EVALUATION OF PAIN SYNDROME AND EFFICIENCY OF PAIN MANAGEMENT IN LUMBAR SPINE SURGERY

Multimodal analgesia for lumbar spine surgery is still a controversial problem, because of possible fusion problems, significant neuropathic component of pain, and influence of anesthesia type. Aim of the study was to assess the efficacy of pain management after lumbar spine surgery considering characteristics of pain, type of anesthesia and analgesic regimen. Material and methods. 254 ASA I-II patients with degenerative lumbar spine disease were enrolled into prospective study. Patients were operated either under spinal anesthesia (SA) or total intravenous anesthesia (TIVA). In postoperative period patients got either standard pain management (SPM – paracetamol±morphine) or multimodal analgesia (MMA – paracetamol+parecoxib+pregabalin±morphine). Results. We revealed neuropathic pain in 53.9 % of patients, who were elected for lumbar spine surgery. VAS pain score in patients with neuropathic pain was higher, than in patients with nociceptive pain. Total intravenous anesthesia was associated with greater opioid consumption during the first postoperative day. Multimodal analgesia based on paracetamol, parecoxib and pregabalin allowed to decrease requirements for opioids, postoperative nausea and dizziness. Pregabalin used for evening premedication had equipotential anxiolytic effect as phenazepam without postoperative cognitive disturbances. Conclusions. Multimodal analgesia is opioid-sparing technique that allows to decrease complications. Spinal anesthesia is associated to a decreased opioid consumption in the 1st postoperative day

EVALUATION OF PAIN SYNDROME AND EFFICIENCY OF PAIN MANAGEMENT IN LUMBAR SPINE SURGERY

Multimodal analgesia for lumbar spine surgery is still a controversial problem, because of possible fusion problems, significant neuropathic component of pain, and influence of anesthesia type. Aim of the study was to assess the efficacy of pain management after lumbar spine surgery considering characteristics of pain, type of anesthesia and analgesic regimen.Material and methods. 254 ASA I-II patients with degenerative lumbar spine disease were enrolled into prospective study. Patients were operated either under spinal anesthesia (SA) or total intravenous anesthesia (TIVA). In postoperative period patients got either standard pain management (SPM – paracetamol±morphine) or multimodal analgesia (MMA – paracetamol+parecoxib+pregabalin±morphine).Results. We revealed neuropathic pain in 53.9 % of patients, who were elected for lumbar spine surgery. VAS pain score in patients with neuropathic pain was higher, than in patients with nociceptive pain. Total intravenous anesthesia was associated with greater opioid consumption during the first postoperative day. Multimodal analgesia based on paracetamol, parecoxib and pregabalin allowed to decrease requirements for opioids, postoperative nausea and dizziness. Pregabalin used for evening premedication had equipotential anxiolytic effect as phenazepam without postoperative cognitive disturbances.Conclusions. Multimodal analgesia is opioid-sparing technique that allows to decrease complications. Spinal anesthesia is associated to a decreased opioid consumption in the 1st postoperative day

Анализ осложнений, возникших в периоперационном периоде, при использовании различных режимов инфузионной терапии

Aim: To realize the clinical analysis of post-surgical complications in patients, who received intraoperative infuse therapy by the method of the restrictive mode of fluid resuscitation and purposeful fluid therapy for providing the adequate and stable hemodynamics in perioperative period and also for preventing the complications development.Materials and methods: the study was realized in 176 patients, who underwent surgical interventions in orthopedic oncology. The restrictive mode of fluid resuscitation was applied in 88 cases, and in 88 ones – the purposeful fluid therapy. The central hemodynamics was studied by the method of Cubichek tetrapolar rheography, coagulogram indications, dieresis speed, blood serum creatinine, frequency of postoperative nausea and vomit and enteroparesis were studied.Research results: the frequency of coagulopathy observations at purposeful fluid therapy didn’t reliably exceed the frequency of coagulopathy in patients with the restrictive mode. Patients, who underwent purposeful fluid therapy demonstrated the decrease of dieresis speed, postoperative nausea and vomit and enteroparesis reliably more seldom. At providing purposeful fluid therapy, there was observed the more stable hemodynamics, whereas patients with the restrictive mode of resuscitation reliably more often needed for the additional hemodynamic correction, which needed the use of vasopressors in 67 % of cases and unplanned increase of infusion therapy volume in 36 % of cases.Conclusions: the risk of complications of GIT and kidneys decreases at using purposeful fluid therapy, and the more stable postoperative hemodynamics comparing with the restrictive mode is guaranteedВ статье проведен сравнительный анализ частоты неблагоприятных событий, которые могли быть обусловлены использованием режимов интраоперационной инфузионной терапии, у 176 пациентов, перенесших хирургические вмешательства в онкоортопедии. Было выявлено, что при применении целенаправленной инфузионной терапии уменьшается риск возникновения осложнений со стороны ЖКТ и почек и обеспечивается более стабильная послеоперационная гемодинамика по сравнению с рестриктивным режимо

Analysis of Complications That Occurred in the Perioperative Period, When Using Different Modes of Fluid Therapy

Aim: To realize the clinical analysis of post-surgical complications in patients, who received intraoperative infuse therapy by the method of the restrictive mode of fluid resuscitation and purposeful fluid therapy for providing the adequate and stable hemodynamics in perioperative period and also for preventing the complications development.Materials and methods: the study was realized in 176 patients, who underwent surgical interventions in orthopedic oncology. The restrictive mode of fluid resuscitation was applied in 88 cases, and in 88 ones – the purposeful fluid therapy. The central hemodynamics was studied by the method of Cubichek tetrapolar rheography, coagulogram indications, dieresis speed, blood serum creatinine, frequency of postoperative nausea and vomit and enteroparesis were studied.Research results: the frequency of coagulopathy observations at purposeful fluid therapy didn't reliably exceed the frequency of coagulopathy in patients with the restrictive mode. Patients, who underwent purposeful fluid therapy demonstrated the decrease of dieresis speed, postoperative nausea and vomit and enteroparesis reliably more seldom. At providing purposeful fluid therapy, there was observed the more stable hemodynamics, whereas patients with the restrictive mode of resuscitation reliably more often needed for the additional hemodynamic correction, which needed the use of vasopressors in 67 % of cases and unplanned increase of infusion therapy volume in 36 % of cases.Conclusions: the risk of complications of GIT and kidneys decreases at using purposeful fluid therapy, and the more stable postoperative hemodynamics comparing with the restrictive mode is guarantee

Вибір анестезії у випадку операцій на поперековому відділі хребта в положенні пацієнта на животі

Lumbar spine surgery may be performed under general or spinal anesthesia. There are no criteria for choosing of anesthesia type for such surgery. Objective: to justify the tepe of anesthesia for lumbar spine surgery in prone position. Methods: 254 patients with degenerative lumbar spine diseases ASA I–II were prospectively enrolled to the study. Patients of the spinal anesthesia group (n = 144) were operated under spinal anesthesia, patients of the TIVA group were operated under total intravenous anesthesia. We evaluated the hemodynamics, blood loss, intraocular pressure (IOP) in supine position before and immediately after surgery. Control group was formed by healthy volunteers in whom intraocular pressure was measured before and immediately after lying in the prone position during 90 minutes. Results: turning of non-anesthetized patients into prone position led to decreasing of stoke volume by 25.5 %. We compared these data with intraoperative requirements for sympathomimetics and we could work out the prognostic index of hemodynamic instability (PIHI). In patients with PIHI ≥ 0.5 the risk of intraoperative hemodynamic instability under spinal anesthesia was high. Blood loss in patients with controlled hypotension (mean blood pressure 60–80 mm Hg) did not differ between the groups. Surgery time was significantly higher in TIVA group. Intraocular pressure in prone position was higher, than in supine position. The most significantly IOP increased in TIVA patients on the turned head side. IOP in SA patients did not differ from healthy volunteers. Conclusions: before surgery in prone position it is helpful to evaluate hemodynamic reactions for the body position changes. In cases of PIHI ≥ 0.5 it is better to choose general anesthesia. Type of anesthesia does not influence on the blood loss if controlled hypotension is used. IOP increases significantly in prone position under TIVA.Операции на поясничном отделе позвоночника выполняют в условиях общей либо спинальной анестезии (СА). Критериев выбора анестезии для данного типа вмешательства не существует. Цель: обосновать выбор анестезии при операциях на поясничном отделе позвоночника в положении пациента на животе. Методы: проспективно обследовано 254 пациента ASA I–II в возрасте от 18 до 70 лет с дегенеративными заболеваниями позвоночника. Пациенты группы СА (n = 144) прооперированы в условиях СА, группы ТВА (n = 110) — тотальной внутривенной анестезии. Оценивали гемодинамику, кровопотерю, внутриглазное давление (ВГД) в положении на спине перед операцией и после нее сразу после поворота на спину. Группа сравнения — 20 здоровых добровольцев, которым измеряли ВГД в положении на спине, до и после лежания на животе в течение 90 мин. Результаты: вследствие поворота на живот у неанестезированных пациентов снижался ударный объем в среднем на 17,4 %, общее периферическое сосудистое сопротивление увеличивалось в среднем на 25,5 %. Сравнение этих показателей с интраоперационной потребностью в симпатомиметиках позволило разработать математическую модель прогностического индекса нестабильности гемодинамики (ПИНГ). При ПИНГ ≥ 0,5 был высоким риск нестабильности гемодинамики при СА. Кровопотеря на фоне управляемой гипотензии с поддержкой среднего артериального давления на уровне 60–80 мм рт. ст. между группами СА и ТВА не отличалась. Время операции было значимо большим в группе ТВА. ВГД повышалось в положении на животе у всех обследованных, существенно — у пациентов на фоне ТВА на стороне поворота головы. Изменения ВГД у пациентов группы СА не отличались от добровольцев. Выводы: перед операциями в положении на животе целесообразно исследовать гемодинамические постуральные реакции. При ПИНГ ≥ 0,5 следует выбирать более управляемую общую анестезию. Вид анестезии не влияет на интраоперационную кровопотерю при использовании управляемой гипотензии. У пациентов в положении на животе повышается ВГД.Операції на поперековому відділі хребта виконують в умовах загальної або спінальної анестезії (СА). Критеріїв вибору анестезії для цього типу втручання не існує. Мета: обґрунтувати вибір анестезії для операцій на поперековому відділі хребта в положенні пацієнта на животі. Методи: проспективно обстежено 254 пацієнти ASA I–II у віці від 18 до 70 років із дегенеративними захворюваннями хребта. Пацієнти групи СА (n = 144) прооперовані в умовах СА, групи ТВА (n = 110) — тотальної внутрішньовенної анестезії. Оцінювали гемодинаміку, крововтрату, внутрішньоочний тиск (ВОТ) у положенні на спині перед операцією та після неї відразу після повороту на спину. Група порівняння — 20 здорових добровольців, яким вимірювали ВОТ у положенні на спині до та після лежання на животі протягом 90 хв. Результати: унаслідок повороту на живіт у неанестезованих пацієнтів знижувався ударний об’єм у середньому на 17,4 %, загальний периферичний судинний опір збільшувався в середньому на 25,5 %. Порівняння цих показників з інтраопераційною необхідністю симпатоміметиків дало змогу розробити математичну модель прогностичного індексу нестабільності гемодинаміки (ПІНГ). У разі ПІНГ ≥ 0,5 був високий ризик нестабільності гемодинаміки за умов СА. Крововтрата на фоні керованої гіпотензії з підтримкою середнього артеріального тиску на рівні 60–80 мм рт. ст. між групами СА і ТВА не відрізнялася. Час операції був значуще більшим у групі ТВА. ВОТ підвищувався в положенні на животі у всіх обстежених, істотно — у пацієнтів на фоні ТВА на стороні повороту голови. Зміни ВОТ у пацієнтів групи СА не відрізнялися від добровольців. Висновки: перед хірургічним втручанням у положенні на животі доцільно досліджувати гемодинамічні постуральні реакції. У разі ПІНГ ≥ 0,5 слід вибирати більш керовану загальну анестезію. Вид анестезії не впливає на інтраопераційну крововтрату за умов використання керованої гіпотензії. У пацієнтів у положенні на животі підвищується ВОТ