Budget Decentralization in Ukraine: the Essence and Main Advantages of the Reform

У статті проведено аналіз сутності бюджетної децентралізації. Досліджено та виокремлено визначальні переваги курсу бюджетної децентралізації, який ґрунтується на принципах побудови територіальної організації влади на основі відмови від централізованого управління, субсидіарності, стабілізації розвитку економіки територій. Встановлено позитивні тенденції зрушень після проведених заходів на шляху до побудови конкурентоспроможної держави із фінансово незалежними регіонами. On the basis of the complex analysis, the study has revealed that the budget decentralization is a guaranteeing factor on the way to the European integration and demolishing the barrier between the «center-regions». The essence of budget decentralization is substantiated on the basis of various scientific approaches. The emphasis is on determining the benefits of the fiscal decentralization, based on the principles of building a territorial model of power based on the refusal of centralized management, subsidiarity, stabilization of the economic development of local territories. The in-depth analysis of the issues allows revealing the positive tendencies of the shifts as a result of the undertaken measures on the way to building a competitive state with financially independent regions. The authors determine the priorities of further actions of the state authorities to achieve the guiding goal – the greater autonomy of the regions by giving the latter a wide range of powers in the field of finance

Досвід лікування дітей із магнітами шлунково-кишкового тракту

Introduction. The probability of neodymium magnets ingestion in the gastrointestinal tract (GIT) by children is very high, however, there is still no unified treatment algorithm of their removal: some authors recommend to wait, while others insist on immediate endoscopic removal or surgery.Objective: management improvement of treating children with magnets in the gastrointestinal tract.Material and methods. There were 7 children with magnets in their GIT followed-up. All children underwent complete general clinical and instrumental examination (abdominal ultrasound, abdominal X-ray).Results. The examination revealed gastric location of magnets in 3 (42.9%) children: in 1 case, it was passed in the stool, in 1 case – removed using EGDS, and 1 case required a gastrotomy. In the rest 4 (57.1%) children magnets were detected in the intestine, and laparotomy was performed for peritonitis and intestinal obstruction. Six children (85.7%) were recovered. Based on the results of case study, a treatment algorithm is developed for the suspected swallowed magnets of GIT.Conclusions. At suspicion on neodymium magnets ingestion, one must not waiting it to traverse the gastrointestinal tract and pass in the stool spontaneously. An anamnesis should be carefully taking as well as abdominal X-ray and abdominal ultrasound must be conducted. Further medical tactics depends on the number of magnets and time lapse since ingestion: the more magnets are swallowed, the faster laparotomy should be performed.Вероятность попадания неодимовых магнитов в желудочно-кишечный тракт (ЖКТ) детей очень велика. В то же время нет единой тактики по их удалению: одни авторы рекомендуют выжидать, другие настаивают на немедленном эндоскопическом удалении или оперативном вмешательстве.Цель: усовершенствование тактики лечения детей с магнитами ЖКТ.Материалы и методы. Под наблюдением находились 7 детей с магнитами ЖКТ. Всем детям было проведено полное общеклиническое и инструментальное обследование (УЗИ, Rg ОБП).Результаты. Все ситуации являются экстренными. При обследовании локализация магнитов в желудке наблюдалась у 3 (42,9%) детей: 1 – самостоятельное отхождение, 1 – извлечение при помощи ФЭГДС, 1 – гастротомия. У 4 (57,1%) детей магниты были в кишечном тракте: произведены лапаротомии по поводу перитонита и кишечной непроходимости. Выздоровели 6 (85,7%) детей. По результатам анализа клинических случаев разработан алгоритм действий при подозрении на магниты ЖКТ.Выводы. При подозрении на попадание в ЖКТ неодимовых магнитов нельзя ожидать выхода инородного тела естественным путем. Обязательно нужно тщательно собрать анамнез, провести Rg ОБП, УЗИ. Дальнейшая тактика зависит от количества магнитов и времени их нахождения в ЖКТ: чем больше магнитов, тем быстрее надо выполнить лапаротомию.Імовірність потрапляння неодимових магнітів у шлунково-кишковий тракт (ШКТ) дітей дуже висока, однак досі немає єдиної тактики з їх вилучення: одні автори рекомендують вичікувати, інші наполягають на негайному ендоскопічному видаленні або оперативному втручанні.Мета: удосконалення тактики лікування дітей із магнітами ШКТ.Матеріали і методи. Під спостереженням було 7 дітей із магнітами ШКТ. Усім дітям проведено повне загальноклінічне та інструментальне обстеження (УЗД, Rg ОЧП).Результати. Всі випадки є екстреними. При обстеженні локалізація магнітів у шлунку спостерігалась у 3 (42,9%) дітей: 1 – самостійне відходження, 1 – вилучення за допомогою ФЕГДС, 1 – гастротомія. У 4 (57,1%) дітей магніти були у кишковому тракті: проведено лапаротомії з приводу перитоніту та кишкової непрохідності. Одужали 6 (85,7%) дітей. За результатами аналізу клінічних випадків розроблено алгоритм дій за підозри на магніти ШКТ.Висновки. За підозри на потрапляння у ШКТ неодимових магнітів не можна очікувати на вихід стороннього тіла природним шляхом. Обов’язково потрібно ретельно зібрати анамнез, провести Rg ОЧП, УЗД. Подальша тактика залежить від кількості магнітів та терміну їх перебування у ШКТ: чим більше магнітів, тим швидше потрібно виконати лапаротомію

Опыт лечения детей с магнитами желудочно-кишечного тракта

Імовірність потрапляння неодимових магнітів у шлунково-кишковий тракт (ШКТ) дітей дуже висока, однак досі немає єдиної тактики з їх вилучення: одні автори рекомендують вичікувати, інші наполягають на негайному ендоскопічному видаленні або оперативному втручанні. Мета: удосконалення тактики лікування дітей із магнітами ШКТ. Матеріали і методи. Під спостереженням було 7 дітей із магнітами ШКТ. Усім дітям проведено повне загальноклінічне та інструментальне обстеження (УЗД, Rg ОЧП). Результати. Всі випадки є екстреними. При обстеженні локалізація магнітів у шлунку спостерігалась у 3 (42,9%) дітей: 1 – самостійне відходження, 1 – вилучення за допомогою ФЕГДС, 1 – гастротомія. У 4 (57,1%) дітей магніти були у кишковому тракті: проведено лапаротомії з приводу перитоніту та кишкової непрохідності. Одужали 6 (85,7%) дітей. За результатами аналізу клінічних випадків розроблено алгоритм дій за підозри на магніти ШКТ. Висновки. За підозри на потрапляння у ШКТ неодимових магнітів не можна очікувати на вихід стороннього тіла природним шляхом. Обов’язково потрібно ретельно зібрати анамнез, провести Rg ОЧП, УЗД. Подальша тактика залежить від кількості магнітів та терміну їх перебування у ШКТ: чим більше магнітів, тим швидше потрібно виконати лапаротомію.The probability of neodymium magnets ingestion in the gastrointestinal tract (GIT) by children is very high, however, there is still no unified treatment algoritm of their removal: some authors recommend to wait, while others insist on immediate endoscopic removal or surgery. Objective:management improvement of treating children with magnets in the gastrointestinal tract. Materials and methods.There were 7 children with magnets in their GIT followed-up. All children underwent complete general clinical and instrumental examination (abdominal ultrasound, abdominal X-ray). Results. The examination revealed gastric location of magnets in 3 (42.9%) children: 1 in case, it was passed in the stool, in 1case - removed using EGDS, and 1 case required gastotomy. In the rest 4 (57.1%) children, magnets were detected in the intestine,and laparotomy was performed for peritonitis and intestinal obstruction. Six children (85.7%) were recovered. Based on the results of case study, a treatment algorithm is developed for the suspected shallowed magnets of GIT. Conclusions At suspicion on neodymium magnets ingestion, one must not waiting it to traverse the gastrointestinal tract and pass in the stool spontaneously. An anamnesis should be carefully taking as well as abdominal X-ray and abdominal ultrasound must be conducted. Further medical tactics depends on the number of magnets and time lapse since ingestion: the more magnets are swallowed, the faster laparotomy should be performed.Вероятность попадания неодимовых магнитов в желудочно-кишечный тракт (ЖКТ) детей очень велика. В тоже время нет единой тактики по их удалению: одни авторы рекомендуют выжидать, другие настаивают на немедленном эндоскопическом удалении или оперативном вмешательстве. Цель: усовершенствование тактики лечения детей с магнитами ЖКТ. Материалы и методы. Под наблюдением находились 7 детей с магнитами ЖКТ. Всем детям было проведено полное общеклиническое и инструментальное обследование (УЗИ, Rg ОБП). Результаты. Все ситуации являются экстренными. При обследовании локализация магнитов в желудке наблюдалась у 3 (42,9%) детей: 1 - самостоятельное отхождение, 1 - удалениепри помощи ФЭГДС, 1 - гастротомия. У 4 (57,1%) детей магниты были в кишечном тракте: проведены лапаротомии по поводу перитонита и кишечной непроходимости. Выздоровели 6 (85,7%) детей. По результатам анализа клинических случаев разработан алгоритм действий при подозрении на магниты ЖКТ. Выводы. При подозрении на попадание в ЖКТ неодимовых магнитов нельзя ожидать выхода инородного тела естественным путем. Обязательно нужно тщательно собрать анамнез, провести Rg ОБП, УЗИ. Дальнейшая тактика зависит от количества магнитов и срока их пребывания в ЖКТ: чем больше магнитов, тем быстрее надо выполнить лапаротоми

Rivaroxaban with or without aspirin in stable cardiovascular disease

BACKGROUND: We evaluated whether rivaroxaban alone or in combination with aspirin would be more effective than aspirin alone for secondary cardiovascular prevention. METHODS: In this double-blind trial, we randomly assigned 27,395 participants with stable atherosclerotic vascular disease to receive rivaroxaban (2.5 mg twice daily) plus aspirin (100 mg once daily), rivaroxaban (5 mg twice daily), or aspirin (100 mg once daily). The primary outcome was a composite of cardiovascular death, stroke, or myocardial infarction. The study was stopped for superiority of the rivaroxaban-plus-aspirin group after a mean follow-up of 23 months. RESULTS: The primary outcome occurred in fewer patients in the rivaroxaban-plus-aspirin group than in the aspirin-alone group (379 patients [4.1%] vs. 496 patients [5.4%]; hazard ratio, 0.76; 95% confidence interval [CI], 0.66 to 0.86; P<0.001; z=−4.126), but major bleeding events occurred in more patients in the rivaroxaban-plus-aspirin group (288 patients [3.1%] vs. 170 patients [1.9%]; hazard ratio, 1.70; 95% CI, 1.40 to 2.05; P<0.001). There was no significant difference in intracranial or fatal bleeding between these two groups. There were 313 deaths (3.4%) in the rivaroxaban-plus-aspirin group as compared with 378 (4.1%) in the aspirin-alone group (hazard ratio, 0.82; 95% CI, 0.71 to 0.96; P=0.01; threshold P value for significance, 0.0025). The primary outcome did not occur in significantly fewer patients in the rivaroxaban-alone group than in the aspirin-alone group, but major bleeding events occurred in more patients in the rivaroxaban-alone group. CONCLUSIONS: Among patients with stable atherosclerotic vascular disease, those assigned to rivaroxaban (2.5 mg twice daily) plus aspirin had better cardiovascular outcomes and more major bleeding events than those assigned to aspirin alone. Rivaroxaban (5 mg twice daily) alone did not result in better cardiovascular outcomes than aspirin alone and resulted in more major bleeding events