Інтенсивна терапія у хворих при рубцевих стриктурах стравоходу

The proposed medical tactics and intensive therapy of scar strictures of the esophagus we represent in this article. The causes of their occurrence: burns in the esophagus, surgical interventions on the esophagus, reflux esophagitis, and malignant genesis – esophageal cancer. A considerable part of patients with scar strictures of the esophagus is hospitalized at later stages of the stricture: with 4th and 5th degrees of obstruction. This leads to increasing of the number of exhausted patients and neglected cases, that contributes to increasing of levels of postoperative lethality and complications. The sults of surgical treatment of 116 patients with esophageal strictures at the period of 2003–2017 were analyzed. We used a logistic regression method to determine the risk factors for postoperative complications. It was established that the risk increases significantly with the presence of technical difficulties during operation, diabetes mellitus, blood plasma albumin levels less than 25 g/l, complete obstruction of the esophagus. The proposed program of treatment of patients with scar strictures of the esophagus reliably reduces the risk of postoperative complications. The diagnostic algorithm, the program of treatment of patients with preoperative infusion therapy and parenteral nutrition with “all in one” system were applied in patients of the main group. Due to the treatment program and intensive therapy, the number of postoperative complications has decreased from 27,27% to 12,0%, and mortality – from 6,06% to 2,0%.В статье представлены предложенная лечебная тактика и интенсивная терапия при рубцовых стриктурах пищевода. Причинами их возникновения являются ожоги пищевода, перенесенные ранее оперативные вмешательства на пищеводе, рефлюкс-эзофагит, а также злокачественного генеза – рак пищевода. Значительная часть больных с рубцовыми стриктурами пищевода госпитализируется на поздних стадиях стриктуры: с 4 и 5 степенями их непроходимости. Это приводит к увеличению количества истощенных больных и запущенных случаев, что способствует повышению уровней послеоперационной летальности и осложнений. Проанализированы результаты хирургического лечения 116 больных при стриктурах пищевода за период с 2003 по 2017 гг. Нами был использован метод логистической регрессии с определением факторов риска возникновения послеоперационных осложнений. Установлено, что риск осложнений достоверно возрастает с наличием технических трудностей во время операции, сахарного диабета, уровня альбумина плазмы крови менее 25 г/л, полной непроходимости пищевода. Предложенная программа лечения больных с рубцовыми стриктурами пищевода достоверно уменьшает риск возникновения послеоперационных осложнений. У больных основной группы применялся диагностический алгоритм, предложенная программа лечения больных с предоперационной инфузионной терапией и парентеральным питанием системами “все в одном”. При применении предложенной программы лечения и интенсивной терапии количество послеоперационных осложнений уменьшилось с 27,27% до 12,0%, летальность – с 6,06% до 2,0%.У статті представлено запропоновану лікувальну тактику й інтенсивну терапію при рубцевих стриктурах стравоходу. Причинами їх виникнення є опіки стравоходу, перенесені раніше оперативні втручання на стравоході, рефлюкс-езофагіт, а також злоякісного ґенезу – рак стравоходу. Значна частина хворих з рубцевими стриктурами стравоходу госпіталізується на пізніх стадіях стриктури: з 4 та 5 ступенями їх непрохідності. Це призводить до збільшення кількості виснажених хворих та занедбаних випадків, що сприяє підвищенню рівнів післяопераційної летальності та ускладнень. Проаналізовано результати хірургічного лікування 116 хворих при стриктурах стравоходу за період з 2003 по 2017 рр. Нами було використано метод логістичної регресії з визначенням факторів ризику виникнення післяопераційних ускладнень. Встановлено, що ризик достовірно зростає із наявністю технічних труднощів під час операцій, цукрового діабету, рівня альбумінів плазми крові менше 25 г/л, повної непрохідності стравоходу. Запропонована програма лікування хворих з рубцевими стриктурами стравоходу достовірно зменшує ризик виникнення післяопераційних ускладнень. У хворих основної групи застосовувався діагностичний алгоритм, запропонована програма лікування хворих з передопераційною інфузійною терапією та парентеральним харчуванням системами “все в одному”. При застосуванні запропонованої програми лікування та інтенсивної терапії кількість післяопераційних ускладнень зменшилася з 27,27 % до 12,0 %, летальність – із 6,06 % до 2,0 %

Спонтанний розрив стравоходу: нестандартна ситуація в діагностиці та лікуванні

Перфорації стравоходу належать до смертельно небезпечних захворювань. Серед усіх можливих варіантів даної патології окреме місце за тяжкістю діагностування та надання допомоги займає спонтанний розрив

Сучасні підходи до лікування гнійних ран. Невирішені проблеми

Комплексне лікування гнійних ран залишається однією з актуальних проблем хірургії. Незважаючи на значні досягнен-ня сучасної фармакології, основним у лікуванні ран залишається хірургічний метод у поєднанні з місцевим лікуванням.В свою чергу, ефективність лікування визначається чітким розумінням патогенезу, фазності ранового процесу, завдань,які необхідно вирішити в кожній із фаз. Арсенал сучасних лікувальних методик дозволяє зробити індивідуальнимпідхід до кожного з пацієнтів, враховуючи всі переваги та недоліки вибраного методу лікування, супутні та фонові за-хворювання, наявність протипоказань. Відмова від шаблонів, застосування сучасних підходів, вологого ведення ранпокликані скоротити середні строки перебування хворого в стаціонарі, прискорити очищення рани та покращитивіддалені наслідки у хворих із гнійними ранами. Актуальним залишається пошук нових, ефективних та водночас про-стих, ергономічних методів місцевого лікування ран

Колостоми після обструктивної резекції сигмоподібної кишки. Коли виконувати відновлювальну операцію?

The aim of the work: improvement of the results of reconstructive restorative operations of colon by determining the optimal timing of their implementation. Materials and Methods. Treatment results of 152 patients, who underwent reconstructive restorative operations were analysed. Histopathologic structure, endoscopic changes of the rectal stump on the different terms after its disconnection were studied. It allowed us to establish the optimal time for reconstructive restorative operation. Rresults and Discussion. Analysis and prognosis of regenerative processes in the area of bowel reconstruction is based on the results of morphological studies. Therefore, studies of morphological changes in the proximal and distal colon became the basis for optimizing the timing of reconstructive restorative operations after colostomy. Structural and functional restructuring of the mucous membrane begins in the proximal colon and in the colon stump 1 month after the first phase of surgical treatment and is manifested by the advantage of hyperplastic and reactive-inflammatory changes, which were restored, according to our data, 3 months after stoma application. In the later stages of the research (6 months or more) of the colon stump, a number of trends in the morphofunctional restructuring of the colon are clearly defined. These trends are characterized by a gradual and uneven increase in crypt atrophy with focal regression after 6 months and morphofunctional cell remodeling of the integumentary epithelium. Despite the fact that the number and length of crypts decreases, in the later stages after the first phase of surgical treatment, their architectonics and cellular composition is preserved with a significant predominance of goblet cells. An endoscopic examination of the rectal stump was held at different times. Analyzing the endoscopic picture of the stump of the colon, it was found that in the period of 2.5–3 months the mucous membrane of the stump corresponds to the norm. With an increase of the period of disconnection of the colon, significant changes in the colon wall occur, namely, the folds of the colon are smoothed out, the tone of the wall of colon decreases, arrise atrophic changes in the mucous membrane.Цель работы: улучшение результатов реконструктивно-восстановительных операций на толстой кишке путём определения оптимальных сроков их выполнения. Материалы и методы. Проанализировано результаты лечения 152 больных, которым были выполнены реконструктивно-восстановительные операции. Изучено гистологическое строение, эндоскопические изменения культи прямой кишки в разные сроки после её отключения, что позволило установить оптимальный срок для проведения реконструктивно-восстановительных операций. Результаты исследований и их обсуждение. Анализ и прогнозирование регенераторных процессов в зоне реконструкции кишки в основе своей базируется на результатах морфологических исследований. Поэтому исследование морфологических изменений проксимального и дистального отделов толстой кишки стало основой для оптимизации сроков выполнения реконструктивно-восстановительных операций после наложения колостомы. Структурно-функциональная перестройка слизистой оболочки начинается в проксимальном отделе толстой кишки и в культе толстой кишки уже через 1 месяц после первого этапа хирургического лечения и проявляется преимуществом гиперпластических и реактивно-воспалительных изменений, которые восстанавливались, по нашим данным, через 3 месяца после наложения стомы. На поздних сроках исследования (6 и более месяцев) культи толстой кишки четко определяется ряд тенденций морфофункциональной перестройки толстой кишки. Эти тенденции характеризуются постепенным и неравномерным нарастанием атрофии крипт с их очаговой регрессией в сроки после 6 месяцев и морфофункциональной клеточной перестройкой покровного эпителия. Несмотря на то, что количество и длина крипт в поздние сроки после первого этапа хирургического лечения уменьшаются, их архитектоника и клеточный состав сохраняется, со значительным преобладанием бокаловидных клеток. Было проведено эндоскопическое исследование культи прямой кишки в разные сроки. Анализируя эндоскопическую картину культи толстой кишки, было установлено, что в сроки 2,5–3 месяца слизистая оболочка культи соответствует норме, а с увеличением срока отключения толстой кишки, происходят существенные изменения ее стенки, а именно сглаживаются складки толстой кишки, снижается тонус стенки кишки, возникают атрофические изменения слизистой оболочки.Мета роботи: поліпшення результатів реконструктивно-відновлюючих операцій на товстій кишці шляхом визначення оптимальних термінів їх виконання. Матеріали та методи. Проаналізовано результати лікування 152 хворих, яким були виконані реконструктивно-відновлюючі операції. Вивчено гістологічну будову, ендоскопічні зміни кукси прямої кишки в різні терміни після її відключення, що дозволило встановити оптимальний термін для проведення реконструктивно- відновлюючих операцій. Результати досліджень та їх обговорення. Аналіз і прогнозування регенераторних процесів в зоні реконструкції кишки в основі своїй базується на результатах морфологічних досліджень. Тому дослідження морфологічних змін проксимального і дистального відділів товстої кишки стало основою для оптимізації термінів виконання реконструктивно-відновлюючих операцій після накладення колостоми. Структурно-функціональна перебудова слизової оболонки починається в проксимальному відділі товстої кишки і в куксі товстої кишки вже через 1 місяць після першого етапу хірургічного лікування і проявляється перевагою гіперпластичних і реактивно-запальних змін, які відновлювалися, за нашими даними, через 3 місяця після накладення стоми. На пізніх термінах дослідження (6 і більше місяців) кукси товстої кишки чітко визначається ряд тенденцій морфофункціональної перебудови товстої кишки. Ці тенденції характеризуються: поступовим і нерівномірним наростанням атрофії крипт з осередковою їх регресією в терміни після 6 місяців і морфофункціональною клітинною перебудовою покривного епітелію. Незважаючи на те, що кількість і довжина крипт зменшується, в пізні терміни після першого етапу хірургічного лікування, їх архітектоніка і клітинний склад зберігається зі значним переважанням келихоподібних клітин. Було проведено ендоскопічне дослідження кукси прямої кишки в різний термін. Аналізуючи ендоскопічну картину кукси товстої кишки, було встановлено, що в терміни 2,5-3 місяці слизова оболонка кукси відповідає нормі, а зі збільшенням терміну відключення товстої кишки відбуваються суттєві зміни стінки товстої кишки, а саме згладжуються складки товстої кишки, знижується тонус стінки кишки, виникають атрофічні зміни слизової оболонки

Cholangiogenic liver abscess: diagnosis, treatment, complications

Scopul lucrării. Îmbunătățirea rezultatelor tratamentului abceselor hepatice colangiogenice prin îmbunătățirea tacticii chirurgicale și implementarea tehnicilor minim invazive. Materiale și metode. 56 de pacienți cu abcese hepatice colangiogenice (HAP) care au fost tratați în secția de chirurgie a Spitalului Clinic Regional din Vinnytsia, numită după M. I. Pirogov din 2013 până în mai 2023. Predominau femeile. Vârsta pacienților a variat între 27 și 83 de ani, vârsta medie a fost de 55±1,4 ani. Durata bolii a variat de la 7 zile la 4 luni. Diagnosticul s-a bazat pe metode de laborator, ecografie, fibrogastroscopie și MSCT cu contrast intravenos. Toți cei 56 de pacienți au fost supuși terapiei antibacteriene și de remediere. La examinarea bacteriologică a conținutului abcesului a predominat flora gram-negativă: Proteus, Streptococcus, Kl. pneumoniae și Pseudomonas și combinația lor. Dintre interventiile operatorii s-au efectuat drenaj percutan extern, metoda laparoscopica, deschiderea si drenajul abcesului din abord laparotomie. Rezultate. Toți cei 56 de pacienți au fost operați. 46 dintre ei au fost tratați cu drenaj percutan și igienizarea cavității abcesului cu ajutorul antisepticelor. Această metodă, combinată cu terapia cu antibiotice, a fost pilonul de bază al tratamentului pentru HAP. Printre complicații: 4 — scurgerea bilei, 2 — secreții hemoragice, 2 — pleurezie reactivă.Nu au existat consecințe fatale. Pentru a elimina hipertensiunea biliară, la 50 de pacienți s-au efectuat papilosfinterotomie endoscopică, litoextracție, stentarea hepaticocoledocului. Nu au existat complicații la 4 pacienți care au fost deschisi laparoscopic. Avantajele metodei sunt vizualizarea ficatului și examinarea organelor cavității abdominale, ceea ce ar putea duce la dezvoltarea unui abces. Drenajul abcesului din accesul laparotomiei a fost efectuat la 6 pacienți. Cavitatea abcesului a fost spălată cu un antiseptic și drenată. Dezavantajele sunt traumatisme mari, șederea îndelungată în spital, dezvoltarea complicațiilor postoperatorii. Dintre complicații, 2 au avut scurgeri de bilă. Durata drenajului în timpul laparotomiei a fost în medie de până la 15 zile, în timpul drenajului percutan - până la 7 zile. 2 pacienți au murit (3,57%) cu abcese hepatice miliare din cauza dezvoltării sepsisului și insuficienței hepatice. Concluzii. 1. Tratamentul trebuie început conservator cu terapie cu antibiotice masive, drenaj biliar și drenarea HAC. 2. Este necesar să se utilizeze metode minim invazive de tratament pentru HAC unic datorită traumatismelor reduse, siguranței și perioadei postoperatorii scurte.Aim of study. To improve the results of treatment of cholangiogenic liver abscesses by improving surgical tactics and implementing minimally invasive techniques. Materials and methods. 56 patients with cholangiogenic liver abscesses (HLA) were treated in the surgical department of the Vinnytsia Regional Clinical Hospital named after M. I. Pirogov from 2013 to May 2023. Women predominated. The age of the patients ranged from 27 to 83 years, the average age was 55±1.4 years. The duration of the illness varied from 7 days to 4 months. Diagnosis was based on laboratory methods, ultrasound, fibrogastroscopy and MSCT with intravenous contrast. All 56 patients underwent antibacterial and remedial therapy. During the bacteriological examination of the contents of the abscess, gram-negative flora prevailed: Proteus, Streptococcus, Kl. pneumoniae and Pseudomonas and their combination. Among the operative interventions, external percutaneous drainage, laparoscopic method, opening and drainage of the abscess from the laparotomy approach were performed. Results. All 56 patients were operated. 46 of them were treated with percutaneous drainage and sanitation of the abscess cavity with the help of antiseptics. This method, combined with antibiotic therapy, has been the mainstay of treatment for HLA. Among the complications: 4 — leakage of bile, 2 — hemorrhagic secretions, 2 — reactive pleurisy.There were no fatal consequences. In order to eliminate biliary hypertension, endoscopic papillosphincterotomy, lithoextraction, stenting of the hepaticocholedochus were performed in 50 patients. There were no complications among 4 patients who were operated laparoscopically. The advantages of the method are visualization of the liver and examination of the organs of the abdominal cavity, which could lead to the development of an abscess. Abscess drainage from laparotomy access was performed in 6 patients. The abscess cavity was washed with an antiseptic and drained. Disadvantages are high trauma, long stay in the hospital, development of postoperative complications. Of the complications, 2 had bile leaks. The duration of drainage during laparotomy was on average up to 15 days, during percutaneous drainage - up to 7 days. 2 patients died (3.57%) with miliary liver abscesses due to the development of sepsis and liver failure. Conclusions. 1. Treatment should be started conservatively with massive antibiotic therapy, biliary drainage and drainage of HLA. 2. It is necessary to use mini-invasive methods of treatment for single HLA due to their low trauma, safety and short postoperative period

Діагностика та лікування хворих з абсцесами печінки

The article describes the experience of treatment of 66 patients with liver abscess. 38 patients were operated using a traditional open method. 28 – minimally invasive technologies under control of ultrasonography. The majority of liver abscess of the right share was localized in 7th and 8th segments, the left share – 3d and 4th. The volume of liquid formations ranged from 1-2 ml to 1.2 l. The liver abscess was, as a rule, secondary. The use of minimally invasive technologies is an effective method of treatment of liver abscess, it allows to significantly reduce the frequency of complications, duration of hospitalization and a quality of patient’s life. Lethal cases were not     recorded.У статті наведено досвід лікування 66 хворих з абсцесами печінки (АП). 38 пацієнтів були оперовані відкритим традиційним методом, 28 – шляхом використання міні-інвазивних технологій під контролем УЗД. Значна більшість АП правої частки локалізувалась в 7, 8 сегментах, лівої частки – в 3, 4 сегментах. Об’єм рідинних утворів сягав від 1–2 мл  до 1,2 л. Абсцеси печінки мали, як правило, вторинний характер. Застосування міні-інвазивних технологій є ефективним методом лікування АП, дозволяє значно зменшити частоту ускладнень, тривалість госпіталізації та якість життя хворих. Летальних наслідків не було

Лазерні технології в лікуванні ускладнених форм варикозного розширення вен нижніх кінцівок

Treatment results of complicated chronic venous disorders has been shown. The experience of using of endovenous laser ablation in complex treatment of trophic ulcers in chronic venous insufficiency is shown. The purpose of this work is to evaluate the efficiency of endovenous laser ablation (EVLA) of varicose vein disease of shins and to define the ways to optimize such treatment. The treatment of 60 patients was analyzed. In work the features of engineering of realization laser coagulation are considered. The received results lead to conclusion, that endovenous laser coagulation of affected veins is a reliable method of threatment. The causes of trophic ulcers were chronic venous insufficiency on the background of varicose veins and post-thrombotic syndrome. An ultrasound duplex vascular sean of lower limbs was made for all patients at all stages of diagnostics and treatment. The work displays tactics and features of laser technology application techniques of patients with venous trophic ulsers. All trophic ulcers heald up within one or two month after treatment. Endovenous laser ablation is the method of choice in the composition of the combined complex treatment of complicated chronic venous disorders C6s stage in CEAP. The use of laser technology reduce operative trauma and postoperative complications and also significantly reduces the time of postoperative rehabilitation.Мета роботи – поліпшення результатів лікування пацієнтів із ускладненими формами вари козного розширення вен нижніх кінцівок за допомогою використання високоенергетичного лазера. Матеріал і методи. Проліковано 60 хворих з ускладненими формами варикозного розши рення поверхневих вен нижніх кінцівок у період з 2016 по 2018 рік на базі Хірургічного цен тру стаціонарної медичної допомоги Державної наукової установи ≪Науково-практичний центр профілактичної та клінічної медицини≫ Державного управління справами (ДНУ ≪НПЦ ПКМ≫ ДУС). У роботі описано тактику та особливості техніки застосування лазерних технологій у таких пацієнтів. Результати. Причиною венозних трофічних виразок шкіри була хронічна венозна недостат ність на тлі варикозної хвороби та посттромботичного синдрому. Пацієнтам проводили уль тразвукове дуплексне сканування (УЗДС) судин нижніх кінцівок на усіх етапах діагностики та лікування, за результатами якого в поопераційний період констатовано тотальну облітера цію коагульованих вен у 58 (96,7%) пацієнтів. У 2 (3,3%) хворих у пригирловому відділі вели кої підшкірної вени (ВПВ) відзначено неспадіння ВПВ до 5 см, яке самостійно облітерувало впродовж 2 тижнів без додаткових маніпуляцій. Усі трофічні виразки загоїлись впродовж 1-2 місяців. Висновок. Ендовенозна лазерна абляція є методом вибору в складі комбінованого комплек сного лікування пацієнтів із хронічним захворюванням вен стадії С6 за класифікацією СЕАР. Застосування лазерних технологій знижує операційну травму та кількість поопераційних ускладнень, а також значно скорочує терміни поопераційного перебування хворих у стаціо нарі та їх реабілітації

Лікування гнильної флегмони шиї, ускладненої медіастинітом, у хворого з гіпоергічною імунною відповіддю

The aim of the work – to describe the correct method of treatment of patients with putrefactive neck abscess complicated with mediastinitis on example of case of successful treatment of the patient with complicated cervical necrotizing fasciitis and hypoergic immune response.Necrotizing fasciitis of the neck complicated by mediastinitis is uncommon disease with high mortality rate (40–85 %). The article presents the successfultreatment of patient with progressive cervical necrotizing fasciitis and hypoergic immune response. He suffered from rheumatoid arthritis and tookglucocorticosteroids for a long time. Early surgical intervention with maximally wide opening and drainage of all damaged cellular spaces and adequate antibiotic coverage is only true treatment method.Цель работы: описать правильный метод лечения пациентов с гнилостной флегмоной шеи, осложнённой медиастинитом на примере случая успешного лечения больного с осложнённым шейным некротизирующим фасциитом и гипоэргичною иммунным ответом.Гнилостная флегмона шеи, осложненная медиастинитом, – достаточно редкое заболевание с высоким уровнем летальности (45–85 %). В статье представлен случай успешного лечения больного с осложненным шейным некротизирующим фасциитом и гипоэргическим иммунным ответом на фоне ревматоидного артрита, длительное время леченного глюкокортикоидами. Раннее хирургическое вмешательство с максимально широким вскрытием и сквозным дренированием всех пораженных клетчаточных пространств с адекватной антибактериальной терапией является единственным верным методом лечения таких пациентов.Мета роботи: описати правильний метод лікування пацієнтів із гнильною флегмоною шиї, ускладненою медіастинітом, на прикладі випадку успішного лікування хворого з ускладненим шийним некротизуючим фасциїтом та гіпоергічною імунною відповіддю.Гнильна флегмона шиї, ускладнена медіастинітом, – досить рідкісне захворювання з високим рівнем летальності (40–85 %). У статті представлено випадок успішного лікування хворого з ускладненим шийним некротизуючим фасціїтом та гіпоергічною імунною відповіддю на фоні ревматоїдного артриту, тривалий час лікованого глюкокортикостероїдами. Раннє хірургічне втручання з максимально широким розкриттям і наскрізним дренуванням всіх уражених клітковинних просторів з адекватною антибактеріальною терапією є єдиним правильним методом лікування таких пацієнтів

The angiosome concept in revascularization of the shin and foot arteries in patients with diabetes mellitus

Objective. To analyze the results of revascularization of the shin and foot arteries in patients with diabetes mellitus in accordance to the angiosome concept. Materials and methods. Results of roentgen-endovascular interventions on 71 lower extremities, performed in 48 patients, suffering diabetes mellitus and ischemia, menaced for the extremity loss, were analyzed. All the patients had purulent-necrotic affections of the foot Degree III-IV in accordance to classification of WIFI (Wound, Ishemia and Foot Infection). In accordance to anatomic zones of revascularization all roentgen-endovascular interventions were divided into three groups: Group I - 24 (33.8%) direct angiosomic revascularizations, Group II - 38 (53.5%) indirect angiosomic revascularizations, Group III - 9 (12.7%) nonangiosomic revascularizations. Results. There was established, that following the angiosome concept raises possibility of preservation of the lower extremity (92.9%) comparing with nonangiosomic revascularization (77.8%). Conclusion. Efficacy of revascularization of the shin arteries with occlusion-stenotic lesions is significantly higher while restoration of the blood flow in accordance to the angiosome concept

ВІКОВА ТОПОГРАФО-АНАТОМІЧНА НЕДОСТАТАНІСТЬ ЧЕРЕВНОЇ СТІНКИ У ХВОРИХ З ВЕНТРАЛЬНИМИ ГРИЖАМИ

960 persons of elderly and senile age were examined for the causes of development of ventral hernias, where age-related changes in the constitution played an important role. The presence of concomitant pathology promoting an increase in intra-abdominal pressure in 542 (60.2%) cases was combined with elements of topographic anatomical insufficiency, without the elimination of which, it was impossible to expect a positive result of alohernioplasty.В 960 лиц преклонного и старческого возраста исследованны причины развития вентральных грыж, где важную роль сыграли возрастные изменения конституционного телосложения. Наличие сопутствующей патологии, которая вызывала повышение внутрибрюшного давления, в 542 (60,2%) случаях сочеталась с элементами топографо-анатомической недостаточности, без устранения которых положительный результат аллогерниопластики невозможно ожидать.У 960 осіб похилого та старечого віку досліджені причини розвитку вентральних гриж, де важливу роль відіграли вікові зміни конституційної статури. Наявність супутньої патології, що спричиняла підвищення внутрішньочеревного тиску, в 542 (60,2%) випадках поєднувалась з елементами топографо – анатомічної недостатності, без усунення яких на позитивний результат алогерніопластики неможливо було б очікувати