Обмеження психологічних захистів на формування часової перспективи студентів

The purpose of the research is to determine the peculiaritiesof the formation of students’ time perspectiveof life given the intensity of the systematic applicationof various psychological defense mechanisms. Methods.42 students participated in the research. Standardizedtest methods were used to collect empirical data.Cluster analysis, correlation analysis, and Mann-WhitneyU-test contributed to the quantitative processingof empirical material. Results. It was found that studentswith a low tolerance for stress in terms of balance(U= 137.00; p=.049) and self-control (U=.001;p<.001) are more prone to systematic actualizationof the psychological defense of substitution, regression,and rationalization. It is determined that the systematicuse of psychological defense in students is associatedwith temporal orientations as follows: substitution correlateswith the past negative (Rs=.331; p=.033), fatalisticpresent (Rs=.309; p=.046), and future (Rs=-.314;p=.043); regression correlates with the past negative(Rs=.387; p=.011), present fatalistic (Rs=.374; p=.015), present hedonistic (Rs=.422; p=.005), and future (Rs=-.376; p=.014); rationalization correlates with the future(Rs=.444; p=.003). There were also direct links betweenthe denial of reality and the present hedonistic (Rs=.485;p=.001) with protective compensation and the fatalisticpresent (Rs=.456; p=.002). The findings indicatethat the study group lacks connections between temporalcompetence and the use of psychological defensemechanisms. At the same time, temporal competenceis inversely related to students’ orientation on the pastnegative (Rs=-.325; p=.036). Conclusions. Students’systematic application of the psychological defenseof substitution, regression, denial, and compensationis associated with time orientations on the past negative,present hedonistic, fatalism and shiftlessnesstoward current efforts in building the future. Students’active use of protective rationalization corresponds totheir natural orientation toward the future. However, itdoes not contribute to the complete of the componentsof the psychological time structure. Students’ systematicapplication of psychological defense mechanismsis not in line with their temporal competence.Метою дослідження є визначення особливостейформування часової перспективи життєдіяльностів студентів у зв’язку з інтенсивністю систематичного застосування різноманітних психологічнихзахистів. Методи. У дослідженні взяли участь42 студенти. Для збору емпіричних даних використовувалися стандартизовані тестові методики. Длякількісної обробки емпіричного матеріалу булозастосовано кластерний аналіз, кореляційний аналіз, U-критерій Манна-Уітні. Результати. Встановлено, що студенти зі зниженою стресостійкістю запоказниками врівноваженості (U=137.00; p=.049)та самоконтролю (U=.001; p<.001) більше схильнідо систематичної актуалізації психологічних захистів заміщення, регресії, раціоналізації. Визначено, що у студентів систематичне застосуванняпсихологічних захистів пов’язане з часовими орієнтаціями наступним чином: заміщення корелюєз негативним минулим (Rs=.331; p=.033), фаталістичним теперішнім (Rs=.309; p=.046), майбутнім (Rs=-.314; p=.043); регресія корелює з негативнимминулим (Rs=.387; p=.011), фаталістичним теперішнім (Rs=.374; p=.015), гедоністичним теперішнім(Rs=.422; p=.005), майбутнім (Rs=-.376; p=.014); раціоналізація корелює з майбутнім (Rs=.444; p=.003).Також встановлені прямі зв’язки запереченняреальності з гедоністичним теперішнім (Rs=.485;p=.001) та захисної компенсації з фаталістичнимтеперішнім (Rs=.456; p=.002). Результати свідчатьпро відсутність в групі досліджуваних зв’язків компетентності у часі з застосуванням психологічнихзахистів. При цьому компетентність у часі обернено пов’язана з орієнтацією студентів на негативне минуле (Rs=-.325; p=.036). Висновки. Систематичне застосування студентами психологічнихзахистів заміщення, регресії, заперечення та компенсації пов’язане з часовими орієнтаціями нанегативне минуле, гедоністичне теперішнє, фаталізм і безініціативність щодо актуальних зусильв побудові майбутнього. Активне використаннястудентами захисної раціоналізації відповідає їхприродній орієнтації на майбутнє, але не сприяєповноцінному єднанню складових структури психологічного часу. Систематичне застосування студентами психологічних захистів не узгоджуєтьсяз їх компетентністю у часі

Relationship between coping behavior and students’ perceptions of the passage of time

Сучасний студент усупереч суттєвому підвищенню навчального навантаження та загальному ускладненню життєдіяльності повинен бути здатним до долання стресових ситуацій і своєчасного виконання завдань. Метою дослідження є емпіричне визначення підґрунтя та особливостей для характерних зв’язків виборів варіантів копінг-поведінки з переживаннями плину часу у студентів. Методи.Досліджуваними були 139 студентів університету.В емпіричному дослідженні використовувалися такі стандартизовані тестові методики: “Копінг-поведінка в стресових ситуаціях”; шкала “Компетентність у часі” з тесту самоактуалізації особистості;“Шкала переживання часу”; Фрайбургський особистісний опитувальник (форма В). Для статистичної обробки даних застосовано кластерний аналіз, кореляційний аналіз за Спірменом, U-критерій Манна-Уїтні. Результати. Компетентність у часі в групі пов’язана з переживаннями плину часу як швидкого (rs=-.188; p=.027), обмеженого(rs=-.265; p=.002), і на рівні тенденції – як цільного(rs=.143; p=.093) і різноманітного (rs=.157; p=.064).З використанням кластерного аналізу в групі було виділено підгрупу 1 (n=64) і підгрупу 2 (n=75).Встановлено переваги підгрупи 1 над підгрупою 2 за показниками компетентності у часі (U=172.00;p<.001) та врівноваженості (U=708.00; p<.001).У підгрупі 1 досліджувані порівняно більше орієнтовані на копінги уникнення (U=1811.00; p=.013)та відволікання (U=1861.00; p=.022), а в підгрупі 2 – на емоційне реагування в стресі (U=1120.00;p<.001). Було встановлено, що в досліджуваних підгрупи 2 порівняно сильніші переживання часу як обмеженого (U=1762.00; p=.006) і як роздробленого(U=1983.50; p=.073). У групі копінг, орієнтований на вирішення завдання, корелює з переживаннями плину часу як швидкого (rs=.183; p=.031), наповненого (rs=.361; p<.001), приємного (rs=.182; p=.032), різноманітного (rs=.175; p=.040), організованого(rs=.296; p<.001); копінг, орієнтований на емоції, корелює з переживаннями плину часу як швидкого (rs=.208; p=.014), стрибкоподібного (rs=.256;p=.002), роздробленого (rs=.222; p=.009), обмеженого (rs=.182; p=.032). Висновки. Повноцінне позитивне переживання досліджуваними моменту теперішнього (як цільного, безмежного, повільноплинного) пов’язане з наданням переваги свідомо керованим, прийнятним у стресовій ситуації варіантам копінг-поведінки. Емоційно зорієнтована копінг-поведінка студентів прямо корелює з проблемними особливостями особистості та з переживаннями фрагментації, розпаду плину часу. Застосування студентами копінгу, орієнтованого на вирішення завдань у стресових ситуаціях, обмежується недостатньою цілісністю особистого досвіду, що формується, пов’язане з переживаннями плину часу як наповненого, приємного, різноманітного, організованого, але й швидкоплинного.Despite the significant increase in academic load and the general complication of daily life, a modern student should be able to overcome stressful situations and complete tasks on time. The study’s purpose was to empirically determine the basis and features for the distinctive correlations between the students’perceptions of time passing and the selection of coping behavior options. Methods. The study included 139 university students as participants. The empirical study applied the following standardized test methods: “Coping behavior in stressful situations”, the scale “Competence in time” from the Personality Self-Actualization Test, the “Scale of experiencing time”, and the Freiburg Personality Inventory (form B). For statistical data processing, cluster analysis, Spearman’s correlation analysis, and the Mann-Whitney U-test were used. Results. Competence in time in the group was related to group perceptions of time flow as quick (rs=-.188; p=.027), limited (rs=-.265; p=.002), and – at the trend level – as filled (rs=.143; p=.093)and diverse (rs=.157; p=.064). Using cluster analysis, subgroups 1 (n=64) and 2 (n=75) in the group were distinguished. The advantages of Subgroup 1 over Subgroup 2 in terms of time competence (U=172.00;p<.001) and balance (U=708.00; p<.001) were established. Subgroup 1 subjects were more focused on avoidance (U=1811.00; p=.013) and distraction(U=1861.00; p=.022) coping, while Subgroup 2 subjects were more focused on the emotional response to stress(U=1120.00; p<.001). It was discovered that subjects in Subgroup 2 had relatively stronger perceptions of time limited (U=1762.00; p=.006) and fragmented(U=1983.50; p=.073). In a group, task-oriented coping was associated with perceptions of time passing as quick (rs=.183; p=.031), filled (rs=.361; p<.001), pleasant (rs=.182; p=.032), diverse (rs=.175; p=.040), and organized (rs=.296; p<.001); emotion-oriented coping was associated with perceptions of time passing as quick (rs=.208; p=.014), jumpy (rs=.256; p=.002), fragmented (rs=.222; p=.009), and limited (rs=.182;p=.032). Conclusions. The subjects’ comprehensive positive perception of the present moment (as filled, limitless, and slow-flowing) was associated with preferring consciously managed, acceptable in a stressful situation coping behavior options. Students’ emotionally oriented coping behavior was directly related to problematic personality traits and perceptions of fragmentation and disintegration of the passage of time. The insufficient integrity of the personal experience that was being formed, related to the perceptions of the passage of time as filled, pleasant, diverse, organized, but also fleeting, limited students’ use of coping focused on solving tasks in stressful situations

Psychological Defenses of Students in the Process of Experience of Time

Experiences of person reveal his/her real-life relationships. Process of change of problematic relationship of students through psychological defenses is also experienced. Objective: distinguish characteristic time experiences of students due to systematic use of psychological defenses in the organization of life. Hypothesis: for student’s systematic use of psychological defenses for solving problems with high probability is associated with expressed experiences of violation of the integrity and disintegration of duration of the performed processes of vital activity. Methods. 139 randomly selected students were subjects (aged: Me=19.00; min=17.00; max=26.00). The following standardized methodologies were used to collect empirical data: questionnaire “Life Style Index” (R.Plutchik, G.Kellerman); Freiburg Personality Inventory (FPI, Form В); scale of subjective control of R.Baumeister; scale “competence in time” from text of self-actualization (E.Shostrom); methodology “Scale of time experience” (A.A.Kronik, E.I.Golovaha). Results: Completeness of experience by the subjects of the current moment implies a high stability of their personal organization and is associated with experiences in the current time of speed, limitation, diversity, and is also associated with the psychological defenses of substitution and regression. For subjects with reduced stability of personal organization there is a higher tendency to use such psychological defenses: substitution; regression; compensation; denial of reality. The defensive mechanisms of substitution and regression are associated with the experience of time as spasmodic and intermittent, in addition, substitution is associated with the unpleasant experience of time, and regression with its organization and fragmentation. Conclusions. Use of students of psychological defenses of replacement and regression, which limit and distort perceived information, is accompanied by experience of time as a fractioned, fragmented sequence of actual changes in a meaningful process.</p

Статева диференціація організації екстреної сенсомоторної дії

The purpose of the study is to determine characteristics of the gender factor’s influence on the structure and speed of implementation of emergency sensorimotor action. The empirical research method is a computer-assisted laboratory experiment with an intrasubject implementation plan. The participants were students divided into two groups: 78 men and 74 women. In the series of attempts, the participants completed tasks of simple sensorimotor response, sensorimotor response, and two-choice response. In the two-choice response task, the subject is first given a reference point for the option of future stimulation, to which one should adjust urgently. After, the subject should act when the stimulus appears. The U Mann-Whitney test and Spearman’s Rank correlation coefficient were applied to process experimental data. Results. It is established that men surpassed women in the speed of simple sensorimotor response (U= 2147.00; p=.006) and sensorimotor choice response (U=1733.00; p&lt;.001), and the reaction speed in a twochoice task with one possible stimulus (U=2078.00; p=.003) and three possible stimuli (U=2006.00; p=.001). Сompared to women, men spend less time on organizing emergency sensorimotor action under a rapid change in the current situation (U=2090.00; p=.003). It is found that in the male group, in contrast to the female one, the orientation time in a twochoice task correlates with the time of motor response in the variant with one possible stimulus (r=-.257; p=.023) and anticipation probability (r=.365; p=.001). Conclusions. The general structure of the organization of emergency sensorimotor action does not differ significantly in men and women. The time of simple sensorimotor response and choice reaction in individual tasks and, if required, their emergency selective implementation in a two-choice task is less in the male group than in the female one. Men have a faster organization of emergency sensorimotor action in response to rapid changes in the current situation than women. Compared to men, relative operational complexity for women regarding the differentiation of time references in the anticipation process since stimulus appearance is associated with a destabilization of the speed of sensorimotor action.Метою дослідження є визначення особливостей впливу фактору статі на структуру та швидкість реалізації екстреної сенсомоторної дії. Метод емпіричного дослідження – комп’ютерний лабораторний експеримент з внутрішньосуб’єктним планом реалізації̈. Досліджуваними були студенти, поділені на дві групи: 78 чоловіків та 74 жінки. У серіях спроб досліджувані вирішували завдання простого сенсомоторного реагування, сенсомоторної реакції̈ вибору, реакції подвійного вибору. У задачі подвійного вибору досліджуваному спочатку надавався орієнтир щодо варіанту майбутньої стимуляції, на який необхідно було екстрено налаштуватись, а після появи стимулу – відповідно діяти. Для обробки експериментальних даних застосовано критерій U Манна-Уітні та рангову кореляцію за Спірменом. Результати. Встановлено переважання чоловіків над жінкам в швидкості простого сенсомоторного реагування (U=2147.00; p=.006) та сенсомоторної реакції вибору (U=1733.00; p&lt;.001), а також у швидкості реагування у варіанті з одним можливим стимулом (U=2078.00; p=.003) і варіанті з трьома можливими стимулами (U=2006.00; p=.001) в задачі подвійного вибору. З’ясовано, що чоловіки, порівняно з жінками, менше витрачають часу на організацію екстреної сенсомоторної дії при швидкій зміні поточної ситуації (U=2090.00; p=.003). Встановлено, що в чоловічій групі, на відміну від жіночої, час орієнтування в задачі подвійного вибору корелює з часом рухової відповіді у варіанті з одним можливим стимулом (r=-.257; p=.023) та з імовірністю антиципації (r=.365; p=.001). Висновки. Загальна структура організації екстреної сенсомоторної дії у чоловіків та жінок суттєво не відрізняється. Час простого сенсомоторного реагування та реакції вибору в окремих завданнях і при необхідності їх екстреної вибіркової реалізації в задачі подвійного вибору в чоловічій групі менше, порівняно з жіночою. У чоловіків більш швидка, порівняно з жінками, організація екстреної сенсомоторної дії у відповідь на швидкі зміни поточної ситуації. Відносна, порівняно з чоловіками, операційна складність для жінок щодо диференціації часових орієнтирів у процесі антиципації моменту появи стимулу пов’язується з порушенням стабільності в швидкості виконання сенсомоторної дії

Time Synthesis in Organization of Sensorimotor Action

Time synthesis of sensorimotor action is reviewed as a process of a coherence setting action duration (expected duration), time sequence of required operations and significant changes in conditions. Aim: to experimentally set up the connection of time synthesis success and efficiency of realization sensorimotor action in changeable conditions. Hypothesis: successful time synthesis of the setting duration and the temporal sequence of operations in the mental organization of sensorimotor action in changing conditions is realized in accordance with the corresponding operational meaning and is allowed by anticipatory effects and an increase in the effectiveness of the action, materials and methods. An experimental study involved 152 male and female students. Participants of the investigation solved experimental tasks, implemented in a computer version, according to schemes of a simple visual-motor reaction and a choice reaction (separately and in combination), according to a scheme of sensorimotor action with a warning signal when the apperceptive scheme, setting duration and sequence of required operations were changed promptly. Results were reviewed in the aspect of disclosing the features of the subject's elimination of the uncertainty of the moment of achieving the goal in the future and the construction of a sequence of operations of sensorimotor actions in a connection with changes in external conditions, typical for the time deficit regime. The conditionality of the time synthesis of sensorimotor action by the actual operational meaning was established revealing that the successful temporal synthesis of sensorimotor action in changing conditions is associated with the fastest acceptance of an adequate apperceptive scheme, with effective anticipation of the moment of achieving the goal and the formation of a detailed setting duration of action, with the formation of a temporal sequence of required operations. Conclusions. The levels of success of the time synthesis of sensorimotor action in changing conditions are highlighted: “quite successful; moderately successful; unsuccessful.”</p

Anticipatory Resource of Temporary Regulation of Sensorimotor Action

The aim of the study is to determine the composition and functional significance of anticipatory resources in the process of temporal regulation of sensorimotor action.Materials and methods. The subjects were male (35 people) and female (31 people) students. The tasks of a simple sensory response, a choice reaction (three alternatives), and a “double choice” were implemented in a computer version of the experiment. In the “double choice” task, the stimulation variation was first provided (possible stimuli: one or three), and then a stimulus for a fast motor response was presented after some time, the orientation time (independent variable). Results. The participants’ initial reaction to the option with three alternative stimuli in the “double choice” task was negative. The time of the motor response falls linearly as the orientation time increases in both the male and female groups for the variant with one possible stimulus and the frequency of anticipatory effects and premature actions increases in a quadratic pattern. It must be noted that with enough orientation time, determining the expected duration of the sensorimotor action is quite straightforward. It was demonstrated that, in the presence of a margin of orientation time, operational estimates and revisions of the time required to accomplish an action dramatically improve the likelihood of anticipatory effects. Conclusions. Actualization of the anticipatory resource (which includes temporary memory standards, the ability to accurately determine and correlate the durations of processes and time intervals, time estimation skills, and individual characteristics that influence decision making) ensures the determination of the total duration of a sensorimotor action, prompt correction of its implementation, and a significant reduction in the time it takes to respond to a motor stimulus.</p

Assessment of subject’s readiness for urgent actions using the variations of sensorimotor response tasks

Метою дослідження є визначення можливостейпоєднаного використання різних варіантів сенсо-моторного реагування для оцінки ефективностіпереорієнтування суб’єкта з однієї апперцептив-ної схеми дій на іншу. В емпіричному дослідженнізастосовано метод лабораторного експериментуз внутрішньосуб’єктним планом реалізації. Дослі-джуваними в експерименті були 66 студентів. Вико-ристовувалась комп’ютерна техніка. Досліджуванівиконували серії спроб простої сенсомоторної реак-ції, сенсомоторної реакції вибору та задачі “подвій-ного вибору”, в якій спочатку передбачалося опе-ративне визначення апперцептивної схеми дій,а потім – вибір варіанту дій. Результати. Встанов-лено суттєве зменшення часу реакції при збіль-шенні часу орієнтування в задачі “подвійноговибору” для одного і для трьох варіантів рішень(критерій Фрідмана відповідно: χ²r=300,65 (df = 5;p&lt;.001 ) та χ²r=62.67 (df = 5; p&lt;.001 ). Були отримані математичні моделі лінійного зв’язку зміни часусенсомоторного реагування на стимул від часу орі-єнтування у двох означених варіантах. Підтвер-джено реалізацію в експерименті закону У. Хіка: про-ста сенсомоторна реакція досліджуваних швидшереакції вибору з трьох альтернатив (критерій зна-кових рангів Уілкоксона: Z = -7.073; p &lt; .001). Буловизначено ідентичність організації процесів реа-гування для варіантів задачі “подвійного вибору”.Для рішень задачі “подвійного вибору” встановленонаявність антиципаційного ефекту у випадках реак-ції на один можливий варіант стимулу при значен-нях часу орієнтування в .25 с та .30 с (відповідно:t=3.138 при р=.003; t=8.656 при р&lt;.001). Висновок.Оцінка швидкості термінових дій суб’єкта можепроводитися з використанням задачі “подвійноговибору”, в якій оперативно обирається й реалізу-ється один з двох варіантів сенсомоторного реа-гування. Автоматичні варіації часу орієнтуванняв задачі “подвійного вибору” з урахуванням зада-ного критерію – часу простої сенсомоторної реакції,дозволяють визначити необхідну тривалість тер-мінового формування нового оперативного образуі способу дій.The purpose of the research is to identify the scopeof combined use of different options of sensorimotorresponse to assess the effectiveness of the subject’sreorientation from one apperception scheme toanother. The empirical research has used the method of a laboratory experiment with an intra-subjectimplementation plan. 66 students have beenthe study participants. Computer hardware has beenused. The study participants have performed a seriesof trials of a simple sensorimotor reaction, a sensorimotorreaction of choice and a double choice task,which primarily provides for immediate determinationof the apperception scheme and then – selectionof an action option. Results. The research hasestablished a significant reduction of the reactiontime under increasing orientation time in a doublechoice task for one and three alternate solutions (theFriedman test is respectively: χ²r=300,65 (df = 5;p&lt;.001) and χ²r=62.67 (df = 5; p&lt;.001). The author has obtained the mathematical models of the linearrelationship of the time change in a sensorimotorresponse for a stimulus from time of orientation inthe two indicated variants. The realization of the Hick’Law in the experiment has been confirmed: a simplesensorimotor reaction of the study participants isquicker than a reaction of choice between three alternatives(the Wilcoxon signed-rank test: Z = -7.073;p &lt; .001). The identity of organizing the responseprocesses for the variants of a double choice taskhas been defined. To solve a double choice task,there has been established the availability of anticipationeffect for reactions to one possible variantof a stimulus under the values of the orientationtime of .25 sec and 30 sec (respectively: t=3.138 asр=.003; t=8.656 as р&lt;.001). Conclusion. The assessmentof the rate of the subject’s urgent actions canbe implemented with the use of a double choicetask that involves an immediate choice and realizingone of two variants of sensorimotor response.Automatic variations of orientation time in a doublechoice task allow establishing the required durationof the urgent formation of a new operative imageand a mode of actions, taking into account the set criterion– the time of a simple sensorimot or reaction

Cognitive states in the process of students’ intellectual activity

Cognitive states are typical of students’ educational activity, which is accompanied by high activity of cognitive processes. Management of this activity is impossible without the knowledge of the structure, function, and mechanisms of actualization of cognitive states in various learning situations. The research relevance of the problem of cognitive states in the context of students’ intellectual activity is due to their unique role in the regulation of the thinking process, maintaining a steady focus on the solution of the problem within a certain period of time. The purpose of this article is to study the structure of the cognitive states that arises in the process of solving intellectual problems (through the example of carrying out R. Amthauer’s intelligence structure test). Leading methods to the study of this problem were tests with standardized questionnaires and retrospective self–reports. According to the results of factor analysis, ten key factors underlying the structure of the typical cognitive state of interest/mental stress have been identified. A system–forming factor of this condition has been emphasized, which is an “attitude” to intellectual activity in the context of the overall semantic orientation of the subject. The obtained results can be of interest to researchers in the field of psychology of emotions as well as to specialists involved in the diagnosis of students’ intellectual abilities

Емоційний фактор змагальної самомобілізації спортсменів-веслувальників

Based on the provisions of the differential emotions theory, psychology of attitude, self-regulation concepts, the authors study the influence of emotiogenic stimuli and stressors (emotional factor) on the com­petitive self-mobilization of professional rowers. The purpose of the research is to determine the forms and sources of competitive self-mobilization of pro­fessional rowers under the conditions of influence of emotiogenic stimuli. The following methods were used in the empirical part: natural experiment, questionnaire for the evaluation of the frequency of use of mental resources in the competitive prac­tice (image constructs, verbal forms) and experi­ence of support of emotiogenic stimuli of a situa­tion; testing for the identification of the frequency of experience of basal emotions, the motivation for success, and emotional personality traits. According to experimental design, to identify the capacity to overcome fatigue, the study participants have been passing a control distance of 150 m before and after intense training. The participants were 41 profes­sional rowers of whom 27 are National Team mem­bers. Results. It is established that positive emotions of joy and pleasure significantly prevail (Friedman test) over negative ones (χ2=79.823; df 4; p&lt;.001) in the emotional state of athletes’ activities. The ath­letes’ motivation for success is associated with joy (Rs=.337; p=.031) and pleasure (Rs=.398; p=.010). Athletes feel especially vivid emotional support from relatives (χ2=45.343; df=4; p&lt;.001). The verbal for­mulas are often used for self-mobilization. Among image constructs, athletes commonly apply prelimi­nary self-identification with the Winner (χ2=69.676; df=5; p&lt;.001). The use of an image of “powerful mech­anism” is connected with the motivation for success (Rs=.521; p&lt;.001) that contributes to the improve­ment of the overall performance of competitive self-mobilization of athletes. The research concludes about the need to study the joint influence of emo­tional factor and volitional powers of professional rowers on the competitive self-mobilization.На основі положень теорії диференційних емо­цій, психології установки, концепцій саморегуля­ції розглядається вплив емоціогенних стимулів та стресорів (емоційний фактор) на змагальну самомобілізацію спортсменів-веслувальників. Метою дослідження є визначення форм та дже­рел змагальної самомобілізації спортсменів-веслу­вальників в умовах впливу емоціогенних стимулів. В емпіричній частині застосовано наступні методи: природний експеримент; анкетування для оцінки частот використання у змагальній практиці мен­тальних ресурсів (образних конструктів, словесних форм) та переживання підтримки з боку емоціоген­них стимулів ситуації; тестування для визначення частот переживання базальних емоцій, мотива­ції успіху, емоційних особистісних особливостей. За експериментальним планом для визначення здатності до подолання втоми досліджувані проходили контрольну дистанцію в 150 м до та після напруженого тренування. Досліджуваними були 41 спортсмен-веслувальник, з яких 27 – члени Національної збірної. Результати. Встановлено, що в емоційному фоні життєдіяльності спортс­менів позитивні емоції радості та задоволення суттєво переважають (критерій Фрідмана) над негативними емоціями (χ2=79.823; df 4; p&lt;.001). Мотивація успіху спортсменів пов’язана з радістю (Rs=.337; p=.031) й задоволенням (Rs=.398; p=.010). Особливо виразну емоційну підтримку спортсмени відчувають з боку родичів (χ2=45.343; df=4; p&lt;.001). Для самомобілізації часто застосовуються словесні формули. Серед образних конструктів дуже часто спортсмени застосовують завчасне уявлення себе як Переможця (χ2=69.676; df=5; p&lt;.001). Застосування образу «могутнього механізму» пов’язане і з мотивацією успіху (Rs=.521; p&lt;.001), і сприяє під­вищенню загальної ефективності змагальної само­мобілізації спортсменів. Робиться висновок про необхідність розгляду поєднаного впливу емоцій­ного фактору та вольових якостей спортсменів-ве­слувальників на змагальну самомобілізацію

Розробка аналізатора для підвищення безпеки морського судноплавства і його експериментальне дослідження

On the basis of empirical experimental data, relationships were identified indicating the influence of navigators' response to such vessel control indicators as maneuverability and safety. This formed a hypothesis about a non-random connection between the navigator's actions, response and parameters of maritime transport management. Within the framework of this hypothesis, logical-formal approaches were proposed that allow using server data of both maritime simulators and operating vessels in order to timely identify the occurrence of a critical situation with possible catastrophic consequences. A method for processing navigation data based on the analysis of temporal zones is proposed, which made it possible to prevent manifestations of reduced efficiency of maritime transport management by 22.5 %. Based on cluster analysis and automated neural networks, it was possible to identify temporary vessel control fragments and classify them by the level of danger. At the same time, the neural network test error was only 3.1 %, and the learning error was 3.8 %, which ensures the high quality of simulation results. The proposed approaches were tested using the Navi Trainer 5000 navigation simulator (Wärtsilä Corporation, Finland). The simulation of the system for identifying critical situations in maritime transport management made it possible to reduce the probability of catastrophic situations by 13.5 %. The use of automated artificial neural networks allowed defining critical situations in real time from the database of maritime transport management on the captain's bridge for an individual navigator.На основе эмпирических экспериментальных данных были идентифицированы связи, указывающие на влияние реакций навигаторов (судоводителей) на такие показатели управления судном как маневренность и безопасность. Это сформировало гипотезу о неслучайной связи между действиями навигатора, его реакциями и параметрами управления морским транспортом. В рамках указанной гипотезы были предложены логико-формальные подходы, позволяющие использовать серверные данные как морских симуляторов, так и действующих судов морского транспорта с целью своевременной идентификации возникновения критической ситуации с возможными катастрофическими последствиями. Предложен метод обработки навигационных данных, основанный на анализе темпоральных зон, который позволил предупредить проявления снижений результативности управления морским транспортом на 22,5 %. На основе кластерного анализа и автоматизированных нейронных сетей удалось выделить временные фрагменты управления судном и классифицировать их в соответствии с уровнем опасности. При этом тестовая ошибка нейронной сети составила лишь 3,1&nbsp;%, а ошибка обучения 3,8&nbsp;%, что обеспечивает высокое качество полученных результатов моделирования. Предложенные подходы были апробированы с применением навигационного тренажера Navi Trainer 5000 navigation simulator (Wärtsilä Corporation, Финляндия). Проведенное имитационное моделирование системы идентификации критических ситуации при управлении морским транспортом позволило уменьшить вероятность возникновения катастрофических ситуаций на 13,5&nbsp;%. Использование автоматизированных искусственных нейронных сетей позволило проводить идентификацию критических ситуаций в режиме реального времени на основе базы данных управления морским транспортом на капитанском мостике для индивидуального навигатораНа основі емпіричних експериментальних даних були ідентифіковані зв’язки, що вказують на вплив реакцій навігаторів (судноводіїв) на такі показники управління судном як маневреність і безпека. Це сформувало гіпотезу про невипадковий зв’язок між діями навігатора, його реакціями та параметрами управління морським транспортом. У рамках зазначеної гіпотези були запропоновані логіко-формальні підходи, що дозволяють застосувати серверні дані як морських симуляторів, так і діючих суден морського транспорту з метою своєчасної ідентифікації виникнення критичної ситуації з ймовірними катастрофічними наслідками. Запропоновано метод обробки навігаційних даних, що заснований на аналізі темпоральних зон, який дозволив попередити прояви зниження результативності управління морським транспортом на 22,5&nbsp;%. На основі кластерного аналізу і автоматизованих нейронних мереж вдалося виділити часові фрагменти управління судном і класифікувати їх відповідно до рівня небезпеки. При цьому тестова помилка нейронної мережі склала лише 3,1&nbsp;%, а помилка навчання 3,8&nbsp;%, що забезпечує високу якість отриманих результатів моделювання. Запропоновані підходи були апробовані із застосуванням навігаційного тренажера Navi Trainer 5000 navigation simulator (Wärtsilä Corporation, Фінляндія). Проведене імітаційне моделювання системи ідентифікації критичних ситуації під час управління морським транспортом дозволило зменшити ймовірність виникнення катастрофічних ситуацій на 13,5&nbsp;%. Використання автоматизованих штучних нейронних мереж дозволило проводити ідентифікацію критичних ситуацій в режимі реального часу на основі бази даних управління морським транспортом на капітанському містку для індивідуального навігатор