Comparative characteristics of electron energy spectrum in PIG and arc type discharge plasmas

The electron distribution functions relative to the velocity component directed along the magnetic field are compared for PIG and arc type discharges. The identity of these functions for the plasma region pierced by the primary electron beam and their difference in the peripheral part of the discharge are shown. It is concluded that the electron distribution function in the PIG type discharge is formed during one transit of the primary electron through the discharge gap. The mechanisms of electron energy spectrum formation in both the axis region and the peripheral region of the discharge are discussed

СУЧАСНІ УЯВЛЕННЯ ПРО ГРАНУЛОЦИТАРНИЙ АНАПЛАЗМОЗ ЛЮДИНИ

The aim of the work – to generalize some problems of etiology, epidemiological aspects, clinical signs, and laboratory diagnosis of human granulocytic anaplasmosis.Attention was paid that human granulocytic anaplasmosis proliferates in some European countries and Ukraine too as there are a lot of Ixodes ticks existence ranges. This disease has variety of clinical manifestations that’s why early diagnosis of disease needs meticulous laboratory conformation.In Ukraine examination of human granulocytic anaplasmosis are at an initial stage. It is quite possibly that in the majority of Ukrainian regions, human granulocytic anaplasmosis masks and is registered under the diagnosis of other nosologies, transmitted by Ixodes ticks. So, laboratory services which are responsible for diagnosis of such diseases need qualify improvement, and doctors have to know about this pathology and be able to suspect and confirm it. Special recommendations for different stages diagnosis of such human pathology beginning from primary medical care must be introduced.Мета роботи – узагальнити дані про етіологію, епідеміологічні особливості, клінічні прояви та підходи до лабораторної діагностики гранулоцитарного анаплазмозу людини (ГАЛ).Підкреслено, що ця хвороба набуває поширення в багатьох країнах Європи та Україні внаслідок наявності ареалів для її векторів – іксодових кліщів. Звернено увагу на строкатість її клінічних ознак, що ускладнює ранню діагностику захворювання і вимагає ретельного лабораторного підтвердження.Висновок. В Україні дослідження щодо ГАЛ перебувають на початковому етапі. З великою ймовірністю можна припустити, що на більшості території України ГАЛ реєструється під діагнозом інших нозологій, які передаються іксодовими кліщами, що пов’язано з подібністю окремих клінічних проявів цих інфекцій, а також недостатньою базою для їх лабораторної діагностики, з одного боку, та відсутністю настороженості дільничних лікарів та інфекціоністів щодо ГАЛ – з іншого

ВАРІАБЕЛЬНІСТЬ ІМУНОЛОГІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ У ХВОРИХ НА ГОСТРУ ДИЗЕНТЕРІЮ

In the structure of infectious morbidity intestinal infections occupy the second place after respiratory diseases. For several reasons, shigellosis (dysentery) occupies a leading position among them. According to various sources, among etiologically verified diarrhea, it ranges from 28 to 75 %. One of the effective and reliable indicators of confirmation of diagnosis in dysentery is an immunological examination to detect changes in the cellular level of immunity and specific antibodies. The aim of our research was to study and analyze the changes in cellular and humoral immunity that occur in patients with dysentery. Material and Methods. Thirty patients with acute shigellosis who were in the infectious ward of City Public Hospital No. 1 were examined. The total number of T-lymphocytes, B-lymphocytes by the reaction of spontaneous rosette formation (EAS-RUL, TE-RUL) was determined. The functional activity of T-lymphocytes was evaluated by the reaction of blast transformation of T-lymphocytes with phytohemagglutinin. The IgM, IgA and IgG levels were determined by the Mancini method. Results and Discussion. In terms of age, the surveyed contingent consisted of patients aged 23–59 years – 21 people (70.0 %), 60 years and older – 9 (30.0 %). Among the examined 30 patients with acute shigellosis, 10 had a mild course, 13 had a moderate severity, and 7 had a severe one. The immunoregulatory index for mild disease caused by S. sonnei varied from 2.12 to 3.18, with moderate – 2.45–4.82, and severe – 1.80–5.25. Indicators of immunoregulatory index in patients with isolated S. fexneri was at a slight degree – 2.03–2.81; at an average of 3.32–3.96; in severe – 2.02–4.07. Conclusions. Studies of immunological parameters in the acute period of the disease found changes only with moderate and severe dysentery. There were no significant differences in humoral immunity in patients with dysentery depending on age.В структуре инфекционной заболеваемости кишечные инфекции занимают второе место после респираторных болезней. По нескольким причинам шигеллез (дизентерия) занимает среди них ведущее место. По данным различных источников, среди этиологически верифицированных диарей она составляет от 28 до 75 %. Одним из эффективных и достоверных показателей подтверждения диагноза при дизентерии является иммунологическое исследование для выявления изменений клеточного звена иммунитета и специфических антител. Цель – изучить и проанализировать изменения клеточного и гуморального звеньев иммунитета, возникающие у больных дизентерией. Материал и методы. Было обследовано 30 пациентов с острым шигеллезом, находившихся на лечении в инфекционном отделении Городской коммунальной больницы №1. Общее количество Т-лимфоцитов, В-лимфоцитов определяли с помощью реакции спонтанного розеткообразования (ТО-рул, ЕАС-рул). Функциональную активность Т-лимфоцитов оценивали с помощью реакции бластной трансформации Т-лимфоцитов с фитогемаглютинином. Уровень IgM, IgА и IgG определяли за методом Манчини. Результаты. В возрастном аспекте обследованный контингент состоял из больных в возрасте 23–59 лет – 21 (70,0%) больной, 60 лет и старше – 9 (30,0%) пациентов. Среди обследованных 30 пациентов с острым шигеллезом 10 имели легкое течение, 13 – средней степени тяжести, 7 – тяжелое течение. Иммунорегуляторный индекс при легкой степени болезни, вызванной S. sonnei, варьировал от 2,12 до 3,18, при среднетяжелом – 2,45–4,82, при тяжелом – 1,80–5,25. Показатели иммунорегуляторного индекса у пациентов с выделенной S. fexneri при легкой степени составляли 2,03–2,81; при средней – 3,32–3,96; при тяжелой – 2,02–4,07. Выводы. Исследования иммунологических показателей в остром периоде болезни обнаружили изменения только при средней и тяжелой степени дизентерии. Со стороны гуморального иммунитета существенных различий в реакции больных дизентерией в зависимости от возраста не было.У структурі інфекційної захворюваності кишкові інфекції займають друге місце після респіраторних хвороб. З декількох причин шигельоз (дизентерія) займає серед них провідне місце. За даними різних джерел, серед етіологічно верифікованих діарей вона складає від 28 до 75 %. Одним із ефективних та достовірних показників підтвердження діагнозу при дизентерії є імунологічне дослідження для виявлення змін клітинної ланки імунітету та специфічних антитіл. Мета – вивчити та проаналізувати зміни клітинної та гуморальної ланок імунітету, що виникають у хворих на дизентерію. Матеріал і методи. Було обстежено 30 пацієнтів із гострим шигельозом, які перебували на лікуванні в інфекційному відділені Міської комунальної лікарні № 1. Загальну кількість Т-лімфоцитів, В-лімфоцитів визначали за допомогою реакції спонтанного розеткоутворення (ЕАС-РУЛ, ТЕ-РУЛ). Функціональну активність Т-лімфоцитів оцінювали за реакцією бластної трансформації Т-лімфоцитів з фітогемаглютиніном. Рівні IgM, IgА та IgG визначали за методом Манчіні. Результати. У віковому аспекті обстежений контингент складався із хворих у віці 23–59 років – 21 (70,0 %) особа, 60 років і старше – 9 (30,0 %) осіб. Серед обстежених 30 пацієнтів з гострим шигельозом 10 мали легкий перебіг, 13 – середнього ступеня тяжкості, 7 – тяжкий перебіг. Імунорегуляторний індекс при легкому ступені хвороби, викликаної S. Sonnei, варіював від 2,12 до 3,18, при середньотяжкому – 2,45–4,82, при тяжкому – 1,80–5,25. Показники імунорегуляторного індексу у пацієнтів з виділеною S. fexneri при легкому ступені складали 2,03–2,81; при середньому – 3,32–3,96; при тяжкому – 2,02–4,07. Висновки. Дослідження імунологічних показників у гострому періоді хвороби виявили зміни лише при середньому та тяжкому ступенях дизентерії. З боку гуморального імунітету суттєвих відмінностей у реакції хворих на дизентерію залежно від віку не було

АДГЕЗИВНІ ВЛАСТИВОСТІ БАКТЕРІЙ, ЯКІ УТВОРЮЮТЬ МІКРОБІОТУ РОТОГЛОТКИ ХВОРИХ НА ТУБЕРКУЛЬОЗ

Проведено вивчення адгезивних властивостей мікрофлори ротоглотки у хворих на туберкульоз легень та здорових осіб, а також порівняльну характеристику їх властивостей. Встановлено закономірності змін вищевказаних властивостей нормальної мікрофлори ротоглотки у різних груп обстежуваних

Водорості та лишайники

Методичні рекомендації складено на основі навчальної програми з ботаніки для проведення лабораторних занять зі студентами першого курсу денної та заочної форм навчання біологічного факультету

Текстурный процессор для систем визуализации реального времени

Рассматривается  архитектура  текстурного  процессора  для  компьютерных  систем  визуализации  реального  времени.  Предложенный  в  данной  работе  подход  позволил  создать  универсальную  архитектуру  текстурного  процессора.  Заложенные  в  архитектуру  процессора  возможности позволяют генерировать высокореалистичные текстурированные грани, работать с различными форматами текстур, а также проводить  аппаратную декомпрессию сжатых текстур.We consider the architecture of texture processors for computer systems visualization of real time. Proposed in  this  paper  an  approach  to  create  a  universal  architecture  texture  processor.  Incorporated  into  the  architecture  of  the  processor capabilities allow  to generate highly realistic  textured  face with a variety of  formats,  textures, and conduct a  hardware decompression of compressed textures.

Апроксимація ДФВЗ кубічним поліномом

Розглянуто різні підходи апроксимації дистрибутивної функції відбивної здатності поверхні. Розроблено апроксимацію ДФВЗ, основану на використанні косинус-кубічної функції, що має численні переваги порівняно з поширеними сьогодні

Comprehensive study of the magnetic stars HD 5797 and HD 40711 with large chromium and iron overabundances

We present the results of a comprehensive study of the chemically peculiar stars HD 5797 and HD 40711. The stars have the same effective temperature, Teff = 8900 K, and a similar chemical composition with large iron (+1.5 dex) and chromium (+3 dex) overabundances compared to the Sun. The overabundance of rare-earth elements typically reaches +3 dex. We have measured the magnetic field of HD 5797. The longitudinal field component Be has been found to vary sinusoidally between -100 and +1000 G with a period of 69 days. Our estimate of the evolutionary status of the stars suggests that HD 5797 and HD 40711, old objects with an age t \approx 5 \times 108 yr, are near the end of the core hydrogen burning phase.Comment: 26 pages, 5 Encapsulated Postscript figure

Complex Chalcogenides as Promising Materials for Colar Cells

Проведено огляд сучасного стану виробництва сонячних елементів та місце у ньому тонкоплівкових фотовольтаїчних комірок на основі складних халькогенідів. Визначено основні проблеми у дослідженні та пошуку цих матеріалів та показано деякі власні результати, що можуть стати базою для створення СЕ із покращеними характеристиками. A review of the modern state of the solar cell production and the place in it of the thin-film photovoltaic cells based on complex chalcogenides is presented. Major challenges in the search for and the investigation of such materials are defined, and our results are presented that may be the basis for the creation of solar cells with improved characteristics

ВАРІАНТИ ПЕРЕБІГУ ХЛАМІДІЙНОЇ ІНФЕКЦІЇ У ПРАКТИЦІ ЛІКАРІВ РІЗНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ

The urgency of the chlamydiaes problem is extremely high today due to the widespread of the disease and the clinical manifestations diversity. Chlamydia causes polysystem and multiorgan lesions, which are reflected in the corresponding diagnoses. According to its clinical and epidemiological characteristics, the problem of chlamydia is located in the zone of occupational interests of infectious disease, urologists, ophthalmologists, gynecologists, and rheumatologists, as well as the lack of knowledge about them (especially with regard to atypical forms), not only the primary care physicians, but also specialists of other specialties, leads until untimely diagnosis and verification of the diagnosis and the lack of adequate treatment. The problem of chlamydia today remains extremely relevant, many questions regarding the etiology, pathogenesis, clinical symptoms and treatment of this disease are underdeveloped and require further research. The aim of our study was to investigate the incidence of atypical forms of chlamydia in patients who seek medical doctors of various specialties. Material and Methods. We examined 17 patients with Reuters Chlamydial Genesis syndrome. The main method for verifying the diagnosis was ELISA for the detection of specific Ig M and Ig G. Male were 15, female – 2, which coincides with the literature. Patients who were included in the study with complaints turned to various specialists (rheumatologist, infectious disease, urologist, gynecologist, ophthalmologist and family doctor). Often, urethritis, dysuric disorders, reagent arthritis, keratoconjunctivitis, uveitis, and keratitis were diagnosed. However, Reiter's syndrome at the first consultation was presented to only 5 patients (29.41 %), indicating low alertness for this disease and the choice of false treatment tactics that does not take into account the etiological root cause of this syndrome. Reiter's syndrome at the second treatment was detected in 7 patients (41.78 %). The rest of the patients (29.41 %) were exposed only after consulting with related specialists. Conclusions. Reiter's syndrom today is a common disease that occurs in the practice of various specialists. This syndrome requires further study to facilitate verification of the diagnosis and the choice of the correct treatment tactics that takes into account the etiological cause of the development of this disease and the sensitivity of the pathogen to modern antibacterial agents, which will be the purpose of our further research.Актуальность проблемы хламидиоза сегодня чрезвычайно велика – в связи с широким распространением болезни и разнообразием ее клинических проявлений. Хламидии вызывают полисистемные и полиорганные поражения, что находит отображение в соответствующих диагнозах. По своим клинико-эпидемиологическим характеристикам проблема хламидиоза находится в зоне профессиональных интересов инфекцио­нистов, урологов, окулистов, акушеров-гинекологов, ревматологов. Неосведомленность о них (особенно в отношении атипичных форм) не только врачей первичного звена обслуживания, но и специалистов других специальностей, приводит к несвоевременной диагностике и верификации диагноза и, соответственно, отсутствию адекватного лечения. Целью нашего исследования было определить частоту возникновения атипичных форм хламидиоза у пациентов, обращающихся к врачам различных специальностей. Материал и методы. Нами обследовано 17 пациентов с синдромом Рейтера хламидийного генеза, мужчин было 15, женщин – 2, что совпадает с данными литературы. Основным методом верификации диагноза был иммуноферментный анализ (ИФА) для выявления специфических IgM и G. Результаты. Больные, которые были включены в исследование, с жалобами обращались к разным специалистам (ревматологу, инфекционисту, урологу, гинекологу, офтальмологу и семейному врачу). Чаще всего были диагностированы уретрит, дизурические расстройства, реактивний артрит, кератоконъюнктивит, увеит, кератит. Однако синдром Рейтера при первой консультации был диагностирован лишь у 5 пациентов (29,41 %), что свидетельствует о низкой настороженности относительно этого заболевания и выборе ошибочной тактики лечения, которая не учитывает этиологической первопричины возникновения синдрома. Синдром Рейтера при втором обращении был обнаружен у 7 больных (41,78 %), а у остальных больных (29,41 %) диагноз был установлен только после консультации со смежными специалистами. Выводы. Сидром Рейтера на сегодняшний день является распространенным заболеванием, встречается в практике различных специалистов. Этот синдром требует дальнейшего изучения для облегчения верификации диагноза и выбора правильной тактики лечения, учитывающей этиологическую причину развития данного заболевания и чувствительность возбудителя к современным антибактериальным средствам, что и будет целью наших дальнейших исследований.Актуальність проблеми хламідіозів на сьогодні надзвичайно велика – у зв’язку зі значним поширенням хвороби та різноманітністю клінічних проявів. Хламідії спричиняють полісистемні та поліорганні ураження, що знаходить відображення у відповідних діагнозах. За клініко-епідеміологічними характеристиками проблема хламідіозів знаходиться у зоні професійних інтересів інфекціоністів, урологів, окулістів, акушерів-гінекологів, ревматологів. Необізнаність про них (особливо щодо атипових форм) не тільки лікарів первинної ланки обслуговування, а й фахівців інших спеціальностей, призводить до несвоєчасної діагностики та верифікації діагнозу і, відповідно, відсутності адекватного лікування. Метою нашого дослідження було дослідити частоту виникнення атипових форм хламідіозу у пацієнтів, що звертаються до лікарів різних спеціальностей. Матеріал і методи. Нами обстежено 17 пацієнтів із синдромом Рейтера хламідійного ґенезу, чоловіків було 15, жінок – 2, що збігається з даними літератури. Основним методом верифікації діагнозу був імуноферментний аналіз (ІФА) для виявлення специфічних IgM і G. Результати. Хворі, що були включені у дослідження, зі скаргами зверталися до різних спеціалістів (ревматолога, інфекціоніста, уролога, гінеколога, офтальмолога і сімейного лікаря). Найчастіше було діагностовано урет­рит, дизуричні розлади, реактивний артрит, кератокон'юнктивіт, увеїт, кератит. Проте синдром Рейтера при першій консультації було встановлено лише 5 пацієнтам (29,41 %), що свідчить про низьку настороженість щодо цього захворювання і вибір помилкової тактики лікування, яка не враховує етіологічну першопричину виникнення цього синдрому. Синдром Рейтера при другому зверненні було виявлено у 7 хворих (41,78 %), а решті хворих (29,41 %) діагноз було встановлено лише після консультації із суміжними спеціалістами. Висновки. Отже, сидром Рейтера на сьогоднішній день є поширеним захворюванням, що трапляється у практиці різних спеціалістів. Цей синдром потребує подальшого вивчення для полегшення верифікації діагнозу і вибору правильної тактики лікування, що враховує етіологічну причину розвитку даного захворювання та чутливість збудника до сучасних антибактеріальних засобів, що і буде метою наших подальших досліджень