intervention, as well as preventing complications, which enabled the minimal invasiveness and safety of the technique

A patient with the hepatorenal syndrome treated with a liver transplant — case description with duties of the nursing staff

Transplantacja wątroby (LTx) jest leczeniem z wyboru w przypadku zespołu wątrobowo-nerkowego (HRS). Pacjenci oczekujący na przeszczep w stanie zdekompensowanej marskości wątroby z niewydolnością nerek stanowią grupę potencjalnych biorców wysokiego ryzyka rozwoju poważnych powikłań i zgonu w okresie oczekiwania na przeszczep. W pracy przedstawiono przypadek pacjenta z niewydolną marską wątrobą w przebiegu toksycznego jej uszkodzenia, u którego doszło do rozwoju HRS typu I. Chorego zakwalifikowano do pilnego przeszczepu wątroby. W okresie oczekiwania na zabieg poddany był hemodializom. Po transplantacji nastąpiła normalizacja parametrów wątrobowych i nerkowych. W dalszym okresie potransplantacyjnym stężenie kreatyniny obniżyło się do 0,6–1,0 mg/dl. U chorego w okresie oczekiwania na transplantację dominowały problemy wynikające z marskości wątroby oraz niewydolności nerek: żółtaczka, wodobrzusze, obrzęki kończyn dolnych, wyniszczenie, encefalopatia, zaburzenia krzepnięcia, zaburzenia hemodynamiczne, bezmocz. Zadania podejmowane przez personel pielęgniarski zależały od zmieniającego się stanu zdrowia pacjenta i stosowaną terapią mającą na celu utrzymanie go przy życiu i zapewnienie mu opieki do czasu uzyskania przeszczepu.Liver transplantation (LTx) is the first-line treatment for hepatorenal syndrome (HRS). Patients awaiting LTx with decompensated cirrhosis and renal failure are a group of potential recipients with a high risk of developing serious complications and death in the period of expecting for a transplant. The work presents the case of a patient with cirrhosis and a failing liver due to toxic-induced damage; the patient developed HRS type 1. The patient required urgent LTx. During the waiting period s/he undergone haemodialyses. After LTx, there was a normalization in the hepatic and renal parameters. In the ensuing post-transplantation period, the concentration of creatine went down to 0,6–1,0 mg/dl. During waiting for treatment, the patient suffered chiefly from conditions related to cirrhosis and renal failure: jaundice, abdominal dropsy, edema of lower extremity, emaciation, encephalopathy, coagulation disorder, hemodynamic disorder, and anuria. The activities of medical personnel were subject to the patient’s changing condition and employed therapy that was to keep the patient alive and provide safety until the transplantation

Applications endovascular hemostasis treatment of pulmonary hemorrhage

Рентгеноэндоваскулярная эмболизация бронхиальных артерий (РЭБА) выполнена у 222 больных по поводу легочного кровотечения (ЛК) различной природы. Стойкий гемостаз достигнут у 198 (89,9%) больных. Показана возможность эндоваскулярного гемостаза у больных при распространенном раке легкого, осложненном ЛК. Гемостаз оказался неэффективным у 24 (10,8%) больных. Умерли 5 (2,2%) больных вследствие нерезектабельного рака легкого. Проанализированы причины неэффективного гемостаза.Rentgenoendovascular embolization of bronchial arteries was performed in 222 patients about pulmonary hemorrhage (PH) of different nature. Resistant hemostasis was achieved in 198 (89.9%) patients. The possibility of endovascular hemostasis in patients in advanced lung cancer complicated by PH. Hemostasis was ineffective in 24 (10.8%) patients. Died 5 (2.2%) patients due to unresectable lung cancer. The reasons for ineffective hemostasis were analysed