Effects of iodine supplementation on physical and psychomotor development in young children and their neurological status

Словенія, м. Любляна з 10.10.2017 по 17.10.2017 р. постерна доповідь у Конгресі Європейської Академії Педіатрі

Вплив типів годівлі корів на вміст важких металів в молоці

Around the industrial cities, the difficult environmental situation is due to the release of pollutants in the atmosphere that contain heavy metals, especially those that are dangerous to the environment, such as cadmium and lead. The increase in the accumulation of pollutant in soils of agricultural land also leads to the use of agrochemicals – pesticides and mineral fertilizers. Under such environmental conditions, it is necessary not only to grow crop production, but also to produce livestock products – milk. The production of environmentally safe, high-quality and competitive on the milk market requires the use of proven technological feeding and animal feeding methods. The selection of the optimal type of feeding of cows reduces the transition of heavy metals into dairy raw materials. In the experiment, it was found that the siln-root-type type of feeding had the smallest transition of Cd and Pb from feed rations into dairy raw materials, the transition factor of cadmium – 0.24, lead – 0.25. The most intense was the migration of Pb from the ration to milk from cows of the first control group with the silo-hinga-co-central type of feeding: the transition factor was 0.39 and Cd was 0.34. A similar situation was observed in cows of the first control groups with males and females feeding type, where the transition factor was 0.36 Cd and 0.34 Pb. The total supply of heavy metals with the diet for different types of feeding practically did not differ. The balancing of dietary rations with the specially developed mineral-vitamin premix “MP-A” contributed to the reduction of the transition of heavy metals Cd, Pb, Cu and Zn into milk, while the highest quality milk was obtained from cows with a haylage type of feeding. As a result of the experiment, it was possible to achieve a positive effect and reduce the content of heavy metals in milk of cows in all farms with different types of feeding animals for optimum quality and safety of milk, which met the requirements of the state standard, which convinces the transition factor, which was in the cows of the second experimental group on Cd 0,09 in animals with a sows-root-type type of feeding; 0.10 – silo-haylage; 0.12 – silage-hay type and 0.15 with silo-haylage-concentrate type, respectively; Pb – 0.01 in cows with a hill-and-hay type of feeding; 0.07 – silo-haylage-concentrate; 0.08 – silo-root crop and 0.09 with silo-hay type respectively; Cu – 0.01 in cows with silo-haylage and silo-root-crop type of feeding; 0.02 with silo-haylage-concentrate and silo-hay type respectively; Zn – 0.05 in animals with males and haylings type of feeding; 0.06 – silo-haylage-concentrate; 0.08 – silo-root crop and 0.010 with silo-hay type, respectively. In the third experimental group of cows, the average transition factor of heavy metals from milk to Cd, Pb, Cu and Zn was 0.04. The use of premix and bio-preparation has reduced the transition of heavy metals from milk to an average of 1.5–4.3 times. Productivity of animals was on average in cows of the second and third experimental groups of 17–22 kg per day compared with the control group – 14 kg. The content of Cd in the milk of dairy cows with a hay-concentrate-feeding type was 0.053 mg/kg in the first control group, in the second experimental group, where the mineral-vitamin premix “MP-A” was additionally fed to 0.024, and in the third, where Subcutaneous injection of biologically active drug “BP-9” was used up to 0.014 mg/kg; Pb from 1.794 mg/kg – to 0.331 and 0.032 mg/kg respectively; Cu from 2.63 mg/kg to 0.34 and 0.35 mg/kg respectively; Zn from 8.74 mg/kg to 4.97 and 3.87 mg/kg, respectively. Feeding cows to antioxidant premix allows approximately 2–2.5 times to reduce the transition from diet to dairy raw materials that are hazardous to animal health and the quality of milk toxicants for any type of feeding. Future studies are aimed at studying the effects of different types of feeding, taking into account the balancing of diets with a special premix for the production of high-quality, environmentally safe milk.Навколо промислових міст склалася складна екологічна ситуація обумовлена викидами в атмосферу забруднюючих речовин, котрі містять важкі метали, особливо такі небезпечні для довкілля, як кадмій та свинець. Посилення накопиченя даних полютантів у ґрунтах сільськогосподарських угідь призводить також застосування агрохімікатів – пестицидів і менаральних добрив. В таких екологічних умовах доводиться не лише вирощувати продукцію рослинництва, а й виробляти продукцію тваринництва – молоко. Виробництво екологічно безпечного, високоякісного і конкурентоздатного на ринку молока потребує застосування перевірених технологічних прийомів годівлі та утримання тварин. Підбір оптимального типу годівлі корів сприяє зменшенню переходу важких металів в молочну сировину. В експерименті встановлено, що силосно-коренеплодний тип годівлі мав найменший перехід Cd та Pb з кормів раціону в молочну сировину, коефіцієнт переходу кадмію – 0,24, свинцю – 0,25. Найбільш інтенсивною була міграція Pb з раціону в молоко у корів першої контрольної групи з силосо-сінажно-коцентратним типом годівлі: коефіцієнт переходу становив 0,39, а по Cd – 0,34. Аналогічна ситуація була і у корів перших контрольних груп з силосно-сінажним типом годівлі, де коефіцієнт переходу становив 0,36 по Cd та 0,34 по Pb. Загальне надходження важких металів з раціоном за різних типів годівлі практично не відрізнялося. Збалансування раціонів годівлі спеціально розробленим мінерально-вітамінним преміксом “МП-А” сприяло зменшенню переходу важких металів Cd, Pb, Cu та Zn в молоко, при цьому молоко найвищої якості було отримано від корів з силосно-сінажним типом годівлі. В результаті експерименту вдалося досягти позитивного ефекту і знизити вміст важких металів у молоці корів в усіх господарствах з різними типами годівлі тварин за оптимальної якості та безпечності молока, котре відповідало вимогам державного стандарту, в чому переконує коефіцієнт переходу, котрий у корів другої дослідної групи по Cd становив 0,09 у тварин з силосно-коренеплодним типом годівлі; 0,10 – силосно-сінажним; 0,12 – силосно-сінним типом та 0,15 – з силосно-сінажно-концентратним типом відповідно; Pb – 0,01 у корів з силосно-сінажним типом годівлі; 0,07 – силосно-сінажно-концентратним; 0,08 – силосно-коренеплодним та 0,09 з силосно-сінним типом відповідно; Cu – 0,01 у корів з силосо-сінажним та силосно-коренеплодним типом годівлі; 0,02 з силосно-сінажно-концентратним та силосно-сінним типом відповідно; Zn – 0,05 у тварин з силосно-сінажним типом годівлі; 0,06 – силосно-сінажно-концентратним; 0,08 – силосно-коренеплодним та 0,010 – з силосно-сінним типом відповідно. У третій дослідній групі корів в середньому коефіцієнт переходу важких металів з раціону в молоко щодо Cd, Pb, Cu та Zn становив 0,04. Застосування преміксу та біопрепарату знизило перехід важких металів з раціону в молоко у середньому в 1,5–4,3 разу. Продуктивність тварин становила в середньому у корів другої і третьої дослідних груп 17–22 кг за добу порівняно з контрольною групою – 14 кг. Вміст Cd в молоці дійних корів з силосно-сінажно-концентратним типом годівлі становив 0,053 мг/кг у першій контрольній групі, у другій дослідній групі, де додатково згодовувався мінерально-вітамінний премікс “МП-А”, знизився до 0,024, а у третій, де застосовувалася підшкірна інʼєкція біологічно активного препарату “БП-9” – до 0,014 мг/кг; Pb з 1,794 мг/кг – до 0,331 та 0,032 мг/кг відповідно; Cu з 2,63 мг/кг до 0,34 та 0,35 мг/кг відповідно; Zn з 8,74 мг/кг до 4,97 та 3,87 мг/кг відповідно. Згодовування коровам антитоксичного преміксу дозволяє приблизно у 2–2,5 разу знизити перехід з раціону в молочну сировину небезпечних для здоровʼя тварин і якості молока токсикантів за будь-якого типу годівлі. Майбутні дослідження спрямовані на вивчення впливу різних типів годівлі з урахуванням балансування раціонів спеціальним преміксом для виробництва високоякісного екологічно безпечного молока

Correction: Emerging role of the calcium-activated, small conductance, SK3 K⁺ channel in distal tubule function: Regulation by TRPV4

[This corrects the article DOI: 10.1371/journal.pone.0095149.]

Emerging role of the calcium-activated, small conductance, SK3 K ⁺ channel in distal tubule function: Regulation by TRPV4

The Ca2+-activated, maxi-K (BK) K+ channel, with low Ca2+-binding affinity, is expressed in the distal tubule of the nephron and contributes to flow-dependent K+ secretion. In the present study we demonstrate that the Ca2+-activated, SK3 (KCa2.3) K + channel, with high Ca2+-binding affinity, is also expressed in the mouse kidney (RT-PCR, immunoblots). Immunohistochemical evaluations using tubule specific markers demonstrate significant expression of SK3 in the distal tubule and the entire collecting duct system, including the connecting tubule (CNT) and cortical collecting duct (CCD). In CNT and CCD, main sites for K+ secretion, the highest levels of expression were along the apical (luminal) cell membranes, including for both principal cells (PCs) and intercalated cells (ICs), posturing the channel for Ca2+- dependent K+ secretion. Fluorescent assessment of cell membrane potential in native, split-opened CCD, demonstrated that selective activation of the Ca2+-permeable TRPV4 channel, thereby inducing Ca2+ influx and elevating intracellular Ca2+ levels, activated both the SK3 channel and the BK channel leading to hyperpolarization of the cell membrane. The hyperpolarization response was decreased to a similar extent by either inhibition of SK3 channel with the selective SK antagonist, apamin, or by inhibition of the BK channel with the selective antagonist, iberiotoxin (IbTX). Addition of both inhibitors produced a further depolarization, indicating cooperative effects of the two channels on Vm. It is concluded that SK3 is functionally expressed in the distal nephron and collecting ducts where induction of TRPV4-mediated Ca2+ influx, leading to elevated intracellular Ca2+ levels, activates this high Ca2+- affinity K+ channel. Further, with sites of expression localized to the apical cell membrane, especially in the CNT and CCD, SK3 is poised to be a key pathway for Ca2+-dependent regulation of membrane potential and K+ secretion. © 2014 Berrout et al

Primary aldosteronism and impaired natriuresis in mice underexpressing TGF 1

To uncover the potential cardiovascular effects of human polymorphisms influencing transforming growth factor β1 (TGFβ1) expression, we generated mice with Tgfb1 mRNA expression graded in five steps from 10% to 300% normal. Adrenal expression of the genes for mineralocorticoid-producing enzymes ranged from 50% normal in the hypermorphs at age 12 wk to 400% normal in the hypomorphs accompanied with proportionate changes in plasma aldosterone levels, whereas plasma volumes ranged from 50% to 150% normal accompanied by marked compensatory changes in plasma angiotensin II and renin levels. The aldosterone/renin ratio ranged from 0.3 times normal in the 300% hypermorphs to six times in the 10% hypomorphs, which have elevated blood pressure. Urinary output of water and electrolytes are markedly decreased in the 10% hypomorphs without significant change in the glomerular filtration rate. Renal activities for the Na+, K+-ATPase, and epithelial sodium channel are markedly increased in the 10% hypomorphs. The hypertension in the 10% hypomorphs is corrected by spironolactone or amiloride at doses that do not change blood pressure in wild-type mice. Thus, changes in Tgfb1 expression cause marked progressive changes in multiple systems that regulate blood pressure and fluid homeostasis, with the major effects being mediated by changes in adrenocortical function

Криобиопсия в морфологической верификации центрального рака легких с некрозом

Background. The diagnostic yield of a standard forceps biopsy for central lung cancer is 74 %. However, the diagnostic value is significantly reduced in the presence of necrosis in the tumor. In Russia, cryobiopsy for central lung cancer diagnosis is currently used only in a few clinical centers.The purpose of this study is to present a series of clinical cases showing the effectiveness of the cryobiopsy method in the morphological verification of central neoplasms with necrosis.Description of clinical cases. The article presents 3 clinical cases of patients with central lung cancer, in which standard forceps biopsy was ineffective due to the presence of severe necrosis in the tumor. The cryobiopsy performed at the second stage made it possible in all cases to obtain a suffcient amount of morphological material for histological and immunohistochemical studies and to reconalize the lumens of the large bronchi.Conclusion. Cryobiopsy is an effective and safe method of morphological verification of central lung cancer, which has an advantage over standard forceps biopsy, especially in the presence of a visible necrotic component in the tumor structure. Актуальность. Диагностическая ценность стандартной щипцовой биопсии центрального рака легкого составляет 74 %. При этом информативность значительно снижается при наличии некроза в опухоли. В России на настоящий момент криобиопсия для диагностики центрального рака легкого применяется лишь в нескольких клинических центрах.Цель исследования – представить серию клинических случаев, показывающих эффективность метода криобиопсии в морфологической верификации центральных новообразований с некрозом.Описание клинических случаев. В статье представлены 3 клинических случая пациентов с центральным раком легкого, у которых стандартная щипцовая биопсия была неэффективна из-за наличия выраженного некроза в опухоли. Криобиопсия, выполненная на втором этапе обследования, позволила во всех случаях получить достаточное количество морфологического материала для гистологического и иммуногистохимического исследования и реканализировать просветы крупных бронхов.Заключение. Криобиопсия – эффективный и безопасный метод морфологической верификации центрального рака легкого, имеющий преимущества перед стандартной щипцовой биопсией, в особенности при наличии видимого некротического компонента в структуре опухоли

Immunoglobulin, glucocorticoid, or combination therapy for multisystem inflammatory syndrome in children: a propensity-weighted cohort study

Background: Multisystem inflammatory syndrome in children (MIS-C), a hyperinflammatory condition associated with SARS-CoV-2 infection, has emerged as a serious illness in children worldwide. Immunoglobulin or glucocorticoids, or both, are currently recommended treatments. Methods: The Best Available Treatment Study evaluated immunomodulatory treatments for MIS-C in an international observational cohort. Analysis of the first 614 patients was previously reported. In this propensity-weighted cohort study, clinical and outcome data from children with suspected or proven MIS-C were collected onto a web-based Research Electronic Data Capture database. After excluding neonates and incomplete or duplicate records, inverse probability weighting was used to compare primary treatments with intravenous immunoglobulin, intravenous immunoglobulin plus glucocorticoids, or glucocorticoids alone, using intravenous immunoglobulin as the reference treatment. Primary outcomes were a composite of inotropic or ventilator support from the second day after treatment initiation, or death, and time to improvement on an ordinal clinical severity scale. Secondary outcomes included treatment escalation, clinical deterioration, fever, and coronary artery aneurysm occurrence and resolution. This study is registered with the ISRCTN registry, ISRCTN69546370. Findings: We enrolled 2101 children (aged 0 months to 19 years) with clinically diagnosed MIS-C from 39 countries between June 14, 2020, and April 25, 2022, and, following exclusions, 2009 patients were included for analysis (median age 8·0 years [IQR 4·2–11·4], 1191 [59·3%] male and 818 [40·7%] female, and 825 [41·1%] White). 680 (33·8%) patients received primary treatment with intravenous immunoglobulin, 698 (34·7%) with intravenous immunoglobulin plus glucocorticoids, 487 (24·2%) with glucocorticoids alone; 59 (2·9%) patients received other combinations, including biologicals, and 85 (4·2%) patients received no immunomodulators. There were no significant differences between treatments for primary outcomes for the 1586 patients with complete baseline and outcome data that were considered for primary analysis. Adjusted odds ratios for ventilation, inotropic support, or death were 1·09 (95% CI 0·75–1·58; corrected p value=1·00) for intravenous immunoglobulin plus glucocorticoids and 0·93 (0·58–1·47; corrected p value=1·00) for glucocorticoids alone, versus intravenous immunoglobulin alone. Adjusted average hazard ratios for time to improvement were 1·04 (95% CI 0·91–1·20; corrected p value=1·00) for intravenous immunoglobulin plus glucocorticoids, and 0·84 (0·70–1·00; corrected p value=0·22) for glucocorticoids alone, versus intravenous immunoglobulin alone. Treatment escalation was less frequent for intravenous immunoglobulin plus glucocorticoids (OR 0·15 [95% CI 0·11–0·20]; p<0·0001) and glucocorticoids alone (0·68 [0·50–0·93]; p=0·014) versus intravenous immunoglobulin alone. Persistent fever (from day 2 onward) was less common with intravenous immunoglobulin plus glucocorticoids compared with either intravenous immunoglobulin alone (OR 0·50 [95% CI 0·38–0·67]; p<0·0001) or glucocorticoids alone (0·63 [0·45–0·88]; p=0·0058). Coronary artery aneurysm occurrence and resolution did not differ significantly between treatment groups. Interpretation: Recovery rates, including occurrence and resolution of coronary artery aneurysms, were similar for primary treatment with intravenous immunoglobulin when compared to glucocorticoids or intravenous immunoglobulin plus glucocorticoids. Initial treatment with glucocorticoids appears to be a safe alternative to immunoglobulin or combined therapy, and might be advantageous in view of the cost and limited availability of intravenous immunoglobulin in many countries. Funding: Imperial College London, the European Union's Horizon 2020, Wellcome Trust, the Medical Research Foundation, UK National Institute for Health and Care Research, and National Institutes of Health

Immunoglobulin, glucocorticoid, or combination therapy for multisystem inflammatory syndrome in children: a propensity-weighted cohort study

Background Multisystem inflammatory syndrome in children (MIS-C), a hyperinflammatory condition associated with SARS-CoV-2 infection, has emerged as a serious illness in children worldwide. Immunoglobulin or glucocorticoids, or both, are currently recommended treatments. Methods The Best Available Treatment Study evaluated immunomodulatory treatments for MIS-C in an international observational cohort. Analysis of the first 614 patients was previously reported. In this propensity-weighted cohort study, clinical and outcome data from children with suspected or proven MIS-C were collected onto a web-based Research Electronic Data Capture database. After excluding neonates and incomplete or duplicate records, inverse probability weighting was used to compare primary treatments with intravenous immunoglobulin, intravenous immunoglobulin plus glucocorticoids, or glucocorticoids alone, using intravenous immunoglobulin as the reference treatment. Primary outcomes were a composite of inotropic or ventilator support from the second day after treatment initiation, or death, and time to improvement on an ordinal clinical severity scale. Secondary outcomes included treatment escalation, clinical deterioration, fever, and coronary artery aneurysm occurrence and resolution. This study is registered with the ISRCTN registry, ISRCTN69546370. Findings We enrolled 2101 children (aged 0 months to 19 years) with clinically diagnosed MIS-C from 39 countries between June 14, 2020, and April 25, 2022, and, following exclusions, 2009 patients were included for analysis (median age 8·0 years [IQR 4·2–11·4], 1191 [59·3%] male and 818 [40·7%] female, and 825 [41·1%] White). 680 (33·8%) patients received primary treatment with intravenous immunoglobulin, 698 (34·7%) with intravenous immunoglobulin plus glucocorticoids, 487 (24·2%) with glucocorticoids alone; 59 (2·9%) patients received other combinations, including biologicals, and 85 (4·2%) patients received no immunomodulators. There were no significant differences between treatments for primary outcomes for the 1586 patients with complete baseline and outcome data that were considered for primary analysis. Adjusted odds ratios for ventilation, inotropic support, or death were 1·09 (95% CI 0·75–1·58; corrected p value=1·00) for intravenous immunoglobulin plus glucocorticoids and 0·93 (0·58–1·47; corrected p value=1·00) for glucocorticoids alone, versus intravenous immunoglobulin alone. Adjusted average hazard ratios for time to improvement were 1·04 (95% CI 0·91–1·20; corrected p value=1·00) for intravenous immunoglobulin plus glucocorticoids, and 0·84 (0·70–1·00; corrected p value=0·22) for glucocorticoids alone, versus intravenous immunoglobulin alone. Treatment escalation was less frequent for intravenous immunoglobulin plus glucocorticoids (OR 0·15 [95% CI 0·11–0·20]; p<0·0001) and glucocorticoids alone (0·68 [0·50–0·93]; p=0·014) versus intravenous immunoglobulin alone. Persistent fever (from day 2 onward) was less common with intravenous immunoglobulin plus glucocorticoids compared with either intravenous immunoglobulin alone (OR 0·50 [95% CI 0·38–0·67]; p<0·0001) or glucocorticoids alone (0·63 [0·45–0·88]; p=0·0058). Coronary artery aneurysm occurrence and resolution did not differ significantly between treatment groups. Interpretation Recovery rates, including occurrence and resolution of coronary artery aneurysms, were similar for primary treatment with intravenous immunoglobulin when compared to glucocorticoids or intravenous immunoglobulin plus glucocorticoids. Initial treatment with glucocorticoids appears to be a safe alternative to immunoglobulin or combined therapy, and might be advantageous in view of the cost and limited availability of intravenous immunoglobulin in many countries. Funding Imperial College London, the European Union's Horizon 2020, Wellcome Trust, the Medical Research Foundation, UK National Institute for Health and Care Research, and National Institutes of Health

Використання комплексів мікронутрієнтів у педіатрії: користь та потенційні ризики

The feasibility of multiple-micronutrient supplementation in pediatric practice is discussed in the article. It concerns the problems of the necessity of the balanced nutrition for the body of the child, the impact of its imbalance on the development of nutritional disorders and nutrition dependent diseases. The causes of high prevalence of micronutrient deficiency in the world today are analyzed in the article. The WHO national strategies for the prevention micronutrient deficiency and individual prophylactic methods are mentioned. Particular attention is paid to the feasibility and safety of complexes of micronutrients (vitamins and minerals), the criteria for their prescribing for children of different ages and with different functional activity of the body.Key words: vitamins; minerals; micronutrients; food; children.Статья посвящена дискуссии по поводу целесообразности использования мультинаборов витаминов и минералов в педиатрической практике. Обсуждаются вопросы значения сбалансированного питания для организма ребенка, влияния его нарушений на развитие нутритивно зависимых заболеваний. Анализируются причины высокой распространенности дефицита микронутриентов в современном мире, стратегии его профилактики на массовом и индивидуальном уровне. Особое внимание уделяется вопросам целесообразности и безопасности использования комплексов микроэлементов (витаминов и минералов), критериям их выбора для детей разных возрастных групп и с разным функциональным состоянием организма.Ключевые слова: витамины, минералы, микронутриенты, питание, дети.Стаття присвячена дискусії з приводу доцільності використання мультинаборів вітамінів та мінералів у педіатричній практиці. Обговорюються питання значення збалансованого харчування для організму дитини, впливу його порушень на розвиток нутрітивно залежних захворювань. Аналізуються причини високої поширеності дефіциту мікронутрієнтів у сучасному світі, стратегії його профілактики на масовому та індивідуальному рівні. Особлива увага приділяється питанням доцільності та безпечності використання комплексів мікроелементів (вітамінів та мінералів), критеріям їх вибору для дітей різних вікових груп та із різним функціональним станом організму.Ключові слова: вітаміни, мінерали, мікронутрієнти, харчування, діти