ТЕХНОЛОГІЯ РОЗВИТКУ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ЛІКАРІВ У ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ

The article analyzed the problem of development of communicative competence of future doctors in the process of their professional training. The characteristic features of the physician communicative competent are distinguished. As a result of research, a peculiarity of communicators is highlighted. A slight percentage of the surveyed have quite significant personal problems that require long-term psychotherapeutic work, that should precede measures directly aimed to the development of their communicative competence. Models of communicative competence development are considered. It is presented a fairly a common feature, namely: competence in communication is understood as a result of quantitative accumulation of communication skills. It is assumed that at some point this number translates the person to a qualitatively new level of communicative behavior. Communicative skills are regarded as means of overcoming the drama of communication. The meaning of the training in the context of professional training of specialists are emphasized and substantiated. The basic training of communicative competence should be focused on developing the skills of active listening and regulation of emotional tension, since these skills allow to greatly solve the drama of communication. The logic scheme of the training is proposed based on the fact that the professional communication of a doctor is considered as a sequence of communication tasks of varying degrees of complexity. The task of the training was to correct the settings of participants regarding communication with people in general and patients in particular; development of abilities to action in unusual situations, forecasting the consequences of people's interaction. In accordance with these tasks, a meaningful group operation is highlighted. The implementation of the program included the use of various psychotechnical methods of work: exercises, rehearsal of behavior, situational and role-playing games, group discussions and discussions, bodily and motor techniques.У статті аналізується проблема розвитку комунікативної компетентності майбутніх лікарів у процесі їх професійної підготовки. Виділено характерні риси комунікативно компетентного лікаря. У результаті дослідження виділено особливість комунікаторів. Незначний відсоток досліджуваних має досить суттєві особистісні проблеми, які потребують тривалої психотерапевтичної роботи, що повинна передувати заходам, безпосередньо спрямованим на розвиток їхньої комунікативної компетентності. Розглянуті моделі розвитку комунікативної компетентності. Представлена досить поширена спільна риса, а саме: компетентність у спілкуванні розуміється як результат кількісного накопичення комунікативних навичок. Передбачається, що у якийсь момент ця кількість переводить особистість на якісно новий рівень комунікативної поведінки. Комунікативні вміння розглядаються як засоби подолання драми спілкування. Підкреслюється та обґрунтовується значення тренінгу у контексті завдань професійної підготовки фахівців. У базовому тренінгу комунікативної компетентності варто зосередитися на розвитку вмінь активного слухання та регуляції емоційної напруги, оскільки дані вміння дозволяють значною мірою вирішити драми спілкування. Запропонована структурно-логічна схема побудови тренінгової роботи ґрунтується на тому, що професійне спілкування лікаря розглядається як послідовність комунікативних завдань різного ступеня складності. Завданням тренінгу була корекція установок учасників стосовно спілкування з людьми взагалі та пацієнтами зокрема; розвиток здатностей до дій у нестандартних ситуаціях, прогнозування наслідків взаємодії людей. Відповідно до цих завдань виділені змістовні блоки групової роботи. Реалізація програми передбачала використання різноманітних психотехнічних прийомів роботи: вправ, репетиції поведінки, ситуаційно-рольових ігор, групових обговорень і дискусій, тілесно-рухових технік

Neural network analysis of hyperspectral images of soil

The article approaches to the classification of high-resolution hyperspectral images in the problem of classification of soil species is proposed. A spectral-spatial convolutional neural network with compensation for lighting variations is used as a classifier. The effectiveness of the proposed approach in the problem of classification of hyperspectral images of soils obtained by a scanning hyperspectral camera is shown. The essence of the developed method is to use binary classification together with multiclass, thereby improving the result of the latter

A Corporate Social Entrepreneurship Approach to Market-Based Poverty Reduction

In this article, we aim to conceptualize a market-based approach to poverty reduction from a corporate social entrepreneurship (CSE) perspective. Specifically, we describe some market-based initiatives at the base of the economic pyramid and relate them to the social entrepreneurship literature. We refer to the entrepreneurial activities of multinational corporations that create social value as CSE. We then conceptualize CSE according to the corporate entrepreneurship and social entrepreneurship domains and shed light on how corporations can implement CSE. Finally, by reviewing relevant literature, we propose some of the factors that can stimulate CSE in organizations and some of the benefits companies can gain by implementing CSE

Clinical markers of immune disorders in the pathogenesis of Escherichia coli enteritis

Background. Escherichia coli enteritis is one of the most common causes of diarrhea in developed countries and is caused usually by pathogenic strains of Escherichia coli. Objectives. To investigate the role of reactive response of polymorphonuclear neutrophilic granulocytes (NG) of peripheral blood in the systemic inflammatory response mechanisms of acute Escherichia enterocolitis (AEC), depending on genes polymorphism of heat shock proteins (HSP) family 70-2 (HSP70-2, 1267A®G) and interleukin 10 (IL-10, C-592A). Material and methods. The genes polymorphism was analysed by PCR based method in 95 patients with AEC and 30 healthy individuals. Clinical markers of immune disorders were evaluated after hematological indices, based upon an extended general clinical blood analysis, using verified formulas. Results. The endogenous intoxication severity did not depend reliably on genotypes of IL-10 gene (rs1800872), however it was significantly 23.68% (р=0.043) higher in GG-genotype carriers of HSP70-2 gene (rs1061581). The reduction of cellular reactivity by 14.71-19.08% (р<0.01) did not depend on the analyzed genes genotypes. But general non-specific immune reactivity decreases 3.49-4.24 times (р<0.001) was deeper in GG-genotype carriers of HSP70-2 gene and AA-genotype carriers of IL-10 gene by 17.78% (р=0.009) and 12.37% (р=0.023) respectively. The immunologic resistance index was lower by 18.75% (р=0.024) in GG-genotype carriers than in patients with А allele. Conclusions. Hematological indices, based upon an extended general clinical blood analysis, are indicative and reliable non-specific clinical markers of immune disorders in case of AEC

ГЕРПЕСВИРУСНЫЕ ИНФЕКЦИИ У ДЕТЕЙ С РЕЦИДИВИРУЮЩИМИ РЕСПИРАТОРНЫМИ ЗАБОЛЕВАНИЯМИ

The article presents the role of herpesviral infections caused by the herpes simplex virus (HSV), the Epstein-Barr virus (EBV), cytomegalovirus (CMV) and human herpesvirus type 6 (HHV-6) in 36 children with recurrent respiratory tract diseases at the age from 1 to 18 years. Blood sera and blood cells were studied using ELISA, Indirect reaction of immunofluorescence and Rapid culture method.It was found that all 36 children (100%) were infected with HSV, EBV, CMV and HHV-6. Most often — in 19 children (52.8%) the signs of active HHV-6 were revealed. In the same number of children surveyed, it was possible to identify active EBVI (16 children — 44.4%) and CMVI (16—44.4%). Active HSVI was diagnosed in 13 children (36.1%). Herpes virus infections were most often detected in the age group of children from 3 to 7 years of age.All children with recurrent respiratory diseases should be examined for herpesvirus infections.В статье представлена роль герпесвирусных инфекций, вызванных вирусом простого герпеса (ВПГИ), вирусом Эпштейна-Барр (ВЭБИ), цитомегаловирусом (ЦМВИ) и вирусом герпеса человека 6-го типа (ВГЧИ-6) у 36 детей с рецидивирующими заболеваниями верхних дыхательных путей в возрасте от 1 года до 18 лет. Исследовали сыворотки крови и клетки крови методами ИФА, НРИФ и БКМ.Установлено, что все 36 детей (100%) были инфицированы ВПГ, ВЭБ, ЦМВ и ВГЧ-6. Наиболее часто — у 19 детей (52,8%) были выявлены признаки активной ВГЧИ-6. У одинакового числа обследованных детей удалось выявить активную ВЭБИ (16 детей — 44,4%) и ЦМВИ (16 — 44,4%). Активную ВПГИ диагностировали у 13 детей (36,1%). Герпесвирусные инфекции наиболее часто выявлялись в возрастной группе детей от 3 до 7 лет жизни.Таким образом, необходимо всех детей с рецидивирующими респираторными заболеваниями обследовать на герпесвирусные инфекции

Клинико-эпидемиологические особенности ВГЧ-6А- и ВГЧ-6В-инфекции у детей г. Москвы

Human herpes virus type 6 (HHV-6) is the etiological agent of plenty diseases. The form of the developing pathology depends on the localization of the virus in T-lymphocytes and on virus type: HHV-6A or HHV-6B, but identification of the type is possible by nucleotide sequence only. In Russia, researching on the typing of HHV-6 are conducted in Moscow and St. Petersburg mainly, but results is discordant. Also the prevalence of HHV-6A and HHV-6B among various population groups is of particular interest.Вирус герпеса человека 6 типа (ВГЧ-6) является этиологическим агентом множества заболеваний. Форма развивающейся патологии зависит от локализации вируса в T-лимфоцитах и от его типа: ВГЧ-6А или ВГЧ-6В, но идентификация типа возможна только по нуклеотидной последовательности. В России типирование ВГЧ-6 проводится в основном в Москве и Санкт-Петербурге. Особый интерес вызывает распространенность ВГЧ-6А и ВГЧ-6В среди различных групп населения