The clinically relevant diabetic foot syndrome morphology

Objective: to evaluate the morphological changes in diabetic foot syndrome emphasizing the ultrastructural cellular changes.Material and methods. Biopsies of the chronic lesions in 120 diabetic foot patients following necessary preparatory stages were studied by histological, histochemical and electron microscopy methods.Results. The inflammatory infiltration and destruction and involving all layers of skin and soft tissue, the phenomena of vacuolation, apoptosis or karyolysis; tissue edema, diffuse infiltration by neutrophils, vascular plethora with stasis, thrombosis, and necrosis were observed. Microcirculatory tract thrombosis exacerbated tissue ischemia, contributing to the progression of pathology. The macrophages' cytoplasm characterized by the presence of phagocytosed and digested microorganisms often intact inside them. The changes in the status of nuclear and perinuclear material were accompanied by compression and dehydration of the cell, which ended in its fragmentation and the formation of tightly contacting bodies of various shapesConclusions. Morphological changes in diabetic foot syndrome are diverse and uneven, occurring not only on tissue and cellular level but involves subcellular and molecular structures, encouraging further research in this field. Foci of destruction and lysis of the newly formed epithelium are characteristic for diabetic foot, which is not observed in the normal wound process

Ендоваскулярні оперативні втручання для корекції критичної ішемії нижніх кінцівок при синдромі стопи діабетика

The aim of the work: to analyze the possibilities of endovascular correction of stenotic-occlusive lesions of the arteries of the popliteal-ankle-foot segment with diabetic foot syndrome and critical lower limb ischemia. Materials and Methods. The study is based on the analysis of the results of clinical observation and treatment of 87 patients with diabetic foot syndrome with stenotic-occlusive lesions of the arteries of the popliteal and foot-segment and development of critical limb ischemia (mean age (67.3±8.35 years). The main indication for endovascular arterial intervention was lower limb ischemia degree 4 by Fontaine. The criterion for evaluating the effectiveness of surgery in this study was considered to be residual stenosis less than 30. Results and Discussion. The use of endovascular interventions for stenotic-occlusive lesions of the arteries of the lower leg leads to the restoration of patency of the arteries and immediate clinical success in 94.3 % of observations. Adverse factors affecting the clinical outcome of the operation are the combined lesion of the arteries of the lower leg and the length of the lesions of the arteries more than 5 cm. pathology, lack of plastic material or common trophic changes in the affected limb.Цель работы: проанализировать возможности эндоваскулярной коррекции стенотически-окклюзионных поражений артерий подколенно-голенно-стопового сегмента при синдроме стопы диабетика и критической ишемии нижних конечностей. Материалы и методы. Исследование базируется на анализе результатов клинического наблюдения и лечения 87 больных с синдромом стопы диабетика с стенотически-окклюзионным поражением артерий подколенно-голенно-стопового сегмента и развитием критической ишемии нижних конечностей (средний возраст (67,3 ± 8,35) года). Основным показанием к выполнению эндоваскулярных артериальных вмешательств была ишемия нижней конечности IV ст. по Fontaine. Критерием оценки эффективности оперативного вмешательства в данном исследовании считали остаточный стеноз менее 30. Результаты исследований и их обсуждение. Применение эндоваскулярных вмешательств при стенотически-окклюзионных поражениях артерий голени приводит к восстановлению проходимости артерий и непосредственного клинического успеха в 94,3 % наблюдений. Неблагоприятными факторами, влияющими на клинический исход операции, является комбинированное поражение артерий голени и протяженность поражения артерий более 5 см. Показания к выполнению баллонной ангиопластики могут быть расширены при многоуровневых окклюзиях артерий у больных с ишемической формой стопы диабетика в случаях невозможности выполнения открытой реконструкции из-за тяжелой сопутствующей патологии, отсутствии пластического материала или распространенных трофических изменениях пораженной конечности.Мета роботи: проаналізувати можливості ендоваскулярної корекції стенотично-оклюзійних уражень артерій підколінно-гомілково-стопового сегмента при синдромі стопи діабетика та критичній ішемії нижніх кінцівок. Матеріали і методи. Дослідження базується на аналізі результатів клінічного спостереження та лікування 87 хворих на синдром стопи діабетика з стенотично-оклюзійним ураженням артерій підколінно-гомілково-стопового сегмента та розвитком критичної ішемії нижніх кінцівок (середній вік хворих (67,3±8,35) року). Основним показанням до виконання ендоваскулярних артеріальних втручань була ішемія нижньої кінцівки IVст. за Fontaine. Критерієм оцінки ефективності оперативного втручання у даному дослідженні вважали залишковий стеноз менше 30. Результати досліджень та їх обговорення. Застосування ендоваскулярних втручань при стенотично-оклюзійних ураженнях артерій гомілки призводить до відновлення прохідності артерій і безпосереднього клінічного успіху в 94,3 % спостережень. Несприятливими чинниками, що впливають на клінічний результат операції, є комбіноване ураження артерій гомілки та протяжність ураження артерій більше 5 см. Показання до виконання балонної ангіопластики можуть бути розширені при багаторівневих оклюзіях артерій у хворих з ішемічною формою стопи діабетика у випадках неможливості виконання відкритої реконструкції через тяжку супутню патологію, відсутність пластичного матеріалу або поширених трофічних змінах ураженої кінцівки

How adequate is our curriculum?

УЧЕБНЫЕ ПЛАНЫБОЛОНСКИЙ ПРОЦЕССУЧЕБНЫЕ ПРОГРАММЫМЕЖДУНАРОДНОЕ СОТРУДНИЧЕСТВООБРАЗОВАНИЕ МЕДИЦИНСКОЕВЫСШЕЕ МЕДИЦИНСКОЕ ОБРАЗОВАНИ

Індивідуалізована хірургічна тактика при синдромі діабетичної стопи

The aim of the work: to develop an individualized algorithm for surgical treatment of patients with diabetic foot syndrome (DFS). Materials and Methods. The comprehensive clinical study covers 123 cases of surgical treatment of DFS (patients of various degrees according to the PEDIS classification, I–V stages according to F. Wagner, with mild, moderate, severe infection according to IDSA). The development of the algorithm of surgical activity in DFS was carried out according to the recommendations of the Institute for Algorithmic Medicine (Houston, USA), using software (HTML/XML/GMT) package Document Exploration and Linking Tool/ ddons (DELTA) developed by Vienna University of Technology, Institute of Software Technology and Interactive Systems, Information Angi­neering Group, Vienna, Austria. Results and Discussion. Angiographic or technical success of endovascular interventions, which leads to a significant increase in the lumen of the vessel in the area of ​​stenosis or occlusion, was obtained in 94.3 % of cases. The technical success of balloon angioplasty was observed in almost all cases; the slightly worse angiographic results were obtained with interventions on several arteries of the shin – 55.0–94.1 % of successful angioplasties. In ischemic and mixed neuroischemic forms, most patients were able to compensate for critical ischemia by performing vascular interventions. The proposed algorithm of surgical interventions for DFS requires further study under conditions of greater randomization and expansion of the cohort of patients.Цель работы: разработать индивидуализированный метод хирургического лечения больных синдромом диабетической стопы (СДС). Материалы и методы. Комплексное клиническое исследование охватывает 123 случая хирургического лечения СДС (больные различной степени по классификации PEDIS, I–V стадий за F. Wagner, с легкой, умеренной, тяжелой инфекцией с IDSA). Разработку алгоритма хирургической активности при СДС осуществляли согласно рекомендациям Institute for Algorithmic Medicine (Хьюстон, США) с использованием программного (HTML / XML / GMT) пакета Document Exploration and Linking Tool / Addons (DELTA) разработанного Vienna University of Technology, Institute of Software Technology and Interactive Systems, Information Engineering Group, Vienna, Austria. Результаты исследований и их обсуждение. Ангиографический или технический успех эндоваскулярных вмешательств, что приводит к существенному увеличению просвета сосуда в зоне стеноза или окклюзии, был нами получен в 94,3 % наблюдений. Технический успех баллонной ангиопластики наблюдался практически во всех случаях, несколько хуже ангиографические результаты получены при вмешательствах на нескольких артериях голени – 55,0–94,1 % успешных ангиопластики. При ишемической и смешанной нейроишемической формах у большинства больных удавалось компенсировать критическую ишемию выполнением сосудистых вмешательств. Предложенный алгоритм хирургических вмешательств при СДС требует дальнейшего изучения в условиях большей рандомизации и расширения когорты пациентов.Мета роботи: розробити індивідуалізований алгоритм хірургічного лікування хворих на синдром діабетичної стопи (СДС). Матеріали і методи. Комплексне клінічне дослідження охоплює 123 випадки хірургічного лікування СДС (хворі різних ступенів за класифікацією PEDIS, І-V стадій за F. Wagner, з легкою, помірною, тяжкою інфекцією за IDSA). Розробку алгоритму хірургічної активності при СДС здійснювали згідно з рекомендаціями Institute for Algorithmic Medicine (Гʼюстон, США), з використанням програмного (HTML/XML/GMT) пакету Document Exploration and Linking Tool / Addons (DELTA), розробленого Vienna University of Technology, Institute of Software Technology and Interactive Systems, Information Engineering Group, Vienna, Austria. Результати досліджень та їх обговорення. Ангіографічний або технічний успіх ендоваскулярних втручань, що призводить до істотного збільшення просвіту судини в зоні стенозу або оклюзії, ми отримали в 94,3 % спостережень. Технічний успіх балонної ангіопластики спостерігали практично в усіх випадках, дещо гірші ангіографічні результати отримано при втручаннях на декількох артеріях гомілки – 55,0–94,1 % успішних ангіопластик. При ішемічній та змішаній нейроішемічній формах у більшості хворих вдавалося компенсувати критичну ішемію виконанням судинних втручань. Запропонований алгоритм хірургічних втручань при СДС потребує подальшого вивчення за умов більшої рандомізації та розширення когорти пацієнтів

Application of methods of students active practical study in the system of modern higher medical education

ВЫСШЕЕ МЕДИЦИНСКОЕ ОБРАЗОВАНИЕОБРАЗОВАНИЕ МЕДИЦИНСКОЕПЕДАГОГИЧЕСКИЕ ТЕХНОЛОГИИПРАКТИЧЕСКИЕ МЕТОДЫ ОБУЧЕНИЯМЕТОДИКА ПРЕПОДАВАНИЯОБУЧЕНИ

ЗАКОНОМІРНОСТІ ФОРМУВАННЯ ЕНТЕРАЛЬНОЇ НЕДОСТАТНОСТІ ВНАСЛІДОК ТРАВМАТИЧНОЇ ХВОРОБИ У ХВОРИХ З ДОМІНУЮЧОЮ АБДОМІНАЛЬНОЮ ТРАВМОЮ

The objective of the study is to evaluate the diagnosis of the development of enteral failure with abdominal trauma against the ground of traumatic disease. Materials and methods. The results of treatment of 119 victims with traumatic abdominal cavity injuries who were operated on abdominal injury were analyzed. The following main predictors of the development of enteral failure were identified: the residual volume of the stomach, the absence of peristaltic sound, vomiting/regurgitation, diarrhea, bloating, intraperitoneal hypertension and abdominal compression syndrome in victims with abdominal trauma against the ground of traumatic disease. Results. General condition in the control group of deceased patients, according to the obtained indicators, was found to be significantly more severe than in the main group of those survived, which is evidenced by the corresponding scales and individual parameters. Moreover, a significant difference between intra-abdominal pressure and abdominal perfusion may be indicative of the development of enteral failure. Conclusion. A significant difference between intra-abdominal pressure and abdominal perfusion indices may be indicative of the development of enteral failure.Цель исследования – оценить диагностику развития энтеральной недостаточности при абдоминальной травме на фоне травматической болезни. Материал и методы. Проанализированы результаты лечения 119 пострадавших с повреждениями органов брюшной полости при травматической болезни, которые были прооперированы по поводу абдоминальной травмы. Виделены следующие основные предикторы развития энтеральной недостаточности: показатель остаточного обьема желудка, отсутствие перистальтических шумов, рвота/регургитация, диарея, вздутие кишечника, внутрибрюшная гипертензия и синдром абдоминальной компрессии в пострадавших с абдоминальной травмой на фоне травматической болезни. Результаты. Установлено, что в контрольной группе умерших пациентов, согласно полученных показателей, общее сосотояние было достоверно тяжелее, нежели в основной группе пострадавших, которые выжили, что подтверджено соответствующими шкалами и отдельными показателями. Также достоверная разница между показателями внутрибрюшного давления и показателем абдоминальной перфузии может свидетельствовать о развитии энтеральной недостаточности. Вывод. Наличие достоверной разницы между показателями внутрибрюшного давления и показателем абдоминальной перфузии свидетельствует о развитии энтеральной недостаточности.Метою дослідження було оцінити діагностику розвитку ентеральної недостатності при абдомінальній травмі на фоні травматичної хвороби.Матеріал і методи. Проаналізовано результати лікування 119 потерпілих з пошкодженням органів черевної порожнини внаслідок травматичної хвороби, які прооперовані з приводу абдомінальної травми. Виділені основні предиктори розвитку ентеральної недостатності: показник залишкового об'єму шлунка, відсутність перистальтичних шумів, блювота/регургітація, діарея, здуття кишечнику, внутрішньочеревної гіпертензії та синдрому абдомінальної компресії у потерпілих з абдомінальною травмою на фоні травматичної хвороби. Результати. Встановлено, що в контрольній групі померлих пацієнтів згідно з отриманими показниками загальний стан був достовірно тяжчим, ніж в основній групі потерпілих, які вижили, що підтверджено відповідними шкалами та окремими показниками. Також достовірна різниця між показниками внутрішньочеревного тиску та показником абдомінальної перфузії може засвідчити про розвиток ентеральної недостатності. Висновок. Наявність достовірної різниці між показниками внутрішньочеревного тиску та показником абдомінальної перфузії може засвідчити на розвиток ентеральної недостатності

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ РОЗВИТКУ ЕНТЕРАЛЬНОЇ ДИСФУНКЦІЇ ЗА ДОМІНУЮЧОЇ ГОСТРОЇ ХІРУРГІЧНОЇ АБДОМІНАЛЬНОЇ ПАТОЛОГІЇ

One of the important preconditions of complications of infectious nature of trauma is the formation of enteral dysfunction. The aim of the study is to establish morpho-functional changes of enteral dysfunction on the under the dominating injury of abdominal cavity organs.The research is performed experimentally with modeling of combined skeletal and abdominal injuries in 132 white non-linear rats. The dynamics of morphological changes in the small intestinal wall is determined hystologically.Combined trauma with the dominating injury of the abdomen is characterized by complex set of morphological changes of vessels, sludge, dystrophic and necrotic changes, high activity of secretory glandular elements. The bulk of the identified morphological changes occur only after a certain time after the injury that will prevent true diagnosis with early surgical interventions and creates the risk of complications in the postoperative period.Одним из важных условий возникновения осложнений инфекционного характера травм есть формирование энтеральной дисфункции. Целью роботы было изучение особенностей морфо-функциональной картины развития энтеральной дисфункции при доминирующей травме органов брюшной полости.Исследование проведено в эксперименте путем моделирования сочетанной скелетной и абдоминальной травмы в 132 нелинейных белых крысах. Определена динамика морфологических изменений стенки тонкой кишки.Сочетанная травма с доминирующим поражением органов брюшной полости характеризуется сложным комплексом морфологических изменений с полнокровием сосудов, сладжем, тромбированием и дистрофитчески-некротическими изменениями на фоне повыщенной секреторной активности железистых элементов. Основная часть выявленых морфологических изменений возникает только через определенное время после получения травмы, что затягивает правильную диагностику и проведение экстренных оперативных вмешательств и создает опасность возникновения осложнений в посляоперационном периоде.Однією з важливих передумов виникнення ускладнень інфекційного характеру травм є формування ентеральної дисфункції. Мета роботи є встановити особливості морфо-функціональної картини розвитку ентеральної дисфункції за домінуючої травми органів черевної порожнини.Дослідження виконане в експерименті шляхом моделювання поєднаної скелетної та абдомінальної травми у 132 нелінійних білих щурів. Визначалась динаміка морфологічних змін стінки тонкої кишки.Поєднана травма з домінуючим ураження органів черевної порожнини характеризується складним комплексом морфологічних змін з повнокров'ям судин, сладжем, тромбуванням та дистрофічно-некротичними змінами на фоні підвищеної секреторної активності залозистих елементів. Основна частина виявлених морфологічних змін виникає тільки через певний час після травми, що перешкоджатиме вірній діагностиці при ранніх оперативних втручаннях та створює небезпеку виникнення ускладнень у післяопераційному періоді

БІОХІМІЧНІ ПОРУШЕННЯ У ХВОРИХ НАЗАЩЕМЛЕНІ ГРИЖІ ЖИВОТА, УСКЛАДНЕНІ ГОСТРОЮ КИШКОВОЮ НЕПРОХІДНІСТЮ

Existing literature sources related to the problem of strangulated hernias are contradictory. Specific attention is paid to intestinal obstruction as a complication of strangulated hernias. There is no clear answer concerning changes of different links of metabolism in patients with strangulated hernia and intestinal obstruction.The aim of the study was to evaluate the changes of metabolism in patients with strangulated abdominal wall hernias complicated and non-complicated by intestinal obstruction.Totally 120 patients participated in the study, among them 78 patients were operated for strangulated hernia of anterior abdominal wall with no signs of acute intestinal obstruction (I group) and 42 patients who were operated for complicated acute intestinal obstruction (II group).Groups were equivalent according to age and sex parameters. Bioethics was strictly obeyed. Metabolic changes evaluated according the literature recommendations. Methods of variation statistics applied through MS Excel® software.In the Igroup patients we noted the favorable course of the disease in the postoperative period.Decompensation of comorbidities in this group of patients was not identified. In patients with strangulated hernia complicated by acute intestinal obstruction (II group), significant disruption of homeostasis were revealed at admission that grew further postoperatively and were most pronounced on the third postoperative day. Statistically significant deviations from the normal values in protein, carbohydrate and water-electrolyte metabolisms have been identified in this group of patients.Strangulated abdominal wall hernias without intestinal obstruction lead to minor changes in different metabolic processes. Complicated hernias with intestinal obstruction cause serious disruption of all forms of metabolism with residual violations even at the time of 3-7 days after surgery.Существующие литературные источники, относящиеся к проблеме ущемлённых грыж – противоречивы. Особое внимание уделяется кишечной непроходимости, как осложнению ущемлённой грыжи. Отсутствуют чёткие данные об изменениях различных звеньев метаболизма у больных с ущемлёнными грыжами и непроходимостью кишечника.Целью исследования было оценить изменения метаболизма у больных с ущемлёнными грыжами передней брюшной стенки, осложнёнными и неосложнёнными кишечной непроходимостью.В общем, 120 пациентов приняли участие в исследовании, из них 78 пациентов были прооперированы по поводу ущемлённой грыжи передней брюшной стенки без признаков острой кишечной непроходимости (I группа) и 42 больных, оперированных по поводу ущемлённой грыжи передней брюшной стенки,осложнённой острой кишечной непроходимостью (II группа). Группы были эквивалентны по полу и возрастным параметрам. Соблюдались требования биоэтики. Метаболические изменения оценивали по рекомендации литературных источников. Применялись методы вариационной статистики с помощью программного обеспечения MS Excel®.У больных I группы отмечали благоприятное течение заболевания в послеоперационном периоде. Декомпенсации сопутствующих заболеваний в этой группе больных не было выявлено. У больных с ущемлёнными грыжами, осложнёнными острой кишечной непроходимостью (II группа), значительные нарушения гомеостаза, которые были выявлены при поступлении, нарастали после операции и были наиболее выражены на третий день после оперативного вмешательства. Статистически значимые отклонения от нормальных значений в белковом, углеводном и водно-электролитном обменах были обнаружены в этой группе пациентов.Грыжи передней стенки живота без кишечной непроходимости приводят к незначительным изменениям в различных метаболических процессах. Грыжи, осложнённые кишечной непроходимостью, вызывают серьёзное нарушение всех форм метаболизма с остаточными нарушениями даже через 3-7 дней после операции.Існуючі літературні джерела, що відносяться до проблеми защемлених гриж є суперечливими. Особлива увага приділяється кишковій  непрохідності, як ускладненнюзащемленої грижі. Відсутні чіткідані щодо змін різних ланок метаболізму у хворих на защемлені грижіта непрохідність кишечнику.Метою дослідження було оцінити зміни метаболізму у хворих на защемлені грижіпередньої черевної стінки, ускладненоїта неускладненої  кишковою непрохідністю.Загалом 120 пацієнтів прийняли участь у дослідженні, з них 78 пацієнтів були прооперовані з приводу защемленої грижі передньої черевної стінки без ознак гострої кишкової непрохідності (І група) та 42 хворих, оперованих з приводу защемленої грижі передньої черевної стінки ускладненою гострою кишковою непрохідністю (II група). Групи були еквівалентні за статтю та віковими параметрами. Дотримувалися вимоги біоетики. Метаболічні зміни оцінювали за рекомендацією літературних джерел. Застосовувалися методи варіаційної статистики за допомогою програмного забезпечення MS Excel®.У хворих I групи відзначали сприятливий перебіг захворювання в післяопераційному періоді. Декомпенсацію супутніх захворювань у цій групі хворих не було виявлено. У хворих назащемлену грижу, ускладнену гострою кишковою непрохідністю (II група), значні порушення гомеостазу,які були виявлені при поступленні, зростали після операції і були найбільш виражені на третій день після оперативного втручання. Статистично значимі відхилення від нормальних значень у білковому, вуглеводному і водно-електролітного обміну речовин були виявлені в цій групі пацієнтів.Грижі передньої стінки живота без кишкової непрохідності призводять до незначних змін в різних метаболічних процесах. Грижі,ускладненікишковою непрохідністю,викликають серйозне порушення всіх форм метаболізму із залишковими порушеннями навіть через 3-7 днів після операції

ІМУНОСУПРЕСИВНА АНТИФАГОЦИТАРНА АКТИВНІСТЬ ЗБУДНИКІВ ГНІЙНО-НЕКРОТИЧНИХ ПРОЦЕСІВ М’ЯКИХ ТКАНИН ПРИ СИНДРОМІ ДІАБЕТИЧНОЇ СТОПИ

Diabetic foot syndrome (DFS) is one of the most common surgical diseases. A negative pathogenic effect of virulent pathogenic factors on the non-specific resistance and specific immune reactivity remains outside of attention of the majority of investigators, stipulating the need to study these issues in DFS patients. The objective of the study is to investigate a suppressive action of causative agents of purulent-necrotic complications of DFS on the parameters of non-specific resistance of the organism. Material and methods. The study is based on examination of 107 patients with purulent-necrotic soft tissue processes and DFS. Standard microbiological methods were applied. The influence of microorganisms on phagocytic activity and phagocytic index in neutrophil granulocytes and monocytes of the peripheral blood was studied. Results. Opportunistic bacteria, pathogens of purulent-necrotic processes of the soft tissues with DFS, were found to demonstrate their suppressive effect on the phagocytosis of neutrophil granulocytes system, decreasing phagocytic activity, phagocytic quantity and phagocytic capacity of the peripheral blood of patients. Conclusions. The highest level of suppression of phagocytic activity was associated with S. aureus, S. pyogenes, R. melaninogenicus, and P. aeruginosa.Синдром диабетической стопы (СДС) один из распространенных хирургических заболеваний. Поза вниманием большинства исследователей остается отрицательное патогенетическое влияние факторов вирулентности возбудителей на систему неспецифической резистентности и специфической иммунной реактивности организма, что предрасполагает изучение данных явлений в больных на СДС. Цель исследования – изучить супрессивное воздействие возбудителей гнойно-некротических осложнений СДС на показатели неспецифической резистентности организма. Материал и методы. Исследование базируется на обследовании 107 больных с гнойно-некротическими процессами мягких тканей при СДС. Использованы стандартные микробиологические методы. Определяли влияние микроорганизмов на фагоцитарную активность и фагоцитарное число в популяциях нейтрофильных гранулоцитов и моноцитов периферической крови. Результаты. Установлено, что условнопатогенные бактерии – возбудители гнойно-некротических процессов м’яких тканей при СДС, проявляют супрессивное воздействие на систему фагоцитоза нейтрофильных гранулоцитов, понижая при этом фагоцитарную активность, фагоцитарное число и фагоцитарную емкость периферической крови больных. Вывод. Найвисший уровень угнетения фагоцитарной активности установлено в S. аureus, S. pyogenes, Р. melaninogenicus, P. аeruginosa.Синдром діабетичної стопи (СДС) є одним з найпоширеніших хірургічних захворювань. Поза увагою більшості дослідників залишається негативний патогенетичний вплив факторів вірулентності збудників на систему неспецифічної резистентності та специфічної імунної реактивності організму, що зумовлює вивчення даних явищ у хворих на СДС. Мета дослідження. Дослідити супресивну дію збудників гнійно-некротичних ускладнень СДС на показники неспецифічної резистентності організму. Матеріал і методи. Дослідження базується на обстежені 107 хворих на гнійно-некротичні процеси м’яких тканин при СДС. Застосовані стандартні мікробіологічні методи. Визначали вплив мікроорганізмів на фагоцитарну активність та фагоцитарне число в популяціях нейтрофільних гранулоцитів і моноцитів периферійної крові. Результати. Встановлено, що умовно патогенні бактерії – збудники гнійно-некротичних процесів м'яких тканин при СДС, проявляють супресивну дію на систему фагоцитозу нейтрофільних гранулоцитів, понижуючи фагоцитарну активність, фагоцитарне число і фагоцитарну ємність периферійної крові хворих. Висновок. Найвищий рівень пригнічення фагоцитарної активності встановлено у S. аureus, S. pyogenes, Р. melaninogenicus, P. аeruginosa

УЛЬТРАЗВУКОВА АРХІТЕКТОНІКА ЩИТОПОДІБНОЇ ЗАЛОЗИ ПІСЛЯ ВИКОРИСТАННЯ ЗВАРЮВАЛЬНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ПРИ ХІРУРГІЧНОМУ ЛІКУВАННІ

Objective - to study the state of the thyroid gland residual tissue and the features ofvascular perfusion by ultrasonographic and Doppler characteristics in the postoperativeperiod under use of a welding high-frequency coagulator in the surgical treatment.Material and methods. The possibility of electrocoagulation use of the thyroid tissue inthe last 5 years has been studied in 230 patients by means of the high-frequency coagulator ЕХВА - 350МС and ЕКВЗ-300 with frequency of 66 kHz and 440 kHz in mono- andbipolar modes. In all patients, electrocoagulation was performed to prevent bleeding, "ina dry field" using a pincer. Ninety-six patients after the thyroid gland surgery with tissuepreservation underwent ultrasonic Dopplerography on day 10, in 1, 6, 12 months. Thecapabilities of the apparatus allowed to get the image of the residual tissue, determine itssize, echo structure, the sizes of newly discovered residue inclusions in the thyroid.Results. The use of high-frequency electrocoagulation and soft tissue wound technologyprovides reliable hemostasis, reduces the main stage of the operation, and makes itpossible to avoid complications. Normalization of echostructure occurs during 1 year ofobservation and after a year is the most stable, taking into account the functionalhyperplasia.Conclusions. A clear idea of the course of changes in the thyroid residue makes itpossible to establish a post-operative diagnosis, to avoid diagnostic errors - diagnosticsof nodular goiter recurrences, autoimmune thyroiditis (focal form), neoplasia phenomena,and timely correction of treatment.Цель работы - изучить состояние остаточной ткани щитовидной железы и особенностей сосудистой перфузии по ультразвуковой и допплеровской характеристикам в послеоперационном периоде при использовании в хирургическом лечении сваривающего высокочастотного коагулятора.Материал и методы. В 230 больных за последние 5 лет изучили возможности использования электрокоагуляции щитовидной железы с использованием высокочастотного коагулятора ЕХВА - 350МС и ЕКВЗ-300 с частотой 66 кГц и 440кГц вмоно- и биполярных режимах. У всех больных электрокоагуляция использоваласьдля предупреждения кровотечения - "в сухом поле" с использованием пинцета. 96больным после операции на щитовидной железе с сохранением ткани проведенаультразвуковая допплерография на 10 сутки, через 1, 6, 12 месяцев. Возможностиаппаратов дали возможность получить изображение остаточной ткани, определить ее величину, эхоструктуру, размеры вновь выявленных в тироидном остаткевключений.Результаты. Использование технологий высокочастотной электрокоагуляции исваривания мягких тканей, обеспечивает надежный гемостаз, сокращает основной этап операции, дает возможность избегать развития осложнений. Нормализация эхоструктуры происходит на протяжении 1 года наблюдения и ужечерез год есть стабильной, с учетом функциональной гиперплазии.Вывод. Четкое представление о течении изменений в тиреоидном остатке даетвозможность установить послеоперационный диагноз, избегнуть диагностических ошибок - гипердиагностики рецидивов узлового зоба, аутоимунного тиреоидита (очаговай формы), явлений неоплазии, выполнить своевременную коррекциюлечения.Мета роботи - вивчити стан залишкової тканини щитоподібної залози та особливостей судинної перфузії за ультразвуковою і допплерівською характеристиками в післяопераційному періоді при використанні у хірургічному лікуваннізварювального високочастотного коагулятора.Матеріал і методи. У 230 хворих за останні 5 років вивчили можливості застосування електрокоагуляції щитоподібної залози з використанням високочастотного коагулятора ЕХВА - 350МС та ЕКВЗ-300 з частотою 66 кГц і 440кГц вмоно- та біполярному режимах. У всіх хворих електрокоагуляція виконувалася длязапобігання кровотечі - "в сухому полі" з використанням пінцета. 96 хворим післяоперації на щитоподібній залозі із збереженням тканини виконано ультразвуковудоплерографію на 10-ту добу, через 1, 6, 12 місяців. Спроможності апаратів дализмогу отримувати зображення залишеної тканини, визначити її величину, ехоструктуру, розміри знову виявлених у тиреоїдному залишку включень.Результати. Використання технологій високочастотної електрокоагуляції тазварювання м'яких тканин, забезпечує надійний гемостаз, скорочує основний етапоперації, дає можливість уникати ускладнень. Нормалізація ехоструктури відбувається протягом 1 року спостереження і вже через рік є найбільш сталою, зурахуванням функціональної гіперплазії.Висновки. Чітка уява про перебіг змін у тиреоїдному залишку дає можливістьвстановити післяопераційний діагноз, уникнути діагностичних помилок - гіпердіагностики рецидивів вузлового зобу, аутоімунного тиреоідиту (вогнищевоїформи), явищ неоплазії, виконати своєчасну корекцію лікування