Problem Of Updating Materials For Teaching Russian As A Foreign Language

In the teaching of the Russian language as a foreign language, there is a problem of constant updating of teaching materials. Educational texts should not only form the competence of studying Russian as a foreign language, but also take into account an individually-oriented approach and influence the process of acculturation of foreign students. This acculturation, which is an integral part of the formation of communicative competence, allows us to update linguacultural information and develop new methods for increasing the effectiveness of teaching Russian language as a foreign language. In addition, this helps to increase the involvement in the process not only of the student, but also of the teacher, who is emerging from the situation of regular repetition of used models. The instructional text serves as a demonstration of linguistic patterns, so we can say that the information about the regional geography is recognized by the student as a background. But the text can and must work with the cognitive level of the language personality, with a field of meanings and values. In the teaching of foreign students, the concepts of Russian mass culture can play an important role, since it serves as a universal communicative code that can create a single field for the formation of one's own statement. The presented lesson "VizborandVizbor" is included in the communicative-speech workshop for ethnically diverse groups studying Russian at a basic level. Tasks summarize the material on the topic "Free time, rest, interests"

Оцінка впливу комбінації похідних глюкозаміну з кверцетином на морфофункціональний стан тимусу та селезінки щурів за умов токсичної дії доксорубіцину

In the rating of the most used antineoplastic drugs, the antibiotic of the anthracycline series doxorubicin occupies a significant place. The introduction of doxorubicin into clinical practice has made it possible to improve the current and delayed results of treatment; however, the non-selective spectrum of its cytostatic action is manifested by a number of drug-dependent side effects, among them cardio- and myelotoxicities are the most characteristic ones. Among the modern and proven approaches to the pharmacocorrection of the organotoxic effect of doxorubicin, it is considered traditional to carry out the supporting therapy using drugs of various pharmacotherapeutic groups, which action is directed to the corresponding affected organ/target system. A significant disadvantage of this approach is the creation of prerequisites for polypharmacy and, consequently, all the negative consequences of its use. Currently, scientific data on the prospects of searching for products of the supporting therapy among biologically active substances of natural origin and their combinations characterized by a universal multicomponent mechanism of the cytocorrective action, pronounced therapeutic effectiveness and a high safety profile continue to appear.Aim. To study the combination of glucosamine derivatives with quercetin as a potential сorrector of the immunotoxic action of doxorubicin in the experiment in rats.Materials and methods. The study in evaluating the corrective effect of the combination of glucosamine derivatives with quercetin under conditions of doxorubicin intoxication was performed on 75 rats. To simulate intoxication, experimental animals (excluding the intact group) were injected intraperitoneally with doxorubicin in the dose of 5 mg/kg of the body weight once a week for four weeks. The combination under research was administered once daily intragastrically for 28 days after the first injection of the cytostatic. The histomorphological studies of the thymus and spleen were performed using standard methods of light microscopy.Results. In the course of the study, it was shown that under the effect of the combination of glucosamine derivatives with quercetin studied a decrease in dystrophic changes in the thymus and spleen of rats was observed, the intensity of regeneration processes increased, indicating the restoration of the functional state of immunocompetent organs. By the severity of the protective effect the combination studied was superior to monocomponent reference samples of glucosamine hydrochloride and quercetin.Conclusions. The combination of glucosamine derivatives with quercetin has a corrective effect on the state of the organs of immunogenesis (thymus and spleen) under conditions of the development of doxorubicin intoxication in rats and is a promising subject for further pharmacological study as a modifier of the immunosuppressive effect of doxorubicin.В рейтинге наиболее применяемых антинеопластических лекарственных препаратов значимое место занимает антибиотик антрациклинового ряда доксорубицин. Внедрение доксорубицина в клиническую практику позволило улучшить текущие и отсроченные результаты лечения, однако неселективный спектр его цитостатического действия проявляется рядом лекарственнозависимых побочных эффектов, среди которых наиболее характерными являются кардио- и миелотоксичность. Среди современных и апробированных подходов к фармакокоррекции органотоксичного действия доксорубицина традиционным считается проведение сопроводительной вспомогательной терапии с использованием препаратов различных фармакотерапевтических групп, действие которых направлено на соответствующий пораженный орган/систему-мишень. Существенным недостатком такого подхода является создание предпосылок для полифармации и, следовательно, всех негативных последствий ее применения. На данный момент продолжают появляться научные данные о перспективности поиска средств терапии сопровождения среди биологически активных веществ природного происхождения и их комбинаций, которые отличаются универсальным поликомпонентным механизмом цитокорригирующего действия, выраженной лечебной эффективностью и высоким профилем безопасности.Цель исследования. Фармакологическое изучение комбинации производных глюкозамина с кверцетином как потенциального фармакокорректора иммунотоксического действия доксорубицина в эксперименте на крысах.Материалы и методы. Исследование оценки корригирующего влияния комбинации производных глюкозамина с кверцетином в условиях доксорубициновой интоксикации проведено на 75 крысах. Для моделирования интоксикации подопытным животным (за исключением интактной группы) вводили внутрибрюшинно доксорубицин в дозе 5 мг/кг массы тела один раз в неделю в течение четырех недель. Исследуемую комбинацию вводили ежедневно однократно внутрижелудочно в течение 28 суток после первой инъекции цитостатика. Гистоморфологическое изучение тимуса и селезенки осуществляли с помощью стандартных методов световой микроскопии.Результаты. В ходе исследования было показано, что под влиянием исследуемой комбинации производных глюкозамина с кверцетином наблюдалось уменьшение дистрофических изменений в тимусе и селезенке крыс, повышалась интенсивность процессов регенерации, что свидетельствовало о восстановлении функционального состояния иммунокомпетентных органов. По степени выраженности защитного влияния исследуемая комбинация превосходила монокомпонентные референс-образцы глюкозамина гидрохлорид и кверцетин.Выводы. Комбинация производных глюкозамина с кверцетином оказывает корригирующее влияние на состояние органов иммуногенеза (тимуса и селезенки) в условиях развития доксорубициновой интоксикации у крыс и является перспективным объектом для дальнейшего фармакологического изучения как модификатора иммунодепрессивного действия доксорубицина.У рейтингу найбільш застосовуваних антинеопластичних лікарських препаратів чільне місце посідає антибіотик антрациклінового ряду доксорубіцин. Впровадження доксорубіцину в клінічну практику дозволило покращити поточні і відтерміновані результати лікування, проте неселективний спектр цитостатичної дії цієї речовини виявляється низкою лікозалежних побічних ефектів, серед яких найхарактернішими є кардіо- та мієлотоксичність. Серед сучасних та апробованих підходів до фармакокорекції органотоксичної дії доксорубіцину традиційним вважається проведення супровідної допоміжної терапії з використанням препаратів різних фармакотерапевтичних груп, дія яких спрямована на відповідний уражений орган/систему-мішень. Суттєвим недоліком такого підходу є створення передумов для поліфармації і, отже, усіх негативних наслідків її застосування. На теперішній час продовжують накопичуватись наукові дані стосовно перспективності пошуку засобів терапії супроводу серед біологічно активних речовин природного походження та їх комбінацій, які відрізняються універсальним полікомпонентним механізмом цитокоригуючої дії, вираженою лікувальною ефективністю та високим профілем безпеки.Мета дослідження. Фармакологічне вивчення комбінації похідних глюкозаміну з кверцетином як потенційного фармакокоректора імунотоксичної дії доксорубіцину в експерименті на щурах.Матеріали та методи. Дослідження з оцінки коригуючого впливу комбінації похідних глюкозаміну з кверцетином в умовах доксорубіцинової інтоксикації проведено на 75 щурах. Для моделювання інтоксикації дослідним тваринам (окрім інтактної групи) вводили внутрішньоочеревинно доксорубіцин у дозі 5 мг/кг маси тіла один раз на тиждень впродовж чотирьох тижнів. Досліджувану комбінацію вводили щодня одноразово внутрішньошлунково впродовж 28 діб після першої ін’єкції цитостатика. Гістоморфологічне вивчення тимусу та селезінки здійснювалось за допомогою стандартних методів світлової мікроскопії.Результати. У ході дослідження було показано, що під впливом дослідної комбінації похідних глюкозаміну з кверцетином спостерігалось зменшення дистрофічних змін у тимусі та селезінці щурів, підвищувалась інтенсивність процесів регенерації, що свідчило про відновлення функціонального стану імунокомпетентних органів. За ступенем вираженості захисного впливу дослідна комбінація перевершувала такий у монокомпонентних референс-зразків глюкозаміну гідрохлориду та кверцетину.Висновки. Дослідна комбінація похідних глюкозаміну з кверцетином чинить коригуючий вплив на стан органів імуногенезу (тимусу та селезінки) за умов розвитку доксорубіцинової інтоксикації у щурів та є перспективним об’єктом для подальшого фармакологічного вивчення як модифікатора імунодепресивної дії доксорубіцину

Дослідження впливу водного екстракту ламінарії на морфологічний стан щитоподібної залози щурів з експериментальним гіпотиреозом, спричиненим перхлоратом натрію

Topicality. The world is facing a heavy items of thyroid gland diseases. Hypothyroidism is the most common thyroid dysfunction. Its prevalence in the general population is almost 2 %, and in some age groups (elderly women) can reach 6-8 % and is constantly increasing. The search and creation of safe and effective medicines of plant origin with minimized side manifestations is relevant and considered a promising area in the treatment of thyroid diseases.Aim. To determine the development degree of the hypothyroid state in rats and the establishment of the corrective effect of Laminaria aqueous extract on the thyroid morphological structure.Materials and methods. The experimental model of hypothyroidism is induced by oral administration of sodium perchlorate.Extract from Laminaria in a liquid form is made at the Department of Quality, Standardization and Certification of drugs in NUPh and is studied as a thyroid stimulating agent. Iodomarin was used as reference drug.Results and discussion. Changes in thyroid gland structure , which were diffused in nature, were observed in animals of pathology group model. The same changes were observed in all rats with certain fluctuations in the severity of hyperplastic processes. Changes in the structure of the follicles were reflected in the morphometric characteristics: the average external diameter of the follicles, the height of the thyrocytes and their number were significantly increased compared to intact animals. The absolute mass of the thyroid gland was increased by 1.72 folds, which indicates the goitrogenic effect of sodium perchlorate. Treatment of hypothyroid rats with the aqueous extract from Laminaria practically completely restored histological structure of thyroid gland to the status of intact animals. Morphometric indexes (with the exception of the external diameter of the follicles) and the mass of the thyroid gland did not return to the values of the IC, which may indicate a partial restoration of the functional activity of the thyroid gland. Iodomarin and extract from Laminaria cause a one-way action to the thyroid morphological structure.Conclusions. The investigated Laminaria aqueous extract in animals with perchlorate-induced hypothyroidism showed a clear corrective effect on the morphological state of the thyroid gland, practically restoring its structural and functional properties, and exceeded the efficiency of the reference drug Iodomarin.Актуальность. Миру угрожает тяжелый груз заболеваний щитовидной железы (ЩЖ). Гипотиреоз – это наиболее распространенное нарушение функционирования ЩЖ. Его распространенность среди населения в целом составляет почти 2 %, а в некоторых возрастных группах (пожилые женщины) может достигать 6-8 % и постоянно растет. Поиск и создание безопасных и эффективных средств растительного происхождения с минимизированными побочными проявлениями является актуальным и считается перспективным направленим в терапии заболеваний ЩЖ.Цель исследования – определение степени развития гипотиреоидного состояния у крыс и установление корригирующего влияния водного экстракта ламинарии на морфоструктуру ЩЖ.Материалы и методы. Экспериментальная модель гипотиреоза воспроизведена пероральным применением перхлората натрия. Экстракт ламинарии в виде жидкой формы приготовлен на кафедре качества, стандартизации и сертификации лекарств НФаУ и исследуется как тиреостимулирующее средство. Препаратом сравнения служил Йодомарин.Результаты и их обсуждение. У животных из группы модельной патологии были определены изменения в структуре ЩЖ, которые носили диффузный характер и наблюдались у всех крыс с определенными колебаниями виразительности гиперпластических процессов. Изменения в структуре фолликулов отображалось на морфометрических характеристиках: средний внешний диаметр фолликулов, высота тироцитов и их количество достоверно увеличивались в сравнении с интактными животными. В 1,72 раза увеличивалась абсолютная масса ЩЖ, что свидетельствует о струмогенном действии перхлората натрия. Введение гипотиреоидным крысам водного экстракта ламинарии практически полностью восстанавливало гистологическое строение ЩЖ до состояния интактных животных. Морфометрические показатели (за исключением внешнего диаметра фолликул) и масса ЩЖ не возвращались к значениям ИК, что может свидетельствовать о неполном восстановлении функциональной активности ЩЖ. Йодомарин оказывал однонаправленное с экстрактом ламинарии влияние на морфоструктуру ЩЖ.Выводы. Исследуемый водный экстракт ламинарии у животных с перхлоратиндуцированным гипотиреозом показал выразительное корригирующее действие на морфологическое состояние ЩЖ, практически восстанавливая ее структурные и функциональные свойства, и за эффективностью превышал препарат сравнения Йодомарин.Актуальність. Світу загрожує важкий тягар захворювань щитоподібної залози (ЩЗ). Гіпотиреоз є найбільш поширеним порушенням функціонування ЩЗ. Його розповсюдженість в цілому серед населення становить майже 2 %, а в деяких вікових групах (літні жінки) може досягати 6-8 % і постійно зростає. Пошук та створення безпечних і ефективних засобів рослинного походження з мінімізованими побічними проявами є актуальним і вважається перспективним напрямком у терапії захворювань ЩЗ.Мета дослідження – визначення ступеня розвитку гіпотиреоїдного стану у щурів та встановлення коригуючого впливу водного екстракту ламінарії на морфоструктуру ЩЗ.Матеріали та методи. Експериментальна модель гіпотиреозу викликана пероральним застосуванням перхлорату натрію. Екстракт ламінарії у вигляді рідкої форми виготовлений на кафедрі якості, стандартизації та сертифікації ліків НФаУ і досліджується як тиреостимулювальний засіб. Препаратом порівняння слугував Йодомарин.Результати та їх обговорення. У тварин з групи модельної патології були визначені зміни у структурі ЩЗ, які носили дифузний характер та спостерігалися у всіх щурів з певним коливанням виразності гіперпластичних процесів. Зміни у структурі фолікулів відбивалися на морфометричних характеристиках: середній зовнішній діаметр фолікулів, висота тироцитів та їх кількість вірогідно збільшувались у порівнянні з інтактними тваринами. В 1,72 рази зростала абсолютна маса ЩЗ, що свідчить про струмогенну дію перхлорату натрію. Введення гіпотиреоїдним щурам водного екстракту ламінарії практично повністю відновлювало гістологічну будову ЩЗ до стану інтактних тварин. Морфометричні показники (за винятком зовнішнього діаметра фолікул) та маса ЩЗ не поверталися до значень ІК, що може свідчити про неповне відновлення функціональної активності ЩЗ. Йодомарин чинив односпрямований з екстрактом ламінарії вплив на морфоструктуру ЩЗ.Висновки. Досліджуваний водний екстракт ламінарії у тварин з перхлоратіндукованим гіпотиреозом проявив виразну коригуючу дію на морфологічний стан ЩЗ, практично відновлюючи її структурні та функціональні властивості, і за ефективністю перевищував препарат порівняння Йодомарин

ВПЛИВ КОМБІНАЦІЇ N-АЦЕТИЛГЛЮКОЗАМІНУ ТА КВЕРЦЕТИНУ В ІН’ЄКЦІЙНІЙ ФОРМІ НА ПЕРЕБІГ ІШЕМІЧНОЇ ГОСТРОЇ НИРКОВОЇ НЕДОСТАТНОСТІ В ЩУРІВ

Introduction. Optimization of the treatment of acute kidney injury (AKI) is an important medical and pharmaceutical problem. AKI is a common complication not only of kidney diseases, but also of various treatment methods. Mortality caused by AKI reaches 80 % in some groups of patients. Therefore, the search for effective agents for AKI treatment is an important task of modern experimental pharmacology. A promising approach in the solution of this problem may be the implementation of pharmaceutical combination of flavonoid quercetin and amino sugar N-acetylglucosamine in injectable dosage form. The aim of the study – experimental study of the efficacy of N-acetylglucosamine and quercetin combination in injectable dosage form under the condition of ischemic AKI. Research Methods. Studies were performed on a model of ischemic AKI in rats, which was induced by total occlusion of the renal blood vessels for 75 minutes. The test combination was studied at a dose of 30 mg/kg with daily intravenous (i.v.) administration for 3 days in comparison with quercetin (“Corvitin” medication), which was injected i.v. at a dose of 34 mg/kg. The efficacy of test drugs was assessed by the animal functional state, excretory renal function and nitrogen metabolism indicators. Results and Discussion. Under the influence of test combination, there was a significant decrease (p<0.05) in mortality rate in rats with AKI compared to untreated animals, a decrease in diuresis by 1.5 times and proteinuria by 2.4 times, an increase in glomerular filtration by 3.0 times and tubular reabsorption by 9.9 %, creatinine and urea excretion were increased by 1.4 and 1.9 times, respectively, which indicates the normalization of kidney functional state and nitrogen metabolism. Moreover, the combination was significantly (p<0.05) superior to the Corvitin effect in efficacy level by all studied parameters. Conclusions. Thus, the N-acetylglucosamine and quercetin combination is an effective agent for AKI treatment, which can be used at i.v. administration. It is advisable to further study of this drug as a therapy for renal pathology.Вступление. Оптимизация лечения острой почечной недостаточности (ОПН) – важная медико-фармацевтическая проблема. Острая почечная недостаточность является распространенным осложнением не только заболеваний почек, но и различных паллиативных и оперативных методов лечения. В отдельных группах больных смертность от нее достигает 80 %. Поэтому поиск эффективных средств коррекции ОПН является актуальной задачей современной экспериментальной фармакологии. Перспективным подходом в решении данной проблемы может стать внедрение фармацевтической комбинации на основе флавоноида кверцетина и аминосахара N-ацетилглюкозамина в инъекционной форме. Цель исследования – провести экспериментальное изучение эффективности комбинации N-ацетилглюкозамина и кверцетина в инъекционной форме в условиях развития ишемической острой почечной недостаточности. Методы исследования. Исследования выполняли на модели ишемической ОПН у крыс, которую воспроизводили путем тотальной окклюзии почечных сосудов в течение 75 мин. Исследуемую комбинацию изучали в дозе 30 мг/кг при ежедневном внутривенном введении в течение 3-х суток в сравнении с кверцетином (препарат “Корвитин”), который вводили внутривенно в дозе 34 мг/кг. Эффективность препаратов оценивали по общему физическому состоянию животных, выделительной функции почек и показателям азотистого обмена. Результаты и обсуждение. Под влиянием исследуемой комбинации у крыс с ОПН достоверно (p<0,05) относительно нелеченных животных снижалась летальность, наблюдали уменьшение диуреза в 1,5 раза, протеинурии в 2,4 раза, усиление клубочковой фильтрации в 3,0 раза и канальцевой реабсорбции на 9,9 %, повышение мочевой экскреции креатинина в 1,4 раза и мочевины в 1,9 раза, что в целом свидельствовало о нормализации функционального состояния почек и азотистого обмена. Что касается эффективности, то комбинация при этом достоверно (p<0,05) превосходила действие корвитина по всем исследованным показателям. Выводы. Комбинация N-ацетилглюкозамина и кверцетина – эффективное средство коррекции острой почечной недостаточности, которое можно вводить внутривенно. Целесообразно дальнейшее изучение этого препарата как средства лечения почечной патологии.Вступ. Оптимізація лікування гострої ниркової недостатності (ГНН) – важлива медико-фармацев­тична проблема. Гостра ниркова недостатність є поширеним ускладненням не тільки захворювань нирок, а й різних паліативних та оперативних методів лікування. В окремих групах хворих смертність від неї сягає 80 %. Тому пошук ефективних засобів корекції ГНН є актуальним завданням сучасної експериментальної фармакології. Перспективним підходом у вирішенні даної проблеми може стати впровадження фармацевтичної комбінації на основі флавоноїду кверцетину та аміноцукру N-ацетилглюкозаміну в ін’єкційній формі. Мета дослідження – провести експериментальне вивчення ефективності комбінації N-ацетилглюкозаміну та кверцетину в ін’єкційній формі за умов розвитку ішемічної гострої ниркової недостатності. Методи дослідження. Дослідження виконували на моделі ішемічної ГНН у щурів, яку відтворювали шляхом тотальної оклюзії ниркових судин протягом 75 хв. Досліджувану комбінацію вивчали в дозі 30 мг/кг при щоденному внутрішньовенному введенні протягом 3-х діб порівняно з кверцетином (препарат “Корвітин”), який вводили внутрішньовенно у дозі 34 мг/кг. Ефективність препаратів оцінювали за загальним фізичним станом тварин, видільною функцією нирок та показниками азотистого обміну. Результати й обговорення. Під впливом досліджуваної комбінації в щурів з ГНН вірогідно (p<0,05) відносно нелікованих тварин знижувалася летальність, спостерігали зменшення діурезу в 1,5 раза, протеїнурії у 2,4 раза, посилення клубочкової фільтрації у 3,0 рази та канальцевої реабсорбції на 9,9 %, підвищення сечової екскреції креатиніну в 1,4 раза і сечовини в 1,9 раза, що в цілому свідчило про нормалізацію функціонального стану нирок й азотистого обміну. Що стосується ефективності, то комбінація при цьому вірогідно (p<0,05) перевершувала дію корвітину за всіма дослідженими показниками. Висновки. Комбінація N-ацетилглюкозаміну та кверцетину – ефективний засіб корекції гострої нир­кової недостатності, який можна вводити внутрішньовенно. Доцільним є подальше вивчення цього препарату як засобу лікування ниркової патології

Дослідження впливу нового гелю, що містить екстракт кори дуба та екстракт алое, на слизові оболонки порожнини роту за умов експериментального стоматиту

Despite the advances in modern pharmacology, the effectiveness of most drugs at treatment of mucosal diseases of the oral cavity remains insufficient. The development of new complex drugs, which can affect the pathogenetic links of inflammatory diseases of the oral cavity, are relevant these days. In our opinion, the combination of a dry extract of aloe and a thick extract of oak bark in one dosage form is promising for the creation of a new medicinal product for the treatment of destructively inflammatory diseases of the oral cavity.Aim. Study the effect of a new gel on the morphological state of the mucous membrane of the lower lip and gums of rats under conditions of experimental stomatitis.Materials and methods. The study of the effectiveness of the new gel was carried out on the model of experimental stomatitis. Experimental stomatitis in rats was modeled according to the standard method of one-time 5-second application of cotton swab with 10% sodium hydroxide solution on the vestibule between the cutters of the mandible and lower lip. The study was conducted on male rats with weigh of 180-220 g.Results. Animals of the intact control group had a normal state of the surface of the lower lip and gums. Animals of the control group, on the background of an experimental stomatitis, were observed significant destructive effects of the cells of the inner surface of the lower lip and gums. In the mucous lower lip, the surface layers of the defect are fairly dense necrotic masses, the bottom is a granulation tissue that replaces its own plate of the mucous membrane, submucosal membrane and subordinate muscle fibers. Application of the "Metrogil-Denta" gel contributed to the partial restoration of the studied parameters. In the mucous membrane of the lower lip in the place of the previous ulcers, a soft scar is visible, covered with a multilayered epithelium. Unlike control pathology, 83.3% of rats treated with a new gel, in the mucous membrane of the lower lip ulcerous lesions are completely healed. The former defect fills a rather mature loose fibrous fabric, the surface is completely epithelized. There are also no noticeable destructive-inflammatory changes in the gums mucous membrane of these rats, only hypertrophy of the epithelium is observed. Some of the rats had accelerated process of healing defects, to the time of observation there was a replacement of their mild scar and complete epithelization of the surface, while in others - on the day of the experiment almost completely restored the structural and functional status of the mucous membrane.Conclusions. It was established that treatment with a new gel prevents the development of destructive-inflammatory changes in the mucous membrane of the lower lip and gums at 83.3% of rats, some of the rats had accelerated the process of healing defects to the time of observation, there was full epithelization of the surface. The curative effect of a new gel exceeds the Metrogyl-Denta comparison drug.Введение. Несмотря на достижения современной фармакологии, эффективность большинства средств для лечения заболеваний слизистой оболочки полости рта остается недостаточно высокой. Перспективным на наш взгляд является сочетание сухого экстракта алоэ и густого экстракта коры дуба в одной лекарственной форме предназначенной для лечения деструктивно воспалительных заболеваний полости рта.Цель. Исследование влияния нового геля на морфологическое состояние слизистой оболочки нижней губы и десны крыс в условиях экспериментального стоматита.Материалы и методы. Исследование эффективности нового геля проводили на модели экспериментального стоматита. Экспериментальный стоматит у крыс моделировали по стандартной методике одноразовой 5-ти секундной аппликацией ватным тампоном с 10% раствором натрия гидроксида на пристенок между резцами нижней челюсти и нижней губой. Исследование проведено на крысах самцах массой 180-220 г.Результаты. У животных группы интактного контроля было отмечено нормальное состояние поверхности нижней губы и десны. У животных группы контрольной патологии на фоне экспериментального стоматита отмечали значительные деструктивные явления клеток внутренней поверхности нижней губы и десны. В слизистой нижней губы поверхностные слои дефекта представляют собой довольно плотные некротические массы, дно - грануляционная ткань, замещающего собственную пластинку слизистой оболочки, подслизистую оболочку и подчиненные мышечные волокна. Нанесение геля "Метрогил-Дента" способствовало частичному восстановлению исследуемых показателей. В слизистой оболочке нижней губы на месте бывших язв видно мягкий рубец, прикрытый многослойным эпителием. В отличие от контрольной патологии, у 83,3% крыс, которых лечили новым гелем, в слизистой оболочке нижней губы язвенные повреждения полностью зажили. Бывший дефект заполняет достаточно зрелая волокнистая ткань, поверхность полностью эпителизована. В слизистой оболочке десен этих крыс также отсутствуют заметные деструктивно-воспалительные изменения, замечено только гипертрофию эпителия. У части крыс ускорялся процесс заживления дефектов, происходило замещение их мягким рубцом и полная эпителизация поверхности, а у других - в день опыта практически полностью восстанавливался структурно-функциональный статус слизистой оболочки.Выводы. Установлено, что лечение новым гелем препятствует развитию деструктивно-воспалительных изменений в слизистой оболочке нижней губы и десны у 83,3% крыс, у части крыс ускорялся процесс заживления дефектов, происходило замещение их мягким рубцом и полная эпителизация поверхности. Лечебный эффект нового геля не уступал препарату сравнения «Метрогил-Дента», а даже несколько превышал последний.Незважаючи на досягнення сучасної фармакології, ефективність більшості засобів для лікування захворювань слизової оболонки порожнини рота залишається недостатньо високою. Актуальним питанням сьогодення є розробка нових комплексних препаратів, що здатні впливати на патогенетичні ланки запальних захворювань порожнини рота. Перспективним на наш погляд для створення нового лікарського засобу є поєднання сухого екстракту алое та густого екстракту кори дуба в одній лікарській формі призначеній для лікування деструктивно запальних захворювань порожнини рота.Мета. Дослідження впливу нового гелю на морфологічний стан слизової оболонки нижньої губи та ясен щурів за умов експериментального стоматиту.Матеріали та методи. Дослідження ефективності нового гелю проводили на моделі експериментального стоматиту. Експериментальний стоматит у щурів моделювали за стандартною методикою одноразовою 5-ти секундною аплікацією ватним тампоном із 10% розчином натрію гідроксиду на пристінок між різцями нижньої щелепи та нижньою губою. Дослідження проведено на щурах самцях масою 180-220 г.Результати. Тварин групи інтактного контролю мали нормальний стан поверхні нижньої губи та ясна. У тварин групи контрольної патології на тлі експериментального стоматиту відзначали значні деструктивні явища клітин внутрішньої поверхні нижньої губи та ясна. У слизовій нижньої губи поверхневі шари дефекту представляють собою доволі щільні некротичні маси, дно – грануляційна тканина, що заміщує власну пластинку слизової оболонки, підслизову оболонку та підлеглі м'язові волокна. Нанесення гелю “Метрогіл-Дента” сприяло частковому відновленню досліджуваних показників. У слизовій оболонці нижньої губи на місці колишніх виразок видно м'який рубець, прикритий багатошаровим епітелієм. На відміну від контрольної патології, у 83,3% щурів, яких лікували новим гелем, у слизовій оболонці нижньої губи виразкові пошкодження повністю загоєнні. Колишній дефект заповнює доволі зріла пухка волокниста тканина, поверхня повністю епітелізована. У слизовій оболонці ясен цих щурів також відсутні помітні деструктивно-запальні зміни, помічено лише гіпертрофію епітелію. У частини щурів прискорювався процес загоєння дефектів до строку спостереження, відбувалося заміщення їх м'яким рубцем та повна епітелізація поверхні, а у інших – на день досліду практично повністю відновлювався структурно-функціональний статус слизової оболонки.Висновки. Встановлено, що лікування новим гелем перешкоджає розвитку деструктивно-запальних змін у слизовій оболонці нижньої губи та ясен у 83,3% щурів, у частини щурів прискорювався процес загоєння дефектів до строку спостереження, відбувалося заміщення їх м'яким рубцем та повна епітелізація поверхні. Лікувальний ефект нового гелю не поступався препарату порівняння «Метрогіл-Дента», а навіть дещо перевищував останній

Impact of hydrotechnical construction on aquatic ecosystems of the Kiliia branch of the Danube Delta

Resumption of shipping in the Bystryi branch in the Ukrainian part of the Danube Delta, one of the largest aquatic-wetland areas of Europe and the world, has made it necessary to control the anthropogenic impact on the neighboring water areas of the Danube Biosphere Reserve. The objective of the study was comparing the compositions and structure of phytoplankton, microphytobenthos, macrophytes, benthic invertebrates and ichthyofauna of the mouth area of the Bystryi branch with such communities of the mouths of the branches Vostochnyi, Tsyhanka and Starostambulskyi, which are situated in the protected zone and characterized by limited anthropogenic activity. We also determined the correspondence of the descriptors of biotic groups to the categories of the ecological status according to the Water Framework Directive of the EU. The studies were performed in the autumn and summer periods in 2020–2021. We recorded 367 species of animals and plants, the richest biodiversity was seen for the biota of the Bystryi branch – 250 species, and 180–231 species of hydrobionts were found in the undisturbed mouths. We determined 25.3% of shared species for the water areas, and therefore high values of similarity of the species compositions according to Bray-Curtis (47.5% to 81.5%). We determined no significant differences between the groups of the mouths of the examined branches according to most indicators of taxonomic and ecological structure. As the descriptors of ecological status, we chose assemblage indices of phytoplankton and microphytobenthos, which are based on ratios of biomass of functional groups of algae, and also the Macrophyte Biological Index for Rivers, saprobic index of Zelinka & Marvan and Biological Monitoring Working Party Index of Benthic Invertebrates and Representation of Species of Ichthyfauna according to vulnerability to actions of environmental factors. We determined that the range of descriptors of phytoplankton and microphytobenthos corresponded to the “high” ecological status category, such of macrophytes and benthic invertebrates to “good”, and such of ichthyofauna varied “high” to “good”. In general, all the mouth areas were characterized by “good” ecological status. Similarities of the species composition and the structure of biotic communities of the mouths of the studied branches of the delta indicate the absence of negative impact of the deepwater shipping on adjacent ecosystems, which may be related to the peculiarities of reactions of groups in the water areas with natural stress, as well as local impact of the hydrotechnical construction

Значення вибору фітопрепаратів для індивідуалізованої терапії гострих риносинуситів

The article is devoted to modern approaches to the treatment of acute rhinosinusitis taking into account the basic principles of the rational pharmacotherapy. Today acute rhinosinusitis (ARS) remains in the leading position among other diseases in outpatient practice, therefore, the choice of the optimal treatment tactics and the optimal drug in each clinical case is of particular importance. The drugs of choice for acute uncomplicated rhinosinusitis are herbal preparations. The phytopreparations have an effect on all links of the pathogenesis of the disease due to the complex action of their biologically active substances. The phytopreparation Sinupret® (Bionorica CE, Germany) is very often recommended by doctors and pharmacists for treating rhinitis, sinusitis and their complications. Priority of the choice of the drug is determined by its high efficiency and safety proven by numerous preclinical and clinical studies, the long experience of use and the presence of several dosage forms. Despite the common name each of the drugs of this brand has its own characteristics. They differ in the specificity of the dosage form, the physicochemical state of the active pharmaceutical substance, the dose of the active substances. Various Sinupret® modifications are important for the individualized rational pharmacotherapy of patients with ARS provided by both a physician and a pharmacist. When providing pharmaceutical care a pharmacist select over-the-counter medicines taking into account their effectiveness, safety, quality and economic expediency.Освещены современные подходы к лечению острых риносинуситов, базирующихся на основных принципах рациональной фармакотерапии. Учитывая высокую распространенность острых риносинуситов, ассоциированных с ОРВИ, особое значение имеет выбор оптимальной тактики лечения и оптимального лекарственного препарата в каждом клиническом случае. Препаратами выбора при острых неосложненных риносинуситах считаются растительные препараты, которые благодаря комплексному действию биологически активных веществ влияют на все звенья патогенеза заболевания. Наиболее часто рекомендованным врачами и фармацевтами фитопрепаратом является Синупрет® производства компании Бионорика СЕ (Германия). Приоритетность выбора препарата определяется его высокой эффективностью и безопасностью, доказанными в многочисленных доклинических и клинических исследованиях, продолжительным опытом применения, наличием нескольких лекарственных форм. Несмотря на общее название, каждый из препаратов этого бренда имеет свои особенности, которые обусловлены спецификой лекарственной формы, физико-химическим состоянием активной фармацевтической субстанции, дозой действующих веществ. Разнообразие модификаций Синупрета® является важным инструментом обеспечения индивидуализированной рациональной фармакотерапии больных с риносинуситами не только врачом, но и фармацевтическим работником, осуществляющим в рамках фармацевтической опеки выбор безрецептурных лекарственных препаратов с учетом их эффективности, безопасности, качества и экономической целесообразности.Висвітлені сучасні підходи до лікування гострих риносинуситів, які ґрунтуються на основних принципах раціональної фармакотерапії. Зважаючи на значну поширеність гострих риносинуситів, асоційованих з ГРВІ, особливого значення набуває вибір оптимальної тактики лікування та оптимального лікарського препарату у кожній клінічній ситуації. Препаратами вибору при гострих неускладнених риносинуситах вважаються рослинні препарати, які за рахунок комплексної дії біологічно активних речовин впливають на усі ланки патогенезу захворювання. Найбільш рекомендованим лікарями та фармацевтами фітопрепаратом є Синупрет® виробництва компанії Біонорика СЕ (Німеччина). Пріоритетність вибору препарату визначається його високою ефективністю та безпекою, які підтверджуються результатами численних доклінічних і клінічних досліджень, тривалим досвідом застосування, наявністю декількох лікарських форм. Незважаючи на загальну назву, кожен з препаратів цього бренду має свої особливості, які визначаються специфікою лікарської форми, фізико-хімічним станом активної фармацевтичної субстанції, дозою діючих речовин. Різномаїття модифікацій Синупрету® є важливим інструментом забезпечення індивідуалізованої раціональної фармакотерапії хворих на риносинусит не лише лікарем, але й фармацевтичним працівником, який у межах фармацевтичної опіки здійснює вибір безрецептурних лікарських препаратів з урахуванням їхньої ефективності, безпеки, якості та економічної доцільності.

Вивчення впливу парацетамолу на функціональний стан нирок щурів за умов експериментальної інсулінорезистентності

Topicality. Paracetamol (PA) is widely used as an antipyretic and analgesic agent, but the peculiarities of PA effect on organs and tissues under insulin resistance (IR) have not been studied enough.Aim. To study paracetamol effect on kidney functional status under IR in rats.Materials and methods. The study was conducted on white random-bred male rats, which were divided into groups depending on the purpose of the experiment. The IR was modeled by a high-calorie diet enriched with fructose; PA was administered intraperitoneally at a dose of 600 mg/kg body weight once 24 hours before the experiment finishing. The activity of alkaline phosphatase (APh), γ-glutamyltranspeptidase (GGT), and content of total protein, albumins, creatinine, urea, sodium, potassium and chlorides were determined in blood serum. In the urine, the activity of neutral alpha-glucosidase (NAG) and aldolase were determined.Results and discussion. In animals with experimental IR PA administration was accompanied by significant changes in biochemical parameters that reflect the kidney functional status. In particular, an increase in the total protein, albumin, creatinine, urea and electrolytes in the blood serum were significant. Also, the PA injection under IR increased the activity of enzymes, which were investigated in blood serum – APh, GGT, and urine – NAG and aldolase.Conclusions. The obtained data proved the kidney damage development  caused by IR PA administration, in particular, tubular disorders.Актуальность. Парацетамол (ПА) широко используется в качестве жаропонижающего и анальгетического средства, однако особенности влияния ПА на органы и ткани в условиях инсулинорезистентности (ИР) изучены недостаточно.Цель работы. Целью этого исследования было изучение влияния ПА на функциональное состояние почек у крыс с экспериментальной ИР. Материалы и методы. Исследование проведено на белых рандомбредных крысах-самцах, которые были разделены на группы в зависимости от цели эксперимента. ИР моделировалась высококалорийной диетой, обогащенной фруктозой; ПА вводили внутрибрюшинно в дозе 600 мг/кг массы тела однократно за 24 часа до окончания эксперимента. В сыворотке крови определяли активность щелочной фосфатазы (ЩФ), g-глутамил-транспептидазы (ГГТ) и содержание общего белка, альбуминов, креатинина, мочевины, натрия, калия и хлоридов. В моче определяли активность нейтральной альфа-глюкозидазы (НАГ) и альдолазы.Результаты и их обсуждение. У животных с экспериментальной ИР введение ПА сопровождалось достоверными изменениями биохимических показателей, отражающих функциональное состояние почек, в частности повышенным содержанием общего белка, альбуминов, креатинина, мочевины и электролитов в сыворотке. Также введение ПА на фоне ИР повышало активность ферментов; в сыворотке крови исследовалась активность ЩФ, ГГТП, а в моче – НАГ и альдолазы.Выводы. Полученные данные свидетельствуют о том, что в условиях развития состояния ИР введение ПА вызывает поражение почек, в частности их канальцевого аппарата.Актуальність. Парацетамол (ПА) широко використовується в якості жарознижувального та аналгетичного засобу, однак особливості впливу ПА на органи і тканини в умовах інсулінорезистентності (ІР) вивчені недостатньо.Мета роботи. Метою цього дослідження було вивчення впливу ПА на функціональний стан нирок у щурів з експериментальною ІР.Матеріали та методи. Дослідження проведено на білих рандомбредних щурах-самцях, які були розділені на групи в залежності від мети експерименту. ІР моделювалася висококалорійною дієтою, збагаченою фруктозою, ПА вводили втрутрішньоочеревинно в дозі 600 мг/кг маси тіла одноразово за 24 години до закінчення експерименту. В сироватці крові визначали активність лужної фосфатази (ЛФ), g-глутамілтранспептидази (ГГТ) та вміст загального білка, альбумінів, креатиніну, сечовини, натрію, калію та хлоридів. У сечі визначали активність нейтральної альфа-глюкозидази (НАГ) та альдолази.Результати та їх обговорення. У тварин з експериментальною ІР введення ПА супроводжувалося достовірними змінами біохімічних показників, які відображають функціональний стан нирок, зокрема, підвищенням вмісту загального білка, альбумінів, креатиніну, сечовини та електролітів у сироватці крові. Також введення ПА на тлі ІР підвищувало активність ферментів; у сироватці крові досліджувалася ЛФ, ГГТП, а в сечі – НАГ та альдолази.Висновки. Отримані дані свідчать про те, що в умовах розвитку стану ІР введення ПА викликає ураження нирок, зокрема їх канальцевого апарату

Підвищення раціональності лікарської терапії у літніх хворих терапевтичного профілю

Taking into account the tendency to aging population around the world, as well as the frequency of occurrence, polymorbidity and peculiarities of the course of the concomitant pathology in elderly the increase of the rationality of pharmacotherapy in this group of patients has a significant medical and social value.Aim. To increase the rational use of drugs in the elderly and old age.Materials and methods. 105 Inpatient medical histories of patients aged over 65 years old were analyzed for the purpose of conformity of drug prescribing with the international recommendations of the American Geriatric Association of 2015. These recommendations included the correlation of a particular drug to the category of drugs that are not recommended for use in the elderly or the category of drugs which use should be avoided in certain diseases and syndromes, or potentially dangerous.Results. In 73 % of cases there were prescriptions of drugs included in the list of those that were not recommended in elderly patients with different strength of evidence and contraindications. In addition, in 34.4 % of observations, the inappropriateness of the prescription of individual drugs was identified, and in 57.1 % there was incorrect dosing according to the standardized Medication Appropriateness Index. A high level of polypragmasy was revealed.Conclusions. Conclusions are made concerning the ways of improving the rationality of drug therapy of elderly patients.Учитывая тенденцию к старению населения во всем мире, а также частоту встречаемости, полиморбидность и особенности течения сопутствующей патологии у пожилых больных, повышение рациональности фармакотерапии этой группы пациентов имеет значительный медико-социальный вес.Цель работы. Повышение рациональности использования лекарственных препаратов у лиц пожилого и старческого возраста.Материалы и методы. Проанализировано 105 стационарных историй болезни пациентов в возрасте старше 65 лет на предмет соответствия назначений препаратов международным рекомендациям Американской гериатрической ассоциации 2015 года. Последние предусматривали соотнесение определенного препарата к категориям либо не рекомендованных к применению у пожилых людей, либо применение которых следует избегать при определенных заболеваниях и синдромах, либо потенциально опасных. Результаты. В 73 % случаев установлено назначение лекарственных препаратов, входящих в списки не рекомендованных у пожилых пациентов с разной силой доказательств и противопоказаний. Кроме того, в 34,4 % наблюдений установлена нерациональность назначения отдельных препаратов и в 57,1 % – некорректное дозирование согласно стандартизированному показателю Medication Appropriateness Index. Обнаружен высокий уровень полипрагмазии.                                              Выводы. Сделаны выводы о путях повышения рациональности лекарственного лечения пожилых пациентов.Враховуючи тенденцію до старіння населення у всьому світі, а також частоту зустрічаємості, поліморбідність та особливості перебігу супутньої патології у літніх хворих, підвищення раціональності фармакотерапії цієї групи пацієнтів мають значну медико-соціальну вагу.Мета роботи. Підвищення раціональності використання лікарських препаратів у осіб літнього і похилого віку.Матеріали та методи. Проаналізовано 105 стаціонарних історій хвороби пацієнтів у віці старше 65 років на предмет відповідності призначень препаратів міжнародним рекомендаціям Американської геріатричної асоціації 2015 року. Останні передбачали співвіднесення певного препарату до категорій або не рекомендованих до застосування у літніх людей, або застосування яких слід уникати при певних захворюваннях і синдромах, або які є потенційно небезпечними.Результати. У 73 % випадків встановлено призначення лікарських препаратів, що входять у списки не рекомендованих у літніх пацієнтів з різною силою доказів та протипоказань. Крім того, в 34,4 % спостережень встановлена нераціональність призначення окремих препаратів і в 57,1 % – некоректне дозування за стандартизованим показником Medication Appropriateness Index. Виявлений високий рівень поліпрагмазії.Висновки. Зроблені висновки щодо шляхів підвищення раціональності лікарського лікування літніх пацієнтів