STATE SOVEREIGNTY OF UKRAINE IN THE CONDITIONS OF GLOBALIZATION

More than 350 years have passed since the time when Jean Baden proclaimed and the Treaty of Westphalia consolidated the supremacy of state power over religious authority in internal and interstate affairs.State power is recognized as sovereign, that is, supreme on its territory and independent in international relations. The merit of Jean Baden lies in the fact that he set the state as the supreme arbiter in domestic and international affairs and took this right from the church

Social Risks as a Factor of Regulation of the System of Social Protection of the Population in Ukraine

The article classifies social risks into traditional and non-traditional and their impact on the regulation of the social protection system in Ukraine. The modern problems of financing the sphere of social protection of the population in Ukraine are revealed and the ways of their overcoming are outlined. The dynamics of arrears of wages in Ukraine and the dynamics of real disposable income of the population of Ukraine for 2005-2018 are presented. It is proved that one of the significant obstacles to the effective implementation of social policy in our country is the insufficient level of its financial support in combination with irrational planning, distribution and inefficient use of available financial resources. Respondents’ assessment of the degree of impact of traditional and non-traditional social risks on the social protection of citizens is presented. It is determined that the progressive and dynamic development of Ukraine today can focus on the socialization of the economic system with full consideration of the needs, interests of the population, its incentives for productive work to realize their own professional potential, comprehensive development, receiving a decent reward for work.У статті здійснено класифікацію соціальних ризиків на традиційні і нетрадиційні та їх вплив на регулювання системи соціального захисту населення в Україні. Виявлено сучасні проблеми фінансування сфери соціального захисту населення в Україні та окреслено шляхи їх подолання. Наведено динаміку заборгованості з виплати заробітної плати в Україні та динаміку реального наявного доходу населення України за 2005-2018 роки. Доведено, що однією із вагомих перешкод на шляху ефективної реалізації в нашій країні соціальної політики є недостатній рівень її фінансового забезпечення у поєднанні з нераціональним плануванням, розподілом і неефективним використанням наявних фінансових ресурсів. Представлено оцінку респондентами ступеня впливу традиційних і нетрадиційних соціальних ризиків на соціальну захищеність громадян. Визначено, що поступальний та динамічний розвиток України сьогодні повинен орієнтуватися на соціалізацію економічної системи з найповнішим урахуванням потреб, інтересів населення, його стимулів до продуктивної трудової діяльності для реалізації власного професійно-кваліфікаційного потенціалу, всебічного розвитку, одержання гідної винагороди за результати праці.В статье осуществлена классификация социальных рисков на традиционные и нетрадиционные и их влияние на регулирование системы социальной защиты населения в Украине. Выявлены современные проблемы финансирования сферы социальной защиты населения в Украине и очерчены пути их преодоления. Приведена динамика задолженности по выплате заработной платы в Украине и динамика реального имеющегося дохода населения Украины за 2005-2018 годы. Доказано, что одним из весомых препятствий на пути эффективной реализации в нашей стране социальной политики является недостаточный уровень ее финансового обеспечения в сочетании с нерациональным планированием, распределением и неэффективным использованием имеющихся финансовых ресурсов. Представлена оценка респондентами степени влияния традиционных и нетрадиционных социальных рисков на социальную защищенность граждан. Определено, что поступательное и динамическое развитие Украины сегодня должно ориентироваться на социализацию экономической системы с наиболее полным учетом нужд, интересов населения, его стимулов к продуктивной трудовой деятельности для реализации собственного профессионально-квалификационного потенциала, всестороннего развития, получения достойного вознаграждения за результаты труда

Balance between surgical and therapeutic treatment of chronic pancreatitis is a fundamental factor of functional outcome and quality of life of patients

Relevance. The progressive course of CP with ductal hypertension causes severe pain, exo-, endocrine failure, reduces the quality of life and requires surgical treatment. Aim. In order to select the right surgery functional and anatomical criteria of treatment in 73 patients who underwent the organ preserving operation long-term results were studied. Methods and results. It was found that the best results were obtained in patients (n = 39) who were performed the operation in step of mild exocrine pancreatic insufficiency. Conclusion. This shows the effectiveness of organ-preserving direction that requires timely performing surgery to reduce irreversible functional reserve of the pancreas

Chronic pancreatitis: indications to surgery and remote results assessment criteria

Present indications to surgery include intractable pain syndrome, severe dilation of the Wirsung’s duct, strictures and stones in the Wirsung’s duct, pancreatic pseudocysts, duodenal stenosis and obstructive jaundice because of “inflammatory mass” in the pancreatic head. But these absolute indications mean that in the most cases pancreatic exocrine and endocrine functions are already decompensated. Therefore it is important to produce new indications to surgical treatment of the CP in early stages. Also it is necessary to make such remote results assessment criteria that will allow to range among parenchymapreserving and resectional technics according to anatomical and functional parameters. Goal: to adjust indications to surgical treatment of the CP according to leading pathogenetic factors and develop criteria to assess remote results. Patients and methods: 122 CP patients have undergone surgery. There were 103 (84,4%) men and – 19 (15,6%) women, mean age - 45. Alcohol etiology of the CP was in 79 (64,8%) patients, postpancreonecrotic – in 29 (23,8%), biliary – in 6 (4,9%), idiopathic – in 8 (6,6%). Wirsung’s duct diameter of 4 – 8 mm – was in 65 (53,3%) patients, 8 – 12 and more – in 57 (46,7%). By Shalimov classification there were “pseudotumorous” – in 39 (31,9%), “calculouse” – in 40 (32,8%), fibrose-cystic – in 17 (13,9%), fibrose-degenerative with adjacent organs involvement and hampering of their function – in 26 (21,4%) patients. All patients had pain syndrome and 79 (64,8%) – exocrine and endocrine insufficiency. All patients underwent abdominal CT-scan, fecal elastase test, C-peptide, endogenic insulin, glucose, immunehystochemical investigation of biopsy samples taken from body corpus and tale simultaneously etc. Results: We have found that gastroenterologists poorly recognize “surgical” type of CP and restrain patients from being directed to surgical pancreatologists for surgical therapy. We suggest that each of the subgroups of TIGAR-O classification must be divided into two parts according to presence of dilation of the Wirsung’s duct: “surgical” type (with dilation of the Wirsung’s duct ≥ 4 mm) and “therapeutic” type (without dilation of the Wirsung’s duct). “Surgical” type of CP is a direct indication to surgery. This approach can save functional reserve of the pancreas. We developed new criteria to assess late results of pancreatic surgery: good result: absence of pain and deterioration of pancreatic exocrine and endocrine function, absence of CP complications, that had led to the surgery; moderate result: pain is present but not intractable, pancreatic exocrine and endocrine function diminished but not severely or present CP complications but no need to perform intervention; bad result: intractable pain, severe deterioration of pancreatic exocrine and endocrine function, presence of CP complications, that need surgery. Among our patients who had undergone total longitudinal pancreatowirsungoduodenojejunostomy there were 92,6% of good results, 7,4% - moderate, 0% - bad results. Meanwhile after resection techniques good results were in 53,1%, moderate – in 32,7%, bad – in 14,3% of the patients. Conclusions: long conservative therapy leads to the deterioration of pancreatic function, necessary cooperation among internist and surgeons is absent, added TIGAR-O classification leads to better understanding of indications to surgery in CP, new criteria must contain functional parameters

Збалансованість хірургічного та терапевтичного методів лікування хронічного панкреатиту - основоположний фактор функціонального результату та якості життя пацієнтів

Relevance. The progressive course of CP with ductal hypertension causes severe pain, exo-, endocrine failure, reduces the quality of life and requires surgical treatment.Aim. In order to select the right surgery functional and anatomical criteria of treatment in 73 patients who underwent the organ preserving operation long-term results were studied.Methods and results. It was found that the best results were obtained in patients (n = 39) who were performed the operation in step of mild exocrine pancreatic insufficiency.Conclusion. This shows the effectiveness of organ-preserving direction that requires timely performing surgery to reduce irreversible functional reserve of the pancreas.Прогрессирующее течение  хронического панкреатита (ХП) с протоковой гипертензией вызывает тяжёлый болевой синдром, экзо-, эндокринную недостаточность, снижает качество жизни и требует хирургического лечения. С целью выбора должного хирургического вмешательства разработаны функционально-анатомические критерии методов лечения у 73 больных ХП с протоковой гипертензией, которым выполнена органосохраняющая операция, изучены отдалённые результаты. Установлено, что лучшие результаты и качество жизни получены в группе больных (n = 39), которым выполнялась органосохраняющая операция на этапе экзокринной недостаточности ПЖ средней степени тяжести. Это свидетельствует об эффективности органосохраняющего направления, требующего своевременного выполнения оперативного вмешательства до развития необратимого истощения функционального резерва поджелудочной железы.Прогресуючий перебіг хронічного панкреатиту (ХП) з прострумовою гіпертензією викликає важкий больовий синдром, екзо-, ендокринну недостатність, знижує якість життя та вимагає хірургічного лікування. З метою вибору належного хірургічного втручання розроблені функціонально-анатомічні критерії методів лікування у 73 хворих на ХП з прострумовою гіпертензією, яким виконана органозберігаюча операція, вивчені віддалені результати. Встановили, що найкращі результати та якість життя одержані у групі хворих (п = 39), яким виконали органозберігаючу операцію на етапі екзокринної недостатності ПЗ середнього ступеня тяжкості. Це свідчить про ефективність органозберігаючого напряму, що вимагає своєчасного виконання оперативного втручання до розвитку незворотного зниження функціонального резерву підшлункової залози

MEDICINAL LUNG INJURY: CLINICAL OBSERVATION

Presented clinical case is a classical version of «amiodarone lung» in patient taking inadequate doses of the drug, probably, according to the scenario of acute clinical course</p

Клініко-морфологічна діагностика та хірургічне лікування парадуоденального панкреатиту

 Paraduodenal pancreatitis (PDP) is a rare disease that develops as a result of chronic inflammation of the ectopically located pancreas in the duodenal wall. Aim. Present our own observations of paraduodenal pancreatitis as a rare pathological condition, its clinical and pathomorphological manifestations, methods of diagnosis and surgical treatment.Materials and methods. An analysis of clinical and instrumental studies and the results of surgical treatment was carried out in eight patients with PDP, who underwent pancreatoduodenal resection in the clinic of surgery and minimally invasive technologies of Zaporizhzhia State Medical Academy of Postgraduate Education of the Ministry of Health of Ukraine and in the multidisciplinary clinical hospital VITACENTER (Zaporizhzhia) in 2015–2019 (6 patients), gastric resection according to Billroth 2 (1 patient), one patient refused surgery. All patients were examined by laboratory methods and modern methods of radiation diagnostics, pathomorphological examination of the operating material was performed in the pathological department of the Zaporizhzhia Regional Pathological Bureau. Paraffin sections for histopathological examination were stained with hematoxylin and eosin and analyzed using Leica DM2000Led microscope (Germany) with Leica MC190HD camera.Results. Preoperative diagnosis of PDP was established in 7 (87.5 %) patients, in 1 case, before the operation, the diagnosis was made of cystic tumor of the head of the PO. A characteristic feature of PDP on computer tomography was the presence of a thickened fibrous plate between the head of the pancreas (RV) and the duodenum (DPC), more pronounced in the venous phase, and the presence of cystic formations in the paraduodenal zone. Endoscopic examination revealed deformity with stenosis or submucosal formation in the descending part of the duodenum. Endoscopic ultrasound examination revealed a thickening of the duodenum wall with the presence of cystic formations.In macroscopic examination of the removed pathology specimen, the walls of the duodenum were thickened, with cicatricial changes and cystic cavities. The main pathological sign of PDP was the presence of ectopic foci of pancreatic acinar tissue and clusters of abnormal pancreatic ducts of various sizes with periductal chronic inflammation found in 4 (57.2 %) cases in the fibrously changed thickened wall of the duodenum. In all cases, in the fields of fibrosis and chronic inflammation, cysts of various sizes were found: ductal cysts lined with ductal epithelium, and acinar cysts without epithelial lining with thickened connective tissue walls (encapsulated foci of enzymatically self-destroyed pancreatic tissue). In 5 (62.5 %) patients in the area of pancreatic ectopia microscopy Brunner’s gland hyperplasia was revealed. In 6 (75 %) patients, chronic inflammation and dense fibrosis in the region of the pancreato-duodenal sulcus was revealed, as well as chronic inflammation and peri-intralobular fibrosis of the pancreatic head adhesion to the duodenum. Complications after pancreatoduodenectomy were observed in 2 (28.5 %) patients in the form of gastrostasis (type B according to ISGPS) and pancreatic fistula (type B according to ISGPF). In the long-term period, there was an improvement in the condition of 2 patients with stabilization of weight and an improvement in the functional state according to the scales of the SF-36 and EORTIC questionnaires. In other patients, the follow-up period does not exceed 1 year. Conclusions. The optimal method of clinical diagnosis of paraduodenal pancreatitis is endoscopic ultrasound, and its pathomorphological confirmation is the presence of ectopic pancreatic tissue or cysts in the duodenal wall, chronic inflammation and fibrosis, Brunner's gland hyperplasia, chronic inflammation in the area of pancreato-duodenal inflammation and fibrosis  in the pancreatic head adhesion. The most justified method of surgical treatment of paraduodenal pancreatitis is still pancreatoduodenectomy.  Парадуоденальный панкреатит (ПДП) – редкое заболевание, которое развивается в результате хронического воспаления эктопически расположенной поджелудочной железы в стенке двенадцатиперстной кишки.Цель работы – представить собственные наблюдения парадуоденального панкреатита как редкого патологического состояния, его клинические и патоморфологические проявления, методы диагностики и оперативного лечения.Материалы и методы. Проанализировали данные клинико-инструментальных исследований и результаты хирургического лечения восьми больных ПДП, которым в клинике хирургии и малоинвазивных технологий ГУ «Запорожская медицинская академия последипломного образования МЗ Украины» и многопрофильной клинической больнице VITACENTER (г. Запорожье) в 2015–2019 гг. выполнена панкреатодуоденальная резекция (6 больных), резекция желудка по Бильрот 2 (1 пациент), один больной отказался от оперативного вмешательства.Все больные обследованы с использованием лабораторных методов и современных методов лучевой диагностики. Патоморфологическое исследование операционного материала выполнено в патологоанатомическом отделении Запорожского областного патологоанатомического бюро. Парафиновые срезы для патогистологического исследования окрашивали гематоксилином и эозином, анализировали в микроскопе Leica DM2000Led (ФРГ) с фотокамерой Leica MC190HD.Результаты. Предоперационный диагноз ПДП установлен у 7 (87,5 %) пациентов, в 1 случае до операции обнаружена кистозная опухоль головки поджелудочной железы (ПЖ). Характерный признак ПДП в ходе компьютерной томографии – наличие утолщенной фиброзной пластины между головкой ПЖ и двенадцатиперстной кишкой (ДПК), более выраженной в венозную фазу, наличие кистозных образований в парадуоденальной зоне. В ходе эндоскопического исследования обнаруживали деформацию со стенозом или подслизистое образование в нисходящий части ДПК. При эндоскопическом ультразвуковом исследовании определяли утолщение стенки ДПК с наличием кистозных образований. В ходе макроскопического исследования удаленных органокомплексов стенки ДПК утолщены, с рубцовыми изменениями и кистозными полостями. Основной патогистологический признак ПДП – наличие в фиброзно измененной, утолщенной стенке ДПК эктопированных очагов ацинарной ткани ПЖ и кластеров аномальных панкреатических протоков различного калибра с перидуктальным хроническим воспалением, отмеченные в 4 (57,2 %) случаях. Во всех случаях в полях фиброза и хронического воспаления обнаружены кисты различной величины: протоковые кисты, выстланные протоковым эпителием, ацинарные кисты без эпителиальной выстилки с утолщенными соединительнотканными стенками (инкапсулированные очаги ферментативно саморазрушенной ткани ПЖ). У 5 (62,5 %) пациентов в зоне эктопии ПЖ в ходе микроскопии определена гиперплазия желез Бруннера. У 6 (75 %) больных зарегистрировано хроническое воспаление и плотный фиброз в области панкреатодуоденальной борозды, а также хроническое воспаление и периинтралобулярный фиброз головки поджелудочной железы, подпаянной к ДПК. Осложнения после панкреатодуоденальной резекции наблюдали у 2 (28,5 %) больных: гастростаз (тип В по ISGPS) и панкреатический свищ (тип В по ISGPF). В отдаленном периоде отмечено улучшение состояния 2 больных со стабилизацией веса и улучшением функционального состояния по шкалам опросников SF-36 и EORTIC. У других больных период наблюдения Follow-up не превышает 1 год. Выводы. Оптимальный метод клинической диагностики парадуоденального панкреатита – эндоскопическое ультразвуковое исследование, а его патоморфологическое подтверждение – наличие в стенке двенадцатиперстной кишки эктопированной панкреатической ткани или кист, хронического воспаления и фиброза, гиперплазии желез Бруннера, хронического воспаления в области панкреатодуоденальной борозды, хронического воспаления и фиброза в припаянной головке поджелудочной железы. Наиболее целесообразным методом хирургического лечения парадуоденального панкреатита остается панкреатодуоденальная резекция. Парадуоденальний панкреатит (ПДП) – рідкісне захворювання, що розвивається внаслідок хронічного запалення ектопічно розташованої підшлункової залози в стінці дванадцятипалої кишки.Мета роботи – навести власні спостереження парадуоденального панкреатиту як рідкісного патологічного стану, його клінічні та патоморфологічні прояви, методи діагностики та оперативного лікування.Матеріали та методи. Проаналізували дані клініко-інструментальних обстежень і результати хірургічного лікування вісьмох хворих на ПДП, яким у клініці хірургії та малоінвазивних технологій ДЗ «Запорізька медична академія післядипломної освіти МОЗ України» та багатопрофільній клінічній лікарні VITACENTER (м. Запоріжжя) в 2015–2019 рр. виконали панкреатодуоденальну резекцію (6 осіб), резекцію шлунка за Більрот 2 (1 пацієнт), один хворий відмовився від оперативного втручання. Усіх хворих обстежили, використовуючи лабораторні та сучасні методи променевої діагностики. Патоморфологічне дослідження операційного матеріалу виконали в патологоанатомічному відділенні Запорізького обласного патологоанатомічного бюро. Парафінові зрізи для патогістологічного дослідження забарвлювали гематоксиліном та еозином, аналізували в мікроскопі Leica DM2000Led (ФРН) із фотокамерою Leica MC190HD.Результати. Передопераційний діагноз ПДП встановили у 7 (87,5 %) пацієнтів, в 1 випадку до операції виявили кістозну пухлину голівки підшлункової залози (ПЗ). Характерна ознака ПДП під час комп’ютерної томографії – наявність потовщеної фіброзної пластини між голівкою ПЗ і дванадцятипалою кишкою (ДПК), вираженішої у венозну фазу, наявність кістозних утворень у парадуоденальній зоні . Ендоскопічне дослідження виявляло деформацію зі стенозом або підслизове утворення у низхідній частині ДПК. Під час ендоскопічного ультразвукового дослідження визначали потовщення стінки ДПК із наявністю кістозних утворень.Протягом макроскопічного дослідження видалених органокомплексів стінки ДПК потовщені, з рубцевими змінами та кістозними порожнинами. Основна патогістологічна ознака ПДП – наявність у фіброзно зміненій, потовщеній стінці ДПК ектопованих вогнищ ацинарної тканини ПЗ і кластерів аномальних панкреатичних проток різного калібру з перидуктальним хронічним запаленням, які виявлені в 4 (57,2 %) випадках. У всіх препаратах у полях фіброзу та хронічного запалення визначили кісти різного розміру: протокові кісти, вистелені протоковим епітелієм, ацинарні кісти без епітеліальної вистилки з потовщеними сполучнотканинними стінками (інкапсульовані вогнища ферментативно самозруйнованої тканини ПЗ). У 5 (62,5 %) хворих у зоні ектопії ПЗ під час мікроскопії визначена гіперплазія залоз Бруннера. У 6 (75 %) хворих зареєстрували хронічне запалення та щільний фіброз у ділянці панкреатодуоденальної борозни, а також хронічне запалення, пері- та інтралобулярний фіброз голівки підшлункової залози, підпаяної до ДПК.Ускладнення після панкреатодуоденальної резекції виникли у 2 (28,5 %) хворих: гастростаз (тип В за ISGPS) і панкреатична фістула (тип В за ISGPF). У віддаленому періоді стан 2 хворих істотно поліпшився зі стабілізацією ваги та функціональних показників за шкалами опитувальників SF-36 та EORTIC. В інших хворих період спостереження Follow-up не перевищував 1 рік.Висновки. Оптимальний метод клінічної діагностики парадуоденального панкреатиту – ендоскопічне ультразвукове дослідження, а його патоморфологічним підтвердженням є наявність у стінці дванадцятипалої кишки ектопованої панкреатичної тканини або кіст, хронічного запалення та фіброзу, гіперплазії залоз Бруннера, хронічного запалення в ділянці панкреатодуоденальної борозни, хронічного запалення та фіброзу у припаяній голівці підшлункової залози. Найдоцільнішим методом хірургічного лікування парадуоденального панкреатиту залишається панкреатодуоденальна резекція.

HISTIOCYTOSIS X: CLINICAL OBSERVATIONS

<p>Two clinical cases of pulmonary Langerhans cell histiocytosis X have been analyzed demonstrating lung and other inner organ pathology, common clinical and X-ray features but different life prognosis.</p