Перебіг епілептичних нападів у пацієнтів з супратенторіальними менінгіомами головного мозку (когортне ретроспективне дослідження)

Meningioma is the most common brain tumour with a favourable prognosis for a long life. Often epileptic seizures are the main clinical manifestation of meningiomas. However, surgical treatment does not always deprive patients of attacks, and vice versa, some attacks after surgery arise for the first time. Investigating the factors that influence the course of epileptic seizures will optimize treatment tacticsAim: Identify the factors that affect the preservation or emergence of epileptic seizures in patients operated for supratentorial meningiomas of the brain with a view to further personalized correction of anticonvulsants therapies.Materials and methods: A retrospective analysis of the course of the disease was performed in 242 patients with totally removed supratentorial meningioma of the brain. The remote results of the disease in 176 people were evaluated. The average duration of observation was 37.0 months (12-111).Results: In 55 (75.3±5.0%) out of 73 patients who had a seizures before surgical treatment, they disappeared in the distant period. Of the 103 patients without trial before surgery, they subsequently arose in 9 people (8,7±2,8%). Seizures were preserved in 8 (32.0±9.5%) out of 25 men and 10 (20.8±5.9%) out of 48 women.In 6 (50.0±15.1%) of 12 patients with localization of meningiomas in the left parietal lobe epileptic seizures were preserved, this localization was significantly more frequent in the group of patients with persistent seizures after surgery, p <0.05.The average duration of the disease before surgery is significantly higher in patients who did not seizure free after intervention - 41.3 and 14.3 months respectively. Among those who had a history of seizures less than year, 40 (90.9±4.3%) of 44 patients were seizure free, and in those who were ill more than a year in 13 (56.5±10.6%) out of 23 cases. Among patients who had more than 10 attacks before intervention, after surgery they returned in 60.0±13.1% of cases, whereas among patients with less than 10 seizures before surgery, recidivism was only in 15.5±4.3% of patients. In the group of patients with persistent seizures after surgery, patients with more than 10 seizures in history were significantly more likely to suffer, p<0.01.Conclusions: Total removal of meningiomas can make about ¾ patients seizure free. Localization of the tumour in the left parietal region is associated with a greater likelihood of preservation of epilepsy after surgery. The longer patient has the illness and the more seizures he has, the greater the probability of convulsions after surgical treatmentМенингиома является наиболее частой опухолью головного мозга с благоприятным прогнозом для долгой жизни. Часто эпилептические припадки являются основным клиническим проявлением менингиомы. Однако, хирургическое лечение не всегда избавляет больных от приступов, и, наоборот, в некоторых случаях эпилептические приступы после хирургии возникают впервые в жизни. Исследование факторов влияющих на ход эпилептических припадков позволит оптимизировать тактику лечения.Цель исследования. Выявить факторы, влияющие на сохранение или возникновения эпилептических припадков у пациентов, прооперированных по поводу супратенториальной менингиомы головного мозга с целью дальнейшей персонализированной коррекции терапии антиконвульсантами.Материалы и методы: Проведен ретроспективный анализ течения заболевания у 242 пациентов с тотально удаленной супратенториальных менингиомой мозга. Оценены отдаленные результаты течения заболевания у 176 человек. Средняя продолжительность наблюдения составила 37,0 месяцев (12-111).Результаты. У 55 (75,3±5,0 %) из 73 пациентов, которые имели приступы до хирургического лечения, они исчезли в отдаленном периоде. Среди 103 пациентов без приступов до операции в дальнейшем они возникли в 9-х человек (8,7±2,8 %). Судороги сохранились у 8 (32,0±9,5 %) из 25 мужчин и 10 (20,8±5,9 %) из 48 женщин. В 6 (50,0±15,1 %) из 12 пациентов с локализацией менингиомы в левой теменной доле не прошли эпилептические припадки, эта локализация достоверно чаще встречалась в группе пациентов с сохранением приступов после операции, p <0.05Средняя продолжительность заболевания до операции является значительно большей у пациентов, у которых сохранились приступы после вмешательства - 41,3, в отличии от 14,3 месяца среди больных которые избавились от приступов послы операции. Среди тех, кто болел до года, судороги прошли в 40 (90,9±4,3 %) из 44 больных, а у тех, кто болел больше года в 13 (56,5±10,6 %) из 23 случаев. Среди больных, которые имели более 10 приступов до хирургического вмешательства, после операции они вернулись в 60,0±13,1 % случаев, тогда как среди пациентов с меньшим количеством приступов, их рецидив был только в 15,5±4,3 % больных. В группе пациентов с сохранением приступов после операции достоверно чаще встречались пациенты с более чем 10 приступами в анамнезе, p <0.01.Выводы: Тотальное удаление менингиомы позволяет избавить около ¾ пациентов от эпилептических припадков. Локализация опухоли в левой теменной области ассоциируется с большей вероятностью сохранения нападений после хирургии. Чем дольше болеет больной и чем больше у него приступов, тем больше вероятность сохранения эпилепсии после хирургического леченияМенінгіома є найчастішою пухлиною головного мозку з сприятливим прогнозом до тривалого життя. Часто епілептичні напади є основним клінічним проявом менінгіоми. Однак, хірургічне лікування не завжди позбавляє хворих від нападів і, навпаки, в декого напади після хірургії виникають вперше. Дослідження факторів, які впливають на перебіг епілептичних нападів дозволить оптимізувати тактику лікування.Мета дослідження. Виявити фактори, які впливають на збереження або виникнення епілептичних нападів у пацієнтів, прооперованих з приводу супратенторіальної менінгіоми головного мозку з метою подальшої персоналізованої корекції терапії антиконвульсантами. Матеріали та методи: Проведено ретроспективний аналіз перебігу захворювання у 242 пацієнтів із тотально видаленою супратенторіальною менінгіомою головного мозку. Оцінено віддалені результати перебігу захворювання у 176 осіб. Середня тривалість спостереження становила 37,0 місяців (12-111).Результати: У 55 (75,3±5,0 %) з 73 пацієнтів, які мали напади до хірургічного лікування, вони зникли після втручання. Серед 103 пацієнтів без судом до операції в подальшому вони виникли у 9-х осіб (8,7±2,8 %). Судоми збереглися у 8 (32,0±9,5 %) з 25 чоловіків та 10 (20,8±5,9 %) з 48 жінок. У 6 з 12 (50,0±15,1 %) пацієнтів із локалізацією пухлини в лівій тім’яній частці зберігалися епілептичні напади після операції, це локалізація достовірно частіше зустрічалася у групі пацієнтів із збереженням нападів після операції, p<0.05. Середня тривалість захворювання до операції є значно більшою у пацієнтів в яких зберігалися напади після втручання, ніж у тих, в кого пройшли – 41,3 та 14,3 місяці відповідно. Серед тих, хто хворів до року, судоми пройшли в 40 (90,9±4,3 %) з 44 пацієнтів, а в тих хто хворів більше року в 13 (56,5±10,6 %) з 23 випадків. Серед пацієнтів, які мали більше 10 нападів до втручання, після операції вони збереглися в 60,0±13,1 % випадків, тоді, як серед пацієнтів з меншою кількістю нападів, відновлення судом було тільки в 15,5±4,3 % хворих. У групі пацієнтів із збереженням нападів після операції достовірно частіше зустрічалися пацієнти із більш ніж 10 нападами в анамнезі, p<0.01.Висновки. Тотальне видалення менінгіоми дозволяє позбавити близько ¾ пацієнтів від епілептичних нападів. Локалізація пухлини в лівій тім’яній області асоціюється із більшою ймовірністю збереження нападів після хірургії. Чим довше хворіє пацієнт і чим більше нападів він має, тим більша ймовірність збереження судом після хірургічного лікуванн

Віддалені наслідки хірургічного лікування менінгіом. Аналіз 110 випадків

Meningioma is the most common intracranial tumor in adults. Often epilepsy is a major clinical manifestation of meningioma. Surgical treatment is a method of choice in patients with meningioma. The early results of the operation and the impact of operations on symptomatic epilepsy are well studied. However, long-term results are poorly investigated.Aim:  We were interested in the evaluation of long-term results of surgical treatment of supratentorial meningiomas of the brain and their comparison with the early, as well as the dynamics of symptomatic epilepsy in these patients.Materials and methods: A retrospective analysis of the course of the disease was performed in 110 patients with totally removed supratentorial meningioma of the brain. The long-term results of the effectiveness of surgical treatment are evaluated. The average duration of observation was 48 months (13-83).Results: Neurological deficiency in the preoperative period was observed in 50 patients; at the time of discharge in 40, with an assessment in the distant period - in 12, out of 36 evaluated. Two patients had a hematoma in the removed tumor bed. Postoperative lethality was 1.8% - two patients with vascular complications. 30 of the 40 patients who had epilepsy before the operation became free of attacks after the intervention. In 10 of 40 patients, epilepsy remained. Including 2 patients due to continued growth of meningiomas. In 7 of the 70 patients who did not have attacks before surgery, there were early and / or late postoperative seizures for various reasons. 87 (79%) of tumors were highly differentiated, anaplastic meningioma was detected in 5 (4.5%) patientsConclusions: Total removal of meningiomas can achieve good long-term results. In our series of cases, only 12 (11%) of the neurological deficits with long-term observation were observed in 50 (45.4%) patients who had prior surgery. Symptomatic epilepsy was regressed in 75% of patients. There was an appearance of attacks in 7 patients with 70 patients who had not had an epinephrine before surgery. Histologically, 87 (79%) patients were diagnosed with grade I meningiomasМенингиома является наиболее частой интракраниальной опухолью у взрослых. Часто эпилепсия является основным клиническим проявлением менингиомы. Хирургическое лечение является методом выбора у пациентов с впервые диагностированными менингиомами. Ранний результаты операции и влияние операций на симптоматическую эпилепсию хорошо изучены. Однако отдаленные результаты малоизученные.Цель исследования. Оценка отдаленных результатов хирургического лечения супратенториальных менингиом головного мозга и проведения их сравнение с ранними. Исследовать динамику симптоматической эпилепсии у этих пациентов.Материалы и методы: Проведен ретроспективный анализ течения заболевания у 110 пациентов с тотально удаленной супратенториальной менингиомой головного мозга. Оценены отдаленные результаты эффективности хирургического лечения. Средняя продолжительность наблюдения составила 48 месяцев (13-83).Результаты. Неврологический дефицит в дооперационном периоде наблюдался у 50 пациентов; на момент выписки в 40, при оценке в отдаленном период - в 12 из 36 оцененных. У двух пациентов имела место гематома ложа удаленной опухоли. Послеоперационная летальность составила 1,8 % - два пациента с сосудистыми осложнениями. 30 из 40 пациентов, которые имели эпилепсию до операции, стали свободными от приступов после хирургического лечения. В 10 из 40 пациентов эпилепсия сохранялась.. В том числе в 2-х пациентов в связи с продолженным ростом менингиомы. У 7 пациентов из 70, которые не имели приступов до операции, возникли приступы в раннем и/или позднем послеоперационном периоде по разным причинам. 87 (79 %) опухолей были высокодифернцированые, анапластическая менингиома выявлена у 5 (4,5 %) пациентов.Выводы: Тотальное удаление менингиомы позволяет достичь хороших отдаленных результатов. В нашей серии случаев неврологический дефицит при длительном наблюдении сохранился только у 12 (11 %) из 50 (45,4 %) пациентов, имевших его к операции. Симптоматическая эпилепсия регрессировал у 75 % пациентов. Отмечалась появление приступов у 7 пациентов из 70 в кого приступы до операции не наблюдалось. Гистологически в 87 (79 %) пациентов была обнаружена Grade І менингиома.Менінгіома є найчастішою інтракраніальною пухлиною у дорослих. Часто епілепсія є основним клінічним проявом менінгіоми. Хірургічне лікування є методом вибору у пацієнтів з вперше діагностованими менінгіомами. Ранній результати операції та вплив операцій на симптоматичну епілепсію добре вивчені. Однак віддалені результати малодосліджені.Мета дослідження. Оцінити віддалені результати хірургічного лікування супратенторіальних менінгіом головного мозку та провести їх порівняння із ранніми. Дослідити динаміку симптоматичної епілепсії у цих пацієнтів.Матеріали та методи: Проведено ретроспективний аналіз перебігу захворювання у 110 пацієнтів із тотально видаленою супратенторіальною менінгіомою головного мозку. Оцінено віддалені результати ефективності хірургічного лікування. Середня тривалість спостереження становила 48 місяців (13-83).Результати: Неврологічний дефіцит в доопераційному періоді спостерігався у 50 пацієнтів; на момент виписки у 40, при оцінці в віддаленому період - у 12, з 36 оцінених. У двох пацієнтів мала місце гематома ложа видаленої пухлини. Післяопераційна летальність становила 1,8 % - два пацієнти із судинними ускладненнями. 30 із 40 пацієнтів, які мали епілепсію до операції стали вільними від нападів після втручання. У 10 з 40 пацієнтів епілепсія зберігалася.. В тому числі у 2-х пацієнтів через продовжений ріст менінгіоми. У 7 пацієнтів із 70, які не мали нападів до операції, виникли напади у ранньому та/або пізньому післяопераційному періоді з різних причин. 87 (79 %) пухлин були вискодиференційованими, анапластична менінігіома виявлена у 5 (4,5 %) пацієнтів.Висновок: Тотальне видалення менінгіоми дозволяє досягнути хороших віддалених результатів. В нашій серії випадків неврологічний дефіцит при тривалому спостереженні зберігся тільки у 12 (11 %) з 50 (45,4 %) пацієнтів, які мали його до операції. Симптоматична епілепсія регресувала у 75 % пацієнтів. Відмічалася поява нападів у 7 пацієнтів з 70 в кого епінападу до операції не спостерігалися. Гістологічно у 87 (79 %) пацієнтів була виявлена Grade І менінгіом

Motor evoked potentials monitoring in resection of infratentorial lesions

Resection of infratentorial tumors is one of the most complicated surgical interventions in neurosurgery. These operations require high-quality technical equipment and high skill of the surgeon. The greatest challenge is the manipulation in the limited area with a high density of functional structures and anatomy changed by a tumor. As a result, the risk of new neurological deficits is high and can lead to a disability of the patient. The use of intraoperative neurophysiological monitoring allows a significant risk reduction of surgery. This technique allows the neurosurgeon to identify all functionally important structures in the area of surgical intervention and provides control of their functions intraoperatively in real time. Transcranial motor evoked potentials are the modality of intraoperative monitoring, a record of the motor evoked potentials in response to transcranial electrical stimulation. The method assesses the integrity of corticospinal and corticobulbar pathways, since these are the main motor pathways of the central nervous system, their damage may lead to a significant motor deficit.This article presents a review and an analysis of the literature within the historical context, which shows the development of motor evoked potentials in neurosurgery, especially in infratentorial surgery. The methodology of the transcranial motor evoked potentials and corticobulbar evoked potentials and evaluation criteria during surgery for infratentorial lesions are described. Moreover, we compared the literature data with our own experience

The impact of extent of resection in surgical outcome of pilomyxoid astrocytoma: a case study

The pilomyxoid astrocytoma (PMA) is a rare glioma that has recently been identified as a separate entity and is frequently found in the hypothalamic region. PMA is a subtype of pilocytic astrocytoma (PA), with clinical, histological, and molecular data indicating a close relationship as well as more aggressive biological behaviour in the former. There is still doubt in surgical outcome of PMA that the extent of resection, independent of location or age, is a key factor of recurrence and subsequent therapeutic choices. However, further study is needed to better understand its behaviour and, as a result, establish a consensus on its management. This research features a 2-year-6-month-old female who sought medical attention after complaining of weight loss for four weeks and vomiting for two weeks prior to her visit to the doctor. She had no additional symptoms. Only bilateral pailledema was found during the physical examination. The magnetic resonance imaging (MRI) scans revealed a tumor in the sellar area with heterogeneous enhancement. The patient had ventriculoperitoneal (VP) shunting followed by partial tumor excision twice (Extent of resection 35 percent followed by 16 percent as total 51 percent). The histology and immunohistochemical investigations revealed typical PMA characteristics. Adjuvant treatment, which included chemotherapy and radiosurgery, was initiated for the patient. She has been asymptomatic for two years and has showed no indications of progression of the disease on follow-up scans

Аналіз раннього виходу у пацієнтів після субарахноїдального крововиливу в залежності від розвитку ускладнень.

Aim. The purpose of our article was to analyze all cases of non-traumatic SAH that have been treated at our clinic since January 2013 to December 2016 and determine the impact of the complications that can affect on the early patient`s outcome.Materials. Database included 127 patients with subarachnoid hemorrhage that were treated at the Regional Clinical Center for Neurosurgery and Neurology in Uzhgorod during 2013-2016. Extended analysis of the data was performed. The influence of various factors (intracerebral hematoma, symptomatic vasospasm, repeated rupture of aneurysm) on the early patient`s outcome was determined.Result. It was found that more than a half of the patients (70 people) experienced certain types of complications and only 41.7 % of patients had no complications at all.The most common complications were: intracerebral hematoma, intraventricular hemorrhage or their combination, as well as symptomatic vasospasm. According to our data, they were met with the same frequency of ~ 26-28 %. Rarely, occlusive hydrocephalus and re-rupture of the aneurysm occurred (7 % and 13 %). Mortality among patients with complications was 24 % - symptomatic vasospasm, 28 % - occlusive hydrocephalus, 17 % - intraventricular hemorrhage, 28 % - intracerebral hematoma, but in case of re-rupture of the aneurysm - up to 62.5 %. It is one of the most unfavourable factors for early outcome after SAH (p <0.001).Conclusions. Thus, according to our data, the most unfavourable SAH complication for early outcome is symptomatic cerebral vasospasm and repeated rupture of the aneurysm, slightly less - occlusive hydrocephalus and parenchymal hemorrhage. No significant influence of the presence of intraventricular haemorhage on the initial computed tomography after SAH was foundЦелью нашей статьи было проанализировать все случаи нетравматического субарахноидального кровоизлияния, находившихся на лечении в Обласном клиническом центре нейрохирургии и неврологии г.Ужгорода с января 2013г по декабрь 2016г. и выяснить влияние осложнений этого заболевания на ранний исход пациентов.Материалы и методы. Проведено мультифакторный анализ 127 случаев нетравматического САК за приведенный выше период. Оценено частоту развития различных осложнений САК (окклюзионной гидроцефалии, повторного разрыва аневризмы, внутримозговой и внутрижелудочковой гематомы, церебрального вазоспазма) и влияние этих осложнений на ранний клинический исход пациентов по унифицированной шкале Glasgow Outcome Scale (GOS).Результаты. Выявлено, что более чем у половины пациентов (70 чел.) возникли те или иные осложнения и только в 41.7 % больных заболевание протекало без них.Наиболее частыми осложнениями у пациентов были: внутримозговая гематома, кровоизлияние в полость желудочков мозга, или их сочетание, а также - симптоматический вазоспазм. Согласно нашим данным, они встречались в исследуемой когорте больных с одинаковой частотой ~ 26-28 %. Реже, возникали окклюзионная гидроцефалия и повторный разрыв аневризмы (7 % и 13 % соответственно). Летальность среди пациентов с осложнениями составила: 24 % - симптоматический вазоспазм, 28 % - окклюзионная гидроцефалия, 17 % - внутрижелудочковое кровоизлияние, 28 % - внутримозговая гематома, а вот при развитии повторного разрыва аневризмы - вплоть 62,5 %. Именно он является одним из самых неблагоприятных факторов относительно раннего исхода после САК (p <0.001).Выводы. Таким образом, согласно нашим данным, наибольшее влияние на ранний исход пациента с высокой степенью достоверности имеют развитие симптомного церебрального вазоспазма и повторный разрыв аневризмы, несколько меньше - окклюзионная гидроцефалия и паренхиматозное кровоизлияние. Достоверного влияния наличия крови в полостях желудочков на иниционной компьютерной томографии на исход после САК не обнаружено Метою нашої статті було проаналізувати всі випадки нетравматичного субарахноїдального крововиливу, які перебували на лікуванні в Обласному клінічному центрі нейрохірургії та неврології м. Ужгорода з січня 2013р по грудень 2016р. і з'ясувати вплив ускладнень цього захворювання на ранній вихід пацієнтів.Матеріали та методи. Проведено мультифакторний аналіз 127 випадків нетравматичного САК за наведений вище період. Оцінено частоту розвитку різних ускладнень САК (оклюзійної гідроцефалії, повторного розриву аневризми, внутрішньомозкової і внутрішньошлуночкової гематоми, церебрального вазоспазму) і вплив цих ускладнень на ранній клінічний вихід пацієнтів за уніфікованою шкалою Glasgow Outcome Scale (GOS).Результати. Виявлено, що більш, ніж у половини пацієнтів (70 чол.) виникали ті чи інші типові ускладнення і лише у 41.7 % хворих захворювання перебігало без них.Найчастішими ускладненнями у пацієнтів були: внутрішньомозкова гематома, крововилив у порожнину шлуночків мозку, або їх поєднання, а також – симптомний вазоспазм. Згідно наших даних, вони зустрічались в досліджуваній когорті хворих з однаковою частотою ~26-28 %. Рідше, виникали оклюзійна гідроцефалія та повторний розрив аневризми (7 % та 13 % відповідно). Летальність серед пацієнтів з ускладненнями становила: 24 % - симптомний вазоспазм, 28 % - оклюзійна гідроцефалія, 17 % - внутрішньошлуночковий крововилив, 28 % - внутрішньомозкова гематома, а от при розвитку повторного розриву аневризми – аж 62,5 %. Саме він є одним з найбільш несприятливих факторів щодо раннього виходу після САК(p<0.001).Висновки. Таким чином, згідно з нашими даними, найбільший вплив на ранній вихід пацієнта з високим ступенем достовірності мають розвиток симптомного церебрального вазоспазму і повторний розрив аневризми, дещо менше - оклюзійна гідроцефалія і паренхіматозний крововилив. Достовірного впливу наявності крові в порожнинах шлуночків на первинній комп'ютерній томографії на вихід після САК не виявлен

Recurrence rate of sphenoid wing meningiomas and role of peritumoural brain edema: a single center retrospective study

Objective: To evaluate the recurrence rate of the operatively treated sphenoid wing meningiomas (SWMs) in relation to other factors and role of PTBE in recurrence as a prognostic factors in a series of 67 patients. Materials and methods: The magnetic resonance imaging (MRI), and pathology data for 67 patients with SWM, who underwent surgery at Uzhhorod Regional Neurosurgical Center between 2007 and 2021 were examined. The recurrence rate and role of PTBE in recurrence in relation to: gender, age, extend of resection, histopathology, tumor volume, location and time of recurrence were evaluated. Follow-up period ranged from 6 to 168 months (median, 87 months) after surgical resection. Results: In our study, the mean age of patients is 47 years, ranged (20-74), at the average (53.5). Male 16 (23.9%), female 51 (76.1%). Mean tumor volume was (32.8cm3), ranged 4.2cm3-143.7cm3. Edema Index (EI) 1; 27 (40.3%) absent edema, and (EI) >1; in 40 (59.7%) present edema. Recurrence rate was 11 (16.4%) patients, 8 (20.0%) patients with PTBE, as compared to 3 (11.1%) patients without PTBE, (p=0,50). Female (8 patients, 15.7%), male (3 patients, 18.7%). The mean age of recurrence was 50.9 years, ranged (21-75), at the average 52.0 years. The mean age in female was 50.8 years, in male 51.0. Bivariate analysis of simultaneous effect of gender and age on SWM recurrence with logistic regression yield both main effect and interaction effect (β gender=M=7.56±6.44, P=0.24; β age=-0.034±0.031, p=0.28; β interaction term=-0.13±0.12, p=0.26). Out of 11 recurrence cases, (2 cases, 9.5%) with small tumour volume, (5 cases, 15.6%) with medium, (3 cases, 33.3%) with large, and (one case, 20.0%) with giant tumour volume. The effect of tumour volume on recurrence rate is insignificant, χ2=2.42, p=0.49.Location of SWM; the recurrence was in (6 cases, 25.0%) of CM location, (2 cases, 25.0%) of SOM and (3 cases, 11.5%) in lateral SWM, (p=0.19). Pathological grade, in the low grade (Gr.I) 7 recurrence cases (13.0%), as compared to 4cases (44.4%) in atypical Gr II, (p=0.01). Simpson grade, the recurrence rate was; 0% in Gr. I; 13.9% in Gr. II; 20.0% in Gr.III; and 33.3% in Gr. IV and 3 cases had died in the early post op (p<0.05). Conclusion: The factors which had a strong impact on the recurrence rate in our study,; i) pathological grade (Gr. II, atypical type) p=0.01 and ii) Simpson grade (extend of tumor resection, p<0.05), while, PTBE (P=0.50), tumor volume (χ2=2.42, p=0.49) and location (χ2=3.37, p=0.19), are weak and non strong factors for recurrence. However, time of recurrence is shorter in patients with PTBE (W=20.5, p=0.092). WHO Gr. II (Spearman’s p=-0.86, p=0.00063) and negligible for Simpson grade (Spearman’s=-0.15, p=0.66)

V Congress of Neurosurgeons of Ukraine (June 25–28, 2013, Uzhgorod) and Plenum of the Board of the Ukrainian Association of Neurosurgeons (November 29, 2013, Kyiv)

No abstract

Інтраопераційний моніторинг мозкового кровотоку при операціях на сонних артеріях

The results of stump pressure and middle cerebral blood flow velocity intraoperative monitoring in 75 patients during carotid surgery have been analized. The stump pressure ranged from 22 mm Hg till 85 mmHg. The author considers that critical level for patients with sustained completed stroke is 40 mm Hg. The worsening of the neurologic deficit occured in one case. Intraoprative middle cerebral blood flow velocity monitoring was made in 25 patients. The diminishing of the flow was registrated in 23 cases, but it didn’t reach the critical level. There was no postoperative complications in this group.Intraoperative monitoring during carotid surgery provides additional information regarding the cerebral circulation, helps to reduce the postoperative complications.В статье анализируются результаты интраоперационного мониторинга с помощью измерения давления во внутреней сонной артерии (ВСА) при наложенных зажимах на общую и наружную сонные артерии, а также допплерографического измерения линейной скорости кровотока (ЛСК) в гомолатеральной средней мозговой артерии у 75 больных во время проведения хирургии каротид. Больным со стенозом экстракраниального отдела внутренней сонной артерии (64 наблюдения) проводилась эндартерэктомия. Давление во внутренней сонной артерии у больных этой группы было в пределах 22 — 85 мм рт.ст. Автор считает опасным, критическим уровень давления 40 мм рт.ст. Усугубление неврологического дефицита отмечено у одного больного.Интраоперационное измерение ЛСК проводилось у 14 больных со стенозом и у 11 больных с окклюзией ВСА. Почти во всех случаях регистрировалось снижение кровотока, которое, однако, не достигало критического уровня (30% от исходного). Послеоперационных осложнений у больных этой группы не выявлено.Интраоперационный мониторинг позволяет получить дополнительную ценную информацию о мозговом кровотоке, уменьшить количество интра- и послеоперационных осложнений.Без анотації

Патологія екстракраніального відділу внутрішньої сонної артерії, що спричиняє ішемічні порушення мозкового кровообігу

The main types of extracranial carotid artery lesions, their role in the ischemic attacks and strokes development are analysed in the article. Pathophysiology of the brain damage is shortly reviwed.В статье анализируются основные виды поражения экстракраниального отдела внутренней сонной артерии, частота, патомеханизм их развития, роль в возникновении ишемических нарушений мозгового кровообращения. Уделяется внимание патофизиологии повреждения мозга при ишемии.Без анотації