Formation of the Mechanism for Risk Management of Construction Projects on the Basis of Compensatory Technology of «Tax Increment Financing»

The article is aimed at forming a mechanism for risk management of construction projects, to provide researching within its terms of the possibility of attracting additional financial resources through compensatory financing on the basis of deferred tax payments (Tax Increment Financing – TIF). Studying the risk management practices in the field of construction has demonstrated the fragmentary nature of the existing system, but with the appropriate legal framework and in view of the experience of other countries, development of preventive measures can be a source of financial resources for the implementation of construction projects. According to the results of the carried out research on the financial compensatory technology of TIF, the authors present proposals as to the formation of a mechanism for risk management of construction projects, with allocation the following components in its structure: theoretical-methodological, organizational-economic, process-empirical

Geoecological aspects of research of the pool system of Western Bug river basin

Охарактеризовано основні принципи управління природними ресурсами на основі басейнового підходу. Визначено конструктивно-географічні засади оптимізації природокористування басейнової системи ріки Західний Буг у межах Волинської області. Встановлено, що враховуючи специфіку басейнової системи, першочерговою має бути заміна галузевої системи управління природними ресурсами на комплексну басейнову. Description of basic principles of management is given by resources natural on the basis of hike. Structurally-geographical preconditions of optimization of nature are certain in the pool system of the river Western Bug of the Vol-yn area. It is reasonable, that taking into account of the pool system primary there must be replacement of branch con-trol system by nature resources by a complex pool.Боярин Марія Володимирівна - кандидат географічних наук, доцент кафедри екології та охорони навколишнього середовища Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. Ільїна Ольга Вікторівна - кандидат географічних наук, доцент кафедри туризму та готельного господарства Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. Шокало Тетяна Петрівна - старший викладач кафедри екології та охорони навколишнього середовища Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки

Застосування нових методів діагностики немедикаментозних та хіміотерапевтичних методів в лікуванні поширених інфекцій в умовах Північно-Східного регіону України

Мета дослідження - розробити нові та удосконалити існуючі методи діагностики, прогнозування та лікування поширених інфекцій у Північно-Східному регіоні України. Об’єкт дослідження - хронічні вірусні гепатити, ВІЛ-інфекція, інфекційний мононуклеоз, бешиха, опісторхоз, Лайм-бореліоз, гострі кишкові інфекції, сальмонельоз, гострі респіраторні вірусні інфекції, гарячка невстановленого ґенезу

Risk management system references in construction

The article examines the basic methods of risk management in construction: risk aversion, localization, dissipation,compensation. The methods are adapted to the specificity of construction companies, taking into account the main directions of their development. For the purpose of effective risk management, formalized functional structuring of risk management in construction is proposed, which will enable the implementation of management functions at two levels – executive and coordinating, with the help of a special structural component in the enterprise management system or a specialized unit in the organizational structure.

Фітохімічне дослідження листя Salvia grandiflora та Salvia officinalis для встановлення перспективи використання у медичній та фармацевтичній практиці

The raw material base of medicinal plants in Ukraine is sufficient only for half of the pharmacopoeial species. Most part of the medicinal plants is growing in insufficient quantities and there is a need for their import. In conditions of import dependence and a shortage of domestic plant materials, the search for new sources of biologically active substances among the representatives of the flora of Ukraine is an urgent task of modern pharmaceutical science.The aim of the work – conduct a comparative phytochemical study of the leaves of S. grandiflora and S. officinalis to establish the possibility of using the non-pharmacopeia species in pharmaceutical and medical practice.Materials and methods. The objects of the study are the leaves of S. grandiflora and S. officinalis, which was harvested in the botanical garden of the Lviv National University named after I. Franko. The study of macro- and microelement composition in the leaves of S. officinalis and S. grandiflora was carried out by atomic emission spectrographic method. Determination of the qualitative composition and quantitative content of the main groups of biologically active substances was carried out by HPLC. Quantitative determination of phenolic compounds was also carried out by spectrophotometric method.Results. The content of 15 micro and macro elements was found in both studied species. In the leaves of S. officinalis and S. grandiflora, 15 amino acids and 8 saponins were identified. Using HPLC, the qualitative composition and quantitative content of phenolic substances in the leaves of S. officinalis and S. grandiflora (13 and 9 compounds, respectively) was established.Discussion. The dominant macro and micro elements in the studied species were silicon, phosphorus, magnesium, calcium, sodium, and potassium. The total content of trace elements in the leaves of S. grandiflora is 1.67 times greater than in the pharmacopeia plant S. officinalis. The dominant amino acids in the leaves of both species are glutamic acid, aspartic acid, valine and leucine.The dominant saponins in the leaf of S. officinalis were ursolic and oleanolic acids, the total content of which is 75.82 %. In the leaves of S.grandiflora, ursolic and euskapic acids were dominant, with a total content of 63.25 %.The total flavonoid content is higher in S. officinalis leaf and is 4.90 mg / g. The total content of hydroxycinnamic acids is highest in the leaf of S. grandiflora and is 4.49 mg / g, which is 221.18 % (2.21 times) higher than in the pharmacopeia plant S. officinalis (2.03 mg / g). The total highest content of caffeic acid derivatives prevails in the Salvia officinalis leaf (0.77 mg / g). The highest content of the sum of all detected phenolic compounds is specified for S. officinalis leaves and amounts to 6.93 mg / g.Conclusions. As a result of a comparative phytochemical study of the leaves of S. grandiflora and S. officinalis, it was established that S. grandiflora is a promising species for introduction into medical and pharmaceutical practice, namely, as a source of phenolic compoundsСырьевая база лекарственных растений Украины является достаточной только для половины фармакопейных видов. Большая часть ЛРС растет в недостаточном количестве и возникает потребность в их импорте. В условиях импортозависимости и дефицита отечественного растительного сырья, поиск новых источников биологически активных веществ среди представителей флоры Украины является актуальной задачей современной фармацевтической науки.Цель работы – провести сравнительное фитохимическое изучение листьев S. grandiflora и S. officinalis для установления возможности использования нефармакопейного вида в фармацевтической и медицинской практике.Материалы и методы. Объектами исследование является листья S. grandiflora и S. officinalis, которое было заготовлено в ботаническом саду Львовского национального университета имени И. Франко. Исследование макро- и микроэлементного состава в листьях S. officinalis и S. grandiflora проводили атомно-эмиссионным спектрографическим методом. Определение качественного состава и количественного содержания основных групп БАВ проводили методом ВЭЖХ. Количественное определение фенольных соединений также проводили спектрофотометрическим методом.Результаты. В обеих исследуемых видах обнаружено содержание 15 микро- и макроэлементов. В листьях S. officinalis и S. grandiflora было идентифицировано 15 аминокислот и 8 сапонинов. Методом ВЭЖХ было установлено качественный состав и количественное содержание веществ фенольной природы в листьях S. officinalis и S. grandiflora (13 и 9 соединений соответственно).Обсуждение. Доминирующими макро- и микроэлементами в исследуемых видах были кремний, фосфор, магний, кальций, натрий и калий. Общее содержание микроэлементов в листьях S. grandiflora в 1,67 раз больше, чем в фармакопейном виде S. officinalis. Доминирующими аминокислотами в листьях обоих видов является глутаминовая кислота, аспарагиновая кислота, валин и лейцин.Доминирующими сапонинами в листе S. officinalis были урсоловая и олеаноловая кислоты, общее содержание которых составляет 75,82 %. В листе S.grandiflora доминирующими были урсоловая и еускапова кислоты, общее содержание которых составляет 63,25 %.Общее содержание флавоноидов больше в листе S. officinalis и составляет 4,90 мг/г. Общее содержание гидроксикоричных кислот наибольшее в листе S. grandiflora и составляет 4,49 мг/г, что на 221,18 % (в 2,21 раза) больше чем в фармакопейном виде S. officinalis (2,03 мг/г). Общее наибольшее содержание производных кофейной кислоты преобладает в листе Salvia officinalis (0,77 мг/г). Наибольшее содержание суммы всех выявленных соединений фенольной природы характерно для листьев S. officinalis и составляет 6,93 мг / г.Выводы. В результате проведенного сравнительного фитохимического исследования листьев S. grandiflora и S. officinalis установлено, что S. grandiflora является перспективным видом для внедрения в медицинскую и фармацевтическую практику, а именно как источник фенольных соединенийСировинна база лікарських рослин України є достатньою тільки для половини фармакопейних видів. Велика частина ЛРС зростає у недостатній кількості та виникає потреба в їх імпортуванні. В умовах імпортозалежності та дефіциту вітчизняної рослинної сировини, пошук нових джерел біологічно активних речовин серед представників флори України є актуальним завданням сучасної фармацевтичної науки.Мета роботи – провести порівняльне фітохімічне дослідження листя S. grandiflora та S. officinalis для встановлення можливості використання нефармакопейного виду у фармацевтичній та медичній практиці.Матеріали та методи. Об’єктоми дослідження було листя S. grandiflora та S. officinalis, яке було заготовлено у ботанічному саду Львівського національного університету імені І. Франка. Дослідження макро- та мікроелементного складу у листі S. officinalis та S. grandiflora проводили атомно-емісійним спектрографічним методом. Визначення якісного складу та кількісного вмісту основних груп БАР проводили методом ВЕРХ. Кількісне визначення фенольних сполук також проводили спектрофотометричним методом.Результати. В обох досліджуваних видах виявлено вміст 15 мікро- та макроелементів. У листі S. officinalis та S. grandiflora було ідентифіковано 15 амінокислот та 8 сапонінів. Методом ВЕРХ було встановлено якісний склад та кількісний вміст речовин фенольної природи у листі S. officinalis та S. grandiflora (13 та 9 сполук відповідно).Обговорення. Домінуючими мікро- та макроелементів у обох видах сировини були силіцій, фосфор, магній, кальцій, натрій та калій. Загальний вміст мікроелементів у листі S. grandiflora у 1,67 раз більший ніж у фармакопейному виді S. officinalis. Домінуючими амінокислотами в листі обох видів є глутамінова кислота, аспарагінова кислота, валін та лейцин.Домінуючими сапонінами у листі S. officinalis були урсолова та олеанолова кислоти, загальний вміст яких становить 75,82 %. У листі S.grandiflora домінуючими були урсолова та еускапова кислоти, загальний вміст яких становить 63,25 %.Загальний вміст флавоноїдів найбільший в листі S. officinalis та становить 4,90 мг/г. Загальний вміст гідроксикоричних кислот найбільший в листі S. grandiflora та становить 4,49 мг/г, що на 221,18 % (в 2,21 рази) більше ніж у фармакопейному виді S. officinalis (2,03мг/г). Загальний найбільший вміст похідних кавової кислоти переважає в листі Salvia officinalis (0,77 мг/г). Найбільший вміст суми всіх виявлених сполук фенольної природи характерний для листя S. officinalis та становить 6,93 мг/г.Висновки. У результаті проведеного порівняльного фітохімічного дослідження листя S. grandiflora та S. officinalis встановлено, що S. grandiflora є перспективним видом для впровадження у медичну та фармацевтичну практику саме як джерело фенольних сполу

Карбонові кислоти квіток вероніки колоскової і вероніки сивої

In the Ukrainian flora, species of Veronica L. genus (Plantaginaceae Juss.) are classified into 8 sections. Among the representatives of Pseudolysimachion W. D. J. Koch section in the Kharkiv region, Veronica spicata L. (spike speedwell) and Veronica incana L. (Veronica spicata L. subsp. incana (L.) Walters, silver speedwell) are common. Plants are used for the treatment of upper respiratory tract diseases, malignant neoplasms, gastrointestinal tract and genitourinary system disorders, diabetes mellitus. The aim of the research was to study the carboxylic acids of flowers of Veronica spicata L. and Veronica incana L. Materials and methods. The objects of the research were flowers of Veronica spicata L. and Veronica incana L., collected in the flowering stage in the Botanical Garden of Karazin University (Kharkiv, Ukraine) in summer 2018. The study of carboxylic acid composition was performed by chromatography-mass spectrometry on a 6890N MSD/DS Agilent Technologies chromatograph with a 5973N mass spectrometric detector. Identification of methyl esters of acids was performed using data from the mass spectrum libraries NIST 05 and Willey 2007 in a combination with programs for the identification of AMDIS and NIST; also, their retention time and the retention times of standard compounds were compared. Results. In Veronica incana L. flowers, 37 carboxylic acids were identified and quantified, constituting 1.05 %. In Veronica spicata L. flowers, 32 carboxylic acids were identified and quantified, the total content of which was 2.75 %. Conclusions. A higher carboxylic acid content was established in the flowers of Veronica spicata L. The fatty acid composition of Veronica incana L. flowers is characterized by a comparable content of saturated and unsaturated acids, while in Veronica spicata L. flowers, unsaturated fatty acids prevail over saturated fatty acids. The content of aromatic acids in the flowers of studied species was comparable. The characteristic carboxylic acids in the flowers of Veronica incana L. are oxalic, 3-hydroxy-2-methylglutaric, pentadecanoic, heneicosanoic, tricosanic,4-hydroxybenzoic, 4-methoxybenzoic and 3,4-dimethoxybenzoic acids; in the flowers of Veronica spicata L. – 2-hydroxy-3-methylglutaric, α-furanic and homovanillic acidsВиды рода Вероника (Veronica L.) семейства Подорожниковые (Plantaginaceae Juss.) флоры Украины сгруппированы в 8 секций. В Харьковской области среди представителей секции Pseudolysimachion W. D. J. Koch наиболее распространенными являются вероника колосковая (Veronica spicata L.) и вероника сизая (Veronica spicata L. subsp. incana (L.) Walters). Растения применяются при заболеваниях верхних дыхательных путей, злокачественных новообразованиях, при заболеваниях желудочно-кишечного тракта и мочеполовой системы, сахарном диабете. Целью исследования явилось изучение карбоновых кислот цветков вероники колосковой и вероники сизой. Материалы и методы. Объектами исследования стали цветки вероники колосковой (Veronica spicata L.) и вероники сизой (Veronica incana L.), собранные в фазу цветения летом 2018 г. в Ботаническом саду Харьковского национального университета им. В. Н. Каразина (Харьков, Украина). Исследование карбоновых кислот проводили методом хромато-масс-спектрометрии на хроматографе 6890N MSD/DS Agilent Technologies с масс-спектрометрическим детектором 5973N. Идентификацию метиловых эфиров кислот проводили с использованием данных библиотек масс-спектров NIST 05 и Willey 2007 в сочетании с программами для идентификации AMDIS и NIST; также сравнивали время удерживания со временем удерживания стандартных соединений. Результаты. В цветках вероники сизой идентифицировано и установлено содержание 37 карбоновых кислот (1,05 %). В цветках вероники колосковой идентифицировано и установлено содержание 32 карбоновых кислот (2,75 %). Выводы. Содержание карбоновых кислот выше в цветках вероники колосковой. Жирнокислотный состав цветков вероники сизой характеризуется сопоставимым содержанием насыщенных и ненасыщенных кислот, в цветках вероники колосковой в сумме жирных кислот доминируют ненасыщенные жирные кислоты. Содержание ароматических кислот в цветках исследуемых видов сопоставимо. Оригинальными карбоновыми кислотами цветков вероники сизой являются щавелевая, 3-гидрокси-2-метилглутаровая, пентадекановая, хенейкозановая, трикозановая, 4-гидроксибензойная, 4-метоксибензойная и 3,4-диметоксибензойная кислоты; характеристическими карбоновыми кислотами цветков вероники колосковой являются 2-гидрокси-3-метилглутаровая, α-фурановая и гомованилиновая кислотыВиди роду Вероніка (Veronica L.) родини Подорожникові (Plantaginaceae Juss.) флори України згруповані у 8 секцій. У Харківській області серед представників секції Pseudolysimachion W. D. J. Koch найпоширенішими є вероніка колоскова (Veronica spicata L.) та вероніка сива (Veronica spicata L. subsp. incana (L.) Walters). Рослини застосовують при захворюваннях верхніх дихальних шляхів, злоякісних новоутворення, при захворюваннях шлунково-кишкового тракту та сечостатевої системи, сахарному діабеті. Метою дослідження стало вивчення карбонових кислот квіток вероніки колоскової та вероніки сивої. Матеріали та методи. Об’єктами дослідження стали квітки вероніки колоскової (Veronica spicata L.) та вероніки сивої (Veronica incana L.), зібрані у фазу цвітіння влітку 2018 р. у Ботанічному саду Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна (Харків, Україна). Дослідження карбонових кислот проводили методом хромато-мас-спектрометрії на хроматографі 6890N MSD/DS Agilent Technologies з мас-спектрометричним детектором 5973N. Ідентифікацію метилових естерів кислот проводили з використанням даних бібліотек мас-спектрів NIST 05 і Willey 2007 у поєднанні з програмами для ідентифікації AMDIS і NIST; також порівнювали час утримування з часом утримування стандартних сполук. Результати. У квітках вероніки сивої ідентифіковано та встановлено вміст 37 карбонових кислот (1,05 %). У квітках вероніки колоскової ідентифіковано та встановлено вміст 32 карбонових кислот (2,75 %). Висновки. Вміст карбонових кислот вищій у квітках вероніки колоскової. Жирнокислотний склад квіток вероніки сивої характеризується порівнянним вмістом насичених і ненасичених кислот, у квітках вероніки колоскової у сумі жирних кислот домінують ненасичені жирні кислоти. Вміст ароматичних кислот у квітках досліджуваних видів є порівнянним. Оригінальними карбоновими кислотами квіток вероніки сивої є щавлева, 3-гідрокси-2-метилглутарова, пентадеканова, хенейкозанова, трикозанова, 4-гідроксибензойна, 4-метоксибензойна і 3,4-диметоксибензойна кислоти; характеристичними карбоновими кислотами квіток вероніки колоскової є 2-гідрокси-3-метилглутарова, α-фуранова та гомованілінова кислот

Immunomodulatory Activity and Phytochemical Profile of Infusions from Cleavers Herb

Extracts from aerial parts of G. aparine (cleavers) constitute a herbal remedy with monography in British Herbal Pharmacopeia. On the European market, there are several drugs and food supplements consisting of Galium extracts. In folk medicine, cleavers was used topically in Europe, Asia, and the Americas to treat skin diseases. In several remedies, cleavers is also listed as an immunomodulatory active herb influencing the defense response of the human body. The aim of this study was to investigate the immunostimulatory activity and antioxidant potential in vitro of a raw infusion of cleavers and bioactive fractions. The functional activity of lymphocytes in the reaction of the lymphocyte blast transformation (RLBT) method was used for immunomodulatory activity assays and direct scavenging of 2,2-diphenyl-1-picrylhydrazyl (DPPH), nitric oxide (NO), and hydrogen peroxide (H2O2) was chosen for the examination of antioxidant activity. It was shown that both the raw extract and fractions show significant immunostimulatory and scavenging activities. The obtained data partially justify the traditional use of cleavers as topical remedy for skin infections and for wounds

Phytochemical Profiles and In Vitro Immunomodulatory Activity of Ethanolic Extracts from Galium aparine L.

Galium aparine L., family Rubiaceae, is a widely spread species in the Galium genus. The herb of G. aparine is part of folk remedies and dietary supplements. In this study, we analyzed the chemical composition and immunomodulatory activities of G. aparine herb ethanolic extracts obtained from the plant material by maceration with 20%, 60% or 96% ethanol. The contents of hydroxycinnamic acid derivatives, flavonoids and polyphenols were determined spectrophotometrically, with extractives and polysaccharides quantified gravimetrically. The qualitative composition was studied using UHPLC-DAD-MS/MS analysis; isolation not previously described in G. aparine quercetin rhamnoglucoside was carried out through column chromatography, and the immunomodulatory activity of extracts was determined in the reaction of lymphocyte blast transformation. Major constitutes of extracts were iridoids, i.e., monotropein, 10-desacetylasperulosidic acid and asperulosidic acid; p-hydroxybenzoic acid; hydroxycinnamic acid derivatives, i.e., 3-O-caffeoylquinic, 5-O-caffeoylquinic, 3,4-O-dicaffeoylquinic, 3,5-O-dicaffeoylquinic, 4,5-O-dicaffeoylquinic acids and caffeic acid derivatives; flavonoids, i.e., rutin, quercetin 3-O-rhamnoglucoside-7-O-glucoside, and isorhamnetin 3-O-glucorhamnoside. Significantly, quercetin 3-O-rhamnoglucoside-7-O-glucoside was first isolated and identified in Galium species so far investigated. All G. aparine herb ethanolic extracts stimulate the transformational activity of immunocompetent blood cells, with 96% ethanolic extract being the most active. The data obtained necessitate further research into the mechanisms of immunomodulatory activity of extracts from G. aparine herb