Дослідження гострої токсичності похідного 1,3-оксазол-4-іл-фосфонової кислоти при внутрішньоочеревинному введенні

The derivative of 1,3-oxazole-4-yl-phosphonic acid (OVP-1) has the vasodilatory activity and is studied as a potential antihypertensive agent. The toxicological assessment plays an important role in the preclinical study of new drugs.Aim. To study the acute toxicity of OVP-1 in intraperitoneal administration and determine its average lethal dose.Materials and methods. The intraperitoneal route of administration was chosen as it provides the systemic action of drugs. The experiment was conducted on female and male of white non-linear mice. Five experimental groups of animals corresponded to such dose levels of OVP-1 as 1000 mg/kg, 3000 mg/kg, 3500 mg/kg, 4000 mg/kg, and 4500 mg/kg. The solution of 1,3-oxazole-4-yl-phosphonic acid derivative and the blank solution (the mixture of Tween-80 and water for injection in the ratio of 1 : 10) was injected once in the abdominal cavity of mice. They were monitored for their mortality, behavior, and clinical characteristics over the following 14 days. LD50 of OVP-1 was determined by the number of dead animals before autopsy.Results and discussion. As a result of the experiment the peculiarities of the toxic effect of 1,3-oxazole-4-yl-phosphonic acid derivative on the organism of the experimental mice have been studied. Based on clinical observations there were no changes in the behavior and appearance of mice for 14 days. However, taking into account the rare cases of tachypnea, piloerection and catalepsy, it can be assumed that OVP-1 in toxic doses can affect the central nervous system, the autonomic system, and there is a probability of occurrence of cardio-pulmonary insufficiency.Conclusions. It has been determined that LD50 of OVP-1 derivative in intraperitoneal administration to mice of both sexes is 3350.67 ± 54.62 mg/kg and belongs to the toxicity class VI – relatively harmless compounds, which makes this compound promising for further preclinical pharmacological studies.Производное 1,3-оксазол-4-ил-фосфоновой кислоты (ОВП-1) имеет вазодилатирующую активность и изучается в качестве потенциального антигипертензивного средства. Важную роль в доклиническом изучении новых лекарственных средств имеет их токсикологическая оценка. Цель работы – исследовать острую токсичность ОВП-1 при внутрибрюшинном введении и определить его среднелетальную дозу.Материалы и методы. Внутрибрюшинный путь введения был выбран как тот, который обеспечивает системное действие лекарственных средств. Эксперимент проводили на самках и самцах белых нелинейных мышей. 5 подопытных групп животных соответствовали уровням доз ОВП-1 – 1000 мг/кг, 3000 мг/кг, 3500 мг/кг, 4000 мг/кг, 4500 мг/кг. Введение раствора производного 1,3-оксазол-4-ил-фосфоновой кислоты и контрольного раствора (смесь твина-80 и воды для инъекций в соотношении 1 : 10) проводили в брюшную полость мышей однократно. На протяжении следующих 14 суток наблюдали за их смертностью, поведеним и клиническими характеристиками. Среднелетальную дозу ОВП-1 определяли по количеству погибших животных до вскрытия. Результаты и их обсуждение. В результате эксперимента исследованы особенности токсического действия производного 1,3-оксазол-4-ил-фосфоновой кислоты на организм экспериментальных мышей. Основываясь на данных клинических наблюдений отмечено отсутствие изменений в поведении и внешнем виде мышей на протяжении 14 суток. Однако учитывая единичные случаи тахипноэ, пилоэрекции и каталепсии можно предположить, что ОВП-1 в токсических дозах может влиять на ЦНС, вегетативную систему, и существует вероятность возникновения сердечно-легочной недостаточности. Выводы. Установлено, что LD50 производного 1,3-оксазол-4-ил-фосфоновой кислоты (ОВП-1) при внутрибрюшинном введении мышам обоего пола составляет 3350,67 ± 54,62 мг/кг и относится к VІ классу токсичности «относительно безвредные соединения», что делает данное соединение перспективным для дальнейших доклинических фармакологических исследований.Похідне 1,3-оксазол-4-іл-фосфонової кислоти (ОВП-1) має вазодилатаційну активність та вивчається в якості потенційного антигіпертензивного засобу. Суттєве значення у доклінічному вивченні нових лікарських засобів має їх токсикологічна оцінка. Мета роботи – дослідити гостру токсичність ОВП-1 при внутрішньоочеревинному введенні та визначити його середньолетальну дозу.Матеріали та методи. Внутрішньоочеревинний шлях введення був обраний як той, що забезпечує системну дію лікарських засобів. Експеримент проводили на самках та самцях білих нелінійних мишей. 5 дослідних груп тварин відповідали рівням доз ОВП-1 – 1000 мг/кг, 3000 мг/кг, 3500 мг/кг, 4000 мг/кг, 4500 мг/кг. Введення розчину похідного 1,3-оксазол-4-іл-фосфонової кислоти та контрольного розчину (суміші твіну-80 та води для ін’єкцій у співвідношенні 1 : 10) здійснювали в черевну порожнину мишей одноразово. Протягом наступних 14 діб спостерігали за їхньою смертністю, поведінкою та клінічними характеристиками. Середньолетальну дозу ОВП-1 визначали за кількістю загиблих тварин до розтину. Результати та їх обговорення. В результаті експерименту досліджені особливості токсичної дії похідного 1,3-оксазол-4-іл-фосфонової кислоти на організм експериментальних мишей. Ґрунтуючись на даних клінічних спостережень відзначена відсутність змін у поведінці та зовнішньому вигляді мишей впродовж 14 діб. Проте враховуючи поодинокі випадки тахіпное, пілоерекції та каталепсії можна зробити припущення, що ОВП-1 в токсичних дозах може впливати на ЦНС, вегетативну систему, та існує імовірність виникнення серцево-легеневої недостатності. Висновки. Встановлено, що LD50 похідного 1,3-оксазол-4-іл-фосфонової кислоти (ОВП-1) при внутрішньоочеревинному введенні мишам обох статей становить 3350,67 ± 54,62 мг/кг та відноситься до VІ класу токсичності «відносно нешкідливі сполуки», що робить дану сполуку перспективною для подальших доклінічних фармакологічних досліджень

Clinical and laboratory indicators in pregnant women with preeclampsia

The objective of this study is to compare clinical and laboratory indicators in pregnant women with preeclampsia (PE) compared with women with physiological pregnancy. The study group included 209 women with physiological pregnancy and 250 pregnant women with PE. We studied coagulogram data, biochemical blood analysis, and the level of systolic and diastolic blood pressure before and during pregnanc

Molecular-genetic factors of genital endometriosis

Article concerns data of the comparative analysis of polymorphic options of genes at patients with genital endometriosis and women in control grou

The role of polymorphism of hereditary thrombophilia candidate genes in the development of arterial hypertension in women with preeclampsia

Preeclampsia is a severe pregnancy complication that has long been one of the leading causes of maternal and perinatal mortality and morbidity worldwide. Despite the achievements of modern medicine, the etiology of this pathology is not known. Multiple risk factors for the development of PE have been identified: arterial hypertension, diabetes mellitus, obesity, a hereditary history of preeclampsia, thrombophilia, etc., but recently, special attention has been paid to genetic determinants, namely, the contribution of individual polymorphic loci of various gene

The study of the role of maternal and fetal risk factors in the development of placental insufficiency

The objectives were to study the role of maternal and fetal risk factors in the development of placental insufficiency (PI) and fetal growth retardation syndrome (FGRS

Біофармацевтичне дослідження взаємодії доксицикліну з мінеральними водами та напоями «in vitro»

When taking the antibiotics of the tetracycline group together with food and drinks the components may decrease bioavailability, the effectiveness of the drug and change the kinetics of its release. A bright example is the interaction of doxycycline with antacid drugs, food products such as milk, cheese and others, containing alkaline earth metal cations. However, the experimental data on the possible interaction of doxycycline with mineral water and soft drinks are absent.Aim. To study the possible interaction of doxycycline with salts of alkaline earth metals and its effect on bioavailability in the experiment in vitro.Materials and methods. The study objects were doxycycline hyclate capsules, mineral waters and soft drinks. During the study a Mettler Toledo AB-204 / A analytical balance was used. The test “Dissolution” for solid dosage forms was performed on a PharmaTest-DT70 device (Germany). The quantitative content of the active substance was determined on a “Specord 200” spectrophotometer (Germany).Results. There was an increase in the concentration of doxycycline in the medium of 0.1 M HCl solution when adding such mineral waters as “Karpatska Dzherelna”, “Truskavetska”, “Essentuki No. 17”, “Polyana kvasova”. With addition of “Sprite” soft drink a decrease in the concentration compared to the control sample was observed. The dissolution profile of doxycycline capsules in the medium of 0.1 M HCl with addition of “Truskavetska” mineral water is not comparable to the control sample. The dissolution profiles of other mineral waters studied and “Sprite” are similar.Conclusions. The assumption can be made about the possible interaction of calcium and magnesium cations in waters mentioned above with the doxycycline hyclate molecule. In practical terms, this means unacceptability of simultaneous intake the mineral waters studied with doxycycline hyclate capsules.При одновременном приеме антибиотиков группы тетрациклина с компонентами пищи и напитков может снижаться биодоступность, эффективность препарата, меняться кинетика его высвобождения. Ярким примером является взаимодействие доксициклина с антацидными препаратами, пищевыми продуктами, содержащими катионы щелочноземельных металлов, такими как молоко, сыр и другими. Однако экспериментальные данные о возможном взаимодействии доксициклина с минеральными водами и безалкогольными газированными напитками отсутствуют. Поэтому целью статьи является изучение возможного взаимодействия доксициклина с солями щелочноземельных металлов и их влияния на биодоступность в эксперименте in vitro.Материалы и методы. Объекты исследования – капсулы доксициклина хиклата, минеральные воды и напитки. В ходе исследования использовали аналитические весы Mettler Toledo AB-204 / A. Тест «Растворение» для твердых лекарственных форм проводили на приборе PharmaTest-DT70 (Германия). Количественное содержание действующего вещества определяли на спектрофотометре «Specord 200» (Германия).Результаты. Установлено увеличение концентрации доксициклина в среде 0,1 М раствора HCl с добавлением минеральных вод «Карпатська джерельна», «Трускавецька», «Ессентуки № 17», «Поляна Квасова», а при добавлении напитка «Спрайт» наблюдается снижение концентрации по сравнению с контрольным образцом. Профиль растворения капсул доксициклина в среде 0,1 М HCl с добавлением минеральной воды «Трускавецька» не является подобным по сравнению с контрольным образцом. Профили растворения других исследуемых минеральных вод и «Спрайта» подобны.Выводы. Можно сделать предположение о возможном взаимодействии катионов кальция и магния, содержащихся в вышеупомянутых водах, с молекулой доксициклина хиклата. В практическом смысле это означает недопустимость одновременного приема исследуемых минеральных вод с капсулами доксициклина хиклата.При одночасному прийомі антибіотиків групи тетрацикліну з компонентами їжі та напоїв може знижуватись біодоступність, ефективність препарату, змінюватись кінетика його вивільнення. Яскравим прикладом є взаємодія доксицикліну з антацидними препаратами, харчовими продуктами, що містять катіони лужноземельних металів, такими як молоко, сир та іншими. Проте експериментальні дані щодо можливої взаємодії доксицикліну з мінеральними водами та безалкогольними газованими напоями відсутні.Тому метою статті є вивчення можливої взаємодії доксицикліну з солями лужноземельних металів та її впливу на біодоступність в експерименті in vitro.Матеріали та методи. Об’єкти дослідження – капсули доксицикліну хіклату, мінеральні води та напої. В ході дослідження використовували аналітичні ваги Mettler Toledo AB-204/A. Тест «Розчинення» для твердих лікарських форм проводили на приладі PharmaTest-DT70 (Німеччина). Кількісний вміст діючої речовини визначали на спектрофотометрі «Specord 200» (Німеччина).Результати. Встановлено збільшення концентрації доксицикліну у середовищі 0,1 М розчину HCl із додаванням мінеральних вод: «Карпатська джерельна», «Трускавецька», «Єсентуки № 17», «Поляна квасова», а при додаванні напою «Спрайт» спостерігається зниження концентрації порівняно із контрольним зразком. Профіль розчинення капсул доксицикліну у середовищі 0,1 М HCl із додаванням мінеральної води «Трускавецька» не є подібним у порівнянні із контрольним зразком. Профілі розчинення інших досліджуваних мінеральних вод та «Спрайту» є подібними.Висновки. Можна зробити припущення щодо можливої взаємодії катіонів кальцію та магнію, наявних у вищезазначених водах, із молекулою доксицикліну хіклату. В практичному сенсі це означає недопустимість одночасного прийому досліджуваних мінеральних вод із капсулами доксицикліну хіклату

Locus rs833061 of the VEGF gene in pregnant women with preeclampsia is associated with newborn weight

We studied the associations of newborn weight with polymorphic loci of growth factor genes in pregnant women with preeclampsia (PE) and considered their regulatory potential. In the group of pregnant women with PE (n = 190), a molecular genetic study of five polymorphic loci of growth factor genes was performed: rs4444903 EGF, rs833061 VEGFA, rs2981582 FGFR2, rs6214 IGF1, rs1800469 TGFβ

Порівняння хроматографічних методів аналізу в тонкому шарі сорбенту при проведенні ідентифікації фамотидину у таблетках

Today three national manufacturers produce famotidine tablets, but the SPhU does not contain any monograph for this dosage form.Aim. To verify TLC and study the possibility of using the HPTLC method for identification of famotidine in tablets.Materials and methods. The objects of the study were three batches of famotidine tablets. TLC and HPTLC were used as the methods of the study.Results and discussion. The possibility of using TLC and HPTLC methods for identification of famotidine tablets was confirmed in the study. The main spots of the test solutions corresponded to the size and the Rf value of the main spots of the standard solution. The Rf value for all solutions was 0.5.Conclusions. Thus, TLC as well as HPTLC can be recommended for inclusion to the SPhU; however, HPTLC is more economically advantageous.Цель работы. На сегодняшний день три отечественных производителя выпускают таблетки фамотидина, однако несмотря на это, ГФУ не содержит  монографии на эту форму. Целью исследования было провести верификацию ТСХ и изучить возможность использования ВЭТСХ для идентификации фамотидина в таблетках.Материалы и методы. Объектами исследования были выбраны три серии таблеток фамотидина, методами исследования были выбраны ТСХ и ВЭТСХ.Результаты и их обсуждение. В ходе исследования была подтверждена возможность использования методик ТСХ и ВЭТСХ для идентификации фамотидина в таблетках. Основные пятна, полученные при хроматографировании испытуемых растворов, соответствуют размерам и положению основного пятна, полученного при хроматографировании раствора сравнения. Rf для всех растворов составил 0,5.Выводы. Таким образом, как ТСХ, так и ВЭТСХ могут быть рекомендованы для включения в ГФУ. Однако ВЭТСХ является более экономически выгодной.Мета роботи. На теперішній час три вітчизняних виробники випускають таблетки фамотидину, однак ДФУ не містить монографії на цю форму. Метою дослідження було провести верифікацію ТШХ та вивчити можливість застосування ВЕТШХ для ідентифікації фамотидину в таблетках. Матеріали та методи. Об’єктами дослідження було обрано три серії таблеток фамотидину. Методи дослідження – ТШХ та ВЕТШХ. Результати та їх обговорення. У ході дослідження було підтверджено можливість застосування методик ТШХ та ВЕТШХ для ідентифікації фамотидину у таблетках. Основні плями, отримані при хроматографуванні випробовуваних розчинів, відповідають за розмірами та положенням основній плямі, отриманій при хроматографуванні розчину порівняння. Rf для всіх розчинів становить 0,5. Висновки. Таким чином, як ТШХ, так і ВЕТШХ можуть бути рекомендовані для включення до ДФУ, однак ВЕТШХ є більш економічно вигідною.

Clinical and genetic characteristics of preeclampsia

Preeclampsia (PE) is a severe complication of pregnancy accompanied by arterial hypertension, edema, or proteinuria with impaired functioning of various organs and systems. Recently, many scientists have especially focused on the study of genetic factors underlying the etiopathogenesis of PE, namely, the contribution of individual polymorphic loci of various candidate genes. The current study aimed to investigate the clinical characteristics of PE and the contribution of the polymorphic loci rs1042838 of Progesterone Receptor (PGR) gene and rs8068318 of the T-Box Transcription Factor 2 (TBX2) gene to the development of P

Синтез і дослідження вазоактивних властивостей нових фосфорильованих пептидоміметиків

The paper presents the synthesis of new phosphorylated peptidomimetics and their action on the isolated rat aorta. It has been shown that derivatives of diethyl 5-amino-2-phthalimidoalkyl-1,3-oxazol-4-ylphosphonates can be employed in the synthesis of phosphorylated peptidomimetics containing a phosphonoglycine residue. For this purpose derivatives of 1,3-oxazol-4-ylphosphonates were decomposed hydrolytically in the acidic medium. The reaction of diethyl 5-alkylamino-2-aminoalkyl-1,3-oxazol-4-ylphosphonates with unsaturated azlactones was used to obtain phosphorylated peptidomimetics with dehydroamino acid groups. The method developed is very convenient and preparative because reactions proceed in mild conditions without formation of undesirable byproducts. Peptidomimetics are isolated with high yields and their separation does not require chromatography. Biological research has revealed the vasodilating activity of new derivatives of phosphorylated peptidomimetics depending on their chemical structure when acting on the rat’s isolated aorta. The possible molecular mechanisms of this activity with participation of the plasma membrane Ca2+-channels of vascular smooth muscle cells are discussed. The data of impact of an inhibitor of voltage-dependent Ca2+-channels of L-type of nitrendipine on the vascular tone are reported. It has been found that the concentration dependences of the vasodilating activity of the diethyl esters of 5-alkylamino-2-{N-[N-benzoyl-(4-methylbenzylidene)glycyl]aminomethyl}-1,3-oxazol- 4-ylphosphonates synthesized and nitrendipine are similar. It can testify about the indirect detection of the vasodilatory effect of these compounds associated with inhibition of the calcium signal system. The study shows a direct effect of the compounds synthesized on the muscle cells of blood vessels.В данной работе представлен синтез новых фосфорилированных пептидомиметиков и проведена оценка биологической активности синтезированных соединений. Показана возможность использования производных диэтиловых эфиров 5-амино-2-фталимидоалкил-1,3-оксазол-4-илфосфоновых кислот для синтеза фосфорилированных пептидомиметиков, которые содержат в середине пептидной цепи остаток фосфоноглицина. С этой целью подобраны оптимальные условия расщепления оксазольного кольца в кислой среде. Взаимодействием диэтиловых эфиров 2-аминоалкил-5-алкиламино-1,3-оксазол- 4-илфосфоновых кислот с ненасыщенными азлактонами синтезированы фосфорилированные пептидомиметики, содержащие фрагменты дегидроаминокислот. Разработанный метод синтеза является удобным и препаративным, так как превращения происходят в мягких условиях, что позволяет избежать образования нежелательных побочных продуктов, пептидомиметики выделены с высокими выходами без применения хроматографических колонок. Биологические исследования обнаружили вазодилатирующую активность новых производных фосфорилированных пептидомиметиков в зависимости от их химической структуры при действии на изолированную аорту крыс. В статье обсуждаются возможные молекулярные механизмы их биологической активности с участием Ca2+-каналов плазматических мембран гладкомышечных клеток сосудов. Приведены данные влияния на тонус сосудов ингибитора потенциал-зависимых Ca2+-каналов L-типа нитрендипина, установлено, что концентрационные зависимости вазодилатирующей ативности синтезированных нами диэтиловых эфиров 5-алкиламино-2-{N-[N-бензоил-(4 метилбензилиден)глицил]аминометил}-1,3-оксазол-4-илфосфоновых кислот и нитрендипина похожи, что может свидетельствовать о косвенном обнаружении вазодилатирующего эффекта данных соединений, связанного подавлением кальцевой системы сигнализации. Исследования свидетельствуют о непосредственном влиянии синтезированных соединений на мышечные клетки сосудов.В роботі представлений синтез нових фосфорильованих пептидоміметиків та проведена оцінка біологічної активності синтезованих сполук. Показана можливість використання похідних діетилових естерів 5-аміно-2-фталімідо-1,3-оксазол-4-ілфосфонових кислот для синтезу фосфорильованих пептидоміметиків, які містять всередині пептидного ланцюга залишок фосфоногліцину. З цією метою підібрані оптимальні умови розщеплення оксазольного кільця у кислому середовищі. Взаємодією діетилових естерів 2-аміноалкіл-5-алкіламіно-1,3-оксазол-4-ілфосфонових кислот з ненасиченими азлактонами синтезовані фосфорильовані пептидоміметики, які містять фрагменти дегідроамінокислот. Розроблений метод синтезу є зручним та препаративним, оскільки перетворення проходять у м’яких умовах, що дозволяє уникнути утворення небажаних побічних продуктів, а пептидоміметики отримують із високими виходами без застосування хроматографічних колонок. Біологічні дослідження виявили вазодилатуючу активність нових похідних фосфорильованих пептидоміметиків у залежності від їх хімічної структури при дії на ізольовану аорту щурів. У статті обговорюються можливі молекулярні механізми їх біологічної активності за участі Ca2+-каналів плазматичних мембран гладеньком’язових клітин судин. Наведені дані впливу на тонус судин інгібітора потенціал-залежних Са2+‑каналів L-типу нітрендипіну, встановлено, що концентраційні залежності вазодилатуючої активності синтезованих нами діетилових естерів 5-алкіламіно-2-{N-[N-бензоїл-(4-метилбензиліден)гліцил]амінометил}-1,3-оксазол- 4-ілфосфонових кислот і нітрендипіну схожі, що може свідчити про зв’язок виявленого вазодилатуючого ефекту даних сполук з пригніченням кальцієвої системи сигналізації. Дослідження свідчать про безпосередній вплив синтезованих сполук на м’язові клітини судин