Біохімічні та алелопатичні особливості Adonis vernalis, Allium ursinum та Leucojum vernum у Національному ботанічному саду імені М.М. Гришка НАН України

The article presents the results of a study on the content and dynamics of the accumulation of biogenic elements and brassinolides in plants of Adonis vernalis, Allium ursinum, and Leucojum vernum in Kyiv, Ukraine. Data is provided on allelopathic activity, content of macro- and microelements, phenolic compounds, and laccase activity in plants and the rhizosphere soil under the conditions of the M.M. Gryshko National Botanical Garden of the National Academy of Sciences of Ukraine (NBG). The plants from the collection of the NBG were used as objects of study in field experiments. The content of biogenic elements in plant tissues and soil was analyzed using an inductively coupled plasma spectrometer. The allelopathic analysis of soil was conducted using a direct bioassay method with Lepidium sativum seedlings as the test object. Phenolic compounds were extracted from the soil using the ion exchange (desorption) method. The content of brassinosteroids was measured spectrophotometrically at a wavelength of 450 nm. The content of laccase was measured spectrophotometrically at a wavelength of 530 nm.The results demonstrate that model plant species employ a wide range of physiological mechanisms throughout the vegetation period to enhance their resistance to abiotic factors. These mechanisms include maintaining potassium and calcium balance and utilizing hormonal compounds. Plants have been proven to have compensatory mechanisms in response to stress factors, substituting one biochemical marker of resistance with another. Both, brassinosteroids and silicon, contribute to the adaptive capacity of organisms.У статті наведено результати дослідження вмісту та динаміки накопичення біогенних елементів і брасинолідів у рослинах Adonis vernalis, Allium ursinum та Leucojum vernum у Києві, Україна. Наведено дані щодо алелопатичної активності, розподілу макро- і мікроелементів, фенольних сполук, активності лаккази в ризосферному ґрунті в умовах Національного ботанічного саду імені М.М. Гришка НАН України (НБС). Як об’єкти дослідження в польових дослідах використовувалися рослини з колекції НБС. Вміст біогенних елементів у тканинах рослин і ґрунті аналізували за допомогою спектрометра з індуктивно зв’язаною плазмою. Алелопатичний аналіз ґрунту проводили методом прямого біотестування з використанням проростків Lepidium sativum як тест-об’єкта. Фенольні сполуки екстрагували з ґрунту іонообмінним (десорбційним) методом. Вміст брасиностероїдів вимірювали спектрофотометрично при довжині хвилі 450 нм. Вміст лаккази вимірювали спектрофотометрично на довжині хвилі 530 нм.Результати показали, що модельні види рослин використовують широкий спектр фізіологічних механізмів протягом вегетаційного періоду для підвищення стійкості до абіотичних факторів. Ці механізми включають підтримку балансу калію та кальцію та використання гормональних сполук. Доведено, що рослини мають компенсаторні механізми у відповідь на стресові фактори, замінюючи один біохімічний маркер стійкості іншим. І брасиностероїди, і кремній сприяють адаптаційній здатності організмів

Рецензія на книгу: Мінарченко В.М. та ін. «Атлас морфолого-анатомічних ознак сировини дикорослих споріднених видів лікарських рослин України»

Review of the book: Minarchenko V.M. et al. “Atlas of morphological and anatomical features of raw materials of wild related species of medicinal plants of Ukraine” / Minarchenko V.M., Timchenko I.A., Dvirna T.S., Futorna O.A., Makhinya L.M., Glushchenko L.A. – Kyiv: Palivoda A.V., 2022. – 406 p.Рецензія на книгу: Мінарченко В.М. та ін. «Атлас морфолого-анатомічних ознак сировини дикорослих споріднених видів лікарських рослин України» / Мінарченко В.М., Тимченко І.А., Двірна Т.С., Футорна О.А., Махиня Л.М., Глущенко Л.А. – Київ: Паливода А.В., 2022. – 406 с

Фенотипічна мінливість структури епідермісу та кремнієві включення у листках Quercus robur у парку “Феофанія”

The micromorphology of the leaf epidermis, localization, and silicon content in the epidermal cells of Quercus robur leaves growing in the shade and under direct sunlight in the Feofaniya Park (Kyiv, Ukraine) were studied using scanning electron microscopy and laser confocal microscopy. Silicon inclusions were found in the anticlinal and periclinal walls of adaxial epidermal cells, trichomes, guard cells of stomata, and walls of regular epidermal cells on the abaxial leaf surface, the amount of which varied according to the conditions of growth. Natural shading and the intensity of solar irradiation were found affecting the size of leaf blades, the ultrastructure of the leaf epidermis, and changes in the silicon content of oak leaves. Studies have shown that the anticlinal walls of the adaxial epidermis and the trichomes and stomata of the abaxial epidermis of leaves are the main silicon accumulators. The findings suggest that changes in leaf microstructure and silicon content contribute to maintaining optimal water balance in plants and can be regarded as signs of phenotypic plasticity in plants and an adaptive marker depending on the sunlight conditions of oak growth.За допомогою скануючої електронної мікроскопії та лазерної конфокальної мікроскопії досліджено мікроморфологію листкового епідермісу, а також локалізацію та вміст кремнію в епідермальних клітинах листків дерев Quercus robur, що зростали у затінку та під прямим сонячним світлом у парку “Феофанія” (Київ, Україна). В антиклінальних і периклінальних стінках клітин адаксіального епідермісу, у трихомах, замикаючих клітинах продихів і стінках звичайних клітин епідермісу абаксіальної поверхні виявлено кремнієві включення, кількість яких варіювала залежно від умов зростання. Виявлено, що природне затінення та інтенсивність сонячного опромінення впливають на розмір листкових пластинок, ультраструктуру епідермісу листків та вміст кремнію в листках дубу. Дослідження показали, що антиклінальні стінки адаксіального епідермісу, а також трихоми і продихи абаксіального епідермісу листків є основними накопичувачами кремнію. Отримані дані дозволяють припустити, що зміни мікроструктури листків та вмісту кремнію сприяють підтримці оптимального водного балансу рослин і можуть розглядатися як ознаки фенотипової пластичності, а також як адаптивний маркер залежно від умов сонячного освітлення дуба звичайного

Новий надранній сорт кизилу (Cornus mas L.)

The fruits of cornelian cherry (Cornus mas L.) have long been eaten and used for medicinal purposes. During the long history of their use, many cultivars have been created with a wide range of shapes, sizes, colors, biochemical composition, and fruit ripening dates, allowing the planting of the cornelian cherry in different geographical locations and a wide range of environmental conditions. The M.M. Gryshko National Botanical Garden of the National Academy of Sciences of Ukraine (Kyiv, Ukraine) has an extensive collection of C. mas cultivars, which differ in many respects, including the time of fruit ripening. Recently a new cultivar, ‘Vytivka Svitlany’, marked by a very early ripening time, has been bred. The fruits of cultivar ‘Vytivka Svitlany’ are red or dark red, oval and more or less elongated, cut off at the top and slightly concave, shiny, juicy, sweet-sour, and slightly tart, with a delicate aroma. After full ripening, the fruits crumble quickly. They are deliciously fresh and suitable for processing in the food industry. In the present paper, the morphological features and biometric characteristics of the fruits of the new cultivar in comparison with other early-ripening cultivars (red-fruited ‘Olena’ and yellow-fruited ‘Alyosha’), as well as the principal biochemical composition of the fruits and its phenological phases for the seasonal development in 2021 according to BBCH scale are represented.Кизил (Cornus mas L.) упродовж століть відомий як цінна плодова і лікарська рослина. За довгу історію його культивування виведено багато сортів з широким діапазоном форми, розміру, кольору, біохімічного складу та терміну дозрівання плодів, що дозволило вирощувати кизил у різних географічних зонах за дуже несхожих умов довкілля. У Національному ботанічному саду імені М.М. Гришка НАН України сформовано велику колекцію сортів кизилу, що різняться зокрема й за часом дозрівання плодів. Нещодавно створений новий сорт ‘Витівка Світлани’ відзначається надраннім терміном дозрівання плодів. Плоди сорту ‘Витівка Світлани’ червоні або темно-червоні, овальні та більш-менш видовжені, зверху зрізані та злегка увігнуті, блискучі, соковиті, кисло-солодкі та трохи терпкі на смак з тонким ароматом. Вони смачні свіжі й придатні для переробки у харчовій промисловості. В цій статті наведено морфологічні особливості та біометричні характеристики плодів нового сорту у порівнянні з ранньостиглими сортами (червоноплодим ‘Олена’ та жовтоплодим ‘Альоша’), а також описано основний біохімічний склад плодів та фенологічні фази розвитку нового сорту у 2021 р. за кодифікацією BBCH

Діброва Дендропарку “Олександрія”. Частина 1. Від корінного до антропогенно трансформованого насадження

This study aimed to determine the level of preservation of primeval forest criteria and the extent of anthropogenic transformation in the old-growth oak forest of the Dendropark “Оlexandria”. This age-old oak forest of natural origin covers an area of 31.8 ha with 1413 oaks. Another 8.8 ha of the oak plantations with 462 oaks belong to artificial landscape compositions.For over 200 years of existence since the creation of the Dendropark “Оlexandria”, the oak forest has preserved a number of criteria characteristics of virgin forests. In particular, it kept the complex mosaic-tiered forest structure. The indigenous associations of oak forests of hazel-ash (Quercetа (roboris) coryloso-aegopodiosum) and Tatar maple-stellar (Quercetа (roboris) acerioso (tatarici) stellariosum) remained. The dominant species, Quercus robur, retained the function of a unifier with a share in the first tier of 70–100 %. The floristic core of the main forest-forming species has been preserved too.The oak forest is a habitat for many woody and herbaceous plants of the local flora, including threatened species. The oak forest is characterized by high structural complexity, particularly a diverse epiphytic lichen flora, the presence of rare species, and 15 indicator species of old-growth forests and virgin forests. The oak forest is a habitat for 62 species of birds, mostly inhabitants of forests. A large part of the oak forest contains dead wood of the uniflorus species and its companions in various stages of decomposition.The anthropogenic interference in the oak forest has been long and varied. Since the foundation of the park and subsequently, the oak forest has been subjected to excessive fragmentation and introduction of introductions, creating decorative landscape compositions within the oak forest, mainly in the central part. This caused significant ecotonisation of the oak forest and displacement of Q. robur.Current research has revealed a number of criteria that classify the oak forest as a successor to the primeval forest, which gives the oak forest an exceptional value.Метою даної праці було визначення рівня збереження критеріїв первісних лісів та міри антропогенної трансформації в віковій діброві дендропарку “Олександрія”. Вікове дубове насадження природного походження займає площу 31,8 га на якій зростає 1413 дубів. Ще 8,8 га діброви з 462 дубами є штучними ландшафтними композиціями.За більш як 200 річне існування з часу створення парку “Олександрія” в діброві збереглося цілий ряд критеріїв, характерних для пралісів. Зокрема, збереглися складна мозаїчно-ярусна структура. Також збереглися корінні асоціації – дубові ліси ліщиново-яглицеві (Quercetа (roboris) coryloso-aegopodiosum) і татарськокленово-зірочникові (Quercetа (roboris) aceriosо (tatarici) stellariosum). Домінуючий вид, Quercus robur, зберіг функцію едифікатора з долею в першому ярусі 70–100 %. Збережене флористичне ядро із головних лісотвірних видів.Діброва є оселищем для цілого ряду деревних і трав’яних рослин місцевої флори, в тому числі і зникаючих видів. Для діброви характерна висока структурна складність, зокрема виявлено різноманітну епіфітну ліхенофлору, рідкісні види, 15 індикаторних видів старих лісів і пралісів. Діброва є оселищем для 62 видів птахів, переважно жителів лісових біотопів. На значній частині діброви знаходиться мертва деревина виду едифікатора і його супутників різних стадій розкладу.Антропогенне втручання в діброву було тривалим і різноманітним. З часів заснування парку і після цього діброва зазнала надмірної фрагментації і введення до її складу інтродуцентів, створення в межах діброви декоративних ландшафтних композицій, головним чином в центральній частині діброви. Це викликало значну екотонізацію діброви і витіснення Q. robur.Це дослідження дозволили виявити цілий ряд критеріїв, що відносять діброву як до спадкоємця первісного лісу, що надає діброві особливої цінності

Повідомлення про новий сорт Crataegus ‘Kokhno’ та +Crataegomespilus

Crataegus (+Crataegomespilus) ‘Kokhno’ is a new graft chimera originated from the junction where Crataegus germanica (= Mespilus germanica) scion was top-grafted onto a stock Crataegus sp. In 1993, in the arboretum of one of the forestry-division offices in the Volhynia region, Vladyslav Oleshko found a putative hybrid between hawthorn and medlar, which was named in honor of well-known Ukrainian dendrologist Mykola Kokhno. He believed this plant was the result of a crossing between Mespilus germanica and Crataegus ucrainica because it was characterized by heterophylly having a mixture of both medlar and hawthorn leaves. The flowers of this plant are not solitary but placed in corymbs. The fruits are not aligned in size and range from 0.5–5.0 cm in diameter. The study of this hawthorn-medlar in the dendrological collection of the M.M. Hryshko National Botanical Garden (Kyiv, Ukraine) led to the conclusion that it is a graft chimera, not a hawthorn-medlar sexual hybrid. This hawthorn-medlar cultivar is morphologically similar to medlar but differs in the arrangement of flowers and fruits. The fruits typical for varietal medlar develop from solitary flowers, whereas atypical small fruits are located in groups. Both types of fruits have no germs in the stones. The cultivar ‘Kokhno’ is adapted to the Forest-Steppe of Ukraine and performs well as an ornamental and fruit plant. An outline of the history and nomenclature of graft hybrids (chimeras) between Crataegus and Mespilus is given.Crataegus (+Crataegomespilus) ‘Kokhno’ – це нова прищеплена химера, що виникла з місця з’єднання Crataegus germanica (= Mespilus germanica) прищепленого на Crataegus sp. У 1993 році Владислав Олешко в дендропарку одного з лісгоспів Волинської області знайшов вірогідний гібрид глоду з мушмулою, який назвав на честь відомого українського дендролога Миколи Кохна. Він вважав, що ця рослина є результатом схрещування Mespilus germanica з Crataegus ucrainica, оскільки характеризується гетерофілією, маючи суміш листків мушмули та глоду; не поодинокі, а розташовані в щитках квітки; його плоди не вирівняні за розмірами й коливаються від 0,5 до 5,0 см в діаметрі. Вивчення цієї глодомушмули в дендрологічній колекції Національного ботанічного саду ім. М.М. Гришка дозволило зробити висновок, що вона є прищепленою химерою, а не статевим гібридом глоду з мушмулою. Цей сорт глодомушмули морфологічно схожий з мушмулою, але відрізняється розташуванням квіток і плодів. Плоди подібні до плодів сортової мушмули розвиваються з поодиноких квіток, тоді як нетипові дрібні плоди скупчені групами. Плоди обох типів не містять насінин у кісточках. Сорт ‘Kokhno’ адаптований до умов Лісостепу України і демонструє хороші показники як декоративна і плодова культура. Подано нарис історії та номенклатури прищеплених гібридів (химер) між Crataegus і Mespilus

Мікроморфологія та анатомія плоду Iris pseudacorus L.

Based on the suggestion that flower and fruit are integrally evolving structures, we aimed to reveal the floral traits persisting in the fruit structure in Iris pseudacorus, a widely distributed riparian species in Ukraine. We intended to compare the results with the other Iris species studied previously and reveal the constancy of micromorphological features of fruit interior structure. We revealed exomorphological and micromorphological peculiarities of the fruiting ovary using the model of vertical zonality of the gynoecium, vascular anatomy, and general anatomy of the fruit wall. In the fruiting ovary of I. pseudacorus, we revealed the presence of three vertical zones: short synascidiate zone, long symplicate zone bearing uniseriate seeds, and hemisymplicate zone located in the fruit beak. The vascular system of the ovary is composed of dorsal, septal, and ventral veins. Each of three dorsal veins divides radially into the outer tepal trace, stamen trace, and dorsal carpellary bundle, while each septal vein divides tangentially into three bundles of the inner tepal trace. Paired ventral veins enter the ovary from its bottom and supply ovules and seeds. The exocarp is composed of polygonal cells with thickened cellulose walls. The endocarp is uniseriate, unlignified, and composed of live prosenchymal cells, which are elongated tangentially. In the parenchymatous mesocarp, a great number of secretory canals with tannin-like content occur. The dehiscence of fruit on three valves proceeded by both dorsal and ventral slits. Dorsal slits are formed along dorsal grooves and provided by small-celled tissue surrounding the dorsal veins. The presence of ventral sutures of carpels in the symplicate zone of the ovary provides ventral dehiscence of fruit. Hence, the structure of the fruiting ovary in I. pseudacorus is comparable to that of other Iris species. Our investigation confirmed that the vertical zonality, placentation, and vascular system of the gynoecium in Iris can be appropriately estimated in the fruiting stage because the structural components of the ovary, which developed at the pre-anthetic phase, persist in the fruit.Ґрунтуючись на уявленнях про те, що квітка і плід є цілісною еволюціонуючою структурою, ми спробували з’ясувати особливості будови квітки, які проявляються у структурі плоду на прикладі Iris pseudacorus, широко поширеного в Україні прибережного виду. Ми мали намір порівняти результати з іншими видами Iris, дослідженими раніше, і виявити стабільність мікроморфологічних ознак внутрішньої будови плоду. Для цього дослідження ми вивчали екзоморфологічні та мікроморфологічні особливості зав’язі плоду, використовуючи модель вертикальної зональності гінецею, васкулярну анатомію та анатомію оплодня. У зав’язі I. pseudacorus на стадії плоду ми виявили три вертикальні зони: коротку синасцидіатну, довгу симплікатну зону з насінинами, розміщеними однорядно, та гемісимплікатну зону у носику плоду. Провідна система зав’язі складається з дорзальних, септальних і вентральних жилок. Кожна з трьох дорзальних жилок поділяється радіально на слід зовнішнього листочка оцвітини, слід тичинки і дорзальний пучок плодолистка. Кожна септальна жилка поділяється тангентально на три пучки сліду внутрішнього листочка оцвітини. Парні вентральні жилки входять у зав’язь знизу і живлять насінні зачатки і насінини. Екзокарпій складається з багатокутних клітин з потовщеними целюлозними стінками. Ендокарпій однорядний, нездерев’янілий, складається з прозенхімних клітин, витягнутих горизонтально. В паренхімному мезокарпії виявлено велику кількість секреторних канальців з таніноподібним вмістом. Розкривання плоду на три стулки здійснюється завдяки дорзальним та вентральним щілинам. Дорзальні щілини формуються вздовж дорзальних борозенок і з’являються завдяки дрібно-клітинній тканині навколо дорзальної жилки. Наявність вентральних швів плодолистків у симплікатній зоні зав’язі забезпечує вентральне розкривання плоду. Структура плоду I. pseudacorus подібна на структуру плодів інших видів роду Iris. Наше дослідження підтверджує, що вертикальну зональність гінецею, плацентацію та провідну систему гінецею в роді Iris можна належним чином проаналізувати на стадії плодоношення, оскільки компоненти будови зав’язі, які формуються на пре-антетичній стадії, зберігаються у плоді

Ще один наслідок впливу нічного штучного світла

Using artificial light at night gives a lot of benefits for humanity, but, at the same time, it has changed our planet significantly. However, the problem was not taken seriously until its scale became noticeable. Though, skepticism, even among many recognized researchers, is still present, although this is expressed mainly in personal conversations. But, in any way the number of studies on this topic is increasing quite rapidly. Unfortunately, a part of these publications is not qualitative, published apparently without proper review, and this can seriously distort the understanding of the problem, have an impact on other scientific research, and also complicate the search for optimal ways to solve the problem of light pollution. One of such recently published works with the title “The effect of nighttime lighting on the anatomical and physiological features of the leaves of linden, horse chestnut, and plane trees in garden-park and street plantings of Kyiv” has caused a desire to pay attention to this situation, and to prevent similar ones in the future. So, the critical review of the mentioned study is presented here.Використання нічного штучного світла надає багато користі для людства, але, в той же час, істотно змінило нашу планету. Однак до проблеми серйозно не ставилися, поки не стали помітні її масштаби. Хоча скептицизм, навіть у багатьох визнаних дослідників, все ще присутній, висловлюється він переважно в особистих розмовах. Але, у будь-якому випадку кількість досліджень на цю тему зростає досить швидко. На жаль, частина цих публікацій є неякісними, опублікованими, очевидно, без належного рецензування, що може серйозно спотворити розуміння проблеми, вплинути на інші наукові дослідження, а також ускладнити пошук оптимальних шляхів вирішення проблеми світлового забруднення. Одна з таких нещодавно опублікованих робіт під назвою “Вплив нічного освітлення на анатомо-фізіологічні особливості листя липи, каштана кінського, і платана в садово-паркових і вуличних насадженнях Києва” викликала бажання звернути увагу на цю ситуацію, та не допустити повторення у майбутньому. Отже, тут подано критичний огляд згаданого дослідження

Вплив нічного освітлення на анатомічні і фізіологічні властивості листків липи, гіркокаштана і платана у садово-паркових і вуличних насадженнях Києва

The effect of nighttime lighting on the anatomical and morphological structure and the content of photosynthetic pigments in the leaves of Tilia cordata, Aesculus hippocastanum, and Platanus acerifolia was estimated on the example of garden-park and street plantings of Kyiv. At the experimental sites, the level of illumination and the soil surface temperature during the day and night periods were examined. The anatomical and morphological structure of the leaves was studied using transmission electron microscopy. The content of photosynthetic pigments (chlorophylls and carotenoids) in tree leaves was determined spectrophotometrically.The analysis of variance revealed that nighttime lighting significantly affected the anatomical structure and the content of photosynthetic pigments in the leaves of T. cordata and P. acerifolia. In A. hippocastanum, only parameters of stomata and palisade parenchyma showed a significant reaction to this stress factor.Досліджено вплив штучного нічного освітлення на анатомо-морфологічну структуру та вміст фотосинтетичних пігментів в листках насаджень Tilia cordata, Aesculus hippocastanum і Platanus acerifolia на прикладі садово-паркових і вуличних насаджень Києва. На дослідних ділянках реєстрували рівень освітленості, температуру на поверхні ґрунту в денний та нічний періоди. Анатомо-морфологічну структуру листків досліджували за допомогою трансмісійного електронного мікроскопу. Вміст фотосинтетичних пігментів (хлорофілів і каротиноїдів) у листках дерев визначали спектрофотометрично.Результати дисперсійного аналізу показали, що нічне освітлення суттєво впливає на анатомо-морфологічну структуру, а також вміст фотосинтетичних пігментів у листках T. cordata і P. acerifolia. Водночас, в A. hippocastanum лише морфологічні показники продихів і палісадної паренхіми виявили істотну залежність від цього стресового фактору

Гриби і грибоподібні організми Ківерцівського національного природного парку “Цуманська пуща”

As a result of mycological surveys of the territory of Kivertsi National Nature Park “Tsumanska Pushcha” during 2004–2021, 203 species of fungi and fungus-like organisms were detected and registered. A comparative analysis of the species composition of the mycoflora of the park was carried out. The most diversified and rich was the phylum Basidiomycota, which comprises 172 species, belonging to 48 genera of 49 families, ten orders of the class Agaricomycetes. Many rare macromycetes that are rare or relatively rare for Ukraine (i.e., Cortinarius bolaris, Craterellus cornucopioides, Entoloma bloxamii, Fistulina hepatica, and Gyroporus castaneus) and listed in the Red Book of Ukraine (Grifola frondosa, Phaeolepiota aurea, Pseudoboletus parasiticus, and Sparassis crispa) have been discovered. For two species listed in the Red Book of Ukraine (Grifola frondosa and Pseudoboletus parasiticus), new localities have been discovered. As of today, the conducted studies expand information about the mycoflora of the Kivertsi National Nature Park “Tsumanska Pushcha”. However, the mycoflora of the park still requires further, more detailed research and inventory.У результаті мікологічних обстежень території Ківерцівського національного природного парку “Цуманська пуща” впродовж 2004–2021 років виявлено та зареєстровано 203 види грибів і грибоподібних організмів. Проведено порівняльний аналіз видового складу мікофлори парку. Найбільш таксономічно різноманітним та багатим виявився відділ Basidiomycota, який налічує 172 види, що належать до 48 родів із 49 родин, десяти порядків з класу Agaricomycetes. Виявлено низку раритетних макроміцетів, які є рідкісними чи відносно рідкісними в Україні (Cortinarius bolaris, Craterellus cornucopioides, Entoloma bloxamii, Fistulina hepatica і Gyroporus castaneus) та занесені до Червоної книги України (Grifola frondosa, Phaeolepiota aurea, Pseudoboletus parasiticus і Sparassis crispa). Для двох видів, які занесені до Червоної книги України (Grifola frondosa та Pseudoboletus parasiticus) встановлено нові локалітети. Станом на сьогодні проведені дослідження розширюють відомості про мікофлору національного природного парку “Цуманська пуща”. Однак мікофлора парку все ще потребує подальших детальніших досліджень та інвентаризації