Эффективность и пути оптимизации эндоваскулярной лазерной коагуляции при варикозном расширении вен нижних конечностей

The purpose of the work is to assess the efficiency of endovascular laser coagulation (EVLC) of varicose vein disease of lower limb and to define the ways of optimization of such treatment. Material and methods. Out of 263 patients isolated EVLC was performed in 33.8% of the cases, with crossectomy and chemical sclerotherapy by sclerovein or fibro-vein – in 8.0%, with sclerotherapy without crossectomy – in 58.2%. EVLC was carried out by means of the device “Fotonika-Lika-Surgeon” (Ukraine). Results. In a month, a considerable improvement was noted in 39.9% of patients after EVLC, and later in a half a year – at 93.9%, at the same time the risk factors of the lower efficiency of the operation were the male and advanced age of the patients, high arterial blood pressure, the narrowing of the femoral arteries and the presence of comorbide gonarthrosis, within the first 4 weeks from the time of the operation the results of the treatment were closely connected with the changes of initial superficial adsorptive and rheological viscose properties of venous blood, whereas later on they depend on the condition of endothelial function of the vessels (the indicators of superficial viscosity, thromboxane-A2 and prostacyclin can have the predictive value), and the best effect is reached after holding of sclerotherapy conjoint with EVLC and the prescription of rivaroxaban within the first two weeks, besides, low-molecular heparins and cyclo-3-fort.Цель работы – оценить эффективность эндоваскулярной лазерной коагуляции (ЭВЛК) при варикозном расширении вен нижних конечностей и определить пути оптимизации такого лечения. Материал и методы. Среди 263 больных изолированная ЭВЛК выполнена в 33,8% случаев, с кроссэктомией и химической склеротерапией склеровейном или фибровейном – в 8,0%, со склеротерапией без кроссэктомии – в 58,2%. ЭВЛК осуществляли с помощью аппарата ≪Фотоніка-Ліка-Хірург≫ (Украина). Результаты. Значительное улучшение через месяц после ЭВЛК отмечено в 39,9% случаев, а спустя полгода – в 93,9%, при этом факторами риска более низкой эффективности операции являлись мужской пол и пожилой возраст больных, высокое артериальное давление, сужение бедренных артерий и наличие коморбидного гонартроза, причем в течение первых 4 недель от времени оперативного вмешательства результаты лечения были тесно связаны с изменени- ями исходных поверхностных адсорбционно-реологических вязких свойств венозной крови, тогда как в последующем зависели от состояния эндотелиальной функции сосудов (показате- ли поверхностной вязкости, тромбоксана-А2 и простациклина могут обладать прогностичес- кой значимостью), а наилучший эффект достигался после проведения совместной с ЭВЛК склеротерапии и применения ривароксабана, в течение первых двух недель – низкомолекулярных гепаринов и цикло-3-форта

Types of Angiopathy in Experimental Autoimmune Disease in Rats

The purpose and objectives of this work were to study the nature of the heart, lungs and kidneys angiopathy in rats with a model of systemic autoimmune disease, carrying out comparisons of the results with extravasal morphological manifestations of the pathological process, the state of vascular endothelial function and activity of pro-inflammatory cytokines in the blood. The experiment was conducted on 40 non-linear rats. To simulate the disease animals were injected by complete Freund's adjuvant, a solution of splenic deoxyribonucleic acid cattle, mercaptopurine, methyluracilum and with food rats constantly received sulfate cadmium, lithium hydroxybutyrate and ammonium molybdate. Within two months from the start of the study animals were taken out of the experiment on the background of intraperitoneal nembutal anesthesia. Histological sections of the heart, lung and kidney tissue were stained with hematoxylin -eosin, alcian blue and by van-Gieson, becoming the PAS-reaction. In the animals with the proposed experimental model of systemic autoimmune disease observed morphological characteristics of lesions of the heart blood vessels, lungs and kidneys, the nature of the manifestations of which were interconnected with each other, which confirms the common pathogenetic angiopathy constructions at various diseases in clinical practice. In the genesis of cardiac, pulmonary and renal vessels lesions act the activation of pro-inflammatory cytokines and violation of vascular endothelial function, which has a certain practical significance. In clinical practice, not only purely systemic vasculitis, and other autoimmune diseases should be treated as angiopathy

Disturbance of the muscoloskeletal system in juvenile ankylosing spondylitis and disease developed in the adulthood (involvement of spine and sacroiliac joints).

Background. Two forms of ankylosing spondylitis (AS) are distinguished: juvenile and adult, depending on debut age of the disease. The diagnosis of juvenile AS (JAS) is one of the most urgent problems in a pediatric rheumatology. The peculiarities of AS course that onsets in childhood and adulthood are manifested by differences in the nature of a spinal column disturbance. At the same time, the evolution of JAS in adulthood remains unexplored. The goals and objectives of research: to study clinical and X-ray symptoms of spondylopathy and sacroiliitis course, to assess their characteristics in the disease that onset in childhood and adulthood. Material and methods. 217 patients with AS (193 men and 24 women) with an average age of 38 years were examined. The fast-progressing course of the disease was detected in 21% of cases, moderate and high degree of activity – in 79% of cases, the ІІ-ІІІ stage in 82%, and polyarthritis – in 65%. JAS was detected in 16% of cases (all boys), among them the third stage occurred twice more likely than among the other patients. Results. The clinical and radiologic signs of spondylopathy and sacroiliitis are observed in 95% and 97% of the total number of AS cases, respectively, among all patients with JAS lumbago was detected 4,3 times more frequently, sciatic muscles hypotrophy – 7,8 times, "the string symptom" - 2,9 times", the calcification of the spinal cord - 2,3 times, whereas the prevalence of spinal column injury, the severity of cervico-spondylopathy and sacroiliitis among patients with the disease debut in the adulthood is significantly greater, and the involvement in the process of the lumbar and thoracic spine are detected correspondingly twice as often and by 19%, occurrence of dorsalgia is 4 times as often, the limitation of body lateral bendover by 59%, while there are ambiguous dispersion-correlation links with extraarticular (systemic) manifestations of the disease, and the high prevalence of a peripheral articular syndrome regarding spondylopathy in JAS is a negative prognosis sign, and for the remaining patients there are indices of the Lansbury index and the index of arthro­pathy progression. Conclusion: the onset of AS in adulthood is a risk factor for the severe course of spondylopathy

Ефективність хірургічних методів лікування гастродуоденальних виразкових кровотеч на тлі коморбідного цукрового діабету

The aim of the work: to analyze the results of different methods of surgical treatment of gastroduodenal bleeding on the background of comorbid DM, to distinguish the prognostic criteria. Materials and Methods. 319 patients with ulcerative gastroduodenal bleeding undergone hemostatic drug therapy were operated and they formed the main group of the follow-up. The comparison group included 623 patients receiving only similar medical treatment. Comorbid DM was diagnosed in 15 % of the patients of the main group and 18 % of the comparison group. 34 % of the operated patients had ulcers of the stomach and 58 % – duodenal ulcers, the other 9 % – the combination of both. The average age of the observed patients was 49 years old, the duration of the disease manifestation – 7 years, the duration of bleeding – 44 hours, the severity index – 6 r.u., the severity of bleeding – 2.5 points. Results and Discussion. Comorbid DM determines a more pronounced severity of ulcerative gastroduodenal bleeding, a greater frequency of its jet character, wall blood leakage from ulcers and the development of hemorrhagic shock before surgical treatment, it is a risk factor for the recurrences of bleeding in the postoperative period and it significantly worsens the survival of patients. Thus the operations of choice in such patients with DM include excision of ulcers with parallel application of sympathetic proximal vagotonia, resection by Bilrot-1 and Barry-Hill, and, the initial level of glycosylated hemoglobin more than 9 % has prognostic significance in relation to the lack of effectiveness of further surgical measures. In the context of the prognostic criterion of the recurrences of gastroduodenal ulcerative bleeding in the patients with comorbid DM after surgery, it is recommended to use an insulin resistance index of more than 30 r.u., a predictive criterion for the patients’ life is the level of glycemia more than 17 mmol/l.Цель работы: проанализировать результаты разных методов хирургического лечения гастродуоденальных кровотечений на фоне коморбидного сахарного диабета (СД), выделить прогностические критерии. Материалы и методы. Прооперированы 319 больных с язвенными гастродуоденальными кровотечениями с последующим проведением гемостатической медикаментозной терапии, которые составили основную группу наблюдения. В группу сравнения вошли 623 пациента, получавших только аналогичное медикаментозное лечение. Коморбидный СД диагностирован у 15 % от числа больных основной группы и 18 % группы сравнения. 34 % прооперированных больных имели язвы желудка, 58 % – язвы двенадцатиперстной кишки, остальные 9 % – их сочетания. Средний возраст наблюдаемых больных составил 49 лет, длительность манифестации заболевания – 7 лет, продолжительность кровотечения – 44 ч, индекс тяжести болезни – 6 о. е., тяжести кровотечения – 2,5 балла. Результаты исследований и их обсуждение. Коморбидный СД определяет более выраженную тяжесть язвенных гастродуоденальных кровотечений, большую частоту его струйного характера, постеночного подтекания крови из язв и развитие геморрагического шока перед началом хирургического лечения, является фактором риска рецидивов кровотечений в послеоперационном периоде и значительно ухудшает выживаемость больных, а к операциям выбора у таких пациентов с СД относятся иссечение язв с параллельным применением симпатической проксимальной ваготонии, резекции по Бильроту-1 и Барри–Хиллу, причем исходный уровень гликозилированного гемоглобина более 9 % обладает прогностической значимостью в отношении недостаточной эффективности дальнейших хирургических мероприятий. В контексте прогностического критерия рецидивов гастродуоденальных язвенных кровотечений у больных с коморбидным СД после выполненных хирургических вмешательств рекомендуется использовать показатель инсулинорезистентности более 30 o. e., а прогнознегативным критерием в отношении жизни больных является уровень гликемии более 17 ммоль/л.Мета роботи: проаналізувати результати різних методів хірургічного лікування гастродуоденальних кровотеч на тлі коморбідного цукрового діабету (ЦД), виділити прогностичні критерії. Матеріали і методи. Прооперовано 319 хворих із виразковими гастродуоденальними кровотечами з подальшим проведенням гемостатичної медикаментозної терапії, які склали основну групу спостереження. В групу порівняння увійшли 623 хворих, що отримували тільки аналогічне медикаментозне лікування. Коморбідний ЦД діагностовано у 15 % з числа хворих основної групи і 18 % групи порівняння. 34 % прооперованих пацієнтів мали виразки шлунка, 58 % – виразки дванадцятипалої кишки, інші 9 % – їх поєднання. Середній вік хворих склав 49 років, тривалість маніфестації захворювання – 7 років, тривалість кровотечі – 44 години, індекс тяжкості хвороби – 6 в. о., тяжкість кровотечі – 2,5 бала. Результати досліджень та їх обговорення. Коморбідний ЦД визначає більш виразну тяжкість виразкових гастродуоденальних кровотеч, більшу частоту його струминного характеру, постінкового підтікання крові з виразок та розвиток геморагічного шоку перед початком хірургічного лікування, є чинником ризику рецидивів кровотеч у післяопераційному періоді й значно погіршує виживаність хворих, а до операцій вибору у таких пацієнтів із ЦД належать вирізання виразок із паралельним застосуванням симпатичної проксимальної ваготонії, резекції за Більротом-1 і Баррі–Хіллом, причому початковий рівень глікозованого гемоглобіну більше 9 % має прогностичну значущість відносно недостатньої ефективності подальших хірургічних заходів. У контексті прогностичного критерію рецидивів гастродуоденальних виразкових кровотеч у хворих з коморбідним ЦД після виконаних хірургічних втручань рекомендується використовувати показник інсулінорезистентності понад 30 в. о., а прогнознегативним критерієм відносно життя хворих є рівень глікемії більше 17 ммоль/л

МОРФОЛОГІЧНІ ЗМІНИ СЕРЦЯ У ТВАРИН З ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИМ СИСТЕМНИМ ЧЕРВОНИМ ВОВЧАКОМ

Heart pathology in systemic lupus erythematosus (SLE) refers to the most common manifestations of the disease and largely determines its prognosis. The pathogenetic constructions of myocardium, endocardium and coronary vessel lesions remain insufficiently studied. Histological evaluation of separate cardiac structures is performed on native models of SLE in linear mice.The aim of the study – to learn in the experiment on animals (rats) with SLE model the degree of cardiomyocytes, myocardium, endocardium, valves and cardiac vessel damage, comparing the results with thymus and spleen tissues histological data.Material and Methods. The SLE modelling was performed in 53 white non-breeding rats (34 females and 19 males) using full Freund’s adjuvant, splenic deoxyribonucleic acid of cattle, cyclophosphamide, azid and sodium deoxyribo- nucleate. Cadmium sulfate, lithium oxybutyrate and ammonium molybdate were added for feeding animals. Histological heart specimen were stained with hematoxylin and eosin, altsyon blue (pH = 2.6), van Gieson. PAS-reaction was applied.Results. Experimental SLE is accompanied by the development of cardiopathy in all animals with cardiomyocytes hypertrophy, dystrophy and necrosis, morphological signs of coronary vessel, myocardial stroma, endocardium and heart valves sclerosis, proliferation of vascular endothelium, which has dispersion and direct correlation relationships with the degree of lymphoma-macrophage infiltration, interstitial tissue, perivascular and valvular histiocytic cell infiltration, and the vessels endothelium damage nature is closely linked to the presence of mast cells in myocardial stroma, it is defined by endocardium necrosis and valves collagenolysis, decrease in spleen lymphoid tissue, and also in the brain layer cells and Gassal cells in the thymus. We selected those signs of experimental lupus cardiopathy, which simultaneously had Brown-Forsythe dispersion and Kendall non-parametric correlation relations. It turned out that the hypertrophy of cardiomyocytes is directly influenced by the severity of perivascular cell infiltration and the proliferation of vascular endothelium and valves, but necrotization of cardiomyocytes – by the degree of perivascular sclerosis. As the Wilcoxon- Rao multivariate analysis showed, vascular endothelial changes affect the integral manifestations of myocardium, endocardium and heart valve damages. The presented model will be useful for studying the pathogenetic constructions of extracardiac signs of SLE, as well as for developing new and improving the known methods of the disease treatment.Conclusions. In the case of experimental lupus cardiopathy, there is a heart structures lesion, what is more, the immune disorders are involved in their pathogenetic constructions, as indicated by the damage of the immunocompetent organs’ (thymus and spleen) corresponding structures.Патология сердца при системной красной волчанке (СКВ) относится к наиболее частым проявле- ниям заболевания и во многом определяет его прогноз, а морфологические изменения поражений миокарда, эндокарда и коронарных сосудов остаются изученными недостаточно. Гистологическая оценка отдельных кардиальных структур проводится на естественных моделях СКВ на линейных мышах.Цель – изучить в эксперименте на животных (крысах) с моделью СКВ степень повреждения миокарда, эндокарда и сосудов сердца, сопоставив полученные результаты с данными гистологического исследования тка- ней тимуса и селезенки.Материал и методы. Моделирование СКВ выполнено на 53 белых беспородных крысах (34 самки и 19 сам- цов) с использованием введения полного адъюванта Фрейнда, селезеночной дезоксирибонуклеиновой кислоты крупного рогатого скота, циклофосфамида, азида и дезоксирибонуклеината натрия, вскармливанием животных с добавлением в пищу сульфата кадмия, оксибутирата лития и молибдата аммония. Гистологические препараты сердца окрашивали гематоксилином и эозином, альциановым синим (рН=2,6), по ван Гизон, ставили PAS-реакцию.Результаты. Экспериментальный СКВ сопровождается развитием кардиопатии у всех животных с гипертро- фией, дистрофией и некрозом кардиомиоцитов, морфологическими признаками склероза коронарных сосудов, стромы миокарда, эндокарда и клапанов сердца, пролиферацией сосудистого эндотелия, которая имеет диспер- сионные и прямые корреляционные связи со степенью лимфомакрофагальной инфильтрации интерстиция, пери- васкулярной и клапанной гистиоцитарной клеточной инфильтрацией, а характер повреждений эндотелия сосудов тесно связан с наличием в строме миокарда облачных клеток, определяется некрозом эндокарда и колагенолизом клапанов, уменьшением лимфоидной ткани в селезенке, а также клеток в мозговом слое и телец Гассаля в тимусе.Выводы. При  экспериментальной  волчаночной  кардиопатии  наблюдается  закономерное  поражение  всех структур сердца, причем в их патогенетических построениях принимают участие иммунные нарушения, на что указывают повреждения соответствующих структур иммунокомпетентных органов – тимуса и селезенки.Патологія серця при системному червоному вовчаку (СЧВ) належить до найбільш частих проявів захворювання і багато в чому визначає його прогноз, а морфологічні зміни уражень міокарда, ендокарда та коронарних судин залишаються вивченими недостатньо. Гістологічна оцінка окремих кардіальних структур проводиться на природних моделях СЧВ у лінійних мишей.Мета і задачі роботи: вивчити в експерименті на тваринах (щурах) з моделлю СЧВ ступінь ушкодження міокарда, ендокарда й судин серця, зіставивши отримані результати з даними гістологічного дослідження тканин тимусу та селезінки.Матеріал і методи. Моделювання СЧВ виконано на 53 білих безпородних щурах (34 самиці і 19 самців) з використанням уведень повного адъюванта Фрейнда, селезінкової дезоксирібонуклеїнової кислоти великої рогатої худоби, циклофосфаміду, азиду й дезоксирібонуклеїнату натрію, вигодовуванням тварин з додаванням в їжу сульфату кадмію, оксибутирату літію і молібдату амонію. Гістологічні препарати серця забарвлювали гематоксиліном та еозином, альціановим синім (рН=2,6), за ван Гізоном, ставилась PAS-реакція.Результати. Експериментальний СЧВ супроводжується розвитком кардіопатії у усіх тварин з гіпертрофією, дистрофією і некрозом кардіоміоцитів, морфологічними ознаками склерозу коронарних судин, строми міокарда, ендокарда та клапанів серця, проліферацією судинного ендотелію, яка має дисперсійні й прямі кореляційні зв'язки зі ступенем лімфомакрофагальної інфільтрації інтерстицію, периваскулярною і клапанною гістіоцитарною клітинною інфільтрацією, а характер ушкоджень ендотелію судин щільно пов'язаний з наявністю в стромі міокарда хмарних клітин, визначається некрозом ендокарда та колагенолізом клапанів, зменшенням лімфоїдної тканини в селезінці, а також клітин в мозковому шарі і телець Гассаля в тимусі.Висновки. При експериментальній вовчаковій кардіопатії спостерігається закономірне ураження усіх структур серця, причому в їх патогенетичних побудовах беруть участь імунні порушення, на що вказують ушкодження відповідних структур імунокомпетентних органів – тимусу і селезінки.

КЛІНІКО-ПАТОГЕНЕТИЧНА ЗНАЧУЩІСТЬ СИНДРОМУ ЕНДОГЕННОЇ ІНТОКСИКАЦІЇ ПРИ СИСТЕМНІЙ СКЛЕРОДЕРМІЇ.

Systemic autoimmune rheumatic diseases are accompanied by an endogenous intoxication syndrome (EIS), but its clinical and pathogenetic significance in systemic sclerosis (SSc) is unknown.The aim of the work – to evaluate the role of EIS in the frequency and severity of separate clinical signs in SSD, significance in the pathogenetic constructions of the disease, the selection of the most informative prognostic criteria. Materials and Methods. The study included 63 patients aged 16 to 67 years (mean age – 42 years), among whom there were 11 % men and 89 % women. In 43 % of cases there was a limited form of SSc, 57 % – diffuse, disease duration averaged 11 years,  I degree of activity of pathological process is set in 41 % of all patients, II – 38 %, III – 21 %. Positivity SSD by the presence in serum anti-topoisomerase antibodies (aScl70) installed in 78 % of cases, antibodies to native deoxyribonucleic acid (aDNA) in 64 % and antibodies to cardiolipin in 18 %.Results and Discussion. 12 blood parameters were studied (diene conjugates, malondialdehyde, xanthine oxidase, ammonia, urea, creatinine, uric acid, nitrite, the average mass of  different factions molecule. All parameters were evaluated at 1 point, in case of their parameters > M + SD (where M – the median, the SD – standard deviation) – were evaluated in 2 points, while > M + 2SD – in 3 points. The sum of balls divided by the number of investigated parameters, thereby obtaining an index of endogenous intoxication, and when it exceeded 1 indicates the presence of SEI. In addition, further defined integrated surfactant index according to the level of equilibrium (static) surface blood tension. EIS occurs in 70 % of SS patients, which was caused by increase in blood levels of aminopeptid, peptide, nucleotide and containing aromatic chromatophores fractions of middle compounds, nonprotein nitrogen and products of lipid peroxidation, involved in the pathogenesis of scleroderma cardiomyopathy and vascular encephalopathy. In turn, the EIS with SSc can cause damage of skin, lungs, heart, liver, kidneys and nervous system. The content of nitrogenous compounds such as EIS components has significant direct correlation with the level of aScl70 in blood and the index of the severity of the EIS – with aDNA.Conclusions: EIS develops in most patients with SSc and is involved in its pathogenesis, wherein hyperasotemia is the risk factor central nervous system lesion, the accumulation average molecular weight in the organism – the liver and heart, and a surfactant index bigger than 4 is prognosis negative criteria for cutaneous syndrome. Системные аутоиммунные ревматические заболевания сопровождаются синдромом эндогенной интоксикации (СЭИ), но его клинико-патогенетическая значимость при системной склеродермии (ССД) остается неизвестной.Цель исследования – оценка роли СЭИ в частоте развития и тяжести течения отдельных клинических признаков ССД, значимости в патогенетических построениях заболевания, выделение наиболее информативных прогностических критериев.Материалы и методы. Под наблюдением находились 63 больных в возрасте от 16 до 67 лет (в среднем 42 года), среди которых было 11 % мужчин и 89 % женщин. В 43 % случаев имела место лимитированная форма ССД, в 57 % – диффузная, продолжительность заболевания составила в среднем 11 лет, І степень активности патологического процесса установлена у 41 % от числа больных, ІІ – у 38 %, ІІІ – у 21 %. Позитивность ССД по наличию в сыворотке антитопоизомеразных-1 антител (aScl70) установлена в 78 % случаев, антител к нативной дезоксирибонуклеиновой кислоте (aDNA) – в 64 %, а к кардиолипину – в 18 %.Результаты исследований и их обсуждение. Были изучены 12 показателей крови (диеновые конъюгаты, малоновый диальдегид, ксантиноксидаза, аммиак, мочевина, креатинин, мочевая кислота, нитриты, молекулы средней массы разных фракций). Все показатели были оценены в 1 балл, в случаях их параметров >M+SD (где М – медиана, SD – стандартное отклонение) оценивали в 2 балла, а при >M+2SD – в 3 балла. Сумму балов делили на число исследованных показателей, получая тем самым индекс эндогенной интоксикации, а когда тот превышал 1, говорили о наличии СЭИ. Кроме того, дополнительно определяли интегральный сурфактантный индекс с учетом уровня равновесного (статического) поверхностного натяжения крови. СЭИ развивается у 70 % от числа больных ССД, который был обусловлен повышением в крови уровней аминопептидной, пептидной, нуклеотидной и содержащей ароматические хроматофоры фракций среднемолекулярных соединений, небелковых азотистых и продуктов пероксидного окисления липидов, участвует в патогенезе склеродермической кардиомиопатии и дисциркуляторной энцефалопатии. В свою очередь, СЭИ при ССД могут вызывать поражения кожи, легких, сердца, печени, почек и нервной системы. Содержание азотистых соединений, как компонентов СЭИ, имеет достоверные прямые соотношения с уровнем в крови aScl70, а показатель тяжести течения СЭИ – c aDNA.Выводы. СЭИ развивается у большинства больных ССД и участвует в ее патогенезе, при этом гиперазотемия является фактором риска поражения центральной нервной системы, накопление в организме молекул средней массы – печени и сердца, а сурфактантный индекс более 4 y. е. является прогнознегативным критерием в отношении кожного синдрома. Системні аутоімунні ревматичні захворювання супроводжуються синдромом ендогенної інтоксикації (СЕІ), але його клініко-патогенетична значущість при системній склеродермії (ССД) залишається невідомою.Мета дослідження. Оцінка ролі СЕІ в частоті розвитку і тяжкості перебігу окремих клінічних ознак ССД, значущості у патогенетичних побудовах захворювання, виділення найбільш інформативних прогностичних критеріїв.Матеріали і методи. Під спостереженням перебували 63 хворих у віці від 16 до 67 років (у середньому 42 роки), серед яких було 11 % чоловіків і 89 % жінок. У 43 % випадків мала місце лімітована форма ССД, в 57 % – дифузна, тривалість захворювання склала в середньому 11 років, І ступінь активності патологічного процесу встановлено у 41% від числа хворих, ІІ – у 38 %, ІІІ – в 21 %. Позитивність ССД за наявністю в сироватці антитопоізомеразних-1 антитіл (aScl70) встановлена у 78 % випадків, антитіл до нативної дезоксирибонуклеїнової кислоти (aDNA) – в 64 %, а до кардіоліпіну – в 18 %.Результати досліджень та їх обговорення. Було вивчено 12 показників крові (дієнові кон’югати, малоновий діальдегід, ксантиноксидаза, аміак, сечовина, креатинін, сечова кислота, нітрити, молекули середньої маси різних фракцій). Усі показники були оцінені в 1 бал, у випадках їх параметрів >M+SD (де М – медіана, SD – стандартне відхилення) оцінювали в 2 бали, а при > M + 2SD – в 3 бали. Суму балів ділили на число досліджених показників, отримуючи тим самим індекс ендогенної інтоксикації, а коли той перевищував 1, говорили про наявність СЕІ. Крім того, додатково визначали інтегральний сурфактантний індекс з урахуванням рівня рівноважного (статичного) поверхневого натягу крові. СЕІ розвивається у 70 % від числа хворих на ССД, що був зумовлений підвищенням у крові рівнів середньомолекулярних сполук, небілкових азотистих і продуктів пероксидного окиснення ліпідів, бере участь у патогенезі склеродермічної кардіоміопатії і дисциркуляторної енцефалопатії. У свою чергу, СЕІ при ССД може викликати ураження шкіри, легень, серця, печінки, нирок і нервової системи. Вміст азотистих з’єднань, як компонентів СЕІ, має достовірні прямі співвідношення з рівнем у крові aScl70, а показник тяжкості перебігу СЕІ – з aDNA.Висновки. СЕІ розвивається у більшості хворих на ССД і бере участь в її патогенезі, при цьому гіперазотемія є фактором ризику ураження центральної нервової системи, накопичення в організмі молекул середньої маси – печінки і серця, а сурфактантний індекс більше 4 у. о. є прогнозонегативним критерієм щодо шкірного синдрому.

NERVOUS SYSTEM LESION IN ANKYLOSING SPONDYLITIS, IN THE DISEASE BEGINNING IN СHILDHOOD AND ADULTHOOD

The incidence of ankylosing spondylitis (AS) in population amounts to 0.3 %, which is significantly more likely to develop at the age of 20–30 years. There are two forms of AS – juvenile and adults, depending on the age of the disease debut. The problem of juvenile AS (JAS) diagnostics is one of the most relevant in pediatric rheumatology, and the evolution of this disease remains unexplored in adulthood. The aim of the study – to learn the frequency and nature of separate clinical signs of CNS and PNS lesions in patients with AS , and to evaluate their special features in the disease beginning in childhood and adulthood. Materials and Methods. 217 patients with AS (193 males and 24 females) with an average age of 38 years were examined. The rapidly progression course is detected in 21 % of patients, moderate and high activity rate – in 79 %, stage II–III – in 82 %, polyarthritis – in 65 %. JAS was noted in 16 % of cases (all boys), in which stage III took place twice as often than other patients. Results and Discussion. Changes in PNS are observed in 4.9 times more often among patients with JAS , and CNS is 2 times less often than in cases of the disease debut in adulthood, moreover among the patients of the 1st group, the severity of CNS disturbance is associated with the involvement of the cervical spine and the prevalence of spondylopathy, PNS is associated with the availability of tendovaginitis, arthritis of the "root joints" (shoulder, hip) and changes in the thoracic spine, while in the 2nd group it is associated with the parameters of the integral index of arthritis activity and the x-ray stage of the disease, with disturbance of "root" and sacroiliac joints, wherein the age of the disease onset affects the development of asthenic vegetative and corticonuclear syndrome, the emergence of radiculopathy, cervicocranialgia and metacarpal canal syndrome, and in the pathogenetic architectonics of the CNS pathology the level of immunoglobulin-A plays a greater role, and in PNS the serum interleukin 1-β contents, which, in addition, in cases of JAC determine the occurrence of cervicocranialgia, and in the remaining observations of AS – the Morton's metatarsalgia. Conclusions. AS with different age of the disease debut is a risk factor for the development of certain symptoms of the CNS and PNS disturbances, which in these groups have their pathogenetic features

АДСОРБЦИОННО-РЕОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА МОЧИ ЗДОРОВЫХ ЛЮДЕЙ

Розроблено і запропоновано для впровадження в нефрологічну практику новий метод обстеження хворих із захворюваннями нирок – визначення адсорбційно-реологічних властивостей сечі, який залежить від статі й віку людей. Фізико-хімічні параметри сечі (динамічний поверхневий натяг, в’язкоеластичність, поверхневі пружність та в’язкість, кут нахилу і фазовий кут тензіореограм) корелюють між собою та окремими показниками сироватки крові, а статевий диморфізм таких взаємовідношень стосується міжфазної активності при коротких часах існування поверхні та інтегрального адсорбційного коефіцієнту

Шляхи оптимізації лазерної та хімічної абляції вен при варикозній хворобі з коморбідним цукровим діабетом

The aim of the work: to assess the effectiveness of endovascular laser and chemical ablation in varicose vein disease (VVD) with type 2 comorbid diabetes mellitus (DM), develop the most optimal technology of therapeutic measures in this category of patients. Materials and Methods. Under the survey there were 162 patients with VVD (19 % of men and 81 % of women with the average age of 50 years) among whom the ratio of classes II, III, IV, V and VI of venous insufficiency was 1:1:3:1:2. DM occurred in 14 % of the cases while the distribution of mild, moderate and severe forms of the disease was 1:2:4 and the distribution of the phases of compensation, subcompensation and decompensation was 1:4:6. The content of glucose, glycosylated hemoglobin, insulin, C-peptide, fructosamine and microelements associated with carbohydrate metabolism (chromium, manganese, selenium, zinc) was studied in the blood from the cubital vein and the affected vein of the lower extremities. Laser vein ablation was performed using the device “Photonika-Lika-Surgeon” (Ukraine) and performing the paravasal “pillow” with Klein's solution using a pump for tuminascent anesthesia under ultrasound guidance and chemical (sclerotherapy) with a scleraine or fibrovascular solution. The first method was performed in 63 (39 %) patients, the second – in 99 (61 %). Results and Discussion. The effectiveness of laser ablation depends on the class of venous insufficiency, previous phlebothrombosis, additional use of rivaroxaban and low-molecular-weight heparins in the complex of therapeutic measures, laser coagulation techniques, the presence and the severity of comorbid DM, the parameters of carbohydrate metabolism in the target vein besides the parameters of selenium and zincemia increase after the surgery, and the number of complications arising depends on the phase of DM and the level of chromium in the blood from a varicose vein. The results of sclerotherapy in women were better, the number of complications was less which depended on the level of venous insufficiency, previous phlebothrombosis and the lumen of the target vein of the leg, the parameters insulin, C-peptide and fructosamine in the blood from it. In a comparative assessment of various methods of surgical treatment of VVD laser ablation (coagulation) was characterized by a greater severity of comorbid DM, more frequent additional use of rivaroxaban and cyclo-3-fort, with the exception of patients with diabetic encephalopathy from the development, and sclerotherapy was not used in patients with nephropathy while the effectiveness of the activities carried out in both groups was about the same. In patients with VVD a therapeutic algorithm has been developed for applying the most optimal medical technology for laser and chemical ablation taking into account the nature of the flow of venous pathology and comorbid DM, systemic and local changes in carbohydrate metabolism, and background drug therapy.Цель работы: оценить эффективность эндоваскулярной лазерной и химической абляции вен при варикозной болезни (ВБ) с коморбидным сахарным диабетом (СД) типа 2, разработать наиболее оптимальную технологию лечебных мероприятий у такой категории больных. Материалы и методы. Под наблюдением находились 162 больных ВБ (19 % мужчин и 81 % женщин со средним возрастом 50 лет), среди которых соотношение II, III, IV, V и VI классов венозной недостаточности составило 1:1:3:1:2. СД имел место в 14 % случаев, при этом распределение легкой, средней тяжести и тяжелой формы болезни составило 1:2:4, а фаз компенсации, субкомпенсации и декомпенсации – 1:4:6. В крови из локтевой вены и пораженной вены нижних конечностей изучено содержание показателей глюкозы, гликозилированного гемоглобина, инсулина, С-пептида, фруктозамина и ассоциированных с углеводным метаболизмом микроэлементов (хрома, марганца, селена, цинка). Лазерную абляцию вен осуществляли с помощью аппарата “Фотоніка-Ліка-Хірург” (Украина) и выполнения паравазальной “подушки” раствором Кляйна при помощи помпы для туминесцентной анестезии под ультразвуковым контролем, а химическую (склеротерапию) – раствором склеровейна или фибровейна. Первый метод выполнен 63 (39 %) больным, второй – 99 (61 %). Результаты исследований и их обсуждение. Эффективность лазерной аблации зависит от класса венозной недосточности, перенесенного в прошлом флеботромбоза, дополнительного использования в комплексе лечебных мероприятий ривароксабана и низкомолекулярных гепаринов, методики проводимой лазерной коагуляции, наличия и тяжести течения коморбидного СД, показателей углеводного обмена в целевой вене, причем после хирургического вмешательства возрастают параметры селен- и цинкемии, а число возникших осложнений зависит от фазы СД и уровня хрома в крови из варикозно расширенной вены. Результаты склеротерапии у женщин были лучше, число осложнений меньше, которые зависели от уровня венозной недостаточности, перенесенного в прошлом флеботромбоза и просвета целевой вены голени, параметров в крови из нее инсулина, С-пептида и фруктозамина. При сравнительной оценке разных методов хирургического лечения ВБ, лазерная абляция (коагуляция) отличалась большей тяжестью течения коморбидного СД, более частым дополнительным использованием ривароксабана и цикло-3-форта, исключением из разработки больных с диабетической энцефалопатией, а склеротерапия не была использована у пациентов с нефропатией, при этом эффективность выполненных мероприятий в обеих группах оказалась примерно одинаковой. У больных ВБ разработан лечебный алгоритм применения наиболее оптимальной медицинской технологии лазерной и химической абляции с учетом характера течения венозной патологии и коморбидного СД, системных и локальных изменений углеводного метаболизма, фоновой медикаментозной терапии.Мета роботи: оцінити ефективність ендоваскулярної лазерної та хімічної абляції вен при варикозній хворобі (ВХ) із коморбідним цукровим діабетом (ЦД) типу 2, розробити найбільш оптимальну технологію лікувальних заходів у такої категорії хворих. Матеріали і методи. Під наглядом перебували 162 хворих на ВХ (19 % чоловіків і 81 % жінок із середнім віком 50 років), серед яких співвідношення II, III, IV, V і VI класів венозної недостатності склало 1:1:3:1:2. ЦД мав місце в 14 % випадків, при цьому розподіл легкої, середньої тяжкості та тяжкої форми хвороби склав 1:2:4, а фаз компенсації, субкомпенсації й декомпенсації – 1:4:6. У крові з ліктьової вени і ураженої вени нижніх кінцівок вивчено вміст показників глюкози, глікованого гемоглобіну, інсуліну, С-пептиду, фруктозаміну та асоційованих із вуглеводним метаболізмом мікроелементів (хрому, марганцю, селену, цинку). Лазерну абляцію вен здійснювали за допомогою апарата “Фотоніка-Ліка-Хірург” (Україна) і виконання паравазальної “подушки” розчином Кляйна за допомогою помпи для тумесцентної анестезії під ультразвуковим контролем, а хімічну (склеротерапію) – розчином склеровейну або фібровейну. Перший метод виконаний 63 (39%) хворим, другий – 99 (61 %). Результати досліджень та їх обговорення. Ефективність лазерної абляції залежить від класу венозної недостатності, перенесеного у минулому флеботромбозу, додаткового використання в комплексі лікувальних заходів ривароксабану та низькомолекулярних гепаринів, методики лазерної коагуляції, що проводиться, наявності й тяжкості перебігу коморбідного ЦД, показників вуглеводного обміну в цільовій вені, причому після хірургічного втручання зростають параметри селен- і цинкемії, а число виниклих ускладнень залежить від фази ЦД та рівня хрому в крові з варикозно розширеної вени. Результати склеротерапії у жінок були кращі, а число ускладнень менше, які залежали від рівня венозної недостатності, перенесеного у минулому флеботромбозу і просвіту цільової вени гомілки, параметрів у крові з неї інсуліну, С-пептиду й фруктозаміну. При порівняльній оцінці різних методів хірургічного лікування ВХ, лазерна аблація (коагуляція) відрізнялася більшою тяжкістю перебігу коморбідного ЦД, частішим додатковим використанням ривароксабану і цикло-3-форту, виключенням із розробки хворих із діабетичною енцефалопатією, а склеротерапія не була використана у пацієнтів з нефропатією, при цьому ефективність виконаних заходів в обох групах виявилася приблизно однаковою. У хворих на ВХ розроблено лікувальний алгоритм застосування найбільш оптимальної медичної технології лазерної і хімічної аблації з урахуванням характеру перебігу венозної патології та коморбідного ЦД, системних й локальних змін вуглеводного метаболізму, фонової медикаментозної терапії

Comparative assessment of primary and paraneoplastic gout in lung cancer

Abstract Introduction. Lung cancer (LС) is the most common cause of the so-called paraneoplastic syndrome (PNPS) development, caused by the complex immunoinflammatory, degenerative and vascular distant changes. The risk of LC development is increased in patients with gout which proves the connection between violations of purine metabolism and carcinogenesis. Paraneoplastic (neoplastic) gout is one of the relatively frequent manifestations of LC, but such a relationship of the diseases requires further study. The objective of the study: to compare the clinical and laboratory course of primary gout and disease in the LC patients compared with the tumor process clinical course in the other signs of PNPS presence and to identify risk factors. Materials and methods. 113 patients with gout (97 men and 16 women aged 33 to 79 years) were observed. They were divided into two groups: the first group consisted of 54 patients with primary gout and the second group consisted of 59 patients with paraneoplastic variant of LC. Whereas in the 1st group the ratio of men and women was 26:1, in the 2nd – only 3: 1, and the average age was 50 and 59 years, respectively. The clinical course of gout and tumor process in the 2nd (main) group was compared with that in 199 LC patients with PNPS (comparison group), which was diagnosed in 15.5 % of LC observations. Purine metabolism was assessed by blood levels of uric acid and oxypurinol, their renal clearance, serum activity of xanthine oxidase, xanthine deaminase, adenosine deaminase, and 5-nucleotidase. Results. Paraneoplastic (neoplastic) gout develops in 3.5 % of the LC patients and in 22.9 % of those with PNPS. It differs from the primary (idiopathic) gout by the greater frequency of the disease development in women, the hand joints involvement and the metabolic type of hyperuricemia, but less often observed urolithiasis, peripheral tophi, chronic form of arthritis and the absence of renal type of purine metabolism impairment. Patients with tumorous gout differ from other LC patients with PNPS by the absence of bilateral and median lobe localization of the lung process, but relatively frequent occurrence of Pancoast tumor, high levels of uric acid and xanthine oxidase in the blood. The development of paraneoplastic gout depends on the clinical course of the LC (tumor invasion into the thoracic wall and pericardium, the number of distant organs metastasis) and the power of chemotherapy, the use of alkylating antineoplastic agents and alkaloids. Treatment-associated myelodepression, radiation pneumofibrosis and acute thrombophlebitis development depends on paraneoplastic gout. The presence of gout does not worsen the survival of LC patients with PNPS. LC patients with hyperuricemia (> 420 μmol / l in men and > 360 μmol / L in women) should be prescribed with xanthine oxidase inhibitor - allopurinol in the complex of therapeutic measures. Conclusions. Paraneoplastic gout is a frequent PNPS manifestation in LC, its course has peculiarities compared with the primary gout and is closely related to the tumor process character and the power of chemotherapy, it can determine the complications development in the course of therapeutic interventions. The data presented in the study require further comparative analysis of the other signs of PNPS, comparison of tumor and idiopathic variants of the musculoskeletal system lesion, cutaneous vasculitis and autoimmune systemic syndromes, which might assist in developing of the additional prognostic criteria for the tumor process clinical course, increasing the efficiency of therapy and its control quality