Peculiarities of Pregnancy in Women with Different Body Mass

The aim of the study is to identify the characteristics of pregnancy in women with different body mass before pregnancy on the background of extragenital diseases and to establish the risk groups to reduce the perinatal losses. Material and methods. Observations were conducted in the Odessa City Hospital № 5 specialized in preterm labour. We studied the cases of 134 pregnant women with burdened obstetric history on the background of anemia Stage I–II. There were women with the cardiovascular system disorders, pre-eclampsia. The average age of the surveyed women was 28.35.2 years old. The statistical data were collected using SPSS program. Results and discussion. Our study confirmed that the women who were overweight had by 12 % higher risk of occurrence of mild pre-eclampsia. In accordance with our research, one third of the women (32 %) were overweight hereditary, 14.9 % of the women had lack of body mass, which demonstrated high correlation with anemia during pregnancy. The overweight women as well as the women with lacking body mass form certain groups of risk. In the overweight women, mostly preeclampsia occurs, whereas the lack of body mass mostly causes such complications as anemia of I and II degrees. Conclusions. The identification and establishment of the risk groups among the overweight and underweight women is an appropriate method of prevention of the perinatal complications and losses

ЕКСПРЕСІЯ МАРКЕРІВ ГІПОКСІЇ, АНГІОГЕНЕЗУ ЯК МІКРОЦИРКУЛЯТОРНО-ТКАНИННИХ ФАКТОРІВ У ПРОЛІФЕРАТИВНИХ ПРОЦЕСАХ ЕНДОМЕТРІЯ

The aim of the study – to learn the expression of VEGF and HIF-1α in physiological, hyperplastic, atypical endometrium at different ages of women. Materials and Methods. Evaluation of VEGF expression and HIF-1α performed in endometrial tissue samples in 458 women of late reproductive, perimenopausal and postmenopausal age. Expression of VEGF and HIF-1α was performed at the mRNA level by polymerase chain reaction of cDNA obtained by reverse transcription. The results were processed by the method of variation statistics with the assessment of reliability according to the Student's criterion using standard computer systems. Results and Discussion. Analyzing the data of the presented work, higher VEGF expression rates were found in atypical hyperplasia in all age categories, but probably higher rates were found in the postmenopausal period, in atypical endometrial hyperplasia, which indicates the need for vigilance in detecting this process in the appropriate age category. Studies have shown that HIF-1α can potentiate the activation of vasomotor genes that are required for the vascular response to hypoxia. These studies demonstrate the informativeness of the method of determining HIF-1α in the examination of patients with endometrial hyperplastic processes (EHP). The introduction of this method in practical medicine will not only understand the details of the changes occurring in the body (pathological, physiological), but also develop strategic maneuvers for possible therapeutic or surgical treatments. Conclusions. Expression of VEGF and HIF-1α levels in endometrial tissue cells as a marker can be a promising method for diagnosing the risk of proliferative conditions and their prognosis, especially in combination with other markers that characterize immunohistochemical and molecular genetic cellular parameters. Hypoxia and its relationship with indicators of angiogenesis may have some promising significance. Because the development of pathological conditions develops at a certain stage of hypoxic conditions. Under certain conditions, as a result of disruption of tissue processes, possibly metabolic, changes in angiogenesis are reduced with increasing hypoxia, which may in the long run provoke atypical disorders.Цель исследования – изучение экспрессии VEGF и HIF-1α в физиологическом, гиперпластическом и атипическом эндометрии в разные возрастные периоды женщины. Материалы и методы. Оценку экспресии VEGF и HIF-1α проводили в образцах эндометриальной ткани у 458 женщин позднего репродуктивного, перименопаузального и постменопаузального возраста. Экспрессию VEGF и HIF-1α проводили на уровне мРНК методом полимеразной цепной реакции кДНК, полученной методом обратной транскрипции. Результаты обработаны методом вариационной статистики с использованием критерия Стьюдента и стандартных компьютерных систем. Результаты исследования и их обсуждение. Анализируя данные представленной работы, были выявлены более высокие показатели экспрессии VEGF при атипической гиперплазии во всех возрастных категориях, вместе с тем, достоверно большие показатели были выявлены в постменопаузальном периоде, при атипической гиперплазии эндометрия, что свидетельствует о необходимости настороженности врачей при выявлении данного процесса в соответствующей возрастной категории. В исследованиях было установлено, что HIF может потенцировать активацию вазомоторных генов, которые необходимы для сосудистого ответа на гипоксию. Данные исследования демонстрируют информативность метода определения HIF-1α при обследовании пациентов с гиперплазией эндометрия (ГПЭ). Внедрение в практическую медицину данного метода позволит не только понять детали изменений, которые происходят в организме (патологических, физиологических), а и разработать стратегические маневры для возможного терапевтического или хирургического метода лечения. Выводы. Экспрессия уровня VEGF и HIF-1α в клетках эндометриальной ткани как маркера может быть перспективным методом диагностики риска развития пролиферативных состояний, а также их прогноза, особенно в комплексе соотношения с другими маркерами, которые характеризуют иммуногистохимические и молекулярно-генетические клеточные показатели. Гипоксия и ее соотношение с показателями ангиогенеза может нести определенное перспективное значение, так как при развитии патологических состояний на определенном этапе развивается гипоксическое состояние. При определенных состояниях, в результате нарушения тканевых процессов, возможно, метаболических, изменения в ангиогенезе уменьшаются при повышении гипоксии, что может в перспективе провоцировать атипичные нарушения.Мета дослідження – вивчити експресію VEGF та HIF-1α у фізіологічному, гіперпластичному, атиповому ендометрії в різні вікові періоди жінки. Матеріали та методи. Оцінку експресії VEGF та HIF-1α проводили в зразках ендометріальної тканини у 458 жінок пізнього репродуктивного, перименопаузального та постменопаузального віку. Експресію VEGF та HIF-1α проводили на рівні мРНК методом полімеразної ланцюгової реакції кДНК, отриманої методом зворотної транскрипції. Результати опрацьовані методом варіаційної статистики з оцінкою достовірності за критеріем Стьюдента з використанням стандартних комп’ютерних систем. Результати дослідження та їх обговорення. Аналізуючи дані представленої роботи, було виявлено вищі показники експресії VEGF при атиповій гіперплазії в усіх вікових категоріях, проте вірогідно вищі показники було встановлено в постменопаузальному періоді, при атиповій гіперплазії ендометрія, що свідчить про необхідність настороженості лікарів при виявленні даного процесу у відповідній віковій категорії. В дослідженнях було встановлено, що HIF може потенціювати активацію вазомоторних генів, які необхідні для судинної відповіді на гіпоксію. Дані дослідження демонструють інформативність методу визначення HIF-1α при обстеженні пацієнтів з гіперплазією ендометрія (ГПЕ). Впровадження в практичну медицину даного методу дозволить не лише зрозуміти деталі змін, що відбуваються в організмі (патологічних, фізіологічних), а й розробити стратегічні маневри для можливого терапевтичного або хірургічного методу лікування. Висновки. Експресія рівня VEGF та HIF-1α у клітинах ендометріальної тканини як маркера може бути перспективним методом діагностики ризику розвитку проліферативних станів та їх прогнозу, особливо в комплексі співвідношення з іншими маркерами, що характеризують імуногістохімічні та молекулярно-генетичні клітинні показники. Гіпоксія та її співвідношення з показниками ангіогенезу може нести певне перспективне значення, оскільки при розвитку патологічних станів на певному етапі настає гіпоксичний стан. При певних станах, в результаті порушення тканинних процесів, можливо, метаболічних, зміни в ангіогенезі зменшуються при підвищенні гіпоксії, що може в перспективі провокувати атипові порушення

Peculiarities of Pregnancy in Women with Different Body Mass

The aim of the study is to identify the characteristics of pregnancy in women with different body mass before pregnancy on the background of extragenital diseases and to establish the risk groups to reduce the perinatal losses. Material and methods. Observations were conducted in the Odessa City Hospital № 5 specialized in preterm labour. We studied the cases of 134 pregnant women with burdened obstetric history on the background of anemia Stage I–II. There were women with the cardiovascular system disorders, pre-eclampsia. The average age of the surveyed women was 28.3±5.2 years old. The statistical data were collected using SPSS program. Results and discussion. Our study confirmed that the women who were overweight had by 12 % higher risk of occurrence of mild pre-eclampsia. In accordance with our research, one third of the women (32 %) were overweight hereditary, 14.9 % of the women had lack of body mass, which demonstrated high correlation with anemia during pregnancy. The overweight women as well as the women with lacking body mass form certain groups of risk. In the overweight women, mostly preeclampsia occurs, whereas the lack of body mass mostly causes such complications as anemia of I and II degrees. Conclusions. The identification and establishment of the risk groups among the overweight and underweight women is an appropriate method of prevention of the perinatal complications and losses

ОРГАНІЗАЦІЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ ЖІНКАМ З МЕРТВОНАРОДЖЕННЯМ У ВЕЛИКІЙ БРИТАНІЇ ТА В УКРАЇНІ

Purpose: to illustrate the importance of psychological support to families who experience the loss of their unborn child at any stage of its development. Materials and Methods The trial is based on experience and practice of multiple NST Trust in North West region of the UK. Results. The main idea of this article is to illustrate the process of highly qualified and compassionate help British mothers with stillborn receive while inpatient, before and after delivery as well as after being discharged.  Once the baby is born, mothers and their families would continue receiving professional psychological support to help them to return to their as much as possible normal life. She would receive multiple consultations and counselling after the events. Occasionally the follow up might last up to 12 months. The article highlights the importance of exchanging the knowledge and experience between two countries as well as active involvement of other members of multidisciplinary team: midwives, psychologists, obstetricians with a special interest in mental health and general practice doctor who will take over once women is discharged after follow up. Also the cooperation of British and Ukrainian obstetricians, exchange of knowledge and experience could improve obstetric services and have positive effects on mental health of Ukrainian women and their families who experience pregnancy loss. The further collaboration will help to realize that learning from already established British system of helping mothers who experienced stillbirth could significantly improve Ukrainian obstetric service in the field. Conclusions. It is important time when Ukraine is undergoing active medical transformation in order to modernize the provision of medical services. By learning from international colleagues Ukrainian medicine could benefit from introducing the positive experience in management and provision of psychological support to women with pregnancy loss regardless of gestation.Мета: вивчити досвід психологічного супроводу та психологічної підтримки жінок з мертвонародженням у Великій Британії. Матеріали і методи. Проведено аналіз психологічного супроводу жінок з мертвонародженням, подруж­ніх пар на всіх етапах цього психотравмуючого процесу, які мешкають та отримують медичну допомогу у Великій Британії. Використано метод ретроспективного аналізу. Результати. У статті обґрунтовано необхідність надання психологічної допомоги тим жінкам та/або парам, які пережили факт загибелі внутрішньоутробної дитини на будь-якому етапі її розвитку. Описано елементи психологічної підтримки матері та подружніх пар на всіх етапах ведення вагітної та породіллі з мертвонародженням. Медичний персонал проводить активне спостереження за жінками протягом 12 місяців після мертвонародження, надаючи їм як медичну, так і психологічну підтримку. Лікарі різних країн повинні обмінюватись досвідом стосовно ведення та психологічної підтримки жінок та подружніх пар, які мали досвід пережити смерть дитини, яка перебувала в матці. Необхідно переймати досвід у наших колег з Великої Британії надавати повноцінну та професійну допомогу цим парам та/або жінкам на всіх етапах цієї події. Висновки. Україна як країна, що проводить активну медичну трансформацію з метою модернізації надання медичних послуг, повинна брати до уваги позитивний досвід колег з проблеми ведення та надання психологічної допомоги жінкам із завмерлою вагітністю

МОРФОЛОГІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПОСЛІДУ В ЖІНОК ІЗ ПЕРЕДЧАСНИМИ ПОЛОГАМИ

Preterm labor is one of the most current problems of modern medicine. Preterm labor is defined as the birth of a child in the gestation period less than 37 full weeks of gestation and is the second most common cause (after congenital anomalies) of neonatal mortality [3]. The highest percentage of morbidity and mortality occurs in children born to gestational age less than 32 weeks, although the proportion of these newborns is 16 % of all preterm infants [4]. Preterm labor is a polyetiology problem that depends on many factors. One of the major problems is the formation of placental dysfunction, which manifests itself by morphofunctional changes in the placenta associated with violation of uterine-placental circulation. The aim of the study – to obtain the peculiarities of placentas’ histological condition in women with burdent anamnesis and preterm labor with different Apgar point scale of newborn. Materials and Methods. A total of 19 placentas of women with preterm labor were observed in Maternal Hospital No. 5 of Odesa, Ukraine. We studed their residence areas, obstetrical and gynacology anamnesis, current pregnancy and labor anamnesis. We exa­mined the ultrasound datas of the newborns, studied their anthropometric, Apgar scale and histology of placentas’ datas. All interviewed women were devided into two groups: less than 35 years old – 12 women of the group 1 and more than 35 years old – 7 women, it was the group 2. The average age of the examined groups was 31.3 years old. Statistical datas processing was carried out by using the Fisher angular transformation. The degree of probability (P) between two comparative values was considered to be statistically valid when P<0.05. The research results showed that all elder women were married, lived in ecoregions of the city, had more often revolved to artificial reproductive technologies, had singleton gestation compared to younger group of patients. Newborns of women afer 35 had better points of Apgar scale and no one had IUGR compared to newborns of the younger women. Signs of placenta dysfynction were detected in placentas of both groups of women. Conclusions. In our investigation the women of different age groups with preterm labor had signs of placenta dysfunction but women after 35 years had better datas of newborn babies according to Apgar scale and absence of IUGR. Probably, it is connected with residency, official marriage and better preconceptional preparation in this group.Невынашивание беременности относится к числу наиболее актуальных проблем современной медицины. Этим термином определяется как рождение ребенка в сроке гестации менее чем 37 полных недель, что является второй по распространенности причиной (после врожденных аномалий) неонатальной смертности. Самый высокий процент заболеваемости и смертности приходится на детей, родившихся в сроке гестации менее 32 недель, хотя доля этих новорожденных составляет 16 % всех недоношенных новорожденных. Преждевременные роды – полиэтиологическая проблема, что зависит от многих факторов. Одной из ведущих проблем является формирование плацентарной дисфункции, которая проявляется морфофункциональными изменениями в плаценте, связанными с нарушением маточно-планцентарного кровообращения. Цель исследования – изучить особенности гистологического состояния плаценты у женщин с отягощенным акушерско-гинекологическим анамнезом и родами до срока, дети которых при рождении имели разную оценку по шкале Апгар. Материалы и методы. Под наблюдением находилось 19 женщин, у которых произошли преждевременные роды в КУ “Родильный дом № 5” с сентября по декабрь 2018 г. Изучали особенности их места жительства, акшерско-гинекологический и семейный анамнезы течения данной беременности и родов. Проанализированы результаты ультразвуковых обследований детей, а также получены антропометрические данные новорожденных, дано оценку их по шкале Апгар, проведен гистологический анализ последов. Для кличнической оценки полученных результатов все женщины в данном исследовании были разделены на две группы: до 35 лет – 12 женщин, это первая группа и после 35 лет – 7 женщин (вторая группа). Средний возраст обследуемых женщин составил 31,3 года. Статистическую обработку данных проведено с использованием углового критерия Фишера. Показатель степени достоверности (р) между двумя сравниваемыми величинами считался достоверным при значениях р<0,05. Результаты исследований и их обсуждение. Старшие по возрасту женщины, проживавшие в экологически благоприятных районах Одесской области, находившиеся в законном браке и прибегавшие к вспомагательным репродуктивным технологиям (ВРТ), беременели одноплодной беременностью, по сравнению с женщинами первой группы, котрые жили в центральной части города с худшими экохарактеристиками, находились в незаконном браке и при этом чаще имели многоплодные беременности при помощи ВРТ, у них были худшие перинатальные показатели. Беременности, индуцированные с помощью ВРТ, наблюдались чаще у женщин второй группы. При этом новорожденные дети от женщин второй группы имели лучшие показатели по шкале Апгар и не имели синдрома внутриутробной задержки развиия по сравнению с новорожденными у женщин первой группы. Признаки дисфункции плаценты при этом наблюдались как у женщин первой, так и второй групп. Выводы. Лучшие показатели жизнедеятельности по шкале Апгар и отсутствие признаков внутриутробной задержки развития плода были обнаружены у детей от женщин старшей возрастной группы. Это может быть связано с лучшими условиями проживания, более стабильным социальным статусом и лучшей преконцептуальной подговтовкой данной возрастной группы.Невиношування вагітності належить до числа найактуальніших проблем у сучасний медицині. Цим терміном визначають народження дитини в терміні гестації менше ніж 37 повних тижнів, що є другою за розповсюдженням причиною (після уроджених аномалій) неонатальної смертності. Найвищий відсоток захворюваності й смертності припадає на дітей, які народилися у терміні гестації менше 32 тижнів, хоча частка цих новонародженних складає 16 % від усіх недоношених новонароджених. Передчасні пологи – поліетіологічна проблема, що залежить від багатьох факторів. Однією з провідних проблем є формування плацентарної дисфункції, яка проявляється морфофункціональними змінами в плаценті, що пов’язані з порушенням матково-планцентарного кровообігу. Мета дослідження – вивчити особливості гістологічного стану плаценти у жінок з обтяженим акушерсько-гінекологічним анамнезом та пологами до терміну, діти яких при народженні мали різну оцінку за шкалою Апгар. Матеріали і методи. У зв’язку зі збільшенням передчасних пологів у КЗ “Пологовий будинок № 5” під спостереженням перебувало 19 жінок з вересня до грудня 2018 р. Вивчено особливості їх місць проживання, акушерсько-гінекологічного та сімейного анамнезів, перебігу даної вагітності та пологів. Проаналізовано результати ультразвукових обстежень дітей та отримано антропометричні дані новонароджених, надано оцінку за шкалою Апгар та проведено гістологічний аналіз послідів народжених дітей. Для клінічної оцінки виявлення особливостей перебігу вагітностей, пологів та послідів у жінок різних вікових груп поділили на дві групи: до 35 років – 12 жінок (перша група) та після 35 років – 7 жінок (друга група). Середній вік обстежених жінок становив 31,3 року. Статистичну обробку даних проведено з використанням кутового критерію перетворення Фішера. Показник ступеня вірогідності (р) між двома порівнювальними величинами вважали достовірним при значеннях р<0,05. Результати досліджень та їх обговорення. Старші за віком жінки, які проживали в екологічно сприятливих районах Одеської області й перебували в шлюбі та яким застосовували допоміжні репродуктивні технології (ДРТ), мали одноплідну вагітність, порівняно з жінками першої групи, котрі жили в центральній частині міста з гіршими екохарактеристиками, перебували в незаконному шлюбі й при цьому частіше мали багатоплідну вагітність за допомогою ДРТ, у них були гірші перинатальні показники. Вагітності, індуковані за допомогою ДРТ, спостерігали частіше у жінок другої групи. При цьому новонароджені діти від жінок із другої групи мали кращі показники за шкалою Апгар і не мали синдрому внутрішньоутробної затримки, порівняно з новонародженими у жінок першої групи. Ознаки дисфункції плаценти при цьому спостерігали як у жінок першої, так і другої груп. Висновки. Кращі показники життєдіяльності за шкалою Апгар і відсутність ознак внутрішньоутробної затримки розвитку плода були виявлені у дітей від жінок старшої вікової групи. Це може бути пов'язано з кращими умовами проживання, більш стабільним соціальним статусом і кращою преконцептуальною підговтовкою даної вікової групи

Clinical and morphological parallels in preterm birth

The aim of the study was to establish a link between the timing of preterm birth and clinical groups of women of different ages. There were demonstrated the differences in the incidence of preterm birth among women of different reproductive ages in our study were not found (p>0,05). The rate of cesarean delivery was higher (p>0,05) in women who gave birth from 22 to 27 weeks of gestation. The threatened abortions in the I and II trimesters were observed in women of all groups. In women of the I and II groups the phenomena of placental dysfunction in the form of infarcts and retroplacental hematomas on the background of various urogenital infections were revealed. Indicators of compensatory-adaptive response in the placenta are better developed in women who gave birth at 33-37 weeks. Developmental pathology and location of the umbilical cord occurred in women whose children were born in the terminals from 22 to 33 weeks of pregnancy. Mortality among children at 22-27 weeks was higher in parallel with a higher percentage of cesarean sections in the same group compared to the other two group

Морфологическое исследование последа у женщин с преждевременными родами

Preterm labor is one of the most current problems of modern medicine. Preterm labor is defned as the birth of a child in the gestation period less than 37 full weeks of gestation and is the second most common cause (after congenital anomalies) of neonatal mortality [3]. The highest percentage of morbidity and mortality occurs in children born to gestational age less than 32 weeks, although the proportion of these newborns is 16 % of all preterm infants [4]. Preterm labor is a polyetiology problem that depends on many factors. One of the major problems is the formation of placental dysfunction, which manifests itself by morphofunctional changes in the placenta associated with violation of uterine-placental circulation. The aim of the study – to obtain the peculiarities of placentas’ histological condition in women with burdent anamnesis and preterm labor with different Apgar point scale of newborn. Materials and Methods. A total of 19 placentas of women with preterm labor were observed in Maternal Hospital No. 5 of Odesa, Ukraine. We studed their residence areas, obstetrical and gynacology anamnesis, current pregnancy and labor anamnesis. We examined the ultrasound datas of the newborns, studied their anthropometric, Apgar scale and histology of placentas’ datas. All interviewed women were devided into two groups: less than 35 years old – 12 women of the group 1 and more than 35 years old – 7 women, it was the group 2. The average age of the examined groups was 31.3 years old. Statistical datas processing was carried out by using the Fisher angular transformation. The degree of probability (P) between two comparative values was considered to be statistically valid when P<0.05. The research results showed that all elder women were married, lived in ecoregions of the city, had more often revolved to artifcial reproductive technologies, had singleton gestation compared to younger group of patients. Newborns of women afer 35 had better points of Apgar scale and no one had IUGR compared to newborns of the younger women. Signs of placenta dysfynction were detected in placentas of both groups of women. Conclusions. In our investigation the women of different age groups with preterm labor had signs of placenta dysfunction but women after 35 years had better datas of newborn babies according to Apgar scale and absence of IUGR. Probably, it is connected with residency, offcial marriage and better preconceptional preparation in this group.Невиношування вагітності належить до числа найактуальніших проблем у сучасний медицині. Цим терміном визначають народження дитини в терміні гестації менше ніж 37 повних тижнів, що є другою за розповсюдженням причиною (після уроджених аномалій) неонатальної смертності. Найвищий відсоток захворюваності й смертності припадає на дітей, які народилися у терміні гестації менше 32 тижнів, хоча частка цих новонародженних складає 16 % від усіх недоношених новонароджених. Передчасні пологи – поліетіологічна проблема, що залежить від багатьох факторів. Однією з провідних проблем є формування плацентарної дисфункції, яка проявляється морфофункціональними змінами в плаценті, що пов’язані з порушенням матково-планцентарного кровообігу. Мета дослідження – вивчити особливості гістологічного стану плаценти у жінок з обтяженим акушерсько-гінекологічним анамнезом та пологами до терміну, діти яких при народженні мали різну оцінку за шкалою Апгар. Матеріали і методи. У зв’язку зі збільшенням передчасних пологів у КЗ “Пологовий будинок № 5” під спостереженням перебувало 19 жінок з вересня до грудня 2018 р. Вивчено особливості їх місць проживання, акушерсько-гінекологічного та сімейного анамнезів, перебігу даної вагітності та пологів. Проаналізовано результати ультразвукових обстежень дітей та отримано антропометричні дані новонароджених, надано оцінку за шкалою Апгар та проведено гістологічний аналіз послідів народжених дітей. Для клінічної оцінки виявлення особливостей перебігу вагітностей, пологів та послідів у жінок різних вікових груп поділили на дві групи: до 35 років – 12 жінок (перша група) та після 35 років – 7 жінок (друга група). Середній вік обстежених жінок становив 31,3 року. Статистичну обробку даних проведено з використанням кутового критерію перетворення Фішера. Показник ступеня вірогідності (р) між двома порівнювальними величинами вважали достовірним при значеннях р<0,05. Результати досліджень та їх обговорення. Старші за віком жінки, які проживали в екологічно сприятливих районах Одеської області й перебували в шлюбі та яким застосовували допоміжні репродуктивні технології (ДРТ), мали одноплідну вагітність, порівняно з жінками першої групи, котрі жили в центральній частині міста з гіршими екохарактеристиками, перебували в незаконному шлюбі й при цьому частіше мали багатоплідну вагітність за допомогою ДРТ, у них були гірші перинатальні показники. Вагітності, індуковані за допомогою ДРТ, спостерігали частіше у жінок другої групи. При цьому новонароджені діти від жінок із другої групи мали кращі показники за шкалою Апгар і не мали синдрому внутрішньоутробної затримки, порівняно з новонародженими у жінок першої групи. Ознаки дисфункції плаценти при цьому спостерігали як у жінок першої, так і другої груп. Висновки. Кращі показники життєдіяльності за шкалою Апгар і відсутність ознак внутрішньоутробної затримки розвитку плода були виявлені у дітей від жінок старшої вікової групи. Це може бути пов'язано з кращими умовами проживання, більш стабільним соціальним статусом і кращою преконцептуальною підговтовкою даної вікової групи.Невынашивание беременности относится к числу наиболее актуальных проблем современной медицины. Этим термином определяется как рождение ребенка в сроке гестации менее чем 37 полных недель, что является второй по распространенности причиной (после врожденных аномалий) неонатальной смертности. Самый высокий процент заболеваемости и смертности приходится на детей, родившихся в сроке гестации менее 32 недель, хотя доля этих новорожденных составляет 16 % всех недоношенных новорожденных. Преждевременные роды – полиэтиологическая проблема, что зависит от многих факторов. Одной из ведущих проблем является формирование плацентарной дисфункции, которая проявляется морфофункциональными изменениями в плаценте, связанными с нарушением маточно-планцентарного кровообращения. Цель исследования – изучить особенности гистологического состояния плаценты у женщин с отягощенным акушерско-гинекологическим анамнезом и родами до срока, дети которых при рождении имели разную оценку по шкале Апгар. Материалы и методы. Под наблюдением находилось 19 женщин, у которых произошли преждевременные роды в КУ “Родильный дом № 5” с сентября по декабрь 2018 г. Изучали особенности их места жительства, акшерско-гинекологический и семейный анамнезы течения данной беременности и родов. Проанализированы результаты ультразвуковых обследований детей, а также получены антропометрические данные новорожденных, дано оценку их по шкале Апгар, проведен гистологический анализ последов. Для кличнической оценки полученных результатов все женщины в данном исследовании были разделены на две группы: до 35 лет – 12 женщин, это первая группа и после 35 лет – 7 женщин (вторая группа). Средний возраст обследуемых женщин составил 31,3 года. Статистическую обработку данных проведено с использованием углового критерия Фишера. Показатель степени достоверности (р) между двумя сравниваемыми величинами считался достоверным при значениях р<0,05. Результаты исследований и их обсуждение. Старшие по возрасту женщины, проживавшие в экологически благоприятных районах Одесской области, находившиеся в законном браке и прибегавшие к вспомагательным репродуктивным технологиям (ВРТ), беременели одноплодной беременностью, по сравнению с женщинами первой группы, котрые жили в центральной части города с худшими экохарактеристиками, находились в незаконном браке и при этом чаще имели многоплодные беременности при помощи ВРТ, у них были худшие перинатальные показатели. Беременности, индуцированные с помощью ВРТ, наблюдались чаще у женщин второй группы. При этом новорожденные дети от женщин второй группы имели лучшие показатели по шкале Апгар и не имели синдрома внутриутробной задержки развиия по сравнению с новорожденными у женщин первой группы. Признаки дисфункции плаценты при этом наблюдались как у женщин первой, так и второй групп. Выводы. Лучшие показатели жизнедеятельности по шкале Апгар и отсутствие признаков внутриутробной задержки развития плода были обнаружены у детей от женщин старшей возрастной группы. Это может быть связано с лучшими условиями проживания, более стабильным социальным статусом и лучшей преконцептуальной подговтовкой данной возрастной группы

Dysfunction of the placenta in pregnant women with post-traumatic stress disorder

Мета дослідження – оцінити поширення посттравматичного стресового розладу серед вагітних із ознаками дисфункції плаценти. Матеріали та методи. Дослідження проведено на базі клінічних підрозділів кафедри акушерства та гінекології Одеського національного медичного університету (м. Одеса) у 2022 році. Обстежено 35 вагітних віком 20–35 років із ознаками дисфункції плаценти (основна група) та 30 вагітних з фізіологічним перебігом вагітності того ж віку (контрольна група). Для верифікації дисфункції плаценти використовували такі критерії: наявність змін фетоплацентарного кровотоку, наявність симетричної або асиметричної гіпотрофії плода, ознаки дистресу плода, гормональний дисбаланс (підвищення концентрації у крові плацентарних гормонів при одночасному зниженні фетальних, в тому числі високі рівні плацентарного лактогену, хоріонічного гонадотропіну, низькі рівні естрогенів, прогестерону, альфа-фетопротеїну), зміни активності ферментів (лужна фосфатаза, окситоциназа). Для визначення ознак посттравматичного стресового розладу використовували структуроване клінічне діагностичне інтерв’ю та клінічну діагностичну шкалу CAPS-5. Cтатистичну обробку проводили методами дисперсійного та кореляційного аналізу за допомогою програмного забезпечення Statistica 14.0 (TIBCO, США). Результати дослідження та їх обговорення. Середній вік вагітних основної групи склав (28,1±0,3) року, контрольної – (27,3±0,4) року (p>0,05). В обох групах переважали першовагітні (відповідно, 54,3 % та 63,3 %). Ознаки ЗВУР визначені у 91,4 % випадках у вагітних основної групи, порушення фетоплацентарного кровотоку – у 100 % випадків, зміни церебрального кровотоку плода після 32 тижня гестації – у 17,1 % випадків. У всіх випадках ПД відзначалися зміни у гормональному профілі. При оцінці поширення посттравматичного стресового розладу у жінок обох клінічних груп визначене суттєве переважання частоти виявлення подібних випадків в основній групі (8 або 25,7 % проти 2 (6,7 %) у контрольній групі, χ2=4,17 df=1 р=0,04). У всіх вагітних прояви посттравматичного розладу тривали більше місяця, інтенсивність їх відповідала (62,2±1,1) бала в основній групі та (63,5±5,8) бала – в контрольній. Найчастіше причинами виникнення посттравматичного стресового розладу у вагітних є наявність акушерських або перинатальних ускладнень під час попередніх вагітностей, статус біженки/переселенки з тимчасово окупованих територій та втрата близької людини (чоловік, брат, батько, мати тощо) внаслідок військових дій або з інших причин. Висновки. Частота виявлення ознак посттравматичного стресового розладу у вагітних із компенсованою дисфункцією плаценти у 3,5 раза вища, аніж при фізіологічному перебігу вагітності. Найчастіше причнами виникнення посттравматичного стресового розладу у вагітних є наявність акушерських або перинатальних ускладнень під час попередніх вагітностей, статус біженки/переселенки з тимчасово окупованих територій та втрата близької людини (чоловік, брат, батько, мати тощо) внаслідок військових дій або через інші причини.The aim of the study – to assess the prevalence of post-traumatic stress disorder (PTSD) among pregnant women with signs of placental dysfunction. Material and Methods. The study was conducted on the basis of the clinical units of the Department of Obstetrics and Gynecology of the Odessa National Medical University (Odesa) in 2022. 35 pregnant women aged 20–35 with signs of placental dysfunction (main group) and 30 pregnant women of the same age with the physiological course of pregnancy (control group) were examined. The following criteria were used to verify placental dysfunction: the presence of changes in fetoplacental blood flow, the presence of symmetric or asymmetric fetal hypotrophy, signs of fetal distress, hormonal imbalance (increased blood concentration of placental hormones with a simultaneous decrease in fetal hormones, including high levels of placental lactogen, chorionic gonadotropin, low levels of estrogens, progesterone, alpha-fetoprotein), changes in the activity of enzymes (alkaline phosphatase, oxytocinase). A structured clinical diagnostic interview and the CAPS-5 clinical diagnostic scale were used to determine the signs of PTSD. Statistical processing was carried out by methods of dispersion and correlation analysis using Statistica 14.0 software (TIBCO, USA) Results and Discussion. The average age of pregnant women in the main group was 28.1±0.3 years, the control group was 27.3±0.4 years old (p>0.05). In both groups, first-time pregnant women predominated (54.3 % and 63.3 %, respectively). Signs of ZVUR were identified in 91.4 % of cases in pregnant women of the main group, violations of fetoplacental blood flow – in 100 % of cases, changes in cerebral blood flow of the fetus after the 32nd week of gestation – in 17.1 % of cases.In all cases of PD, changes in the hormonal profile were noted. When assessing the prevalence of PTSD in women of both clinical groups, a significant prevalence of such cases was determined in the main group (8 or 25.7 % versus 2 (6.7 %) in the control group, χ2=4.17 df=1 p=0.04). In all pregnant women, the manifestations of post-traumatic stress disorder lasted more than a month, their intensity Conclusions. The frequency of detection of PTSD symptoms in pregnant women with compensated placental dysfunction is 3.5 times higher than during the physiological course of pregnancy. The most frequent causes of PTSD in pregnant women are the presence of obstetric or perinatal complications during previous pregnancies, the status of a refugee/displaced person from temporarily occupied territories and the loss of a loved one (husband, brother, father, mother, etc.) as a result of military operations or for other reasons Key words: pregnancy; placental dysfunction; post-traumatic stress disorder corresponded to 62.2±1.1 points in the main group and 63.5±5.8 points in the control group. The most frequent causes of PTSD in pregnant women are the presence of obstetric or perinatal complications during previous pregnancies, the status of a refugee/ displaced person from temporarily occupied territories, and the loss of a loved one (husband, brother, father, mother, etc.) as a result of military operations or for other reasons

Експресія маркерів гіпоксії, ангіогенезу як мікроциркуляторно-тканинних факторів у проліферативних процесах ендометрія

The aim of the study – to learn the expression of VEGF and HIF-1α in physiological, hyperplastic, atypical endometrium at different ages of women. Materials and Methods. Evaluation of VEGF expression and HIF-1α performed in endometrial tissue samples in 458 women of late reproductive, perimenopausal and postmenopausal age. Expression of VEGF and HIF-1α was performed at the mRNA level by polymerase chain reaction of cDNA obtained by reverse transcription. The results were processed by the method of variation statistics with the assessment of reliability according to the Student's criterion using standard computer systems. Results and Discussion. Analyzing the data of the presented work, higher VEGF expression rates were found in atypical hyperplasia in all age categories, but probably higher rates were found in the postmenopausal period, in atypical endometrial hyperplasia, which indicates the need for vigilance in detecting this process in the appropriate age category. Studies have shown that HIF-1α can potentiate the activation of vasomotor genes that are required for the vascular response to hypoxia. These studies demonstrate the informativeness of the method of determining HIF-1α in the examination of patients with endometrial hyperplastic processes (EHP). The introduction of this method in practical medicine will not only understand the details of the changes occurring in the body (pathological, physiological), but also develop strategic maneuvers for possible therapeutic or surgical treatments. Conclusions. Expression of VEGF and HIF-1α levels in endometrial tissue cells as a marker can be a promising method for diagnosing the risk of proliferative conditions and their prognosis, especially in combination with other markers that characterize immunohistochemical and molecular genetic cellular parameters. Hypoxia and its relationship with indicators of angiogenesis may have some promising significance. Because the development of pathological conditions develops at a certain stage of hypoxic conditions. Under certain conditions, as a result of disruption of tissue processes, possibly metabolic, changes in angiogenesis are reduced with increasing hypoxia, which may in the long run provoke atypical disorders.Мета дослідження – вивчити експресію VEGF та HIF-1α у фізіологічному, гіперпластичному, атиповому ендометрії в різні вікові періоди жінки. Матеріали та методи. Оцінку експресії VEGF та HIF-1α проводили в зразках ендометріальної тканини у 458 жінок пізнього репродуктивного, перименопаузального та постменопаузального віку. Експресію VEGF та HIF-1α проводили на рівні мРНК методом полімеразної ланцюгової реакції кДНК, отриманої методом зворотної транскрипції. Результати опрацьовані методом варіаційної статистики з оцінкою достовірності за критеріем Стьюдента з використанням стандартних комп’ютерних систем. Результати дослідження та їх обговорення. Аналізуючи дані представленої роботи, було виявлено вищі показники експресії VEGF при атиповій гіперплазії в усіх вікових категоріях, проте вірогідно вищі показники було встановлено в постменопаузальному періоді, при атиповій гіперплазії ендометрія, що свідчить про необхідність настороженості лікарів при виявленні даного процесу у відповідній віковій категорії. В дослідженнях було встановлено, що HIF може потенціювати активацію вазомоторних генів, які необхідні для судинної відповіді на гіпоксію. Дані дослідження демонструють інформативність методу визначення HIF-1α при обстеженні пацієнтів з гіперплазією ендометрія (ГПЕ). Впровадження в практичну медицину даного методу дозволить не лише зрозуміти деталі змін, що відбуваються в організмі (патологічних, фізіологічних), а й розробити стратегічні маневри для можливого терапевтичного або хірургічного методу лікування. Висновки. Експресія рівня VEGF та HIF-1α у клітинах ендометріальної тканини як маркера може бути перспективним методом діагностики ризику розвитку проліферативних станів та їх прогнозу, особливо в комплексі співвідношення з іншими маркерами, що характеризують імуногістохімічні та молекулярно-генетичні клітинні показники. Гіпоксія та її співвідношення з показниками ангіогенезу може нести певне перспективне значення, оскільки при розвитку патологічних станів на певному етапі настає гіпоксичний стан. При певних станах, в результаті порушення тканинних процесів, можливо, метаболічних, зміни в ангіогенезі зменшуються при підвищенні гіпоксії, що може в перспективі провокувати атипові порушення.Цель исследования – изучение экспрессии VEGF и HIF-1α в физиологическом, гиперпластическом и атипическом эндометрии в разные возрастные периоды женщины. Материалы и методы. Оценку экспресии VEGF и HIF-1α проводили в образцах эндометриальной ткани у 458 женщин позднего репродуктивного, перименопаузального и постменопаузального возраста. Экспрессию VEGF и HIF-1α проводили на уровне мРНК методом полимеразной цепной реакции кДНК, полученной методом обратной транскрипции. Результаты обработаны методом вариационной статистики с использованием критерия Стьюдента и стандартных компьютерных систем. Результаты исследования и их обсуждение. Анализируя данные представленной работы, были выявлены более высокие показатели экспрессии VEGF при атипической гиперплазии во всех возрастных категориях, вместе с тем, достоверно большие показатели были выявлены в постменопаузальном периоде, при атипической гиперплазии эндометрия, что свидетельствует о необходимости настороженности врачей при выявлении данного процесса в соответствующей возрастной категории. В исследованиях было установлено, что HIF может потенцировать активацию вазомоторных генов, которые необходимы для сосудистого ответа на гипоксию. Данные исследования демонстрируют информативность метода определения HIF-1α при обследовании пациентов с гиперплазией эндометрия (ГПЭ). Внедрение в практическую медицину данного метода позволит не только понять детали изменений, которые происходят в организме (патологических, физиологических), а и разработать стратегические маневры для возможного терапевтического или хирургического метода лечения. Выводы. Экспрессия уровня VEGF и HIF-1α в клетках эндометриальной ткани как маркера может быть перспективным методом диагностики риска развития пролиферативных состояний, а также их прогноза, особенно в комплексе соотношения с другими маркерами, которые характеризуют иммуногистохимические и молекулярно-генетические клеточные показатели. Гипоксия и ее соотношение с показателями ангиогенеза может нести определенное перспективное значение, так как при развитии патологических состояний на определенном этапе развивается гипоксическое состояние. При определенных состояниях, в результате нарушения тканевых процессов, возможно, метаболических, изменения в ангиогенезе уменьшаются при повышении гипоксии, что может в перспективе провоцировать атипичные нарушени