Оцінка комбінованого методу тепловідводу та затискання для зменшення деформації зварного шва в низьковуглецевій сталі з використанням газового дугового зварювання металом

The mechanical strength and distortion management of GMAW-welded low-carbon steel (A36) joints are investigated in this work. GMAW is a combination of heat sinking and clamping procedures. Dimensional precision and structural reliability are compromised due to the substantial distortion caused during welding. To solve this problem, this research looks at a thermal-mechanical strategy that uses heat sinks and mechanical clamps in tandem when welding. Untreated joints (As-welded) and three different treatment variants (HS5-4C, HS27-4C, and HS27-6C) were tested in different experimental configurations. Using a 27 °C water-cooled heat sink and six steel clamps, the HS27-6C treatment significantly decreased longitudinal distortion, going from 6.7 mm (As-welded) to 0.85 mm, an astonishing 87% reduction. Mechanical testing showed that in all configurations, the tensile strength was approximately 500 MPa and that weld integrity was preserved since failures were in the base metal rather than the weld metal. Microstructural examination revealed an increase in Acicular Ferrite (AF) content in the weld metal for treated samples, particularly HS27-6C, which enhanced toughness, and microhardness tests verified consistent hardness values (e.g., weld metal (WM): ~200 HV, heat-affected zone (HAZ): ~170 HV, base metal (BM): ~150 HV). Mechanical restriction, in the form of clamps, reduces unequal expansion and contraction during solidification, and thermal management, accomplished by dispersing excess heat, is responsible for the method's efficacy. This integrated approach offers a realistic and cost-effective means of reducing distortion without sacrificing mechanical performance. This is particularly noteworthy in the structural, automotive, and manufacturing sectors, where precise control over dimensions is importantУ цій роботі досліджується механічна міцність та управління деформацією з'єднань низьковуглецевої сталі (A36), зварених методом газового дугового зварювання металом (ГДЗМ). ГДЗМ – це поєднання процедур тепловідведення та затискання. Розмірна точність та структурна надійність знижуються через значну деформацію, що виникає під час зварювання. Щоб вирішити цю проблему, у цьому дослідженні розглядається термомеханічна стратегія, яка використовує радіатори та механічні затискачі одночасно під час зварювання. Необроблені з'єднання (після зварювання) та три різні варіанти обробки (HS5-4C, HS27-4C та HS27-6C) були випробувані в різних експериментальних конфігураціях. Використовуючи радіатор з водяним охолодженням при температурі 27°C та шість сталевих затискачів, обробка HS27-6C значно зменшила поздовжню деформацію з 6,7 мм (після зварювання) до 0,85 мм, що становить вражаюче зменшення на 87%. Механічні випробування показали, що у всіх конфігураціях міцність на розтяг становила приблизно 500 МПа, а цілісність зварного шва була збережена, оскільки руйнування були в основному металі, а не в металі шва. Мікроструктурне дослідження виявило збільшення вмісту голчастого фериту (ГФ) у зварному металі оброблених зразків, зокрема HS27-6C, що підвищило в'язкість, а випробування на мікротвердість підтвердили стабільні значення твердості (наприклад, метал шва (МШ): ~200 HV, зона термічного впливу (ЗТВ): ~170 HV, основний метал (ОМ): ~150 HV). Механічне обмеження у вигляді затискачів зменшує нерівномірне розширення та стиснення під час затвердіння, а термічне управління, що досягається шляхом розсіювання надлишкового тепла, відповідає за ефективність методу. Цей комплексний підхід пропонує реалістичний та економічно ефективний спосіб зменшення деформації без шкоди для механічних характеристик. Це особливо важливо в будівельній, автомобільній та виробничій галузях, де важливий точний контроль розмірі

Розробка процедури розрахунку задач механіки еластомерів на основі мови Open Modeling Language

The object of the study is the stress-strain state of elastomeric structures. When solving practical problems in elastomer mechanics, the issue of selecting an effective computational scheme based on computational mathematics methods arises. However, due to the insufficient number of studies, it is difficult to assess the optimality of a particular methodology, which necessitates an analysis of computational algorithms followed by a comparison of their advantages and disadvantages. In the design of elastomeric structures, the numerical analysis of their stress-strain state is a relevant issue. One of the key characteristics is the compressibility of the material, which is not taken into account by equations for incompressible media. In thin-layer rubber elements, this effect becomes more pronounced as the ratio of one of the geometric dimensions to the thickness of the structure increases. The use of the finite element method in displacements, despite its convenience, encounters computational errors. When the Poisson's ratio approaches 0.5, numerical instabilities arise, complicating the attainment of reliable computational results. This study proposes a new approach to organizing computational schemes in specialized automated design systems, which ensures more accurate modeling of the stress-strain state of structures. The foundation is the use of Open Modeling Language, which simplifies the description of mechanics problems and corresponding numerical schemes within a unified variational framework. The key result is the derivation of universal formulas for determining the potential energy of the system based on the moment finite element scheme. The proposed approach eliminates the “false shear” effect and improves the accuracy of numerical calculations for weakly compressible materials, which is confirmed by numerical analysis and experimental dataОб’єктом дослідження є напружено-деформований стан еластомерних конструкцій. При вирішенні практичних завдань механіки еластомерів постає проблема вибору ефективної розрахункової схеми, що базується на методах обчислювальної математики. Однак через недостатню кількість досліджень складно оцінити оптимальність тієї чи іншої методики, що обумовлює необхідність аналізу обчислювальних алгоритмів із подальшим порівнянням їх переваг і недоліків. При проєктуванні еластомерних конструкцій актуальною є проблема чисельного аналізу їх напружено-деформованого стану. Однією з ключових характеристик є стисливість матеріалу, яку рівняння для нестисливих середовищ не враховують. У тонкошарових гумових елементах цей ефект стає більш вираженим із зростанням відношення одного з геометричних розмірів до товщини конструкції. Використання методу скінченних елементів у переміщеннях, попри його зручність, стикається з обчислювальними похибками. При наближенні коефіцієнта Пуассона до 0,5 виникають чисельні нестабільності, що ускладнює отримання достовірних розрахункових результатів. У роботі запропоновано новий підхід до організації обчислювальних схем у спеціалізованих автоматизованих системах проєктування, що забезпечує точніше моделювання напружено-деформованого стану конструкцій. Основою є використання Open Modeling Language, що спрощує опис задач механіки та відповідних чисельних схем у межах єдиного варіаційного підходу. Ключовим результатом є отримання універсальних формул для визначення потенційної енергії системи на основі моментної схеми скінченних елементів. Запропонований підхід усуває ефект «помилкового зсуву» та підвищує точність чисельних розрахунків слабкокомпресійних матеріалів, що підтверджується чисельним аналізом та експериментальними даним

Визначення раціональних умов етерифікування жирних кислот соняшникового соапстоку

The object of the study is the process of esterification of sunflower soapstock fatty acids with butanol. Soapstock is a waste of the oil and fat industry, which is formed in the process of alkaline neutralization of oils. The processing of soapstock to obtain fatty acids is promising, since the disposal of waste is difficult and dangerous, and fatty acids are an industrially valuable product. Fatty acids obtained from soapstock are an available raw material for the production of fatty acid esters of low molecular weight alcohols, which are the basis of alternative biodiesel fuel. The influence of the conditions of esterification of fatty acids from sunflower soapstock (CAS Number 61788-66-7) with butanol (CAS Number 71-36-3) in the presence of an alkylbenzenesulfonic acid catalyst on the acid value of the reaction mixture was studied. This indicator reflects an increase in the content of butyl esters. The fatty acids used, obtained from soapstock by decomposition with sulfuric acid, meet the requirements of DSTU 4860 for first-grade fatty acids. The neutralization number of fatty acids is 186.0 mg KOH/g, the mass fraction of moisture and volatile substances is 1.7 %, the mass fraction of total fat is 97.5 %, the depth of cleavage is 67.1 % of oleic acid. Rational conditions for the esterification process have been established, which correspond to the maximum reduction in the acid value of the reaction mixture: duration is 12 hours, catalyst concentration is 3.5 %. In this case, the acid value of the reaction mass was 4.05 mg KOH/g. The product yield was 91.5 %. Product parameters: mass fraction of esters – 92.7 %, mass fraction of total glycerol – 0.20 %, mass fraction of moisture 0.04 %, density at the temperature of 15 °C – 840 kg/m3. The results obtained make it possible to obtain a high-quality base for biodiesel fuel using soapstock fatty acids under rational conditionsОб’єктом дослідження є процес етерифікування жирних кислот соняшникового соапстоку бутанолом. Соапсток є відходом олієжирової галузі, який утворюється в процесі лужної нейтралізації олій. Перспективною є переробка соапстоку з отриманням жирних кислот, оскільки утилізація відходу є складною та небезпечною, а жирні кислоти є промислово цінним продуктом. Жирні кислоти, отримані із соапстоку, є доступною сировиною для виробництва жирнокислотних ефірів низькомолекулярних спиртів, які є основою альтернативного біодизельного палива. Досліджено вплив умов етерифікування жирних кислот із соняшникового соапстоку (CAS Number 61788-66-7) бутанолом (CAS Number 71-36-3) у присутності каталізатору алкілбензолсульфокислоти на кислотне число реакційної суміші. Даний показник відображає підвищення вмісту бутилових ефірів. Використані жирні кислоти, отримані із соапстоку шляхом розкладання сірчаною кислотою, відповідають вимогам ДСТУ 4860 для жирних кислот першого ґатунку. Число нейтралізації жирних кислот становить 186,0 мг КОН/г, масова частка вологи та летких речовин – 1,7 %, масова частка загального жиру – 97,5 %, глибина розщеплення – 67,1 % олеїнової кислоти. Встановлено раціональні умови процесу етерифікування, які відповідають максимальному зниженню кислотного числа реакційної суміші: тривалість – 12 год., концентрація каталізатору – 3,5 %. При цьому кислотне число реакційної маси склало 4,05 мг КОН/г. Вихід продукту склав 91,5 %. Показники продукту: масова частка ефірів – 92,7 %, масова частка загального гліцерину – 0,20 %, масова частка вологи 0,04 %, густина за температури 15 °C – 840 кг/м3. Одержані результати дають можливість отримувати якісну основу для біодизельного палива з використанням жирних кислот соапстоку за раціональних умо

Розробка автономної навігації в неструктурованому середовищі: вплив впровадження алгоритму планування шляху на автономному транспортному засобі

The path planning system has been identified as an efficient method for optimizing navigation, reducing energy consumption, and ensuring safety in autonomous vehicles. Various studies have been conducted on algorithms such as Ant Colony Optimization (ACO), Artificial Potential Field (APF), and the A* algorithm. However, only a few studies have evaluated the effectiveness of each of these algorithms, especially for autonomous vehicles implemented in real-road scenarios. Thus, this study aims to assess the effectiveness of ACO, APF, and A* in identifying the optimal path, computational efficiency, and execution time for generating routes in an autonomous vehicle. Experiments were conducted using road coordinate data from the Universitas Sriwijaya campus, representing suburban road conditions in Indonesia. The results showed that the A* algorithm excels in finding optimal routes, with an average path length of 0.48 km and a 100 % success rate. This is due to its heuristic, Euclidean-based approach. Meanwhile, ACO achieved an average path length of 0.57 km with a 100 % success rate, whereas APF achieved 0.36 km with a 41 % success rate. ACO demonstrated varied route performance due to its probabilistic nature, while APF generated paths more quickly but often failed in complex environments due to local minimum traps. Regarding computation time, an increase in distance leads to a longer route formation time for APF and A*, respectively. However, in ACO, route distance does not directly determine the time required for route formation, as the algorithm incorporates a probability factor in the process. This study confirms that A* is more optimal for global path planning, whereas APF is better suited for local path planning. These findings provide valuable insights into the development of autonomous vehicle navigation in unstructured environmentsСистема планування шляху була визначена як ефективний метод для оптимізації навігації, зниження споживання енергії та забезпечення безпеки в автономних транспортних засобах. Були проведені різні дослідження таких алгоритмів, як оптимізація мурашиної колонії (ОМК), штучне потенційне поле (ШПП) і алгоритм A*. Однак лише кілька досліджень оцінили ефективність кожного з цих алгоритмів, особливо для автономних транспортних засобів, реалізованих у сценаріях реальної дороги. Таким чином, це дослідження спрямоване на оцінку ефективності ОМК, ШПП і A* у визначенні оптимального шляху, обчислювальної ефективності та часу виконання для створення маршрутів в автономному транспортному засобі. Експерименти проводилися з використанням даних про координати доріг із кампусу Universitas Sriwijaya, які відображали умови приміських доріг в Індонезії. Результати показали, що алгоритм A* чудово підходить для пошуку оптимальних маршрутів із середньою довжиною шляху 0,48 км і 100 % успіхом. Це пов’язано з його евристичним, евклідовим підходом. Водночас ОМК досяг середньої довжини шляху 0,57 км із 100 % успіхом, тоді як ШПП досяг 0,36 км із 41 % успіхом. ОМК продемонстрував різноманітну продуктивність маршруту завдяки своїй ймовірнісній природі, тоді як ШПП генерував шляхи швидше, але часто не вдавався в складних середовищах через локальні мінімальні пастки. Що стосується часу обчислення, збільшення відстані призводить до довшого часу формування маршруту для ШПП і A* відповідно. Однак у ОМК відстань маршруту безпосередньо не визначає час, необхідний для формування маршруту, оскільки алгоритм включає в процес фактор імовірності. Це дослідження підтверджує, що A* є більш підходящим для глобального планування шляху, тоді як ШПП краще підходить для локального планування шляху. Ці висновки дають цінну інформацію про розвиток автономної навігації транспортних засобів у неструктурованих середовища

Розроблення технології гарячих термостабільних соусів на основі молочної сировини

The object of this study is the production of hot thermostable sauces based on dairy raw materials, as well as their thermogravimetric and rheological indicators, and changes during storage. The principal task addressed in the study is to devise industrial technology for hot thermostable sauces, which requires ensuring the stability of their structure at all stages of the technological process. The devised sauce technology involves the formation of an emulsion structure and its stabilization by introducing modified waxy corn starch and xanthan gum with subsequent pasteurization of the sauce at temperatures of 87–90°C. Comparative analysis of SEM photographs of starch before and after heat treatment confirms its thermal stability, which is manifested in the integrity of starch grains and an undamaged shell. All sauce components are integrated into a single matrix, which contributes to the stability of the final product. The thermogravimetric and rheological indicators of the sauce and their changes during storage were investigated. During storage, there is a redistribution of the amount of free and bound water: from 39% to 36% and from 26% to 29%; the viscosity of the sauce and the shear stress increase accordingly. Sauces are structured food systems, demonstrating typical non-Newtonian behavior. The approximation of the curves of storage modulus (G') and loss modulus (G'') at high values of angular frequency indicates the presence of cross-linked polymers. A distinctive feature of the experimental results is that the determined thermogravimetric and rheological indicators are the basis for substantiating the shelf life of sauces. Devising a new technology could make it possible to expand the range of existing sauces and enable their industrial production. It is also the basis for the further development of the ready-to-eat segment, where sauces are a component of mealsОб’єкт дослідження –  виробництво гарячих термостабільних соусів на основі молочної сировини, а також їх термогравіметричні та реологічні показники, зміни протягом зберігання. Основна проблема, яка вирішується в дослідженні, полягає в розробленні індустріальної технології гарячих термостабільних соусів, що потребує забезпечення стабільності їх структури на всіх етапах технологічного процесу. Розроблена технологія соусів передбачає формування емульсійної структури та її стабілізацію шляхом введення крохмалю модифікованого воскової кукурудзи і камеді ксантану з подальшою пастеризацією соусу за температур 87–90 °С. Порівняльний аналіз СЕМ-фотографій крохмалю до та після термообробляння підтверджує його термостабільність, що проявляється в цілісності зерен крохмалю та непошкодженій оболонці. Всі компоненти соусу інтегровано в єдину матрицю, що сприяє стабільності кінцевого продукту. Досліджено термогравіметрічні і реологічні показники соусу та їх зміни протягом зберігання. Під час зберігання має місце перерозподіл кількості вільної та зв’язаної води: із 39 % до 36 % та з 26 % до 29 % відповідно, зростає в’язкість соусу, напруга зсуву. Соуси є структурованими харчовими системами, демонструючи типову неньютонівську поведінку. Наближення кривих модулю накопичення (G') та модулю втрат (G'') за високих значень кутової частоти  вказує на наявність зшитих полімерів. Відмінна особливість експериментальних результатів – визначені термогравіметрічні і реологічні показники є підґрунтям для обґрунтування термінів зберігання соусів. Розроблення нової технології дозволить розширити асортимент існуючих соусів та забезпечити їх індустріальне виробництво. Також це є стрижнем для подальшого розвитку сегменту готової їжі, де соуси є складовою стра

Ідентифікація впливу методів газового дугового зварювання металу на механічні характеристики дуплексної нержавіючої сталі

This study evaluates the effect of various Gas Metal Arc Welding (GMAW) methods on the mechanical properties of duplex stainless steel. The main objective is to identify the most effective GMAW process parameters in improving the mechanical properties of the material, including tensile strength, hardness, and corrosion resistance. The results of this study provide valuable insights into improving the weld quality, mechanical properties, and durability of duplex stainless steels in high-performance environments and corrosive conditions. Industries such as oil and gas, shipbuilding and chemical processing can greatly benefit from these findings by adopting optimized GMAW parameters to produce stronger and more durable weld joints. The findings also highlight the significant impact of welding and heat treatment on the alloy’s mechanical properties. The strength of the control material was recorded at 811.47 MN/m2, whereas the welded samples exhibited strengths between 177.07 and 257.32 MN/m2. The impact energy of the control material was 162.70 J, while the welded samples showed values ranging from 38.64 J to 56.20 J. Additionally, the study reveals that stress relief heat treatment resulted in the highest strength (A3=331 MN/m2) compared to quenching in lubricating oil (A2=329 MN/m2) and neem oil (A1=222 MN/m2), although variations in material toughness were observed. The uniqueness of this research lies in its systematic approach in correlating GMAW parameters with changes in microstructure and mechanical properties. The distinctiveness of this research stems from its structured methodology in linking GMAW parameters to variations in microstructure and mechanical properties, facilitating the identification of optimal welding conditionsЦе дослідження оцінює вплив різних методів газового дугового зварювання (ГДЗ) на механічні властивості дуплексної нержавіючої сталі. Основною метою є визначення найбільш ефективних параметрів процесу ГДЗ для покращення механічних властивостей матеріалу, включаючи міцність на розрив, твердість і стійкість до корозії. Результати цього дослідження дають цінну інформацію про покращення якості зварювання, механічних властивостей і довговічності дуплексних нержавіючих сталей у високоефективних середовищах і корозійних умовах. Такі галузі промисловості, як нафтогазова, суднобудівна та хімічна промисловість, можуть отримати значну вигоду з цих висновків, прийнявши оптимізовані параметри ГДЗ для отримання міцніших і довговічніших зварних з’єднань. Результати також підкреслюють значний вплив зварювання та термічної обробки на механічні властивості сплаву. Міцність контрольного матеріалу була зареєстрована на рівні 811,47 МН/м2, тоді як зварні зразки показали міцність від 177,07 до 257,32 МН/м2. Енергія удару контрольного матеріалу становила 162,70 Дж, а зварених зразків – від 38,64 Дж до 56,20 Дж. Крім того, дослідження показує, що термічна обробка для зняття напруги призвела до найвищої міцності (A3=331 МН/м2) порівняно з гартуванням у мастилі (A2=329 МН/м2) і олії німу (A1=222 МН/м2), хоча спостерігалися зміни в міцності матеріалу. Унікальність цього дослідження полягає в його системному підході до кореляції параметрів ГДЗ зі змінами мікроструктури та механічних властивостей. Особливість цього дослідження полягає в його структурованій методології зв’язку параметрів ГДЗ з варіаціями мікроструктури та механічних властивостей, полегшуючи визначення оптимальних умов зварюванн

Розробка методу виявлення кібератак на інформаційні системи на основі технологій штучного інтелекту

The object of this research is artificial immune systems. The problem addressed in the study is improving the responsiveness of cyberattack detection in information systems while ensuring a predetermined level of convergence, regardless of the number of destabilizing factors. The subject of the research is the cyberattack detection process. A cyberattack detection method for information systems based on artificial intelligence technologies is proposed. The originality of the method lies in the use of additional enhanced procedures that allow: – initializing the initial population of swarm agents and verifying information system parameters using an improved bat algorithm, which minimizes the error of entering incorrect data concerning the operational information system of military forces; – performing initial identification of attacks specific to the given information system using a decision tree; – adapting to the type and duration of cyberattacks through multi-level adaptation of the artificial immune system; – conducting initial selection of antibodies for each swarm of the artificial immune system using an improved genetic algorithm; – training general-swarm antibodies using elite-swarm antibodies, thereby enabling deep learning; – replacing unfit individuals for search through antibody population renewal; – performing simultaneous solution search in multiple directions; – calculating the required amount of computational resources in cases where available resources are insufficient for the necessary calculations. An example application of the proposed method was conducted for cyberattack detection in an operational military force group. The results demonstrated an average increase in detection accuracy by 16 %, an average improvement in responsiveness by 12 %, and a high result convergence level of 95.23 %Об’єктом дослідження є штучні імунні системи. Проблема, яка вирішується в дослідженні, – підвищення оперативності виявлення кібератак в інформаційних системах при забезпеченні заданої збіжності незалежно від кількості дестабілізуючих факторів. Предметом дослідження є процес виявлення кібератак. Запропоновано метод виявлення кібератак на інформаційні системи на основі технологій штучного інтелекту. Оригінальність методу полягає у використанні додаткових удосконалених процедур, які дозволяють: – досягти виставлення початкової популяції агентів зграї комбінованого здійснювати верифікацію параметрів інформаційної системи за допомого удосконаленого алгоритму зграї кажанів. Зазначене дозволяє мінімізувати похибку введення не коректних даних для роботи даних про стан інформаційної системи оперативного угруповання військ (сил); – виконати первинну ідентифікацію атак, які притаманні зазначеній інформаційній системі за допомогою класифікаційного дерева; – здійснити адаптацію під тип та тривалість кібератаки за рахунок багаторівневої адаптації штучної імунної системи; – провести первинний відбір антитіл до кожного з роїв штучної імунної системи за допомогою удосконаленого генетичного алгоритму; – здійснювати навчання антитіл загального рою антитілами елітного рою, чим забезпечується можливість глибокого навчання; – проводити заміну непридатних для пошуку осіб за рахунок оновлення популяції антитіл; – здійснювати одночасний пошук рішення в різних напрямках ; – розрахувати необхідну кількість обчислювальних ресурсів, яких необхідно залучити у разі неможливості проведення розрахунків наявними обчислювальними ресурсами. Проведений приклад використання запропонованого методу на прикладі виявлення кібератак в оперативному угрупованні військ (сил), який показав підвищення точності в середньому на 16 %, підвищення оперативності в середньому на 12 %, при забезпеченні високої збіжності отриманих результатів на рівні 95.23 

Визначення математичним моделюванням ефективності підсилення сталевими обоймами цегляних колон вбудованих споруд цивільного захисту

This study’s object is brick structures for multi-story residential construction. In such buildings it is necessary to arrange built-in protective structures for civil defense. As a result of prolonged temperature and humidity exposure, wetting and destruction of brickwork may occur. Solving this problem requires devising measures to isolate brickwork from external influences, as well as, if necessary, options for strengthening damaged structures. One of the results of this work is the identification of principal damage based on analysis of the consequences of prolonged temperature and humidity exposure to complexly loaded brick structures (walls, partitions, columns) of a public facility. This is frost-related damage up to 40% of the initial cross-section, which is mainly associated with different porosity of the brick and the influence of atmospheric precipitation. The next result of the work is proposals for increasing the bearing capacity of damaged brickwork using tie clips from rolled steel elements. A qualitative feature of the proposal is the recommendations for installing these clips, which allow them to be included in joint work with existing brick elements. This qualitative distinctive feature was confirmed by mathematical numerical modeling of the increase in the bearing capacity of reinforcement brick structures. From a scientific perspective, different initial stress-strain states of brick structures and steel elements at the time of ensuring their joint operation were taken into account. After the installation of steel clips, the maximum compressive stresses in the brickwork decreased by 28.6%. The results could be applied when installing reinforcements with steel clips for damaged compressed brick structuresОб’єктом дослідження є цегляні конструкції багатоповерхових житлових будівель. У таких будівлях по сучасним вимогам необхідно влаштовувати вбудовані захисні споруди цивільного захисту. Внаслідок тривалого температурно-вологісного впливу можливе намокання та руйнування цегляної кладки. Вирішення цієї проблеми вимагає розробки заходів із ізоляції цегляної кладки від зовнішніх впливів, а також за необхідності варіантів підсилення пошкоджених конструкцій. Одним із результатів роботи є виявлення на основі аналізу наслідків тривалих температурно-вологісних впливів на цегляні складнонавантажені конструкції (стіни, перегородки, колони) громадської будівлі основних їх пошкоджень. Ними є морозобійне руйнування до 40% початкового поперечного перерізу, що в основному пов'язано з різною пористістю цегли та впливом атмосферних опадів. Наступним результатом роботи є пропозиції щодо підвищення несучої здатності пошкодженої цегляної кладки за допомогою стяжних обойм з прокатних сталевих елементів. Якісною особливістю пропозиції є рекомендації з монтажу цих обойм, що дозволяють забезпечити включенням їх у спільну роботу з існуючими цегляними елементами. Дану якісну відмінну рису підтверджено шляхом математичного чисельного моделювання підвищення несучої здатності підсилених сталевими обоймами цегляних конструкцій. У науковому аспекті під час моделювання враховано різні початкові напружено-деформовані стани цегляних конструкцій і сталевих елементів підсилення на момент забезпечення сумісної їх роботи. Визначено, що після влаштування сталевих обойм підсилення максимальні напруження стиску у цегляній кладці зменшилися на 28,6%. Отримані результати доцільно застосовувати під час влаштування підсилень сталевими обоймами пошкоджених стиснутих цегляних конструкці

Визначення ефективності застосування композиції біопар в технологіях антимікробної обробки флісових матеріалів військово-цивільного призначення

This study’s object is the processes of antimicrobial treatment of fleece materials for military-civilian purposes. The issue addressed is the high vulnerability of fleece materials to bacterial and fungal contamination in intensive use. This reduces their hygienic characteristics, durability, and safety. The effectiveness of using the composition of biological surface-active substances (biosurfactants) with a concentration of 2.5 g/l has been carried out for the technologies of antimicrobial treatment of fleece materials for military-civilian purposes. The effect of biosurfactant composition on the preservation of antimicrobial activity against a wide range of microorganisms (Acinetobacter spp., Enterococcus faecalis, Micrococcus spp., Staphylococcus epidermidis, Proteus vulgaris, Aspergillus) was studied. The results indicate a decrease in the bacterial load to the level of 101–102 CFU/ml and a significant reduction or complete elimination of fungal contamination (up to 103 CFU/ml). The findings are attributed to the ability of biosurfactant to destroy cellular membranes of microorganisms, which provides increased biocidal resistance of the material. A feature of the results is the achievement of a pronounced antimicrobial effect while maintaining the physical and mechanical properties of the fabric. After treatment, a slight increase in bending stiffness (10–20%) was observed, the wrinkle resistance coefficient was 44–72%. This ensures the proper level of comfort and functionality of the products. The practical significance relates to the possibility of implementing the designed technological solutions in the production of military and civilian clothing, which is operated under conditions of increased requirements for hygiene, thermal insulation, and durability, enabling consumer protection from microbial contaminationОб’єктом дослідження є процеси антимікробної обробки флісових матеріалів військово-цивільного призначення. Проблемою, що потребувала вирішення, є висока вразливість флісових матеріалів до бактеріального й грибкового забруднення в умовах інтенсивної експлуатації. Це знижує їх гігієнічні характеристики, довговічність та безпечність використання. Проведено аналіз ефективності застосування композиції біологічних поверхнево-активних речовин (біоПАР) концентрацією 2,5 г/л у технологіях антимікробної обробки флісових матеріалів військово-цивільного призначення. Досліджено вплив композиції біоПАР на збереження антимікробної активності проти широкого спектра мікроорганізмів (Acinetobacter spp., Enterococcus faecalis, Micrococcus spp., Staphylococcus epidermidis, Proteus vulgaris, Aspergillus). Отримані результати свідчать про зниження бактеріального навантаження до рівня 10¹–10² КУО/мл та істотне зменшення або повне усунення грибкової контамінації (до 10³ КУО/мл). Отримані результати пояснюються здатністю біоПАР руйнувати клітинні мембрани мікроорганізмів, що забезпечує підвищену біоцидну стійкість матеріалу. Особливістю отриманих результатів є досягнення вираженого антимікробного ефекту за умов збереження фізико-механічних властивостей тканини. Після обробки спостерігалося незначне підвищення жорсткості при згині (10–20 %), коефіцієнт незминальності становив 44–72 %. Це забезпечує належний рівень комфорту та функціональності виробів. Практична цінність полягає у можливості впровадження розроблених технологічних рішень у виробництво військово-цивільного одягу, що експлуатують в умовах підвищених вимог до гігієнічності, теплоізоляції та довговічності, забезпечуючи захист споживачів від мікробної контамінації

Побудова моделі сталої інноваційної екосистеми університету: механізми інтеграції та комерціалізації

This study's object is the university innovation ecosystem as an organizational and structural entity aimed at supporting startups and innovation activities. The task addressed concerns the fragmentation and lack of coordination among the innovation units of universities, which complicates the commercialization of scientific developments and reduces the effectiveness of innovation-driven growth. A model of a sustainable university innovation ecosystem has been constructed, incorporating three cycles of interaction among infrastructural components. The proposed model enables a systematic organization of the processes of selection, support, and commercialization of startup projects through the involvement of both internal and external innovation flows. A key component of the model is legal support for startups at all stages, as well as a re-entry mechanism that allows projects to return to the system for refinement and increased market readiness. The model aligns with the global Sustainable Development Goals (SDGs 4, 9, and 17), which reinforces its strategic orientation. A three-cycle model of a sustainable university innovation ecosystem is proposed and tested, ensuring the integration of innovation units and promoting the effective commercialization of startups. The uniqueness of the model is its structured architecture, cyclical logic, clear division of roles among innovation units, and the built-in legal mechanism that enables sustainable development and addresses the problem of disconnectedness. The model is applicable for implementation at universities that possess a basic infrastructure for innovation and seek to enhance the effectiveness of research commercializationОб’єктом дослідження є інноваційна екосистема університету як організаційно-структурне утворення, орієнтоване на підтримку стартапів та інноваційної діяльності. Проблема, що вирішувалася: фрагментарність та неузгодженість взаємодії між інноваційними підрозділами університетів, що ускладнює комерціалізацію наукових розробок і знижує ефективність інноваційного розвитку. Розроблено модель сталої інноваційної екосистеми університету, яка включає три цикли взаємодії між інфраструктурними елементами. Запропонована модель дає змогу системно організувати процес відбору, супроводу та комерціалізації стартап-проєктів із залученням внутрішніх і зовнішніх інноваційних потоків. Важливою складовою моделі є юридичний супровід стартапів на всіх етапах і механізм повторного входження проєктів до системи для вдосконалення та підвищення їхньої ринкової готовності. Модель враховує глобальні цілі сталого розвитку (ЦСР 4, 9, 17), що посилює її стратегічну орієнтацію. Запропоновано та апробовано трициклову модель сталої інноваційної екосистеми університету, яка забезпечує інтеграцію інноваційних підрозділів та сприяє ефективній комерціалізації стартапів. Особливість моделі полягає у її структурованості, циклічному характері, чіткому розмежуванні ролей інноваційних підрозділів і вбудованому юридичному механізмі, що забезпечує сталість розвитку та вирішує проблему роз’єднаності. Модель придатна для впровадження в університетах, які мають базову інфраструктуру інноваційної діяльності та потребують підвищення ефективності комерціалізації розробо