SERS of dye film deposited onto gold nano-clusters

Gold nanoclusters were obtained by co-deposition of and polytetrafluoroethylene (PTFE) in vacuum with various gold concentrations. The films deposited were undergone to heating at various temperatures in air. Transformation of ensemble morphology after heating was studied using atomic force microscope (AFM). Raman scattering spectra of an ultra-thin film of Rhodamine 6G deposited onto substrates with gold nano-clusters of different morphology were recorded. The best substrate gave strong amplification of the Raman scattering signal from Rhodamine 6G film. Therefore, produced Au nano-clusters are suitable for surface enhanced Raman scattering spectroscopy of nano-quantities of material

ВПЛИВ ВІРУСНОГО НАВАНТАЖЕННЯ ВІРУСОМ ІМУНОДЕФІЦИТУ ЛЮДИНИ НА ВИЖИВАННЯ ХВОРИХ ІЗ ВІЛ-ІНФЕКЦІЄЮ ПРОТЯГОМ 5 РОКІВ СПОСТЕРЕЖЕННЯ

Purpose: based on a 5-year follow-up of a cohort of HIV-infected patients who were assigned highly active antiretroviral therapy, to assess the impact of viral load of HIV and CD4 RNA on the beginning of highly active antiretroviral therapy on mortality. Materials and Methods. The analysis of patients was carried out taking into account clinical and laboratory parameters. Mathematical and statistical methods were used: descriptive statistics of quantitative data in groups; correlation analysis (correlation coefficient – rs). Results. All patients received highly active antiretroviral therapy (HAART) for at least 5 years. Immunophenotyping of peripheral blood showed the following results: median (IU, 25–75 percentile) CD4 + level was 186 (90–262) copies / ml, viral load-75.358 (19.091–326.273) RNA HIV copies/ml. Over five years of follow-up, 63 patients died. If we take into account the annual mortality, a large percentage of HIV patients died in the first 12 months of treatment and amounted to 58.73%. Over the next two years, 11.11 % and 14.28 % died annually, respectively. In the fourth year after the start of highly active antiretroviral therapy, 11.11 % of patients died. For the 5th year of the HAART died 4.76 % of patients.Сonclusions. In HIV-infected patients, who were assigned HAART to, there is a certain relationship between the number of t-lymphocytes-helpers and viral load (rs=-0.821; p=0.000) during the 5-year follow-up. The highest accumulated risk of death – 0.1, was found in groups of patients with a greater degree of immunosuppression.Мета: на основі 5-річного спостереження ВІЛ-інфікованих хворих, яким було призначено ВААРТ, оцінити вплив вірусного навантаження ВІЛ РНК та СD4+ на початку високоактивної антиретровірусної терапії на смертність пацієнтів.Матеріали і методи. Аналіз хворих проводили з урахуванням клінічних і лабораторних показників. Використовували описову статистику кількісних даних у групах; кореляційний аналіз.Результати. Всі хворі отримували високоактивну антиретровірусну терапію не менше 5 років. Імунофено­типування периферійної крові показало такі результати: медіана (Ме, 25–75 процентиль) рівня CD4+ склала 186 (90–262) копій/мл, вірусне навантаження – 75,358 (19,091–326,273) ВІЛ РНК копій/мл. За 5 років спостереження померли 63 пацієнти. Найбільший відсоток хворих на ВІЛ-інфекцію померли у перші 12 місяців лікування і склали 58,73 %. Протягом наступних двох років проведення лікування щорічно померли 11,11 та 14,28 % відповідно. На четвертому році після початку ВААРТ померли 11,11 % хворих. За 5 рік проведення ВААРТ померли 4,76 % хворих.Висновки. У ВІЛ-інфікованих хворих, яким було призначено ВААРТ, визначено зв’язок між кількістю Т-лімфоцитів-хелперів та вірусним навантаженням (rs=-0,821; р=0,000) у період 5-річного спостереження. Найбільший нако­пи­чений ризик смерті – 0,1, виявлено у групах пацієнтів із більшим ступенем імуносупресії

АСОЦІАЦІЇ АЛЕЛЕЙ HLA-DRB1 З РОЗВИТКОМ ВІЛ-ІНФЕКЦІЇ ТА КОМОРБІДНІСТЮ У ПАЦІЄНТІВ ЗІ СНІД

The complicated situation with HIV in Ukraine requires an integrated approach to addressing the complex issues of managing.The aim of the study – to investigate association of HLA -DRB 1 alleles with development of HIV infection and comorbidity.Materials and Methods. The study included 70 patients with the fourth clinical stage of HIV infection who were followed on outpatient basis in the departments of the Dnipropetrovsk regional and municipal AIDS centers (Dnipro). Most of the patients were men – 41 (58.6 %). The age of the patients varied from 24 to 61 years and on average it was (38.91±0.87) years. The DRV 1 alleles were typed by the PCR method, variant of sequence-specific primers (PCR-SSP). The study was carried out by sets of "HLA-DNA -TEH" for the typing of DRB 1 genes produced by "DNA -Technology" (RU). Separately were analyzed: tuberculosis (n=26) and cerebral toxoplasmosis (n=23). Other diseases (HIV- encephalopathy, sepsis, generalized candidiasis, herpetic infection CMV chorioretinitis, HIV-cardiomyopathy) were grouped into group of others (n=21). The statistical processing of the research results was conducted using the STAT IST ICA v.6.1® application package.Results and Discussion. In patients with 4th clinical stage of HIV infection, majority of the alleles were DRB 1 * 01 (25.7 %), DRB 1 * 04 (20.0 %), DRB 1 * 07 (27.1 %), DRB 1 * 11 (38.6 %), DRB 1 * 13 (18.6 %), DRB 1 * 15 (18.6 %), DRB 1 * 16 (24.3 %). Alleles of DRB 1 * 02, DRB 1 * 05, DRB 1 * 06, DRB 1 * 09, DRB 1 * 06, DRB 1 * 09, DRB 1 * 18 genes were not detected. There were tendencies established for increase in patients with toxoplasmosis of carriers of alleles DRB 1* 01 (34.8%), DRB 1 * 15 (26.1 %), DRB 1 * 16 (34.8 %) than with other opportunistic diseases – 21.3 % (p=0.254 FET ), 14.9 % (p=0.330 FET) and 19.1 % (p=0.234 FET) respectively. The risk of developing toxoplasmosis among HIV-positive patients with DRB 1 * 13 alleles was significantly lower (p=0.012 FET), and DRB 1 * 16 gene allele carriers were higher than with tuberculosis (p=0.032 FET). A distinctive feature of tuberculosis was the higher frequency of carrier of alleles of DRB 1 * 13 gene (34.8 %) and DRB 1 * 08 (11.5 %) compared with other infections. The DRB 1 * 08 haplotype was detected only in patients with CNS tuberculosis. Lower risk of developing tuberculosis than other diseases (p=0.058) and  toxoplasmosis (p=0.032) was found in patients with DRB 1 * 16 haplotype. Lower levels of CD4 in the 4th clinical stage of HIV were associated with DRB 1 * 11, rs=-0.26; p <0.05, and decrease in the number of CD4 in the dynamics of observation - with DRB 1 * 17 (rs=-0.26; p<0.05). A higher level of HIV RNA was observed in the carriers of the DRB 1 * 04 allele (rs=+0.26; p<0.05). The progressive replication of the virus in the dynamics was associated with the presence of DRB 1 * 03 (rs=+0.42; p<0.001). In the analysis of the dependence of the terms from the definition of HIV status to the development of the 4th clinical stage of HIV, it was determined that patients with variants of the DRB 1 * 01 alleles (rs=+0.29; p<0.05), DRB 1 * 07 (rs=+0.27 ; p<0.05) have a slower development of HIV infection, which can be regarded as a kind of protective effect of these variants of haplotypes. On the contrary, carriers of DRB 1 * 15 alleles (rs=-0.28; p<0.05) were more prone to the rapid development of the disease.Conclusions. The typing of DRV 1 HLA Class II alleles is useful in predicting the development of HIV infection and comorbidity in HIV patients.Сложная ситуация с ВИЧ-инфекцией в Украине требует комплексного подхода к решению сложных вопросов ведения пациентов с ВИЧ/СПИД.Цель исследования – определить ассоциации аллелей HLA -DRB 1 с развитием ВИЧ-инфекции и коморбидностью.Материалы и методы. В исследование было включено 70 пациентов с 4 клинической стадией ВИЧ-инфекции, которые находились на амбулаторном наблюдении в отделениях Днепропетровского областного и городского центров профилактики и борьбы со СПИД (г. Днепр). Большинство больных составили мужчины – 41 (58,6 %). Возраст больных колебался от 24 до 61 года и в среднем составил (38,91±0,87) лет. Типирование DR В1-аллелей проводили методом ПЦР вариантом сиквенсспецифических праймеров (PCR-SSP ) с использованием наборов HLA -ДНК-ТЕХ (ДНК-Технология (RU )). Отдельно проанализированы: туберкулез (n=26) и церебральный токсоплазмоз (n=23), другие заболевания (ВИЧ – энцефалопатия, сепсис, генерализованный кандидоз, герпетическая инфекция, ЦМВ хориоретинит, ВИЧ-кардиомиопатия) были объединены в группу других (n=21). Статистическая обработка результатов исследования проводилась с использованием пакета прикладных программ STAT IST ICA v.6.1®.Результаты исследований и их обсуждение. У больных с 4 клинической стадией ВИЧ-инфекции чаще всего отмечались аллели локусов DRB 1*01 (25,7 %), DRB 1*04 (20,0 %), DRB 1*07 (27,1 %), DRB 1*11 (38,6 %), DRB 1*13 (18,6 %), DRB 1*15 (18,6 %), DRB 1*16 (24,3 %). Аллели генов DRB 1*02, DRB 1*05, DRB 1*06, DRB 1*09, DRB 1*18 не выявлялись ни в одном из случаев. Установлено тенденции к увеличению среди больных с токсоплазмозом носителей аллелей DRB 1*01 (34,8 %), DRB 1*15 (26,1 %), DRB 1*16 (34,8 %), чем при других оппортунистических заболеваниях, – 21,3 % (р=0,254 FET ), 14,9 % (р=0,330 FET ) и 19,1% (р=0,234 FET ) соответственно. Риск развития токсоплазмоза среди ВИЧ-положительных пациентов с аллелями DRB 1*13 был достоверно ниже (р=0,012 FET ), а у носителей аллелей гена DRB 1*16 – выше, чем при туберкулезе (р=0,032 FET ). Отличительной особенностью туберкулеза была большая частота носительства аллелей генов DRB 1*13 (34,8 %) и DRB 1*08 (11,5 %) по сравнению с другими инфекциями. Гаплотип DRB 1*08 оказывался только у больных туберкулезом ЦНС. Меньший риск развития туберкулеза, чем других заболеваний (р=0,058) и токсоплазмоза (р=0,032) определен у пациентов, имели гаплотип DRB 1*16. Более низкое количество CD4 в период 4 клинической стадии ВИЧ была связана с DRB 1*11, rs=-0,26; p<0,05, а снижение уровня CD4 в динамике наблюдения – с DRB 1*17 (rs=-0,26; p<0,05). Наибольший уровень ВИЧ РНК наблюдался у носителей аллеля DRB 1*04 (rs=+0,26; p<0,05). Прогрессирующая репликация вируса в динамике была связана с наличием DRB 1*03 (rs =+0,42; p <0,001). При анализе зависимости срокам от выявления ВИЧ-статуса до развития 4 клинической стадии ВИЧ определено, что пациенты с вариантами аллелей DRB 1*01 (rs=+0,29; p<0,05), DRB 1*07 (rs=+0,27 ; p<0,05) имеют более медленное развитие ВИЧ-инфекции, что можно расценивать как своего рода протекторное действие данных гаплотипов, и, наоборот, носители аллелей DRB 1*15 (rs=-0,28; p <0,05) оказались более привержены к быстрому развитию заболевания.Выводы. Типирование аллелей DR В1-HLA класса II оказалось полезным для прогнозирования развития ВИЧ-инфекции и коморбидности у пациентов с ВИЧ.Складна ситуація з ВІЛ-інфекцією в Україні потребує комплексного підходу до вирішення складних питань ведення пацієнтів із ВІЛ/СНІД.Мета дослідження – визначити асоціації алелей HLA -DRB 1 із розвитком ВІЛ-інфекції та коморбідністю.Матеріали і методи. У дослідження було включено 70 пацієнтів із 4 клінічною стадією ВІЛ-інфекції, які перебували на амбулаторному спостереженні у відділеннях Дніпропетровського обласного та міського центрів профілактики та боротьби зі СНІД (м. Дніпро). Більшість хворих склали чоловіки – 41 (58,6 %). Вік хворих коливався від 24 до 61 року та в середньому був (38,91±0,87) року. Типування DR В1-алелей проводили методом ПЛР варіантом сіквенсспецифічних праймерів (PCR-SSP) з використанням наборів HLA -ДНК-ТЕХ ДНК-Технологія (RU ). Окремо проаналізовано: туберкульоз (n=26) і церебральний токсоплазмоз (n=23), інші захворювання (ВІЛ – енцефалопатія, сепсис, генералізований кандидоз, герпетична інфекція, ЦМВ хоріоретиніт, ВІЛ-кардіоміопатія) були об’єднані в групу інших (n=21). Статистичну обробку результатів дослідження проводили з використанням пакета прикладних програм STAT IST ICA v.6.1®.Результати досліджень та їх обговорення. У хворих з 4 клінічною стадією ВІЛ-інфекції найчастіше відзначали алелі локусів DRB 1*01 (25,7 %), DRB 1*04 (20,0 %), DRB 1*07 (27,1 %), DRB 1*11 (38,6 %), DRB 1*13 (18,6 %), DRB 1*15 (18,6 %), DRB 1*16 (24,3 %). Алелі генів DRB 1*02, DRB 1*05, DRB 1*06, DRB 1*09, DRB 1*18 не виявлялись в жодному випадку. Встановлено тенденції до збільшення серед хворих із токсоплазмозом носіїв алелів DRB 1*01 (34,8 %), DRB 1*15 (26,1 %), DRB 1*16 (34,8 %), ніж при інших опортуністичних захворюваннях, 21,3 % (р=0,254 FET ), 14,9 % (р=0,330 FET) і 19,1 % (р=0,234 FET) відповідно. Ризик розвитку токсоплазмозу серед ВІЛ-позитивних пацієнтів з алелями DRB 1*13 був вірогідно нижче (р=0,012 FET), а у носіїв алелів генів DRB 1*16 – вище, ніж при туберкульозі (р=0,032 FET ). Відмітною особливістю туберкульозу була більша частота носійства алелів гена DRB 1*13 (34,8 %) та DRB 1*08 (11,5 %) порівняно з іншими інфекціями. Гаплотип DRB 1*08 виявлявся лише у хворих на туберкульоз ЦНС. Менший ризик розвитку туберкульозу, ніж інших захворювань (р=0,058) та токсоплазмозу (р=0,032) визначено у пацієнтів, які мали гаплотип DRB 1*16. Більш низька кількість CD4 в період 4 клінічної стадії ВІЛ була пов’язана з DRB 1*11, rs=-0,26; p<0,05, а зниження рівня CD4 в динаміці спостереження – з DRB 1*17 (rs=-0,26; p<0,05). Найбільший рівень ВІЛ РНК спостерігався у носіїв алелів DRB 1*04 (rs=+0,26; p<0,05). Прогресуюча реплікація вірусу в динаміці була пов’язана з наявністю DRB 1*03 ( rs= +0,42; p<0,001). При аналізі залежності термінів від виявлення ВІЛ-статусу до розвитку 4 клінічної стадії ВІЛ визначено, що пацієнти з варіантами алелів DRB 1*01 (rs=+0,29; p<0,05), DRB 1*07 (rs=+0,27; p<0,05) мають більш повільний розвиток ВІЛ-інфекції, що можна розцінювати як свого роду протекторну дію даних гаплотипів, навпаки, носії алелів DRB 1*15 (rs=-0,28; p<0,05) виявились більш прихильні до швидкого розвитку захворювання.Висновки. Типування алелів DR В1 HLA -класу II виявилось корисним для прогнозування розвитку ВІЛ-інфекції та коморбідності у пацієнтів із ВІЛ

ГЕНЕТИЧНІ ВАРІАЦІЇ АЛЕЛЕЙ HLA DRB1 ПРИ ЦЕРЕБРАЛЬНОМУ ТОКСОПЛАЗМОЗІ У ПАЦІЄНТІВ З ВІЛ-ІНФЕКЦІЄЮ

SUMMARY. Toxoplasmosis of the central nervous system is one of the most common causes of brain damage in AIDS patients. The polymorphism of the HLA DRB1 loci is associated with protection against HIV-1 and can affect the development of opportunistic diseases.The aim of the work is to study the variations of HLA DRB1 alleles in cerebral toxoplasmosis and compare them with the data of patients with other opportunistic diseases in the 4th clinical stage of HIV infection to determine the protective capabilities.Patients and methods. The study involved 70 patients with HIV infection and opportunistic diseases, indicative for 4th clinical stage, aged 24 to 61 years, among whom 41 (58.6 %) were males and 29 (41.4 %) females.66 (94.3 %) patients were discharged from the hospital with improvement, 4 (5.7%) patients died due to the disease.Patients were divided into two groups: the main group consisted of 23 patients (32.9 %), with brain toxoplasmosis, confirmed by detection of Toxoplasma gondii DNA in the cerebral spinal fluid, serological studies and characteristic features in a series of tomograms, and in dead patients, studies of autopsy material of brain tissue. The comparison group included 47 patients (67.1 %) who had other opportunistic diseases.The DRB1 alleles genotyping was performed by PCR variant of Sequence Specific Primers (PCR-SSP). The study was carried out by sets of «HLA-DNA-TECH» for the typing of the genes DRB1 produced by «DNA-Technology» (Russia).The statistical processing of the study results was conducted using STATISTICA v.6.1® application package.Results. The analysis of variations of alleles of the DRB1 locus of the HLA class II system in 70 patients with the 4th clinical stage of HIV infection showed that in most cases allele loci DRB1*01 (21.4 %), DRB1*04 (18.6 %), DRB1*07 (25.7 %), DRB1*11 (35.7 %), DRB1*13 (18.6 %), DRB1*15 (17.1 %), DRB1*16 (21.4 %) were detected. The alleles DRB1*02, DRB1*05, DRB1*06, DRB1*09, DRB1*18 were not detected in any case.There was the tendency determined of increased number of carriers of DRB1*01 (30.4 %), DRB1*15 (26.1 %), DRB1*16 (30.4 %) alleles within the patients with toxoplasmosis in comparison to other opportunistic diseases – 17.0 %, 12.8 % and 17.0 %, respectively. At larger groups of observation the difference between these indicators can reach a critical level of statistical significance (p<0.05) for prediction of cerebral toxoplasmosis development. At the same time, the risk of toxoplasmosis development among HIV-positive patients with DRB1*13 alleles was significantly lower than in other diseases (rs=-0.26; p<0.05). Thus, the allele of the DRB1*13 gene was found in 1 (4.3 %) of the patient with toxoplasmic infection and in 12 (25.5 %) patients with opportunistic diseases of another etiology (p=0.048 FET), indicating a possible protective effect of the identified alleles.The performed analysis of variations of the DRB1 alleles of the HLA class II system with toxoplasmosis separately, depending of sex, showed the presence of probable associations with toxoplasmosis in females, carriers of alleles of the DRB1*16 gene (46.2 %; p<0.01), while in males this variant was more often associated with opportunistic diseases of another etiology (25.8 % vs. 10.0 %; p>0.05). The opposite tendencies were established for DRB1*04 alleles: they were found only in female patients without toxoplasmic infection (31.3 %; p<0.05); in males, on the contrary, DRB1*04 allelic carriers were more commonly seen in patients with toxoplasmosis (30.0 % vs. 16.1 %; p>0.05).Conclusions. Expression of the HLA-DRB1 variant has definitive connection to sex, influences progression of HIV and development of toxoplasmosis. The tendency to increase of DRB1*01 (30.4 %), DRB1*15 (26.1 %), DRB1*16 (30.4 %) alleles carriers among patients with toxoplasmosis suggests increased susceptibility to toxoplasmosis and the need to intensification of prophylaxis activities in this group. The lower risk of toxoplasmosis development among HIV-positive patients with DRB1*13 alleles than of other diseases (rs=-0.26; p<0.05) indicates the protective effect of this genetic variant regarding toxoplasmosis.Токсоплазмоз ЦНС є однією з найрозповсюдженіших причин ураження мозку у пацієнтів зі СНІДом. Поліморфізм локусів HLA DRB1 пов’язаний із захистом проти ВІЛ-1 та може впливати на розвиток опортуністичних захворювань. Мета роботи – вивчити варіації алелей HLA DRB1 при церебральному токсоплазмозі та порівняти їх з даними пацієнтів при інших опортуністичних захворюваннях IV клінічної стадії ВІЛ-інфекції для визначення протекторних можливостей.Пацієнти і методи. Обстежено 70 пацієнтів з ВІЛ-інфекцією та опортуністичними захворюваннями, індикаторними для IV клінічної стадії, віком від 24 до 61 років, серед яких чоловіків було 41 (58,6 %), жінок – 29 (41,4 %). 66 (94,3 %) пацієнтів були виписані з лікарні з покращенням стану, 4 (5,7 %) хворих померли внаслідок захворювання. Пацієнти були розподілені на дві групи: основну групу склали 23 хворих (32,9 %) з токсоплазмозом головного мозку, підтвердженим детекцією ДНК Toxoplasma gondii в лікворі, серологічними дослідженнями та характерними ознаками на серії томограм, а у померлих пацієнтів дослідженням автопсійного матеріалу тканини мозку. Групу порівняння склали 47 хворих (67,1 %), які мали інші опортуністичні захворювання.Типування DRВ1 алелів проводилось методом ПЛР, варіантом сіквенс-специфічних праймерів (PCR-SSP). Дослідження здійснювалося наборами «HLA-ДНК-ТЕХ» для типування генів DRВ1 виробництва «ДНК-Технологія» (РФ).Статистична обробка результатів дослідження проводилась з використанням пакету прикладних програм STATISTICA v.6.1®. Результати. Аналіз варіацій алелей локусів DRB1 системи HLA II класу у 70 хворих з IV клінічною стадією ВІЛ-інфекції довів, що в більшості випадків визначались алелі локусів DRB1*01 (21,4 %), DRB1*04 (18,6 %), DRB1*07 (25,7 %), DRB1*11 (35,7 %), DRB1*13 (18,6 %), DRB1*15 (17,1 %), DRB1*16 (21,4 %). Алелі DRB1*02, DRB1*05, DRB1*06, DRB1*09, DRB1*18 не виявлялись в жодному випадку. Встановлено тенденції до збільшення серед хворих з токсоплазмозом носіїв алелей DRB1*01 (30,4 %), DRB1*15 (26,1 %), DRB1*16 (30,4 %), порівняно з іншими опортуністичними захворюваннями – 17,0 %, 12,8 % і 17,0 % відповідно, що при більшій кількості спостережень в означених групах може досягти критичного рівня статистичної значимості (p<0,05) для прогнозування церебрального токсоплазмозу. Водночас ризик розвитку токсоплазмозу серед ВІЛ-позитивних пацієнтів з алелями DRB1*13 був вірогідно нижчим, ніж при інших захворюваннях (rs=-0,26; p<0,05). Так, алель гена DRB1*13 виявлявся в 1 (4,3 %) хворого з токсоплазмозною інфекцією і у 12 (25,5 %) хворих з опортуністичними захворюваннями іншої етіології (р=0,048 FET), що свідчить про можливу захисну дію означених алелей. Проведений аналіз варіацій алелей DRB1 системи HLA II класу при токсоплазмозі окремо залежно від статі показав наявність вірогідних асоціацій з токсоплазмозом у жінок, носіїв алелей гена DRB1*16 (46,2 %; p<0,01), в той час як у чоловіків такий варіант частіше асоціювався з опортуністичними захворюваннями іншої етіології (25,8 проти 10,0 %; p>0,05). Протилежні тенденції встановлені відносно алелей DRB1*04: у жінок вони були виявлені лише у пацієнток без токсоплазмозної інфекції (31,3 %; p<0,05), у чоловіків, навпаки, носіїв алелей  DRB1*04 було більше серед хворих з токсоплазмозом (30,0 проти 16,1 %; p>0,05). Висновки. Експресія варіанта HLA-DRB1 має певний зв’язок зі статтю, впливає на прогресування ВІЛ та розвиток токсоплазмозу. Тенденція до збільшення носіїв алелей DRB1*01 (30,4 %), DRB1*15 (26,1 %), DRB1*16 (30,4 %) серед пацієнтів з токсоплазмозом свідчить про підвищену чутливість до токсоплазмозу та необхідність посилення профілактичних заходів у групі. Нижчий ризик розвитку токсоплазмозу серед ВІЛ-позитивних пацієнтів з алелями DRB1*13, ніж інших захворювань (rs=-0,26; p<0,05), свідчить про протекторну дію даного генетичного варіанту відносно токсоплазмозу

Main characteristics and prognosis of development of HIV epidemic in Dnipropetrovsk region.

The epidemiological situation on HIV infection in Ukraine remains complicated due to high morbidity and mortality, which requires a comprehensive study of this problem. Purpose of work: to clarify the main patterns and characteristics of prevalence of HIV infection in Dnipropetrovsk region and develop a forecast for changes in the main epidemic indicators. The study was based on reports from the Public Health Center of the Ministry of Health of Ukraine and Dnipropetrovsk Regional Center for AIDS Prevention and Control. (2005-2017). To determine the main trends of development and forecasting the epidemiological situation, methods of analysis of time series with the calculation of chain growth rates and regression analysis were used. Analysis of the number of newly registered cases of HIV infection and AIDS over a 13-year period (2005-2017) showed an increase in figures for HIV by 1.5 times,  for AIDS - by 2.4 times in Ukraine and in Dnipropetrovsk region – by 1.9 times and 3.0 times, respectively. A significant prevalence of HIV/AIDS incidence rate in Dnipropetrovsk region as compared with national indicators in some years of the study and on average over the entire observation period was determined – 92.8±4.2 cases of HIV infection per 100 thousand and 45.2±5.2 cases of AIDS per 100 thousand in the region versus 41.0±1.4 and 16.1±1.6 per 100 thousand of the population in Ukraine (p<0.001). According to prognostic algorithms, in Dnipropetrovsk region until 2020, the annual AIDS incidence rate is expected to increase to 80.7±2.56 cases per 100 thousand people; AIDS mortality to 33.7±0.99 per 100 thousand people, which also predicts an increase in the incidence and mortality associated with opportunistic infections. A calculated forecast of HIV incidence rates and newly registered AIDS cases in Ukraine and the region for the coming years may be useful for predicting the number of opportunistic infections and calculating the needs for hospitalization and treatment of HIV/AIDS patients

Growth and optical properties of dye films and dye-in-polymer matrix deposited by vacuum evaporation

Searching new more effective materials for organic electroluminescent displays is continuing. The polymethine dyes is a class of organic materials that are very interesting for these purposes. Films of the polymethine dyes were deposited by evaporation in vacuum. Also deposited were dye-filled polytetrafluoroethylene (PTFE) films. Kinetics of growth and heating the films were observed using optical spectroscopy in situ. It was found out the influence of the chemical structure of dyes on growth and heating kinetics of the dye films. It was found that PTFE matrix strongly enhances dye stability

ОСОБЛИВОСТІ ПОРУШЕННЯ КОГНІТИВНОЇ ФУНКЦІЇ У ПАЦІЄНТІВ ІЗ ВІЛ-ІНФЕКЦІЄЮ, ЯКІ ПЕРЕБУВАЮТЬ ПІД АМБУЛАТОРНИМ НАГЛЯДОМ

Purpose: to determine the presence of cognitive impairment and factors of possible influence on the cognitive function among HIV patients who are under the outpatient follow-up.Materials and Methods. The study involved 95 patients of age with confirmed HIV infection without clinical signs of CNS diseases. The assessment of the mental status was carried out on the basis of two tests: MMSE and “drawing of the clock”.Results. It was found that the decrease in the frequency of cognitive disorders correlated with the duration of ART - the correlation coefficient for the score on the MMSE scale was rs=+0.27, p <0.01, for the “clock drawing” test - rs=+0.22, p <0.05. There was a tendency to increase of the incidence of cognitive impairment at the use of efavirenz. It has been established that the use of substitution maintenance therapy (methadone) in drug users reduced the relative risk of developing cognitive impairment (p <0.01). The presence of a probable connection with the viral load in dynamics (rs=-0.20, p <0.05 for the MMSE test) has been determined.Conclusions. Disturbances of cognitive function occur in patients with HIV infection at an early stage of HIV infection.Мета: визначити наявність когнітивних порушень та фактори можливого впливу на когнітивну функцію серед пацієнтів із ВІЛ, які перебувають під амбулаторним наглядом.Матеріали і методи. До дослідження залучено 95 пацієнтів із підтвердженою ВІЛ-інфекцією без клінічних ознак захворювань ЦНС. Оцінку ментального статусу проводили за результатами проходження 2 тестів: MMSE (Mini-Mental State Examination) та «малювання годинника».Результати. Виявлено, що зменшення частоти когнітивних розладів корелювало із тривалістю антиретровірусної терапії – коефіцієнт кореляції для бальної оцінки за шкалою MMSЕ становив rs=+0,27, p<0,01, для тесту «малювання годинника» – rs=+0,22, p<0,05. Визначено тенденцію до збільшення частоти когнітивних порушень при застосуванні ефавірензу. Встановлено, що застосування замісної підтримувальної терапії (метадон) у споживачів наркотиків зменшувало відносний ризик розвитку когнітивних розладів (p<0,01). Визначено наявність вірогідного зв’язку когнітивних розладів із вірусним навантаженням у динаміці спостереження (rs=-0,20, p<0,05 для тесту MMSE).Висновки. Порушення когнітивної функції мають місце у ВІЛ-позитивних пацієнтів вже на ранній стадії ВІЛ-інфекції

РІВЕНЬ СИРОВАТКОВОГО БЕТА-2-МІКРОГЛОБУЛІНУ І ЙОГО ЗВ’ЯЗОК З ІМУНОЛОГІЧНИМИ ТА ГЕМАТОЛОГІЧНИМИ ПОКАЗНИКАМИ ПРИ ПРОГРЕСУВАННІ ВІЛ-ІНФЕКЦІЇ

The aim of the work – to investigate the relationship between the levels of serum beta-2-microglobulin (B2-MG) and the basic hematological and immunological laboratory parameters in order to determine the predictive potential of the complex use of these factors in HIV infection.Patients and methods. 135 HIV-infected patients aged 20 to 56 years were involved in the study. Patients were categorized into three groups with the first and second clinical stage of HIV – group 1 (n=30), with the third stage – group 2 (n=28), the fourth stage – group 3 (n=77). The control group comprised 15 practically healthy persons of the corresponding sex and age.Results. We established a statistically significant difference as markers of immune status and hemograms: platelet and ESR levels in patients with different clinical stages of HIV infection with the greatest deviation of the indicators in the fourth stage of the disease. The study of В2-MG revealed a steady tendency to increase as HIV progression ranged from 8.0 (6.3–9.0) ng/ml at 1–2 stages (first group) to 8.75 (7.1–9.5) ng/ml at stage 3 (group 2) (p<0.05) and 9.0 (8.2–9.5) ng/ml at 4 clinical stages of HIV (group 3) (p<0.001, p<0.05).Мета роботи – дослідити зв’язок між вмістом сироваткового бета-2-мікроглобуліну і основними гематологічними та імунологічними лабораторними показниками для визначення предикторних можливо­стей комплексного використання означених факторів при ВІЛ-інфекції.Пацієнти і методи. Для дослідження були залучені 135 пацієнтів з ВІЛ-інфекцією віком від 20 до 56 років. Пацієнти з першою та другою клінічними стадіями хвороби склали 1-у групу (n=30), з третьою стадією – 2-у групу(n=28), з четвертою стадією – 3-ю групу дослідження (n=77). Група контролю – 15 здорових осіб відповідної статі і віку.Результати. Встановлено статистично значиму відмінність як маркерів імунного статусу, так і показників гемограми, рівня тромбоцитів та ШОЕ у пацієнтів з різними клінічними стадіями ВІЛ-інфекції при найбільшому відхиленні показників при четвертій стадії захворювання. Дослідження β2-МГ виявило стійку тенденцію до збільшення по мірі прогресування ВІЛ-інфекції – від 8,0 (6,3-9,0) нг/мл при 1-2-й стадії (1-а група) до 8,75 (7,1-9,5) нг/мл при 3-й стадії (2-а група) (р<0,05) і 9,0 (8,2-9,5) нг/мл при 4-й клінічній стадії хвороби (3-я група дослідження) (р<0,001, р<0,05). При 4-й клінічній стадії ВІЛ-інфекції (3-я група) рівень β2-мікроглобуліну прямо корелював з ШОЕ (rs=0,42; р<0,001) та показником ВН РНК ВІЛ (rs=0,23; р<0,05). Зростання показника β2-мікроглобуліну було пов’язане зі зниженням абсолютної кількості Т-лімфоцитів (rs=-0,40; р<0,01) і Т-лімфоцитів-хелперів (rs=-0,39; р<0,01), загального числа лімфоцитів (rs=-0,43; р<0,001) і відносної кількості Т-лімфоцитів-хелперів у сироватці крові (rs=-0,36; р<0,01)

ХАРАКТЕРИСТИКА ЦЕРЕБРАЛЬНОГО ТОКСОПЛАЗМОЗУ У ПАЦІЄНТІВ З ВІЛ: РЕТРОСПЕКТИВНИЙ АНАЛІЗ 135 ВИПАДКІВ У ДНІПРОПЕТРОВСЬКОМУ РЕГІОНІ

From 40 to 70 % of patients with HIV have neurological disorders. Toxoplasmosis is one of the most common causes of brain damage in patients with HIV, which often leads to mortality.The aim of the study – to determine and compare the main characteristics of the central nervous system toxoplasmosis in HIV-positive patients who had different outcome of the disease (survived or died as a result of the disease).Materials and Methods. A retrospective cohort analysis of 135 cases of cerebral toxoplasmosis in HIV-positive patients in the Dnipropetrovsk region (Ukraine) from 2010 to 2017 was conducted. The presence of toxoplasmosis was confirmed by the detection of DNA of Toxoplasma gondii in the cerebrospinal fluid, and in the dead patients, the study of autopsy material was performed. Statistical processing of the results of the study was conducted using STAT IST ICA v.6.1® and SPSS programs. In order to compare the indicators in the groups of patients who died and those who survived, odds ratios (OR s) were calculated with confidence intervals (95 % CI).Results and Discussion. Toxoplasmosis was diagnosed in 30 % of HIV-positive patients with CNS disordrers. Most of the patients were males – 71 (52.6 %), the average age was 37.79±0.64. The number of fatal cases was 29 (21.5 %). The groups of patients who survived or died did not differ significantly in age ((37.47±0.72) versus (38.93±1.46) years)) (p>0.05) and gender composition (male 53.8 % vs. 48.3 % of women). Sexually transmitted infections occurred in 40.0 % of cases, because of injecting drug use (IDU s) – 34.8 %, the infection route was uncertain in 25.2 %. In the dead, the uncertain route of infection was 51.7 % versus 17.9 % (p<0.001) of surviving patients. In 43 patients (31.9 %) with cerebral toxoplasmosis, the HIV status was determined in the same year or at the same time as the development of toxoplasmosis. The frequency of late detection of HIV (less than a year before the manifestation of CNS toxoplasmosis) in patients who died was 6.49 times higher (95 % CI 2.64–15.95) compared survivors. 76 (56.3 %) of patients had CD4 levels of less than 50 cells/mm3, including those in deaths, this figure was 1.5 times higher – 75.9 % vs. 50.9 % (p<0.05) in survivors. Median CD4 in the period of development of neurological diseases in patients with toxoplasmosis of the central nervous system was 44.5 (IQR 21–100) cells/mm3, of which in patients who died – 33 (IQR 15–44) cells/mm3 vs. 52 (IQR 25–106) cells/mm3 in survivors (p<0.05). The median of viral load (lg VL ) in the period of development of neurological symptoms was 4.96 (IQR 1.60–5.80) copies/ml, and in patients who died, it was 6.20 (IQR 6.05–6.31) copies/ml and significantly exceeded the same rate in those who were discharged with improvement status – 4.89 (IQR 1.60–5.72) copies/ml (p<0.05). Among clinical symptoms, the most common in patients with toxoplasmosis of the central nervous system were: headache – 86 (63.7 %) patients, dizziness and coordination disorders – 81 (60.0 %), convulsions 43 (31.9 %), mono- and hemiparesis – 57 (42.2 %), disorders of cranial nerves – 37 (27.4 %), dysarthria – 27 (20.0 %), cognitive impairment – 29 (21.5 %), disturbed consciousness – 14 (10.4 % ), visual impairment – 7 (5.2 %) cases. In 30 (22.2 %) patients there was a combination of toxoplasmosis and other diseases of the central nervous system. The development of co-infection of toxoplasmosis with tuberculosis in patients with fatal outcome of the disease was observed 4.5 times more often (95 % CI 1.42–14.29) than in survivors (p<0.05). The spread of Epstein-Barr viral infection among the deceased was 4.21 times higher (95 % CI 1.11–15.90) (p<0.05).Conclusions. Cerebral toxoplasmosis accounts for 30.0 % of all HIV-associated infectious disorders of the central nervous system in patients in Dnipropetrovsk region; in 56.3 % of patients, toxoplasmosis is diagnosed at the background of severe immunosuppression, in 21.5 % the primary diagnosed toxoplasmosis has lethal outcome. The chances of lethal outcome of the disease do not depend on gender, age, but significantly increase in the absence of ART , the number of CD4 cells/mm3 less than 50 and the presence of coinfections of the central nervous system, the most important of which is the risk of tuberculosis of the central nervous system. The obtained results are important for predicting the course of the disease and identifying possible risks, for the improvement of preventive measures.От 40 до 70 % больных на ВИЧ имеют неврологические заболевания. Токсоплазмоз – одна из самых частых причин поражений головного мозга у пациентов с ВИЧ, которая часто приводит к летальному исходу.Цель исследования – определить и сравнить основные характеристики токсоплазмоза центральной нервной системы у ВИЧ-положительных пациентов, имевших различный исход заболевания (выжили или умерли вследствие болезни).Материалы и методы. Проведенно ретроспективный когортный анализ 135 случаев церебрального токсоплазмоза у ВИЧ-позитивных пациентов Днепропетровского региона за период с 2010 по 2017 год. Наличие токсоплазмоза было подтверждено обнаружением ДНК Toxoplasma gondii в спинномозговой жидкости, а в умерших больных исследованием автопсийного материала. Статистическую обработку результатов исследования проводили с использованием программ STAT IST ICA v.6.1® и SPSS. Для сравнения показателей в группах больных, умерших и выживших, определяли отношение шансов (odds ratio – OR) с доверительным интервалом (95 % CI).Результаты исследований и их обсуждение. У 30 % ВИЧ-позитивных пациентов с заболеваниями ЦНС был диагностирован токсоплазмоз. Большинство больных были мужчины – 71 (52,6 %), средний возраст составил (37,79±0,64) лет. Количество летальных случаев– 29 (21,5 %). Группы пациентов, выживших или умерших, существенно не отличались по возрасту (37,47±0,72) против (38,93±1,46) лет (p<0,05) и гендерному составу (мужчин 53,8 % против 48,3 % женщин). Инфицирование половым путем имело место в 40,0 % случаев, через потребление инъекционных наркотиков (ПИН) – 34,8 %, путь инфицирования был неопределенный в 25,2 %. В умерших неопределенный путь инфицирования составил 51,7 % против 17,9 % (р<0,001) выживших пациентов. У 43 пациентов (31,9 %) с церебральным токсоплазмозом ВИЧ-статус был определен в тот же год или одновременно с развитием токсоплазмоза. Частота позднего выявления ВИЧ (менее года до манифестации токсоплазмоза ЦНС) в умерших больных была в 6,49 раза выше (95 % CI 2,64–15,95) по сравнению с выжившими. 76 (56,3 %) пациентов имели уровень CD4 меньше 50 клеток/мм3, в том числе среди умерших пациентов этот показатель был в 1,5 раза выше – 75,9 % против 50,9 % (р<0,05) у тех, кто выжил. Медиана CD4 в период развития неврологических заболеваний у больных с токсоплазмозом ЦНС составила 44,5 (IQR 21–100) клеток/мм3, из них у пациентов, которые умерли, – 33 (IQR 15–44) клеток/мм3 против 52 (IQR 25–106) клеток/мм3 у выживших (р<0,05). Медиана вирусной нагрузки (Lg ВН) в период развития неврологических симптомов составила 4,96 (IQR 1,60-5,80) копий/мл, а у пациентов, которые умерли, равнялась 6,20 (IQR 6,05–6,31 ) копий/мл и значительно превышала аналогичный показатель у тех, кто был выписан с улучшением  состояния – 4,89 (IQR 1,60–5,72) копий/мл (р<0,05). Среди клинических симптомов наиболее распространенными у пациентов с токсоплазмозом ЦНС были: головная боль – у 86 (63,7 %) пациентов, головокружение и нарушение координации – в 81 (60,0 %), судороги – у 43 (31,9 %), моно- и гемипарезы – в 57 (42,2 %), нарушение ЧМН – у 37 (27,4 %), дизартрия – у 27 (20,0 %), когнитивные нарушения – у 29 (21,5 %), нарушение сознания – у 14 (10,4 % ), нарушение зрения – в 7 случаях (5,2 %). У 30 (22,2 %) пациентов имело место сочетание токсоплазмоза с другими заболеваниями ЦНС. Развитие ко-инфекции токсоплазмоза с туберкулезом у пациентов с летальным исходом болезни наблюдалося в 4,5 раза чаще (95 % СИ 1,42–14,29), чем у выживших пациентов (р<0,05). Распространение вирусной инфекции Эпштейна–Барр среди умерших было в 4,21 раза больше (95 % СИ 1,11–15,90) (р<0,05).Выводы. Церебральный токсоплазмоз составляет 30,0 % всей ВИЧ-ассоциированной инфекционной патологии ЦНС у пациентов в Днепропетровском регионе; у 56,3 % пациентов токсоплазмоз диагностируется на фоне глубокой иммуносупрессии, у 21,5 % первичнодиагностированный токсоплазмоз заканчивается летально. Шансы летального исхода болезни не зависят от пола, возраста, но значительно возрастают при отсутствии АР Т, количества CD4 клеток/мм3 менее 50 и наличии ко-инфекций ЦНС, наиболее весомым из которых в плане риска является туберкулез ЦНС. Полученные результаты важны для прогнозирования течения болезни и выявления возможных рисков, для усовершенствования профилактических мероприятий.Від 40 до 70 % хворих на ВІЛ мають неврологічні захворювання. Токсоплазмоз – одна з найчастіших причин уражень головного мозку в пацієнтів із ВІЛ, що часто призводить до летальності.Мета дослідження – визначити та порівняти основні характеристики токсоплазмозу центральної нервової системи у ВІЛ-позитивних пацієнтів, які мали різний результат захворювання (вижили або померли внаслідок хвороби).Матеріали і методи. Проведено ретроспективний когортний аналіз 135 випадків церебрального токсоплазмозу у ВІЛ-позитивних пацієнтів Дніпропетровського регіону за період з 2010 до 2017 року. Наявність токсоплазмозу було підтверджено виявленням ДНК Toxoplasma gondii в спинномозковій рідині, а у померлих хворих дослідженням автопсійного матеріалу. Статистичну обробку результатів дослідження проводили з використанням програм STAT IST ICA v.6.1® і SPSS. Для порівняння показників у групах хворих, які померли та які вижили, визначали відношення шансів (odds ratio – OR) з довірчим інтервалом (95 % CI).Результати досліджень та їх обговорення. У 30 % ВІЛ-позитивних пацієнтів із захворюваннями ЦНС було діагностовано токсоплазмоз. Більшість хворих склали чоловіки – 71 (52,6 %), середній вік становив (37,79±0,64) року. Кількість летальних випадків – 29 (21,5 %). Групи пацієнтів, які вижили або померли, суттєво не відрізнялись за віком (37,47±0,72) проти (38,93±1,46) року (p>0,05) та гендерним складом (чоловіків було 53,8 % проти 48,3 % жінок). Інфікування статевим шляхом мало місце в 40,0 % випадків, через споживання ін’єкційних наркотиків (СІН) – 34,8 %, шлях інфікування був невизначений у 25,2 %. У померлих невизначений шлях інфікування склав 51,7 % проти 17,9 % (р<0,001) пацієнтів, які вижили. У 43 хворих (31,9 %) на церебральний токсоплазмоз ВІЛ-статус було визначено разом із розвитком токсоплазмозу. Частота пізнього виявлення ВІЛ (менше року до маніфестації токсоплазмозу ЦНС) у хворих, які померли, була в 6,49 раза вищою (95 % CI 2,64–15,95), порівняно з тими, які вижили. 76 (56,3 %) пацієнтів мали рівень CD4 менший 50 клітин/мм3, у тому числі серед померлих пацієнтів цей показник був у 1,5 раза вищим – 75,9 % проти 50,9 % (р<0,05) у тих, хто вижив. Медіана CD4 в період розвитку неврологічних захворювань у хворих із токсоплазмозом ЦНС склала 44,5 (IQR 21–100) клітин/мм3, з них у пацієнтів, які померли, – 33 (IQR 15–44) клітин/мм3 проти 52 (IQR 25–106) клітин/мм3 в осіб, які вижили (р<0,05). Медіана вірусного навантаження (Lg ВН) у період розвитку неврологічних симптомів склала 4,96 (IQR 1,60–5,80) копій/мл, а у пацієнтів, які померли, дорівнювала 6,20 (IQR 6,05–6,31) копій/мл і значно перевищувала аналогічний показник у тих, кого виписали з поліпшенням стану, – 4,89 (IQR 1,60–5,72) копій/мл (р<0,05). Серед клінічних симптомів найрозповсюдженішими у пацієнтів із токсоплазмозом ЦНС були: головний біль – у 86 (63,7 %) пацієнтів, запаморочення та порушення координації – у 81 (60,0 %), судоми – в 43 (31,9 %), моно- та геміпарези – у 57 (42,2 %), порушення ЧМН – у 37 (27,4 %), дизартрія – у 27 (20,0 %), когнітивні порушення – у 29 (21,5 %), порушення свідомості – у 14 (10,4 %), порушення зору – в 7 (5,2 %) випадках. У 30 (22,2 %) пацієнтів мало місце поєднання токсоплазмозу з іншими захворюваннями ЦНС. Розвиток ко-інфекції токсоплазмозу з туберкульозом у пацієнтів із летальним наслідком хвороби спостерігався у 4,5 раза частіше (95 % СI 1,42–14,29), ніж у пацієнтів, які вижили (р<0,05). Поширення вірусного інфікування Епштейна–Барр серед померлих було у 4,21 раза більшим (95 % СI 1,11–15,90) (р<0,05).Висновки. Церебральний токсоплазмоз складає 30,0 % усієї ВІЛ-асоційованої інфекційної патології ЦНС в пацієнтів у Дніпропетровському регіоні; у 56,3 % пацієнтів токсоплазмоз діагностують на тлі глибокої імуносупресії, у 21,5 % первиннодіагностований токсоплазмоз закінчується летально. Шанси летального наслідку хвороби не залежить від статі, віку, але значно зростають при відсутності АР Т, кількості CD4 клітин/мм3 менше 50 та наявності ко-інфекцій ЦНС, найвагомішим з яких у плані ризику є туберкульоз ЦНС. Отримані результати важливі для прогнозування перебігу хвороби та виявлення можливих ризиків, для удосконалення профілактичних заходів

ІННОВАЦІЙНІ МЕТОДИ НАВЧАННЯ У ПІДГОТОВЦІ УЧАСНИКІВ ПРОФЕСІЙНО-ОРІЄНТОВАНИХ ОЛІМПІАД

The aim of the work – to present our own experience in using different forms of simulation technology in preparing professionally oriented оlympiad participants on the infectious diseases course. The main body. Innovative methods of teaching the course of infectious diseases in the higher medical school introduced by the authors for the purpose of increasing the efficiency of education are considered. The issues of conducting medical student’s olympiads on professional disciplines are elucidated in detail. The authors’ own experience of using the variants of imitation technology (case-study methods, role-playing games, “brain attack”) has been analyzed. Over the past five years, 53 undergraduate students have been teached on the basis of a student’s scientific course at the Department of Infectious Diseases in Dnipropetrovsk Medical Academy. Of these, 14 students directly participated in professionally oriented Olympiad at the annual Ukrainian Olympiads on infectious diseases. The result of productive training was taking of six prize-places in individual competitions and eight prize-places in team competitions. Сonclusions. Unlike the traditional forms of study, the implementation of active methods, on example of training for an Olympiad, allows to form the professional skills and active realization of acquired knowledge, model the integral content of individual work, thus shifting the center of significance from the process of transferring, processing and assimilating information to independent creative activity. Such an approach can allow a student to achieve high results both during the competition at the student’s olympiad, and in the future in the practical activity of forming the person of a competitive specialist.Мета роботи – представити власний досвід застосування різних варіантів імітаційної технології при підготовці учасників студентських олімпіад з професійного циклу “інфекційні хвороби”. Основна частина. Розглянуто інноваційні методики викладання курсу інфекційних хвороб у вищій медичній школі, впроваджені авторами з метою підвищення ефективності навчання. Докладно висвітлені питання проведення медичних студентських олімпіад з навчальних дисциплін професійного циклу. Проаналізовано власний досвід застосування варіантів імітаційної технології: методів case-study, рольових ігор, “мозкової атаки”. За останні 5 років на базі студентського наукового гуртка кафедри інфекційних хвороб ДЗ “Дніпропетровська медична академя МОЗ України” пройшла підготовка 53 студентів-бакалаврів. З них 14 студентів брали безпосередню участь у змаганнях на щорічних всеукраїнських олімпіадах з інфекційних хвороб. Результатом плідної підготовки стало здобуття 6 призових місць в індивідуальних змаганнях і 8 призових місць у командних змаганнях. Висновки. На відміну від традиційних форм навчання, впровадження активних методів, на прикладі підготовки до олімпіади, дозволяє формувати професійні вміння і діяльну реалізацію набутих знань, моделювати цілісний зміст самостійної роботи, при цьому зміщується центр значущості з процесу передачі, переробки і засвоєння інформації на самостійну творчу діяльність. Саме такий підхід може дозволити студенту набути високих результатів як під час змагання на студентській олімпіаді, так і надалі у практичній діяльності при формуванні особистості конкурентоспроможного фахівця