Аналіз незадовільних результатів лікування гострого апендициту у дітей

The issues of diagnosis and treatment of acute appendicitis in children are widely covered in the literature, however, early diagnosis, especially in infants, remains a difficult problem in pediatric surgery. The purpose of the work is to analyze the cases of unsatisfactory results of treatment of various forms of acute appendicitis in children.Materials and methods. We carried out а retrospective analysis of the diagnosis and treatment of 1034 children who were hospitalized in the department of emergency surgery of Vinnytsia region clinical pediatric hospital in the period from 2015 to 2018 with a diagnosis of acute appendicitis. Of these, 938 children were operated on for various forms of acute appendicitis and their complications. 69 (7.4%) children were operated on for the periappendicular abscess: boys – 42 (61%), girls – 27 (39%).Results. Over the past 4 years, 76 children have been operated on with complicated forms of acute appendicitis, both for periappendicular abscess and for diverticulitis, ovarian apoplexy, primary peritonitis, torsion of the ovarian cyst. According to our data, the late hospitalization of children with a diagnosis of acute appendicitis in hospital facilities was associated with the economic and social difficulties of the rural and urban population. Underestimation of the general clinical symptoms of acute appendicitis by pediatricians, family medicine doctors and surgeons of district clinics and hospitals. All this led to the tactics of unreasonable observation and conservative treatment with an unknown diagnosis, especially in children of an early age group. It was more difficult to conduct differential diagnosis of acute appendicitis in children with an atypical location of the appendicular process. All these factors led to severe acute complications in children with frequent occurrence of periappendicular abscesses, which amounted to almost 30% of all operated children.Conclusions. The high incidence of pre-hospital diagnostic errors in children with suspected acute appendicitis necessitates the need to improve the knowledge of emergency care for children of family physicians and general surgeons. The main method for the effective treatment of children with acute appendicitis is to solve the main problems through rational comprehensive treatment in a surgical hospital of a children’s hospital.В литературе широко освещены вопросы диагностики и лечения острого аппендицита у детей, однако ранняя диагностика, особенно у детей раннего возраста, остается сложной проблемой в детской хирургии.Цель – анализ причин неудовлетворительных результатов лечения разных форм острого аппендицита у детей.Материалы и методы. Проведен ретроспективный анализ диагностики и лечения 1034 детей, которые были госпитализированы в отделение экстренной хирургии ВОДКЛ в период с 2015 по 2018 годы с диагнозом острого аппендицита. Из них 938 детей были прооперированы по поводу различных форм острого аппендицита и их осложнений. По поводу периаппендикулярного абсцесса были прооперированы 69 (7,4%) детей: 42 (61%) мальчиков и 27 (39%) девочек.Результаты. За последние 4 года с осложненными формами острого аппендицита были прооперированы 76 детей, как по поводу периаппендикулярного абсцесса, так и по поводу дивертикулита, апоплексии яичника, первичного перитонита, перекрута кисты яичника. Установлено, что поздняя госпитализация детей с диагнозом «острый аппендицит» в больничные учреждения была связана с социально-экономическими трудностями сельского и городского населения, недооценкой общеклинических симптомов острого аппендицита врачами-педиатрами, врачами семейной медицины и хирургами районных поликлиник и стационаров. Все это приводило к тактике необоснованного наблюдения и проведения консервативного лечения при неустановленном диагнозе, особенно у детей раннего возрастной группы. Было сложнее проводить дифференциальную диагностику острого аппендицита у детей с атипичным расположением аппендикулярного отростка. Все эти факторы приводили к тяжелым осложнениям острого аппендицита у детей с частым возникновением периаппендикулярных абсцессов, что составило почти 30% от всех прооперированных.Выводы. Высокая частота диагностических ошибок на догоспитальном этапе у детей с подозрением на острый аппендицит требует улучшения знаний по вопросам оказания неотложной помощи детям семейных врачей, педиатров, и хирургов общей хирургии. Основным методом эффективного лечения детей с острым аппендицитом является комплексное лечения в условиях хирургического стационара детской больницы.У літературі широко висвітлюються питання діагностики та лікування гострого апендициту у дітей, однак рання діагностика, особливо у дітей раннього віку, залишається складною проблемою в дитячій хірургії.Мета – аналіз причин незадовільних результатів лікування різних форм гострого апендициту у дітей.Матеріали і методи. Проведений ретроспективний аналіз діагностики та лікування 1034 дітей, які були госпіталізовані у відділення екстреної хірургії ВОДКЛ за період з 2015 р. по 2018 р. з діагнозом гострого апендициту. З них 938 дітей було прооперовано з приводу різних форм гострого апендициту та його ускладнень. З приводу періапендикулярного абсцесу було прооперовано 69 (7,4%) дітей: 42 (61%) хлопчиків і 27 (39%) дівчаток. У віці від 3 до 9 років включно прооперовано 12 (17%) дітей, у віці від 10 до 17 років – 57 (83%) дітей відповідно. У 96 (10,2%) дітей діагноз гострого апендициту був під питанням, а згодом виключена гостра хірургічна патологія.Результати. За останні чотири роки з ускладненими формами гострого апендициту було прооперовано біля 76 дітей, як з приводу періапендикулярного абсцесу, так і з приводу дивертикуліту, апоплексії яєчника, первинного перитоніту, перекруту кісти яєчника. Встановлено, що пізня госпіталізація дітей з діагнозом «гострий апендицит» у лікарняні заклади була пов’язана із соціально-економічними труднощами сільського та міського населення, недооцінкою загальноклінічних симптомів гострого апендициту лікарями первинної ланки та хірургами районних поліклінік і стаціонарів. Усе це призводило до тактики необґрунтованого спостереження та проведення консервативного лікування при невстановленому діагнозі, особливо у дітей ранньої вікової групи. Було складніше проводити диференціальну діагностику гострого апендициту у дітей з атиповим розташуванням апендикулярного відростка. Усі ці чинники призводили до важких ускладнень гострого апендициту у дітей із частим виникненням періапендикулярних абсцесів, що склало майже 30% від усіх прооперованих дітей.Висновки. Висока частота діагностичних помилок на догоспітальному етапі у дітей із підозрою на гострий апендицит зумовлює необхідність покращення знань з питань надання невідкладної допомоги дітям сімейних лікарів, педіатрів та хірургів загальної хірургії. Основним методом ефективного лікування дітей з гострим апендицитом є комплексне лікування в умовах хірургічного стаціонару дитячої лікарні

Хірургічне лікування крижово-куприкової тератоми великих розмірів у новонародженої дитини

The article presents clinical example of a successful surgical treatment of the newborn child with a sacrococcygeal teratoma. The pathology was diagnosed prenatally. The child entered the surgical department the third day after the birth. The child was examined clinically and by laboratory tests. Sonographic study of the tumor, magnetic resonance imaging and computed tomography with contrast was made. It was found that the tumor has a size of 130 × 60 mm, is in the pelvis and buttock area, and forces the rectum to move forward, making the clinic of a partial bowel obstruction. Achieved fonodoppleroenterography research. It was found that the motor function of the colonis is work normally, but the evacuation function is not available . The tumor was removed from the crotch access. Was made resection of the coccyx into which the tumor germinates. The integrity of the pelvic floor muscles and levator muscles was restored. The wound was sewn up tight, drained through a separate incision. The child was inspected in a 3 and 5 months after surgery. No tumor recurrence, self-emptying 2-3 times a day. Results of surgical treatment are regarded as satisfactory.В статье приведен клинический пример успешного хирургического лечения новорожденного ребенка с крестцово-копчиковой тератомой больших размеров. Патология была диагностирована пренатально. В хирургический стационар ребенок поступил на 3 сутки с момента рождения. Обследован клинически и лабораторно. Выполнено сонографическое исследования опухоли, магнитно-резонансная томография и компьютерная томография с контрастированием. Установлено, что опухоль имеет размеры 130 х 60 мм, находится в малом тазу и в области ягодиц, смещает прямую кишку к переду, создавая клинику частичной кишечной непроходимости. Выполнено фонодопплероентерографическое исследование. Установлено, что моторная функция толстой кишки сохранена, а эвакуаторная нарушена. Опухоль удалена с промежностного доступа. Выполнена резекция копчика, в который опухоль прорастала. Восстановлена целостность мышц тазового дна и мышц леваторов. Рана зашита наглухо, дренирована через отдельный разрез. Ребенок осмотрен через 3 и 5 месяцев после операции. Рецидива опухоли нет, стул самостоятельный 2-3 раза в сутки. Результат хирургического лечения расценен как удовлетворительный.В статті наведений клінічний приклад успішного хірургічного лікування новонародженої дитини з крижово-куприковою тератомою великих розмірів. Патологія була діагностована пренатально. У хірургічний стаціонар дитина поступила на 3 добу з моменту народження. Обстежена клінічно та лабораторно. Виконано сонографічне дослідження пухлини, магнітно-резонансна томографія та комп’ютерна томографія із контрастуванням. Встановлено, що пухлина має розміри 130х60 мм, знаходиться в малому тазу та в ділянці сідниць, зміщує пряму кишку вперед, створюючи клініку часткової кишкової непрохідності. Виконано фонодопплероентерографічне дослідження. Встановлено, що моторна функція товстої кишки збережена, а евакуаторна порушена. Пухлину видалено промеженним доступом. Виконано резекцію куприка в який пухлина проростала. Відновлено цілісність м’язів тазового дна та м’язів леваторів. Рана зашита наглухо, дренована через окремий розріз. Дитина оглянута через 3 та 5 місяців після операції. Рецидиву пухлини немає, випорожнення самостійні 2-3 рази на добу. Результат хірургічного лікування розцінено як задовільний

Фімоз у дітей: історія, діагностика, лікування (лекція)

The frequency of phimosis was evaluated on the basis of literature review and personal data study. The majority of newborn boys (96%) have physiological phimosis which spontaneously disappears at the age of 3-6. Due to this fact, the frequency of phimosis gradually reduces with age and it is as low as 1-2% during puberty. Conclusions were drawn on the basis of the conducted study, children with physiological phimosis are monitored until the age of 6 and in certain cases until the age of 18.Active surgical tactics is recommended in case of pathological phimosis. Therapeutic approach, i.e. treatment with steroidal and nonsteroidal antiinflammatory drugs, is possible in the absence of foreskin atrophy and sclerosis as an alternative to surgery.На основе обзора литературы и анализа собственных данных проведена оценка заболевания фимозом. Большинство новорожденных мальчиков (96%) имеют физиологический фимоз, который спонтанно разрешается в 3–6-летнем возрасте. Частота фимоза в связи с этим постепенно с возрастом уменьшается, снижаясь в пубертатном периоде до 1–2%. На основе проведенного анализа сделаны выводы, что дети с физиологическим фимозом могут наблюдаться до 6-летного возраста, а в некоторых случаях – и до 18 лет. При патологическом фимозе показана активная хирургическая тактика. При отсутствии атрофии и склероза крайней плоти, как альтернатива хирургическому, возможен терапевтический подход – лечение стероидными и нестероидными противовоспалительные средствами.На основі огляду літератури та аналізу власних даних проведена оцінка захворювання на фімоз. Більшість новонароджених хлопчиків (96%) мають фізіологічний фімоз, який може спонтанно зникати у віці 3–6 років. Частота фімозу у зв’язку з цим поступово з віком зменшується, у пубертатному періоді знижується до 1–2%. На основі проведеного аналізу зроблені висновки, що діти з фізіологічним фімозом можуть спостерігатись до 6-річного віку, а в деяких випадках – і до 18 років. При патологічному фімозі показана активна хірургічна тактика. За відсутності атрофії і склерозу крайньої плоті, як альтернатива хірургічному, можливий терапевтичний підхід – лікування стероїдними та нестероїдними протизапальними засобами

Гострий апендагіт у дітей: клініка, діагностика, лікування (огляд літератури та власне спостереження)

Appendices epiploicae may be located in the region of intestinum cecum. Their spontaneous inflammation is casuistic. Analysis of clinical presentation in this case allows to detect the common signs of the disease. The article presents a review of the literature and own clinical supervision of acute appendagitis in a child.Спонтанный перекрут жировых подвесок, расположенных в области слепой кишки, является казуистикой. Анализ клиники в данном случае позволяет выявить общие признаки заболевания с острым аппендицитом. В статье представлен обзор литературы и собственное клиническое наблюдение острого аппендагита у ребенка.Спонтанний перекрут жирових доважків, які розташовуються у ділянці сліпої кишки, є казуїстичними випадками. Аналіз клініки в даному випадку дозволяє з’ясувати спільні ознаки захворювання із гострим апендицитом. У статті наведено огляд літератури і власне клінічне спостереження гострого апендагіту у дитини

New product from old reaction: uniform magnetite nanoparticles from iron-mediated synthesis of alkali iodides and their protection from leaching in acidic media

Iron-mediated synthesis of alkali metal iodides was quite unexpectedly demonstrated to be able to serve as a cost-efficient and reliable source of spherical single crystalline near-stoichiometric magnetite (Fe3O4) nanoparticles as revealed by TEM and XRD studies and also by XANES spectroscopic quantification of the Fe2+-content. Using the particles as nuclei for the Stoeber synthesis of silica nanoparticles, core-shell magnetic material has been produced. The nature of the magnetic component was probed by XANES spectroscopy. The size of the particles is dependent on the synthesis conditions and Si : Fe ratio but can be kept below 100 nm. It is the Si : Fe ratio that determines the stability of the particles in acidic medium. The latter was investigated spectrophotometrically as leaching of Fe3+-cations. Considerable stability was observed at Si : Fe > 10, while at Si : Fe >= 20 no measurable leaching could be observed in over 10 days. Magnetic nanoparticles with improved stability in acidic medium provide an attractive basis for creation of adsorbent materials for applications in harsh media

Sol-Gel Derived Adsorbents with Enzymatic and Complexonate Functions for Complex Water Remediation

Sol-gel technology is a versatile tool for preparation of complex silica-based materials with targeting functions for use as adsorbents in water purification. Most efficient removal of organic pollutants is achieved by using enzymatic reagents grafted on nano-carriers. However, enzymes are easily deactivated in the presence of heavy metal cations. In this work, we avoided inactivation of immobilized urease by Cu (II) and Cd (II) ions using magnetic nanoparticles provided with additional complexonate (diethylene triamine pentaacetic acid or DTPA) functions. Obtained nanomaterials were characterized by Fourier transform infrared spectroscopy (FTIR), thermogravimetric analysis (TGA), and scanning electron microscopy (SEM). According to TGA, the obtained Fe3O4/SiO2-NH2-DTPA nanoadsorbents contained up to 0.401 mmol/g of DTPA groups. In the concentration range Ceq = 0–50 mmol/L, maximum adsorption capacities towards Cu (II) and Cd (II) ions were 1.1 mmol/g and 1.7 mmol/g, respectively. Langmuir adsorption model fits experimental data in concentration range Ceq = 0–10 mmol/L. The adsorption mechanisms have been evaluated for both of cations. Crosslinking of 5 wt % of immobilized urease with glutaraldehyde prevented the loss of the enzyme in repeated use of the adsorbent and improved the stability of the enzymatic function leading to unchanged activity in at least 18 cycles. Crosslinking of 10 wt % urease on the surface of the particles allowed a decrease in urea concentration in 20 mmol/L model solutions to 2 mmol/L in up to 10 consequent decomposition cycles. Due to the presence of DTPA groups, Cu2+ ions in concentration 1 µmol/L did not significantly affect the urease activity. Obtained magnetic Fe3O4/SiO2-NH2-DTPA-Urease nanocomposite sorbents revealed a high potential for urease decomposition, even in presence of heavy metal ions