Nonel approaches in the field of gastric cancer surgical treatment

The aim of the study: to estimate the impact of different cellular phenotype of gastric tumors on the survival of patients treated according to standard protocols. Object and methods of research.The work presents the results of a study conducted on the basis of two medical institutions - the National Cancer Institute and the abdominal oncology and surgery department of the Odessa Regional Oncology Center. 221 patients underwent surgery for gastric cancer (GC) in the period 2007-2013. The average age of patients was 60.88 ± 10.5 years, men - 180, women - 41. Of the total number of operated, 143 patients underwent surgery in the amount of gastrectomy, 78 - subtotal distal resection. Results. All patients included in the study underwent radical surgery. Tumors removed during surgery were examined using histological, cytological, immunohistochemical methods and genetic tests. The obtained results are monitored for the presence/absence of clinical parallels and mathematical correlations. It was concluded that some combinations of immunohistochemical (IHC) markers were effective in separating groups of patients with different biology of gastric cancer. Conclusions. Performing more advanced operations (including the use of D2 lymph dissections) is the most effective option for surgical treatment of microsatellite-unstable and Epstein-Barr virus-associated gastric cancer

Methods of stent placement in patients with upper-third and middle-third esophageal cancer

Relevance. At that moment of diagnosis patients with esophageal cancer (EC) are often inoperable due to locally advanced disease. Life expectancy in such cases augmented with dysphagia comprises 90 days in average. Curative treatment can be performed only in 20-30 % of patients with a 5-year survival rate varying from 10,3 to 35%.Objective. Assessing short-term and long-term outcomes of patients with stents with EC depending on the localization of the primary tumor.Materials and methods. We analyzed our experience of using intraesophageal self-expanding stents in ЕС patients. 49 of patients them had tumor in upper-third of esophagus and 73 patients had middle-third esophageal tumor location as compared to those who underwent stoma formation (53 patients) in EC patients.Results. All patients who were stented had significantly lower grade of dysphagia and could eat in the ordinary way. It also improved quality of life, and many of such patients had an opportunity to continue treatment. It has been revealed that stenting of inoperable cancer patients with upper and middle-third esophageal cancer gives benefit to patients as it allows to continue to eat naturally and thereby significantly improves the quality of life in contrast to stoma placement. Patients with upper-third esophageal cancer who were not stented because of fistula formation had significantly better long-term survival than EC patients with stoma and similar cancer patients with middle-third esophageal tumors. Survival rate of patients with cancer of upper-third of esophagus after stenting not because of fistula was significantly better. Patients with cancer of the middle esophagus, who experienced stent placement because of fistulae, had the same long-term survival rate as cancer patients with middle esophageal tumors  and with fistula who were not stented. It shows high efficacy of stenting in cancer of the middle-third esophagus with presence of fistula.Conclusion. Stent placement in case of inoperable cancer of upper and middle-third of esophagus shows significant benefit. It allows patients to eat in an ordinary was, and thereby significantly improves the quality of life in comparison with stoma formation

РЕЗУЛЬТАТИ ЗАСТОСУВАННЯ НЕОАД’ЮВАНТНОЇ ХІМІОПРОМЕНЕВОЇ ТЕРАПІЇ SЗ ВНУТРІШЬОАРТЕРІАЛЬНИМ ВВЕДЕННЯМ ЦИТОСТАТИКІВ ХВОРИМ НА РАК СТРАВОХОДУ

Despite advances in modern cancer treatment outcomes of esophageal cancer remains unsatisfactory. Most scientists recognize integrated approach as the most effective – it includes preoperative chemoradiotherapy followed by surgery. In order to improve the results of treatment we developed the new method of intra-arterial chemotherapy, which is combined with radiotherapy for preoperative stage. To determine the efficacy of neoadjuvant chemoradiotherapy there was conducted a randomized study which included 69 patients with esophageal cancer. 34 patients received preoperative chemoradiotherapy with intra-arterial injection of cytostatics, 35 patients received standard chemoradiation therapy. Short-term results did not differ in frequency of toxic and postoperative complications. Annual survival rate in the main group was 81.0 ± 6.7 %, in the control group – 55.8±9,0 %. Two-year survival rate in the intra-arterial chemotherapy group was 58.3±11,8 %, in a standard chemoradiotherapy group – 33.1±12,1 %. The median of survival rate in the control group was 15 months, and in the main group hasn’t been reached yet. Application of intra-arterial injection of cytostatics in treatment of cancer patients with intrathoracic esophageal cancer significantly increased one-year survival rate from 55.8 to 81.0 % (p<0,05) compared with standard chemoradiation therapy.Несмотря на достижения в современной онкологии, результаты лечения рака пищевода остаются неудовлетворительными. Большинство ученых признала наиболее эффективным комплексный подход, включающий дооперационную химиолучевую терапию с последующей операцией. С целью улучшения результатов лечения была разработана методика внутриартериальной химиотерапии, которую объединяли с лучевой терапией на дооперационном этапе. Для определения эффективности неоадъювантной химиолучевой терапии проведено рандомизированное исследование, в которое вошло 69 пациентов с раком пищевода. В 34 пациентов проведено дооперационную химиолучевую терапию с внутриартериальным введеним цитостатиков, в 35 – стандартную химиолучевую терапию. Непосредственные результаты не отличались по частоте токсичных и послеоперационных осложнений. Однолетняя выживаемость в основной группе – (81,0±6,7) %, в контрольной – (55,8±9,0) %. Двухлетняя выживаемость в группе внутриартериальной химиотерапии составила (58,3±11,8) %, в группе стандартной химиолучевой терапии – (33,1±12,1) %. Медиана выживаемости в контрольной группе 15 месяцев в основной еще не достигнута. Применение внутриартериального введения цитостатиков в комплексном лечении больных раком внутригрудного отдела пищевода повышает однолетнею выживаемость с 55,8 до 81,0 % (p<0,05) по сравнению со стандартной химиолучевой терапией.Незважаючи на досягнення в сучасній онкології, результати лікування раку стравоходу залишаються незадовільними. Більшість вчених визнала найбільш ефективним комплексний підхід, який включає доопераційну хіміопроменеву терапію з подальшою операцією. З метою покращення результатів лікування було розроблено методику внутрішньоартеріальної хіміотерапії, яку поєднували з променевою терапією на доопераційному етапі. Для визначення ефективності неоад’ювантної хіміопроменевої терапії проведено рандомізоване дослідження, в яке увійшло 69 хворих на рак стравоходу. В 34 пацієнтів проведено доопераційну хіміопроменеву терапію з внутрішньоартеріальним введенням цитостатиків у 35 – стандартну хіміопроменеву терапію. Безпосередні результати не відрізнялись за частотою токсичних та післяопераційних ускладнень. Однорічна виживаність в основній групі – (81,0±6,7) %, у контрольній (55,8±9,0) %. Дворічна виживаність в групі внутрішньоартеріальної хіміотерапії склала (58,3±11,8) %, в групі стандартної хіміопроменевої терапії – (33,1±12,1) %. Медіана виживаності в контрольній групі склала 15 місяців, а в основній ще не досягнута. Застосування внутрішньоартеріального введення цитостатиків у комплексному лікуванні хворих на рак внутрішньогрудного відділу стравоходу достовірно підвищує однорічну виживаність з 55,8 до 81,0 % (p<0,05) порівняно зі стандартною хіміопроменевою терапією

Analysis of survival after radical surgery for stomach cancer in odessa regional cancer center

The survival of patients with the locally advanced stage of stomach cancer (SC), who underwent various variants of preventive lymphatic nodes dissection, was considered. The survival of patients was compared with the stage and T, N indexes. Lymphadenectomy D2 were effective and increased cumulative survival in patient`s group T4aNoMo, stage IIB and T4aN1Mo, stage III A, and in groups of patients where D2 lymphadenectomy were ineffective - T4bNoMo, stage ІІІB, T4bN1Мo, stage ІІІB and T4aN2Мo, stage IIIB. D2 were more efficient operation in the case of tumor serosa invasion and invasion to the peritoneal cavity (SE) in the absence of multiple metastases to the regional lymph nodes (N1 according to the 7th revision of the classification - 1-2 metastatic lymph nodes), and when the tumor infiltrated the surrounding organs (SI) and the presence of multiple regional metastases, D2 lymphodissection did not gave positive results, comparising with D1

Comparison of survival rates made by the 6-th and 7-th editions of TNM classification in stomach cancer patients

The available classifications of malignant tumors reflect various aspects of their growth and some biological features. The most commonly used in Ukraine is the 6-th revision of TNM classification, which differs from the previous classifications of the section "Gastric cancer", mainly staging of category N, reflecting the presence of metastases in regional lymph nodes. Transition to the 7-th classification of TNM translates a part of patients from one stage to another, there is a so-called "stage migration" phenomenon. The famous mathematical phenomenon of Will Rogers describes this transition and theoretically substantiates its objectivity. The authors tracked the migration of patients and the change in the stage mainly from the point of view of the effect of this event on the survival of patients with stomach cancer

Some novel ways of gastric cancer patients treatment personification

In this paper the authors perform the analysis of molecular and morphological factors influencing the survival of patients with gastric cancer (n = 221). They analyzed the survival rate in this group of patients based on the analysis of molecular markers VEGFR, p53, Her2, Ki-67. Measured role in the survival such factors as the degree of differentiation of primary gastric tumors, the presence of microscopic tumor involvement of perineural and perivascular spaces, the degree of invasion to gastric wall by T1 = 1 and to T4a = 4, T4b = 5, number of regional lymph nodes affected by metastasis, and other factors. As an arbitrator used survival curves calculated by the method of R. J. Cox, time of lifespan, measured in months, as well as a comparison of the areas under the curves of survival

The original formula for predicting the survival of gastric cancer patients undergoing surgical treatment

The purpose of this work was to find ways to predict the survival of gastric cancer patients. The study included 221 patients who were radically operated in the abdominal department of the Odessa Regional Oncology Center from 2007 to 2013. The life expectancy of this group of patients was measured in months. From the factors given in the article, only the age of the patient, the presence and invasion in neighboring organs and the number of organs resected during the operation were those factors that had a significant impact on the prognosis. A formula was obtained for the formal evaluation of the duration of patients. The results are preliminary. Conclusions. As a result of the regression analysis, a polynomial (formula) was obtained, which can be used to predict the survival of patients who underwent surgery for gastric cancer. There is a need to create clearer gradations of survival dependencies of cancer patients from different clinical and morphological situations. A mathematical apparatus with many variables can be used to create similar models for the analysis of survival in other types of pathology

Новий погляд на молекулярно-генетичні особливості раку шлунка

Цель работы – обзор научной литературы, посвящённой возможности генетического типирования больных раком желудка на современном этапе развития отечественной молекулярно-генетической лабораторной службы. Материалы и методы. Используемое в работе сочетание молекулярных факторов при раке желудка (РЖ) основывалось на их актуальности в клинических и экспериментальных исследованиях за последние 10 лет. Проводилась оценка частоты их использования в зарубежных и отечественных исследовательских работах, цитируемых по системам PubMed и Google Scholar, а также собственные исследования. Результаты. Признаки генетически-стабильного рака желудка (ГСРЖ) составляли: сочетание низкой, ниже 10 %, экспрессии онкобелка р53, наличие хотя бы слабой экспрессии VEGFR-C, высокий, более 20 %, пролиферативный индекс опухоли. Хромосомно-нестабильные опухоли характеризовались не только наличием позитивной экспрессии crbB2, но и более чем 10 % экспрессией онкобелка р53 и полным отсутствием экспрессии VEGFR-C. Микросателлитно-нестабильный рак желудка (МНРЖ) характеризовался негативной экспрессией онкобелка crbB2, положительным р53, отсутствием VEGFR-C. Эпштейна–Барр вирус-ассоциированный РЖ (ЭБВАРЖ) характеризовался как отсутствием белка-индикатора VEGFR-C, так и наличием позитивной экспрессии crbB2 в сочетании с низкой, ниже 10 %, экспрессией онкобелка р53. Выводы. Понимание природы различных генетических вариантов РЖ делает возможным два основных вида индивидуализации комплексного лечения: индивидуализация химиотерапии и персонификация хирургического воздействия на больного и его заболевание.The purpose of this article was to write a literature review on the possibility of genetic typing of patients with stomach cancer at the current stage of the domestic molecular genetic laboratory service development. Materials and мethods. The combination of molecular factors in gastric cancer (GC) used in the work was based on their relevance in clinical and experimental studies in case of GC over the last 10 years. The frequency of their use in foreign and domestic research works cited by PubMed and Google Scholar Systems, as well as our own research, was estimated. Results. Signs of genetically-stable stomach cancer (GSGC) were: a combination of low, below 10 %, p53 oncoprotein expression, the presence of at least weak VEGFR-C expression, a high, more than 20 %, proliferative tumor index. Chromosomalunstable tumors were characterized not only by the presence of positive expression of crbB2, but also by more than 10 % expression of p53 oncoprotein and complete absence of VEGFR-C expression. Microsatellite-unstable GC (MUGC) was characterized by negative expression of the oncoprotein crbB2, positive p53, lack of VEGFR-C. Epstein–Barr virus-associated GC (EBVAGC) was characterized by the absence of the VEGFR-C indicator protein and by the presence of crbB2 positive expression, in combination with a low, below 10 % expression, of the p53 oncoprotein. Conclusions. Understanding the nature of the GC various genetic variants makes possible two basic types of complex treatment individualization: the individualization of chemotherapy and the personifcation of the surgical modalities.Мета роботи – здійснити літературний огляд, що присвячений можливості генетичного типування хворих на рак шлунка на сучасному етапі розвитку вітчизняної молекулярно-генетичної лабораторної служби. Матеріали та методи. Поєднання молекулярних факторів при раку шлунка (РШ), що використали в роботі, ґрунтувалось на їхній актуальності у клінічних та експериментальних дослідженнях при РШ за останні 10 років. Оцінювалась частота їх використання в закордонних і вітчизняних дослідженнях, котрі цитували по системах PubMed і Google Scholar, а також власні дослідження. Результати. Ознаками генетично-стабільного раку шлунка (ГСРШ) вважали: поєднання низької, нижчої за 10 %, експресії онкобілка р53, наявність хоча б слабкої експресії VEGFR-C, високий, понад 20 %, проліферативний індекс пухлини. Хромосомно-нестабільні пухлини характеризувались не тільки наявністю позитивної експресії crbB2, але й більш ніж 10 % експресією онкобілка р53 та повною відсутністю експресії VEGFR-C. Мікросателітно-нестабільний РШ (МНРШ) характеризувався негативною експресією онкобілка crbB2, позитивним р53, відсутністю VEGFR-C. Епштейна–Барр вірус-асоційований РШ (ЕБВАРШ) характеризувався як відсутністю білка-індикатора VEGFR-C, так і наявністю позитивної експресії crbB2 в поєднанні з низькою, нижчою за 10 %, експресією онкобілка р53. Висновки. Розуміння природи різних генетичних варіантів РШ уможливлює два основних види індивідуалізації комплексного лікування: індивідуалізацію хіміотерапії та персоніфікацію хірургічного впливу на пацієнта та його захворювання

Lymph node dissection impact on long-term survival rate of gastric cancer patients in Ukraine

Over a period of 2007-2011 188 stomach cancer (SC) patients have been included in the research in abdominal oncosurgical department of Odessa oncological center. Volume of lymph node dissections differed by quantity of lymph nodes to be removed. All patients were divided into three groups. Patients with D1 or D1+ lymph node dissections have been performed, totally 90 patients are included in group of historical control. In all cases so-called lymph node dissections for principal reasons have been executed. The multifactorial analysis of patients survival is implemented depending on a type of a lymph node dissections, a stage of the cancer, number of involved lymph nodes, involvement of the tumoral microcirculatory net (ly is carried out, v) signs of a perinevral invasion (Nev), availability of residual tumoral tissue (R), degree of a differentiation (G). Regardless of a disease stage, SC at 60 % of patients, represented with initially hematologicaly disseminated disease. 40 % of SC`s had no signs of intratumoral microcirculatory net involvement even in case of more than 15 regional lymph nodes are involved

МІСЦЕ ВНУТРІШНЬОЧЕРЕВНОЇ ГІПЕРТЕРМІЧНОЇ ХІМІОПЕРФУЗІЇ У КОМПЛЕКСНОМУ ЛІКУВАННІ ХВОРИХ НА ПЕРИТОНЕАЛЬНО-ДИСЕМІНОВАНИЙ РАК ШЛУНКА

Виконання поєднання гастректомії (ГЕ), перитонеоектомії (ПЕ) і внутрішньочеревної гіпертермічної хіміоперфузії (ВЧГТХП) при раку шлунка (РШ) є частиною специфічної медичної ідеології, яку впровадила група ентузіастів, об’єднаних під егідою PSOGI ​​(Peritoneal Surface Oncology Group International – Всесвітня медична спільнота з вивчення перитонеального канцероматозу). Очікується, що з часом ГЕ/ПЕ/ВЧГТХП стане стандартом комбінованого лікування хворих на канцероматоз при РШ. У статті представлено досвід Одеського центру реконструктивної та пластичної медицини і Одеського національного медичного університету щодо використання методики внутрішньочеревної гіпертермічної хіміоперфузії (ВЧГТХП або процедури HIPEC), у т.ч. в лікуванні хворих на перитонеально-дисемінований рак шлунка. Коротко представлено огляд деяких етапів розвитку хірургії раку шлунка. Мета дослідження – вивчити і дослідити виживання хворих на канцероматоз при використанні стандартної внутрішньовенної хіміотерапії і процедури HIPEC. Матеріали і методи. У дослідження включено 47 осіб, яких прооперовано з приводу канцероматозу очеревини в період 2015–2017 рр. У клініці реконструктивної та пластичної медицини Одеського національного медичного університету. Досліджували тільки радикально або умовно-радикально прооперованих хворих. Середній вік – 54,9 року, чоловіків – 14, жінок – 33. В усіх випадках діагноз було верифіковано гістологічно. Для порівняння виживання хворих після ПЕ/ВЧГТХП було набрано ретроспективну групу порівняння, в яку включили 22 хворих на канцероматоз черевної порожнини, для лікування яких застосовували тільки внутрішньовенну системну хіміотерапію (СХ). Результати досліджень та їх обговорення. Проведене власне спостереження, засноване на аналізі історій хвороби 47 хворих, яким провели ВЧГТХП при раку шлунка, раку яєчників, колоректальному раку і деяких інших видах злоякісної патології черевної порожнини. Порівнювали виживання хворих після процедури HIPEC і пацієнтів із канцероматозом черевної порожнини, яким виконали тільки внутрішньовенну системну хіміотерапію (СХ). Виживання хворих після виконання циторедуктивних операцій (у статті використано Міжнародну абревіатуру CRS – cytoreductive surgery), в т.ч. з приводу раку шлунка, була незначно гірше, ніж після СХ. Інтерес представляє можлівість індивідуалізації схеми ВЧГТХП з точки зору призначення певного хіміопрепарату. У зв’язку з цим оформлено патент UA 121792 U від 11.12.2017. Машуков А. О., Максімовський В. Є., Четвериков С. Г., Лук’янчук О. В., Осадчий Д. М., Заволока С. О., Роша Л. Г., Пирогов В. В. Спосіб лікування раку шлунка, ускладненого канцероматозом черевної порожнини. При цьому застосовано індівідуальний підхід процедури HIPEC до виконання залежно від експресії того чи іншого маркера в пухлинній тканині. Перед процедурою виконують лапароскопію із забором достатньої кількості матеріалу з пухлинної тканини, з подальшим його імуногістохімічним дослідженням на основні маркера чутливості терапії: TOP2A, ERCC1, TS. Висновки. З огляду на міжнародні дані й дані деяких вітчизняних онкологічних центрів (Львівський онкологічний регіональний лікувально-діагностичний центр), необхідний більш ретельний відбір хворих, ґрунтуючись на значенні перитонеального індексу канцероматозу (PCI – peritoneal carcinomatosis index) і рівні планованої циторедукції