Technology of micro-cement injection of destroyed and fractured massif at orlovsky mine

Purpose. Research into the method of strengthening destroyed and fractured rock massif by micro-cement injection during rock driving at Orlovsky mine of “Vostoktsvetmet” LLP. Methods. In situ researches of massif strengthening by cement slurry were performed. Monitoring of injection works implementation was carried out by control tests of reinforced rock cores. Phase composition of core samples (crushed probe) was defined on the X-ray diffractometer. Method of raster electron microscopy with energy dispersive microanalysis was used to determine the surface morphology and local elemental analysis of core samples. The material and labor costs related to works on strengthening of rock massif were calculated. Findings. Massif strengthening method was studied. MasterRoc MP 650 micro-cement produced by BASF Construction Chemicals Ltd with addition of 1 – 2% of cement weight of Rheobuild 2000PF was used as cement slurry. The uniformity of the working contour in tunnel faces was observed after the third cycle of works on rocks injection. Unsafe working conditions for packer installation have been revealed. It was recommended to carry out pilot tests of tunneling technology in destroyed and fractured massif using the two-component organic-mineral resin “Blocksil” and long selfwedging packers with injection tubes. Originality. We established peculiarities of implementing technology of strengthening destroyed and fractured rock massif by micro-cement injection. Quantitative indicators of micro-cement content in the injected rock massif were identified. Practical implications. Technology of strengthening destroyed and fractured rock massif by micro-cement injection was developed and tested at Orlovsky mine.Мета. Дослідження способу зміцнення зруйнованого та сильнотріщинуватого масиву гірських порід шляхом застосування ін’єкціювання мікроцементами при проходці гірничих виробок на Орлівській шахті ТОВ “Востокцветмет”. Методика. Виконано натурні дослідження щодо зміцнення масиву тампонажним розчином. Проведено контроль виконання ін’єкційних робіт шляхом контрольних випробувань кернів укріпленого ґрунту. Визначено фазовий склад зразків керна на рентгенівському дифрактометрі. Вивчена морфологія поверхні й виконаний локальний елементний аналіз зразків керна методом растрової електронної мікроскопії з енергодисперсійним мікроаналізом. Виконано розрахунок матеріально-трудових витрат на виконання робіт по зміцненню масиву гірських порід. Результати. Досліджено спосіб зміцнення масиву тампонажним розчином на основі мікроцемента Rheocem®650 виробництва компанії BASF з добавкою Rheobuild 2000PF у кількості 1 – 2% від маси цементу. Встановлено, що витримування контуру виробки у прохідницьких забоях спостерігається після третього циклу робіт з ін’єкціювання гірських порід. Виявлені небезпечні умови робіт з установки пакерів. Рекомендовано провести дослідно-промислові випробування технології проходки гірничих виробок із застосуванням двокомпонентної органомінеральної смоли “Блоксил” із використанням саморозклинювальних довгих пакерів з ін’єкційними трубками. Наукова новизна. Встановлено особливості застосування технології зміцнення зруйнованого та сильнотріщинуватого масиву гірських порід шляхом застосування ін’єкціювання мікроцементами. Виявлено кількісні показники вмісту мікроцемента в ін’єкційованому породному масиві. Практична значимість. Розроблена й випробувана технологія зміцнення зруйнованого та сильнотріщинуватого масиву гірських порід ін’єкціюванням мікроцементами для умов Орлівської шахти.Цель. Исследование способа укрепления разрушенного и сильнотрещиноватого массива горных пород путем применения инъекцирования микроцементами при проходке горных выработок на Орловской шахте ТОО “Востокцветмет”. Методика. Выполнены натурные исследования по укреплению массива тампонажным раствором. Проведен контроль выполнения инъекционных работ путем контрольных испытаний кернов укрепленного грунта. Определен фазовый состав образцов керна на рентгеновском дифрактометре. Изучена морфология поверхности и выполнен локальный элементный анализ образцов керна методом растровой электронной микроскопии с энергодисперсионным микроанализом. Выполнен расчет материально-трудовых затрат на выполнение работ по упрочнению массива горных пород. Результаты. Исследован способ упрочнения массива тампонажным раствором на основе микроцемента Rheocem®650 производства компании BASF с добавкой Rheobuild 2000PF в количестве 1 – 2% от массы цемента. Установлено, что выдерживание контура выработки в проходческих забоях наблюдается после третьего цикла работ по инъекцированию горных пород. Выявлены небезопасные условия работ по установке пакеров. Рекомендовано провести опытно-промышленные испытания технологии проходки горных выработок с применением двухкомпонентной органоминеральной смолы “Блоксил” с использованием саморасклинивающихся длинных пакеров с инъекционными трубками. Научная новизна. Установлены особенности применения технологии укрепления разрушенного и сильнотрещиноватого массива горных пород путем применения инъекцирования микроцементами. Выявлены количественные показатели содержания микроцемента в инъекцированном породном массиве. Практическая значимость. Разработана и испытана технология упрочнения разрушенного и сильнотрещиноватого массива горных пород инъекцированием микроцементами для условий Орловской шахты.The authors express their sincere gratitude to engineering and technical personnel of Orlovsky mine of “Vostoktsvetmet” LLP for assistance in organizing and conducting field observations in mines

“When our words are put to paper.” Heritage documentation and reversing knowledge shift in the Bering Strait region

The paper examines the relationship between indigenous knowledge and heritage documentation efforts generated by scientists and other forms of local activities that work in strengthening indigenous cultural identity and tradition. As the studies in indigenous heritage and environmental knowledge have become one of the fastest-growing fields in northern cultural research, there is tough competition for limited resources and, even more, for the time, goodwill, and attention of northern constituencies. Scholarly projects in heritage and knowledge documentation represent just one stream within today's public efforts, though an important and visible one. Those projects do have an impact in local communities; but such impact is often subtle, circumstantial, and may not be sustainable when left standing on its own. Local knowledge, very much like active language, relies primarily on oral transmission, family ties, community events, and subsistence activities. As long as those prime channels of cultural continuity are working, “our words put to paper”—knowledge and heritage sourcebooks, school materials, and catalogs—should be regarded as long-term cultural assets that may play a crucial role in the transformed northern societies of today and of tomorrow.L’article étudie la relation entre les savoirs autochtones et les efforts de documentation du patrimoine générés par des scientifiques et d’autres formes d’activités locales qui travaillent à renforcer l’identité et la tradition culturelle autochtones. Alors que les études sur le patrimoine autochtone et les savoirs environnementaux sont parmi les champs de recherche en culture nordique les plus rapides à s’être développés, la compétition est rude pour des resources limitées et, plus encore, pour le temps, la bienvaillance et l’attention des circonscriptions du nord. Des projets scientifiques sur le patrimoine et la documentation des savoirs ne représentent qu’un courant parmi l’effort public actuel, mais il est important et visible. Ces projets ont bien un impact sur les communautés locales ; toutefois un tel impact est souvent subtil, indirect et n’est sans doute pas viable une fois abandonné à l’auto-gestion. Les savoir locaux, tout comme les langues vivantes, reposent principalement sur la transmission orale, les liens familiaux, les évènements communautaires et les activités de subsistance. Aussi longtemps que ces canaux principaux de continuité culturelle fonctionnent, «nos mots transcrits sur papier» — les livres sources des savoirs et du patrimoine, les documents scholaires, et les catalogues — doivent être considérés comme des avoirs culturels à long terme qui jouent et joueront peut-être un rôle essentiel dans les sociétés nordiques transformées d’aujourd’hui et de demain

Selection of accessing and development schemes for extracting reserves of ore body 2 in Irtysh deposit

Purpose. Justification and selection of a rational scheme for accessing the second ore body of the Irtysh deposit based on a technical and economic comparison of its adopted competitive options. Methods. The main mining, geological and engineering requirements for selecting the scheme for accessing the Irtysh field are considered to achieve the goal. Three competitive accessing options are proposed on the basis of project regulatory documents and geotechnological features of the ore body. The optimal scheme of accessing was suggested taking into account the volumes of mining and preparatory works and averaging of the metal content in the ore by the method of technical and economic comparison. Findings. Analysis of the accessing schemes was performed for deposits similar in the geological conditions and represented by fragmented ore bodies. The advantages and disadvantages of 3 competitive access options are reviewed in detail. The technological and economic feasibility of excavation of ore body 2 reserves has been substantiated, i.e. of accessing them by fringedrifts between the Irtysh and Vspomogatel’naya mines on the upper horizons of the deposit. It is established that the difference in the volume of capital works (CW) and preparatory works (PW) is 45640 m3 in favor of accessing ore body 2 by fringedrifts between the Irtysh and Vspomogatel’naya mines. At the same time, the volumes of CW and PW at the initial and final stages of development are much lower than in the case of accessing by a transport ramp from the surface. The change in the average content of copper, lead and zinc with the simultaneous development of the Osnovnaya Deposit and the South-Eastern Deposit in the lower horizons of the field has been calculated. Originality. For the conditions of ore body 2 of the Irtysh deposit, planned for development in accordance with the proposed access, it was found that despite the decrease in the copper content in the saleable ore, the lead content in the saleable ore will increase to 0.49% and zinc content, respectively, to 3.83%. Practical implications. Mining of ore body 2 according to the recommended accessing scheme with a minimum amount of mining will allow to raise the productivity of the Irtysh mine to 600 thousand tons per year during the period 2018 – 2026, as well as to increase the extraction of lead and zinc.Мета. Обґрунтування та вибір раціональної схеми розкриття другого рудного тіла Іртишського родовища на підставі техніко-економічного порівняння її прийнятих конкурентних варіантів. Методика. Для досягнення поставленої мети виділено основні гірничо-геологічні та інженерно-технічні вимоги для вибору схеми розкриття Іртишського родовища. На підставі положень проектних нормативних документів і геотехнологічних особливостей рудного тіла запропоновані 3 конкурентних варіанти розкриття. Методом техніко-економічного порівняння приймалася оптимальна схема розкриття з урахуванням об’ємів гірничо-капітальних і підготовчих робіт та усереднення вмісту металу в руді. Результати. Виконано аналіз схем розкриття, аналогічних за гірничо-геологічними умовами родовищ, представлених зближеними рудними покладами. Детально розглянуті переваги й недоліки 3 конкурентних варіантів розкриття. Обґрунтована технологічна та економічна доцільність виїмки запасів рудного тіла 2, а саме розкриття польовими штреками між шахтами “Іртишська” і “Допоміжна” на верхніх горизонтах родовища. Встановлено, що різниця в об’ємах гірничо-капітальних (ГКР) і підготовчих робіт (ГПР) становить 45640 м3 на користь варіанту розкриття рудного тіла 2 польовими штреками між шахтами “Іртишська” і “Допоміжна”, при цьому об’єми ГКР і ГПР на початковій і кінцевій стадіях відпрацювання значно нижче, ніж при варіанті розкриття транспортним ухилом з поверхні. Підрахована зміна середнього вмісту міді, свинцю і цинку з одночасним відпрацюванням Основного та Південно-Східного покладів на нижніх горизонтах родовища. Наукова новизна. Для умов рудного тіла 2 Іртишського родовища, яке планується розробляти, відповідно до запропонованого варіанту розкриття, встановлено, що, незважаючи на зниження вмісту міді у товарній руді, в цілому по руднику підвищиться вміст свинцю в товарній руді до 0.49%, а цинку – до 3.83% відповідно. Практична значимість. Введення у відпрацювання рудного тіла 2, відповідно до рекомендованої схеми розкриття з мінімальним об’ємом гірничих робіт, дозволить досягти продуктивності Іртишського рудника до 600 тис. т на рік у період 2018 – 2026 рр., а також додатково підвищити витяг свинцю і цинку.Цель. Обоснование и выбор рациональной схемы вскрытия второго рудного тела Иртышского месторождения на основании технико-экономического сравнения ее принятых конкурентных вариантов. Методика. Для достижения поставленной цели выделены основные горно-геологические и инженерно-технические требования для выбора схемы вскрытия Иртышского месторождения. На основании положений проектных нормативных документов и геотехнологических особенностей рудного тела предложены 3 конкурентных варианта вскрытия. Методом технико-экономического сравнения принималась оптимальная схема вскрытия с учетом объемов горно-капитальных и подготовительных работ и усреднения содержания металла в руде. Результаты. Выполнен анализ схем вскрытия, аналогичных по горно-геологическим условиям месторождений, представленных сближенными рудными залежами. Детально рассмотрены достоинства и недостатки 3 конкурентных вариантов вскрытия. Обоснована технологическая и экономическая целесообразность выемки запасов рудного тела 2, а именно вскрытие полевыми штреками между шахтами “Иртышская” и “Вспомогательная” на верхних горизонтах месторождения. Установлено, что разница в объемах горно-капитальных (ГКР) и подготовительных работ (ГПР) составляет 45640 м3 в пользу варианта вскрытия рудного тела 2 полевыми штреками между шахтами “Иртышская” и “Вспомогательная”, при этом объемы ГКР и ГПР на начальной и конечной стадиях отработки значительно ниже, чем при варианте вскрытия транспортным уклоном с поверхности. Подсчитано изменение среднего содержания меди, свинца и цинка с одновременной отработкой Основной и Юго-Восточной залежей на нижних горизонтах месторождения. Научная новизна. Для условий рудного тела 2 Иртышского месторождения, планируемого к разработке, согласно предложенному варианту вскрытия, установлено, что, несмотря на снижение содержание меди в товарной руде, в целом по руднику повысится содержание свинца в товарной руде до 0.49%, а цинка – до 3.83% соответственно. Практическая значимость. Ввод в отработку рудного тела 2, согласно рекомендованной схеме вскрытия с минимальным объемом горных работ, позволит достичь производительности Иртышского рудника до 600 тыс. т в год в период 2018 – 2026 гг., а также дополнительно повысить извлечение свинца и цинка.The paper did not originate under any project and no funding was raised

The Bowhead vs. the Gray Whale in Chukotkan Aboriginal Whaling

Active whaling for large baleen whales - mostly for bowhead (Balaena mysticetus) and gray whales (Eschrichtius robustus) - has been practiced by aborigines on the Chukotka Peninsula since at least the early centuries of the Christian era. The history of native whaling off Chukotka may be divided into four periods according to the hunting methods used and the primary species pursued: ancient or aboriginal (from earliest times up to the second half of the 19th century); traditional (second half of the 19th century to the 1930s); transitional (late 1930s to early 1960s); and modern (from the early 1960s). The data on bowhead/gray whale bone distribution in the ruins of aboriginal coastal sites, available catch data from native settlements from the late 19th century and local oral tradition prove to be valuable sources for identifying specific areas of aboriginal whaling off Chukotka. Until the 1930s, bowhead whales generally predominated in the native catch; gray whales were hunted periodically or locally along restricted parts of the coast. Some 8-10 bowheads and 3-5 gray whales were killed on the average in a "good year" by Chukotka natives during the early 20th century. Around the mid-20th century, however, bowheads were completely replaced by gray whales. On the basis of this experience, the author believes that the substitution of gray whales for bowheads, proposed recently by conservationists for modern Alaska Eskimos, would be unsuccessful.Key words: bowhead, gray whale, aboriginal whaling, Chukotka, Asiatic Eskimos, ChukchisDepuis au moins les premiers siècles de l'ère chrétienne, les aborigènes de la péninsule Chukotka ont fait une chasse active aux grandes baleines à fanons, en particulier la baleine boréale (Balaena mysticetus) et la baleine grise de Californie (Eschrichtius robustus). L'histoire de cette chasse autochtone à la baleine au large de la péninsule Chukotka peut être divisée en quatre périodes selon les méthodes de chasse utilisées et les espèces primaires poursuivies : la période ancienne ou autochtone (des premiers temps jusqu'à la deuxième moitié du 19e siècle); la période traditionnelle (deuxième moitié du 19e siècle jusqu'aux années 1930); la période transitionnelle (fin des années 1930 jusqu'au début des années 1960); et la période moderne (à partir du début des années 1960).Les données sur la distribution d'ossements de baleines boréales et grises dans les ruines de sites autochtones côtiers, les données de prises disponibles de colonies autochtones de la fin du 19e siècle et la tradition orale locale comportent des sources importantes permettant d'identifier les régions spécifiques de chasse à la baleine au large de la péninsule Chukotka. Jusqu'aux années 1930, les baleines boréales figuraient en première importance dans les prises autochtones; les baleines grises étaient chassées périodiquement ou localement le long de certaines parties de la côte. Lors d'une «bonne année», une moyenne de quelque 8 à 10 baleines boréales et de 3 à 5 baleines grises de Californie étaient tuées par les autochtones de Chukotka. Vers le milieu du 20e siècle cependant, les baleines boréales furent complètement remplacées par les baleines grises. Selon cette expérience, l'auteur croit que la substitution des baleines grises par des baleines boréales, proposée pour les Inuit modernes de l'Alaska par des partisans de la défense de l'environnement, ne connaîtrait aucun succès.Mots clés : baleine boréale, baleine grises de Californie, chasse autochtone à la baleine, Chukotka, Inuit asiatiques, Chukchi

Selecting a variant to allocate a plant producing shotcrete while implementing method of “wet” pneumatic concrete placing in Orlovskaia mine

Purpose. Mining and geological conditions are complicated due to the decreased level of mining within deposits of West Kazakhstan. It results in significant increase in the amount of metal framed support which cannot always provide safety of mine workings. The problem may be solved by transition from heavy and labour-intensive in mounting metal special shape framed supports to the cheaper and more easily erected reinforced shotcrete with reinforced frames. “Dry” method of shotcrete application, used currently in Orlovskaia mine, can provide neither high quality nor the required amounts of pneumatic concrete placing; in this context, “wet” method makes it possible to support rock mass at a high mechanization level, and development of premium durable pavement. Thus, in the context of Orlovskaia mine it is required to solve the problems concerning selection of efficient schemes to deliver shotcrete mixtures or their components and to determine optimum location for a plant, producing shotcrete from the viewpoint of minimization of expenditures connected with shotcrete support. Methods. Calculations, determining the required shotcrete amounts to support mine workings, technological capacity of a plant to produce shotcrete as well as self-propelled mixers, have been performed. Basic production facilities for shotcrete operations have been selected. Three variants to allocate a plant for shotcrete manufacturing within Orlovskaia mine have been considered. The discounted net cash flows have been compared ignoring sales of the finished product of Orlovskaia mine in terms of the available and the proposed methods to support mine workings for the period of 2016 – 2025. Findings. Relying upon laboratory tests, carried out in Kazzink LLP as well as BASF and Normet Companies, efficient compositions of shotcrete mixtures, providing preparation of shotcrete mixture of the required quality in terms of minimal binder consumption have been identified. It has been recommended to use 3.5 m3 mining machine UnimecMF500 Transmixer by Normet Company as a mixture to deliver shotcrete; self-propelled equipment MeycoME-3 (theoretical output is up to 20 m3/h) by AtlasCоpcо Company has been proposed to apply “wet” shotcrete. Use of underground 15 m3/h mobile plant on stands or on trailer of Normet Company has been substantiated to be mounted in a small-cross chamber with cement bulk storage or in big bags. Schemes to allocate concrete mixing plant have been developed for specific conditions of Orlovskaia mine. Originality. Specific features of potential variants to allocate a plant, producing shotcrete to support mine workings in terms of Orlovskaia mine, have been identified from technological and economic viewpoints. Practical implications. Economic expediency of a process line intended to support mine workings in Orlovskaia mine using a “wet” shotcrete has been developed and substantiated.Мета. У зв’язку зі зниженням рівня гірничих робіт на родовищах східного Казахстану ускладнюються гірничо-геологічні умови. Наслідком цього є значне зростання обсягів металевого рамного кріплення, яке не завжди гарантує збереження гірничих виробок. Вихід з ситуації, що склалася – це перехід від важких і трудомістких в установці металевих рамних кріплень зі спецпрофілю до дешевшого та технологічно більш легшеспоруджуваного армованого торкретбетону з армокаркасів. “Сухий” метод нанесення торкретбетону, що на сьогодні застосовується на Орловській шахті, не забезпечує високу якість та необхідні обсяги торкретування, при цьому технологія “мокрого” торкретбетонування дозволяє здійснювати роботи з кріплення гірського масиву з високим ступенем механізації і створенням високоякісного, довговічного покриття. У зв’язку з цим для умов Орловської шахти необхідно вирішити питання вибору раціональних схем транспортування торкретбетонної суміші або матеріалів для її приготування, визначити оптимальне місце розташування заводу із приготування торкретбетону з точки зору мінімізації витрат на торкретбетонне кріплення. Методика. Проведено розрахунок необхідного обсягу торкретбетону для кріплення виробок, технічної продуктивності заводу з виробництва торкретбетону, самохідних міксерів. Проведено вибір основного технологічного обладнання для виробництва торкретбетонних робіт. Розглянуто три варіанти розміщення заводу з виробництва торкретбетону на Орловській шахті. Проведено порівняння дисконтованих чистих потоків реальних грошей без урахування реалізації товарної продукції на Орловській шахті при існуючій технології кріплення гірничих виробок та тій, що пропонується на період 2016 – 2025 рр. Результати. На підставі проведених лабораторних випробувань в ТОО “Казцинк”, компаніях “BASF” і “Normet” визначені раціональні склади торкретбетонної суміші, що забезпечують отримання торкретбетонної суміші необхідної якості при мінімальних витратах в’яжучого. Рекомендовано в якості міксера для доставки торкретбетону застосовувати гірничо-шахтну машину Unimec MF500 Transmixer ємністю 3.5м3 фірми “Nоrmet”, а в якості обладнання для напилення “мокрого” торкретбетону – самохідну установку для торкретирування Meyco ME-3 теоретичною продуктивністю 20 м3/год компанії “Atlas Cоpcо”. Обґрунтовано використання підземної мобільної установки продуктивністю 15 м3/год на стійках або на причепі фірми “Nоrmet” для установки в камері малого перетину зі складом цементу в мішках біг-бег. Розроблено схеми розміщення бетонозмішувальної установки для конкретних умов Орловської шахти. Наукова новизна. Встановлено особливості можливих варіантів розміщення заводу з виробництва торкретбетону для кріплення гірничих виробок для умов Орловської шахти з технологічної та економічної точок зору. Практична значимість. Розроблено й обґрунтовано економічну доцільність технологічної лінії виробництва робіт щодо кріплення гірничих виробок “мокрим” торкретбетоном на Орловській шахті.Цель. В связи с понижением уровня горных работ на месторождениях восточного Казахстана осложняются горно-геологические условия. Следствием этого является значительный рост объемов металлического рамного крепления, которое не всегда гарантирует сохранность горных выработок. Выход из сложившейся ситуации – это переход от тяжелых и трудоемких в установке металлических рамных крепей из спецпрофиля к более дешевому и технологически более легковозводимому армированному торкретбетону с армокаркасами. Применяемый в настоящее время на Орловской шахте “сухой” метод нанесения торкретбетона не обеспечивает высокое качество и необходимые объемы торкретирования, при этом технология “мокрого” торкретбетонирования позволяет производить работы по креплению горного массива с высокой степенью механизации и созданием высококачественного, долговечного покрытия. В связи с этим для условий Орловской шахты необходимо решить вопросы выбора рациональных схем транспортирования торкретбетонной смеси или материалов для ее приготовления, определить оптимальное место расположения завода по приготовлению торкретбетона с точки зрения минимизации затрат на торкретбетонное крепление. Методика. Проведен расчет необходимого объема торкретбетона для крепления выработок, технической производительности завода по производству торкретбетона, самоходных миксеров. Проведен выбор основного технологического оборудования для производства торкретбетонных работ. Рассмотрены три варианта размещения завода по производству торкретбетона на Орловской шахте. Проведено сравнение дисконтированных чистых потоков реальных денег без учета реализации товарной продукции на Орловской шахте при существующей и предлагаемой технологиях крепления горных выработок на период 2016 – 2025 гг. Результаты. На основании проведенных лабораторных испытаний в ТОО “Казцинк”, компаниях “BASF” и “Normet” определены рациональные составы торкретбетонной смеси, обеспечивающие получение торкретбетонной смеси требуемого качества при минимальном расходе вяжущего. Рекомендовано в качестве миксера для доставки торкретбетона применять горно-шахтную машину Unimec MF500 Transmixer емкостью 3.5 м3 фирмы “Nоrmet”, а в качестве оборудования для напыления “мокрого” торкретбетона – самоходную установку для торкретирования Meyco ME-3 теоретической производительнстью 20 м3/ч компании “Atlas Cоpcо”. Обосновано использование подземной мобильной установки производительностью 15 м3/ч на стойках или на прицепе фирмы “Nоrmet” для установки в камере малого сечения со складом цемента в мешках биг-бэг. Разработаны схемы размещения бетоносмесительной установки для конкретных условий Орловской шахты. Научная новизна. Установлены особенности возможных вариантов размещения завода по производству торкретбетона для крепления горных выработок для условий Орловской шахты с технологической и экономической точек зрения. Практическая значимость. Разработана и обоснована экономическая целесообразность технологической линии производства работ по креплению горных выработок “мокрым” торкретбетоном на Орловской шахте.The authors express their sincere gratitude to engineering and technical personnel of Orlovskaia mine of Vostoktsvetmet ltd for assistance in organizing and conducting observations in mines

The end of “Eskimo land”: Yupik relocation in Chukotka, 1958-1959

Fifty years ago, in summer 1958, Russian authorities started a program of massive relocation of the Yupik population on the Chukchi Peninsula, Siberia. About 800 people, or roughly 70% of the small nation of 1,100 at that time, were forced to leave their home sites and were moved to other communities. Some basic facts related to the Yupik relocations of the 1950s have been known since the 1960s; but no first-hand narratives of the displaced people were ever published. The paper overviews the closing of the three largest Siberian Yupik communities of Naukan, Ungaziq (Chaplino) and Plover in 1958-1959, and the displacement of their residents as recalled from their memories and personal accounts collected by the authors during the 1970s and 1980s. The paper argues that Soviet Yupik relocations of the 1950s were unprecedented in their scale and traumatic impact, even when compared to other state-initiated resettlement programs that targeted many Inuit communities in Alaska, Canada and Greenland.Il y a cinquante ans, pendant l’été 1958, les autorités russes ont entrepris un programme de relocalisation massive de la population yupik de la péninsule des Tchouktches en Sibérie. Quelques 800 personnes, ou environ 70% de cette petite nation de 1100 individus à l’époque, ont été forcées de quitter leur lieu de résidence et ont été transférées vers d’autres communautés. L’essentiel des faits relatifs à la relocalisation yupik est connu depuis les années 1960 mais aucun récit de première main n’a jamais été publié. Cet article présente une vue d’ensemble de la fermeture des trois plus grands villages yupik sibériens, Naukan, Ungaziq (Chaplino) et Plover en 1958-1959 ainsi que du déplacement de leurs résidents, à travers leurs souvenirs et leurs récits personnels que les auteurs ont recueillis durant les années 1970 et 1980. L’article soutient que ces relocalisations yupik par les autorités soviétiques dans les années 1950 ont été sans précédent en terme d’échelle et d’effet traumatisant, même si on les compare aux programmes de repeuplement initiés par d’autres États qui visaient de nombreuses communautés inuit en Alaska, au Canada et au Groenland

The Role of the Erasmus Programme in Enhancing Intercultural Dialogue. Presentation of the Results from the Erasmus Student Network Survey 2007

Mobility of people and resources in higher education of today has a distinct role to develop intercultural dialog within academia, to discuss cultural values and confront the worldviews. These processes take place mostly at the level of individuals and has a huge impact on one's value system. The aim of the paper is to evaluate the role of the Erasmus Programme in enhancing intercultural dialogue. The Erasmus Programme, celebrating in 2007 twenty years of its existence, is currently the flagship of European integration. The programme is open to the 27 Member States of the European Union, the three EEA countries (Iceland, Liechtenstein and Norway) and to Turkey (as candidate country). Its main objective is to improve the quality and increase the volume of student and teaching staff mobility throughout Europe. Already more than 1.500.000 of Erasmus Students have experienced “being an Erasmus”.Peer Reviewe