Щільність основних компонентів фітомаси стовбурів дерев робінії несправжньоакації в умовах Північного степу України

Implementation of forestry measures aimed at obtaining high-quality wood, rational processing of wood raw materials is impossible without analyzing the variability of the density of the components of the trunk aboveground phytomass such as wood and bark. The results of estimation of the average natural and basic density of wood and bark of the stem of black locust trees under conditions of the northern steppe of Ukraine are presented. The object of the survey was Black locust (Robinia pseudoacacia L.) plantation of the Ukrainian Steppe zone. The experimental data of model tree from temporary plots were analyzed. The study was conducted on the 20 temporary plots in black locust stands in the most forest types, aged 3 to 89 years old, and productivity of IA-III classes of the bonitat. Thirty model trees of Black locust were selected on the sample plots with an area of 0.25 ha each, established in forest stands of different age. The variation of local nature and basic wood and bark density with the age of model trees and relative height of trunks were analyzed. The average local natural and basic density of the fractions of trunk phytomass was calculated using the computer program PLOT. It is revealed that the indices of the local natural and basic density of wood and bark of black locust trees in the conditions of the Northern Steppe of Ukraine have a combined type of changes with relative height of the trunk. From the compartment part of the trunk up to a relative height of 0.5h, an increase in the density values ​​occurs, with subsequent gradual decrease from the middle of the trunk to the top of the tree. The local basic density of wood of young trees (3–20 years old) has a rapid increase from the compartment part to a relative height of 0.1h with subsequent changes characteristic of other age groups. The most wood and bark natural density in the black locust trees were formed on the middle of the trunk (0.5h) at the age of 41–60 years. The obtained data on the local basic and natural density and their variability by relative heights and age ranges of model trees give an opportunity to characterize qualitatively the components of the phytomass of individual parts of the trunks of black locust trees.Здійснення лісогосподарських заходів, спрямованих на отримання якісної деревини, раціональне перероблення деревної сировини неможливі без аналізу варіабельності щільності компонентів надземної фітомаси стовбурів – деревини і кори. Наведено результати оцінювання середньої природної та базисної щільності деревини та кори стовбурів робінії несправжньоакації в умовах Північного Степу України. Дослідження проведено на 20 тимчасових пробних площах у робінієвих деревостанах у найпоширеніших групах типів лісу (С0–С1), віком від 3 до 89 років, продуктивністю IА–III класів бонітету. Проаналізовано зміну локальної щільності з віком модельних дерев та відносною висотою стовбурів. Середню локальну природну та базисну щільність фракцій фітомаси стовбурів розраховано з використанням комп'ютерної програми PLOT. Встановлено, що показники локальної природної та базисної щільності деревини і кори дерев робінії несправжньоакації в умовах Північного Степу України мають комбінований тип змін із відносною висотою стовбура: від окоренкової частини стовбура до відносної висоти 0,5h відбувається збільшення щільності з подальшим поступовим її зменшенням від середини стовбура до верхівки дерева. Локальна базисна щільність деревини молодих дерев (3–20 років) має стрімке зростання від окоренкової частини до відносної висоти 0,1h з подальшими змінами, характерними для інших груп віку. Найщільніша деревина і кора в дерев робінії несправжньоакації формується на середині стовбура (0,5h) у віці 41–60 років

Study gender and age characteristics metabolic syndrome

Поширеність метаболічного синдрому в Україні, відсутність потрібної та доступної інформації про фактори ризику потребує застосування нового системного підходу її вирішення, який може бути реалізований, на нашу думку, через розробку спеціальної програми профілактики метаболічного синдрому з урахуванням гендерних і вікових особливостей

Синтез і цитотоксичність аміноетоксидифенілів

The implementation mechanism of the antiviral activity (AA) and interferon induction (IFI) by planar polycyclic compounds has not yet been determined. However, our hypothesis of the priority role of intercalation in double strand nucleic acids (NA) has gained strong arguments in its favour in our works and the works of foreign colleagues.On the other hand, the presence of AA and the ability to induce IFI in biphenyl derivatives that are incapable to intercalate in NA indicates the possibility of implementing alternative mechanisms. This determined our interest to the study of aminoethoxydiphenyls (AED), which synthesis and investigation of cytotoxicity become the subject of this article. 4,4’-Bis-(2-chloroethoxy)diphenyl was obtained by alkylation of dihydroxydiphenyl with dichloroethane in its mixture with aqueous sodium hydroxide (20%) in the presence of tetrabutylammonium chloride (TBAC). Series of AED were synthesized by substitution of chlorine by iodine in the mixture of xylene with the aqueous solution of sodium iodide in the presence of TBAC with subsequent amination with primary and secondary amines. The protonated molecular ions (MI) intensive peaks of the compounds synthesized are observed in the mass spectra with FAB ionization. The most common way of MI fragmentation is PhO-CH2-bond cleavage following the side aminoalkyl fragment detachment. Absorption bands typical for CH (arom.), CH (aliph.), COC bonds and NH protonated terminal amino groups are present in IR spectra. In the 1H-NMR spectra signals from aromatic and aliphatic protons present, multiplicity and integral intensity correspond to the attributed structures. Cytotoxicity of the compounds synthesized was tested using EPT cells in vitro. All AED tested appeared to be comparable to amixine and are in the range from low to moderate cytotoxicity.Механизм реализации противовирусной активности (ПА) и индукции индерферона (ИФН) планарными полициклическими соединениями до сих пор не установлен, хотя выдвинутая нами гипотеза о приоритетной роли интеркаляции в двухспиральные нуклеиновые кислоты (НК) получила весомые аргументы в свою пользу в наших работах и работах зарубежных коллег. С другой стороны, наличие ПА и способности индуцировать ИФН в производных дифенила, не способных к интеркаляции в НК, указывает на возможность реализации альтернативных механизмов. Это и определило наш интерес к развернутому исследованию аминоалкоксидифенила (ААД), началу которого – синтезу и исследованию цитотоксичности ААД и посвящена эта статья. Алкилированием дигидроксибифенила дихлорэтаном в смеси водного раствора гидроксида натрия (20%) с 1,2-дихлорэтаном в присутствии тетрабутиламмония хлорида (ТБАХ) получен 4,4’-бис-(2-хлороэтокси) бифенил. Замену хлора на йод проводили в смеси ксилола с водным раствором йодида натрия в присутствии ТБАЙ с последующим аминированием рядом первичных и вторичных аминов; синтезирован ряд АЭД. В масс-спектрах с ионизацией БУА синтезированных соединений имеются интенсивные пики протонированных молекулярных ионов (МИ), наиболее типичным путем фрагментации МИ является разрыв связи PhO-CH2 с отщеплением бокового аминоалкильного фрагмента. В ИК-спектрах наблюдаются полосы поглощения, характерные для связей CH (аром.), CH (алиф), COC и NH протонованных терминальных аминогрупп. В спектрах 1H-ЯМР имеются сигналы от ароматических и алифатических протонов, мультиплетность и интегральная интенсивность которых соответствуют приписываемым структурам. На клетках ПТП изучена цитотоксичность ряда 4,4’-бис-(2-аминоэтокси)дифенилов, значения сопоставимы с цитотоксичностью амиксина и находятся в диапазоне от низких до умеренных.Механізм реалізації противірусної активності (ПА) та індукції інтерферону (ІФН) планарними поліциклічними сполуками досі не встановлено, хоча висунута нами гіпотеза про пріоритетну роль інтеркаляції в двоспіральні нуклеїнові кислоти (НК) набула вагомих аргументів на свою користь в наших роботах та роботах іноземних колег. З іншого боку, наявність ПА та здатності індукувати ІФН у похідних дифенілу, не здатних до інтеркаляції у НК, вказує на можливість реалізації альтернативних механізмів. Це й спричинило наш інтерес до поглибленого дослідження аміноалкоксидифенілів (АЕД), початку якого – синтезу та дослідженню цитотоксичності АЕД і присвячена ця стаття. Алкілуванням дигідроксибіфенілу дихлороетаном у суміші водного розчину гідроксиду натрію (20%) з 1,2-дихлороетаном у присутності тетрабутиламонію хлориду (ТБАХ) отримано 4,4’-біс-(2-хлороетокси)біфеніл. Заміну хлору на йод проводили в суміші ксилолу з водним розчином йодиду натрію в присутності ТБАЙ з наступним амінуванням низкою первинних та вторинних амінів; синтезована низка АЕД. В мас-спектрах з іонізацією БПА синтезованих сполук наявні інтенсивні піки протонованих молекулярних іонів (МІ), найбільш типовим шляхом фрагментації МІ є розрив зв’язку PhO–CH2 з відщепленням бокового аміноалкільного фрагменту. В ІЧ-спектрах наявні смуги поглинання, характерні для зв’язків C-H (аром.), C-H (аліф), C-O-C та NH протонованих термінальних аміногруп. У спектрах 1H-ЯМР наявні сигнали від ароматичних та аліфатичних протонів, мультиплетність та інтегральна інтенсивність яких відповідає приписуваним структурам. На клітинах ПТП вивчена цитотоксичність низки 4,4’-біс-(2-аміноетокси)дифенілів, значення якої зіставні з токсичністю аміксину та знаходяться в діапазоні від низьких до помірних