Сучасні погляди на філогенію та положення родини Orchidaceae Juss. у системі однодольних рослин

The article provides an overview of recent publications devoted to phylogeny and taxonomy of the family Orchidaceae Juss., with a special reference to molecular phylogenetics. Modern methods of molecular taxonomy and phylogenetics are powerful tools that clarified many long-debated problems in phylogenetic systematics of orchids. In the recent phylogenetic systems (APG, APG II and others) Orchidaceae are placed in or near the extended order Asparagales, most probably at the base of the asparagalean clade. Recent age estimations for major angiosperm groups yielded rather unexpected results indicating that the orchid clade might be among the most ancient clades of extant monocots (molecular clock estimations at ca. 110 millions years). Ancestral orchids were probably terrestrial plants, and the epiphytic habit developed in the family many times and independently in different groups. The currently accepted topology of the phylogenetic tree of Orchidaceae indicates five major clades corresponding to subfamilies Apostasioideae, Vanilloideae, Cypripedioideae, Orchidoideae, Epidendroideae. Many traditionally accepted genera proved to be polyphyletic or paraphyletic, which will result in many taxonomic and nomenclatural changes. Special studies of morphological, biogeographical and other peculiarities of critical taxa are needed to explain the newly discovered molecular phylogenetic patterns in orchids.Наведено короткий огляд сучасних публікацій, присвячених філогенії і систематиці родини Orchidaceae Juss., з урахуванням даних молекулярної філогенетики. Сучасні методи молекулярної систематики і філогенетики є потужними засобами досліджень, які дали змогу з’ясувати багато проблем у філогенетичній систематиці орхідних. У нових філогенетичних системах (APG, APG II та ін.) Orchidaceae включено до розширеного порядку Asparagales (найвірогідніше, при основі цієї клади) або поряд з ним. Останні оцінки віку основних груп покритонасінних рослин виявили досить несподівані результати, які свідчать про те, що філогенетична гілка орхідей може бути однією з найдревніших клад сучасних однодольних (за оцінкою методу “молекулярного годинника” – близько 110 млн років). Предки орхідних, ймовірно, були наземними рослинами, а епіфітизм виникав у родині неодноразово й незалежно в різних групах. Прийнята нині топологія філогенетичного дерева Orchidaceae вказує на існування п’яти основних клад, що відповідають підродинам Apostasioideae, Vanilloideae, Cypripedioideae, Orchidoideae, Epidendroideae. Багато традиційно визнаних родів виявилися поліфілетичними або парафілетичними групами, що зумовило необхідність численних таксономічних та номенклатурних змін. Для пояснення нової молекулярно-філогенетичної концепції в межах Orchidaceae потрібні спеціальні дослідження морфологічних, біо-географічних та інших особливостей критичних таксонів

Origins of native vascular plants of Antarctica: comments from a historical phytogeography viewpoint

The article provides an overview of the problem of origin of the only native vascular plants of Antarctica, Deschampsia antartica (Poaceae) and Colobanthus quitensis (Caryophyllaceae), from the viewpoint of modern historical phytogeography and related fields of science.Дан обзор проблемы происхождения аборигенных сосудистых растений Антарктики Deschampsia antartica (Poaceae) и Colobanthus quitensis (Caryophyllaceae) с точки зрения исторической фитогеографии и родственных направлений науки.Подається огляд проблеми походження єдиних аборигенних судинних рослин Антарктики Deschampsia antarctica (Poaceae) та Colobanthus quitensis (Caryophyllaceae) з точки зору історичної фітогеографії та споріднених напрямків науки

Typification of four species of Linum L.: L. flavum L., L. hirsutum L., L. extraaxillare Kit., L. nervosum Waldst et Kit

У результат! критико-систематичного опрацювання роду Linum L. флори України проаналізовано автентичний матеріал більшості видів цієї групи, які зберігаються в гербаріях LLNN, S- LLNN, ВР (фотокопії зразків), LE, MW, KW. Проведено лектотипіфікацію видів родуідашя: L. hirsutumh. (Herb. Linn. No. 396.11. — LLNN); L. flavum L. («...Calenburg et Badenae Austriae». Herb. Burser XII: 37. — UPS); L. extraaxillare Kit. {«Linum extraaxillare mihi. Semina sub. nom. L. alpini missa e Scepusio», in Herb. Kit. No. 208. — BP, 3278); L. nervosum Waldst. et Kit. («ad Pancsovam», Herb. Kit. No. 216. — BP, 3286). Для кожного виду вказані основна синоніміка, номенклатурний тип (за протологом) та лектотип, автор його виділення та місце зберігання.В результате критико-систематической обработки рода Linum L. флоры Украины проанализирован автентичный материал большинства видов данной группы, который хранится в Гербариях LINN, S- LINN, BP (фотокопии образцов), LE, MW, KW. Проведена лектотипификация видов рода Linum: L. hirsutum L. (Herb. L inn. No. 396.11. — LINN); L. flavum L. ("... Calenburg еt Badenae Austriae". Herb. Burser XII: 37. — UPS); L. extraaxillare Kit. ("Linum extraaxillare mihi. Semina sub nom. L. alpini missae Scepusio", in Herb. Kit. No. 208. — BP, 3278); L. nervosum Waldst. et Kit. ("ad Pancsovam, Herb. Kit. No. 216. — BP, 3286). Для каждого вида указаны основная синонимика, номенклатурный тип (по протологу) и лектотип, автор его выделения и место хранения

New nomenclatural combinations in Blitum L. and Kali Mill. (Chenopodiaceae): taxa occurring in Eastern Europe

П’ять нових номенклатурних комбінацій (чотири на рівні секції й одна для гібрида) запропоновані в роді Blitum L. та одна нова комбінація на рівні підвиду — в роді Kali Mill. (Chenopodiaceae). Стисло обґрунтована необхідність виділення цих родів зі складу Chenopodium L. і Salsola L. відповідно.Пять новых номенклатурных комбинаций (четыре на уровне секции и одна для гибрида) предложены в роде Blitum L. и одна новая комбинация на подвидовом уровне — в роде Kali Mill. (Chenopodiaceae). Кратко обоснована необходимость выделения этих родов из состава, соответственно, Chenopodium L. и Salsola L

Notes on Australian species of Salsola (Chenopodiaceae) and validation of Salsola sabrinae, nom. et stat. nov.

Taxonomic opinions on Australian taxa of Salsola sensu stricto (Chenopodiaceae) are analyzed in a historical context. It is concluded, based on available evidence, that the genus is probably represented in Australia and adjacent regions of southeasternmost Asia by several (4–5 or more) native species, including the currently recognized S. australis R. Br. (also naturalized in southwestern North America and southern Africa) and supposedly related taxa (S. macrophylla R. Br., S. brachypteris Moq., S. australis var. strobilifera (Benth.) Domin, etc.); the presence of introduced Eurasian species cannot be excluded as well. The new name Salsola sabrinae Mosyakin is proposed for the native Australian taxon originally described as S. tragus L. subsp. grandiflora S. Rilke (non S. grandiflora Link ex Steud.) and reported mainly from northern tropical and subtropical regions of Australia (northern Western Australia, Northern Territory, and Queensland). It is emphasized that further dedicated morphological, molecular phylogenetic, and phylogeographic studies are needed, in comparison with Eurasian species, for achieving a reliable taxonomic scheme for Australian/Australasian species of Salsola and for clarifying issues of their immigration to and diversification in Australia.В історичному контексті проаналізовані таксономічні погляди на австралійські таксони роду Salsola sensu stricto (Chenopodiaceae). На підставі наявних свідчень зроблено висновок про те, що цей рід, ймовірно, представлений в Австралії та прилеглих районах південно-східної Азії кількома (4–5 або більше) аборигенними видами, включаючи нині визнаний вид S. australis R. Br. (також натуралізований у південно-західній частині Північної Америки та Південній Африці) і, ймовірно, споріднені з ним таксони (S. macrophylla R. Br., S. brachypteris Moq., S. australis var. strobilifera (Benth.) Domin та інші); наявність адвентивних євразійських видів також не виключена. Нова назва Salsola sabrinae Mosyakin запропонована для австралійського таксона, який був раніше описаний як S. tragus L. subsp. grandiflora S. Rilke (non S. grandiflora Link ex Steud.) і наводиться переважно для північних тропічних і субтропічних регіонів Австралії (північна частина Західної Австралії, Північна Територія та Квінсленд). Зазначено, що для розробки надійної таксономічної схеми для австралійських / австралазійських видів Salsola та для з'ясування питань їхньої міграції до Австралії та подальшої диверсифікації на цій території необхідні додаткові спеціальні морфологічні, молекулярно-філогенетичні та філогеографічні дослідження.В историческом контексте проанализированы таксономические взгляды на австралийские таксоны рода Salsola sensu stricto (Chenopodiaceae). На основании имеющихся свидетельств, сделан вывод о том, что этот род, вероятно, представлен в Австралии и прилегающих районах Юго-Восточной Азии несколькими (4–5 или более) аборигенными видами, включая ныне признанный вид S. australis R. Br. (также натурализованный в юго-западной части Северной Америки и в Южной Африке) и, очевидно, родственные таксоны (S. macrophylla R. Br., S. brachypteris Moq., S. australis var. strobilifera (Benth.) Domin и другие); наличие адвентивных евразийских видов также не исключено. Новое название Salsola sabrinae Mosyakin предложено для австралийского таксона, который был ранее описан как S. tragus L. subsp. grandiflora S. Rilke (non S. grandiflora Link ex Steud.) и приводится в основном для северных тропических и субтропических регионов Австралии (северная часть Западной Австралии, Северная Территория и Квинсленд). Отмечено, что для разработки надежной таксономической схемы для австралийских / австралазийских видов Salsola и для прояснения вопросов их миграции в Австралию и дальнейшей диверсификации на этой территории необходимы дополнительные специальные морфологические, молекулярно-филогенетические и филогеографические исследования

The correct name in Knowltonia for an iconic southern African species earlier known as Anemone tenuifolia and A. capensis (Ranunculaceae)

Following recent molecular phylogenetic findings and subsequent proposals on re-circumscription of genera earlier subsumed under Anemone sensu lato (Ranunculaceae), the genus Knowltonia is accepted here in an expanded circumscription, including both dry-fruited and fleshy-fruited African species, plus some American taxa (including those earlier treated in genera Oreithales and Barneoudia), and the Tasmanian species K. crassifolia. Nomenclature of the well-known southern African dry-fruited species earlier accepted mainly under the names Anemone capensis and A. tenuifolia is discussed. The correct name of that species in Knowltonia is K. tenuifolia (L.f.) Mosyakin, comb. nov. (= Atragene tenuifolia L.f., Anemone tenuifolia (L.f.) DC.; incl. Atragene capensis L., Anemone capensis (L.) Lam., Knowltonia pulsatilloides Christenh. & Byng, etc.). It is also demonstrated that the name Anemone capensis proposed by Lamarck should be treated as a nomenclatural combination with the basionym Atragene capensis (Art. 41.4 of the ICN), not as a name of a new taxon. Taxonomic and nomenclatural implications of that conclusion are discussed. In particular, if treated in Anemone sensu lato, the correct name of this species should be Anemone capensis (L.) Lam., not A. tenuifolia (L.f.) DC. If two leaf morphs are accepted as two different species of Knowltonia, the names K. tenuifolia (with more finely dissected, triternate leaves) and K. pulsatilloides (with biternate leaves and cuneate segments) can be used; however, the species rank for these morphs should not be recommended at our present state of knowledge.Відповідно до результатів недавніх молекулярно-філогенетичних досліджень та подальших пропозицій щодо перегляду меж родів, що раніше здебільшого включалися до Anemone sensu lato (Ranunculaceae), рід Knowltonia визнається тут у розширеному обсязі, включно з африканськими видами з сухими і ягодоподібними плодами, а також деякими американськими таксонами (у тому числі тими, які раніше розглядалися у родах Oreithales і Barneoudia) і тасманійським видом K. crassifolia. Розглянуто проблеми номенклатури широко відомого південноафриканського виду, що раніше наводився переважно як Anemone capensis і A. tenuifolia. Правильна назва цього виду в роді Knowltonia – K. tenuifolia (L.f.) Mosyakin, comb. nov. (= Atragene tenuifolia L.f., Anemone tenuifolia (L.f.) DC.; incl. Atragene capensis L., Anemone capensis (L.) Lam., Knowltonia pulsatilloides Christenh. & Byng, etc.). Також показано, що назва Anemone capensis, запропонована Ламарком, має розглядатися як номенклатурна комбінація з базіонімом Atragene capensis (стаття 41.4 МКН), а не як новий вид. Обговорюються таксономічні і номенклатурні наслідки цього висновку. Зокрема, правильною назвою цього виду в разі включення його в рід Anemone sensu lato є Anemone capensis (L.) Lam., а не A. tenuifolia (L.f.) DC. Якщо два морфотипи, що розрізняються за формою листків, приймаються як два різних види роду Knowltonia, то для них можуть бути використані назви K. tenuifolia і K. pulsatilloides. Проте, ранг виду для цих таксонів не рекомендовано.В соответствии с результатами недавних молекулярно-филогенетических исследований и последующими предложениями по пересмотру границ родов, ранее часто включаемых в Anemone sensu lato (Ranunculaceae), род Knowltonia признается здесь в расширенном объеме, включая африканские виды с сухими и ягодовидными плодами, а также некоторые американские таксоны (включая те, которые ранее рассматривались в родах Oreithales и Barneoudia) и тасманийский вид K. crassifolia. Рассмотрены вопросы номенклатуры широко известного южноафриканского вида, ранее приводимого в основном под названиями Anemone capensis и A. tenuifolia. Правильное название этого вида в роде Knowltonia – K. tenuifolia (L.f.) Mosyakin, comb. nov. (= Atragene tenuifolia L.f., Anemone tenuifolia (L.f.) DC.; incl. Atragene capensis L., Anemone capensis (L.) Lam., Knowltonia pulsatilloides Christenh. & Byng, etc.). Также показано, что название Anemone capensis, предложенное Ламарком, должно рассматриваться как номенклатурная комбинация с базионимом Atragene capensis (статья 41.4 МКН), а не как новый вид. Обсуждаются таксономические и номенклатурные следствия из этого вывода. В частности, правильным названием этого вида в случае включения его в род Anemone sensu lato является Anemone capensis (L.) Lam., а не A. tenuifolia (L.f.) DC. Если два морфотипа, различающиеся по форме листьев, принимаются как два разных вида рода Knowltonia, то для них могут быть использованы названия K. tenuifolia и K. pulsatilloides, но ранг вида для этих таксонов не рекомендуется

The first record of Salsola paulsenii (Chenopodiaceae) in Ukraine, with taxonomic and nomenclatural comments on related taxa

Salsola paulsenii (Chenopodiaceae) is reported for Kyiv: several plants were found (September 2017) in a sandy ruderal area of the northwestern part of Obolon, along railway tracks leading to the grain elevator and brewery facilities of the Obolon Joint-Stock Co. Some co-occurring plants may represent hybrids of S. paulsenii and S. tragus. Data on morphology and distribution of S. paulsenii and related species are provided. If established, this species may become an invasive weed in Ukraine. Recent changes in taxonomy and nomenclature of Salsola sensu lato are discussed. Nomenclatural information is provided for species of the Ukrainian flora formerly reported in Salsola sensu lato and now placed in Salsola sensu stricto (incl. Kali), Soda, Caroxylon, Climacoptera, and Pyankovia.Адвентивний вид Salsola paulsenii (Chenopodiaceae) наведений для території м. Києва: декілька рослин були знайдені у вересні 2017 р. на піщаному ґрунті на рудеральній ділянці у північно-західній частині Оболоні, вздовж залізничних колій неподалік зернового елеватора та виробничих об'єктів ПрАТ "Оболонь". Наведені відомості про морфологічні особливості та поширення S. paulsenii та деяких споріднених видів. Якщо цей вид закріпиться в Україні, то він може стати інвазійним бур'яном. Розглянуті недавні зміни у систематиці та номенклатурі представників роду Salsola sensu lato. Надана номенклатурна інформація щодо видів флори України, які раніше наводилися у складі Salsola sensu lato, а тепер вміщені до родів Salsola sensu stricto (incl. Kali), Soda, Caroxylon, Climacoptera та Pyankovia.Адвентивный вид Salsola paulsenii (Chenopodiaceae) приведен для территории г. Киева: несколько растений были обнаружены в сентябре 2017 г. на песчаной почве на рудеральном участке в северо-западной части Оболони, вдоль железнодорожных путей поблизости зернового элеватора и производственных объектов ЧАО "Оболонь". Приведены сведения о морфологических особенностях и распространении S. paulsenii и некоторых родственных видов. Если этот вид закрепится в Украине, то он может стать инвазивным сорняком. Рассмотрены недавние изменения в систематике и номенклатуре представителей рода Salsola sensu lato. Предоставлена номенклатурная информация о видах флоры Украины, которые ранее приводились в составе Salsola sensu lato, а теперь перемещены в роды Salsola sensu stricto (incl. Kali), Soda, Caroxylon, Climacoptera и Pyankovia

Taxonomic and nomenclatural notes on Pontic-Mediterranean coastal and some Australasian taxa of Salsola (Chenopodiaceae)

Current and historical views on taxonomy and nomenclature of Pontic-Mediterranean coastal and some Australasian taxa of Salsola (Chenopodiaceae) are analyzed. Taxonomic identity and nomenclature of several names applied and misapplied to members of the species group known in recent publications mainly as Salsola pontica (Pall.) Degen sensu lato are discussed. It is demonstrated that Kali dodecanesicum C. Brullo & al. is a later synonym of Salsola squarrosa Steven ex Moq., which appears to be the earliest species-rank name available for the whole Pontic-Mediterranean group of taxa. This group is represented by Western Mediterranean (S. controversa Tod. ex Lojac.), Eastern Mediterranean (S. squarrosa s. str.), and mainly Pontic (S. pontica s. str.) geographical races. Considering the blurred morphological and geographical limits between these taxa, they are better treated as three subspecies of S. squarrosa: subsp. controversa (Tod. ex Lojac.) Mosyakin, comb. nov., subsp. squarrosa, and subsp. pontica (Pall.) Mosyakin, comb. nov., respectively. It is demonstrated that S. macrophylla R. Br. (described from Australia) is not conspecific with any of Pontic-Mediterranean coastal taxa but is probably related to the currently recognized species S. australis R. Br. The identity of S. brachypteris Moq. (described from Java, Indonesia) remains uncertain but, judging from available evidence, it is most probably either related to or conspecific with S. macrophylla, or some other insufficiently known Australasian species. The problem of conflicting typifications and application of the name S. caroliniana Walter is briefly discussed; it is concluded that the name should be proposed for rejection. The need for further morphological, molecular phylogenetic, and phylogeographic studies of coastal Eurasian and Australasian species of Salsola is emphasized.Проаналізовано сучасні та історичні погляди щодо систематики та номенклатури понтично-середземноморських та деяких австралазійських таксонів Salsola (Chenopodiaceae). Обговорюється таксономія та номенклатура декількох назв, які раніше застосовувалися до представників видової групи, що здебільшого була визнана у недавніх публікаціях під назвою Salsola pontica (Pall.) Degen s. l. Показано, що Kali dodecanesicum C. Brullo & al. є синонімом раніше описаного виду Salsola squarrosa Steven ex Moq.; остання назва є пріоритетною у ранзі виду для усієї понтично-середземноморської групи таксонів. Ця група представлена західносередземноморською (S. controversa Tod. ex Lojac.), східносередземноморською (S. squarrosa s. str.) та переважно чорноморсько-каспійською (S. pontica s. str.) географічними расами. Враховуючи нечіткі морфологічні та географічні межі між цими таксонами, їх доцільно розглядати як три підвиди виду S. squarrosa: subsp. controversa (Tod. ex Lojac.) Mosyakin, comb. nov., subsp. squarrosa, та subsp. pontica (Pall.) Mosyakin, comb. nov., відповідно. Показано, що вид S. macrophylla R. Br. (описаний з Австралії) є відмінним від усіх понтично-середземноморських прибережних таксонів; натомість він, очевидно, споріднений з нині визнаним видом S. australis R. Br. Ідентичність S. brachypteris Moq. (описаний з о. Ява, Індонезія) лишається невизначеною; судячи з наявних даних, цей таксон, ймовірно, споріднений з S. macrophylla або з деякими іншими недостатньо відомими австралазійськими видами. Стисло розглянута проблема типіфікації та застосування назви S. caroliniana Walter; зроблено висновок, що цю назву слід запропонувати до відхилення. Наголошено на потребі проведення подальших морфологічних, молекулярно-філогенетичних та філогеографічних досліджень приморських євразійських та австралазійських видів Salsola.Проанализированы современные и исторические взгляды на систематику и номенклатуру понтическо-средиземноморских и некоторых австралазийських таксонов рода Salsola ( Chenopodiaceae). Обсуждены систематика и номенклатура нескольких названий, которые ранее применялись к представителям видовой группы, которая признавалась в недавних публикациях преимущественно под названием Salsola pontica (Pall.) Degen s. l. Показано, что Kali dodecanesicum C. Brullo & al. является синонимом ранее описанного вида Salsola squarrosa Steven ex Moq.; последнее название является приоритетным в ранге вида для всей понтическо-средиземноморской группы таксонов. Эта группа представлена западносредиземноморской (S. controversa Tod. ex Lojac.), восточносредиземноморской (S. squarrosa s. str.) и преимущественно черноморско-каспийской (S. pontica s. str.) географическими расами. Учитывая нечеткие морфологические и географические границы между этими таксонами, их целесообразно рассматривать как три подвида вида S. squarrosa: subsp. controversa (Tod. ex Lojac.) Mosyakin, comb. nov., subsp. squarrosa, и subsp. pontica (Pall.) Mosyakin, comb. nov., соответственно. Показано, что вид S. macrophylla R. Br. (описан из Австралии) отличается от всех понтическо-средиземноморских прибрежных таксонов; он, очевидно, является родственным признанному сейчас виду S. australis R. Br. Идентичность S. brachypteris Moq. (описан с о. Ява, Индонезия) остается неопределенной; судя по имеющимся данным, этот таксон, вероятно, родственен S. macrophylla или некоторым другим недостаточно изученным австралазийским видам. Кратко рассмотрена проблема типификации и применения названия S. caroliniana Walter; сделан вывод о том, что это название следует предложить номенклатурно отвергнуть. Отмечена необходимость проведения дальнейших морфологических, молекулярно-филогенетических и филогеографичних исследований приморских евразийских и австралазийских видов Salsola

Nomenclatural and taxonomic notes on Jacobaea borysthenica (Asteraceae) and some related taxa

Following our recent lectotypification (with a specimen from G-DC) of the name Senecio praealtus Bertol. var. borysthenicus DC. validated by de Candolle based on Andrzejowski's and Besser's specimens from Ukraine, we provide here information on additional original specimens of that taxon (KW: Besser and Turczaninow historical collections), which is now recognized as Jacobaea borysthenica (DC.) B.Nord. & Greuter and which was until recently widely accepted as Senecio borysthenicus (DC.) Andrz. ex Czern. (Asteraceae). In particular, there are two isolectotypes in KW collected by Andrzejowski near Kyslyakivka (now Lymany, Mykolayiv Region, Ukraine), as well as some other specimens collected near Zaporizhzhya (Andrzejowski) and in southern Podolia (Besser and/or Andrzejowski). Some related Eastern European taxa of the taxonomically complicated Jacobaea vulgaris Gaertn. (= Senecio jacobaea L.) aggregate and misapplied names are discussed as well. The identity of the name Senecio divaricatus Andrz. (nom. illeg., non L.) is clarified; it is a synonym of Jacobaea borysthenica. It is also confirmed that Senecio podolianus Panigrahi is an illegitimate replacement name for S. borysthenicus. Jacobaea borysthenica seems to be closely related to J. andrzejowskyi (Tzvelev) B.Nord. & Greuter and J. vulgaris subsp. pannonica Hodálová & Mered'a; the two latter taxa morphologically differ from J. borysthenica but are very similar to each other and may be even conspecific. Further studies are needed for clarifying the complex evolutionary and biogeographical patterns within the J. vulgaris aggregate in Eastern Europe and adjacent areas.На доповнення до нещодавно проведеної нами лектотипіфікації назви Senecio praealtus Bertol. var. borysthenicus DC. (зразок з гербaрію G-DC), що була запропонована О.П. де Кандоллем на основі зразків А.Л. Анджейовського та В.Г. Бессера з України, ми подаємо тут інформацію про додаткові оригінальні зразки цього таксона (KW: історичні гербарні колекції Бессера та Турчанінова), який зараз розглядається як Jacobaea borysthenica (DC.) B.Nord. & Greuter, а донедавна широко визнавався як Senecio borysthenicus (DC.) Andrz. ex Czern. (Asteraceae). Зокрема, у гербарії KW виявлено два ізолектотипи, зібрані Анджейовським біля Кисляківки (зараз Лимани, Миколаївська область, Україна), а також деякі інші зразки, зібрані біля Запоріжжя (Анджейовський) та на півдні Поділля (Бессер та/або Анджейовський). Обговорені деякі споріднені східноєвропейські таксони зі складу систематично складної групи Jacobaea vulgaris Gaertn. (= Senecio jacobaea L.) aggr., а також назви, що були невірно застосовані до нашого таксона. Прояснено таксономічний статус Senecio divaricatus Andrz. (nom. illeg., non L.): ця назва є синонімом Jacobaea borysthenica. Підтверджено, що Senecio podolianus Panigrahi є незаконною назвою, помилково запропонованою на заміну S. borysthenicus. Ймовірно, що вид Jacobaea borysthenica близько споріднений з J. andrzejowskyi (Tzvelev) B.Nord. & Greuter та J. vulgaris subsp. pannonica Hodálová & Mered'a; два останні морфологічно відмінні від J. borysthenica, але дуже подібні між собою, а може й належать до одного й того ж виду. Потрібні подальші дослідження для виявлення складної еволюційної та біогеографічної картини у межах видового комплексу J. vulgaris aggr. у Східній Європі та на прилеглих територіях